Стаття. Українська мова і література в школі. №7, 1989 р. С. 28-36.
Романтизм в українській, як і взагалі у світовій, літературі
історично закономірне явище, дальший крок у розвитку художньої
свідомості людства. Тоді як просвітительська літературно-естетична
думка (просвітительський реалізм) була принципово зорієнтована на
відображення дійсності (суть цієї настанови полягала .в тому, «що
предмет, дійсність, чуттєвість береться тільки в формі об'єкта або
в формі споглядання, а не як людська чуттєва діяльність, практика,
не суб'єктивно»), а не перетворення її, романтична естетика внесла
в літературу і мистецтво той суб'єктивний підхід до предмета, ту
вимогу перетворення дійсності, яка небачено активізує творчі,
конструктивні потенції особистості, переводячи її з об'єкта в
суб'єкт дії. Романтична естетика високо піднесла і роль поста як
творця нової дійсності, звернулася до історичного життя народних
мас, розширила саму проблематику літератури, вивівши людину на
зустріч з історією і космосом, поставивши важливі питання
співвідношення особистості і колективу, народу і тиранії, свободи і
рабства. Проголосивши самоцінність кожної особистості, романтики
зосередили увагу на дослідженні внутрішнього життя людини, що
призвело до перевороту в пізнанні психології особистості. Величезну
роль, незважаючи на відмінність персональних ідейних позицій
письменників, романтизм відіграв у поновленні і зміцненні
історичної пам'яті народу, в утвердженні иаціопальиої основи
літератури і мистецтва, у розвитку жанрово-стильової системи
літератури, оновленні її художніх засобів