Волинка К.Г. Теорія держави і права

Подождите немного. Документ загружается.

МІЖРЕГІОНАЛЬНА

АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

К. Г. Волинка

ТЕОРІЯ

ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Навчальний посібник

Київ 2003

ББК 67.0я73

управління персоналом (МАУП), 2003

ISBN 966-608-251-9

Рецензенти: В. Д. Бабкін — д-р юрид. наук, проф.

В. П. Пастухов — канд. юрид. наук, проф.

Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії

управління персоналом (протокол № 7 від 31.10.02)

Волинка К. Г.

Теорія держави і права: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2003. —

240 с. — Бібліогр.: с. 229–232.

ISBN 966-608-251-9

У посібнику розкриваються фундаментальні питання теорії держави і

права. Провідними ідеологічними засадами, що лягли в його основу, висту-

пають принципи пріоритетності прав і свобод людини і громадянина, право-

вої соціальної держави, панування права і верховенства правового закону,

демократії, законності. При написанні посібника використано матеріали, що

охоплюють широке коло державознавчих і правознавчих концепцій.

Для студентів вищих навчальних закладів, викладачів, а також всіх, хто

цікавиться теорією державно-правового розвитку України.

ББК 67.0я73

В 67

В 70

Розділ 1

ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

ЯК НАУКА

І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

1.1. Предмет теорії держави і права

Наука — одна з найважливіших сфер людської діяльності, спря-

мована на пізнання навколишнього світу і виявлення основних зако-

номірностей його розвитку. Кожна наука вивчає певну сферу, яка

складає її об’єкт. Об’єкт науки виражає реальність досліджуваних

явищ у цілому, а предмет науки виражає межі, в яких вивчається той

чи інший об’єкт.

Юридична наука складається з багатьох напрямів наукового дослі-

дження, має свій специфічний об’єкт, який притаманний усім юридич-

ним наукам, в тому числі теорії держави і права. Він виокремлює всю

юридичну науку серед інших — як суспільних, так і технічних. Цим

об’єктом є вся сфера державно-правового життя суспільства.

У системі юридичних наук особливе місце належить теорії дер-

жави і права. Об’єкт пізнання теорії держави і права збігається з

об’єктом юридичної науки в цілому, але від інших юридичних наук

теорія держави і права відрізняється своїм предметом, тобто сферою,

в межах якої ця наука вивчає всю державно-правову надбудову сус-

пільства.

Держава і право вивчаються також такими гуманітарними на-

уками, як філософія, політологія, соціологія, соціальна психологія

тощо. Але тільки теорія держави і права вивчає ці явища як окре-

мий, самостійний предмет, відокремлює державу і право від інших

соціальних явищ та досліджує їх внутрішні закономірності, вплив

державно-правових явищ на всі сфери суспільного буття і як відбу-

вається зворотний вплив. Але водночас держава і право не можуть

не розглядатися в тісному зв’язку з економікою, політикою, морал-

лю, культурою тощо.

Теорія держави і права — це система узагальнених знань про ос-

новні, загальні та специфічні закономірності виникнення, розвитку

та функціонування держави і права, їх сутність та соціальне призна-

чення.

Метою теорії держави і права як науки є одержання, оновлення та

поглиблення узагальнених, достовірних знань про державу і право, а

також виявлення глибинних зв’язків між державно-правовими та ін-

шими суспільними явищами. Отже, предметом теорії держави і пра-

ва є складна і багатоаспектна державно-правова дійсність, загальні

та специфічні об’єктивні закономірності її розвитку.

Теорія держави і права виступає провідною правознавчою нау-

кою, що визначає теоретичні основи інших юридичних наук. Щодо

них теорія держави і права виступає як узагальнююча, синтезуюча

наука, що має основоположне значення.

Предмет теорії держави і права є єдиним, адже держава і право не-

від’ємні, взаємопов’язані соціальні інститути. Теорія держави і права

розглядає державу в її правовому оформленні та право в його дер-

жавному забезпеченні, гарантуванні.

1.2. Теорія держави і права

в системі суспільних наук

У центрі уваги багатьох гуманітарних наук — питання про держа-

ву і право. Але кожна з цих наук вивчає державу і право лише в ме-

жах свого об’єкта.

Філософія — основоположна наука про загальні закономірності

розвитку суспільства і природи. Вона науково обґрунтовує суспільне

буття в цілому; вивчає найзагальніші закономірності суспільного

розвитку, включаючи й ті, що мають відношення до держави і права;

досліджує місце і роль держави і права в розвитку суспільства в ціло-

му, виступаючи теоретичним підґрунтям для юридичної науки. На

межі філософії та юридичної науки розвивається філософія права.

Соціологія — наука про суспільство як цілісну систему, про сус-

пільні інститути, процеси і групи, вивчає проблеми управління сус-

пільними процесами. Безперечно, держава і право є суспільствознав-

чими категоріями, проте соціологія суттєво відрізняється від них, за-

лишаючи поза увагою юридичні аспекти функціонування держави і

права, робить основний акцент на суто соціологічні питання.

Політологія — наука, яка вивчає політику, політичну систему та її

складові: політичні інститути, політичні відносини, політичні проце-

си і політичну діяльність. Держава і право невіддільні від політики,

від влади. Державна влада є найвищою формою політичної влади.

Але політологія також абстрагується від вивчення юридичних пи-

тань, залишаючи у сфері свого інтересу лише суто політичні.

Історія вивчає різні типи цивілізацій, етапи суспільного розвитку,

зміну суспільно-економічних формацій, конкретні форми держав у

різних народів на певних етапах розвитку, правові пам’ятки. Але іс-

торія не робить узагальнюючих висновків щодо державно-правових

явищ з погляду їх юридичної сутності.

Економічна теорія вивчає економічні відносини між людьми, від-

носини виробництва, обміну і розподілу. При цьому не можна обій-

ти роль держави і права в цих процесах, адже нормальне функціо-

нування економіки залежить від ефективності правового регулюван-

ня в цій сфері. З другого боку, тип держави і права багато в чому

залежить від рівня розвитку економіки, яка є основою життєдіяль-

ності суспільства. Але ця наука також не торкається їх юридичних

аспектів.

Соціальна психологія вивчає методи впливу на поведінку людей,

її надбання є цінними для поглиблення знань правової свідомості,

правового регулювання. Ця наука теж не торкається специфічних

юридичних аспектів функціонування держави і права.

Таким чином, усі суспільні науки так чи інакше під своїм кутом

зору вивчають державу і право. Але тільки теорії держави і права

притаманні ці суспільні явища як самостійний (і самодостатній) пред-

мет дослідження. Проте при їх вивченні теорія держави і права вра-

ховує прогресивні надбання інших суспільних наук, використовує їх

для повнішого і глибшого розуміння державно-правової дійсності.

1.3. Роль і місце теорії держави і права

в системі юридичних наук

Юридична наука є складним і комплексним утворенням, що

включає різні галузі знань про державу і право. Систему юридичних

наук можна поділити на такі групи: історико-теоретичні, галузеві,

прикладні, міжгалузеві й науки міжнародного та зарубіжного права.

Історико-теоретичні науки, до яких належать сама теорія держави

і права, загальна історія держави і права, історія держави і права Ук-

раїни, римське право, історія політичних і правових вчень, тісно по-

в’язані з теорією держави і права. Але теорія держави і права, на від-

міну від цих наук, розкриває не окремі, притаманні певним державам

на певних етапах розвитку, а саме загальні закономірності виникнен-

ня, розвитку і функціонування державно-правових явищ, досліджує й

узагальнює всі існуючі концепції і теорії держави і права.

Галузеві науки (науки конституційного, адміністративного, циві-

льного, сімейного, трудового, кримінального права та ін.) відобра-

жають окрему сторону державно-правової дійсності в межах певної

сфери суспільних відносин, в межах певного предмета правового ре-

гулювання. Щодо цих наук теорія держави і права виступає як уза-

гальнююча, синтезуюча наука, яка відіграє методологічну роль. Без

її висновків, вироблених нею наукових категорій, методів досліджен-

ня галузеві науки обійтися не можуть.

Прикладні науки (криміналістика, судова медицина, правова ста-

тистика, юридична психологія, судова психіатрія, судово-бухгалтер-

ська експертиза) менше пов’язані з теорією держави і права. Ці науки

ближчі до природничих та технічних, з якими вони безпосередньо

межують (наприклад, судова медицина — з медициною, криміналі-

стика — з технічними науками). Знання цих наук сприяє вирішенню

певних питань, що постають перед юридичною практикою.

Міжгалузеві науки виникли в результаті поєднання знань окре-

мих галузевих наук (наприклад, наука господарського права є між-

галузевою наукою, бо поєднує науки цивільного та адміністратив-

ного права).

Науки, що вивчають міжнародне право (міжнародне приватне

право, міжнародне публічне право, право міжнародних договорів,

право міжнародних організацій, дипломатичне і консульське право,

право міжнародної безпеки, міжнародне економічне право, міжна-

родні права людини, міжнародне морське право, міжнародне повіт-

ряне право, міжнародне космічне право, міжнародне право охорони

навколишнього середовища) та зарубіжні держави і право.

Теорія держави і права посідає фундаментальне місце в системі

юридичних наук. На відміну від інших юридичних наук, вивчає дер-

жаву і право в їх найбільш узагальненому вигляді, досліджує загальні

закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і

права як єдиних і цілісних систем. Вона розробляє такі основопо-

ложні для юридичної науки питання, як сутність, тип, форми, функ-

ції, структура і механізм дії держави і права, правова система, які ви-

ступають теоретичним підґрунтям для правознавства в цілому.

Наука, яку ми розглядаємо, є загальною теорією держави і права.

Вона розробляє і формулює основні теоретичні поняття і категорії

юриспруденції, якими користуються всі юридичні науки, кожна з

яких щодо свого предмета також розробляє теорію, що притаманна

лише їй, розповсюджується лише на коло тих питань, які вона ви-

вчає. Теорія держави і права щодо інших юридичних наук виступає

як загальна теорія для юриспруденції в цілому. Саме цим визначаєть-

ся її провідна роль, її пріоритетне місце в юридичній науці.

Специфічною особливістю теорії держави і права є вивчення дер-

жави і права, державно-правових явищ в їх органічній єдності і вза-

ємній опосередкованості. Теорія держави і права є єдиною цілісною

наукою, яка вивчає державу і право, державно-правові явища в їх

взаємозв’язках та взаємодії, що відображає нерозривність держави і

права в реальному житті.

Теорія держави і права є проблемною і плюралістичною наукою.

Різноманітні погляди вчених виникають у зв’язку з їх розбіжністю на

одні й ті самі явища, і це цілком закономірно. Теорія держави і права

постійно поповнюється новими ідеями і розвивається в різних напря-

мах. У міру накопичення знань про державно-правові явища змістов-

но збагачується предмет теорії держави і права.

1.4. Функції теорії держави і права

Кожна наука виконує певні пізнавальні функції. Функції теорії

держави і права — це основні напрями її пізнавального впливу, в яких

розкриваються її суть, зміст, соціальне, наукове і навчальне призна-

чення. Функції теорії держави і права так само, як і інших наук, ви-

значаються насамперед особливостями її предмета.

Онтологічна функція — перша і відправна. Онтологія — філософ-

ське вчення про буття (від грецьк. ö

(ö

ντ

) — суще), в якому до-

сліджуються основи і принципи буття, його структура, закономір-

ності. Виконуючи онтологічну функцію, теорія держави і права від-

повідає на запитання, що являють собою держава і право, як і чому

вони виникли, яке їхнє майбутнє тощо. Пізнання глибинної сутності

державно-правових явищ відбувається в межах цієї функції.

Гносеологічна функція. Гносеологія (від грецьк.

γνϖσ

— знання,

пізнання)— теорія пізнання, наука про пізнання. Ця функція націле-

на на вивчення його природи. Теорія держави і права розробляє тео-

ретичні прийоми наукового пізнання державно-правових явищ, які

допомагають досягти оптимального результату.

З розвитком юридичної науки пов’язана евристична функція те-

орії держави і права. Евристика — мистецтво знаходження істини,

мистецтво нових відкриттів (від грецьк.

ευρ

σ ω

— знаходжу, від-

криваю). Теорія держави і права відкриває нові закономірності роз-

витку держави і права. Найважливішою евристичною проблемою те-

орії держави і права є вирішення тих питань, які постають перед юри-

дичною наукою у процесі розвитку суспільства.

Як фундаментальна наука теорія держави і права виконує щодо

галузевих і спеціальних юридичних дисциплін методологічну функ-

цію. Теорія держави і права розробляє такі способи, підходи і при-

йоми наукового дослідження, які використовуються не лише нею

самою, але й іншими юридичними науками — галузевими і спеці-

альними.

Теорія держави і права виконує політичну функцію, яка визнача-

ється насамперед тим, що об’єктом теоретичного відображення є по-

літичні явища — держава і право. Теорія держави і права покликана

формувати наукові основи як внутрішньої, так і зовнішньої держав-

ної політики, забезпечувати науковість державного управління.

Тісно пов’язана з політичною функцією ідеологічна. Вона відо-

бражає світоглядну сторону науки. Ця функція закономірно вихо-

дить із самої природи теоретичного мислення, яке в системі юридич-

ної науки виробляє нові духовні цінності, нові ідеї, наприклад ідею

правової держави, пріоритету прав людини, демократії.

Практично-організаторська (практично-прикладна) функція. Гре-

цька етимологія терміна “органон”— “знаряддя”, “інструмент”—

недвозначно примушує розглядати теорію держави і права як своє-

рідний інструмент перетворення, реформування реальних процесів і

явищ державно-правового життя. На основі розроблених цією наукою

теоретичних положень здійснюються реальні суспільні перетворення

(теорії соціально-правової держави, громадянського суспільства).

Прогностична функція теорії держави і права (від грецьк.

πρ

γνϖσιζ

— прогноз, передбачення, засноване на певних даних)

виявляється у висуненні гіпотез про майбутній розвиток держави

і права.

Теорії держави і права властива системотворча функція. Саме те-

орія держави і права об’єднує всю юридичну науку в чітку злагодже-

ну систему, визначає її єдність. Властивість системності в юридичній

науці обумовлюється системним характером предмета пізнання цієї

науки — держави і права.

_““

Тісно пов’язана із системотворчою функцією теорії держави і пра-

ва комунікативна функція, яка дозволяє їй забезпечувати зв’язок з

іншими юридичними науками, а також із суспільними та технічними

науками, їх інтеграцію і системність.

Навчальна функція теорії держави і права полягає в тому, що ця

наука є першоосновою в опануванні всіх інших юридичних наук, це

ключ до юридичних знань.

Теорія держави і права виконує аксіологічну функцію (аксіоло-

гія — наука про цінності), вивчаючи державу і право як певні суспі-

льні цінності, надбання людської цивілізації.

Успішний розвиток теоретичної науки про державу і право перед-

бачає найтісніший зв’язок всіх функцій між собою. Функції теорії

держави і права взаємозв’язані й доповнюють одна одну. Лише взяті

в єдності, в системі вони дають повне уявлення про призначення те-

орії держави і права.

1.5. Теорія держави і права

як навчальна дисципліна

Концепція сучасної вищої юридичної освіти — підготовка висо-

кокваліфікованих, високоосвічених спеціалістів, які мають належний

рівень правової і загальної культури.

В юридичних вузах навчальний курс теорії держави і права є пер-

шим кроком у вивченні всіх юридичних дисциплін. Саме теорія дер-

жави і права забезпечує загальнотеоретичну підготовку студентів,

без якої неможливе опанування спеціальними і галузевими юридич-

ними дисциплінами. Вона насичена узагальненнями, абстрактними

науковими положеннями, поняттями і категоріями.

Від того, наскільки буде засвоєний матеріал цього курсу, залежати-

ме рівень підготовленості студентів до сприйняття ними галузевих та

спеціальних юридичних дисциплін, їх професіоналізму в майбутньому.

Вивчення цього курсу покликане всебічно сприяти формуванню у

студентів професійної правосвідомості, правової культури і правової

активності, усвідомленої політичної і громадянської позиції, оволо-

дінню базовими теоретичними знаннями та навичками практичної

поведінки у правовому середовищі, розвитку творчого теоретичного

правового мислення, опануванню актів чинного законодавства, що

необхідно при вирішенні практичних завдань у юридичній сфері.

В умовах формування соціально-правової держави і розвитку гро-

мадянського суспільства слід широко використовувати надбання су-

часної теорії держави і права, серед яких важливе місце посідає теорія

прав людини. Це має на меті впровадження пріоритетності загально-

людських цінностей, розуміння ролі людського фактора, цінності кож-

ної особистості.

Пропонований курс з теорії держави і права умовно поділяється

на дві частини — теорію держави і теорію права. До першої входять

поняття і сутність держави, її ознаки, функції, зв’язок з правом, фор-

ми держави, державний механізм. До другої — поняття і сутність

права, його соціальне значення, правове регулювання, форми і дже-

рела права, норми права, правова свідомість, поведінка особи у пра-

вовій сфері, права людини тощо.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Як співвідноситься об’єкт і предмет теорії держави і права?

2. Яку основну функцію виконує теорія держави і права щодо інших

юридичних наук?

3. Назвіть суспільні науки, що вивчають державу і право.

4. Який зв’язок теорії держави і права з галузевими юридичними на-

уками?