Архієреєв С.І., Решетняк Н.Б. Курс економічної теорії

Подождите немного. Документ загружается.

потужності підприємства, однак об’єм виробництва може бути збільшеним за

рахунок інтенсивності їх використання. Тому пропозиція стає більш еластичною

(див. рис.6.6).

Рисунок 6.6 – Короткостроковий ринковий період

Нарешті, на протязі довгострокового ринкового періоду виробник,

враховуючи зростання попиту на товар від D до D

може збільшити виробничі

потужності і пропозиція S

наближається до абсолютно еластичної S

(рис. 6.7).

Рисунок 6.7 – Довгостроковий ринковий період

3. Ринкова рівновага попиту та пропозиції

В будь-якому випадку в ринковій економіці між попитом та пропозицією

встановлюється визначене співвідношення, яке називають ринковою рівновагою.

Ринкова рівновага – встановлення на ринку в результаті взаємодії виробників і

покупців таких цін на товари та послуги, які не створюють залишок у продавців і

Рівень

виробництва при

повній

зайнятості

дефіцит у покупців.

В основі ринкової рівноваги лежить рівноважна ціна, при якій кількість

товару, запропонованого на ринку, дорівнює кількості товару, на який пред’явлено

попит. Наочно цей процес можна показати на графіку, який об’єднує криві попиту і

пропозиції, наприклад, на ринку цукру (рис.V6.8.).

Рисунок 6.8 – Ринкова рівновага

Крива попиту DD перетинається з кривою пропозиції SS у точці Е, яка вказує

рівноважну ринкову ціну (Р

) і рівноважну кількість продукту (Q

Нестача продукту, яка виникає при ціні, яка нижче рівноважної, тобто 2 грн.,

створила б надлишковий попит і штовхнула б ціну уверх. В результаті цього

величина пропозиції стала би збільшуватися, а величина попиту зменшуватися до

тих пір, доки не було б досягнуто рівноваги.

Надлишок продукту при ціні 4 грн. привів би до зменшення величини

пропозиції товару і сприяв би зниженню ціни. Це призведе до збільшення величини

попиту та скорочення величини пропозиції до тих пір, доки не буде досягнута

рівновага. Таким чином, ціна за 1 кг цукру в 3 грн. є рівноважною ціною на ринку

цукру, яка задовольняє як продавців, так і покупців у визначений період часу

(тиждень).

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Ціна за кг

(грн.)

Кількість цукру

(кг на тиждень)

Рівень

виробництва при

повній

зайнятості

4. Теорія поведінки споживача

При виробництві будь-якого товару необхідно знати поведінку споживача.

Тому важливою умовою вивчення ринку є аналіз його поведінки. Теорія поведінки

споживача заснована на положенні, що людина веде себе раціонально у намаганні

максимізації задоволення своїх потреб.

В економічний теорії існує два підходи оцінки поведінки споживача –

кардиналістський та ординалістський. Якщо кардиналістська теорія корисності дає

лише загальну характеристику поведінки споживача на ринку, то ординалістська,

яка розроблена В. Парето та Дж. Хіксом, долає недоліки кардиналістського підходу

та показує, якому благу віддає свою перевагу споживач.

Практика вимагає більш реалістичну теорію попиту, тому що:

1) суб’єкт неспроможний точно виміряти граничні корисності та розподілити

попит на різні товари, не маючи уяви про ціни;

2) виробляючи свою стратегію споживання, суб’єкт оцінює корисність не

певних благ, а наборів споживання, а саме: наскільки один набір споживання

корисніше для нього від іншого.

Розглянемо далі основні елементи теорії поведінки споживача.

1. Споживчий вибір та бюджетні стримування пов’язані з бюджетом

споживача, а тобто, чим менше коштів в його бюджеті, тим менший і вибір

споживача і навпаки.

2. Правило максимізації корисності полягає в такому розподіленні грошового

доходу споживача, при якому остання грошова одиниця(долар, гривня і т. ін.), яка

витрачена на придбання кожного виду продуктів приносила б додаткову (граничну)

корисність. Якщо споживач “врівноважить свої граничні корисності” за певним

правилом, то ніщо не буде змушувати його до зміни структури витрат, тобто він

буде знаходитися в стані рівноваги. Це правило в алгебраїчній формі:

ВпродуктуР

ВпродуктуMU

АпродуктуР

АпродуктуMU



Рівень

виробництва при

повній

зайнятості

де MU – гранична корисність відповідного продукту;

Р – ціна відповідного продукту.

3. Бюджетні лінії, криві байдужості та рівновага споживача. Маючи певний

грошовий дохід, споживач може витратити його на придбання одного товару і

опинитися в точці А графіка (рис. 6.9). Він може витратити весь дохід на придбання

іншого товару і опинитись в точці В. Або він може розподілити свій дохід між

двома цими благами. Тоді, якщо дохід буде витрачатися повністю всі можливі

комбінації такого розподілення розташовуються на лінії, яка з’єднує точки А і В, і

називається бюджетною лінією. Таким чином, бюджетна лінія показує усі можливі

комбінації кожної пари продуктів, які можуть бути придбані споживачем при

даному рівні цін на продукти і даній величині його доходу.

Крива байдужості споживача відображає усі можливі комбінації продуктів А і В,

які дають йому рівний об’єм задоволення потреб, або корисності (крива І на рис. 6.9).

Кожна точка на кривій байдужості (“а”, ”в”, ”с”, “d”) являє одну з комбінацій

продуктів А і В, однаково задовольняючих споживача; тобто кожна така комбінація

продуктів має однакову сукупну корисність. Таким чином, споживачу буде

байдуже, яку комбінацію продуктів він дійсно придбає. Рівноважне положення

споживача досягається в точці Х, в якій бюджетна лінія АВ торкається найбільш

високої з усіх досягаємих кривих байдужості – І.

Рівень

виробництва при

повній

зайнятості

Рисунок 6.9 – Рівновага споживача

Основні поняття

Попит demand

Пропозиція supply

Закон попиту law of demand

Закон пропозиції law of supply

Крива попиту demand curve

Крива пропозиції supply curve

Еластичність elasticity

Коефіцієнт еластичності попиту та пропозиції index of elastic demand and supply

Ринкова рівновага marketing equilibrium

Бюджетна лінія budget line

Крива байдужості indifference curve

Рівновага споживача consumer equilibrium

1 2 3 4 5 6 7

Кількість продукту В,

од

Кількість продукту А,

од.

Рівень

виробництва при

повній

зайнятості

Практикум

Вправа 1. Знайдіть правильну відповідь

1. Графічне представлення залежності між ціною товару та його кількістю, яку

бажають придбати покупці на ринку - це:

а) крива попиту; в) крива Філліпса;

б) крива пропозиції; г) немає правильної відповіді.

2. Графічне представлення залежності між ціною товару та його кількістю, яку

продавці пропонують на ринку це:

а) крива попиту; в) крива Лоренца;

б) крива виробничих можливостей; г) крива пропозиції.

3. Якщо ціна товару знаходиться вище точки перетину кривих попиту та

пропозиції, то виникає:

а) дефіцит товару; в) ринкова рівновага;

б) надлишок товару; г) немає правильної відповіді.

4. Якщо ціна товару знаходиться нижче точки перетину кривих попиту та

пропозиції, то виникає:

а) надлишок товару; в) дефіцит товару;

б) зменшення безробіття; г) немає правильної відповіді.

5. Крива байдужості має вигляд:

а) спадаючої кривої; в) параболічної кривої;

б) вихідної кривої; г) немає правильної відповіді.

Вправа 2. Знайдить правильні відповіді

1. Які з наведених факторів призведуть до падіння попиту на товар А:

а) зменшення доходів споживачів;

б) збільшення кількості покупців на ринку;

в) падіння цін на товари-замінники;

г) очікування зростання ціни на товар А.

2. Які з наведених факторів призведуть до падіння попиту на товар Б:

а) збільшення кількості покупців на ринку;

б) очікування зростання ціни на товар Б;

в) падіння цін на товари-замінники;

Рівень

виробництва при

повній

зайнятості

г) зменшення доходів споживачів.

3. Які з наведених факторів призведуть до падіння пропозиції товару А:

а) збільшення цін на ресурси;

б) зменшення кількості продавців на ринку;

в) удосконалення технології виробництва;

г) збільшення цін на товари-конкуренти.

4. Які з наведених факторів призведуть до падіння пропозиції товару Б:

а) зменшення цін на ресурси; в) зменшення кількості продавців на ринку;

б) державні дотації; г) немає правильної відповіді.

5. Розташування бюджетної лінії залежить від:

а) розміру дохода споживача; в) технології виробництва;

б) цін на товари; г) державної податкової політики.

Вправа 3. Виконайте завдання

1. Функція попиту на товар має вигляд D = 30 – 5P, а функція пропозиції

S = – 5 + 2P.

Визначте:

а) ціну рівноваги і рівноважний обсяг продажу;

б) яким чином зміняться попит і пропозиція, якщо ринкова ціна встановиться на

рівні 4 грн.;

в) що відбудеться з обсягом продажу, якщо ринкова ціна встановиться на рівні 6

грн.

2. У таблиці наведені дані на ринку товару А.

а) побудувати криві попиту та пропозиції товару А;

б) якою є рівноважна ціна та рівноважний обсяг товару А на ринку;

в) якщо ринкова ціна дорівнює 32 грн, що є характерним для даного ринку –

дефіцит чи надлишок? Чому дорівнює його величина?

Ціна на товар А

Обсяг попиту на тов. А,

тис. од.

Обсяг пропозиції на

тов.VА, тис. од.

Рівень

виробництва при

повній

зайнятості

3. У результаті підвищення ціни на товар А з 5 грн до 7 грн обсяг попиту на нього

знизився з 9 до 7 одиниць. Розрахуйте еластичність попиту за ціною на цей товар

та зробить висновки .

4. Проаналізуйте еластичність попиту по ціні на наступні товари: а)Vапельсини; б)

цигарки; в) паливо; г) хліб; д) вершкове масло; е) прикраси із золота; ж) сирники;

з) автомобілі.

5. Визначте, яким чином зміститься бюджетна лінія відносно даної, якщо доходи

споживача: а) збільшаться; б) зменшаться. Поясніть це графічно.

Література

1. Емцов Р.Г., Лукин М.Ю. Микроэкономика. – М., 1997. – Гл. 2–7.

2. Камаев В.Д. Экономическая теория: Учебник. – М., 1998. – Гл.5, 6.

3. Макконнелл К., Брю С. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. – К., 1993.

– Гл. 4, 23.

4. Нуреев Р.М. Курс микроэкономики. – М., 1999. – Гл.3,4.

5. Основи економічної теорії / За ред. С. В. Мочерного. – К., 1998. – Тема 12.

6. Політична економія. Навч. посібник / За ред. Кривенка Т. – К., 2002. – Тема 5.

7. Рибалкін В. Основи економічної теорії. – Київ, 2002. – Тема 4.

8. Симкина Л. Микроекономика. Ученик. – СПб, 2001. – Тема 3.

9. Современная экономика. Лекции / Под ред. О. Мамедова. – Ростов-на-Дону,

2001. – Тема 12.

10.Тигова Т. Микроекономика. – К., 2000. – Гл.4.

Глава 7. ТЕОРІЯ ФІРМИ

1. Економічна природа фірми

Поряд зі споживачем найважливішим господарським суб'єктом, поводження

якого визначає економічну ситуацію на мікрорівні, є виробник. Його функція –

забезпечення пропозиції, тобто постачання на ринок необхідної кількості товарів і

послуг. Виробництво благ – складний процес. Деякі з них можуть бути зроблені

Рівень

виробництва при

повній

зайнятості

індивідуально, а деякі – вимагають координованих зусиль багатьох людей. Кожний

з учасників трудового процесу виконує свою частку роботи в процесі поділу праці,

а кінцевий продукт є результатом їхніх спільних зусиль, тобто кооперації праці.

Розрізняються поняття «фірма» і «підприємство», хоча в закордонній і

вітчизняній літературі вони часто ототожнюються. Під підприємством варто

розуміти певний виробничо-технологічний комплекс, використовуваний для

виробництва товарів і послуг у будь-якій галузі національної економіки.

Підприємствами є металургійний завод, швейна фабрика, аеропорт, магазин. Фірма

– це організація, що володіє підприємствами і веде господарську діяльність на них.

У складі фірми може бути одне чи кілька підприємств. Фірми можуть бути

горизонтального типу, тобто охоплюють підприємства, що знаходяться на одній

стадії виробництва (наприклад мережа продуктових магазинів), чи вертикального

типу, тобто поєднують підприємства, що знаходяться на різних взаємозалежних

стадіях виробничого процесу (наприклад, сталеливарні комбінати, куди входять

рудники, шахти, вапнякові кар'єри, коксові печі, домни, прокатні стани, кузні,

ливарні цехи). Досить розвинутим явищем у сучасній ринковій економіці є

диверсифіковані фірми, які охоплюють підприємства, що оперують у різних галузях

і на різних ринках.

Первісне слово «фірма» (від італ. “firmа”) означало “торгове ім'я” комерсанта.

В даний час фірма – це суб'єкт підприємницької діяльності, що має економічну і

юридичну самостійність. Фірма – це майновий комплекс, використовуваний

власниками цього майна для здійснення підприємницької діяльності. До складу

фірми входять усі види майна, які призначені для її діяльності, включаючи земельні

ділянки, будинки, спорудження, устаткування, інвентар, сировину, нереалізовану

продукцію, права вимог, борги, а також права на позначення, що індивідуалізують її

діяльність (фірмове найменування, товарні знаки), та інші виключні права.

У розвинутій ринковій економіці фірми різноманітні. Вони займаються

виробництвом товарів, їхньою реалізацією, наданням усіляких послуг: фінансових,

посередницьких, інформаційних, консультативних, науково-дослідних. По сферах

підприємницької діяльності вони можуть бути промисловими,

сільськогосподарськими, будівельними, транспортними, телекомунікаційними,

торгово-посередницькими, рекламними, інжиніринговими, юридичними.

В економічній теорії існує два відомих підходи до розгляду природи фірми.

Рівень

виробництва при

повній

зайнятості

Технологічний підхід до вивчення фірми сформувався на базі неокласичних

поглядів на мікроекономічні процеси. У його основі лежить припущення про те, що

завжди є можливість визначити функцію, що виражає максимальний обсяг випуску

при заданому рівні розвитку техніки і технології при всіх можливих комбінаціях

факторів виробництва, які маються в наявності. За допомогою такої виробничої

функції можливо визначити, за якої пропорції між окремими ресурсами досягається

оптимальний обсяг виробництва з погляду співвідношення витрат і випуску. У

рамках технологічного підходу проблема визначення оптимального розміру фірми є

центральною. Його, як відомо, можна буде досягнути, коли позитивний ефект

економії на масштабі виробництва використовується цілком. Неокласичну фірму

справедливо порівнюють з «чорною шухлядою», куди опускають порції ресурсів,

закривають її кришкою і через якийсь час витягають з неї зроблені блага. Але цей

підхід не дозволяє з'ясувати феномена виникнення фірми, закономірностей її

подальшого розвитку і, в остаточному підсумку, зникнення.

Альтернативний технологічному погляд на проблему економічної природи

фірми був розроблений у рамках інституціональної економічної теорії. Ця традиція

бере свій початок із класичної статті Р. Коуза «Природа фірми» (1937) і одержала

надалі свій логічний розвиток.

Спочатку визначимо причини походження фірми як інституту, як виробничої

організації. Уявимо собі економіку, у якій кожен окремий індивід самостійно, поза

якою-небудь формальною структурою займається виробництвом блага. Кожна

обмінна угода в цій моделі здійснюється тільки після відповідних трансакційніх

витрат на процес обміну. Можна виділити наступні види трансакційніх витрат:

пошук інформації про стан ринку (потенційні постачальники і покупці, ціни,

характеристики товарів і послуг), укладання складних контрактів, що включають

застереження на випадок непередбачених обставин; довгострокові відносини по

окремих питаннях; періодично повторювані угоди з продажу різних товарів;

дотримання умов контрактів; юридичний супровід виконання контрактів. При

даних обмінно-операційних витратах може виявитися, що дешевше організувати

виробництво так, щоб деякі ринкові операції були скасовані і заміщені діями

адміністрації підприємства по контролю за виробничим процесом і керування їм

усередині організації (фірми). Отже, можна зробити висновок про те, що

створюючи фірми, індивіди прагнуть знайти альтернативні способи координації

Рівень

виробництва при

повній

зайнятості