Переклад з російської Олександра Стаєцького. — Київ: Дніпро, 1990.
— 799 с.
Історичний роман російського письменника (1902— 1975) відтворює
події VI століття від Різдва Христового. У багатоплановому творі
чітко окреслені дві лінії — слов’яни й Візантія часів імператора
Юстиніана. У той час, коли державу ромеїв розхитують народні
повстання, коли її війська ведуть спустошувальні війни, в
слов'янських землях розпочинається об’єднання придніпровських
племен, вимушених спільно оборонятися від розбійницьких набігів
кочівників. У романі змальовано яскраві картини життя прадавніх
антів, коли закладалися підвалини майбутньої великої могутньої
Київської Русі-України.