Рішення Колегії Міністерства освіти і науки України № 13/6-19 від
20.12.2001. — К.: Науково-методичний центр вищої освіти, 2001. — 8
с.
В найважливіших міжнародних документах останнього десятиріччя,
присвячених проблемам навколишнього середовища і гармонійного
розвитку людства велика увага приділяєтьсяекологічній культурі та
свідомості, інформованості людей проекологічну ситуацію в світі,
регіоні, на місці проживання, їхобізнаності з можливими шляхами
вирішення різних екологічнихпроблем, з концептуальними підходами до
збереження біосфери іцивілізації.Шлях до високої екологічної
культури лежить через ефективнуекологічну освіту.Екологічна освіта
на порозі 3-го тисячоліття стала необхідноюскладовою гармонійного,
екологічно безпечного розвитку. Екологічне виховання і інформування
населення, підготовкависококваліфікованих фахівців названі в
програмних документахнайвизначнішого міжнародного форуму 20-го
сторіччя вРіо-де-Жанейро (1992), присвяченого навколишньому
середовищу істалому розвитку, одним з найважливіших і необхідних
засобівздійснення переходу до гармонійного розвитку всіх країн
світу. Цеположення підкреслюється і в останніх міжнародних
документах(міжнародний звіт "Ріо+5", "Керівництво з підготовки
національнихдоповідей про виконання країнами "Порядку денного на 21
сторіччя"та ін.).
Концепція екологічної освіти України, як елемент концепціїгармонійного розвитку держави, набуває сьогодні ваги актуального іважливого державного документа.
Підготовка громадян з високим рівнем екологічних знань,екологічної свідомості і культури на основі нових критеріїв оцінкивзаємовідносин людського суспільства й природи (не насильство, агармонійне співіснування з нею!), повинна стати одним з головних важелів у вирішенні надзвичайно гострих екологічних ісоціально-економічних проблем сучасної України.
Екологічна освіта, як цілісне культурологічне явище, щовключає процеси навчання, виховання, розвитку особистості, повиннаспрямовуватися на формування екологічної культури, як складової системи національного і громадського виховання всіх верствнаселення України (у тому числі через екологічне просвітництво за допомогою громадських екологічних організацій), екологізаціюнавчальних дисциплін та програм підготовки, а також на професійнуекологічну підготовку через базову екологічну освіту.
Вирішення цих питань має забезпечити формування цілісного екологічного знання й мислення, необхідних для прийняттяекологічно-обгрунтованих народногосподарських рішень на рівніпідприємств, галузей, регіонів, країни загалом.
Реформування екологічної освіти та виховання маєздійснюватися з обов'язковим врахуванням екологічних законів, закономірностей, наукових принципів, що діють комплексно вбіологічній, технологічній, економічній, соціальній і військовійсферах.
Глибоким опануванням екологічними знаннями, формуваннямекологічного мислення, свідомостіта культури мають бути охопленігромадяни всіх категорій, вікових груп і сфер діяльності.
Збалансований, екологічно безпечний (гармонійний) розвиток повиненбути базисною, вихідною ідеєю, методологічною основоюекологічної освіти згідно з міжнародними вимогами.
Головними складовими системи екологічної освіти та вихованнямають бути її формальна й неформальна частини, форми й методи якихрізні, а мета одна: різнобічна підготовка громадян, здатнихвизначати, розуміти й оптимально вирішувати екологічні та
соціально-економічні проблеми регіонів проживання на основінаукових знань процесів розвитку біосфери, здорового глузду,загальнолюдських досвіду й цінностей.
Базою для здійснення заходів по вирішенню цієї важливої іскладної державної проблеми повинна стати Концепція екологічноїосвіти в Україні.
Концепція складена з урахуванням сучасного стану і перспективрозвитку суспільного знання, спрямована на перебудову змістуосвіти й виховання відповідно до вимог часу та основних положеньНаціональної доктрини розвитку освіти у XXI столітті та базуєтьсяна сформульованій у Посланні Президента України до Верховної Ради України "Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної тасоціальної політики на 2000-2004 рр." (276а/2000) стратегії сталого розвитку України. При підготовці концепції булипроаналізовані і враховані всі попередні (1991-2001 рр.) матеріалищодо реформування освітнього процесу в Україні, а також матеріали,наведені в урядових документах
Концепція екологічної освіти України, як елемент концепціїгармонійного розвитку держави, набуває сьогодні ваги актуального іважливого державного документа.
Підготовка громадян з високим рівнем екологічних знань,екологічної свідомості і культури на основі нових критеріїв оцінкивзаємовідносин людського суспільства й природи (не насильство, агармонійне співіснування з нею!), повинна стати одним з головних важелів у вирішенні надзвичайно гострих екологічних ісоціально-економічних проблем сучасної України.
Екологічна освіта, як цілісне культурологічне явище, щовключає процеси навчання, виховання, розвитку особистості, повиннаспрямовуватися на формування екологічної культури, як складової системи національного і громадського виховання всіх верствнаселення України (у тому числі через екологічне просвітництво за допомогою громадських екологічних організацій), екологізаціюнавчальних дисциплін та програм підготовки, а також на професійнуекологічну підготовку через базову екологічну освіту.
Вирішення цих питань має забезпечити формування цілісного екологічного знання й мислення, необхідних для прийняттяекологічно-обгрунтованих народногосподарських рішень на рівніпідприємств, галузей, регіонів, країни загалом.
Реформування екологічної освіти та виховання маєздійснюватися з обов'язковим врахуванням екологічних законів, закономірностей, наукових принципів, що діють комплексно вбіологічній, технологічній, економічній, соціальній і військовійсферах.
Глибоким опануванням екологічними знаннями, формуваннямекологічного мислення, свідомостіта культури мають бути охопленігромадяни всіх категорій, вікових груп і сфер діяльності.
Збалансований, екологічно безпечний (гармонійний) розвиток повиненбути базисною, вихідною ідеєю, методологічною основоюекологічної освіти згідно з міжнародними вимогами.
Головними складовими системи екологічної освіти та вихованнямають бути її формальна й неформальна частини, форми й методи якихрізні, а мета одна: різнобічна підготовка громадян, здатнихвизначати, розуміти й оптимально вирішувати екологічні та
соціально-економічні проблеми регіонів проживання на основінаукових знань процесів розвитку біосфери, здорового глузду,загальнолюдських досвіду й цінностей.
Базою для здійснення заходів по вирішенню цієї важливої іскладної державної проблеми повинна стати Концепція екологічноїосвіти в Україні.
Концепція складена з урахуванням сучасного стану і перспективрозвитку суспільного знання, спрямована на перебудову змістуосвіти й виховання відповідно до вимог часу та основних положеньНаціональної доктрини розвитку освіти у XXI столітті та базуєтьсяна сформульованій у Посланні Президента України до Верховної Ради України "Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної тасоціальної політики на 2000-2004 рр." (276а/2000) стратегії сталого розвитку України. При підготовці концепції булипроаналізовані і враховані всі попередні (1991-2001 рр.) матеріалищодо реформування освітнього процесу в Україні, а також матеріали,наведені в урядових документах