Вовк Х.К. Студії з української етнографії та антропології

Подождите немного. Документ загружается.

або обгортки. Онучі носять також і при чоботах, а зимою в чоботи вкладають

ще солом'яні устілки, зроблені просто з віхтя соломи, надаючи їм примі-

тивний вигляд підошви. При черевиках жінки носили, й досі носять, особливо

зимою, панчохи. На одному з чудових офортів «Живописной Украины»

Л. Жемчужникова можна бачити панчохи з вишитими на них коло кісточок

зірками. Це

—

зацілілі до 40-х років XIX століття рештки козацької доби, що

була добою найбільшого розцвіту українського жіночого костюма.

З тих часів у цьому костюмі утворилось та утворюється чимало ріжних

змін та варіяцій (звичайно в подробицях), що з них ми вкажемо тільки на

один, дуже цікавий факт. У 70-х роках минулого століття, одночасно з швид-

ким розвитком українського руху, а між иншим і українського театру, в інте-

лігентних колах суспільства витворився більш-менш умовний тип «українсь-

кого костюма», що в суті своїй досить-таки далеко відходив од етнографічної

дійсности. Пройшло коло 40 літ, і, переїжджаючи кілька часу тому паропла-

вом Десною, ми були досить-таки здивовані, бачачи, від Київа до самого

Новгорода-Сіверська включно, всіх місцевих дівчат у типових «українських

костюмах», що дуже живо нагадували нам хор у «Різдвяній ночі» небіжчи-

ка М. В. Лисенка (табл. IV, (І). Костюм цей, явна річ, пройшов на село та

акліматизувався там до таких курйозних подробиць, як перевага на вишитих

рукавах сорочок візерунків, скажемо, троянд-центифолій або винограду

з листям та в китицях, що ніколи і нігде не були на Україні народніми, при-

наймні у тій формі, в якій вони (для сценічних потреб) ввійшли в моду в Киї-

ві, а тепер поширилися на Чернигівшині та в багатьох инших місцевостях.

Але і разом з тим, і значно в більшій мірі, йде заміна українського на-

роднього жіночого костюма на міський міщанський, цебто кепський варіянт

загальноєвропейського костюма. Такі та ще й инші зміни костюма, що їх

спостерігає етнографія, звичайно, завше були й будуть, і можливо, що, через

фабричну продукцію, ці зміни приведуть до більш-менш загальної заміни

національних костюмів на всесвітньо модні; але коли це й станеться, то

в усякім разі не можна ручитися, що в дальшому не настане нова дифе-

ренціяція одежі, бо ж вимоги смаку щодо гармонії барв та ліній не можуть

бути скрізь однакові. Про ці вимоги, що їх закони будуть, колись з'ясує

психологічна етнографія, яка ще тепер не існує, ми тепер говорити не може-

мо, але не можемо й не зважати на їх існування.

Б. Чоловіча одежа

а) Одежа верхньої половини тіла

1) Оздоби. Починаючи приблизно з доби металів, як уже зазначено

вище, на території сучасної України оздоби переходять найбільше до жінок,

а в чоловіків вони починають зосереджуватись найбільше на зброї. Проте

в похоронах, що їх приписують сарматам та дакам, а також у боспорських

могилах при чоловічих кістяках знаходять не тільки персні, намисто та

сережки, але й браслети. Чоловічі браслети були також у скифів, разом із

гривнями та перснями. Так звана доба переселення народів залишила по

собі на Україні також багато чоловічих оздоб. Не бракувало їх, правда,

і в похоронах, що їх вважають за слав'янські, хоч географічний розподіл

оздоб у цих начебто слав'янських могилах наводить щодо цього на великі

сумніви. У могильних похоронах деревлян та радимичів браслетів немає

зовсім (у великому житомирському могильнику тільки один), височні каб-

155