Владимирська А , Владимирський II. Рек.іама
валася віл 20 ло 40 фунтів стерлінгів, у залежності від імені пись-
менника. що продає себе, і відстану покупця.
У Франції Ришельє тільки за одну оду заплатив Барде 5000
франків.
Людовик XIV розкидав літературні премії не примхливою
рукою, не час від часу: він звелів призначити всім письменникам
щось на зразок стипендії. І Іодяка письменників, природно, ви-
ражалася у с таранному маханні хвостом: Нині ж дарма б намагав-
ся я знай ги на Парнасі Алоллона. Але немаєутому потреби: знай-
шов я його в найкві гучішому царстві землі й негайно ж довідався
в ту шасливу мить, коли побачив осяйний лик Вашої Високості.
Приклад (Іштнан Рат-Вег. « Комедія книги*).
В одній палітурці з книгою друкувалася нібито критична
стаття, єдиною метою якої було невтримне вихваляння не-
звичайних достоїнств твору. Відомий випадок, коли видавця
збентежила нестримна похвала, шо лилася через край, і він
вилучив із рукопису рекламний панегірик. Згодом цей пане-
гірик знайшовся й був опублікований у 1865 р. в журналі
«Атагеиг «Гапіодгаріїсхо (Аматор автографів). Текст у формі
критики рекламував роман Бальзака «Шагренева шкіра»:
«Пан Бальзак, місце якому поруч з оповідачами «Тисячі й
однієї ночі», довів, шо драматична дія, яка позбавилася жит-
тєздатності на сцені, знову знайшла її у романі. Він показав,
як струснути наше пересичене, бездушне й безсердечне сус
пільство гальванічними імпульсами яскравої, живої, повно-
кровної поезії і райдужно іскристим вином насолоди, чудо-
вий дурман якого й випромінює цей здобуток пана Бальзака.
Він зриває лицемірні покриви зі злочинів, із оманливої доб
рочесності, із засохлої та беззмістовної науки, з бездушного
скепсису, сміховинного егоїзму, пустотливого марнославства,
продажного кохання та багато чого іншого, і вражений чи-
тач із болем у серці впізнає XIX століття - добу, у якій він
живе. Читання «Шагреневої шкіри» можна порівнювати з
читанням «Кандіда» Вольїсра. коментованого Ьеранже; ця
книга начебто вмістила в себе все XIX століття, його блиск й
убогість, віру й безвір'я, його груди без серця й голову без
мозку; вона - саме XIX століття, франтувате, надушене, бун-
тівне, але необтесане, неосвіченс. котрому якшо й призна-
чено стряхну™ із себе летаргію у найближчі п'ятдесят років,
то лише завдяки роману, подібному «Шагреневій шкірі» Баль-
зака Воістину від Бога дасться майстерність оповідача! Якщо
88