Жихаревич В.В. Операційні системи: лабораторний практикум

Подождите немного. Документ загружается.

181

замінює розмір кластера за замовчуванням. У загальних випад-

ках рекомендується використовувати розміри кластера за замов-

чуванням.

NTFS підтримує розміри 512, 1024, 2048, 4096, 8192, 16КБ,

32КБ, 64K. FAT підтримує розміри 512, 1024, 2048, 4096, 8192,

16КБ, 32КБ, 64КБ (128КБ, 256КБ для розміру сектора більше 512

Байт).

FAT32 підтримує розміри 512, 1024, 2048, 4096, 8192, 16КБ,

32КБ, 64КБ (128КБ, 256КБ для розміру сектора більше 512 Байт).

Файлові системи FAT і FAT32 накладають такі обмеження на

кількість кластерів тому:

FAT: кількість кластерів <= 65526

FAT32: 65526 < кількість кластерів < 4177918

Виконання команди Format буде негайно перервано, якщо буде

виявлене порушення вказаних вище обмежень, використовуючи

вказаний розмір кластерів.

Стиснення томів NTFS не підтримується для розмірів класте-

рів більше 4096 Байт.

Розмір кластера, які надалі також називатимуться блоками ди-

ска, відіграє важливу роль. Невеликий розмір блока призводити-

ме до того, що кожен файл міститиме багато блоків і читатися

поволі. Великі блоки забезпечують вищу швидкість обміну з дис-

ком, але через внутрішню фрагментацію (кожен файл займає цілу

кількість блоків, і в середньому половина останнього блока про-

падає) знижується відсоток корисного дискового простору. Спе-

ціально проведені дослідження показали, що оптимальним є ком-

промісний розмір блока, який лежить у діапазоні від 1-го до 8 Кб.

Система розрізняє кластери диска (volume cluster) і кластери

диска, що належать файлу (logical cluster). Для них підтримується

різна нумерація, відповідно VCN і LCN.

Дослідження роботи програми, яка отримує інформацію

про диски

Наведена у прикладі 10.1 програма за допомогою АРІ-функцій

GetLogicalDrives, GetVolumeInformation та GetDiskFreeSpace видає

інформацію про ті диски, які встановлені на комп’ютері. Під час

запуску програма визначає кількість дисків, установлених на

182

комп’ютері, і включає вказівку на кожен диск у меню „Диски”.

Після вибору якого-небудь з елементів меню, який відповідає од-

ному з дисків, на екрані виникає вікно повідомлень з інформаці-

єю про даний диск.

Приклад 10.1

uses windows,messages;

{$r menu.res}

const DISK_MENU = 10;

IDM_EXIT = 100;

type _FLAGDISK = packed record

dwFlag:Dword;

cDisk:array[0..4]of char;end;

type argList = packed record

cVolume:^char;

cVNB:^char;

dwVSN:DWORD;

dwMCL:DWORD;

dwFSF:DWORD;

cFSNB:^char;

end;

type argList2 = packed record

dwSPC:DWORD;

dwBPS:DWORD;

dwNOFC:DWORD;

dwTNOC:DWORD;

end;

var FlagDisk:array[0..25]of _FLAGDISK;

AllD:string=‘A:\\B:\\C:\\D:\\E:\\F:\\G:\\H:\\I:\\J:\\K:\\L:\\M:\\N:\\O:\\P:\\

Q:\\R:\\S:\\T:\\U:\\V:\\W:\\X:\\Y:\\Z:\\’;

dwDisks,i,j,k,m:Dword;

p:argList;p2:argList2;

procedure ViewDiskInfo(wld:Word);

var cBuffer,cBuffer2,cVolumeNameBuffer,cFileSystemNameBuffer:

array[0..$400]of char;

183

begin

if GetVolumeInformation(FlagDisk[wld].cDisk,cVolumeNameBuffer,

$80,@p.dwVSN,p.dwMCL,p.dwFSF,cFileSystemNameBuffer,$80)

then begin

p.cVolume:=@FlagDisk[wld].cDisk;

p.cVNB:=@cVolumeNameBuffer;

p.cFSNB:=@cFileSystemNameBuffer;

wvsprintf(cBuffer,’Логічний диск - %s’+#10+’Ім’’я диска -

%s’+#10+ ‘Серійний номер диска - %08x’+#10+’Максимальна

довжина імені файла - %08x’+#10+ ‘Прапорці файлової системи -

%08x’+#10+’Ім’’я файлової системи - %s’,@p);

GetDiskFreeSpace(FlagDisk[wld].cDisk,p2.dwSPC,

p2.dwBPS,p2.dwNOFC,p2.dwTNOC);

wvsprintf(cBuffer2,#10+#10+‘Кількість секторів в одному кластері

- %08x’+#10+’Кількість байтів в одному секторі - %08x’+#10+

‘Кількість вільних кластерів на диску - %08x’+#10+’Загальна

кількість кластерів на диску - %08x’,@p2);

i:=0;while(cBuffer[i]<>#0)do inc(i);

j:=0;repeat cBuffer[i]:=cBuffer2[j];inc(i);inc(j);until(cBuffer2[j-1]=#0);

MessageBox(0,cBuffer,’Інформація про диск:’,MB_OK);

end else MessageBox(0,’Можливо, немає дискети або оптичного

диска в дисководі’,’Помилка’,MB_OK);

end;

function WindowProc conv arg_stdcall

(Window:HWND;Mess:UINT;Wp:WParam;Lp:LParam):LRESULT;

begin

case Mess of

WM_CREATE:

begin

dwDisks:=GetLogicalDrives;

j:=0;for i:=0 to 25 do

if(dwDisks and FlagDisk[i].dwFlag)<>0 then begin

InsertMenu(GetSubMenu(GetMenu(Window),0),j,MF_STRING or

MF_BYPOSITION,IDM_EXIT+i+1,FlagDisk[i].cDisk);inc(j);end;

end;

WM_COMMAND:

184

begin

case LoWord(Wp) of

IDM_EXIT:SendMessage(Window,WM_DESTROY,0,0);

else ViewDiskInfo(LoWord(Wp)-IDM_EXIT-1);

end;

WM_DESTROY:PostQuitMessage(0);

else Result:=DefWindowProc(Window, Mess, Wp, Lp);

end;

var wc:TWndClass;wnd:HWnd;Msg:TMsg;

begin

j:=1;k:=1;for i:=0 to 25 do begin

for m:=0 to 3 do begin FlagDisk[i].cDisk[m]:=AllD[j];inc(j);end;

FlagDisk[i].dwFlag:=k;k:=k shl 1;end;

FillChar(wc, SizeOf(wc), 0);

with wc do begin

style:=CS_HREDRAW + CS_VREDRAW;

lpfnWndProc := @WindowProc;

cbClsExtra := 0;

cbWndExtra := 0;

hInstance := System.hInstance;

hIcon := LoadIcon(THandle(NIL), IDI_APPLICATION);

hCursor := LoadCursor(THandle(NIL), IDC_ARROW);

hbrBackGround := GetStockObject(WHITE_BRUSH);

lpszMenuName := MAKEINTRESOURCE(DISK_MENU);

lpszClassName := ‘Лабораторна робота № 10’; end;

if RegisterClass(wc) = 0 then Exit;

wnd := CreateWindow(wc.lpszClassName,’Програма дослідження

файлових систем Windows’, WS_OVERLAPPEDWINDOW,

200,200,450,180,0,0,HInstance,nil);

ShowWindow(wnd, SW_RESTORE);

UpdateWindow(wnd);

while GetMessage(Msg,0,0,0) do begin

TranslateMessage(Msg);

DispatchMessage(Msg); end; end.

185

Для своєї роботи програма використовує такий файл ресурсів:

10 MENU DISCARDABLE

BEGIN

POPUP "&Диски"

BEGIN

MENUITEM SEPARATOR

MENUITEM "&Вихід",100

END

Вікна повідомлень, які видають інформацію про диски, мають

такий вигляд:

Структури даних, необхідні для опису файлової системи на

диску

Основна функція файлової системи – зв’язок символьного іме-

ні файла і блоків диска, що належать файла, – реалізується за до-

помогою посилання із запису каталогу про даний файл на запис у

таблиці, формат якої визначається типом файлової системи на

даному дискові.

Наприклад, у файловій системі FAT, однієї з файлових систем,

підтримуваних ОС Windows, є таблиця відображення файлів (file

allocation table), яка підтримує зв’язний список блоків для кожно-

го файла. Таблиця індексована по номерах блоків. Запис у ката-

лозі вказує на рядок у таблиці, що містить перший блок файла, а

далі по таблиці можна знайти решту блоків даного файла. Прин-

цип роботи файлової системи FAT детальніше описаний у відпо-

відній літературі.

186

Розглянемо будову базової файлової системи ОС Windows –

NTFS.

Головна файлова таблиця MFT

У файловій системі NTFS запис про файл у каталозі зіставля-

ється із записом про файл у головній файловій таблиці диска –

MFT (master file table), яка містить інформацію про розташування

даних файла.

MFT – головна структура даних на диску, яка являє собою

звичайний файл, що містить до 248 записів розміром 1 Кб кожна

(див. рис. 10.2). Кожному файлу або каталогу відповідає один

запис. Записи 0-15 зарезервовані для службових файлів, а записи,

починаючи з 16-ї, призначені для файлів користувачів. Для вели-

ких файлів потрібно декілька записів, перша з яких називається

базовою. Таблиця MFT може розташовуватися в будь-якому місці

диска.

...

Другий файл користувачів

Перший файл користувачів

Зарезервовані

Розширення метаданих, квоти

Перетворення регістра

9 Файл описувачів захисту

8 Список поганих кластерів

7 Завантажувальний сектор

Бітовий масив обліку зайнятих кластерів

4 Кореневий каталог

3 Таблиця визначення атрибутів

2 Файл тому

1 Файл журналу для відновлення

0 Дзеркальна копія MFT

Рис. 10.2. Записи MFT

187

До складу кожного запису входить заголовок і послідовність

пар <заголовок атрибуту, значення>. Якщо атрибут цілком помі-

щається в записі MFT, він вважається резидентним. Інакше атри-

бут поміщається в окремі блоки диска, а в заголовку атрибуту

зберігається інформація про його місцезнаходження. Завжди ре-

зидентними є атрибути: "ім’я файла", "стандартна інформація", а

такі атрибути, як "потік даних файла", "індекс" великого катало-

гу, зазвичай нерезидентні, хоча для файлів розміром кілька сот

байтів потік даних може бути резидентним атрибутом, оскільки

цілком поміщається в записі MFT.

Частіше дані файла все ж таки не поміщаються в записі MFT.

Розглянемо даний варіант дещо докладніше. В цьому випадку

вслід за заголовком у записі розміщується список дискових бло-

ків файла (рис. 10.3).

Рис. 10.3. Запис MFT для 10-блокового файла, що складається з чоти-

рьох фрагментів (серій)

Нагадаємо, що виконується завдання приведення у відповід-

ність номера блока у файлі (LCN) номера блока на диску (VCN).

Для цього блоки диска подаються у вигляді сукупності серій, ко-

жна з яких є безперервною послідовністю блоків. Наприклад, на

рис. 10.3 показано відображення 10-блокового файла, блоки якого

розміщуються в 9, 10, 25, 26, 27, 63, 85, 86, 87 і 88-му блоках ди-

ска. Схема досить ефективна, особливо для не дуже фрагменто-

ваних файлів, наприклад, безперервний файл незалежно від роз-

міру описується всього однією серією.

Для сильнофрагментованих файлів потрібно багато серій і кі-

лька MFT записів. Перший запис про файл містить список решти

188

записів. Якщо цей список великий, то він є нерезидентним атри-

бутом і розміщується в окремому файлі.

Номери дискових кластерів файлів можна дізнатися за допо-

могою утиліти nfi.exe (NTFS File Sectors Information Util), що вхо-

дить до складу ресурсів Windows.

Експеримент. Перегляд кластерів, що належать файлу, за

допомогою утиліти nfi.exe

\TMP\Nfi\exp.h

$STANDARD_INFORMATION (resident)

$FILE_NAME (resident)

$DATA (nonresident)

logical sectors 471790-471794 (0x732ee-0x732f2)

File 33

\TMP\Nfi\h.h

$STANDARD_INFORMATION (resident)

$FILE_NAME (resident)

$DATA (nonresident)

logical sectors 471798-471809 (0x732f6-0x73301)

Тут наведена інформація про файли \tmp\nfi\exp.h і \tmp\nfi\h.h,

яку видає утиліта nfi. Найцікавіше розташування на диску нере-

зидентного атрибуту потоку даних, дискові номери кластерів яко-

го в даному випадку позначаються як logical sectors.

Управління вільним і зайнятим дисковим простором

У системі Windows облік вільних і зайнятих дискових блоків

ведеться за допомогою бітового вектора (bit map або bit vector),

наприклад, 00111100111100011000001, де кожен блок представ-

лений одним бітом, що набуває значення 0 або 1, залежно від то-

го, зайнятий він чи вільний. У файловій системі NTFS бітовий

масив сам є файлом. Його атрибути і дискові адреси зберігаються

в шостому записі таблиці MFT.

Реалізація директорій

Як уже мовилося, директорія або каталог – це файл, що має

вигляд таблиці і зберігає список вхідних у нього файлів або ката-

логів. Основне завдання файлів-директорій – підтримка ієрархіч-

ної деревоподібної структури файлової системи.

189

Як і будь-якому файлу, каталогу відповідає запис у таблиці

MFT. Цей запис включає сукупність записів про файли, що вхо-

дять у даний каталог, і індексована так, щоб забезпечити ефекти-

вний пошук імені файла. Кожен запис про файл включає його

ім’я, мітку часу, розмір і посилання на MFT-запис для даного

файла. Все це дозволяє пошуковим програмам швидко одержува-

ти основну інформацію про файл із запису в каталозі без звер-

нення до MFT-запису самого файла. Запис MFT для невеликого

каталогу, де записи про файли є резидентним атрибутом, показа-

ний на рис. 10.4.

Рис. 10.4. MFT запис для невеликого каталогу

Для великих каталогів сукупність записів про файли не помі-

щається в MFT-запис каталогу. Вона є нерезидентним атрибутом

і організована у вигляді B+ дерева, що забезпечує швидкий по-

шук імені файла в алфавітному порядку. MFT-запис каталогу мі-

стить корінь цього дерева, а його гілки розміщуються в окремих

блоках диска.

Пошук файла по імені

Пошук файла на диску – стандартне завдання, яке доводиться

виконувати будь-якому працюючому з файлами додатку вже на

етапі відкриття файла. Пошукові програми використовують для

цих цілей спеціалізовані API-функції пошуку файлів.

При пошуку файла спочатку за допомогою механізму симво-

льних посилань у просторі імен об’єктів виконується завдання

трансляції імені диска "в стилі DOS" або літери диска у внутрішні

імена пристроїв Windows. Для цього бібліотечний виклик, що мі-

стить ім’я файла як параметр, передається бібліотеці kernel32.dll, і

перед ім’ям поміщається назва каталога іменованих ресурсів

"\??\" у просторі імен менеджера об’єктів. В результаті

"F:\tmp\MyFile.txt" перетвориться в "\??\F:\tmp\MyFile.txt". Далі в

каталозі \??\ шукається символьне ім’я "F:", яке є посиланням на

190

об’єкт-розділ жорсткого диска, наприклад

"\Device\Harddisk\Volume5". Далі знаходиться таблиця MFT цього

розділу, потім здійснюється навігація по каталогах і знаходиться

потрібний файл (див. рис. 10.5).

Рис. 10.5. Процес пошуку файла по імені

Для пошуку файлів у каталозі застосовуються функції

FindFirstFile і FindNextFile.

Дослідження роботи програми, що здійснює пошук файлів

у каталозі

Наведена програма виводить список файлів у каталозі із зада-

ним шаблоном пошуку. Інформація про знайдені файли міститься

в структурі WIN32_FIND_DATA, яка є одним із параметрів фун-

кцій FindFirstFile і FindNextFile. Вхідним параметром функції

FindFirstFile служить шаблон пошуку, а вихідним – дескриптор

пошуку, який є вхідним параметром функції FindNextFile і збері-

гає інформацію про поточний стан пошуку (аналог покажчика

поточної позиції). Для закриття описувача в даному випадку за-

стосовується функція FindClose (а не CloseHandle як завжди).

Окрім виведення назв файлів, виводиться також час останньої

зміни у файлі та час створення файла. Форматування часу відбу-