Вісник Східноєвропейського університету економіки і менеджменту 2009 №02 (6)

Подождите немного. Документ загружается.

Випуск 2 (6), 2009

101

рівень монетизації економіки. Роль банків в утворенні грошового

капіталу і підтримці його кругообігу є виключною. Небанківські

структури не мають таких можливостей впливу на обсяги грошової

маси.

По-друге, банки беруть на себе зобов'язання з фіксованою сумою

боргу перед клієнтами, кошти яких розміщені на відповідних

банківських рахунках. У цьому випадку весь ризик ліквідності

перебирає на себе банк. Натомість, небанківські посередники,

наприклад інститути спільного інвестування, перерозподіляють всі

ризики щодо зміни вартості чистих активів порівну між засновниками і

учасниками.

По-третє, якщо особливістю банківської діяльності є той факт, що

неплатоспроможність передує стану неліквідності, то небанківські

структури мають мінімальні проблеми з ліквідністю банківського типу

(оскільки банки працюють переважно з грошима, а небанківські

структури - з грошовими документами).

По-четверте, відмінність між банківським і небанківським

посередництвом лежить у площині характеристики фінансового

портфеля: кредитний, інвестиційний, цінних паперів, страховий, що

вказує на відповідність фахового роду діяльності.

По-п'яте, у більшості випадків, на відмінність форми

посередництва вказує інституційна підпорядкованість ліцензування:

наприклад, право на впровадження банківських послуг надає

Національний банк, страхування - Державна комісія з регулювання

ринків фінансових послуг. Адміністративна розмежованість ліцензійної

політики безумовно вказує на характер посередництва.

Змішана модель фінансового посередництва, що набуває

поширення в окремих країнах світу, характеризується активною

діяльністю банківських і небанківських установ, їх

взаємопроникненням на ринки один одного та поєднанням в діяльності

фінансових посередників як банківських, так і небанківських операцій.

Наприклад, в Японії установи пошти є найбільшими за обсягами

депозитними інститутами, що забезпечують нагромадження коштів

фізичних та юридичних осіб для проведення кредитних операцій.

Процеси інтернаціоналізації та глобалізації фінансового ринку

сприяють зближенню та взаємопроникненню моделей організації

фінансового посередництва, що призводить до розширення кола

функцій фінансових посередників та збільшення переліку фінансових

операцій, що можуть проводитись ними. Такі процеси обумовили

появу змішаної моделі організації фінансового посередництва. Ознаки

змішаної моделі знаходять свій прояв у таких країнах, як: Ірландія,

Голландія, Японія, Швейцарія, Данія, Швеція, Нова Зеландія та інші [8,

C. 64].

Вісник Східноєвропейського університету

економіки і менеджменту

102

В Україні, як і в країнах, де реалізована банківсько орієнтована

модель, банкам належить ключова роль в забезпеченні фінансового

посередництва. Однак законодавством передбачається можливість

проведення небанківськими фінансовими установами окремих

банківських операцій за умови одержання ліцензії Національного

банку України.

В Україні банківським установам належить ключова роль у

забезпеченні фінансового посередництва, що підтверджує спів-

відношення суми залучених банками активів та розміру ВВП, табл. 1.

Таблиця 1

Розвиток фінансового посередництва в Україні, млрд. грн.

2004 2005 2006 2007 2008

ВВП

345,1 441,5 544,2 720,7 949,9

активи банків

100,2 134,4 213,9 340,2 599,4

у % до ВВП

29,0% 30,4% 39,3% 47,2% 63,1%

активи інших посередників

фінансового ринку

22,1 25,2 32,7 44,5 61,7

у % до ВВП

6,4% 5,7% 6,0% 6,2% 6,5%

активи ІСІ

1,9 6,1 17,1 40,8 63,3

у % до ВВП

0,6% 1,4% 3,1% 5,7% 6,7%

Активи небанківських фінансових установ є невеликими і

займають незначну частку у валовому внутрішньому продукті країни,

роль цих установ у фінансуванні економіки та перерозподілі капіталу

залишається другорядною. Проте останніми роками спостерігаються

швидкі темпи розвитку діяльності окремих видів небанківських

фінансових установ і нарощування ними обсягів активних операцій.

Вивчаючи українське законодавство, було встановлено, що таке

поняття, як фінансовий посередник, ним не регламентується, але,

натомість, у Законі «Про фінансові послуги та державне регулювання

ринків фінансових послуг» у частині 1 ст. 1 дає визначення такому

поняттю, як «фінансова установа», розуміючи під ним юридичну

особу, яка відповідно до вказаного закону надає одну чи декілька

фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру [10].

Відповідно до даного закону, до фінансових установ належать банки,

кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства,

страхові компанії, установи накопичувального пенсійного

забезпечення, інститути спільного інвестування та інші особи,

виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Згідно зі ст. 21 зазначеного закону, державне регулювання ринків

фінансових послуг, а отже й діяльності фінансових установ,

здійснюється:

Випуск 2 (6), 2009

103

- щодо ринку банківських послуг – Національним банком України

(НБУ);

- щодо ринків цінних паперів та їх похідних – Державною комісією

з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР);

- щодо інших ринків фінансових послуг – Державною комісією з

регулювання ринків фінансових послуг (ДКРРФП).

У зв’язку з вище вказаним, пропонуємо фінансових посередників,

які працюють на фінансовому ринку України класифікувати в

залежності від сегменту фінансового ринку, на якому вони працюють,

та органу державного регулювання (рис. 3).

Рис. 3. Вдосконалена класифікація фінансових посередників в

залежності від сегменту фінансового ринку, на якому вони працюють,

та органу державного регулювання

На нашу думку, саме такий поділ фінансових посередників

найкраще враховує особливості функціонування українського ринку

фінансових послуг.

До посередників ринку банківських послуг традиційно належать

банківські установи, їх філії та відділення. Так, за даними

Національного банку України кількість комерційних банків в Україні

за останні роки продовжує зростати, проте певна їх частина або вже

виключено з реєстру фінансових установ, або знаходиться у стадії

ліквідації (рис. 4).

Вісник Східноєвропейського університету

економіки і менеджменту

104

Рис. 4. Розвиток банківських установ України протягом 2001-2009 рр.

Джерело: Основні показники діяльності банків України - Національний банк

України: офіційний сайт [11]. Розрахунки автора.

Розвиток банківської системи в Україні, посилення конкуренції

між банківськими установами всередині системи, поширення новітніх

інформаційних та комп'ютерних технологій сприяють постійному

вдосконаленню банківської справи, розширенню кола операцій та

послуг, що може виконувати сучасний банк.

Поряд з вдосконаленням традиційних банківських операцій банки

все більше уваги починають приділяти розвитку нетрадиційних видів

банківської діяльності.

Необхідність розвитку нетрадиційних банківських операцій

обумовлена наступними чинниками:

− зниженням рівня прибутковості традиційних банківських операцій

у зв'язку з посиленням конкуренції на ринку банківських послуг;

− законодавчим розширенням переліку фінансових операцій, що

можуть здійснювати банківські установи;

− необхідністю залучення нових клієнтів з метою збільшення та

вдосконалення ресурсної бази банків;

− зростанням вимог клієнтів банків до якості та змісту банківських

послуг;

− необхідністю зменшення ризиків, що є характерними для

традиційних банківських операцій;

− розвитком в країні небанківського фінансового сектора, який на

ринках окремих фінансових операцій може скласти конкуренцію

банкам.

Випуск 2 (6), 2009

105

Здійснення нетрадиційних операцій забезпечує банкам

збільшення обсягів діяльності, зростання доходів та зниження рівня

загального ризику за банківськими операціями. Впровадження банками

у свою Діяльність нетрадиційних операцій, як правило, не вимагає

значних Додаткових ресурсів, однак сприяє розширенню кола клієнтів

та підвищенню рівня їх обслуговування.

У сучасних умовах нетрадиційними для банків України є операції

з довірчого управління власністю клієнтів, управління фондами

фінансування будівництва та фондами операцій з нерухомістю,

лізингові, факторингові, депозитарні операції, послуги з розміщення

цінних паперів на ринку тощо. Поряд з банками зазначені види

діяльності, за умови отримання відповідної ліцензії, активно

здійснюють небанківські фінансові установи.

Діяльність небанківських фінансових установ має багато спільних

рис з банками. Серед них:

− забезпечення опосередкованого фінансування учасників

економічної діяльності;

− формування фінансових ресурсів шляхом емісії фінансових

активів;

− прагнення задовольнити інтереси та наміри споживачів фінансових

послуг;

− здійснення операцій на одному ринку;

− конкурування з іншими фінансовими установами за клієнтів.

Проте діяльність небанківських фінансових установ суттєво

відрізняється від діяльності банків. У складі основних відмінностей

такої діяльності від діяльності банків є її вузька спеціалізація,

реалізація за рахунок неї небанківських операцій (за наявності дозволу

держави окремих банківських), відсутність безпосереднього впливу на

формування пропозиції грошей на ринку, а також вища ризикованість

в порівнянні з операціями банків.

Посередниками ринку фінансово-кредитних послуг є: кредитні

установи, страхові компанії, ломбарди, фінансові компанії, недержавні

пенсійні фонди, адміністратори НПФ, довірчі товариства (трасти),

лізингові компанії, факторингові компанії та інші установи (рис. 6).

Фінансовий сектор – одна з найважливіших сфер національної

економіки, де відбувається формування та розподіл фінансових

ресурсів і послуг, та яка пов'язана з діяльністю фінансових установ.

Фінансовий ринок забезпечує накопичення і розподіл інвестиційних

ресурсів та надання фінансових послуг, взаємодію надавачів і

споживачів цих послуг за правилами, визначеними законами та

іншими актами законодавства. Складовими фінансового ринку

виступають грошово-кредитний ринок, страховий ринок, ринок цінних

паперів та похідних (деривативів), ринок послуг спільного

Вісник Східноєвропейського університету

економіки і менеджменту

106

інвестування, ринок недержавних пенсійних послуг та інші ринки

фінансових послуг.

Протягом 2008 року в Державний реєстр фінансових установ було

включено 165 установ та виключено 62 установ, у тому числі:

- страхові компанії: включено 45, виключено 22;

- кредитні установи: включено 52 (42 кредитних спілки та 10 інших

кредитних установ), виключено 14 (13 кредитних спілок, 1 інша

кредитна установа). Кількість юридичних осіб публічного права

протягом року не змінювалась;

- ломбарди: включено 15, виключено 10;

- фінансові компанії: включено 36, виключено 13;

- довірчі товариства: включено 1, виключено не було;

- недержавні пенсійні фонди: включено 13, виключено не було;

- адміністратори НПФ: включено 3, виключено 3.

Рис. 5. Розвиток фінансового посередництва на інших ринків

фінансових послуг України у 2004-2008 рр.

Джерело: Звіт Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг

України:

офіційний сайт [12]. Розрахунки автора.

Протягом 2008 року фінансовим установам було видано 1289

ліцензій (за 2007 р. – 2396). Найбільшу частку становлять ліцензії на

види страхування, так їх частка у 2008 році - 77%, або 992 од., у 2007

році – 80,7%, або 1934 од.

Розвиток фінансового сектору гальмується низькою

капіталізацією фінансових установ. Малопотужність небанківських

фінансових установ знижує їх конкурентоспроможність в умовах

відкритої економіки, виступає серйозним бар’єром для забезпечення

реального сектору вітчизняної економіки довгостроковими

фінансовими ресурсами.

Випуск 2 (6), 2009

107

Недокапіталізованість страхових компаній унеможливлює

страхування масштабних ризиків зокрема в енергетичній, екологічній

та фінансових сферах, стримує розвиток аграрного та медичного

страхування. Інвестиційні можливості фінансових установ

обмежуються дефіцитом привабливих для довгострокового

розміщення коштів фінансових інструментів.

Прискоренню формування небанківського фінансового сектора

сприяли й розвиток фондового ринку в країні та залучення населення і

суб'єктів господарювання до інвестиційних процесів.

Ефективне функціонування ринку цінних паперів пов’язане з

наявністю цілісної інфраструктури та професійних учасників –

посередників ринку цінних паперів. Професійні учасники здійснюють

професійну діяльність на ринку цінних паперів на підставі відповідної

ліцензії. В українському законодавстві професійна діяльність на ринку

цінних паперів визначається як підприємницька діяльність з

перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів та

організаційного, інформаційного, технічного та іншого обслуговування

випуску та обігу цінних паперів, що є, як правило, єдиним або

переважним видом діяльності.

До фінансових посередників ринку цінних паперів та їх

похідних слід віднести торговців цінними паперами, зберігачів,

депозитарії, кліринговий депозитарій, реєстраторів, компанії з

управління активами, організаторів торгівлі на ринку цінних паперів

(рис. 6).

Рис. 6. Розвиток фінансового посередництва на ринку цінних паперів

України у 2004-2008 рр.

Джерело: Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку

України: офіційний сайт [13]. Розрахунки автора.

Вісник Східноєвропейського університету

економіки і менеджменту

108

Протягом 2004-2008 років продовжувалось зростання кількості

професійних учасників, які мали ліцензії ДКЦПФР на певні види

професійної діяльності на фондовому ринку. З урахуванням суміщення

певних видів професійної діяльності окремими учасниками, їх

кількість на початок 2009 року становила 1585, а саме: 256 учасників –

торговці-зберігачі, в тому числі 123 банки; 34 учасника – торговці-

зберігачі-реєстратори, в тому числі 25 банків; 2 депозитарії мають

ліцензію на розрахунково-клірингову діяльність.

Загальна кількість професійних учасників фондового ринку

порівняно з 2007 роком збільшилась на 10,21% (174 учасників). Таке

збільшення на кінець 2007 року відбулось за рахунок збільшення

кількості компаній з управління активами. Кількість компаній з

управління активами, які отримали ліцензію станом на 31.12.2008

становить 411, що на 85 компаній або 26% більше ніж у 2007 році.

Питома вага компаній з управління активами в загальній кількості

професійних учасників фондового ринку швидко зростає, зокрема у

2004 році питома вага цих учасників в загальній кількості становила

лише 6,5%, а у 2008 році – 21,9%. Кількість зберігачів у 2008 році

збільшилась на 42 зберігача порівняно з 2007 роком та становила 256.

При цьому в 2004 році питома вага зберігачів в загальній кількості

професійних учасників становила 10,04%, а в 2008 році – 13,64%.

В 2008 році Комісією започатковано ліцензування нового виду

діяльності з торгівлі цінними паперами, зокрема діяльності з

управління цінними паперами. На цей вид діяльності протягом 2008

року торговцями цінними паперами отримано 88 ліцензій. У 2008 році

отримали ліцензії на здійснення діяльності з організації торгівлі на

фондовому ринку 2 нові фондові біржі. У зв’язку з цим, кількість

організаторів торгівлі у 2008 році збільшилась на 22% та становить 10

фондових бірж та 1 ЕТІС. Кількість інших професійних учасників

ринку цінних паперів, зокрема реєстраторів та торговців цінними

паперами протягом останніх п’яти років практично не змінювалась.

В Україні процес становлення небанківських фінансових установ

ще не завершився, продовжується процес вдосконалення інституційної

структури небанківського фінансового посередництва. Початковий

етап розвитку зумовлює наявність певних недоліків і проблем у

діяльності небанківських фінансових установ.

На сучасному етапі небанківське фінансове посередництво в

Україні характеризується такими рисами:

− низькою питомою вагою активів небанківських фінансових

установу валовому внутрішньому продукті:

− другорядною роллю небанківських посередників у фінансуванні

національної економіки тау перерозподілі капіталів;

− відсутністю завершеної законодавчої та нормативної бази щодо

регулювання діяльності небанківських фінансових установ;

− відсутністю або недосконалим захистом клієнтів таких установ;

Випуск 2 (6), 2009

109

− наявністю недоліків в організаційно-економічних механізмах

функціонування небанківських фінансових інститутів.

Подолання проблем в діяльності небанківських фінансових

установ та прискорення їх розвитку буде сприяти більш повному

задоволенню потреб суб'єктів економічної діяльності у додаткових

фінансових ресурсах, забезпеченню ефективної трансформації капіталу

та реалізації широкого переліку якісних фінансових послуг

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дослідження дали можливість зробити

наступні висновки.

1. Відмінності в розглянутих системах класифікації фінансових

посередників пов'язані з неоднаковим трактуванням функцій банків

на ринку. Згідно банківсько орієнтованої моделі фінансового

посередництва функції банків є широкими, що обумовлює

можливість проведення такими установами як універсальних, так і

спеціалізованих операцій. В країнах, де впроваджена така модель,

основна роль в організації фінансового посередництва належить

банкам. За ринково орієнтованої моделі банками вважаються лише

ті фінансові установи, що здійснюють традиційні банківські

операції, а такі спеціалізовані банки, як інвестиційні та іпотечні не

належать до банківських установ, а є інвестиційними

посередниками. Ринково орієнтована модель характеризується

наявністю рівноваги щодо розвитку в країні банківського і

небанківського фінансового посередництва.

2. Автором було запропоновано вдосконалену класифікацію

фінансових посередників, які працюють в Україні на фінансовому

ринку, в залежності від сегменту фінансового ринку, на якому вони

працюють, та органу державного регулювання, а саме на:

посередників ринку банківських послуг, ринку фінансово-кредитних

послуг та ринку цінних паперів.

3. Перспективами розвитку фінансового посередництва в Україні є:

− універсалізація діяльності фінансових інститутів, які спроможні

надавати своїм клієнтам повний спектр фінансових послуг;

− зростання ролі інституційних інвесторів (інститутів спільного

інвестування, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній)

у здійсненні фінансових інвестицій;

− інтернаціоналізація та регіоналізація процесів регулювання ринків

фінансових послуг;

− глобалізація світового ринку капіталу, створення глобальних

торговельних та розрахунково-клірингових систем для

обслуговування фінансових операцій;

− технологізація ринків капіталу завдяки зростаючому

використанню новітніх інформаційних і фінансових технологій.

Вісник Східноєвропейського університету

економіки і менеджменту

110

SUMMARY

Probed classification of financial mediators, inherent the different

models of construction of financial markets; certainly their kinds and

features; the dynamics of their development is analysed for the last five

years, new classification of financial mediators is offered, taking into

account the requirements of national legislation of Ukraine

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Ковальчук В.М., Лазарович М.В., Сарай М.І. Історія економіки та економічної

думки: Навч. посібник. – К.: Знання, 2008. – 647 с. 2. Боди 3., Мертон Р. Финансы.:

Пер с англ. - М.: Изд. дом "Вильямс", 2000. - 592 с. 3. Миллер Р.Л., Ван-Хауз Д.Д.

Современные деньги и банковское дело.- М.:ИНФРА-М, 2000. -856с. 4. Мишкын Ф.

Экономическая теория денег, банковского дела и финансовых рынков. – М.: Аспект-

Пресс, 2008. – 819 с. 5. Гроші та кредит: Підручник/ За ред.. проф. Б.С. Івасіва. –

Тернопіль: Карт-бланш, 2000. – 510 с. 6. Корнєєв В.В. Кредитны та ынвестицыйны

потоки капыталу на фінансових ринках. – К.: НДФЫ, 2003. – 376с. 7. Зимовець В.В.,

Зубик С.П. Фінансове посередництво: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 288

с. 8. Черкасова С.В. Ринок Фінансових послуг: Навчальний посібник для студентів

вищих закладів освіти. – Львів: «Магнолія 2006», 2007. – 496 с. 9. Ходаківська В. П.,

Данілов О. Д. Ринок фінансових послуг: Навч.посібник - Ірпінь: Академія ДПС

України, 2001. - 501 с. 10. Закон України "Про фінансові послуги та державне

регулювання ринків фінансових послуг" від 12.67.2001 р. //Відомості Верховної

РадиУкраїни-2002-№1. 11. Річний звіт про діяльність банківського нагляду України у

2008 році [Електронний ресурс] - режим доступу до звіту -

http://www.bank.gov.ua/Publication/bank_sup.htm 12. Звіт Державної комісії з

регулювання ринків фінансових послу за 2008 рік [Електронний ресурс] - режим

доступу до звіту - http://www.dfp.gov.ua/fileadmin/downloads/richnyi_zvit_2008_1.pdf

13. Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2008

рік[Електронний ресурс] - режим доступу до звіту - http://www.ssmsc.gov.ua/

ShowPage.aspx?PageID=12

УДК 330.322 (045)

Свєтлова Н. М., доцент кафедри обліку і аудиту

Східноєвропейського університет економіки і менеджменту

СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ

РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВ ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ В УМОВАХ

ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Проведено аналіз заходів щодо впровадження лізингу

підприємствами теплових мереж та порівняльний аналіз

ефективності лізингу і банківського кредиту. Виокремлено чинники що

перешкоджають позитивним змінам в підприємствах теплових

мереж, і розроблені пропозиції щодо їх подолання і виходу з кризи.

Розроблені пропозиції щодо перспективних джерел залучення

фінансових ресурсів підприємствами теплових мереж в Україні.