Артамонова С., Майстренко А., Одинока Л., Романовський Р. (упоряд.). Архівні установи України. Том 2. Наукові установи, музеї, бібліотеки

Подождите немного. Документ загружается.

XXI

Від упорядників

майже кожний іменний фонд має зібрання листів, фотографій, біографічних

та документів інших осіб.

Науковий архів Інституту археології містить архівні документи, фон-

ди експедицій (наукові звіти археологічних експедицій про розкопки та роз-

відки археологічних пам’яток, польова документація експедицій, 1945–1998

рр.); найдавніші фонди музею старожитностей Київського університету Св.

Володимира, Всеукраїнського археологічного комітету, Інституту історії ма-

теріальної культури та Інституту археології.

У межах кожної області та АР Крим, міста Севастополь системати-

зацію матеріалів здійснено за відомчою приналежністю – музеї та бібліо-

теки системи Міністерства культури і туризму України, музеї та бібліотеки

вищих навчальних закладів системи Міністерства освіти і науки України,

музеї та бібліотеки інших відомств.

Описові статті про музеї та бібліотеки Міністерства культури і туриз-

му України, розміщено за видами: краєзнавчі, історичні музеї, заповідни-

ки, літературно-мистецькі, меморіальні, художні музеї, бібліотеки. У межах

кожної виділеної групи прийнято алфавітний перелік за назвами музеїв.

Так, багаті архівні фонди має Національний музей у Львові імені

Андрея Шептицького. Особливу цінність мають рукописи, грамоти та доку-

менти відомих історичних діячів, представників вищого духовенства, па-

рафіяльні метрики, монастирські документи, архівні матеріали різних то-

вариств та відомих діячів української культури. Важливу групу складають

конспекти наукових творів, лекцій XVIII–XIX ст. з історії, мистецтва, рито-

рики, поетики, філософії, математики, астрономії тощо.

У Дніпропетровському історичному музеї ім. Д. І. Яворницького най-

ціннішими є колекція актових джерел XVII–XIX ст., що містить грамоти,

універсали, атестати, ордери, рапорти, купчі, патенти, чолобитні, відписи,

записи та ін.; фонд Катеринославського культурно-освітнього товариства

«Просвіта» (статут товариства, звіти, протоколи засідань, запрошення, заяви

з проханням прийняти до складу товариства, програми різних просвітянських

заходів, шевченківських свят, каталоги просвітянської бібліотеки) тощо.

Фонди Харківського історичного музею розкривають історію всієї

України, Слобожанщини XVII – поч. ХХ ст. (універсали, царські укази, жа-

лувані грамоти на вотчини, чини, дворянство, свідоцтва, атестати, купчі,

судові справи); політичне і соціально-економічне становище та культуру,

стан феодально-кріпосницьких відносин, зародження і розвиток капіталіз-

му, процес формування пролетаріату, його економічне і правове становище;

офіційні документи і праці видатних науковців.

Інтерес представляють архівні документи Кримської республікан-

ської установи «Кримськотатарський музей мистецтв» у м. Сімферополі,

центру вивчення і популяризації історії, археології, етнографії, матеріаль-

ної й духовної культури кримськотатарського та інших корінних народів

Криму. Музей має рукописні релігійні книги «Коран» (ХIХ ст.), тлумачення

Корана – «тавсир», молитовний текст (XVIII ст.). У Музеї двічі Героя Радян-

ського Союзу Аметхана Султана зберігаються фотографії героїв та учасни-

ків Великої Вітчизняної війни, цінні матеріали з історії кримськотатарсько-

го національного руху, кіно-, фото-, фоно-, відеодокументи.

У розділі «Місто Київ» описові статті згруповано за таким принци-

пом: національні, міські музеї за профілем, бібліотеки Міністерства культу-

архівні установи україни

XXII

ри і туризму України, музеї та бібліотеки навчальних закладів Міністерства

освіти і науки України, музеї інших інституцій.

Так, зібрання архівних документів Національного музею історії Украї-

ни висвітлюють історію України за періодами, коли вона входила до складу

Литви, Речі Посполитої та Російської імперії, входження України до складу

СРСР та України часів незалежності (XV–XXI ст.). Документи містять важ-

ливу інформацію про соціально-економічний лад та історичні події і носять

урядово-адміністративний, правовий і приватний характер (привілеї, уні-

версали, купчі, статути, донесення, грамоти, чолобитні, ордери, свідоцтва,

дипломи, мандати, атестати, посвідчення, постанови, укази, книги, листів-

ки, газети). Надзвичайно важливу групу складають універсали гетьманів

України: Ю. Хмельницького, П. Дорошенка, І. Мазепи, І. Брюховецького,

Д. Апостола, К. Розумовського. Цінною частиною музейного зібрання є ко-

лекція стародруків друкарні Львівського Ставропігійного братства; книги

Києво-Печерської, Новгород-Сіверської, Чернігівської, Почаївської, Ост-

розької друкарень. Особливу групу документів складають рукописні книги

(XVI–XIX ст.), цінні картографічні матеріали IX – поч. XX ст., документи

видатних діячів України: д-ра архітектури П. Ф. Альошина, діяча народної

освіти Х. Д. Алчевської, історика-етнографа, ученого-археолога В. Хвойки,

українського ученого у галузі механіки О. М. Динника, лікаря-мікробіоло-

га В. А. Таранухіна, мецената Є. Х. Чикаленка та ін.; документи видатних

діячів культури, що жили і працювали в Україні в XIX – поч. XX ст. – ака-

деміків М. Ф. Біляшівського, В. Г. Ляскоронського, В. П. Бузескула; військо-

вих істориків – П. П. Потоцького, О. О. Петровського, Г. С. Габаєва; рідкісні

видання, книги з автографами та маргіналіями, стародруки.

У архівних фондах «Меморіального комплексу «Національний музей

історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років» широко представлено

історію Великої Вітчизняної війни та локальних воєн, збройних конфліктів

за межами колишнього СРСР. Документальні джерела на паперових носіях,

що зберігаються у фондах музею, сприяють збереженню історичної правди

про Другу світову війну, її значення в історичній долі України та його на-

роду, ціну Перемоги. Значний комплекс документів підтверджує значення

соборності України, становлення її як суб’єкта міжнародного права, чле-

на світового співтовариства як співзасновника ООН. Фонди музею містять

як документи військових об’єднань, з’єднань, частин, установ, організацій

і підприємств (накази, постанови, розпорядження, відозви, довідки, рапор-

ти, звіти, зокрема друковані матеріали: листівки, газети, оголошення, афі-

ші), так і особисті документи: членські квитки, червоноармійські та черво-

нофлотські книжки, посвідчення, свідоцтва про народження, одруження,

смерть, характеристики, послужні списки, нагородні документи, щоденни-

ки, записні книжки, листи тощо.

Особливу групу установ, що зберігають документи НАФ, складають

заповідники України. Серед них Національний Києво-Печерський істори-

ко-культурний заповідник, де зберігається комплекс поменників Києво-Пе-

черського монастиря ХVІ–ХХ ст.; стародруки кінця ХVІ–ХІХ ст.; жалу-

вальні грамоти Києво-Печерському монастирю ХVІІ–ХVІІІ ст.; королівські

укази ХVІІІ–ХІХ ст.; листи митрополитів XIX ст.; грамоти та дипломи бла-

годійних товариств XIX ст.; мапи, схеми споруд, локалізованих на території

Заповідника (ХVІІІ – поч. XX ст.); фотографії (ХІХ – поч. XX ст.).

XXIII

Від упорядників

У Державному історико-культурному заповіднику м. Дубна період

до 1900 р. представлено такими документами: грамоти польського короля

Сигізмунда ІІІ (ХVІ–ХVІІІ ст.); звернення Братства кн. Острозьких до на-

селення Волині (XVI ст.); охоронний лист надзвичайного посла рос. кн. Гр.

Долгорукого; книги прибутків і видатків Дубенського замку (1739–1806);

метрична та парафіяльна книги (XIX ст.) тощо.

Музейні установи зберігають офіційні документи органів державної

влади, установ, організацій і підприємств незалежно від форми власності;

документи особового походження громадян; друковані матеріали; рукопи-

си; кіно -, фото -, фоно -, відеодокументи; фамільні документи і колекції.

Істотне місце в архівному фонді займають документи, що висвітлюють сус-

пільно-політичне і соціально-економічне становище та культурно-освітнє

життя регіонів в різні історичні періоди.

Для використання документів у науковій та освітній роботі ство-

рюється обліково-довідковий апарат (інвентарні книги, описи, уніфіковані

паспорти, довідкові картотеки – іменна, тематична, географічна, предметна

тощо).

Багаті архівні фонди зберігаються у бібліотеках. Відділ рідкісних і цін-

них книг Національної Парламентської бібліотеки України зберігає стародру-

ки, рідкісні та цінні видання, серед яких унікальні книги та періодичні видан-

ня, універсальні за змістом, починаючи з XVI ст., кращі зразки поліграфічного

та художнього оформлення; колекцію книг українських репресованих авто-

рів 1920–1930 рр. (В. Базилевич, М. Вороний, О. Гермайзе, М. Драй-Хмара,

М. Зеров, А. Кримський. Б. Лепкий, О. Олесь, В. Перетц, В. Підмогильний,

Є. Плужник, Г. Хоткевич, Г. Шкурупій, М. Яворський); українські книги,

видані під час Великої Вітчизняної війни (твори українських письменників-

фронтовиків: В. Кучери, А. Малишка, І. Неходи, О. Новицького, Л. Первомай-

ського, В. Собка та ін.); особові колекції визначних діячів України (літерату-

рознавців академіка О. І. Білецького та П. І. Орлика, українського ученого,

громадського і політичного діяча С. О. Сірополка та ін.).

У фондах Національної історичної бібліотеки України зібрано колек-

цію рукописних книг XV–XX ст., більша частина яких богослужбові. Уні-

кальним історичним документом є найдавніший зі збережених поменників

Києво-Печерського монастиря 1483–1526 рр.; колекції книг кириличного

та гражданського друку; колекція видань з теорії та історії образотворчого

мистецтва; колекція стародруків іноземними мовами (XVI–XVII ст.), серед

яких особливе місце займають палеотипи, видання голландських друкарів

Ельзевірів, стародруки латиною, німецькою, французькою, польською мо-

вами; книги з автографами. Колекція «Українські видання періоду Великої

Вітчизняної війни, 1941–1945 рр.» містить офіційні повідомлення, публі-

цистичні твори, збірки віршів, художню літературу.

Відділ рідкісних видань і рукописів Харківської державної нау-

кової бібліотеки імені В. Г. Короленка зберігає фонди установ (1905–

1997 рр.), особового походження (1670–1995 рр.); колекції рукописних книг

церковнослов’янською, староукраїнською, латинською, польською мовами

(1390–1691 рр.); грамоти (1456–1691 рр.), листи, щоденники, фото- і кінодо-

кументи (ХІХ–ХХ ст.). До найбільш запитуваних дослідниками відносять-

ся рукописи діячів Острозької академії початку XVII ст., архівні документи

з історії Харківського колегіуму (ХVIII–ХХ ст.), зібрання автографів видат-

архівні установи україни

XXIV

них діячів українського та світового мистецтва, краєзнавчі матеріали, архів-

ний фонд харківського клубу любителів книги 1963–1976 рр. тощо.

Не менш цікаві рукописні фонди Відділу рідкісних видань і рукописів

Одеської державної наукової бібліотеки ім. М. Горького, що включають

рукописи та рукописні книги старослов’янською, грецькою, латинською,

французькою, італійською, німецькою мовами. Вони згруповані за тематич-

ною ознакою: історичний (ХVII–ХIХ ст.), історії України (1784 – ХIХ ст.)

та Одеси (1796 – ХХ ст.), літературний (ХVIII – ХХ ст.), музичний та те-

атральний (1874 – ХХ ст.), юридичний (1741 – ХХ ст.), економіки та ста-

тистики (1806–1923 рр.), історії техніки (1824–1928 рр.), богословських

і масонських рукописів (1668–1907 рр.). Зберігаються документи видатних

російських поетів і письменників О. Пушкіна, І. Тургенєва, В. Жуковського,

М. Некрасова, О. Блока, українських учених І. Линниченка, Ф. Зінька, ро-

дин Дерібасів та Шевельових та ін.

У підпорядкованих Міністерству науки і освіти України музеях і біб-

ліотеках також зберігаються цінні рукописні фонди.

Фонд Наукової бібліотеки ім. М. Максимовича Київського національ-

ного університету імені Тараса Шевченка універсальний за змістом. У відділі

рідкісної книги зібрано унікальні видання Альдів, Ет’єнів, Ельзевірів, План-

тенів; рідкісні стародруки першої половини ХVI ст. – палеотипи; фонд рід-

кісних і цінних книг, надрукованих гражданським друком ХVIII ст., а також

рідкісних та цінних видань XIX–XX ст. Значна частина книг з автографами

вихованців університету, інших учених і письменників, визначних людей.

Науковий архів Наукової бібліотеки Національного університету

«Києво-Могилянська академія» має переважно документи особового поход-

ження видатних діячів України та світу.

У відділі рукописних, стародрукованих і рідкісних книг ім. Ф. П. Мак-

сименка Національної наукової бібліотеки Львівського національного уні-

верситету ім. Івана Франка зберігаються документи, які становлять науковий

інтерес не тільки для українських учених, але й для зарубіжних дослідників.

Тут представлені фонди особового походження ХV–ХХ ст., рукописні кни-

ги ХII–ХIХ ст., науково-технічна документація XX ст., ноти ХV–ХVІІІ ст.

і карти ХVIII–ХХ ст. Відклалися рукописні каталоги (XIX ст.), кодекси ХІІ–

ХХ ст., листування з відомими діячами польської культури, письменниками

тощо.

Цікавими є фонди відділу рідкісних книг та рукописів Наукової бібліо-

теки Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова, де зберігаються

архівні колекції князів Воронцових, учених-професорів М. М. Ланге, В. І. Гри-

горовича, А. Г. Готалова-Готліба, театрознавця М. В. Терещенка та ін.

Відділ рідкісних видань і рукописів Центральної наукової бібліотеки

Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна зберігає руко-

писні книги ХV–ХVІІІ ст., списки історичних творів, хронографи (XVII-

XVIII ст.) тощо. У колекції зарубіжних рукописних книг зосереджені грець-

кі, турецькі й арабські рукописи XVI-XVIII ст., католицький молитовник

XV ст. Серед архівних документів наявні універсали гетьмана І. Мазепи,

накази Катерини II, Павла, Олександра I, лист Наполеона та інші цінні до-

кументи.

Археографічна частина Довідника складається з описових статей, при-

свячених окремим музеям і бібліотекам. Робота над описовими статтями

XXV

Від упорядників

проводилася за апробованою схемою щодо організації роботи та методики

підготовки, яка була застосована під час написання першого тому «Архівні

установи України Т. 1 : Державні архіви». Але до вимог щодо описових ста-

тей були внесені певні зміни й доповнення, специфічні для другого тому.

Основу описових статей Довідника складають одержані від працівни-

ків наукових установ Національної академії наук України, музеїв і бібліо-

тек систем Міністерства культури і туризму України та Міністерства освіти

і науки України, установ іншого підпорядкування відомості, які подано пе-

реважно в авторській редакції. Згідно з наказом Держкомархіву України від

09.06.2006 р. № 90 «Про організацію підготовки статей для другого тому

Довідника «Архівні установи України» до підготовки описових статей були

залучені провідні фахівці центральних державних архівів, Держархіву в Ав-

тономній Республіці Крим, державних архівів областей, міст Києва та Се-

вастополя. Вони провели значну роботу з уточнення переліку музеїв і біб-

ліотек системи Міністерства культури і туризму України, вищих навчальних

закладів системи Міністерства освіти і науки України, іншого підпорядку-

вання, які зберігають архівні документи, відредагували описові статті про

архівні зібрання музеїв і бібліотек, доповнили їх новими матеріалами.

Наукове та літературне редагування здійснювалося упорядниками

з метою уніфікації структури описової статті, загальних понять і уточнення

термінології, зокрема, стосовно обліку архівних документів. Так, є суттєві

відмінності у вживанні архівістами і працівниками музеїв і бібліотек таких

понять як «фонд», «колекція», «одиниця зберігання», «музейний експонат»,

«музейний предмет», «письмовий документ», «обліково-довідковий апарат»

(для всіх установ крім бібліотек), «довідковий апарат» (для бібліотек) тощо.

Упорядники подають ці та інші поняття в значенні, які закріплені в зако-

нах України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» (2001),

«Про музеї та музейну справу» зі змінами (1995, 2010).

Описова стаття складається з таких основних блоків інформації:

Перший блок – адміністративна інформація – містить основні відо-

мості про музеї, бібліотеки, установи:

Підпорядкування (якому міністерству або відомству підпорядковано

установу).

Повна назва музею/бібліотеки.

адреса музею/бібліотеки, електронна адреса, веб-сайт.

транспорт, яким можна дістатися до установи (музею/бібліотеки).

час роботи музею/бібліотеки.

Другий блок – розкриває історію установи, обсяг, склад і зміст фон-

дів:

історична довідка включає стислу характеристику основних етапів

розвитку установи: дату створення, реорганізацію, перейменування, сучас-

ну структуру, назву підрозділу у якому зосереджено архівні документи.

Обсяг фондів подає загальну кількісну характеристику одиниць збері-

гання архівних документів, музейних предметів, примірників книг за ос-

танніми даними із зазначенням носіїв та крайніх дат, кіно-, фото-, фоно-,

відеодокументів та їхні хронологічні межі. Враховано, що в музеях і бібліо-

теках є специфіка щодо обліку різних видів документів (у музеях – музей-

ні предмети та експонати, у бібліотеках – примірники), подекуди має місце

незавершеність обліку і наукового опису документів. Названі обставини

архівні установи україни

XXVI

вплинули на точність статистичних відомостей відносно наявних в музеях

і бібліотеках архівних документів, у тому числі кіно-, фото-, фоно-, відео-

документів, крайніх дат документів. Відомості про обсяг архівних фондів

і документів в окремих випадках подано приблизно. Не завжди подаються

хронологічні рамки документів, що зберігаються.

анотація складу фондів включає: узагальнену характеристику складу

документів з паперовими носіями за періодами, що відображають соціаль-

но-економічний розвиток та культурне життя регіонів України; їх типи та

види, зміст, хронологічні межі; групи документів, які відповідають профілю

музею/бібліотеки; аналіз за тематичною ознакою кіно-, фото-, фоно-, віде-

одокументів. За умови втрати документів під час воєн, при пожежах, пере-

міщеннях тощо подано відповідну інформацію. За наявності у фонді копій

архівних документів вказано джерело копіювання з оригіналу. Особливу

увагу приділено опису документальних комплексів, колекціям краєзнав-

чого характеру та фондів особового походження. Інформацію про рідкісні

видання включено за умови наявності рукописних книг, рукописів, відо-

мостей про книги з автографами, маргіналіями. Організаційно-розпорядчу,

планово-звітну, кадрову документацію, матеріали про екскурсійну, вистав-

кову роботу зберігають всі музеї, бібліотеки. Відтак, такі архівні документи

в описовій статті не анотуються. Зміст вказаного розділу супроводжується

відомостями про основних фондоутворювачів із зазначенням сфери їхньої

діяльності.

Третій блок – характеризує доступ до інформації:

Обліково-довідковий апарат (для музеїв) та Довідковий апарат (для

бібліотек). До характеристики Обліково-довідкового апарату музеїв, крім

традиційних каталогів та картотек, включено й специфічні для них довід-

кові та облікові форми: інвентарні описи (книги, картки), науково-уніфіко-

вані паспорти, книги надходжень, акти приймання-передавання, інвентарні

картки тощо. У статтях про бібліотеки виділено загально прийнятий для

бібліотек Довідковий апарат, який інформує про наявні в них каталоги та

картотеки.

бази даних включають інформацію щодо створення електронних ва-

ріантів пошуку документів.

бібліотека – назву підрозділу подано відповідно прийнятої структури

у кожному музеї або навчальному закладі (наприклад, «Бібліотека», «Нау-

кова бібліотека», «Бібліотечний фонд» тощо). Стисло характеризується її

фонд, рідкісні видання, комплекси газет та журналів (назва, рік), наявність

стародруків, рукописних книг, видань з автографами та маргіналіями.

Четвертий блок – включає бібліографію, тобто перелік видань за хро-

нологічним принципом (відомості про авторів, укладачів та редакторів на-

ведених видань включено у «Покажчик авторів, укладачів та редакторів»,

а відомості про персоналії відображено в «іменному покажчику»):

– друковані довідкові видання про музеї/бібліотеки – путівники, опи-

си, огляди документальних зібрань, буклети, проспекти;

– публікації документів;

– статті та інші публікації, які за змістом можна віднести до жанру

оглядів фондів;

– основні праці з історії установи та її архівних колекцій;

– бібліографічні покажчики;

XXVII

Від упорядників

– періодичні та продовжувані видання установи;

– збірники документів із грифом музею/бібліотеки, установи;

– інші видання, що стосуються окремих фондів, колекцій.

Оскільки видання місцевих музеїв, як правило, малотиражні, не завж-

ди була можливість перевірити їх de visu, інформація про них представлена

за поданням авторів описових статей.

бібліографічний опис видань у Довіднику проведено відповідно до

чинних в Україні правил бібліографічного опису документів, встановлених

ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. За-

гальні вимоги та правила складання», а скорочення слів – згідно з ДСТУ

3582-97 «Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі: За-

гальні вимоги та правила» та ГОСТ 7.12-93 «Библиографическая запись.

Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила».

Довідковий апарат кожної книги Довідника має такі покажчики:

– іменний покажчик (у межах включених у кожну книгу описових

статей);

– Географічний покажчик (у межах включених у кожну книгу описо-

вих статей);

– Покажчик авторів, укладачів та редакторів (у межах включеної

у кожну книгу бібліографії до описових статей);

– Список авторів описових статей (у межах включених у кожну кни-

гу описових статей);

– Список скорочень (у межах включених у кожну книгу описових ста-

тей).

В описових статтях відомості про архівні зібрання в музеях/бібліоте-

ках та інших установах подаються авторами станом на 2008–2009 рр. Добір

матеріалів Довідника завершено у 2009 р.

У процесі опрацювання отриманих від музеїв, бібліотек, установ ма-

теріалів згідно запропонованої анкети відхилено статті про музеї і бібліоте-

ки, в яких або не виявлено приналежних до НАФ архівних документальних

зібрань, або опис статей не розкриває зміст документів. Значну кількість

описових статей про наукові бібліотеки вищих навчальних закладів (ака-

демій, університетів, інститутів), обласні універсальні наукові бібліотеки,

інші установи та організації не включено у другий том Довідника, оскільки

тексти описових статей не розкрили змістовний склад їх архівних фондів.

Підготовлений Довідник є корисним й інформаційно насиченим,

сприяє розширенню доступу до документів, оскільки склад архівних до-

кументальних колекцій музеїв і бібліотек систем Міністерства культури

і туризму України та Міністерства освіти і науки України, наукових установ

Національної академії наук України та інших організацій має багатий ін-

формаційний потенціал.

Більша частина інформації про склад і зміст документальних колек-

цій музеїв і бібліотек публікується вперше, за виключенням відомостей про

рукописні зібрання бібліотек, архівні підрозділи та відділи рукописів науко-

вих установ Національної академії наук України.

Редколегія Довідника висловлює щиру подяку керівництву та праців-

никам установ і закладів Національної академії наук України, Міністерства

культури і туризму України та Міністерства освіти і науки України за про-

ведену велику роботу з підготовки відомостей про склад і зміст архівних

архівні установи україни

XXVIII

документів, що зберігаються в наукових установах, музеях, бібліотеках цих

систем.

Особлива подяка працівникам музеїв і бібліотек, які ґрунтовно про-

аналізували склад їх фондів та написали статті про свої установи.

Таким чином, підготовлений Довідник є вагомим інформаційним ви-

данням, яке слугуватиме оприлюдненню відомостей про архівні документи

наукових установ Національної академії наук України, музеїв і бібліотек,

суттєво доповнить відомості про архівні документи України, закладе осно-

ву для організації та проведення експертизи наукової та практичної цінності

архівних документів і, врешті, слугуватиме визначенню приналежності їх

до НАФ та проведенню державної реєстрації.

Довідник стане у нагоді дослідникам, значно розширить інформатив-

не коло документальних матеріалів для фундаментального дослідження іс-

торії України.

Зауваження та пропозиції щодо довідника «Архівні установи України.

Т. 2 : Наукові установи, музеї, бібліотеки : у 2 кн.» будуть з вдячністю прий-

няті на адресу Українського науково-дослідного інституту архівної справи

та документознавства:

вул. Солом’янська, 24, м. Київ, 03110

E-mail: undiasd@archives.gov.ua

Веб-сторінка: http://www.undiasd.archives.gov.ua

Національна академія наук України

Національна бібліотека України

імені В. І. Вернадського

Підпорядкування: Національна академія наук України

Адреса: 3, просп. 40-річчя Жовтня, Київ, 03039, Україна

Тел.: (044) 524-81-36 (для довідок)

Факс: (044) 524-33-98, 524-17-70, 525-56-02

E-mail: library@nbuv.org.ua

Транспорт: станція метро “Либідська”, тролейбус 4, 11, 12,

автобус 38, 84 (зуп. “Бібліотека Вернадського), тролейбус 1

(зуп. “Московська площа“)

Час роботи: 9.00–20.00 (понеділок–субота), 9.00–18 (неділя);

з 1 липня по 1 жовтня: 9.00–18.00 (понеділок–субота),

вихідний день – неділя

Історична довідка

1918 р. – прийнято рішення про створення бібліотеки Української Дер-

жави в м. Києві. Утворено Тимчасовий Комітет для заснування Національ-

ної Бібліотеки Української Держави в м. Києві. Перший склад Тимчасового

Комітету: голова В. І. Вернадський (перший президент Української Ака-

демії наук) і його члени: С. О. Єфремов, А. Ю. Кримський, Г. П. Житецький

і В. О. Кордт. На чолі Комітету після від’їзду В. І. Вернадського з Києва сто-

яли: Д. І. Багалій, П. Я. Стебницький, П. А. Тутковський, В. Д. Данилевич,

В. О. Кордт. Членами Комітету були Д. І. Багалій, В. І. Липський, П. А. Тут-

ковський, Ю. О. Меженко-Іванов, В. В. Міяковський, С. П. Постернак,

Г. П. Житецький. Тимчасовим Комітетом було видруковано заклик “Від Тим-

часового Комітету для заснування Національної Бібліотеки Української Дер-

жави в м. Києві” та перший “Статут Національної Бібліотеки Української

Народної Республіки в м. Києві при Українській Академії Наук”.

1919 р. – Всенародна Бібліотека України при Всеукраїнській Академії

наук у м. Києві

1924 р. – затверджено “Положення про Всенародну Бібліотеку Украї-

ни у м. Києві”, яке підтвердило її наукові функції.

1926 р. – при бібліотеці організовано аспірантуру, яка функціонувала

до 1933 р. Перші аспіранти: Г. Г. Коляда, О. В. Рябчинська, Н. В. Кравченко,

Н. В. Геппенер, Ф. П. Максименко.

1936 р. – Центральна наукова бібліотекад АН УРСР.

НацІоНальНа академІя

НаУк УкраїНи

Архівні установи України

1941 р. – закінчено евакуацію бібліотеки в столицю Башкирії Уфу, де

у приміщенні Державного педагогічного інституту вона відкрила читальний

зал з фондом відкритого доступу, МБА і персональний абонемент.

1942–1943 рр. – Всесоюзна Книжкова палата почала надсилати до біб-

ліотеки (м. Уфа) обов’язковий безплатний примірник видань московських

поліграфічних підприємств.

1943 р. – відкрито для відвідувачів читальні зали БАН УРСР у

м. Києві.

1943–1944 рр. – впорядковано 1,5 млн. книжок. Відновлено роботу

відділів комплектування, опрацювання, газетного, обслуговування читачів,

бібліографії, рукописів, іноземного комплектування. Організовано та від-

новлено роботу кабінетів для обслуговування читачів: марксизму-ленінізму,

образотворчих мистецтв, технічної інформації, нотно-музичної літератури.

1944 р. – бібліотечна Рада Президії АН УРСР прийняла постанову

про обслуговування наукових установ Академії наук фондами Бібліотеки

АН УРСР через колективний абонемент. Бібліотека повністю повертається

до Києва.

1945 р. – бібліотека вдруге розпочала роботи, спрямовані на ство-

рення українського бібліографічного репертуару, знайшла підтримку у ро-

зумінні важливості цієї роботи з боку Президії АН УРСР. За повідомленням

Надзвичайної Державної комісії зі встановлення і розслідування злочинів

німецько-фашистських загарбників з Бібліотеки АН УРСР до Німеччини

вивезено понад 320 тис. цінних і рідкісних видань, серед них велику колек-

цію матеріалів з історії середньовіччя України.

1948 р. – Державна публічна бібліотека УРСР.

1949 р. – Державна публічна бібліотека УРСР почала отримувати без-

платний примірник республіканського друку для архівного фонду друкова-

ної продукції УРСР.

1960 р. – Державна публічна бібліотека УРСР функціонувала як депо-

зитарій публікацій Організації Об’єднаних Націй в Українській РСР

1965 р. – Центрально-наукова бібліотека АН УРСР.

1968 р. – створено Центральний науковий архів Академії наук УРСР,

1984 р. – перетворено його на Відділ архівних фондів.

1988 р. – Центральній науковій бібліотеці присвоєно ім‘я В. І. Вер-

надського.

1992 р. – постановою КМ України “Про впорядкування розсилки кон-

трольних примірників творів друку” поліграфічні підприємства, а також

установи й організації, незалежно від форм власності, які мали розмно-

жувальну техніку, зобов’язані надсилати безплатно ЦНБ ім. В. І. Вернад-

ського “усі видання всіма мовами, що випускаються на території України,

у тому числі газети”, у 2-х прим. Здійснено реорганізацію структури ЦНБ

ім. В. І. Вернадського АН України. Підрозділи Бібліотеки згрупова-

но за напрямами діяльності в чотири науково-дослідних інститути: Біб-

ліотекознавства, Української книги, Рукопису, Архівознавства і п’ять

центрів: Консервації і реставрації фондів, Культурно-просвітницький,

Бібліотечно-інформаційних технологій, Інформаційно-аналітичний, Редак-

ційно-видавничий. Створено Інститут рукопису на базі відділу рукописів ЦНБ

ім. В. І. Вернадського НАН України. На базі Відділу архівознавства створе-

но Інститут.