Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата
історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – Всесвітня історія. —
Київ: Інститут сходознавства ім. А.Ю. Кримського, 2009. — 17 с.
У дисертації на основі широкого комплексу джерел і наукової
літератури аналізуються етнічні процеси на теренах Східного Криму в
другій половині III – середині VII ст. Показано, що прикордонне
становище Боспорського царства на краю середземноморських
цивілізацій й великого поясу степу вимагало постійного маневрування
між натиском степових кочівників та Імперією. Але ж Боспор на
останньому етапі свого існування не міг активно протистояти натиску
варварських орд. В результаті боспоряни були вимушені постійно
шукати союзників та грати та протиріччях між ромеями та варварами.
Таке балансування було можливим тільки за умови рівнозначності сил
між Імперією та кочівниками. І якщо у другій половині III – V ст.
Боспорське царство ще знаходило сили на збереження номінального
суверенітету, то у VI–VII ст. воно не тільки втрачає незалежність,
але й просто припиняє існувати, обмежившись у розмірах до одного
візантійського провінційного містечка на місці колишньої столиці
великого царства.
Протягом всього періоду напади варварів призвели не тільки до колапсу Боспору, але до неухильного зменьшення чисельності боспорських греків. Результатом цього історичного процесу, внаслідок взаїмопроникнення різних культурно-цивілізаційних світів, стало руйнування античної Боспорскої держави, зникнення боспорських греків та зародження нового типу цивілізації.
Протягом всього періоду напади варварів призвели не тільки до колапсу Боспору, але до неухильного зменьшення чисельності боспорських греків. Результатом цього історичного процесу, внаслідок взаїмопроникнення різних культурно-цивілізаційних світів, стало руйнування античної Боспорскої держави, зникнення боспорських греків та зародження нового типу цивілізації.