Яцюк М.В. Історія України: словник-довідник

Подождите немного. Документ загружается.

Історія України: Словник-довідник

5151

26 листопада 2006 р. на пропозицію Президента України В. Ющенка

Верховна Рада України визнала голодомор 1932-1933 рр. геноцидом

українського народу.

ГОЛУБОВИЧ ВСЕВОЛОД ОЛЕКСАНДРОВИЧ (1885 - 1939 рр.) −

політичний і державний діяч, за фахом − інженер шляхів сполучення.

Народився в сім’ї священика. З 1903 р. − член РУП, з 1912 р. − член УПСР.

Член Центральної Ради і Малої Ради. З 31 січня 1918 р. голова Ради Народних

Міністрів і міністр закордонних справ УНР. Очолював українську делегацію

на мирних переговорах у Брест-Литовську. За Директорії займався

журналістською діяльністю. В 1921 р. разом з іншими провідними діячами

УПСР засуджений радянською владою на п’ять років таборів. Наприкінці

1921 р. амністований. Деякий час працював інженером-будівельником. У

1931 р. засуджений у справі т. зв. Українського національного центру. Помер

на засланні (

Бойко О. Історія України. – К., 2002. – С. 332.

ГРАФІТІ (з італ. «надряпані») − давні і середньовічні написи (присвяти,

магічні знаки, побутові написи), нашкрябані на стінах споруд, посудинах

тощо Допоміжна історична наука, яка займається вивченням написів на

різних предметах, каменях, стінах будівель, які знаходять археологи,

називається епіграфікою

ГРЕЦЬКІ МІСТА-ДЕРЖАВИ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я −

античні грецькі колонії: Тіра, Ольвія, Херсонес, Пантікапей, Феодосія,

Фанагорія, Танаіс і інші. Тіра, заснована у другій половині VI ст. до н. е. як

торгово-економічний центр, знаходилась на території сучасного міста

Білгорода-Дністровського. У 70-ті роки IV ст. Тіру було зруйновано гунами.

Ольвія − місто, засноване на початку VI ст. до н. е. на правому березі

Бузького лиману (на південь від сучасного с. Парутіно поблизу Очакова

Миколаївської обл.), центр виробництва, зокрема, прикрас зі скла, торговий,

М.В. Яцюк, Л.М. Жванко, О.Л. Рябченко, Г.Г. Фесенко

5252

політико-адміністративний і культурний центр. Загинула Ольвія від нападу

гунів у ті ж 70-ті роки IV ст. На базі відкритих у 1924 р. під час розкопок

залишків міста створено археологічний заповідник, а нині створюється,

міжнародний мегаполіс. Херсонес Таврійський (у середньовіччі − Херсон, за

руськими літописами «Корсунь») − одне з найбільших античних міст у

Північному Причорномор’ї, засноване у 422-421 рр. до н.е., розташовувалось

біля сучасного міста Севастополя. Протягом IV ст. до нової ери Херсон

перетворився на велику державу, але з часом втратив значну частину

території. У 989 р. Корсунь-Херсонес покорив київський князь Володимир

Святославич (Великий). Хереонес-Таврійcький існував до XV ст. н.е., в

теперішні часи є одним із найстаріших пам’яток античної давнини в Україні,

національний заповідник. Пантікапей (VІ ст. до.н.е. - ІV ст. н,е.) в Криму

(сучасна Керч) − столиця Босфорської держави, наприкінці V - поч. ІІІ ст. до

н.е, − найбільше місто Північного Причорномор’я, яке теж зазнало руйнівних

ударів гунів у 70-х роках ІУ ст., перестало існувати у V ст.

ГРИВНЯ − 1) вагова, лічильна й монетна одиниця у Київській Русі,

використовувалася у VIII-IX ст. Назва походить від золотої чи срібної

прикраси у вигляді обруча, яку носили на шиї (гриві). Розрізняли вагову

одиницю (гривну срібну, золоту: у XI-XIII ст. дорівнювала 51,19 г золота або

срібла), з часом стала лічильною (грошовою) одиницею (2,56 г, гривна кун),

що відповідала еквівалентові цінного хутра або іноземних монет. Монета

гривна, відома з середини XI ст., являла собою зливок срібла: київські

ромбоподібні зливки були вагою близько 164 г; новгородські паличкоподібні

− 204 г; чернігівські ромбоподібні або овальні − 196-197 г. Новгородські

гривні були в обміні до XV ст., а всі інші − до XIV ст. 2) у Московській

державі з ХVІ ст: лічильно-грошова одиниця, що дорівнювала 10 коп.;

3) гривня (вимова саме з «я» на кінці), запроваджена законом 1.03.1918 р.,

була грошовою одиницею УНР у 1918-1920 рр.; дрібною розмінною монетою

Історія України: Словник-довідник

5353

був шаг 1/100 гривні. 4) у наші часи − сучасна українська грошова одиниця з

такою ж назвою − знов запроваджена в обіг Указом Президента України від

2 вересня 1996 р.; розмінна монета − копійка (1/100 гривні).

«ГРОМАДИ» − осередки української інтелігенції культурницького та

суспільно-політичного спрямування, що діяли у другій половині XIX - на

початку XX ст. Громади не мали уставних програм і не були чіткими

організаційними структурами, вони лише згуртовували найбільш активну,

національно свідому інтелігенцію та студентство. З 1859 р. громади діяли в

Полтаві, Києві, згодом − у Харкові, Одесі, Чернігові, Єлисаветграді. Вони

об’єднували студентів, учителів, молодих учених; серед них були такі відомі

пізніше діячі національно-культурного руху, як П. Чубинський (автор пісні-

гімну «Ще не вмерла Україна»), майбутній мовознавець П. Житецький,

Т. Рильський (батько видатного поета), Б. Познанський, О. Левицький. У

зв’язку з «Громадою» було 200-300 чоловік. «Громадівці» проводили

культурно-просвітню роботу, засновували недільні школи з українською

мовою викладання, видавали популярні брошур читали лекції. Царський

уряд, занепокоєний діяльністю громад, ліквідував недільні школи (1862 р.),

заборонив видання науково-популярної та релігійної літератури українською

мовою (Валуєвський циркуляр 1863 р.), здійснив арешт найактивніших

«громадівців», загальмувавши на певний час культури, національний рух.

Проте «Громади» відновилися у 70-х роках у різних міста України та за її

межами. Активними «громадівцями» у Києві були: В. Антонович, Ф. Вовк,

П. Житецький, М. Драгоманов, М. Лисенко, в Одесі − Л. Смоленський,

О. Андрієвський, Д. Овсяніко-Куликовський, у Полтаві − Д. Пильчиков у

Єлисаветграді − брати Тобілевичі (І. Карпенко-Карий, М. Садовський,

П. Саксаганський) та інші.

ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ (1866 - 1934 рр.) −

український історик, політичний і державний діяч. Очолював кафедру історії

М.В. Яцюк, Л.М. Жванко, О.Л. Рябченко, Г.Г. Фесенко

5454

Східної Європи у Львівському університеті, Наукове товариство

ім. Шевченка (НТШ) у Львові, створив історичну школу; 1907 р. організував і

очоль: Українське наукове товариство в Києві.

Конституційний проект М. Грушевського 1905 р. − проект, викладений

статті «Конституційне питання і українство в Росії», в якому стверджувались

ідеї кирило-мефодіївців, М. Драгоманова та інших − тобто ідеї федералізм;

М. Грушевський детально розробив свій механізм національно-

територіальної децентралізації Російської імперії. Для цього необхідно було

перенести прямі вибори в обласні (здебільшого національні) сейми. Делегати

з цих сеймів повинні були бути посланими в центральний парламент, який,

таким чином, формувався на основі непрямих виборів.

В 1917-1918 − голова Центральної Ради. 29 квітня 1918 р. обраний

Президентом УНР. Після еміграції − член ВУАН, АН СРСР, Створив наукову

схему історії України, яка докорінно вплинула на подальший розвиток

українські історіографії. Понад 2 тис. наукових праць, найвизначніші:

«Історія Україн-Руси» в 10 томах, «Історія української літератури» в 6 томах.

ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ СЕМЕН СТЕПАНОВИЧ (1813 - 1873 рр.) –

композитор, співак, драматичний артист, драматург. Народився в м. Городище

(тепер Черкаської обл.) в сім’ї священика. Закінчив Київське повітове духовне

училище, Київську духовну семінарію. Вокальної майстерності навчався в

Петербурзі, Парижі та Італії (1839-1842 рр.). Співав у флорентійській опері

(1841-1842 рр.). З 1842 р. до 1864 р. – соліст Російської імператорської опери в

Петербурзі, в 1864-1865 pp. – Великого театру в Москві. Широку популярність

Гулаку-Артемовському як композиторові принесла опера «Запорожець за

Дунаєм», яка стала українською музичною класикою. Помітне місце в творчій

спадщині Гулака-Арте-мовського посідають українські пісні, зокрема «Стоїть

явір над водою» (присвячена Т. Шевченку, з яким автор дружив з 1838 p.),

Історія України: Словник-довідник

5555

«Спать мені не хочеться» та ін. В Україні Гулак-Артемовський побував у

1843 р. з метою добору співаків та в 1850 p., коли гастролював з італійською

оперною трупою. Захоплювався народною медициною, статистикою, уклав

«Статистично-географічні таблиці міст Російської імперії» (1854 р.) (

Бойко О.

Історія України. – К., 2002. – С. 277.

ГУНЯ ДМИТРО ТИМОФІЙОВИЧ – козацький полковник, один з

керівників козацько-селянського повстання в Україні 1637-1638 рр. Д. Гуню

було обрано гетьманом після поразки повстанців на чолі з Яковом Остянином

(червень 1638 р.) під Жовніном й втечею останнього разом зі своїм загоном у

московські землі.

М.В. Яцюк, Л.М. Жванко, О.Л. Рябченко, Г.Г. Фесенко

5656

ДАНИЛО РОМАНОВИЧ (ГАЛИЦЬКИЙ) (1201 - 1264 рр.) – князь

волинський ба галицький. Проголошений князем у 1205 р. Під час

міжусобиць змушений був разом з матір’ю та братом Васильком

Романовичем перебувати у Польщі та Угорщині. Провів багато часу при дворі

угорського короля, добре орієнтувався в європейській політиці. У 1219 р.

одружився з донькою Мстислава Удалого і почав самостійно князювати на

землях Волині, згодом у 1229 р. завершив об’єднання її під своєю владою.

Здійснив кілька вдалих походів на Берестейську, Белзьке землі, встановив

контроль над Галичем (короткочасно), Луцьком, Чарторийськом. Княжіння

Данила Романовича – період найвищого політичного, економічного та

культурного піднесення України в ХІІІ ст. У 1253 р. прийняв від Папи

Римського королівську корону. Багато зусиль доклав для організації захисту

України від татар. На початку 50-х років ХІІІ ст. втрутився в боротьбу за

австрійський престол і добився визнання прав на нього свого сина Романа.

(

Політична історія України / Під ред. проф. Танцюри В.І. – К., 2001. – С. 69.

ДВОВЛАДДЯ − своєрідне і нетривке переплетіння двох влад, як це 6уло,

наприклад, в Росії після Лютневої буржуазно-демократичної революції

1917 р.: існували Тимчасовий уряд і Ради робітничих, селянських і

солдатських депутатів. На відміну від Росії в Україні склалася своя особлива

суспільно-політична ситуація. Якщо в Петрограді по завершені

антисамодержавницьких виступів виникло двовладдя, то в Україні з’явилися

Історія України: Словник-довідник

5757

три центри політичного тяжіння: Губернський комісар Тимчасового уряду в

Києві П. Суковкін, Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів,

Українська Центральна Рада (виникла 3-4 березня 1917 р. у Києві).

ДЕКАБРИСТИ (назва походить від грудневого − по-рос. назва місця

«декабрь» − повстання 14.12.1825 р. в Петербурзі) − російські дворянські

революціонери, переважно офіцери, учасники таємних організацій у

Петербурзі та на Україні, що готували державний переворот, спрямований

проти самодержавства та кріпаччини. Таємні організації ліберальних офіцерів

на початку 20-х років XIX ст., що виникли У Санкт-Петербурзі, Тульчині,

Кам’янці і Василькові, були оформлені в Північне товариство в Росії й

Південне, засноване у 1821 р., − на Україні. Останнє очолив полковник

П. Пестель − автор програми «Русская правда» (її зміст − ліквідація

кріпацтва, рівність усіх громадян перед законом, особисті свободи,

республіканський устрій країни). Пізніше він був об’єднаний з іншими

військовими частинами та селянами.

Після смерті Олександра І змовники намагалися підняти у грудні 1825 р.

повстання у війську проти Миколи І. Опорою Південного товариства став

Чернігівський полк. Невдовзі полк було розбито вірними царю військами.

Виступи в Петербурзі та на Україні придушено, учасників репресовано,

5 керівників (П. Пестеля, С. Муравйова-Апостола, К. Рилєєва, М. Бестужева-

Рюміна, П. Каховського) повішено. Хоч повстання декабристів зазнало

поразки, однак не пройшло марно: це було революційне повстання як

провісник майбутніх радикальних змін у Російській імперії.

ДЕКАБРИСТИ В УКРАЇНІ − учасники російського опозиційного руху

дворян-республіканців, об’єднаних у Південному товаристві (засноване

1821 р., Тульчинська, Кам’янська, Васильківська управи, голова − полковник

П. Пестель, керівники − С. і М. Муравйови-Апостоли, М. Бестужев-Рюмін,

М.В. Яцюк, Л.М. Жванко, О.Л. Рябченко, Г.Г. Фесенко

5858

С. Волконський, В. Давидов, члени − офіцери 2-ої російської армії,

дислокованої в Україні). Програмний документ − «Русская Правда» −

передбачав ліквідацію кріпосного права, рівність громадян перед законом,

особисті свободи, злиття усіх народів Російської імперії в єдиній

централізованій високорозвиненій державі. Після революційних подій у

Петербурзі виступив 29.12.1825 р. (1.10.1826 р.) у повстанський похід

Чернігівський полк, а 3(15).01.1826 р. зазнав поразки в бою під с. Ковалівка.

С. Муравйов-Апостол і М. Рюмін страчені (разом з іншими лідерами), тисячі

учасників заслані в Сибір та ув’язнені, солдати покарані шпіцрутенами та

заслані на Кавказ (брати участь в Кавказькій війні).

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ

1990 р. − документ, прийнятий Верховною Радою 12-го скликання 16 липня

1990 р., яким було проголошено наміри народу України самостійно

вирішувати свою долю. Має десять розділів: «Самовизначення української

нації», «Народовладдя», «Державна влада», «Громадянство Української

РСР», «Територіальне верховенство», «Економічна самостійність»,

«Екологічна безпека», «Культурний розвиток», «Зовнішня і внутрішня

безпека», «Міжнародні відносини». Ще в часи, коли Україна була в складі

СРСР, Декларація заклала основи її майбутньої незалежності, проголосила її

конституційно-правові принципи.

ДЕНОНСАЦІЯ − у міжнародному праві відмова однієї із сторін, які

підписали договір, від його виконання, що веде до дострокового припинення

дії цього договору. На Мінській нараді у грудні 1991 р. було денонсовано,

договір про утворення СРСР та створення так званої СНД (Співдружності

Незалежних Держав). Це утворення було оформлене документально за

підписами Президентів України Леоніда Кравчука та Росії Бориса Єльцина,

Голови Верховної Ради Білорусі Станіслава Шушкевича. Угоду було

підтримано Алма-Атинською Декларацією 11-ти колишніх республік СРСР.

Історія України: Словник-довідник

5959

ДЕПОРТАЦІЯ − примусове виселення з місця постійного проживання

осіб унаслідок адміністративного або судового рішення. В Україні набула

поширення з кінця XVII ст. Депортації піддавалися небажані царизмові

гетьмани, кошові отамани, непокірні козаки та селяни, демократичні діячі. В

часи сталінського режиму було депортовано значну кількість української

інтелігенції, також (за неповними даними) близько 800 тис. «розкуркулених»

селян.

Після приєднання до СРСР у 1939 р. західноукраїнських земель лише

Галичини було депортовано близько 400 тис. селян. У 1941 р. проведено

депортацію осіб німецької національності, а в 1944 − кримських татар, деяких

інших народів. Наприкінці 40-х − на початку 50-х років тоталітарний режим

здійсни депортацію великої кількості населення Західної України за

звинуваченням його в участі або пособництві УПА.

ДЕРЖАВНА СИМВОЛІКА − зовнішня атрибутика країни у формі знаків,

символів, кольорів тощо, яка репрезентує радикально-державну ідею.

Основними атрибутами державності є герб, гімн та прапор. За Конституцією

1996 р. Державний Прапор України − стяг із двох рівновеликих горизонтальних

смуг синього і жовтого кольорів, який уособлює суверенітет держави.

Головний елемент Державного Герба − Знак Княжої Держави Володимира

Великого (Золотий Тризуб на синьому щиті в золотому обрамленні). Великий

Державний Герб України встановлюється з урахуванням Малого Державного

Герба та герба Війська Запорозького законом, що приймається не менш як

двома третинами голосів депутатів Верховної Ради, зображується на печатках,

бланках державних органів, грошових знаках і т. ін. 19 лютого 1992 р. Верховна

Рада затвердила Тризуб як Малий герб України та головний елемент Великого

Державного Герба. Державний Гімн України − національний гімн на музику

М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш

як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Опис

М.В. Яцюк, Л.М. Жванко, О.Л. Рябченко, Г.Г. Фесенко

6060

державних символів України та порядок їх використання встановлюються

законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного

складу Верховної Ради України. Столицею України є місто Київ.

Утвердження нових символів є важливим елементом українського

державотворення. Щодо Великого герба країни, її Державного гімну, то був

об’явлений конкурс, поки що є тільки їх проекти.

Ці символи використовувались як державні під час Української революції

1917-1920 рр., згодом − у еміграції; знову офіційно відновлені в Україні у

1991-1992 рр.

ДЕСЯТИННА ЦЕРКВА В КИЄВІ – перша кам’яна споруда на Русі, що

мала двадцять п’ять куполів. Її було споруджено великим князем київським

Володимиром 989-996 рр. з десятої частини князівських прибутків.

Наприкінці 1240 р. вона зруйнована монголо-татарами.

ДИДАСКЛ – вчитель.

ДИКЕ ПОЛЕ – територія між Доном, верхньою Окою і лівими

притоками Десни й Дніпра. Найчастіше під цією назвою розуміли незаселену

територію частини Лівобережної, Слобідської та Південної України, яку в

різні часи спустошували кочові племена. Донецьке городище - місто Донець -

форпост південно-східних окраїн Київської Русі. Згадується в Іпатіївському

літописі під 1185 р. у зв'язку із повідомленням про втечу новгород-

сіверського князя Ігоря Святославовича з половецького полону.

ДИПЛОМАТІЯ ФЕОДАЛЬНОЇ РУСІ − здійснення за допомогою

сукупності невійськових практичних дій (візитів, переговорів, заключення

договорів і ін.), по-перше, внутрішньої, імперської функції по відношенню до

неслов’янських народів і, по-друге, зовнішньої − для іноземних держав.