187
Продовження додатку Д
Подивись мені в очі і ти побачиш все,
Що я відчуваю до тебе,
Зіграєм в бадмінтон тепер!
Більшість завжди
Просто сприймає
Повітря таким, яким воно є.
Вже на вищих рівнях розбирають
Чому азоту більше кисню є.
КВІТИ В ВОЛОССІ
Слова А. Хливнюка Музика „Бумбокс”
Вона носила квіти в волоссі
І ними грався він і ще вітер.
Здавалося, давно вже дорослі,
Але кохали щиро, мов діти.
Відчинені серця, щирі очі –
Таких не так багато є в світі.
Лилися сльози щастя щоночі,
Обіцянки назавжди любити.
Будиночок на розі двох вулиць.
Паркан плющем осіннім завитий.
Здавалося, дощі схаменулись,
Здавалося, завжди буде літо.
Лише один дзвінок телефону
І варто тільки їм захотіти –
Повіяло теплом з-за кордону,
А одже неодмінно летіти.
Не обіцяй назавжди.
Не обіцяй навічно.
Де твоє-моє завтра?
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба!
Залежить час найближчий,
Та не завжди від тебе.
І раптом все змінилось навколо:
Проблеми, ціни, сни, сподівання.
Роз’їхалися, як діти в школу,
Що першим було – стало останнім.
Їй у Варшавські спальні райони,
Йому Москву бетоном залиту,
Але кохання у таксофонах
Приречене не довго прожити.
Куди ведуть строкаті дороги?
Чому ви заблукали у світі?