К.: Просвіта, 2003. — 344 с.
Самобутня творча особистість Миколи Воробйова — визнаного метра
постшістдесятницької київської школи" справила неабиякий вплив на
наступні поетичні ґенерації. Його несподівана, розкута метафора
завше має в підгрунті конкретну деталь, зриму картину — недарма
Воробйов знаний і як дуже цікавий художник-живописець. Новим
віршам, які склали цю книжку, геть не притаманні — як і попереднім
творам цього автора — дидактика чи однозначність: вони багатозначні
й мінливі, наче вранішні небеса або надвечірня ріка.