Історія України: Словник-довідник
77
7777
77
замок на острові Мала Хортиця на Дніпрі, можливо, уже існуючий у 30-х
роках ХVІ ст.
Особи, які мали найвищі військові чини та виборні посади в українському
козацькому війську, входили і до генеральної старшини. Козацькій старшині,
яка, в свою чергу, поділялась на полкову та сотенну, у війську належало
адміністративне й військове керівництво. Січ мала свої збройні сили —
запорізьке військо (Військо Запорозьке низове). Під її контролем перебувала
значна територія. Формально Запорозька Січ визнавала зверхність польського
короля, згодом (з 1654 р.) − московського царя, кримського хана і турецького
султана (1711-1734), а фактично здебільшого проводила незалежну політику,
вела боротьбу з татарами і турками, була базою козацьких повстань ХVІ-
ХVП ст. Їй належить провідне місце у народно-визвольних війнах проти
Польщі у першій половині XVII ст. У 1648 р. на Запорозькій Січі почалася
війна українського народу на чолі з Б. Хмельницьким проти польського
поневолення. Ця війна мала визвольний характер. Становище було
ускладнене діями із зовні − нападами татаро-турецьких військ. Козаки у цих
війнах, які їм довелось вести одночасно з іншими ворогами, виявляли
неабиякі мужність та героїзм. Під час воєнних дій козаки міняли місце свого
знаходження. Табір розташовувався у різних місцевостях: Хортицькій,
Томаківській (до 1593 р), Базавлуцькій (1593-1638 рр.), Микитинській (1638-
1652 рр.), Чортомлицькій (1652-1709 рр.), Кам’янській (1709-1711 рр.),
Олешківській (1711-1734 рр.), Ново-Січській (1734-1775 рр.). З часів
Хмельниччини (1648-1657 рр.) займала автономне становище в Козацькій
державі (до 1709 р.)
За умовами Андрусівського перемир’я (1667 р.) над Січчю було
встановлено владу Московії спільно з Польщею. Через 22 роки по закінченні
так званого «Вічного миру» Січ було підпорядковано владі Москви. У 1709 р.
Петро І наказав її зруйнувати. За наказом Катерини II у 1775 р. Січ була