Ющук І.П. Довідник з української мови

Подождите немного. Документ загружается.

7) ви сту па ють з не вла с ти ви ми для укра ї н сь кої

мо ви пре фі к са ми ан ти-, де-, ди-, ін-, ін тер-, кон-,

ре-, транс-; су фі к са ми -изм (-ізм), -ист (-іст), -ант,

-ент, -ор, -р, -ер, -ир, -ум, -ація то що: ан ти те за,

де пре сія, ди с та н ція, ін ста н ція, кон текст, ре ко н-

с т ру к ція, де мон странт, сту дент, ко н т ро лер, ре-

ке тир, мі ні мум, ко опе ра ці я.

Ха ра к те р ною озна кою слів ін шо мо в но го по хо-

джен ня є та кож те, що во ни не ма ють спо рі д не них

слів в укра ї н сь кій мо ві. То му в них рі д ко ви ді ля-

ють ся пре фі к си й су фі к си, сло ва сприй ма ють ся

пе ре ва ж но як не по хі д ні: пе р пе н ди ку ляр, па ра ле ле-

пі пед, си ме т рія, гі м на с ти ка, че м пі он, ма р ке тинг.

При чо му ті чи ті фо не ти ч ні й мор фо ло гі ч ні

особли во с ті ін шо мо в них слів за ле жать від то го,

з якої мо ви їх за по зи че но. Од ні озна ки ма ють сло ва,

за по зи че ні зі сло в’ян сь ких мов, ін ші — з тю рксь ких,

ще ін ші — з рі з них ін до єв ро пей ських мов.

Сло ва ін шо мо в но го по хо джен ня най ча с ті ше

вжи ва ють ся в лі те ра ту рі з пи тань на у ки, тех ні ки

й ми с те ц т ва. Во ни тут ви сту па ють у ро лі те р мі-

нів — слів, що ви ра жа ють чі т ко окре с ле ні по нят тя.

На при клад: пре фікс, су фікс, фо не ти ка — мо во зна в-

чі те р мі ни; епі тет, ме та фо ра, сю жет, пе р со наж —

лі те ра ту ро зна в чі те р мі ни; гі по те ну за, бі се к т ри са,

ме ді а на, пе ри метр — ма те ма ти ч ні те р мі ни.

38. ЗА ПО ЗИ ЧЕН НЯ ЗІ СЛО В’ЯН СЬ КИХ МОВ

Од ні з най да в ні ших бу ли за по зи чен ня зі старо-

сло в’ян сь кої мо ви. З при йн ят тям хри с ти ян с т ва

988 ро ку в Укра ї ну-Русь при хо дить то ді ш ня бол-

га р сь ка мо ва, яка пі з ні ше ді с та ла на зву «ста ро-

слов’ян сь ка» або «це р ко в но с ло в’ян сь ка». Во на

ста ла мо вою бо го слу жінь, бо го слу ж бо вих книг,

мо вою на вчан ня, тоб то на три ва лий час, аж до поя-

ви Іва на Ко т ля рев сь ко го, ма ла ста тус лі те ра ту-

р ної мови в Укра ї ні. Нею (з до мі ш ка ми укра ї н-

сь ко го еле мен ту) на пи са ні «По вість вре м’я них

літ», «Сло во о пол ку Іго ре вім», «Ру сь ка пра в да»,

«Сло во о за ко ні і бла го да ті» Іла рі о на, «По в чан ня»

Воло ди ми ра Мо но ма ха то що.

Укра ї н сь ка мо ва зі ста ро сло в’ян сь кої за сво ї ла

не ве ли ку кі ль кість на зв аб с т ра к т них по нять, по-

в’я за них на сам пе ред з ре лі гі єю, мо рал лю то що:

бла го дать, Го с подь, про рок, учи тель, чу до, мо ли т-

ва, блуд, гріх, хре с ти ти ся, во с к ре с ну ти, єди ний.

У на род ну мо ву ста ро сло в’я ні з мів про ни к ло

дуже ма ло. Їх ви ко ри с то ву ва ли хі ба що пись мен-

ка, за жи н ки, об жи н ки, рі ль ни ц т во, тва рин ни ц т во,

хлі бо роб, сі яч, тва рин ник, па сі ч ник, смо ро ди на, по-

річ ки, су ни ця, по лу ни ця, греч ка;

7) аб с т ра к т на й на у ко ва ле к си ка: мрія, по ступ,

до ві р’я, осві та, ви хо ван ня, про ми с ло вість, під при-

єм с т во, ки сень, во день, ву г ле ць, по сі б ник, під ру ч-

ник, іс пит.

Се ред вла с не укра ї н сь ких слів є чи ма ло при-

слів ни ків: зо па лу, на впро с тець, осто ронь, за зда ле-

гідь, на впе рей ми, зре ш тою, на оди н ці, вра н ці, влі т ку,

взи м ку, пра во руч, на шви д ку руч, обі руч, ми мо хідь,

то рік, спо кон ві ку. Тіль ки в укра ї н сь кій мо ві є при-

й мен ни ки бі ля, від, по се ред, між, за д ля, ко ло, що до;

спо лу ч ни ки та, бо, чи, аби, або, про те, за те, як що,

як би, на че, мов, ні би, ніж, да р ма що, не зва жа ю чи

на те що; ча с т ки хай, не вже, хі ба, май же, на віть.

І Н Ш О М О В Н І С Л О В А

3 7 . О С Н О В Н І О З Н А К И З А П О З И Ч Е Н И Х С Л І В

Сло ва ін шо мо в но го по хо джен ня ча с то від різ-

ня ють ся від не за по зи че них сво єю фор мо ю. Вони,

на від мі ну від спо кон ві ч но укра ї н сь ких слів,

як пра ви ло:

1) мо жуть по чи на ти ся на а, е та і: ад ре са, ак-

тив, алея, ан гел, еле к т ри ка, етап, ім порт, ін же-

нер, іро нія; пи то мих укра ї н сь ких слів, які б по чи-

на ли ся на а, е, є ли ше кі ль ка (але, або, еге), тро хи

бі ль ше є слів із по ча т ко вим і (іти, ір жа, ім ла, ін-

ший, іно ді, ін ко ли, іще то що);

2) в ос но вах ма ють збі ги го ло сних: іде ал, оке ан,

по ет, ра діо, ву аль; у пи то мих укра ї н сь ких сло вах

збі ги го ло сних мо жуть бу ти ли ше на ме жі пре фі к-

са і ко ре ня: ви о ра ти, за охо ти ти, пе ре ук ла с ти;

3) ма ють звук ф: фа б ри ка, фі ніш, фа р фор, гра-

фік;

4) не зна ють чер гу ван ня о, е у від кри то му

з і в за кри то му скла дах: атом — ато ма, по ст —

пос та, мі шень — мі ше ні, гра ні

т — гра ні ту, пік —

піка (по рівняйте не за по зи че ні сло ва: дім — до му,

піст — по сту, гу р кіт — гу р ко ту, про мінь — про ме-

ня, бік — бо ку);

5) не ма ють ви па д них о, е: ар ти шок — ар ти-

шо ку, бю ле тень — бю ле те ня (по рівняйте не за по-

зи че ні сло ва: ку ток — ку т ка, день — дня);

6) мо жуть не від мі ню ва ти ся: ке н гу ру, шо се, пла-

то, та к сі;

З поль сь кої мо ви в укра ї н сь ку ввій ш ли та кі сло-

ва, як: уряд, те с ля, хло пець, в’я зень, бла зень, мі ща-

нин, ме ш кан ня, до ста ток, збруя, за ба в ка, ко ва д ло,

за ло га, по єди нок, ви рок, хво ро ба, ска р га, пра г нен ня,

не оба ч ність, ша лен с т во, ді ди з на, зи чи ти, ква пи-

ти ся, га р цю ва ти, ши ку ва ти, ке ру ва ти, пи ль ну ва-

ти, ба ви ти ся, обі ця ти, ве ль мо ж ний, до ско на лий,

при крий, роз ма ї тий, кеп сь кий то що.

Че рез поль сь ку укра ї н сь кою мо вою бу ло за-

своє но ряд че сь ких слів: вла да, пра ця, бра ма, та-

бір, ба во в на, га с ло, га нь ба, ва га ти ся, вла с ний, оги д-

ний, на г лий, сму т ний. Та ким са мо шля хом при йш ли

в укра ї н сь ку мо ву й де які ні ме ць кі сло ва (що пра в-

да, їх по ши рю ва ли тут пе ре ва ж но єв реї, пе ре се ле ні

в ХVІ–XVIII ст. з Ні меч чи ни в Укра ї ну): ку ш нір,

бро вар, слю сар, дріт, дра т ва, ке ль ма, дах, ве р с тат,

ста ме с ка, фу га нок, цу кор, ци бу ля, крам, ко ш ту ва-

ти, ра ху ва ти, дру ку ва ти, тра пи ти ся то що.

Укра ї н сь ко-ро сій сь кі мо в ні ко н та к ти ста ли

ре гу ля р ни ми пі с ля укла ден ня Б. Хме ль ни ць ким

1654 ро ку до го во ру з Ро сі є ю. Але аж до по ча т ку

ХІХ ст. за по зи чен ня з ро сій сь кої мо ви в укра ї н сь-

ку бу ли рі д кі с ні, оскі ль ки Укра ї на в куль ту р но му

від но шен ні сто я ла на ба га то ви ще від Ро сі ї. На той

час при па да ють за по зи чен ня че рез ро сій сь ку мо ву

ні ме ць ких та гол ла нд сь ких слів, по в’я за них з вій-

сь ко вою спра вою та мо ре плав с т вом: ар ти ле рія,

фельд фе бель, ка пі тан, бру с т вер, флот, ад мі рал,

бот, га вань, по рт, мо р ти ра, бо м ба.

Вплив ро сій сь кої мо ви став по мі т ним, по чи-

на ю чи з ХІХ ст., і осо б ли во по си ли в ся у 20–80-х

ро ках ХХ ст. З ро сій сь кої мо ви за по зи че но сло ва

са мо вар, лящ, на гі д ки, му жик, чи но в ник, на ча ль-

ник, об щи на, ар тіль, указ, за вод, ру д ник, під ряд чик,

біль шо вик, ме н шо вик. Ба га то слів ро сій сь кої мо ви

бу ло за сво є но у ви гля ді каль ок (по мо р фе м них пе-

ре кла дів): гу ч но мо вець (рос. гро м ко го во ри тель),

ово че схо ви ще, во г не га с ник, мі ся це хід, ви су ва нець,

від мін ник, об лі ко вець, п’я ти річ ка, ви ко н ком, кол-

госп, рад госп, ви ко н роб. Бі ль шість цих слів те пер

сприй ма ють ся як за ста рі лі.

39. ЗА ПО ЗИ ЧЕН НЯ З ГРЕ ЦЬ КОЇ,

ЛА ТИН СЬ КОЇ ТА ТЮ РК СЬ КИХ МОВ

Ча с ти на гре ць ких слів в укра ї н сь ку мо ву

ввійш ла ще до при йн ят тя хри с ти ян с т ва вна слі док

без по се ре д ніх ко н та к тів між но сі я ми обох мов.

Греки, як ві до мо, три ва лий час ма ли свої по се лен-

ни ки в ху до ж ніх тво рах зі сти лі с ти ч ною ме тою —

для на дан ня ви сло в лю ван ню уро чи с то го або,

на впа ки, іро ні ч но го зву чан ня. Ни ми, при мі ром,

ря с но пе ре си па на мо ва во з но го в п’є сі І. Ко т ля рев-

сь ко го «На та л ка Пол та в ка». Ста ро сло в’я ні з ми ви-

ко ри с то ву вав Т. Ше в че н ко, як, на при клад, у ві р ші

«Мо ли т ва»: Зло на чи на ю щих спи ни, у пу та ку тії

не куй, в скле пи гли бо кі не му руй. А до б ро зи ж ду-

щим ру кам і по ка жи, і по мо жи. Свя тую си лу ни-

с по ш ли. А чи с тих се р цем? Ко ло їх по ста ви ан ге ли

свої і чи с то ту їх со б лю ди. А всім нам вку пі на зе м лі

єди но ми с ліє по дай і бра то лю біє по шли. Аб со лют-

на бі ль шість ста ро сло в’я ні з мів ма ють свої від по-

від ни ки в укра ї н сь кій мо ві.

Для ста ро сло в’я ні з мів ха ра к те р ні та кі фо не-

тичні та мор фо ло гі ч ні осо б ли во с ті:

1) зву ко спо лу чен ня ра, ла, ре, ле від по ві д но

до укра ї н сь ких оро, оло, ере: враг — во рог, град —

го род (Нов го род, Виш го род), гла ва — го ло ва, глаc —

го лос, об ласть — во ло ді ти, плащ — по ло т но, дре-

во — де ре во, пле ве ли — по ло ва;

2) зву ко спо лу чен ня ра на по ча т ку сло ва: раб,

ра тай;

3) зву ко спо лу чен ня жд на мі с ці ко ли ш ньо го

зву ка д: вожд

ь, ну ж да, стра ж да ти;

4) по ча т ко ві є, ю: єди ний, юнак, юро ди вий;

5) пре фі к си воз-, вос-, пре-, пре д-, со-: во з лю-

би ти, во з не сін ня, во с к ре с ну ти, пре му д рий, пре-

ве ле б ний, пред те ча, пред’яви ти, со ра т ник, со юз;

ста ро сло в’ян сь кий пре фікс пре- мо же до да ва ти ся

й до не за по зи че них укра ї н сь ких слів: пре до б рий,

пре сві т лий, пре свя тий;

6) імен ни ко ві су фі к си -тель, -знь, -ств(о),

-тв(а): ми с ли тель, при язнь, бо язнь, сло во блуд ст во,

мо ли т ва, же р т ва; ці су фі к си ви ко ри с то ву ють ся

й у не за по зи че них сло вах: гно би тель, му чи тель,

то ва ри с т во, по бра тим с т во, го ни т ва;

7) при кме т ни ко ві су фі к си -ащ-, -ущ-, -им-:

тру дя щий, бо ля щий, гря ду щий, су щий, не опа-

ли мий, не зри м

ий; ці су фі к си ви ко ри с то ву ють ся

й у не за по зи че них сло вах: ро бо тя щий, не вми ру-

щий, за гре бу щий, не вло ви мий.

З ін ших сло в’ян сь ких мов най бі ль ше є за по зи-

чень з поль сь кої (як і в поль сь кій з укра ї н сь кої).

Ці за по зи чен ня по ча ли ся ще в до іс то ри ч ні ча си.

Але по мі т ни ми во ни ста ли ли ше пі с ля 1569 ро ку,

ко ли вна слі док Лю б лін сь кої унії бі ль ша ча с ти на

те ри то рії Укра ї ни опи ни ла ся під вла дою Поль щі.

сти тут, уні вер си тет, фа ку ль тет, де кан, ау ди то рія,

ле к ція, кон су ль та ція, кон с пект, ас пі ра н ту ра (осві т-

ня ле к си ка); лі те ра, аб ре ві а ту ра, афікс, су фікс, пре-

фікс, ін фі ні тив (мо во зна в чі тер мі ни); си нус, ко си нус,

ква д рат, куб, ко нус, бі ном, тра є к то рія, ра ді ус, ко е фі-

ці єнт, ін те г рал, лога рифм, плюс, мі нус (ма те ма ти ч ні

те р мі ни); ві рус, ан гі на, ас пі рин, іму ні тет, ін стинкт,

ін’є к ція, ре цепт, апе н ди цит (ме ди ч ні те р мі ни); апа-

ра ту ра, ге не ра тор, ін ду к тор, кон ден са тор, ту р бі на,

ан те на, конс тру к ція, ін стру мент (тех ні ч ні те р мі-

ни); ад во кат, но та рі ус, про ку рор, юрист, кри мі на-

ль ний, ци ві ль ний (юри ди ч ні те р мі ни); до ку мент, ре-

зо лю ція, ін стру к ція, цир ку ляр, ди ре к тор, се к ре тар

(адмі ні с т ра ти в но-ді ло ва ле к си ка); на ція, ци ві лі за-

ція, ад мі ні стра ція, де мон стра ція, де ле гат, де пу тат,

ре с пу б лі ка, ім пе рія, ди к та ту ра, кон грес, емі г ра-

ція, кон ку ре н ція, уль ти ма тум, про грес (сус пі ль но-

політи ч на ле к си ка); лі те ра ту ра, фа бу ла, кла си ка,

де кла ма ція, ап лі ка ція, ка пе ла, ва рі а ція, фу ґа (ле к си-

ка з рі з них га лу зей ми с те ц т ва).

З ла тин сь кої мо ви в укра ї н сь ку ввій ш ло ряд

імен, на при клад: Ва ле рій (здо ро вий), Ві к тор (пе-

ре мо жець), Ві та лій (жит тє вий), Ма к сим (най-

бі ль ший), Па в ло (ма лий), Ро ман (ри м ля нин),

Ві к то рія (пе ре мо га), Мар га ри та (пе р ли на), Ма-

ри на (мор сь ка), На та лія (рі д на).

Для ла ти ні з мів ха ра к те р ні пре фі к си де-, екс-,

ім-, ін-, ре-, су фі к си -аль н ( ий), -ат, -аці (я), -ент,

-тор, -ту р (а), -ум, -ус: де пре сія, екс по зи ція, ім по-

ну ва ти, ін ку ба тор, ін тер вал, ре ко н с т ру к ція; уні-

вер са ль ний, кон це н т рат, ін фо р ма ція, ін ци дент,

ди к тор, ди к та ту ра, мі ні м

ум, ка зус, ра ді ус.

Сло ва з тю рк сь ких мов до укра ї н сь кої про ни-

ка ли ще в най да в ні ші ча си. Бі ль шість із тих на ро-

дів, з яки ми на ші пред ки в да в ни ну ве ли бо ро ть бу,

то р гу ва ли й про с то ко н та к ту ва ли, — ава ри, хо за ри,

бу л га ри, пе че ні ги, по ло в ці, та та ри, — тю р ко мо в ні.

За по зи чен ня з тю рк сь ких мов від бу ва ли ся пе-

ре ва ж но ус ним шля хо м. То му ці сло ва зде бі ль шо-

го не сприй ма ють ся те пер як чу жі. Це пе ре ва ж но:

1) на зви, по в’я за ні з вій сь ко вою спра вою: ота-

ман, оса вул, гай да ма ка, гай дук, яни чар, ор да, ар-

кан, ки н джал, бу н чук, кай да ни, ка то р га;

2) на зви по бу то вих ре чей: ди ван, та п чан, ка-

зан, ча вун, таз, ко че р га, ба тіг, чу бук, ха лат, ша п-

ка, баш лик, бу р ка, ка п тан, ко в пак, ка п шук, па р ча,

ки лим, ба лик, ша ш лик, ко в ба са, мо го рич, са рай, ша-

т ро, ба ла ган, ба зар;

ня в Пі в ні ч но му При чо р но мо р’ї, в Кри му, то р гу-

ва ли з ру си ча ми. То ді бу ло за по зи че но та кі сло ва,

як: ко ра бель, па рус, ле ва да, ли ман, па ла та, ва п но,

ко рал, ка нат, ми с ка, кедр, ви ш ня, огі рок, лавр, мак,

м’я та, ми г даль, кит, кро ко дил.

На ба га то бі ль ше гре ць ких слів при йш ло до нас

че рез ста ро сло в’ян сь ку мо ву пі с ля при йн ят тя хри-

с ти ян с т ва: ан гел, ар ха н гел, апо с тол, Бі б лія, Єван-

ге ліє, ві в тар, іко на, ла дан, мо нах, мо на с тир, па ла-

мар, пса лом, ідол. То ді ж бу ло за по зи че но й ба га то

гре ць ких імен, на при клад: Ан д рій (му ж ній), Ана-

то лій (схі д ний), Ар сен (смі ли вий), Ва силь (цар сь-

кий), Ген на дій (бла го ро д ний), Ка те ри на (чи с та),

Іри на (спо кій), Оле на (со ня ч на), Ок са на (го с тин-

на), Оле к сандр (за хи с ник лю дей), Га ли на (ти ша).

Тре тя хви ля гре ци з мів спо сте рі га єть ся у зв’я з ку

з ви вчен ням в укра ї н сь ких шко лах в ХVІ–XVII ст.

гре ць кої мо ви. У цей час в укра ї н сь ку мо ву вхо дять

в ос но в но му шкі ль ні те р мі ни: гра ма ти ка, ло гі ка,

іс то рія, ма те ма ти ка, фі ло со фія, ле к си ка, мор фо-

ло гія, син та к сис, бі б лі о те ка, дра ма, те атр, хор.

Пі з ні ші за по зи чен ня з гре ць кої мо ви по в’я за ні

з роз ви т ком рі з них га лу зей на у ки, з по лі тич ним

жит тям: біо ло гія, ба к те рія, мі к роб, го р мо ни, азот,

ба рій, бром, ге лій, йод, га ла к ти ка, клі мат, па ра лель,

по люс, гі по те ну за, ка тет, при зма, те о ре ма, ди ф-

тонг, фо не ма, мор фе ма, схе ма, фа н та зія, авто но-

мія, еко но мія, ана р хізм. Крім то го, з гре ць кої мо ви

за по зи че но чи ма ло сло во тві р них еле ме н тів: авто-,

ан ти-, мі к ро-, ма к ро-, ае ро-, хро но-, фото-, топо-,

сфе ро-, аг ро-, ар хі-, ізо-, пан-, -філ, -фоб.

Для гре ци з мів ха ра к те р ні по ча т ко ві го ло сні

а, е, і, при го ло с ний ф, зву ко спо лу чен ня кс, су фік-

си -ік (а), ад (а), -ид (а), -ід (а) то що: ар хів, ав тор,

еко но мія, ети ка, ідея, фа н та зія, ле к си ка, пси хі ка,

па на х

и да, пі ра мі да, олім пі а да.

Ла тин сь кі сло ва ста ли про ни ка ти в укра ї н сь ку

мо ву в Х–XI ст.: ке сар, ко ля да, фо р ту на.

Ос но в на ма са ла ти ні з мів при хо дить в укра ї н-

сь ку мо ву, по чи на ю чи з ХV–XVI ст., ко ли в шко-

лах Укра ї ни ста ли ви вча ти ла ти ну. Уже в той час

в укра ї н сь ких пи се м них па м’я т ках за фі к со ва но

ла ти ні з ми ама тор, арешт, ар ти кул, го нор, гу мор,

герб, ка ле н дар, кон сти ту ція, ма те рі ал, оку ля ри,

оре н да, те р мін, фальш та ін.

Те пер те р мі ни, утво ре ні на ос но ві ла тин сь кої мо-

ви, вжи ва ють ся в усіх ді ля н ках на у ки, тех ні ки, по лі-

ти ки, куль ту ри й ми с те ц т ва: абі ту рі єнт, сту дент, ін-

У них бу ва ють зву ко спо лу чен ня шт на по ча т ку

сло ва та ей, ай пі с ля при го ло с но го: штамп, штан-

га, штеп сель, што ль ня, штрек, штаб, штраф,

клей с тер, шлейф, порт вейн, шай ба, май с тер.

Фра н цу зь кі сло ва про ни ка ють в укра ї н сь ку

мо ву, по чи на ю чи з ХVІІ ст., не тіль ки че рез поль-

сь ку, пі з ні ше че рез ро сій сь ку мо ву, а й за вдя ки

укра ї н сь ким сту де н там, які вчи ли ся чи ма н д ру ва-

ли в ті ча си по за ко р до на ми. А в дру гій по ло ви ні

ХVІІІ–XІХ ст. цьо му спри я ло по ши рен ня по лі-

тич них ідей, ми с те ц т ва, куль ту ри, ба ть кі в щи ною

яких бу ла Фран ці я.

За по зи че ні з фра н цу зь кої мо ви сло ва сто су-

ються пе ре ва ж но:

1) су с пі ль но-по лі ти ч но го жит тя: ре жим, абсо-

лю тизм, аса м б лея, па р ла мент, де па р та мент,

бюро, де ба ти, пре м’єр, шеф, ата ше, ка р’є ра, інт-

рига, ша н таж, ава н тю ра, бю ле тень, транс па-

рант, де пе ша;

2) ми с те ц т ва й лі те ра ту ри: ан самбль, афі ша,

анонс, п’є са, ак тор, су ф лер, роль, ам п луа, тембр,

ба лет, бу фо на да, ан тракт, ро яль, ес кіз, гра вю-

ра, на тю р морт, ві нь є т ка, бюст, ше девр, сю жет,

жанр, ка ла м бур;

3) вій сь ко вої спра ви: ар мія, гва р дія, ава н гард,

ава н пост, бри га да, де сант, пар ти зан, ко ман да,

база, ар се нал, ба та рея, ка но на да, фронт, флот,

па ра шут;

4) одя гу: ко с тюм, па ль то, ка ш не, блу за, ка пю-

шон, га лі фе, ма н же ти, жа бо;

5) бу ді в ни ц т ва, ар хі те к ту ри, мі с то в по ря д ку-

ван ня: бе ль е таж, фойє, фа сад, ора н же рея, те ра са,

алея, бу ль вар, тро ту ар, аве ню;

6) по бу ту: аба жур, лю с т ра, по рть є ра, ка на па,

сер віз, ри ди кюль, бра с лет, фла кон, пу д ра, де лі ка-

тес, де серт, ві не г рет, га р нір, фі ле, ан тре кот.

Для за по зи че них з фра н цу зь кої мо ви слів влас-

ти ві зву ко спо лу чен ня уа (бу р жу а зія, ам п луа,

кулу а ри, екс плу а та ція, тро ту ар, ву аль), по м’я к-

шен ня гу б них та к пе ред у (бю ро, гра вю ра, ка пю-

шон, фю зе ляж, кю рі, кю вет), зву ко спо лу чен ня ам,

ан

пе ред при го ло с ни ми (аса м б лея, та м пон, па н сі-

он, ава н тю ра, жанр), су фі к си -аж, -ант, -анс, -ер,

-йон (екі паж, фу раж, ін те н дант, ре ве ранс, ре жи-

сер, шо фер, ба та ль йон, ком па нь йон), не змі ню ва-

ні імен ни ки з кі н це ви ми на го ло ше ни ми го ло сни-

ми -е, -і, -о (пе н с не, ту р не, ре зю ме, жу рі, жа лю зі,

мет ро, ша пі то).

3) на зви тва рин, пта хів, риб, ко мах і по в’я за них

з ни ми по нять: ба ран, ка бан, бу гай, бо р сук, ішак,

бай бак, бе р кут, чай ка, ба к лан, са зан, су дак, са ра-

на, та р ган, ота ра, та бун, ка ра куль;

4) на зви ро с лин і пло дів: га р буз, ка вун, ки зил,

ай ва, али ча, ба ш тан;

5) на зви ма с ті ко ней: гні дий, бу ла ний, ка рий.

Од ні єю з ос но в них ознак тю р кі з мів є по єд нан-

ня в сло ві го ло сних од на ко во го ря ду: ба ра бан,

ба ла ган, ка ба ла, па па ха, сур гуч, бу н чук, т

ю тюн,

Са к са гань, Са ма ра. Про тю рк сь ке по хо джен ня

слів сві д чать та кож кі н ці в ки -лик, -ук, -ак, -ан,

-ун: ба ш лик, яр лик, бо р сук, су дак, та п чан, та бун,

Ка га р лик, Та ш лик, То к мак, Ку н дук, Ку р ган.

4 0 . З А П О З И Ч Е Н Н Я

ІЗ ЗА ХІД НО ЄВРО ПЕЙ СЬ КИХ МОВ

За по зи чен ня з ні ме ць кої мо ви по ча ло ся

ще з тих ча сів, ко ли го ти (да в ні ге р ман сь кі пле ме-

на) за йма ли пів день су час ної Укра ї ни біля Чо р-

ного мо ря (ІІІ–ІV ст.). Про те пе ре ва ж на бі ль шість

за по зи чень із ні ме ць кої мо ви при па дає на ХVІ–

XVІІІ ст., чо му спри я ло пе ре се лен ня єв ре їв з Ні-

меч чи ни в Укра ї ну. По мі т ну роль у цьо му ві ді-

гра ло та кож за про ва джен ня в укра ї н сь ких мі с тах

Ма г де бу р зь ко го пра ва. По тім по се ре д ни ком у за-

по зи чен ні ні ме ць ких слів ста ла ро сій сь ка мо ва.

За по зи чен ня з ні ме ць кої мо ви в ос но в но му сто-

су ють ся:

1) тех ні ки й бу ді в ни ц т ва: ан кер, борт, ве р с-

тат, до м к рат, ке ль ма, ка х лі, кла пан, кран, ста мес-

ка, фу га нок, ло б зик, ши на, ши фер, шланг, шпунт,

штеп сель;

2) вій сь ко вої спра ви: бру с т вер, га у би ця, га у п т-

ва х та, єф рей тор, офі цер, фельд фе бель, фельд мар-

шал, па т ро н таш, му ш т ра, фланг, штаб, штиль,

штурм;

3) ми с те ц т ва: ба лет мей с тер, мо ль берт, га с т ро-

лі, флей та, ар фа, ка ме р тон, обе р тон, ланд шафт;

4) то р гі в лі й управ лін ня: бу х га л тер, ве к сель,

ка сир, ма к лер, банк, ште м пель, штраф, ра ту ша,

пош тамт;

5) по бу ту: ба ке н ба р ди, бу тер брод, кі тель, га л с-

тук, фа р тух, шлейф, ши р ма, мунд штук, што пор,

порт вейн, шта тив.

Се ред за по зи че них з ні ме ць кої мо ви слів є чи-

ма ло скла д них без спо лу ч но го го ло сно го: бу тер-

брод, ланд шафт, бу х га л тер, ка ме р тон, ци фе р б ла т.

ни ка ють. Від по ві д но до цьо го від бу ва ють ся змі ни

й у сло в ни ко во му скла ді мо ви: од ні сло ва ста рі-

ють, ін ші — на ро джу ю ть ся.

Сло ва, які ви йш ли із за га ль но го вжи т ку, на зи-

ва ють ся за ста рі ли ми. Се ред за ста рі лих слів роз-

різ ня ють іс то ри з ми й ар ха ї з ми.

Іс то ри з ми — сло ва, що ви йш ли з ак ти в но го

вжи т ку то му, що зни к ли по зна чу ва ні ни ми яви ща.

Сю ди на ле жать на зви да в ніх ста нів, по сад (смерд,

крі пак, ве ль мо жа, дво ря нин, по мі щик, князь, кня ги-

ня, бо я рин, воє во да, війт, жа н дарм, гай дук, оса ву-

ла, бу р містр, уря д ник, ста но вий, во з ний, ви бо р ний,

со ць кий, бу н чу ж ний, хо ру н жий, на р ком, по лі трук);

на зви да в ніх уста нов (ра ту ша, ма гі с т рат, рай-

ком, пар т ком); на зви ко ли ш ніх про фе сій (ме ч ник,

луч ник, спи с ник, ко жу м’я ка, ву г ляр, гу т ник, ді г тяр,

чу мак, гу ве р на н т ка, ка мер ди нер, ла кей); на зви за-

ста рі лих зна рядь пра ці, зброї (ра ло, со ха, сту па,

жо р на, пря д ка, кай ло, са гай дак, ке леп, ра ти ще, ро-

га ти на, му ш кет, га кі в ни ця, фа ль ко нет, пі с толь);

на зви не вжи ва них те пер пред ме тів одя гу (жу пан,

ки рея, кун туш, чу ма р ка, ко бе няк, сви та, сі ряк, бе-

ке ша, лі в рея, ка ца вей ка, ка п тур, край ка, пла х та,

за па с ка, очі пок); на зви ста ро вин них гро шо вих оди-

ниць та оди ниць мір (ду кат, че р ві нець, гри ве ник,

крей цер, шаг, ше ляг, зло тий, ру бель, лі коть, ар шин,

са жень, вер с т ва, ми ля, де ся ти на, морг, корець, гар-

нець, ко па, пуд, фунт); на зви зни к лих на ро дів, пле-

мен (гу ни, пе че ні ги, то р ки, по ло в ці, ят вяги, ва ря ги,

по ля ни, кри ви чі, ра ди ми чі, угли чі).

Іс то ри з ми не ма ють си но ні мів. Іс то ри з ми вико-

ри с то ву ють у ху до ж ніх тво рах та на у ко вих пра цях,

у яких опи су ють ся по дії і фа к ти ми ну лих істо рич-

них епох.

Ар ха ї з ми — сло ва, які ви йш ли з ак ти в но го вжи-

т ку то му, що їх із рі з них при чин ви ті с ни ли ін ші

сло ва. На при клад, за мість да в ніх слів ча до, уста,

де с ни ця, зи ґ зи ця, ре к ти, до стой но те пер ми вжи-

ває мо сло ва ди ти на, гу би, пра ва ру ка, зо зу ля, ска-

за ти, гі д но.

Ар ха ї з ми ма ють си но ні ми: чо ло — лоб, перст —

па лець, от чий — бать ків сь кий, бран — по лон, упо-

ва ти — на ді я ти ся, отве р за ти — від кри ва ти, ве ль-

ми — ду же, всує — да ре м но.

Се ред ар ха ї з мів роз рі з ня ють:

1) ле к си ч ні — по вні с тю за ста рі лі сло ва: ла ні-

ти (що ки), рать (вій сь ко), дзи ґа рі (го дин ник),

ві к то рія (пе ре мо га), ли це дій (ак тор), уз рі ти (по-

За по зи чен ня з ан г лій сь кої мо ви від бу ва ють ся

го ло вним чи ном у ХІХ–ХХ ст. Осо б ли во по бі ль-

ша ло їх остан нім ча сом, ко ли ан г лій сь ка мо ва ста-

ла не тіль ки мо вою між на ро д но го спі л ку ван ня,

а й ос но в ним за со бом здо бут тя на у ко вої та ін шої

ін фо р ма ці ї.

За по зи че ні з ан г лій сь кої мо ви сло ва у пе ре ва ж-

ній бі ль шо с ті сто су ють ся:

1) тех ні ки: бу ль до зер, грей дер, ком байн, тра к тор,

тра м вай, ес ка ла тор, фо р су н ка, блю мінг, ту нель;

2) по лі ти ки й еко но мі ки: мі тинг, лі дер, ін тер-

в’ю, бло ка да, страйк, бой кот, ло ка ут, га н г с тер,

трест, бі з нес, ре кет, де м пінг, ма р ке тинг, бю джет,

чек, банк нот, ме не джер, ме не дж мент;

3) мо ре плав с т ва і вій сь ко вої спра ви: тра у лер,

та н кер, ка тер, ве ль бот, шлю п ка, шху на, ях та,

ва те р лі нія, трап, док, дрейф, шквал, ав рал, танк,

шра п нель, снай пер;

4) спо р ту: фу т бол, во лей бол, га н д бол, хо кей, ва-

те р по ло, бокс, те ніс, матч, спринт, старт, фі ніш,

жо кей, фо р вард, гол, ре корд, спа ринг, тре нер;

5) по бу ту: ко м форт, піджак, дже м пер, пі жа ма,

плед, френч, смо кінг, бі ф ш текс, кекс, пу динг, са н д-

віч, торт.

Для за по зи чень з ан г лій сь кої мо ви вла с ти ві

звук дж, зву ко спо лу чен ня ай, ей, су фікс

-инг (-інг):

бю джет, дже н т ль мен, ком байн, тро лей бус, мі-

тинг, тю бінг, дем пін г.

За по зи чен ня з іта лій сь кої мо ви бе руть по ча-

ток у ХVІІ–XVIII ст. За по зи че ні сло ва в ос но в но-

му сто су ють ся му зи ки: ада жіо, акорд, але г ро, альт,

бас, со п ра но, те нор, апа сі о на та, арія, ба р ка ро ла,

ду ет, уні сон, ім про ві за ція, ін тер ме цо, ка н та та, со-

на та, ква р тет, кві н тет, ком по зи тор, кон се р ва то-

рія, кон церт, ві о ло н чель, ма н до лі на, пі а ні но.

Не ве ли ка ча с ти на за по зи че них з іта лій сь кої

мо ви слів на ле жить:

1) до фі нан со во-еко но мі ч ної те р мі но ло гії: брут-

то, нет то, ва лю та, ка са, ін ка са тор, фі р ма;

2) до ар хі те к ту р но-бу ді в ни чої ле к си ки: ба ро ко,

ар ка, цо коль, фо н тан, мо за ї ка.

ГРУ ПИ СЛІВ ЗА ВЖИ ВАН НЯМ

41. ЗА СТА РІ ЛІ СЛО ВА Й НЕО ЛО ГІ З МИ

Умо ви су с пі ль но го жит тя без пе ре р в но змі ню-

ють ся: од ні яви ща від хо дять у ми ну ле, ін ші — ви-

Нео ло гі з ми бу ва ють за га ль но на ро д ні й ін ди-

віду а ль но-ав тор сь кі. За га ль но на ро д ні нео ло гі з-

ми, тіль ки-но з’яв и в шись, на бу ва ють по ши рен ня

се ред бі ль шо с ті но сі їв мо ви (ва у чер, бро не д ве рі,

чип си, бомж). Во ни, про те, зі змі ною су с пі ль них

умов, роз ви т ком на у ки й тех ні ки мо жуть пе ре йти

в іс то ри з ми, як це сво го ча су ста ло ся зі сло ва ми

ти пу ком не зам, кол госп, рад госп, тру до день, парт-

г ру порг, ста ха но вець, па те фон, гра мо фон то що.

Ін ди ві ду а ль но-ав тор сь кі нео ло гі з ми, як пра ви ло,

не ста ють за га ль но вжи ва ни ми, а так і за ли ша ють-

ся в то му чи ін шо му тво рі пись мен ни ка.

42. ПРО ФЕ СІ О НА ЛІ З МИ Й ДІ А ЛЕ К ТИ З МИ

Сло ва, що по бу ту ють тіль ки в мо ві лю дей пе в-

ної про фе сії, на зи ва ють ся про фе сі о на лі з ма ми.

На при клад, у мо ві хлі бо ро бів по ши ре ні сло-

ва оран ка, зяб, бо ро ну ван ня, куль ти ва ція, ко со ви ця;

у мо ві ме та лу р гів — ва г ра н ка, ши х та, му ль да, льо т ка,

сляб, блю мінг, про кат; у ви да в ни чій спра ві — шрифт,

ку р сив, пе тит, ве р с т ка, ви чи т ка, ко ре к ту ра.

Для по яс нен ня про фе сі о на лі з мів іс ну ють спе-

ці а ль ні сло в ни ки, як-от: «Сло в ник лі н г ві с ти ч них

те р мі нів», «Сло в ник лі те ра ту ро зна в чих те р мі нів»,

«Ма те ма ти ч ний сло в ник», «Фі зи ч ний сло в ник»,

«Сло в ник фі зі о ло гі ч ної те р мі но ло гі ї» то що.

Сло ва, що вжи ва ють ся ли ше жи те ля ми пе в-

ної мі с це во с ті, на зи ва ють ся ді а ле к ти з ма ми. На-

при клад: тре пе та (оси ка), би с т рець (по тік),

ґа з да (гос по дар), туск (жаль), яр (ве с на), на ви ді-

ти (лю би ти) — у мо ві укра ї н ців, що жи вуть у Кар-

па тах; ко гут (пі вень), п’я с тук (ку лак), фай ний

(гар ний), та ний (де ше вий) — у мо ві пред ста в ни ків

Іва но-Фран кі в щи ни; па те ль ня (ско во ро да), хо п-

та (бу р’ян), рі в чак (стру мок), пан т ру ва ти (сте-

жи ти) — у мо ві по до лян; жи вець (дже ре ло),

ми гунка (бли с ка в ка), пуч ка (па лець), ху па вий (га р-

ний), ку кі б ний (дбай ли вий) — у мо ві ви хі д ців з Чер-

ні гі в щи ни; го мо ні ти (го во ри ти), ки п’яч (окріп), зо-

бу ва (взут тя), га р ман (тік), рі па (кар то пля) — у мо ві

лю дей з пі в ден но-схі д ної ча с ти ни Укра ї ни.

Ді а ле к ти з ми утру д ню ють спі л ку ван ня між

людь ми з рі з них мі с це во с тей. То му слід уни ка ти їх.

Пись мен ни ки іно ді ви ко ри с то ву ють ді а ле к ти-

з ми у тво рах, най ча с ті ше в мо ві пе р со на жів, щоб

кра ще пе ре да ти мі с це вий ко ло рит. Та кі ді а ле к ти з-

ми по яс ню ють ся у ви но с ках або на при кі н ці кни ж-

ки. Іно ді во ни зро зу мі лі й із кон текс ту.

ба чи ти), ре к ти (ска за ти), оде с ную (пра во руч),

оний (той), си річ (тоб то);

2) сло во тві р ні — із за ста рі ли ми су фі к са ми

та пре фі к са ми: сло ве са (сло ва), ри бар (ри ба л-

ка),

сія тель (сі яч), фо р те ція (фо р те ця), урозу-

мі ти (зро зу мі ти), во з сі я ти (за ся я ти), жен сь кий

(жіно чий);

3) фо не ти ч ні — із за ста рі лим зву ко вим офо рм-

лен ням: враг (во рог), глас (го лос), зе р ца ло (дзер-

ка ло), рі ж ни ця (рі з ни ця), спо дар (го с по дар),

піїт (по ет), се ре б ро (срі б ло), во ль ний (ві ль ний),

сей (цей);

4) се ма н ти ч ні — із за ста рі лим зна чен ням:

лікоть (мі ра до в жи ни), жи віт (жит тя), ко ло да

(вулик), по їзд (ва л ка під від).

Ар ха ї з ми ви ко ри с то ву ють у ху до ж ній лі те ра-

ту рі й пу б лі ци с ти ці пе ре ва ж но з ме тою ство рен-

ня під не се но го, уро чи с то го на строю або для ви яву

іро нії, са р ка з му, зне ва ги чи ство рен ня гу мо ри с-

тич но го ефе к ту, вда ва но го па фо су.

Нео ло гі з ми — но ві сло ва в мо ві: ба р тер, мене-

дж мент, ре ке тир, факс, те ле тайп, кон ве р сія,

дилер, імідж, по да т кі вець, без пі ща н ка.

При чи ни по яви нео ло гі з мів у мо ві бу ва ють

різні:

1) по тре ба да ти на зви но вим пред ме там і яви-

щам: ди с п лей, прин тер, бей с бол, ви ро б ни че об’єд-

нан ня, ві це-пре м’єр-мі ністр, еле к то рат, кло ну ван-

ня, Ін тер нет;

2) по тре ба за мі ни ти на зву зро зу мі лі шою, про-

зо рі шою, та кою, що більш від по ві дає фо не ти ч ним

і сло во тві р ним за ко нам мо ви: лі так за мість ае ро-

план, гви н то к рил за мість ге лі ко п тер, пів за хи с ник

за мість ха в бек, при мі р ник за мість ек зе м п ляр, від со-

ток за мість про цент;

3) ба жан ня знай ти сві жі об ра з ні на зви — це

влас ти во мо ві пись мен ни ків: би с т ро плин, ві т ро-

він ня, смі хо б ри з ний, зло то цін но, тро я н д но, яб лу-

нево цвіт но, бли с ко тінь, ту р ба ція, за шо в ко ви ти ся,

акор ди тись — у тво рах П. Ти чи ни; гро мо но с ний,

ог не кри лий, мі д но дз вон ний, сто ц ві т но, ус па д ко єми-

ти, за при я з ни ти ся, ди п ло ма ти ти, ви ц віт, по мо-

га — у тво рах М. Риль сь ко го; яс но та, ясінь, крап-

линь, до що ви ця, ту жіль, роз сві тан ня, по ве с нін ня,

ве с но вій — у тво рах А. Ма ли ш ка; бджо ли ність,

роз ла ми ща, очу жі лість, сні го верть, без мір, ви проб,

не вси тен ний, на ча є ний, зне ду хо в ні ти, зне бу тись,

зне ща с ли ви ти — у тво рах О. Гон ча ра.

кар, ди ре к тор, ро дич, уді вець), на зви тва рин (олень,

ле о пард, ну т рія, дель фін, окунь, краб, стриж, го ро-

бець, ко мар), на зви ро с лин (со с на, то по ля, ви ш ня,

смо ро ди на, пше ни ця, бу ряк, жо р жи на, ро ма ш ка,

чи с то тіл), на зви кон к ре т них пред ме тів (спо ру да,

ша фа, сті лець, до ло то, ло па та, тор ба, піджак, па р-

кан), на зви мі ся ців і днів (сі чень, лю тий, по не ді лок,

ві в то рок), бі ль шість від но с них при кме т ни ків (мі-

сь кий, ла тун ний, кле но вий, мор сь кий, ту те ш ній,

вчо ра ш ній, пе ре лі т ний, по двій ний, де в’я ти по ве р хо-

вий), чи с лі в ни ки (два, три, де сять) то що.

Од но зна ч ни ми зав жди є те р мі ни (банк нот, век-

сель, ін стру к ція, ка тет, ао р та, ме ри ді ан, тон на,

метр).

Сло во, що має кі ль ка зна чень, на зи ва єть ся ба-

га то зна ч ним, а зда т ність сло ва вжи ва тись у кі ль-

кох зна чен нях — ба га то зна ч ні с тю (по лі се мі єю).

Бі ль шість за га ль но вжи ва них слів укра ї н сь кої

мо ви — ба га то зна ч ні. На при клад, у «Сло в ни ку

укра ї н сь кої мо ви» за фі к со ва но три дцять зна чень

діє сло ва іти: «сту па ти но га ми», «ру ха ти ся в яко-

мусь на пря м ку» (про транс порт), «ви ру ша ти ку ди-

не будь», «ста ва ти ку дись на ро бо ту», «дія ти пе в-

ним чи ном», «бра ти шлюб», «зна хо ди ти збут» (про

то ва ри), «ви ді ля ти ся з чо го-не будь», «на с та ва ти»

і т. ін. Сло во кри ло має де сять зна чень: «лі та ль ний

ор ган пта хів», «не су ча по ве р х ня лі та ка», «ло пать

ві т ря ка», «да шок над ко ле сом ав то ма ши ни», «бо-

ко ва ча с ти на бу ді в лі», «у г ру пован ня в по лі тич ній

ор га ні за ці ї» і т. ін.

Ко ж не та ке сло во на бу ває сво го кон к ре т но го

зна чен ня у спо лу чен ні з ін ши ми сло ва ми. На при-

клад, у «Сло ві о пол ку Іго ре вім» (ри т мі ч ний пе-

ре клад) імен ник зе м ля вжи то в кі ль кох зна чен нях:

Зе м ля гу де. Рі ки му т но те чуть. (Зе м ля — су хо діл).

Чо р на зе м ля під ко пи ть ми кі с ть ми бу ла за сі я на,

а кро в’ю по ли та… (Зе м ля — ґрунт). Ін г вар, і Все во-

лод, і всі три Мстис лави чі, не зло го гні з да ше с ти-

кри ль ці! Ви не пра вом по бі д ни ків со бі зе м лі роз хва-

та ли! (Зе м ля — зе ме ль не во ло дін ня). О Ру сь кая

зе м ле, уже ти за го ра ми єси! (Зе м ля — кра ї на).

Сло во мо же бу ти ба га то зна ч ним то му, що в його

на зві вра хо ву єть ся ли ше од на якась озна ка пред-

ме та. А та ку са му озна ку мо жуть ма ти й ін ші, від-

мін ні, пред ме ти. На при клад, у сло ві сті на ос новне

зна чен ня — «ве р ти ка ль на мі ц на ча с ти на бу ді в-

лі» (на ма те рі ал, з яко го во на ви го то в ле на, у ньо-

му не вка зу єть ся), то му цим сло вом ще на зи ва ють

ГРУ ПИ СЛІВ ЗА ЗНА ЧЕН НЯМ

43. ЛЕ К СИ Ч НЕ ЗНА ЧЕН НЯ СЛО ВА

Ко ж не сло во має од не чи бі ль ше ле к си ч них

зна чень. Під ле к си ч ним зна чен ням сло ва ро зу мі-

ють іс то ри ч но за крі п ле ну в сві до мо с ті на ро ду (ко-

ле к ти ву) спів від не се ність сло ва з пе в ним яви щем.

На при клад, ко ли фра н цуз чує сло во baton,

в його уяві ви ни кає па ли ця; ко ли ж ми чу є мо сло во

ба тон, ми уяв ля є мо бі лий хліб до в га с тої фо рми.

У на шій сві до мо с ті іс нує су ціль на ка р ти на сві-

ту, тоб то все, що ми ба чи ли, чу ли, сприй ма ли, збе-

рі га єть ся в на шій па м’я ті. Із ці єї ка р ти ни ми мо же-

мо ви ді ли ти будь-який пред мет чи яви ще, уяви ти

йо го й зо се ре ди ти на ньо му ува гу, на при клад,

уяви ти яб лу ко. І ось ко ли з цим об ра зом яб лу ка

в на шій сві до мо с ті стій ко по єд на єть ся на бір зву-

ків [йа б лу ко], ви ни кає сло во з пе в ним ле к си ч ним

зна чен ням.

У па м’я ті утво рю єть ся стій кий об раз да но го

на бо ру зву ків (об раз сло ва [йа б лу ко]), який що-

ра зу, ко ли ми йо го чу є мо, ви кли кає в на шій уяві

об раз то го са мо го пред ме та ре а ль ної дій с но с ті (об-

раз яб лу ка). І на впа ки, ко ли ми ба чи мо пред мет,

то зі став ля є мо йо го з об ра зом, який збе рі га єть ся

в па м’я ті, і че рез цей об раз при га ду є мо сло во, по-

в’я за не з ним.

Зв’я зок між сло вом і ре а ль ним пред ме-

том (чи яви щем) здій с ню єть ся так: ви мо в ле не або

на пи са не сло во — об раз сло ва в на шій сві до мо с-

ті — уза галь не ний об раз пред ме та в на шій сві до-

мо с ті — ре а ль ний пред мет.

Ле к си ч не зна чен ня сло ва — це той уза галь не-

ний об раз пред ме та (чи яви ща), який во но ви кли-

кає в на шій уяві. А вже за тим уза галь не ним об ра-

зом ми впі з на є мо кон к ре т ні пред ме ти (чи яви ща)

в ре а ль ній дій с но с ті.

Сло во і на зи ває кон к ре т ні пред ме ти (чи яви ща),

і уза галь нює вод но час. Сло вом кни ж ка ми мо же мо

по зна чи ти й са ме цю кни ж ку (По дай ме ні кни ж ку),

і кни ж ку вза га лі (Кни ж ка — дже ре ло знань).

44. ОД НО ЗНА Ч НІ Й БА ГА ТО ЗНА Ч НІ СЛО ВА

Ко ж не сло во має од не або бі ль ше зна чень. Сло-

ва, що ма ють од не зна чен ня, на зи ва ють ся од но-

зна ч ни ми.

Од не зна чен ня ма ють пе ре ва ж но на зви лю дей

за рі з ни ми озна ка ми (укра ї нець, ки я нин, слю сар, лі-

ви ко ну ють ся на по ло т ні (ка р ти на ху до ж ни ка), або

на га ду ють сму гу роз сте ле но го по ло т на (про їз на

ча с ти на до ро ги, пло с ка ча с ти на ін стру ме н та).

Сло во, вжи те у пря мо му зна чен ні, озна чає зви-

чай ну на зву пред ме та, дії чи озна ки. На при клад,

сло во по ло т но у ре чен нях: За зе ле ни ми ве р ба ми,

на тра ві бі лить ся три шма т ки по ло т на (І. Нечуй-

Ле ви ць кий); Брюл лов пра цю вав до зне мо ги і не міг

оді рва ти ся від сво го по ло т на (О. Іва не н ко); Не за-

ба ром ве ле тен сь ка шви д ка тінь май ну ла над за лі з-

ни ч ним по ло т ном (О. До н че н ко); По ло т но пи л ки

зав жди три ма ють пе р пе н ди ку ля р но до рі за ної пло-

щи ни (З по сі б ни ка) — вжи то в пря мо му зна чен ні.

На зва ні тут цим сло вом ре чі са ме так і на зи ва ють-

ся, не ін ак ше.

Сло во, вжи те в пе ре но с но му зна чен ні, об ра з но

ха ра к те ри зує пред мет, дію чи озна ку за схо жі с тю.

Пе ре но с не вжи ван ня сло ва за сво їм змі с том ін-

ди ві ду а ль не і ви ко ри с то ву єть ся тіль ки в пе в но му

кон текс ті. На при клад, у ре чен ні Зи мо вий ве чір усе

ткав і ткав над се лом свої по ло т на, і во ни ні ж но

спа да ли з не ви ди мих ве р с та тів на при хо п ле ну мо-

ро з цем зе м лю (М. Сте ль мах) сло во по ло т но на бу-

ло пе ре но с но го зна чен ня «сні го вий по крив», хоч

са ме по со бі во но та ко го зна чен ня не має — ні пря-

мо го, ні пе ре но с но го.

Зна чен ня, яке ви ни кає вна слі док пе ре но с но го

вжи ван ня сло ва, є тим ча со вим, си ту а ти в ним, воно

не вла с ти ве сло ву. Про те як що вжи ван ня сло ва

в та ко му зна чен ні ча с то по вто рю єть ся, во но може

ста ти і йо го по стій ним пе ре но с ним зна чен ням,

як це ста ло ся з ба га ть ма те пер ба га то зна ч ни ми

сло ва ми. Пе ре но с не вжи ван ня слів — один із най-

про ду к ти в ні ших спо со бів роз ши рен ня ви ра жа ль-

них за со бів мо ви.

46. ОМО НІ МИ

Сло ва, од на ко ві за зву чан ням, але зо всім рі з ні

за зна чен ням, на зи ва ють ся омо ні ма ми.

На при клад, сло ва: ла ва — «вид ме б лів для си дін-

ня»; ла ва — «бо йо вий по ря док»; ла ва — «ро з п ла в ле-

на ма са, що ви ли ва єть ся з ву л ка нів»; ла ва — «ве ли-

кий ви бій у ша х ті» — це зо всім рі з ні за зна чен ням

і по хо джен ням омо ні ми. Зна чен ня омо ні мів ні чим

не по в’я за ні між со бою: ко са — «за п ле те не во лос-

ся», ко са — «зна ряд дя для ко сін ня» і ко са — «ву зь ка

сму га су хо до лу в мо рі, рі ч ці»; стиг ну ти — «до с ти-

га ти» і сти г ну ти — «хо ло ну ти».

і «пря мо ви с ну бі ч ну по ве р х ню чо го-не будь» (сті-

на урви ща), і «му ро ва ну ого ро жу» (сті на за м ку),

і пе ре но с но «щі ль ний ряд лю дей» (люд сь ка сті на),

і так са мо «мо ра ль ну пе ре по ну між лю дь ми» (сті-

на не по ро зу мін ня) то що.

У ба га то зна ч но му сло ві од не зна чен ня ос но в не,

ін ші — по бі ч ні. У сло ві го ло ва ос но в ним є зна чен-

ня «ча с ти на ті ла», ін ші («ро зум», «ке рі в ник», «пе-

ре д ні ря ди», «о с но в на річ» то що) — по бі ч ні. Іно ді

сло во має два й бі ль ше ос но в ні зна чення. На при-

клад, сло во гру бий має три ос но в ні зна чен ня: «то в-

с тий»; «не о б ро б ле ний»; «бру та ль ний».

Ба га то зна ч ність дає змо гу при від но с но об ме-

же ній кі ль ко с ті слів на зи ва ти ни ми прак ти ч но не-

об ме же ну кі ль кість пред ме тів і явищ.

Ба га то зна ч ність не слід сплу ту ва ти з омо ні-

міє ю. У ба га то зна ч но му сло ві всі йо го зна чен ня так

чи ін ак ше по в’я за ні між со бою, ма ють щось спіль-

не. На при клад, зна чен ня ба га то зна ч но го сло ва

во г ни ще — «ку па дров, що го рить»; «мі с це, де роз-

кла да ли во гонь»; «своя осе ля, ро ди на» (в дав ни-

ну бли зь кі лю ди зби ра ли ся на вко ло во г ни ща);

«центр, зо се ре джен ня чо гось» — ви пли ва ють од не

з од но го. Омо ні ми ж, як, на при клад, луг — у гід-

дя для сі но ко су і луг — хі мі ч на ре чо ви на пе в но го

скла ду, — це зо всім рі з ні сло ва, у їх ніх зна чен нях

не ма ні чо го спі ль но го.

45. ПРЯ МЕ І ПЕ РЕ НО С НЕ ЗНА ЧЕН НЯ СЛО ВА

Сло во мо же ма ти пря ме й пе ре но с не зна чен ня

і мо же вжи ва ти ся в пря мо му й пе ре но с но му зна-

чен ні.

Пря ме зна чен ня сло ва — йо го ос но в не, як пра-

ви ло, пе р вин не зна чен ня. На при клад, пря ме зна-

чен ня сло ва по ло т но — «лля на, ко но п ля на, ба вов-

ня на тка ни на осо б ли во го пе ре пле тен ня». Во но

при га ду єть ся пе р шим, ко ли ми чу є мо це сло во.

Пе ре но с не зна чен ня сло ва — од не зі зна чень

ба га то зна ч но го сло ва, яке ви ни к ло й за крі пи ло ся

за ним вна слі док пе ре не сен ня на зви з од но го пред-

ме та чи яви ща на ін ший пред мет чи яви ще за по-

діб ні с тю. Пе ре но с не зна чен ня зав жди вто рин не

і по в’я за не з ос но в ним, пря мим, зна чен ням. Але

воно так са мо вла с ти ве сло ву, як і пря ме зна чен ня.

На при клад, зна чен ня сло ва по ло т но: «ка р ти на

ху до ж ни ка», «про ї з на ча с ти на до ро ги», «пло с ка

то н ка ча с ти на ін стру ме н та (пи л ки, но жі в ки)» —

пе ре но с ні. Ці ре чі так на зва ли то му, що во ни або

Між мо в ні омо ні ми мо жуть ста ти при чи ною

непо ро зу мінь і по ми лок при сприй ман ні чу жо-

мов но го те к с ту та при пе ре кла ді.

4 7 . П А Р О Н І М И

Па ро ні ми — сло ва, ду же по ді б ні за зву чан ням,

не рі д ко — й за зна чен ням, але не то то ж ні. Їх мож-

на лег ко сплу та ти. На при клад, не ба га ть ма зву-

ка ми рі з нять ся па ро ні ми ад ре сат — «той, ко му

по си ла є ть ся» і ад ре сант — «той, хто по си ла є»;

мимо хіть — «не хо тя чи» і ми мо хідь — «про хо дя чи

ми мо»; виє (від ви ти) і віє (від ві я ти); зне го ди —

«зли го д ні» і не зго ди — «ві д су т ність зго ди» то що.

За зву ко вим скла дом па ро ні ми бу ва ють:

1) од но ко ре не ві від рі з ня ють ся ли ше су фі к са-

ми або пре фі к са ми: зе м ний — «по в’я за ний із зем-

лею, зе м ною су ше ю», зе ме ль ний — «по в’я за ний

із зе м ле ко ри с ту ван ням», зе м ля ний — «зро б ле ний

із зе м лі» і зе м ли с тий — «з ча с т ка ми зе м лі», «за ко-

льо ром по ді б ний до зе м лі»; танк — «бо йо ва ма ши-

на» і та н кер — «су д но»; ефе к т ний — «вра жа ю чий»

і ефе к ти в ний — «з по зи ти в ни ми на с лід ка ми»; се р-

де ч ний — «по в’я за ний із се р цем», «щи рий» і се р-

де ш ний — «бі до ла ш ний»; вни ка ти — «на ма га ти-

ся зро зу мі ти суть чо гось» і уни ка ти — «пра г ну ти

бути осто ронь чо гось»;

2) рі з но ко ре не ві від рі з ня ють ся од ним-двома

зву ка ми: ком па нія — «то ва ри с т во» і ка м па нія —

«су ку п ність за хо дів»; сту пінь — «мі ра ін те н си в-

нос ті», «вче не зван ня» і сте пінь — «до бу ток од на-

ко вих спів мно ж ни ків»; про мінь — «сму ж ка сві т ла»

і пло мінь — «по лу м’я»; та лан — «до ля» і та лант —

«о б да ро ван ня»; роз пе ще ний — «зі п со ва ний над мір-

ною ува го ю» і роз бе ще ний — «мо ра ль но зі псо ва-

ний»; гу ч ний — «го ло с ний» і бу ч ний — «пи ш ний»,

«га ла с ли вий»; ве лі ти — «на ка за ти» і

во лі ти — «хо-

ті ти»; га му ва ти — «за с по ко ю ва ти, при бо р ку ва ти»

і та му ва ти — «за до во ль ня ти по тре бу в чо мусь»,

«стри му ва ти».

Па ро ні ми, як і омо ні ми, в ху до ж ній лі те ра-

ту рі та в по бу ті ви кори с то ву ють ся для ство рен-

ня ка лам бу рів: Сум ні ва юсь, чи ти ко зак, чи кі-

зяк, — за смі я в ся за до во ле ний сво їм жа р том Ва р чук

(М. Стель мах); Стра ш ніш від ог не нних ге єн го лод-

на хіть за же р ли вих гі єн (Б. Олій ник); При йо м-

ний син ба ро на був ба ран (Л. Ко с те н ко). Не че с ну

при ва ти за цію в на ро ді на зи ва ють при хва ти за ці єю,

до но щи ків (що на ву хо до но сять) іме ну ють на ву-

Омо ні ми по ді ля ють ся на по вні й не по в ні.

По вні омо ні ми збі га ють ся в усіх гра ма ти ч них

фо р мах: кран — «тру б ка із за кри в ко ю» і кран —

«ме ха нізм для під ні ман ня ва н та жів» (оби д ва імен-

ни ки в усіх від мі н ках од ни ни й мно жи ни ма ють

од на ко ві фо р ми); мо тор ний — «шви д кий» і мо-

тор ний — «по в’я за ний із мо то ром» (оби д ва при-

кме т ни ки од на ко во змі ню ють ся за ро да ми, від мін-

ка ми й чи с ла ми).

Не по в ні омо ні ми збі га ють ся ли ше в ча с ти ні гра-

ма ти ч них форм: ба ра н ці — «мо ло ді ба ра ни» (має

всі фо р ми од ни ни й мно жи ни) і ба ра н ці — «пі на

на гре бе нях хвиль» (має тіль ки фо р ми мно жи ни);

жа ти — «ти с ну ти» і жа ти — «зрі зу ва ти» (у них

усі ін ші фо р ми, крім форм ми ну ло го й май бу т ньо-

го ча сів та умо в но го спо со бу, рі з ні).

До омо ні мі ч них явищ у мо ві на ле жать та кож:

1) омо фо ни (тоб то та кі, що од на ко во зву-

чать) — при од на ко вій ви мо ві ма ють рі з не на пи-

сан ня: кле нок — кли нок, гре би — гри би, ме не — ми не,

Ро ман — ро ман, Мо роз — мо роз; сю ди слід від не с ти

й син та к си ч ні омо ні ми — од на ко ві зву ко ві комп-

ле к си, один з яких є сло вом, дру гий — по єд нан ням

слів: со н це — сон це, це г ли на — це гли на, до во лі —

до во лі, по три — по три, зго ри — з го ри;

2) омо гра фи (тоб то та кі, що од на ко во пишуть-

ся) — при од на ко во му на пи сан ні ма ють рі з ну

вимо ву (рі з ний на го лос): за мок і за мок, до ро га

і до ро га, обід і обід;

3) омо фо р ми — ма ють од на ко вий зву ко вий

склад тіль ки в пе в ній гра ма ти ч ній фо р мі: шию від

ши ти і шию від шия; по ле «лан» і по ле від по ло ти;

ва р та «сто ро жа» і ва р та від ва р тий.

Омо ні ми в ху до ж ній лі те ра ту рі, в ус но му мо в-

лен ні ви ко ри с то ву ють ся для ство рен ня ка ла м бу-

рів — жа р ті в ли вої гри слів. На при клад, у на род но-

му гу мо рі мо ж на по чу ти та кий жа р ті в ли вий ді а лог:

«Таж їж». — «Я ж їм». — «А ти не їм, а собі». Умі ло

ви ко ри с та ні омо ні ми до по ма га ють за го с т ри ти дум-

ку, на да ють мо в лен ню гу мо ри с ти ч но го за ба р в лен ня.

Крім вну т рі ш ньо мо в них омо ні мів, іс ну ють і між-

мо в ні омо ні ми — сло ва, що в рі з них мо вах (осо б-

ли во в бли зь ких за по хо джен ням) зву чать од на ко во

або ду же по ді б но, але ма ють не од на ко ве ле к си ч не

зна чен ня, як, на при клад, укра ї н сь кі не ді ля — «сьо-

мий день ти ж ня», лу на — «ві д бит тя зву ку» і ро сій-

сь кі не де ля — «ти ж день», лу на — «мі сяць»; укра ї н-

сь ке пра вий і се рб сь ке пра ви — «пря мий» то що.

кий, що на зи ва ла од на ко вий не при єм ний смак,

роз па ла ся: сло во гір кий за ли ши ло ся без сино ні мів,

а сло во бри д кий ста ло до мі на н тою си но ні мі ч но го

ря ду: бри д кий, оги д ний, ги д кий, по тво р ний, осо-

руж ний, не га р ний.

До скла ду си но ні мі ч них ря дів мо жуть вхо ди ти

й фра зе о ло гі з ми: ра но, на сві тан ні, ні світ ні зо ря,

ще й на зо рю не за йма ло ся, ще й на світ не бла го-

сло в ля ло ся, ще тре ті пів ні не спі ва ли, ще й чо р ти

на вку лач ки не би ли ся; зди ву ва ти ся, зчу ду ва ти ся,

зро би ти ве ли кі очі, очі ви трі щи ти, ска м’я ні ти від

ди ва. Си но ні мі ч ни ми бу ва ють і не ф ра зе о ло гі ч ні

сло во спо лу чен ня: сум ні ва ти ся — бра ти під сум нів,

по об іця ти — да ти обі ця н ку, по ми ли ти ся — зро би ти

по ми л ку, до по мо г ти — на да ти до по мо гу, скри в ди-

ти — вчи ни ти кри в ду, за пи су ва ти — ве с ти за пи си.

Крім по стій них, є та кож кон текс ту а ль ні си но-

ні ми. На при клад, сло во ти ша як із си но ні мі ч ни ми

озна чен ня ми мо же так са мо по єд ну ва ти ся не ли ше

із по стій ни ми си но ні ма ми без го мін на, без зву ч на,

без гу ч на, без ше ле с на, ні ма, а й зі сло ва ми ме р т ва,

гли бо ка, по вна, ці л ко ви та, аб со лю т на, що зви чай но

не ви сту па ють си но ні ма ми до по пе ре дніх слів. При

сло ві на стрій си но ні мі ч ни ми озна чен ня ми мо жуть

ви сту па ти як по стій ні си но ні ми ве се лий, ра ді с ний,

так і кон текс ту а ль ні — ве с ня ний, сві т лий.

Бли зь ки ми до кон текс ту а ль них си но ні мів за

рол лю в мо ві є пе ри фра зи. Пе ри фра за — опи со-

вий мо в ний зво рот, ужи тий для на зи ван ня пред ме-

та че рез якусь ха ра к те р ну йо го ри су: щоб у те к с ті

не по вто рю ва ти раз за ра зом сло во Ки їв вжи ва ють

пе ри фра зу сто ли ця Укра ї ни, мі с то Кия; лев — цар

зві рів; ву гіл ля — чо р не зо ло то, тве р де па ли во; газ —

бла ки т не па ли во; за со би ма со вої ін фо р ма ції — чет-

ве р та вла да; ри ба л ка — ли цар гач ка і на жи в ки.

Пери фра за ча с то не се в со бі оці н ку яви ща, во на

мо же ма ти по зи ти в не, схва ль не або не га ти в не, іро-

ні ч не зна чен ня.

Зба га чен ню мо ви ле к си ч ни ми си но ні ма ми

спри я ють та кі мо в ні яви ща, як та бу та ев фе мі з ми.

Та бу — сло во, вжи ван ня яко го за бо ро не но з різ-

них при чин: че рез за бо бо ни, ві ру ван ня, з це н зу р-

них і ети ч них мі р ку вань. У та ко му ра зі той са мий

пред мет по чи на ють на зи ва ти ін шим сло вом, з ін-

шим від ті н ком: чорт — ді дь ко, ли хий, ку ций, лю-

ци пер, не чи с та си ла; бре х ня — не пра в да, ви га д ка,

пліт ка, дез ін фо р ма ція, ін си ну а ція; смерть — ко н-

чи на, ле та ль ний кі нець.

хо до но со ра ми (за ім’ям ва ви лон сь ко го ца ря На ву-

хо до но со ра).

Ра зом з тим тре ба па м’я та ти, що зву ко ва, а іноді

й зна чен нє ва бли зь кість па ро ні мів мо же при-

звес ти до сплу ту ван ня їх: не зго ди (від су т ність

взаємо поро зу мін ня, роз бі ж ність у по гля дах) і зне-

го ди (не ща с тя, тру д но щі); факт (по дія, яви ще)

і фа к тор (умо ва, при чи на); уява (зда т ність уяв-

ля ти) і уяв лен ня (ро зу мін ня, по нят тя); зу мо ви-

ти (спри чи ни ти) і обу мо ви ти (зро би ти за сте ре-

жен ня) то що.

4 8 . С И Н О Н І М И

Сло ва, рі з ні за зву чан ням, але од на ко ві або

близь кі за зна чен ням, на зи ва ють ся си но ні ма ми.

На при клад, од на ко ві за зна чен ням сло ва ле ле-

ка, чо р но гуз, бу сел, бу зь ко; бли зь кі за зна чен ням —

га р ний, хо ро ший, кра си вий, вро д ли вий, го жий, чу до-

вий, пре кра с ний.

Два або кі ль ка си но ні мів утво рю ють си но ні-

міч ний ряд, у яко му ви ді ля єть ся стри ж не ве сло-

во — домі на н та. Во но є но сі єм ос но в но го зна чен ня,

спіль но го для всьо го си но ні мі ч но го ря ду, сти ліс ти ч но

ней т ра ль не, найу жи ва ні ше і в сло в ни ках си но ні мів

ста вить ся пе р шим: кри ча ти, го р ла ти, ле ме н ту ва ти,

га ла су ва ти, ре пе ту ва ти, ве ре ща ти, во ла ти.

Ба га то зна ч не сло во за ле ж но від йо го кон к рет-

них зна чень мо же бу ти до мі на н тою рі з них си но-

ні мі ч них ря дів: до б рий (про лю ди ну), чуй ний,

спів чут ли вий, до б ро зи ч ли вий, щи рий, лю дя ний,

ува ж ний, при яз ний, при хи ль ний; до б рий (про спе-

ці а лі с та), ква лі фі ко ва ний, до сві д че ний, умі лий, зна-

ю чий, ком пе те н т ний; до б рий (про вро жай), ба га-

тий, ви со кий, ще д рий, ря с ний, ве ли кий. Від по ві д но

й те са ме сло во в рі з но му кон текс ті мо же за мі ню-

ва ти ся рі з ни ми си но ні ма ми. На при клад, до сло ва

при мі ти в ний, ко ли йде мо ва про ор га ні з ми, си но-

ні мом ви сту пає сло во од но клі тин ний, про куль ту-

ру — пе р ві с ний, не роз ви не ний, про смак — гру бий,

не ви ба г ли вий, не ви то н че ний, про сві то гляд — об-

ме же ний, про жарт — де ше вий, про твір — не до с ко-

на лий, не до ве р ше ний.

Си но ні мі ч ні ря ди мо жуть по пов ню ва ти ся

новими сло ва ми і втра ча ти за ста рі лі, мо жуть пере-

гру по ву ва ти ся. На при клад, си но ні мі ч ний ряд

веле тен сь кий, гра н ді о з ний, гі га нт сь кий, ко ло са ль-

ний утво ри в ся зо всім не да в но за ра ху нок за по зи че-

них слів. Ко ли ш ня си но ні мі ч на па ра гір кий і брид-