Андрющенко А. Економічна теорія

Подождите немного. Документ загружается.

391

Розділ 34. Господарство країн світу в роки Другої світової війни...

РОЗДІЛ 34.

ГОСПОДАРСТВО КРАЇН СВІТУ В РОКИ ДРУГОЇ

СВІТОВОЇ ВІЙНИ. ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ

ТА РЕФОРМИ У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

У ПІСЛЯВОЄННИЙ ПЕРІОД (1939–1970)

§ 1. Економіка провідних країн в роки Другої світової війни.

Економічні наслідки війни

Друга світова війна (1939–1945) виникла в результаті загострення економічних

та політичних протиріч імперіалізму. Вона була розв’язана головними агресорами —

Німеччиною, Італією та Японією і стала найкрупнішою економічною катастрофою.

У війну були втягнуті 60 держав з населенням більше 4/5 мешканців планети.

Військові дії відбувалися на території 40 держав Європи, Азії, Африки і охопили

простори Атлантичного, Тихого, Індійського та Північного Льодовитого океанів. Ві-

йна забрала життя близько 55 млн осіб. Знищено національне багатство вартістю

316 млрд. дол.

Господарство воюючих країн було переведено на воєнні рейки, а виробництво

зброї, боєприпасів, амуніції, бойової техніки тощо стало пріоритетним. Так, у Німеч-

чині з початком війни промисловість працювала на військові потреби, випускаючи

одні з кращих у світі танки, літаки, гармати. Виробництво військової техніки і зброї

стимулювало розвиток важкої промисловості. Легка промисловість набагато відста-

вала від неї.

Військові успіхи Німеччини на початковому етап другої світової війни дали мож-

ливість використовувати економічний потенціал завойованих країн.

Військова промисловість під час війни була основою економіки. У 1939 р. її пито-

ма вага в загальній вартості валової продукції становила 80% . Потребу в робочій силі

нацисти задовольняли за рахунок примусової праці військовополонених, мільйонів

депортованих з окупованих країн.

Незважаючи на тотальну мілітаризацію, німецька економіка була неспроможною

повністю задовольнити потреби фронту. З кінця 1943 р. Німеччина відчула серйозні

труднощі в усіх галузях господарства. Були порушені зв’язки між окремими еконо-

мічними комплексами, відчувалася гостра нестача сировини, палива, людських ре-

сурсів, фінансових засобів.

З другої половини 1944 р. промислове та сільськогосподарське виробництво різ-

ко знижується. Наступає економічний крах.

Єдиною державою, що не лише не зазнала краху, а навпаки, виявилася сильною,

були США. Ще до вступу у війну (7 грудня 1941 р.) США надавали в позику чи

оренду зброю, боєприпаси, стратегічну сировину, продовольство та інші матеріальні

ресурси країнам антигітлерівської коаліції. Ленд-ліз, так називалася широкомасш-

табна система допомоги США країнам-союзницям, став одним з найбільших джерел

збагачення держави у роки Другої світової війни. Ленд-ліз забезпечив масовий збут

американських товарів і продуктів на зовнішньому ринку (загальна сума поставок

за ленд-лізом становила 46,7 млрд. дол.). Унаслідок цього США перетворилися на

могутній військовий «арсенал», а промислове виробництво за період з 1939 по 1944 р.

392

Частина IV. Економічна історія

зросло більш як удвічі. У розпал війни США давали 60% світового промислового ви-

робництва. Частка США у світовому капіталістичному експорті зросла з 14 до 33%.

У 1944 р. американський долар став головною валютою міжнародних платежів і роз-

рахунків.

Значно більше, ніж США, постраждала в Другій світовій війні Великобританія.

Було блоковано морські комунікації, окуповано деякі колонії, втрачено частину тор-

гового і військово-морського флоту. Промислове виробництво, незважаючи на зна-

чне збільшення випуску військової продукції, скоротилося на 5%, а сільськогоспо-

дарське — наполовину.

У роки війни і після неї активізувався національно — визвольний рух у колоніях

Британської імперії. З її складу вийшли Індія, Цейлон, Бірма, інші колонії, що значно

ускладнило економічне становище метрополії.

Безпосереднім наслідком війни для Англії стало посилення залежності від США.

Франція, незважаючи на значний економічний потенціал, у роки другої світової

війни також зазнала величезних збитків. Рівень промисловості в 1944 р. порівняно

з довоєнним становив 38%. Більшість шахт, електростанцій, суднобудівних заводів

було зруйновано. Франція втратила весь торговий і військовий морський флот. Роз-

падалася французька колоніальна система. Національна валюта (франк) девальвува-

лася. Капіталовкладення за кордоном зменшилися в 10 разів. Загальні втрати країни

у війні оцінювалися у 1440 млрд. довоєнних франків.

Японія виступила у війні на боці гітлерівської коаліції і на початковому етапі ві-

йни мала певний успіх — захопила Філіппіни, Бірму, Індонезію, В’єтнам та інші тери-

торії. У 1941–1942 рр. вона, маючи запаси продовольства, паливно-енергетичних ре-

сурсів, рідкісних металів, успішно вела війну зі США. Війна сприяла перетворенню

Японії в індустріально-аграрну державу, збільшенню частки важкої промисловості.

Зростала концентрація виробництва, а розміри контролюючого капіталу в компаніях

«Міцубісі» й «Сумітомо» зросли у 10 разів, у «Міцуї» — більше ніж у 6 разів. Про-

те витримати тривале суперництво з американською військовою потугою Японія не

змогла.

Після американських атомних бомбардувань Нагасакі і Хіросіми у серпні 1945 р.

Японія капітулювала.

Отже, результатом війни було знищення, демонтаж індустріальних господарств

Німеччини, Франції, Японії, багатьох менших індустріальних країн Європи. Частко-

во було знищено господарство Англії. Єдиною індустріальною країною, яка під час

війни пережила справжнє економічне піднесення, були США.

В результаті війни зазнав серйозних руйнувань механізм міжнародних валютних

відносин. У 1944 р. у Бреттон-Вудсі (США) відбулася міжнародна фінансова кон-

ференція, на якій був створений Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк

реконструкції та розвитку.

У липні 1947 р. в Парижі було створено Організацію європейського економічного

співтовариства (ОЄЕС), завданням якої було вироблення спільної програми відбу-

дови Європи.

393

Розділ 34. Господарство країн світу в роки Другої світової війни...

§ 2. План Маршалла та його внесок у відродження післявоєнного

господарства країн Західної Європи

У квітні 1948 р. Конгрес США затвердив план Маршалла (за ім’ям державного

секретаря Маршалла) — план економічної допомоги країнам Європи шляхом надан-

ня їм допомоги з боку США. Мета плану — розвиток економіки на принципах індиві-

дуальної свободи, вільних інститутів і справжньої незалежності. Європа розглядала-

ся як єдиний економічний простір.

План складався з трьох частин:

1) поставки продовольства та одягу;

2) поставки промислового обладнання;

3) поставки сировини, сільськогосподарських машин, промислових товарів.

За 4 роки виконання плану Маршалла (1948–1951 рр.) США надали європей-

ським країнам допомогу в сумі близько 17 млрд. дол. Причому, більше 2/3 цієї суми

випали на долю 4 провідних європейських країн — Великобританії, Франції, Італії та

ФРН. В той же час Західна Німеччина з агресора перетворилася в союзницю країн —

переможниць.

План Маршалла позитивно вплинув на відновлення економічного потенціалу та

ринкових господарств в країнах Західної Європи. Вже на початку 50-х роках було до-

сягнуто довоєнного рівня виробництва.

§ 3. Економічна програма Л. Ерхарда в ФРН

Після нищівної поразки в Другій світовій війні економіка ФРН знаходилася в

стані жорстокої розрухи. Фактично країна виробляла менше половини продукції

від випуску 1936 р. Державний борг гітлерівського уряду катастрофічно виріс з 27, 2

млрд. марок в кінці 1938 р. до 377,2 млрд. марок до моменту капітуляції країни, тобто

майже в 14 разів. Інфляція наближалася до 600% свого довоєнного рівня. Німеччина

повинна була виплатити репарації в обсязі 20 млрд. дол.

Оздоровлення економіки Німеччини вимагало радикальних реформ. Головним

архітектором господарських реформ післявоєнної Німеччини став професор Людвіг

Ерхард, пізніше — канцлер ФРН. Шляхами економічного відродження країни він

бачив вільну приватну ініціативу і конкуренцію в поєднанні з активною участю дер-

жави в господарському житті. У книзі «Добробут для всіх», опублікованій у ФРН у

1957 р. він відзначає, що основною метою економічних реформ є створення «соці-

ального ринкового господарства», підвищення купівельної спроможності всіх верств

населення, концентрація всіх зусиль народного господарства на збільшенні народно-

господарського доходу. Держава, на думку Л. Ерхарда, повинна підтримувати нор-

мальне функціонування системи цін та забезпечити захист ринкової економіки від

монополізму товаровиробників. Для попередження циклічних криз їй необхідно ви-

користовувати важелі кредитної, валютної, і податкової політики. Проте, втручання

в господарську діяльність окремих підприємців з боку держави абсолютно недопус-

тиме. Теорія «соціального ринкового господарства» стала основою економічної по-

літики західнонімецького уряду у наступні десятиліття.

Плани Л.Ерхарда спиралися на грошову реформу, вільні ціни та підприємництво.

Вранці 21 червня 1948 р. рейхсмарки були оголошені недійсними. Замість них кожен

394

Частина IV. Економічна історія

мешканець одержав по 40 нових дойчмарок, потім до них додали ще 20. Пенсії і за-

робітна плата підлягали виплаті в нових марках у співвідношенні 1:1. У результаті

Західна Німеччина звільнилася за 1 день від величезної маси знецінених грошей.

Через три дні після грошової реформи слідувала реформа цін. Вони були відпу-

щені, у результаті чого зник «чорний ринок». Крамниці наповнювалися товарами.

Припинилася інфляція. Стабілізаційним чинником для економіки ФРН стала і до-

помога за «планом Маршалла».

До середини 50-х р. р. ФРН вийшла на друге місце (після США) за обсягом золо-

того запасу, стає передовою країною Західної Європи, обганяючи в господарському

відношенні своїх переможців.

«Німецьке диво» — це не тільки економіка. Народ Німеччини вийшов через чис-

тилище реформ новою, вільною нацією.

§ 4. Економічна політика голлізму у Франції

Відновлення економіки Франції йшло досить швидкими темпами. Величез-

ну роль у відбудові господарства країни мала націоналізація, яка проводилася в

1945–1947 рр., в результаті якої були націоналізовані такі важливі галузі економіки

як електроенергетика, вугільна промисловість, газові підприємства, значна частина

авіаційної промисловості, автомобільні заводи фірми «Рено», морське судноплав-

ство, повітряний транспорт.

Важливим етапом в економічній історії Франції був другий прихід до влади

Ш. де Голля (раніше він був керівником уряду в 1944–1946 рр.). 1 червня 1958 р. він

був затверджений прем’єр-міністром Франції, а з 21 грудня того ж року вибраний

керівником держави на семирічний термін.

Суть економічної політики голлізму полягала у заохоченні швидкого розвитку

практично всіх галузей промисловості, її структурна перебудова, подальша концен-

трація виробництва, створення великих корпорацій, використання досягнень НТП.

Це була послідовна і жорстка політика держави, спрямована на всебічний і пропо-

рційний розвиток всіх галузей економіки, яка згодом отримала назву політики «інду-

стріального імперативу». Економічна політика голлізму була заснована на доктрині

державного втручання в економічне життя країни.

Для післявоєнної Франції характерною рисою було широкомасштабне втручання

держави в економіку. У 1957 р. держава володіла 36% усього національного майна, на

її підприємствах створювалося біля 13% валового національного продукту. У 1958 р.

в руках держави знаходилося 97% вугільної промисловості, 95% видобутку газу, 80%

авіаційного виробництва, більше 40% автомобільної промисловості. Держава володі-

ла залізницями, великими військовими підприємствами, акціями авіаційних і мор-

ських транспортних компаній.

У післявоєнний період Франція першою з країн Західної Європи застосувала так

зване державне індикативне планування.

395

Розділ 34. Господарство країн світу в роки Другої світової війни...

§ 5. Японське «економічне диво»

Японське «економічне диво» розпочалося приблизно у 1948 p., через три роки

після нищівної поразки і воєнних руйнувань, коли країна ще була під військовою

окупацією. До початку 1953 р. Японія досягла довоєнного економічного рівня, якщо

говорити про ВНП. Відтоді вона зберегла високі темпи зростання виробництва. Про-

тягом 1952–1963 рр. її ВНП майже потроївся і характеризувався щорічним прирос-

том у 9%; протягом цих же років обсяг виробництва товарів зріс у 5 разів, а спожи-

вання подвоїлося. Від початку тріумфального економічного поступу і до 70-х років

Японії вдалося утвердитися в ролі могутньої промислової держави. Які основні пере-

думови японського «економічного дива»?

Американська окупаційна влада провела в країні цілий ряд важливих перетво-

рень, які значною мірою сприяли розвиткові японського суспільства і господарства.

Було розпущено збройні сили, встановлено демократичні свободи, запроваджено за-

гальне виборче право, сформовано парламент, уряд, прийнято конституцію. Окупа-

ційні власті здійснили ряд економічних реформ. Було введено антимонопольне зако-

нодавство, згідно з яким розпущено найбільші монопольні концерни. Американські

фінансові радники провели реформу податкової системи. Були зменшені податки на

підприємницьку діяльність. Встановлювався твердий обмінний курс ієни. Реформи в

цілому пожвавили і посилили конкуренцію підприємців, сприяли росту виробництва.

У 1946–1949 pp. була проведена земельна реформа, яка ліквідувала поміщицьке

землеволодіння. Держава викупила у поміщиків і продала селянам майже 80% усіх

сільськогосподарських угідь.

Важливу роль у повоєнній відбудові японської економіки відіграла американська

допомога. Стабілізаційна лінія Дж. Доджа, якому президент США Г. Трумен дору-

чив очолити перетворення в Японії, сприяла нормалізації фінансів, відновленню ме-

ханізмів відтворення. Величезні американські капіталовкладення, а також внутрішні

накопичення капіталу дали змогу повністю оновити обладнання, створити нові ви-

робництва. У березні 1952 р. набрав чинності закон про сприяння раціоналізації ви-

робництва. Згідно із законом підприємства отримували державну допомогу, податкові

та інші фінансові пільги за умови модернізації виробництва, оновлення устаткування.

Японці успішно використовували зарубіжні досягнення в найсучасніших галу-

зях індустрії. Закуповуючи патенти й ліцензії на наукові відкриття, оригінальні тех-

нології тощо і вміло пристосовуючи їх до своїх умов, японці отримували величезні

прибутки. Ряд значних технічних новинок народилися і були запроваджені в масове

виробництво на японських фірмах. У другій половині 50-х років — нейлон, транзис-

торні приймачі, у 60–70-х роках — аудіостереосистеми, відеокамери і відеомагніто-

фони, у 80-х — комп’ютеризовані роботи, мікросхеми на кремнієвих кристалах (чіпи)

та ін. Японія стала лідером у такій важливій галузі науково — технічного прогресу, як

електронна промисловість.

Головним чинником економічного зростання є, безперечно, повсякденна напо-

леглива праця більш ніж 120-мільйонного японського народу, його працелюбність,

самовіддача, жертовність і високий патріотизм.

Японські робітники працюють інтенсивніше, за нижчу платню, у них довший ро-

бочий день, тиждень. Це впливало на зниження собівартості продукції, її ціну.

Завдяки цим та деяким іншим чинникам Японія досягнула передових рубежів у

світі і перетворилася в один із світових центрів.

396

Частина IV. Економічна історія

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Контрольні запитання

1. Які економічні наслідки Другої світової війни?

2. У чому полягає значення плану Маршалла для відбудови європейської економіки?

3. У чому сутність концепції соціально-орієнтованого ринкового господарства?

4. Чому економічна політика Л. Ерхарда в ФРН сприяла високій ефективності

господарських реформ його уряду?

5. У чому сутність економічної політики голлізму?

6. Проаналізуйте чинники, що сприяли «економічному диву» в Японії.

Контрольні тести

1. У якому році було створене Європейське економічне співтовариство («Спіль-

ний ринок»)?

а) 1945;

б) 1957;

в) 1933;

г) 1987.

2. Яка країна стала родоначальницею соціального ринкового господарства?

а) Швеція;

б) США;

в) Франція;

г) Німеччина;

д) Японія.

3. Хто з нижче вказаних політиків метою своїх реформ бачив створення «соціаль-

ного ринкового господарства»?

а) М. Тетчер;

б) Л. Ерхард;

в) Р. Рейган;

г) Ф. Кастро.

4. У чому полягають причини японського «економічного дива» після II світової

війни?

а) вкладення капіталу в нові галузі економіки;

б) оборонні плани;

в) специфічні риси японської наукової думки;

г) жахлива експлуатація робітників.

5. Мета плану Маршалла:

а) надати допомогу всім європейським країнам для післявоєнної відбудови на-

родного господарства;

б) не допустити поширення впливу СРСР на країни Західної Європи;

в) створити воєнну організацію у Західній Європі;

г) підпорядкувати основні промислові підприємства західноєвропейських

країн впливу США;

д) крок до створення світового ринкового господарства;

е) правильні відповіді: б), г).

397

Розділ 35. Сучасний етап реформування у зарубіжних країнах

РОЗДІЛ 35.

СУЧАСНИЙ ЕТАП РЕФОРМУВАННЯ

У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

§ 1. Економічні проблеми сучасного етапу господарського

реформування у зарубіжних країнах

Сучасний етап господарського реформування економіки провідних капіталістич-

них країн зумовлений низкою об’єктивних причин, серед них особливий вплив мали

спади економічної активності у 1973–1975 рр. і 1980–1982 рр., які відзначилися тим,

що практично охопили всі провідні капіталістичні країни і перепліталися з галузеви-

ми, сировинними, енергетичними і структурними кризами.

Розбалансованість економіки була викликана такими основними факторами:

— НТР середини XX ст., яка означала перехід до принципово нової техніки і тех-

нологій. З середини 70-х рр. в провідних країнах світу здійснювалася реінду-

стріалізація, яка ознаменувала перехід до наукомістких складних технологій —

інформаційних та ресурсозберігаючих, до біотехнологій, генної інженерії;

— тенденція до націоналізації промисловості, банків, транспорту, одержавлення

економіки та посилення її державного регулювання, збільшення частки ВНП

в державних бюджетах, до запровадження контролю держави за цінами, тари-

фами та зарплатою.

Економічні негаразди, які наступили з середини 70-х — початку 80-х рр. і вира-

зилися в спаді економічної активності та інфляції, привели до капіталістичної раці-

оналізації економіки та скорочення державних соціальних програм, роздержавлення

та приватизації при зниженні рівня безпосереднього втручання держави в економіку.

Державними пріоритетами стають грошова, валютна, кредитно — фінансова і подат-

кова політики, антимонопольні заходи.

За глибокими кризами середини 70-х — початку 80-х рр. наступило найтривалі-

ше економічне піднесення (1983–1990). Але уже на кінець 90-х рр. відбулося різке

зниження економічної динаміки, яке охопило більшість країн світу. Сповільнення

економічного зростання привело до збільшення числа безробітних в промисловості

розвинутих країн. Економічна криза 1990–1992 рр. привела до сповільнення зрос-

тання виробництва практично в усіх країнах. У другій половині 1992 р. економіка

Західної Європи почала виходити з економічної кризи.

Підсумком економічного розвитку провідних країн стало виділення трьох осно-

вних центрів: США, Японії, Західної Європи — головним чином країн Європейсько-

го Союзу.

З останнього десятиріччя XX ст. відбувається глобалізація виробництва і спожи-

вання, яка стала головним фактором світового економічного розвитку.

§ 2. «Рейганоміка» та її результати

В економічній науці економічна політика, яку проводила адміністрація прези-

дента США Р. Рейгана у 1981–1988 pp., одержала назву «Рейгономіка». Її ще іноді

398

Частина IV. Економічна історія

називають неоконсервативною політикою. Ця політика була викликана погіршенням

економічної ситуації 70-х pp. — уповільненням, а в окремі роки й абсолютним зни-

женням виробництва, структурною кризою, зростанням безробіття тощо.

Теоретичною основою нової моделі регулювання економіки розвинутих країн За-

ходу, пов’язаною з іменем Р. Рейгана (США), М. Тетчер (Англія), стала концепція

«економіки пропозиції», сформульована А. Лазером та прихильниками монетаризму.

Основні положення «рейгономіки» були викладені у «Програмі економічного відро-

дження» (1981), яка стала своєрідним маніфестом неоконсервативного уряду. Всу-

переч твердженням авторів цієї програми та їх послідовників про послаблення ролі

держави в економічному житті, насправді за часів президентства Р. Рейгана мала міс-

це лише зміна методів, підходів до державного регулювання соціально-економічних

процесів у країні за допомогою тих же важелів, які використовувалися і до цього:

фінансової, податкової системи, процентних ставок, політики інвестицій тощо. У

той же час рейгономіка передбачала курс на зниження ставок федеральних податків

і надання корпораціям великих податкових пільг, спрямованих на стимулювання ін-

вестицій, насамперед у наукомісткі галузі промисловості, їх структурну перебудову,

обмеження зростання урядових видатків на соціальні потреби при одночасному на-

рощуванні військових витрат. Заходи фіскальної політики виявилися центральним

елементом «рейгономіки». В 1981 р. був прийнятий закон про оподаткування який

передбачав поетапне скорочення індивідуального подохідного податку в загальному

на 23%, скорочення з 70% до 50% максимальної податкової ставки на доходи від капі-

талу, значне скорочення термінів амортизації, збільшення інвестиційної податкової

скидки. Заходи неоконсервативної політики не ліквідували протиріч економічного

розвитку США, а лише частково послабили напругу.

§ 3. Економічні реформи уряду М. Тетчер

Уже в перші післявоєнні роки при сприянні уряду лейбористів була проведена

націоналізація деяких галузей промисловості. В 1945–1948 pp. була проведена на-

ціоналізація банків, багатьох підприємств вугільної промисловості, радіо, телеграфу,

електроенергетики. В 1967 р. відбулася націоналізація підприємств чорної металургії

та транспорту. Внаслідок цього в 1970 р. в руках держави знаходилось 95,1% най-

більшої автомобільної компанії «Бритиш Мотор Лейленд Корпорейшн», 62,5% акцій

енерготехнічної компанії «Франті», 93,5% — компанії по виробництву сталі. Уряд

лейбористів, перебуваючи при владі з 1960 до 1970 pp., проводив політику «низьких»

цін на продукцію націоналізованих підприємств. Це привело до того, що в 70-х pp.

відбувається спад економічної активності: темпи інфляції становили 15%, загаль-

мувалося зростання виробництва, припинилося зростання продуктивності праці. В

середині 70-х pp. на 10,6%, в порівнянні з початком 70-х pp., скоротився обсяг про-

мислового виробництва. Особливо скоротилися обсяги виробництва в будівництві

та текстильній промисловості. З приходом до влади уряду консерваторів, на чолі з

М. Тетчер, в основу політики була покладена теорія економічного лібералізму. Пе-

редбачалося значне скорочення регулюючої функції уряду в господарській діяльнос-

ті, посилення дії ринкових механізмів. Було виділено як провідний напрямок еко-

номічної політики боротьбу з інфляцією: скоротилися позики приватному сектору

399

Розділ 35. Сучасний етап реформування у зарубіжних країнах

господарювання, посилився контроль за темпами зростання грошової маси в обороті,

підвищено ставки проценту, введено значний контроль держави над цінами і зарпла-

тою.

Для впливу на економіку використовується бюджетна політика, більше, ніж 90%

державного бюджету в кінці 70-х — початку 80-х pp. Англії складали податки. Уряд

М. Тетчер скоротив на 3,5 млрд. фунтів стерлінгів прямі податки на великі доходи,

підвищив роль непрямих податків. Уже в 1982–1983 pp. темпи інфляції знизилися о

5%, а в кінці 80-х pp. — до 3%.

Було взято рішучий курс на значне скорочення, а часто і ліквідацію державної

належності підприємств. Обмежені права профспілок. Підняттю рівня промислового

виробництва в 80-х pp. сприяло те, що більша частина інвестицій направлялася на

заміну і модернізацію обладнання, запровадження нових енерго- і ресурсозберігаю-

чих технологій. На це йшло більше ніж 76% всіх інвестицій. Успішно розвивається

сільське господарство. Відбувалося зростання виробництва сільськогосподарської

продукції в середньому на 3% в рік.

400

Частина IV. Економічна історія

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Контрольні запитання

1. Які основні напрямки господарського реформування в провідних країнах світу

в 70–90-х рр. XX ст. та які основні економічні проблеми світу в кінці XX — на

початку XXI ст.?

2. Що спричинило використання нових моделей регулювання в США та Англії?

3. У чому сутність монетаристської концепції «економіки пропозиції»?

4. Які основні положення теорії економічного лібералізму були покладені в осно-

ву економічної політики уряду консерваторів на чолі з Маргарет Тетчер?

Контрольні тести

1. Економічна політика, заснована на концепції економічного лібералізму та його

сучасній модифікації — монетаризму:

а) економічна політика Л. Ерхарда;

б) «рейганоміка»;

в) «тетчеризм»;

2. У чому полягає неоконсервативна економічна модель 70–80-х років XX ст.

(«тетчеризм», «рейганоміка»)?

а) подальша націоналізація;

б) денаціоналізація;

в) допомога монополіям.

3. Які спільні риси в економічній політиці урядів Р. Рейгана (США) та М. Тетчер

(Англія)?

а) вони базувалися на принципах неоконсерватизму;

б) вони проповідували принципи економічного лібералізму;

в) застосування економічних методів державного регулювання економіки;

г) скорочення видатків держави на соціальні потреби;

д) скорочення прямих видатків на доходи.

4. Політика «рейганоміки» була характерна для:

а) Великобританії;

б) Німеччини;

в) США;

г) Японії.

5. Політика «шокової терапії» була характерною для:

а) країн Західної Європи;

б) країн південної Америки;

в) нових індустріальних країн;

г) країн східної Європи.

6. Сутність економічної політики уряду М. Тетчер полягала в:

а) посиленні державного регулювання економіки;

б) сприянні вільній конкуренції ;