Зрезарцев М.П. Товарознавство непродовольчих товарів

Подождите немного. Документ загружается.

161

МЕБЛЕВІ ТОВАРИ

Споживні властивості та якість меблів визначаються викорис-

таними матеріалами, проектуванням, технологією виготовлення,

способом упакування, транспортування та зберігання.

В залежності від функціонального призначення матеріали для

виготовлення меблів поділяють на конструкційні, настилочні,

пружинячі, оббивочні, оздоблювальні, клеючі, фурнітуру, кріпи-

льні вироби тощо.

Конструкційні матеріали: деревина, метал, пластмаси, скло.

Вони повинні бути міцними, легко оброблятись, довговічними і

нешкідливими.

Настилочні матеріали: волокнисті матеріали рослинного або тва-

ринного походження, спінені полімери і гума. Вони надають окре-

мим елементам меблів певну форму, пружність, еластичність тощо.

Пружинячі матеріали: металеві пружини або блоки пружини.

З них виготовляють елементи м’яких меблів.

Оббивочні матеріали: міцні та щільні бавовняні, шовкові, вов-

няні та інші тканини. З них виготовляють оббивку сидінь, матра-

ців, спинок тощо. Поділяються на покривні та облицювальні.

Оздоблювальні матеріали: поліпшують зовнішній вигляд меб-

лів і захищають від впливу зовнішнього середовища (грунтівки,

шпатлівки, порозаповнювачі, поліруючі пасти, текстурні плівки,

декоративний шпон тощо).

Клеючі матеріали: з’єднують окремі деталі та елементи, закрі-

плюють листові та плівкові матеріали (клей тваринного похо-

дження, синтетичний).

Фурнітура: замки меблеві, ручки, скло для елементів меблів

тощо.

Кріпильні вироби: з’єднують елементи меблів, декоративні

цвяхи, різні скоби тощо.

Меблі класифікують за такими ознаками:

— за призначенням: побутова, для громадських приміщень,

офісна (шкільна, лабораторна тощо);

— за функціональною ознакою: для сидіння (стілець, крісло

тощо), для лежання (диван, кушетка, ліжко тощо), для роботи

162

(стіл письмовий, стіл кухонний тощо), для зберігання одягу, по-

суду, книг (шафа одежна, шафа книжкова, сервант тощо), підста-

вки (стіл журнальний, тумбочка під телевізор тощо);

— за основним матеріалом: дерев’яна (у тому числі ДСП і

ДВП), металева, пластмасова, комбінована;

— за конструктивно-технологічною ознакою: щитова, ра-

мочна, секційна, розбірна, нерозбірна, трансформуєма;

— за способом виготовлення: столярна, гнута, формована,

штампована, плетена тощо;

— за віковим призначенням: для дорослих, для дітей;

— за комплектністю: штучна (окремі предмети), комплектна

(набір для квартири, гарнітури для спальні, їдальні, кабінету тощо).

— за видами виробів: шафи (для посуди, одягу, книг, білиз-

ни), секретери, комбіновані шафи, тумби, столи (обідні, журна-

льні, кухонні, письмові, трюмо тощо.

За наявністю м’якого елемента меблі поділяються на жорсткі

та м’які. До жорстких відносять меблі без настила або з насти-

лом товщиною до 10 мм. М’які меблі поділяють на категорії

м’якості:

I категорія — призначена для тривалого відпочинку лежачи;

II, III категорія — призначена для короткочасного відпочинку

лежачи та для відпочинку сидячи;

IV категорія — призначена для тривалої роботи сидячи.

Асортимент меблів поділяють на групи:

— набірна корпусна;

— меблі для відпочинку;

— дитячі меблі;

— гарнітури для кухонь, віталень, офісів;

— окремі вироби тощо.

Особливе місце у виробництві та використанні займають де-

рев’яні меблі.

Дерев’яні меблі поділяють на столярні, гнуті та плетені.

За конструктивними особливостями столярні меблі поділяють

на решітчасті та корпусні.

Решітчасті меблі для сидіння включають:

— стільці складаються з каркаса, сидіння та спинки. Каркас і

спинка можуть мати різні конструкції. За м’якістю поділяються

на категорії: жорсткі (без настила або з настилом товщиною до

10 мм), II категорія (настил товщиною 20…35 мм на еластичній

основі), III категорія (настил товщиною 40…50 мм на еластичній

основі), IV категорія (настил товщиною 20…50 мм на жорсткій

або гнучкій основі);

163

— робочі крісла мають більші розміри ніж стільці та підліко-

тники.

Корпусні меблі включають:

— шафи для одягу і білизни випускають одно-, двох-, трьох-

і чотирьохдверними шириною 400…2200 мм;

— книжкові шафи обладнують переставними полицями;

— секретери звичайно використовують для зберігання кни-

жок. Вони мають відкидні дверцята або висувний щитовий еле-

мент за яким можна писати;

— книжкові полиці випускають навісними. Вони можуть

встановлюватись одна на другу;

— шафи посудні та серванти призначені для зберігання посуду,

столових приналежностей для сервірування та столової білизни;

— тумби для зберігання різних предметів — прикроватні,

для постільної білизни тощо;

— обідні столи розрізняють за формою кришки яка може роз-

кладатись або розсовуватись. Мають ніжки різних форм. Розмір

столів 600…900 х 1200…2700 см;

— письмові столи випускають одно- і двотумбовими. Розмір

столів: ширина 500…800 мм, довжина однотумбових 1000…

1200 мм, двотумбових — 1300…1600 мм;

— туалетні столи мають ящики для зберігання. На зворотній

стороні підйомної кришки кріплять дзеркало;

— трюмо має тумбу на якій кріплять дзеркало на весь зріст

людини. Тумба може мати одне або два відділення;

— трельяж складається з тумби та трьох дзеркал на весь зріст

людини. Бокові дзеркала можуть повертатись.

За виробничою ознакою гнуті меблі поділяють на гнуті (скла-

даються тільки з гнутих елементів), гнуто-клеєні та плоскоклеєні.

Основні види:

— гнуті стільці різної конструкції мають жорсткі та м’які сидіння;

— стільці з гнуто-клеєних елементів мають накладні фанерні спи-

нку і сидіння, які можуть бути у вигляді одного гнутого елемента;

— крісла та крісла-качалки за конструкцією подібні стільцям,

але більшого розміру і мають підлікотники.

Плетені меблі відрізняються легкістю, простотою виготовлен-

ня та дешевизною сировини. Асортимент складається з крісел,

табуреток, столів, вішалок, ширм тощо.

До металевих меблів відносять ліжка з різними спинками (ду-

говими, кільцевими, поперечними тощо), з панцирними або ром-

бічними пружинними сітками, кроваті-розкладушки, шезлонги,

стільці, столи тощо.

164

Термін служби від 5 років (дитячі: кровать, стіл, стілець) до

20 років (письмовий стіл, шафа для одягу тощо).

Кожний меблевий виріб повинен мати ярлик в якому вказу-

ють: найменування виробника, його місцезнаходження, товарний

знак, найменування виробу, артикул, дату виготовлення. До збір-

но-розбірних меблів додають інструкцію і схему монтажу.

Упакування меблів обов’язкове при міжміських перевезеннях.

Упаковують у гофрований картон, синтетичні матеріали (ткани-

на, плівка), у дерев’яні обрешітки. На тару наносять попереджу-

вальні знаки. Транспортують всіма видами критого транспорту,

або в універсальних контейнерах.

Меблі зберігають у сухих провітрювальних приміщеннях, за-

хищаючи від прямих сонячних променів при температурі

18…20°С (не нижче 2°С) та відносній вологості 45…75 %. Від-

стань від опалювальних пристроїв не менше 50см, а ширина про-

ходів не менше 1 м.

ИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Поділ м’яких меблів за м’якістю?

2. Класифікація стільців за м’якістю?

3. Види дерев’яних меблів?

4. Основні види гнутих меблів?

5. Умови зберігання меблів?

ТЕСТ № 4

1. До меблевої фурнітури не відносять:

А) пружинячі матеріали

Б) замки меблів

В) ручки меблів

Г) скло для елементів меблів

2. До жорстких відносять меблі:

А) без настила

Б) з настилом до 20 мм

В) з настилом до 30 мм

3. Трельяж являє собою:

А) тумбу на одне відділення та дзеркало на весь зріст людини

Б) тумбу на два відділення та дзеркало на весь зріст людини

В) тумбу на два дзеркала на весь зріст людини

Г) тумбу на три дзеркала на весь зріст людини

165

ТОВАРИ ГОСПОДАРСЬКОГО

І ПОБУТОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

До них відносять товари побутової хімії, вироби з пластмас,

скляні та керамічні товари та металогосподарські товари.

5.1. ТОВАРИ ПОБУТОВОЇ ХІМІЇ

До них відносяться засоби для прання і миття, клеї, лакофар-

бові товари, товари для чистки і догляду за предметами домаш-

нього побуту і виробами особистого користування, догляду за

житлом, садом чи городом.

Прально-миючі

та чистячи засоби

За хімічною природою і складом вони поділяються на жирові

мила та синтетичні миючі засоби.

Мило — чистяча речовина, яка зволожує й обволікає частки

бруду, створюючи емульсії, перешкоджає їх повторному оса-

дженню, утримує нерозчинні частки в мильній піні та вилучає їх

з поверхні виробу.

Для виробництва мила використовують тверді жири тварин

(яловичий, баранячий тощо), рідкі рослинні жири (олія соняшни-

кова, бавовняна тощо), сурогатні жири (жирові відходи, смоляні

та нафтенові кислоти тощо), різні луги, наповнювачі (поташ,

крейда, тальк тощо), фарбники та ароматизатори.

За виробництвом розрізняють мила: отримані омиленням жи-

рової основи та нейтралізацією жирних кислот (карбонатне оми-

лення).

За способом обробки розрізняють:

— мило клейове: охолоджений продукт миловаріння, що міс-

тить 40...47 % жирних кислот, залишки непрореагованих жирів,

лугів та інші домішки;

166

— мило висолене: при варці додають поварену сіль або каус-

тичну соду. Утворюється концентроване (60...66 % жирних кис-

лот) мило (ядрове);

— мило шліфоване: піддане повторному висолюванню для

отримання більш чистого і світлого мила;

— мило поліроване: готове мило подрібнюють, перетирають

на вальцях, підсушують і пресують (містить 70...85 % жирних ки-

слоті) має більш однорідну структуру.

Виробляють мило господарське та туалетне.

Господарське мило містить: тверде кускове — 60, 70, 72 %

жирних кислот; рідке — вищий сорт — 60 %, перший сорт —

40 %; порошкове мило (у вигляді стружки) — 68...82 %

Туалетне мило класифікують за певними ознаками (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Класифікація туалетного мила

Основний показник якості мила — його миюча здатність. Во-

на визначається вмістом калієвих або натрієвих жирних кислот.

Також контролюють дію мила на шкіру людини і на миємі мате-

ріали.

Згідно з наказом Міністерства економіки та з питань європей-

ської інтеграції № 98 від 11.03.2004 р. маркування туалетного

мила виконують на обгортці. У маркуванні вказують наймену-

167

вання виробника, його адресу, товарний (фірмовий) знак, назву

товару, масу нетто, дату виготовлення, термін придатності, групу

товару і номер партії. Маркувальні дані можуть розміщуватись

безпосередньо на куску мила.

Перевірку якості мила здійснюють за органолептичними пока-

зниками (зовнішній вигляд, прозорість, колір, запах тощо). Пере-

віряють маркування транспортної та споживчої тари, цілісність

упакування.

Мило зберігають у чистих, добре вентилюємих приміщеннях з

відносною вологістю 55...70 % і температурі повітря:

— тверде туалетне мило — не нижче –5°C

— рідке туалетне мило — не нижче +5°C

Маркувальні дані можуть наносить на упаковку парфумерно-

косметичних товарів (банки, коробки, пенали, туби, футляри то-

що). При маркуванні прозорих парфумерно-косметичних товарів

на лицьовій стороні етикетки вказують тільки назву товару, а всі

інші дані — на зворотному боці.

Недоліки будь-якого мила:

— використання тваринних або рослинних жирів;

— компоненти мила, особливо при підвищених температурах,

руйнують білкові (вовна, шовк) та деякі синтетичні (поліефірні)

волокна;

— чутливість до твердості води;

— вироби поступово втрачають блискучість, гладкість та яск-

равість кольорів (ефект «запирання»).

Синтетичні миючі засоби майже повністю позбавлені вказа-

них недоліків. Їх властивості визначаються набором хімічних ре-

човин, основні з яких — поверхнево-активні речовини (ПАР).

Синтетичні прально-миючі засоби класифікують за певними

ознаками:

1. За матеріалом виробів:

— з бавовняних, лляних, штучних, синтетичних і змішаних

волокон;

— з синтетичних і змішаних волокон;

— з вовняних, шовкових і синтетичних волокон;

— з бавовняних і лляних волокон.

2. За способом застосування:

— для прання в автоматичних і напівавтоматичних пральних

машинах барабанного типу;

— для прання вручну та у пральних машинах активаторного

типу;

— для прання в механізованих пральнях;

168

3. За агрегатним станом:

— тверді (бруски, таблетки, порошки);

— рідкі.

4. За призначенням:

— для замочування і прання;

— для прання сильно забруднених виробів;

— для прання та дезинфекції;

— для прання і надання антистатичних властивостей;

— для прання і відбілювання.

Синтетичні прально-миючі засоби упаковують у пакети, коро-

бки або флакони на яких вказують найменування і підпорядкова-

ність виробника, найменування засобу, масу нетто, дату випуску

і короткий опис способу вживання.

Маркування на пачці означає марку продукту. Наприклад: Ло-

тос, Ariel, Tide, Ока тощо. Види позначають додатковими написами:

Color. Можливі варіанти: для кольорових тканин — Color, для

не кольорових тканин — Non Color

Perfume — різноманітні ароматизуючі добавки (Lemon,

Summer Fresh, Spring Fresh тощо). Якщо без ароматизаторів —

Perfume free;

Concentration — ступінь концентрації засобу для прання.

Може позначатись Compact, Concentrated, Super, Supra, Excel,

Megapearl, Ultra. Засоби надвисокої концентрації позначають

словами: Power, New generation, Futur, Activ, Total, Super

Concentrate, Meqapearls.

Bio — біодобавки. Позначають словами Bioactive, Enzime

System тощо.

Додаткові особливості позначають:

Powder — порошок;

Paste Crème — паста, крем;

WBS (Bar soar) — кускове мило;

FL (Flakes) — пластівці;

Tabl (Tablets) — таблетки;

LQ (Liquid) — рідина;

Mousse — мус;

HS (High suds) — для прання руками, у неавтоматичній або

напівавтоматичній пральній машині;

LS (Low suds) — для прання в автоматичних пральних маши-

нах. Можливий напис Automat;

E — Bio (Enzime) — містить біодобавки (ензіми) які руйну-

ють стійкі плями. Якщо без біодобавок — Non Bio.

Non phosphate — не містить фосфатів;

169

Low phosphate — низький вміст фосфатів;

BL (FS) — Bleacher — відбілювач;

EF — продукт безпечний для навколишнього середовища, що

підтверджено дослідженнями;

NF — продукт немає знака безпеки для навколишнього сере-

довища.

Види упакування позначають:

CB (carton box) — картонна коробка;

Pl/Bag (Plastic bag) — пластиковий мішок великий;

Sach (Sachet) — мішок (невеликий);

Pl/Btl (Plastic bottle) — пластикова пляшка;

Pl/jar (Plastic jar) — пластикова банка;

Bucket (Bucket) — цебро;

Tube (Tube) — тюбик;

PL/Wr (Plastic wraping) — пластикова обгортка.

Якість прально-миючих засобів оцінюють органолептичними і

лабораторними методами.

При органолептичній оцінці якості контролюють зовнішній

вигляд, одноколірність, колір і запах.

При лабораторній оцінці якості контролюють вміст активних

миючих речовин і домішок, піноутворення в миючому розчині

(обсяг і стабільність піни) та білизну оброблюваної тканини.

Клеї

Клей — речовина або композиція речовин органічного або не-

органічного походження, які завдяки адгезії мають здатність

з’єднувати матеріали незалежно від їхньої природи. Основа кле-

їв — клеюча речовина (переважно полімерний матеріал). Залеж-

но від призначення до складу клеїв входять наповнювачі, плас-

тифікатори, затверджувачі, антисептики, стабілізатори тощо.

Споживні властивості клеїв визначаються такими ознаками:

— функціональність: адгезійна здатність, життєздатність,

в’язкість, водостійкість (не водотривкі, водотривкі, висоководот-

ривкі), хімічна стійкість, термостійкість;

— ергономічність: компактність, особливості застосування,

нешкідливість, безпечність (займистість);

— надійність: здатність зберігати адгезійні властивості;

— естетичні: колір, відтінок;

— консистенція: тверді (порошки, плитки тощо), рідкі, пас-

топодібні.

За призначенням клеї поділяють на: конторські, господарські,

універсальні, спеціальні, герметики та самоклеючі.

170

Механічні властивості клейових з’єднань в значній мірі зале-

жать від термопластичної або термореактивної природи клею.

Термопластичні клеї здатні плавитись, розчинятись та розм’я-

кшуватись при нагріванні. Використовують для з’єднання у не-

силових конструкціях. Їх виробляють на основі термопластичних

смол та термопластичних каучуків. Термореактивні переходять у

неплавкий та нерозчинний стан під впливом тепла та каталізато-

рів або при одночасній їх дії.

За походженням клеї поділяють на природні або натуральні

(тваринні, рослинні, мінеральні) та синтетичні.

Клеї тваринного походження за видом білків поділяють на:

— колагенові: мездровий (столярний), кістковий тощо;

— казеїнові: порошкоподібна суміш казеїну (білка знежире-

ного молока), гашеного вапна, кальцинованої соди тощо;

— альбумінові: порошкоподібна суміш альбуміну (прості бі-

лки, що входять до складу крові) та гашеного вапна.

Клеї рослинного походження за видом клеючої речовини по-

діляють на:

— крохмальні: порошкоподібні суміші крохмалю з хімічни-

ми речовинами. Різновидність таких клеїв — на основі декстрину

(продукту переробки крохмалю), який розводять холодною во-

дою і він дає більш стійкі з’єднання;

— ефіроцелюлозні: на основі модифікованої целюлози. Пред-

ставлені у торговій мережі переважно нітроклеями на основі аце-

тата целюлози, нітроцелюлози, етилцелюлози тощо. Поставляють

під торговими назвами: «Кіноклей», «Нітрогліфталевий», «Рапід»

тощо.

Клеї мінерального походження являють собою суміші мінера-

льних речовин













ONOS

ai 3

,, тощо) та рідкого скла (силіка-

ти калія і натрія). Відзначаються високою теплостійкістю.

Синтетичні клеї відзначаються високими і дуже високими екс-

плуатаційними показниками (комбінації матеріалів, міцність

з’єднання, біологічна стійкість, тощо). Їх виробляють на основі син-

тетичних смол і канчуків. У торгову мережу переважно надходять:

— на основі термопластичних смол, натуральних або синтетич-

них канчуків. Найбільш відомі ПВХ, Марс, ПВА, Орион тощо;

— На основі термореактивних смол (фелформальдегідних,

епоксидних, ненасичених поліефірів тощо). Найбільш відомі

ЭДП, ЭПО, БФ-2, БФ-6 тощо);

— На основі канчуків і гумових сумішей (Бустилат, 88-Н тощо).