Юринець В.Є., Юринець Р.В. Автоматизовані інформаційні системи. Електронний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

653

цією, можливості якої визначаються силою найслабшої її ланки. Все

залежатиме від компанії та її здатності швидко налагодити спільну

роботу динамічних команд”.

Відділи кадрів кажуть, що “знання перебувають у головах”, і

компанії починають розуміти справедливість цього твердження. Фірмам

необхідно розвивати свої здібності управляти знаннями незалежно від

меж, вони мають гарантувати собі, що знання і

досвід, які забезпечують

їм конкурентну перевагу, перебувають у сфері їх впливу.

Ефективний KM включає:

— організацію обміну знаннями всередині персоналу компанії,

спрямовану на оптимізацію виконання бізнес-процесів;

— пошук інформації про раніше невідомі ділянки знань, локалі-

зацію самих знань і їх додавання до відомої інформації;

— ідентифікацію “сліпих плям”;

— впровадження засобів автоматизації, таких

як навігація, бази

знань, фільтри, здобування даних (data mining) для організації обміну

знаннями.

Результати впровадження KM:

— оптимізація процесу прийняття рішень і самих рішень;

— відновлення корпоративного досвіду;

— збільшення інновацій;

— перетворення інформації в знання;

— здобування знань.

Процес здобування знань має на увазі існування інформаційного

джерела або джерел, з яких, відповідно до певної методики або

технології,

можна отримувати “сирі дані”, обираючи і компонуючи з

них підбірки, відповідні заданому критерію або критеріям.

Джерела інформації для здобування знань — це практичний досвід

роботи і бази знань, що складаються як з відкритої, так і з закритої, як

з державної, так і з приватної інформацій.

KM займається здобуванням знань з джерел:

— самої компанії;

— її конкурентів;

— ділових партнерів та інших джерел.;

654

Здобуті знання піддаються структуризації. Організовується їх

“доставлення” до менеджерів і персоналу компанії. Знання при цьому

сприймають як ресурс, і забезпечення ними налагоджується за принци-

пом just-in-time, прийнятим для організації виробничого процесу в

постачанні ресурсами. Паралельно, на різних рівнях менеджменту

знання використовують для виконання тактичної і стратегічної цілі, і,

загалом — місії компанії.

Здобування знань

відбувається з використанням засобів

менеджменту, організаційних структур, інформаційних технологій, і

спеціальних систем пізнання (cognitive systems). Процес здобування

знань спрямований на дослідження існуючих і створення нових знань з

метою їх подальшого збереження і використовування в навчанні,

вирішенні проблем і прийняття рішень.

Аналітична компанія Radicati Group, Inc. запропонувала таку

ієрархію технологій управління знаннями (від основи до вершини):

♦

Платформа (наприклад, Lotus Domino/Notes): передання

повідомлень, каталоги і довідники, безпека, електронні форми, бази

даних (папки) колективного доступу тощо.

♦

Управління потоками робіт (workflow): маршрутизація форм,

автоматична маршрутизація вхідної електронної пошти, моніторинг

ділових процесів, засоби спільної роботи.

♦

Пошукові засоби й управління документами: пошук і видобу-

вання документів з внутрішніх і зовнішніх джерел інформації.

♦

Засоби управління відносинами із замовниками (CRM-

системи): управління продажами, підтримка замовників, підтримка

персоналу на місцях, маркетинг, електронна комерція тощо.

Компанія IDC під час свого дослідження на основі опитування

корпоративних менеджерів виявила, що нижчеподані технології вважа-

ються найважливішими в контексті проектів з управління знаннями (зі

спаданням важливості):

— передання повідомлень, електронна пошта;

— управління документами;

— засоби

пошуку;

— корпоративні інформаційні портали;

— сховища даних;

655

— засоби колективної роботи;

— Workflow-технології;

— тренінг через Web.

Управління знаннями, за визначенням, спричиняє за собою

систематичне посилення ролі інформації й експертного досвіду для

досягнення таких чотирьох бізнес-цілей:

♦

Інновації, щонайперше джерело конкурентної переваги. Управ-

ління знаннями повинне допомагати збирати разом експертів, незва-

жаючи на тимчасові і географічні кордони для спільного створення

нових ідей, продуктів і послуг.

♦

Компетентність, можливо, це найголовніший актив організації.

Службовцем, як старим, так і щойно прийнятим на роботу, необхідне

навчання і поради, а так само особистий доступ до важливих для їх

роботи ресурсів. Одна з цілей управління знаннями – це підтримка

багатьох форм розподіленого навчання.

♦

Ефективність, ця якість накопичення і повторного використо-

вування знань. Службовці часто “винаходять колесо” замість того,

щоб використовувати кращий досвід і знання експертів. Управління

знаннями має забезпечити людей інструментами для пошуку і вико-

ристовування цих активів.

♦

Швидке реагування, це можливість швидше, ніж конкуренти,

реагувати на несподівані події, що сьогодні важливо, як ніколи.

Управління знаннями має поліпшити реагування за рахунок організації

та спрямування зовнішніх даних тому, хто щонайкраще може інтерпре-

тувати їх. Управління знаннями має забезпечувати відповідь на питання:

хто? що? де? і коли? для того, щоб організація

краще могла коорди-

нувати свої дії.

4.7.20. Інтеграція корпоративних програм

Корпоративні програми на зорі своєї появи – починаючи з 60-х і

до кінця 70-х рр., були винятково простими у виконанні, мали у своєму

розпорядженні прості функції і були розроблені, в основному, для

виконання завдань, які повторюються. Тоді ніхто не замислювався про

інтеграцію корпоративних даних. Основне завдання полягало в тому,

656

щоб автоматизувати деякі процеси. До 80-х рр. деякі компанії почали

розуміти значення і необхідність інтеграції програм. Ситуація ускладню-

валася тим, що багато співпрацівників IT-відділів стали робити спроби

перепроектувати використовувані програми, сподіваючись, що так вони

зможуть їх інтегрувати. Наведемо як приклад проекти, метою яких

було виконання оперативного оброблення транзакцій за допомогою

систем, призначених для

оброблення інформаційних даних (функціо-

нальність сховищ даних).

90-ті роки ознаменувалися розквітом ERP-систем – у результаті,

корпорації зіштовхнулися з необхідністю використовувати існуючі

програми і дані в рамках однієї ERP-системи. Спроби розв’язати цю

інтеграційну проблему виходили від самих постачальників програмних

продуктів – від SAP, Oracle, PeopleSoft. Постачальники стверджували,

що використовування їх продуктів “автоматично” знімає завдання

інтеграції. Як підтвердження

своєї теорії, вони наводили такі аргументи:

♦

Будь-яка ERP-система автоматизує більшість процесів: управ-

ління персоналом, нарахування заробітної платні, опрацювання замов-

лень, управління доставленнями і закупівлями тощо.

♦

Усі ці програми вже “інтегровані”, оскільки поставляються

однією компанією-розробником.

♦

Отже, впровадження ERP-системи знімає необхідність вкла-

дати значні засоби в інтеграцію програм.

Проте, незважаючи на привабливість висунутої теорії, практика

показала її неспроможність. Справді, жодна ERP-система не в змозі

вирішити всі завдання, які виникли перед підприємством.

Отже, необхідне придбання додаткового модуля або розроблення

власної програми, що реалізовує необхідну функціональність, і, як результат,

проведення

інтеграції. Крім цього, твердження, що ERP-система вже

інтегрована, достатньо умовне, оскільки під час встановлення нової версії

однієї з програм, що входять до ERP-системи, потрібне оновлення й інших

модулів. Тому постачальники мають забезпечити можливість

впровадження різних версій своїх прикладних програм – що теж вимагає

інтеграції. Крім того, в компаніях завжди залишається декілька

“застарілих” програм. Річ

у тому, що на впровадження всіх модулів ERP-

системи потрібні роки, і поки вони встановлюються, використовуються

657

існуючі програми, тобто знову необхідна інтеграція. Нарешті, злиття і

поглинання компаній є джерелом виникнення інтеграційних проблем: часто

у компаніях використовують ERP-системи від різних постачальників – у

цьому випадку, як кажуть, коментарі зайві.

Проте, не лише ERP-системи дали поштовх розвитку технології

EAI. Так, були й інші причини зростання ринку EAI – розповсюдження

пакетів програм, які вирішували потенційні проблеми

Year 2000,

інтеграція B2B й управління ланцюжками доставлень, оптимізація біз-

нес-процесів, інтеграція web-програм і загальний розвиток технологій.

Відповідно до визначення, наведеного на авторитетному ресурсі

ITtoolbox, EAI – це складна і багатогранна технологія, яка охоплює всі

рівні корпоративної системи – її архітектуру, апаратне і програмне

забезпечення і процеси. Інтеграція корпоративних програм (Enterprise

Application Integration, EAI) – це процес зв’язування різних, незалежно

один

від одного розроблених програм і даних так, щоб вони працювали

як одне ціле, прозоро для користувача. Ці програми можуть

використовувати різні технології і залишатися незалежно керованими.

Інтеграція програм, залежно від технології їх реалізації і вимог

бізнесу, може виконуватися різними способами: інтеграція програм за

даними; інтеграція бізнес-процесів; інтеграція програм на рівні

призначеного для

користувача інтерфейсу, створення порталів;

створення сховищ корпоративної інформації.

Інтеграція програм за даними. Інтеграція програм за даними

є організацією взаємодії програм за допомогою передання даних між

цими програмами без модифікації або з мінімальною модифікацією

самих програм. Водночас дані можуть передаватися як у вихідному

вигляді, так і з виконанням необхідних перетворень.

Такий спосіб інтеграції

може використовуватися в тих випадках,

коли на підприємстві наявні вже готові та відлагоджені програми, які

призначені для автоматизації основних бізнес-процесів, і необхідно

організувати обмін даними між цими програмами для оптимізації

виконання деяких функцій у рамках наявних програм.

У цей же спосіб можна вирішувати завдання ведення нормативно-

довідникової інформації і створення єдиного

інформаційного простору.

Для інтеграції за даними існує інфраструктурне ПЗ класу МОМ

(Message-oriented middleware). Таке ПЗ організовує зв’язок між

658

програмами шляхом обміну повідомленнями. Продукти класу МОМ

надають механізми, які дають змогу зменшити вартість розробки, й

адаптовані для використовування на багатьох апаратних і програмних

платформах відповідно до різних мережних протоколів.

До складу таких програмних продуктів входять як засоби

доставлення даних (сервери черг), так і засоби, що спрощують взаємо-

дію з наявними програмами (брокери

повідомлень). Так само подібні

продукти надають механізми для налаштування процесу перетворення

даних і маршрутизації повідомлень.

Інтеграція бізнес-процесів. Інтеграція бізнес-процесів є авто-

матизацією бізнес-процесів компанії на основі єдиної інфраструктури

зі створення й управління бізнес-процесами. Така інтеграція дає

можливість об’єднати в єдиний бізнес-процес дії, виконувані в різних

прикладних

системах. Така інтеграція дає змогу вирішити нижчеподані

завдання:

— моделювати бізнес-процеси;

— забезпечити дотримання правил виконання бізнес-процесів;

— надати користувачам єдиний інтерфейс для виконання завдань

у рамках бізнес-процесів;

— забезпечити контроль за виконанням і аудит бізнес-процесів;

— вносити зміну до бізнес-процесів відповідно до вимог бізнесу;

— отримати дані для аналізу

виконання й оптимізації бізнес-

процесів.

Інтеграція програм на рівні призначеного для користувача

інтерфейсу. Цей вид інтеграції є створенням єдиної точки доступу до

інформаційних ресурсів організації, яка об’єднує функціональні

можливості наявних програм. Найбільш просто реалізується тоді, коли

програми виконані відповідно до Web-технологій (HTML, DHTM, J2EE

тощо). У решті випадків або надається можливість виклику необхідної

програми, або

розробляється спеціальний Web-компонент для

відображення інформації з необхідної програми чи для взаємодії з ним.

Така інтеграція реалізується з використанням портальних техно-

логій, які включають, як засоби пошуку, класифікації, категоризації,

зберігання і візуалізації інформації, так і механізми для надання доступу

до наявних програм.

659

Створення сховищ даних. Створення сховищ передбачає

об’єднання різних наявних у компанії сховищ, як структурованої, так і

неструктурованої інформації, забезпечення її класифікації і категоризації

для подальшого пошуку й аналізу. Такий вид інтеграції актуальний для

будь-якого підприємства, в якому існує IT-інфраструктура і використо-

вуються засоби автоматизації. Водночас, здебільшого, може існувати

декілька реляційних баз

даних, система документообігу, різні довід-

никово-інформаційні системи. Для об’єднання всього цього різноманіття

джерел даних існують спеціалізовані продукти таких провідних

виробників, як IBM, Oracle, BEA, Convera тощо.

Інтеграція за допомогою Web-сервісів. Саме в галузі інтеграції

(екстра)корпоративних програм (EAI) лежить основна маса IT-проблем

сучасних підприємств, і саме тут найефективнішим інструментом

рішення є веб-сервіси.

Назвемо сервісом

(service) ресурс, який реалізовує бізнес-функ-

цію, що володіє такими властивостями:

— є повторно використовуваним;

— визначається одним або декількома явними технологічно-

незалежними інтерфейсами;

— слабо пов’язаний з іншими подібними ресурсами і може бути

викликаний за допомогою комунікаційних протоколів, що забезпечують

можливість взаємодії ресурсів між собою.

Отже, з функціонального погляду, бізнес-програма розпадається

на сукупність взаємодіючих між собою сервісів. Цю сукупність

взаємодіючих сервісів можна ототожнити зі ще одним ключовим

поняттям – сервісно-орієнтованою архітектурою.

Компонентна модель, що складається з окремих функціональних

модулів програм, яких ще називають сервісами, мають визначені згідно

з певними загальними правилами інтерфейси і механізм взаємодії між

собою, називають сервісно-орієнтованою архітектурою (Service-

Oriented Architecture, SOA).

Архітектура програм, у

рамках якої всі функції програми є

незалежними сервісами з чітко визначеними інтерфейсами, які можна

викликати в потрібному порядку з метою формування бізнес-процесів,

називають сервісно-орієнтованою архітектурою.

660

Пояснимо друге означення:

“усі функції програми” – як уже згадувалося, будь-яка програ-

ма з функціонального погляду може бути представлена сукупністю

функцій; ресурсом, що реалізовує функцію, є сервіс. Отже, наведене

визначення вимагає для подання і реалізації будь-якої програми в рамках

SOA проведення її повної декомпозиції до рівня окремих функцій;

“є незалежними сервісами

” – в поняття незалежності сервісу

вкладається таке значення: сервіси функціонують незалежно від інших

інформаційних систем, є функціонально самостійними об’єктами. Вони

є “чорними скриньками” для будь-яких зовнішніх програм: зовнішні

програми не знають, як сервіс формує з вхідних даних вихідні. Все, що

їм відомо – це що необхідно подати на вхід сервісу і чого треба

чекати

на його виході;

“з чітко визначеними інтерфейсами” – функція (або функції),

яку реалізує цей сервіс, має бути однозначно описана згідно з визна-

ченими, прийнятими для всіх сервісів, правилами. Має бути описаний

набір і типи вхідних даних, а також набір і типи вихідних даних;

“з ... інтерфейсами, які можна викликати” – ця вимога

обу-

мовлена необхідністю забезпечення взаємодії між різними сервісами:

для зовнішніх відносно до сервісу інформаційних систем не повинно

мати значення, на якій мові програмування реалізовано сервіс (точніше,

тут, веб-сервіс), на якій програмно-апаратній платформі він функціонує,

локально чи віддалено він розташований. Зовнішня інформаційна

система повинна мати нагоду взаємодіяти з сервісом (тобто передати

йому вхідні дані й отримати вихідні) незалежно від зазначених його

особливостей.

SOA, будучи практичною концепцією, має відповідати певним

вимогам, що висуваються до неї сучасним станом бізнес-відносин та

інформаційних технологій, а також тенденціями їх спільного розвитку:

— забезпечувати спадкоємність інвестицій в IT, збереження

наявних інформаційних систем та їх спільне ефективне використо-

вування для підвищення ROI від

IT-вкладень;

— забезпечувати реалізацію різних типів інтеграції:

а) призначена для користувача інтеграція (user integration) –

забезпечення взаємодії інформаційної системи з конкретним персо-

ніфікованим користувачем;

661

б) інтеграція програм (арplication connectivity) – забезпечення

взаємодії програм;

в) інтеграція процесів (process integration) – інтеграція бізнес-

процесів;

г) інформаційна інтеграція (information integration) – інтеграція з

метою забезпечення доступності інформації і даних;

ґ) інтеграція нових програм (build to integrate) – інтеграція нових

програм і сервісів в існуючі інформаційні системи;

— забезпечувати поетапність впровадження знову створених і

міграції наявних інформаційних систем;

— мати стандартизовану технологічну забезпеченість реалізації

та інструментарій розробки, які сукупно надають якнайкращі мож-

ливості повторного використовування програм, впровадження нових і

міграції існуючих інформаційних систем;

— дозволяти реалізацію різних моделей побудови інформаційних

систем, особливо таких як портальні рішення, grid-системи і on-demand-

системи.

Сьогоднішній рівень розвитку SOA дає змогу стверджувати, що

всі вказані вимоги тією чи іншою мірою виконуються.

Необхідно відзначити, що

SOA – не є синонімом веб-сервісів, а

веб-сервіси – не є єдиним способом реалізації SOA. SOA не є техноло-

гією або набором технологій, це – концепція, абстрактне представлення

реалізації інформаційних систем за допомогою сервісів безвідносно

конкретних технологій. Як неважко помітити, в SOA присутні елементи

об’єктного підходу до побудови інформаційних систем: декомпозиція

(програм на окремі функції) та

інкапсуляція (сервіси як “чорні ящики”).

Проте, підкреслимо, термін “об’єктно-орієнтований” відносно до SOA

не є коректним, оскільки в SOA відсутні всі необхідні елементи

об’єктно-орієнтованої ідеології. Правильніше називати SOA концепцією,

що використовує об’єктний підхід.

Веб-сервіси, у свою чергу, є лише технологіями, за допомогою

яких можна ефективно реалізувати сервісно-орієнтовану архітектуру.

Результати

побудови корпоративної інформаційної системи на

основі інтеграції:

♦

Можливість здійснювати оперативне управління компанією.

662

♦

Збереження інвестицій в навчання персоналу, наявні системи і

устаткування.

♦

Можливість здійснювати планомірний розвиток загальнокор-

поративної інформаційної системи, інтегруючи в неї функціональні

компоненти, виходячи з пріоритетів розвитку бізнесу компанії і потреб

функціональних підрозділів, тобто можливість синхронізувати розвиток

системи з розвитком бізнесу.

♦

Можливість при необхідності замінити будь-який функ-

ціональний компонент іншим, що відповідає поточним бізнес-потребам.

♦

Можливість інвестувати в розвиток інформаційних технологій

не відразу, а поетапно, на кожному етапі співвідносивши вкладені засоби

з отриманим бізнес-ефектом.

♦

Можливість зниження загальної вартості автоматизованого

робочого місця, включаючи витрати на створення системи, підтримку

робочих місць і навчання користувачів.

♦

Різке зниження часу збирання інформації, необхідної для

прийняття управлінських і бізнес-рішень.

♦

Скорочення часу і трудовитрат на ведення облікових операцій.

♦

Ліквідація суперечності даних від різних служб.

♦

Ведення консолідованого управлінського обліку з декількох

філіалів.

♦

Зниження витрат робочого часу на формування проміжних

звітів, на звірення інформації між підрозділами.

Існуючу неоднорідність ринку EAI можна пояснити тим, що компанії

пропонують продукти, в яких реалізується лише частина завдань інтеграції,

і жоден постачальник поки що не поставляє завершеного рішення.

Лідерами на цьому ринку є BEA Systems, CrossWorlds Software, IONA

Technologies, Level 8 Systems, Mercator Software, NEON (2001 р. цей

постачальник було придбано компанією Sybase), SeeBeyond, Software AG,

TIBCO, Vitria Technology і

webMethods. Серед компаній, що займаються

інтеграцією великих систем, можна виділити IBM Global Services, Accenture,

PricewaterhouseCoopers, CSC і EDS. Microsoft випустила BizTalk Server

2004, що вирішує дві групи завдань – EAI і workflow management.

Згідно з прогнозами аналітиків, у найближчому майбутньому ринок

послуг у галузі EAI стане найперспективнішим і швидкозростаючим

сегментом ринку IT. За оцінкою консалтингової компанії IDC,