Пер. з англ. С. Біленького. — К: Вид-во Часопис «Критика», 2009. —
592 с.
Ларрі Вульф досліджує витоки концептуального поділу Європи на
Східну та Західну, що його спершу винайшли мандрівники та мислителі
доби Просвітництва, а відтак уречевили картографи та політики. Перш
ніж з’явитися на мапі, Східна Європа постала в свідомості людини
Просвітництва, констатуючись у процесах входження, заволодіння,
уявляння, картографування, звернення і залюднення, що були
результатом химерних поєднань уяви, інтересу та об’єктивного факту.
Цей інтелектуальний продукт XVIII сторіччя пережив епоху свого
народження і, збігшись із геополітичними реаліями XX сторіччя,
породив культурно-філософські аномалії, наслідки яких не подолано
досі.
Перекладено за виданням: Larry Wolff. Inventing Easte Europe: The
Map of Civilization on the Mind of the Enlightenment (Stanford
University Press, 1994, ISBN 0804727023)
Переклав з англійської Сергій Біленький («Подяки», «Вступ», розділи I-VIII) за участі Тараса Цимбала («Передмова до українського видання», «Висновки»)
Науковий редактор Тарас Цимбал Поняття Східної Європи настільки фундаментальне для сучасної культурної й історичної орієнтації, настільки ввійшло в саму тканину європейської свідомості, що мало кому спадає на думку замислитися над походженням цієї ідеї. Книжка Ларрі Вульфа належить до тих рідкісних досліджень, які підважують основи рутинного мислення й дозволяють зовсім інакше поглянути на давно відомі істини. Коли взагалі виникає ідея Європи, коли Європа стає синонімом Заходу й відколи європейський світ поділився на Схід і Захід? Цей процес «філософського картографування» блискуче досліджено в книжці Ларрі Вульфа, котру варто читати паралельно з будь-яким дослідженням «країни N між Сходом і Заходом», а, можливо, навіть до нього.
Олексій Толочко У нас, істориків, зазвичай так ведеться: коли ми «любимо» своїх героїв, то всім серцем, перетворюючи навіть їхні вади на чесноти, а коли «не любимо», то так палко, що й чеснотам недовго стати вадами. Книжка Ларрі Вульфа — напрочуд виразний виняток із цього правила. Блискуче деконструюючи тексти своїх героїв, пірнаючи в мереживо формул, за допомоги яких вони сепарують «цивілізацію» від «варварства», автор виказує і вельми критичну оцінку цих зусиль, і величезну до них симпатію. Його персонажі нестримно аналізують, класифікують і шукають філософських сенсів побаченого/вигаданого «на краю світу» — на території, що стала полігоном для їхніх теоретичних маніпуляцій І перетворилася на протиставлений «цивілізованому Заходові» «недоцивілізований Схід». Вульф схиляється перед вибухом цієї дивовижної інтелектуальної енергії, перед прагненням розумово освоїти будь-який куточок світу. Водночас він іронічно відсторонюється від філософської самовпевнености просвітницького розуму: під його дотепним пером формули просвітників постають як низка кумедних курйозів або як дрімуче невігластво, а то й неприхована пиха. Читати цю книжку захопливо й повчально, адже вона демонструє взірцеву пошану до інакших, ніж наші власні, способів розуміти світ.
Наталя Яковенко Розповідь Ларрі Вульфа насправді не про Східну Європу. Вона радше про Європу Західну: про те, як та (вкупі зі США, які теж були частиною «західної цивілізації») добивалася світового панування впродовж модерної доби. А «винайдення Східної Європи» було частиною — і то дуже важливою! — витворення європейської ідентичності.
Ярослав Грицак
Переклав з англійської Сергій Біленький («Подяки», «Вступ», розділи I-VIII) за участі Тараса Цимбала («Передмова до українського видання», «Висновки»)
Науковий редактор Тарас Цимбал Поняття Східної Європи настільки фундаментальне для сучасної культурної й історичної орієнтації, настільки ввійшло в саму тканину європейської свідомості, що мало кому спадає на думку замислитися над походженням цієї ідеї. Книжка Ларрі Вульфа належить до тих рідкісних досліджень, які підважують основи рутинного мислення й дозволяють зовсім інакше поглянути на давно відомі істини. Коли взагалі виникає ідея Європи, коли Європа стає синонімом Заходу й відколи європейський світ поділився на Схід і Захід? Цей процес «філософського картографування» блискуче досліджено в книжці Ларрі Вульфа, котру варто читати паралельно з будь-яким дослідженням «країни N між Сходом і Заходом», а, можливо, навіть до нього.
Олексій Толочко У нас, істориків, зазвичай так ведеться: коли ми «любимо» своїх героїв, то всім серцем, перетворюючи навіть їхні вади на чесноти, а коли «не любимо», то так палко, що й чеснотам недовго стати вадами. Книжка Ларрі Вульфа — напрочуд виразний виняток із цього правила. Блискуче деконструюючи тексти своїх героїв, пірнаючи в мереживо формул, за допомоги яких вони сепарують «цивілізацію» від «варварства», автор виказує і вельми критичну оцінку цих зусиль, і величезну до них симпатію. Його персонажі нестримно аналізують, класифікують і шукають філософських сенсів побаченого/вигаданого «на краю світу» — на території, що стала полігоном для їхніх теоретичних маніпуляцій І перетворилася на протиставлений «цивілізованому Заходові» «недоцивілізований Схід». Вульф схиляється перед вибухом цієї дивовижної інтелектуальної енергії, перед прагненням розумово освоїти будь-який куточок світу. Водночас він іронічно відсторонюється від філософської самовпевнености просвітницького розуму: під його дотепним пером формули просвітників постають як низка кумедних курйозів або як дрімуче невігластво, а то й неприхована пиха. Читати цю книжку захопливо й повчально, адже вона демонструє взірцеву пошану до інакших, ніж наші власні, способів розуміти світ.
Наталя Яковенко Розповідь Ларрі Вульфа насправді не про Східну Європу. Вона радше про Європу Західну: про те, як та (вкупі зі США, які теж були частиною «західної цивілізації») добивалася світового панування впродовж модерної доби. А «винайдення Східної Європи» було частиною — і то дуже важливою! — витворення європейської ідентичності.
Ярослав Грицак