Пер. з польськ. Івана Сварника. — Львів - Нью-Йорк: Наукове
товариство ім. Шевченка у Львові, 1997. — 564 с.
Акція "Вісла" належить до безпрецедентних актів етноциду, вчинених
у центрі Європи, в середині XX ст. супроти автохтонного населення,
що тисячоліттями проживало на обширних теренах на захід від Сяну
та Бугу. Характерні особливості акції "Вісла" - жорстока,
блискавична депортація, в поєднанні з селекцією "неблагонадійних",
кроваві переслідування, використання польових судів, концтаборів,
тюрем та смертних вироків. Внаслідок акції на значних територіях
"Закерзоння" зруйнована унікальна етнокультура, в той час як
асиміляційне розпорошення населення стало ключовим фактором
денаціоналізації та етнічного терору. Прослідковується тяглість
імпершовіністичної традиції в методах виконавців акції "Вісла" та
методах передвоєнних пацифікаторів Західної України. Симптоматично,
що сьогодні, коли "кінцеве розв'язання українського питання в
Польщі" стало доконаним фактом, можновладні структури цієї країни
відмовляються визнати в діях 1947 р. ознаки народовбивчого
вандалізму своїх комуністичних предтеч, засвідчуючи живучість у
сучасній державі сумної шовіністичної політичної традиції.