Напружено-деформований стан у точці тіла. Плоска задача теорії
пружності в декартових координатах. — Суми: СумДУ, 2010. — 116 с.
Теорія пружності сформувалася як один із важливих розділів
математичної фізики у першій половині ХІХ сторіччя. До цього часу
працями вчених ХVII та XVIII ст. Галілея, Маріотта, Гука, Бернулі,
Ейлера, Кулона та ін. була детально розроблена теорія вигинання
тонких пружних стрижнів. На початку ХІХ ст. Лагранжем та СофіЖермен
був отриманий розв’язок задачі про вигинання та коливання тонких
пружних пластинок. Основи теорії
пружності належать французьким математиками і механікам Коші, Нав’є та Пуассону, які отримали основні диференційні рівняння цієї теорії. Великий внесок у створення теорії пружності зробили такі видатні вчені, як М.В. Остроградський, Ламе, Сен-Венан, Грін, Максвелл, Релей, Мічел, Матьє, Ф.С. Ясинський, С.П. Тимошенко, Г.В. Колосов, М.І. Мусхелішвілі та ін. Основною метою теорії пружності є вивчення дії сил на пружні тіла та визначення тих напружень і деформацій, що при цьому виникають, як у стані рівноваги, так і у станіруху.
Ті самі задачі є основними і в курсі опору матеріалів. Однак методами опору матеріалів неможливо розв’язувати задачі з визначення напруженого і деформованого станів тіла, якщо його форма відмінна від звичайного стрижня чи бруса і являє собою, наприклад, пластину чи оболонку і т.п. Можна сказати, що в теорії пружності використовуються більш загальні передумови та методи розв’язання цих задач. Тобто теорія пружності дозволяє отримувати більш точні розв’язки поставленої задачі, хоча це не виключає використання різних приблизних методів розв’язання задач у теорії пружності. Для студентів спеціальності 8.080303 „Динаміка і міцність” денної форми навчання.
пружності належать французьким математиками і механікам Коші, Нав’є та Пуассону, які отримали основні диференційні рівняння цієї теорії. Великий внесок у створення теорії пружності зробили такі видатні вчені, як М.В. Остроградський, Ламе, Сен-Венан, Грін, Максвелл, Релей, Мічел, Матьє, Ф.С. Ясинський, С.П. Тимошенко, Г.В. Колосов, М.І. Мусхелішвілі та ін. Основною метою теорії пружності є вивчення дії сил на пружні тіла та визначення тих напружень і деформацій, що при цьому виникають, як у стані рівноваги, так і у станіруху.
Ті самі задачі є основними і в курсі опору матеріалів. Однак методами опору матеріалів неможливо розв’язувати задачі з визначення напруженого і деформованого станів тіла, якщо його форма відмінна від звичайного стрижня чи бруса і являє собою, наприклад, пластину чи оболонку і т.п. Можна сказати, що в теорії пружності використовуються більш загальні передумови та методи розв’язання цих задач. Тобто теорія пружності дозволяє отримувати більш точні розв’язки поставленої задачі, хоча це не виключає використання різних приблизних методів розв’язання задач у теорії пружності. Для студентів спеціальності 8.080303 „Динаміка і міцність” денної форми навчання.