Верстюк В.Ф., Гарань О.В. та ін. Історія України

Подождите немного. Документ загружается.

етит^цшниі

основні положення

Конституції

України

"У ідразу ж після розпаду СРСР і здобуття Ук-

Ц"" раїною незалежності постало природне пи-

* тання щодо прийняття Основного Закону,

який закріпив би якісно нові зміни у державі та

суспільстві Конституційний процес проходив з ве-

ликими труднощами і тривав п'ять років Україна

була останньою з республік колишнього Радянсь-

кого Союзу, яка прийняла свою Конституцію Це

сталося 28 червня 1996 року

Початок конституційному процесу поклала 16

/ липня 1990 р Декларація про державний суве-

| ренітет України Закріплені в ній принципи суве-

ренності, народовладдя, недоторканності території

республіки, розподілу властей, рівності громадян,

гарантування їх прав і свобод мали конституційний

характер

Спираючись на Декларацію, парламент утворив

у жовтні 1990 р конституційну комісію, перед

якою поставив завдання розробити спочатку проект

концепції Основного закону Розробники опрацю-

вали один за одним сім варіантів документу У

червні 1991 р концепція нової Конституції була за-

тверджена У цьому Верховна Рада України випе-

редила інші парламенти союзних республік

Тим часом в житті СРСР відбувалися епохальні

події Після конституційної реформи М Горбачова

політична влада в основному перейшла від ком-

партійних комітетів до рад та їх виконкомів Прове-

дені у 1989—1990 рр вільні вибори зробили орга-

ни радянської влади єдино легітимними Підвалини

тоталітарного ладу захиталися Після невдалої

спроби консерваторів повернутися у минуле шляхом

перевороту державна партія і створена нею союзна

держава пішли у небуття

За відсутності компартійної диктатури слово-

сполучення „радянська влада" вперше набуло ре-

ального змісту Та успадкована радами влада мала

властиву для диктатури нероздільну побудову, хоч

уже не була диктаторською Незалежно від

політичного забарвлення (після виборів 1990 р

з явилися й антикомуністичні обласні ради) ра-

дянські органи незадовільно справлялися з новою

для себе роллю ніісія нероздільної влади Раніше

вони виконували набагато скромнішу роль „переда-

вального пасу" від справжнього носія диктатури —

компартійної олігархи до народних мас

Ось чому величезного значення набув закон про

заснування посади Президента, прийнятий Верхов-

ною Радою 5 липня 1991 р На цю посаду, як зро-

зуміло, претендував „свій", тобто голова парламен-

ту Та приймаючи цей закон, депутати тоді не здо-

гадувалися, що готують собі гідного суперника у за-

початкованому двома тижнями раніше консти-

туційному марафоні

В діючій з 1978 р Конституції України вказува-

лося „Народ здійснює державну владу через Ради

народних депутатів, які становлять політичну осно-

ву України Всі інші деражавні органи

підконтрольні і підзвітні Радам народних депу-

татів"

Після запровадження посади Президента в

Конституцію було внесено доповнення „Прези-

дент України є главою держави і главою виконавчої

влади України" Неважко зрозуміти, що між цими

нормами існувало непримиренне протиріччя Воно

могло бути розв'язане прийняттям нової Консти-

туції з поділом влади на законодавчу і виконавчу

Починаючи від червня 1991 р конституційна

комісія зайнялася розробкою проекту Основного

закону Вивчалися і використовувалися Конституції

багатьох держав, міжнародні конвенції, історичний

досвід самої України У проекті були закріплені по-

ложення, що містилися в Загальній Декларації прав

людини, пактах ООН про економічні, соціальні і

культурні права, Європейській конвенції з прав лю-

дини тощо Ці норми не викликали заперечень на

всіх етапах конституційного марафону і увійшли в

остаточний текст Конституції

Принципові корективи були внесені в проект

після проголошення 24 серпня 1991 р Акту про не-

залежність України Ця доленосна подія змінила

багато положень парламентської концепції Консти-

туції Розбудова правового поля у незалежній дер-

393

Історія України

жаві повинна була здійснюватися на власній основі.

Проекти конституційної комісії обговорювалися

на наукових конференціях. Було проведено ряд ек-

спертиз вітчизняними і зарубіжними правниками.

Один з варіантів проекту опублікували, після чого

протягом шести місяців відбувалося його обгово-

рення. До конституційної комісії надійшло 47 тис.

поправок, доповнень і заперечень. У жовтні 1993 р.

було оприлюднено черговий, четвертий варіант про-

екту.

В ході дебатів виявилася непримиренна супер-

ечливість між позиціями Президента України

Л.Кравчука і Верховної Ради стосовно проблеми

розподілу влади. Більшість депутатів вимагала

зберегти положення чинного Основного закону

1978 р. і відкидала норми про сильну вертикаль ви-

конавчої влади, яка починалася б з Президента,

про регіональне і місцеве самоврядування. По-

леміка відбувалася в основному між прихильниками

і противниками збереження радянської системи.

Різні думки висувалися щодо того, якою рес-

публікою мала б стати Україна — парламентською

або президентською?

Восени 1993 р. конституційний процес остаточ-

но загальмувався. Діючою залишалася Конституція

УРСР 1978 р., до якої було внесено понад дві сотні

поправок.

Другий етап конституційного процесу розпо-

чався після виборів Президента і нового складу

Верховної Ради. У вересні 1994 р. почала діяти но-

ва конституційна комісія, утворена за принципом

представництва двох гілок влади. Співголовами

комісії були затверджені Президент України

Л.Кучма і Голова Верховної Ради О.Мороз.

Прагнучи зрушити справу з місця Л.Кучма в

грудні 1994 р. вніс проект „Конституційного зако-

ну про державну владу і місцеве самоврядування в

Україні". У ньому містилися конкретні пропозиції

про розмежування влади по лінії законодавчій і

управлінсько-розпорядчій. Проект не міг не пору-

шувати багатьох статей Конституції 1978 р., побу-

дованої як усі попередні радянські конституції, на

принципі нероздільності влади. Згідно з цим доку-

ментом Верховна Рада повинна була віддати Пре-

зиденту істотну частину владних повноважень, тоб-

то наповнити реальним змістом внесену у Консти-

туцію в 1991 р. статтю про запровадження посади

Президента як глави держави і глави виконавчої

влади.

Проходження законопроекту в структурах Вер-

ховної Ради відбувалося болісно й уповільнено. У

багатьох депутатів сама ідея обмеження повнова-

жень парламенту функціями опрацювання і прий-

няття законів не викликала ентузіазму. Адже зако-

нодавча влада абстрактна, тоді як виконавча має

повноваження, пов'язані з безпосереднім впливом

на кар єри людей і матеріальні цінності.

І все-таки 18 травня 1995 р. парламент прийняв

закон „Про державну владу й місцеве самовряду-

вання". Згідно з ним Президент ставав одно-

осібним главою уряду, склад якого він мав формува-

ти сам, без узгоджень і затверджень Верховною

Радою. Він мав очолити й систему місцевих органів

державної виконавчої влади. Ідея про місцеву владу

у вигляді рад депутатів не пройшла. Органами дер-

жавної влади від обласного до районного рівня (а

також у районах Києва і Севастополя) ставали дер-

жадміністрації, главами яких Президент повинен

був призначати обраних народом голів відповідних

рад. У компетенції місцевих рад залишалися обме-

жені повноваження: затвердження місцевого бюд-

жету і програм територіального розвитку, заслухо-

вування звітів голів адміністрацій. Всі інші повнова-

ження передавалися держадміністраціям. З прий-

няттям цього закону Україна перетворювалася з

парламентсько-президентської держави у прези-

дентсько-парламентську республіку.

Закон „Про державну владу і місцеве самовря-

дування" було прийнято простою більшістю голосів.

Щоб ввести його в дію, виявилася потрібною кон-

ституційна більшість голосів, тобто дві третини.

Існуючий партійний склад парламенту робив це не-

досяжною справою. В умовах, що склалися, зали-

шався тільки один варіант мирного розв'язання

конфлікту: підписання на період до прийняття нової

Конституції конституційної угоди між Президен-

том і Верховною Радою в особі більшості її членів.

Переговори про конституційну угоду у Вер-

ховній Раді затяглися. В ситуації, що склалася,

Л.Кучма 31 травня 1995 р. видав Указ про прове-

дення опитування громадської думки з питань

довіри громадян України Президентові та Вер-

ховній Раді. Одночасно він звернувся до ук-

раїнського народу з поясненням цього надзвичай-

ного кроку.

Майже чотирирічний досвід незалежної Ук-

раїни, підкреслювалося у зверненні, свідчить, що

сучасна деформована державна система — одна з

основних перешкод на шляху припинення руйнівних

процесів, які призвели до занепаду економіки, інте-

лектуального і духовного життя, наступу злочин-

ності, зубожіння великих мас населення. Без пере-

394

Конституційний

процес. Основні положення Конституції України

М.Київ,

28 червня 1996 року

ЗАКОН

УКРАЇНИ

Про прийняття Конституції України та введення її в дію

Верховна Рада України постановляє:

Стаття 1. Прийняти Конституцію України.

Стаття 2. Визнати такою, що втратила чинність.

Конституцію (Основний Закон) України від 20 квітня 1978 року

з наступними змінами і доповненнями.

Стаття 3. Визнати таким, що втратив чинність.

Конституційний Договір між Верховною Радою України

та Президентом України «Про основні засади організації

та функціонування державної влади і місцевого самоврядування

в Україні на період до прийняття нової Конституції України»

у зв'язку з прийняттям Конституції України.

Голова Верховної Ради України Президент України

О.Мороз

Л.Кучма

Історія України

розподілу повноважень між законодавчими і вико-

навчими органами державної влади, продовжував

далі Президент, без створення дійової виконавської

вертикалі, без чіткого визначення хто і за що

відповідає, ми і далі будемо тупцювати на місці

Оскільки навколо закону про владу розв'язано об-

лудну політичну кампанію, під час якої Президента

звинувачували у намаганнях створити авторитар-

ний режим і здійснити антиконституційний перево-

рот, Л Кучма й вирішив вдатися до народного воле-

виявлення Питання в бюлетені опитування гро-

мадської думки ставилося руба кому виборці

довіряють — Президентові України або Верховній

Раді України

До опитування справа не дійшла Гостру кризу

влади у червні 1995 р припинила Конституційна

угода, укладена строком на один рік Л Кучмою і

О Морозом Під угодою, яка в основному відтво-

рювала положення не прийнятого конституційною

більшістю закону „Про державну владу і місцеве

самоврядування", поставили підписи більше поло-

вини депутатів Тимчасово припинялася дія поло-

жень Конституції 1978 р , які суперечили угоді

Вважалося що за рік гілки влади дійдуть згоди у

конституційному питанні На цей строк обмежува-

лися повноваження парламенту та місцевих рад і

розширювалися нормотворчі та адміністративні

функції виконавчої влади

Винятково важливий етап і нестандартний крок,

яким став Конституційний Договір між Верховною

Радою і Президентом України, дозволив зберегти

керованість започаткувати цілісність державної

політики на основі принципу розподілу влади сти-

мулювати, власне, конституційний процес

В лютому 1996 р конституційна комісія пере-

дала проект Основного закону на розгляд парла-

менту разом із зауваженнями своїх членів Проект

розглядався майже три місяці Відбулося три

офіційних читання

„Яблуком розбрату" серед депутатів стали п'ять

пунктів розподіл повноважень між гілками влади,

проблема власності, державна символіка, статус

російської мови і статус Республіки Крим У черго-

вий раз конституційний процес зайшов в глухий

кут

В цій ситуації Рада національної безпеки і Рада

регіонів рекомендували Президенту оголосити ре-

ферендум про затверження Основного закону в ре-

дакції, винесеній конституційною комісією на роз-

гляд Верховної Ради Ця редакція передбачала

двопалатну структуру парламенту і його переймену-

вання в Народні Збори Л Кучма підписав відпо-

відний указ, після чого протистояння з парламентом

набуло найгострішого характеру

Однак політичні діячі України спромоглися пе-

реступити для загального добра через власні пере-

конання та амбіції У парламенті виникла не-

офіційна депутатська узгоджувальна комісія на чолі

з народним депутатом М Сиротою На початку

травня вона була затверджена Верховною Радою як

тимчасова спеціальна депутатська комісія Долаю-

чи величезні труднощі, комісія узгоджувала думки

різних фракцій, партій і течій у кожній спірній

статті Конституції

Загалом копітка робота над проектом Консти-

туції який дістав перепустку в життя, тривала май

же два роки Для цього були потрібні справді ти-

танічні

зусилля, безмежне терпіння, здатність до

компромісу, усвідомлена відповідальність за долю

країни та народу, за суспільний спокій

Знаменита „конституційна ніч" (з27 на28 черв-

ня),

протягом якої було утверджено Основний За-

кон нашої держави, стала наочним втіленням зако-

ну переходу кількості в якість День прийняття

Конституції проголошено державним святом

Значення Конституції для держав і суспільств

загальновідоме А для України, яка перебуває на

перехідному етапі свого розвитку, цей основопо-

ложний документ має справді доленосну вагу

З прийняттям Конституції підведено риску

ПІД

періодом бездержавності, гарантовано неза-

лежність України Цим вона остаточно утвердилася

у світі

Визначено базові координати й орієнтири су-

купність суспільних цінностей — усе те що формує

політико-економічну систему

Створено передумови для того, щоб функціону-

вання і розвиток держави й суспільства не залежа-

ли від політичних орієнтацій партій та окремих

діячів

Вичерпно окреслено відносини держави і грома-

дянина, їх права та взаємні обов'язки, встановлено

граничні межі втручання держави у життя сус-

пільства та окремої особи

Такі принципи, випробувані й збагачені віковою

практикою, освячені традиціями і звичаями, лежать

в основі загальновизнаних у світі демократій

У доповіді з нагоди першої річниці прийняття

Конституції Президент України Л Д Кучма виклав

найбільш вагомі наслідки введення її в дію держав-

не будівництво здійснюється у більш-менш визна-

чених рамках, діяльність державних інститутів та

396

Конституційний процес Основні положення Конституції України

ВІДНОСИН

між

НИМИ

введено у конституційне русло,

у свідомості людей остаточно утвердилася ідея дер-

жави, народ перетворюється з об'єкта політики у

вищий її суб єкт, розширюється свобода його дій у

політиці та економіці, ми вийшли на новий вектор

соціального поступу — від тоталітаризму до демо-

крати, розвиваємося за умов багатоманітних форм

господарювання та власності, окреслено контури

соціально-економічної структури держави, набули

прогнозованого характеру суспільно-політичні про-

цеси, зруйновано ідеологічний фетишизм і

закріплено політичний плюралізм, сформоване

сприятливе міжнародне середовище для зміцнення

безпеки держави і розв'язання внутрішніх проблем

Головний підсумок полягав у тому, що було за-

вершено період державного становлення, вибудува-

но каркас держави і закладено основу для реалізації

ключової конституційної формули людина — сім'я

— суспільство — держава

До основних положень Конституції відносяться

загальні питання щодо засад державного ладу, які

визначаються в розділі І Зпдно з ними Україна є

суверенною і незалежною, демократичною, соці-

альною, правовою державою Тобто мова йде про

державу, яка за своїми суттєвими ознаками нале-

жить до співдружності держав так званого „відкри-

того суспільства", гуманістичного за своєю спрямо-

ваністю

Демократичну суть Української держави закрі-

плює й конкретизує стаття 5 Конституції Вона, по-

перше, проголошує, що Україна за формою прав-

і ління є республікою, по-друге, закріплює принцип

( народовладдя

Демократизм форм правління в Україні визна-

чається й тим, що державна влада здійснюється на

засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судо-

ву і виключно у межах повноважень, які закріплені

Конституцією та чинним законодавством за дер-

жавними органами, що відносяться до зазначених

гілок державної влади

Важливою ознакою демократи є також розви-

і ток в Україні місцевого самоврядування як недер-

і жавної форми участі місцевого населення (тери-

торіальних громад сіл, селищ та міст) у вирішенні

питань місцевого значення, що регулюється спеці-

альним законом про місцеве самоврядування

Важливе з точки зору закріплення у країні де-

| мократичного режиму затвердження в Конституції

принципу політичної економічної та ідеологічної

багатоманітності суспільного життя Спеціально за-

значається, що жодна ідеологія не може визнавати-

ся державою як обов'язкова, захищатися цензурою,

яка взагалі забороняється Держава гарантує сво-

боду політичної діяльності, не забороненої її Кон-

ституцією і законами Заборона політичної діяль-

ності можлива лише у тих випадках коли ця

діяльність загрожує національній безпеці, гро-

мадському порядку, пов'язана з формуванням та

існуванням не передбачених законом військових та

інших збройних формувань

Україна є соціальною державою У статті З

Конституції сформульовано принцип, за яким

„Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недо-

торканість і безпека визнаються в Україні найви- Р

щою соціальною цінністю Держава відповідає пе-

ред людиною за свою діяльність"

Ці вихідні положення конкретизуються у ряді

інших конституційних норм, які відносяться до за-

гальних засад Конституції Перш за все, закріплю-

ються найбільш сприятливі для населення принци-

пи мовної політики держави, у тому числі для

національних меншин, положення, що визначають

гуманістичну спрямованість розвитку української

нації, її самобутності та культури, а також усіх

корінних народів і національних меншин Соціаль-

ний характер Української держави визначає і кон-

ституційне регулювання питань, пов'язаних з вико-

ристанням власності і захистом усіх суб'єктів права

власності, закріплення принципу соціальної спря-

мованості економіки, рівності перед законом усіх

суб'єктів права власності, забезпечення екологічної

безпеки і підтримання екологічної рівноваги на те-

риторії України, а також здійснення інших соціаль-

но значущих заходів

У Загальних засадах Конституції закріплено

характеристику України як правової держави

Стаття 8 проголошує принцип верховенства права і 1

звертає увагу на його дієвість У цій та інших стат- ]

тях даного розділу закріплено принципові положен-

ня, що є невід'ємними ознаками правової держави

найвища юридична сила Конституції, обов'яз-

ковість відповідності їй усіх інших нормативно-пра-

вових актів, що видаються в Україні, пряма дія

норм Конституції, можливість безпосередньо, по-

силаючись на відповідні її норми, захищати свої

права у суді, закріплення принципів, за якими ніхто

не може бути примушений робити те що не пере-

дбачене законодавством, державні й самоврядні ор-

гани та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на

підставі, у межах повноважень та у спосіб, що пере-

дбачені Конституцією та законами України

Як одну з головних ознак правової держави слід

397

Історія України

розглядати порядок регулювання, захисту і прак-

тичного здійснення прав та свобод людини і грома-

дянина

Серед інших принципово важливих настанов,

що містяться у Загальних засадах Конституції Ук-

раїни, слід відмітити визначення України як унітар-

ної держави, територія якої є цілісною і недоторка-

нною,

встановлення єдиного громадянства, визнан-

ня за відповідних умов чинних міжнародних дого-

ворів частиною національного законодавства тощо

У Конституції України 1996 року знайшли

закріплення принципові положення стосовно захис-

ту прав людини і громадянина, що містяться в осно-

воположних міжнародних документах Як суб'єкт

міжнародного права, одна із засновниць ООН, Ук-

раїна проводить активну роботу, спрямовану на ви-

користання не тільки національних, а й міжнарод-

них інститутів захисту прав людини Крім уже зга-

даного визнання норм міжнародних договорів час-

тиною національного законодавства України, про це

свідчить і стаття 55 Конституції, де записано, що

кожен має право, після використання всіх

національних засобів правового захисту своїх прав

звертатися за захистом своїх прав та свобод до

відповідних міжнародних судових установ або до

відпові і органів міжнародних організацій, чле-

ном або учасницею яких є Україна

Конституція України закріплює широкий

сш тр прав та свобод людини і громадянина, що

охоп

\ює

усі без винятку права і свободи, які прий-

нято вважати демократичною світовою спільнотою

за відповідні гуманістичні стандарти у цій сфері

суспільного і державного життя Так, до особистих

прав людини Конституцією віднесені право на

вільний розвиток своєї особистості (ст 23),

невід'ємне право на життя (ст 27), право на повагу

до людської гідності (сг28), право на свободу та

особисту недоторканість (ст 29), право на недотор-

каність житла (стЗО), право на таємницю листу-

вання, телефонних розмов, телеграфної та іншої ко-

респонденції (ст 31), право на невтручання в особи-

сте і сімейне життя (ст 32), право на свободу пере-

сування і вільний вибір місця проживання (ст 33),

право на свободу думки і слова (ст34), право на

свободу світогляду і віросповідання (ст 35)

До політичних прав Конституція відносить пра-

во на об'єднання у політичні парти та політичні ор-

ганізації (стЗб), право брати участь в управлінні

державними справами (ст 38), право на мирні збо-

ри та маніфестації (ст39), право на звернення

(ст40)

У контексті економічних, соціальних та куль-

турних прав людини і громадянина Конституція

передбачає право кожного володіти, користува-

тися і розпоряджатися своєю власністю, результа-

тами своєї інтелектуальної, творчої діяльності

(ст41),

право на підприємницьку діяльність

(ст42),

право на працю (ст43), право на страйк

для захисту своїх економічних і соціальних інтересів

(ст47),

право на відпочинок (ст45), право на

соціальний захист (ст 46), право на житло (ст 47),

право на достатній життєвій рівень (ст 48), право

на охорону здоров'я (ст 49), право на безпечне для

життя і здоров'я довкілля (ст50), право, зумовле-

не гарантуванням вільної згоди на шлюб, а також

захистом материнства, батьківства, дитинства і сім і

(ст ст

51,52),

право на освіту (ст 53), право на сво-

боду творчої діяльності (ст 54)

У Конституції встановлюються гаранти прав

людини і громадянина До них належить зокрема,

право на судовий захист громадянином своїх прав

та свобод (ст 55)

Крім судового захисту, Конституція передбачає

введення інституту Уповноваженого Верховної Ра-

ди України з прав людини, що також слід розгляда-

ти як важливу гарантію захисту і практичної ре-

алізації прав та свобод людини і громадянина в Ук-

раїні

Захист прав людини в суді визначається й ря-

дом інших конституційних настанов До них, зокре-

ма, слід віднести положення ст 63, у якій ідеться

про право особи на відмову від дачі свідчень щодо

себе, членів сім'ї, чи близьких родичів, про право на

захист у процесі слідства і судового розгляду спра-

ви, про статус засудженого

До інших основних положень Загальних засад

Конституції України належать перш за все ті, що

стосуються мовної політики Вони визначають, що

державною мовою в Україні є українська, всебічний

розвиток і функціонування якої в усіх сферах

суспільного життя на всій території України забез-

печується державою

Поряд з цим гарантується вільний розвиток,

використання і захист російської та інших мов

національних меншин Держава повинна також

сприяти вивченню мов міжнародного спілкування,

що є однією з суттєвих ознак відкритості ук-

раїнського суспільства Конституція та Закон про

мови, прийняття якого передбачене Конституцією,

гарантують реальне здійснення зазначених прин-

ципів

Конституція визначає й основні напрямки у

398

Конституційний процес Основні по юження Конституції України

розвитку етнічної та культурної політики держави

В ній підкреслюється, що держава сприяє кон-

солідації та розвитку української нації, її історичної

свідомості, традицій і культури

Разом з розвитком української культури Кон-

ституція закріплює положення, спрямовані на роз-

виток етнічної, культурної, мовної та релігійної са-

мобутності всіх корінних народів і національних

меншин України Термін "корінні народи" не прини-

жує гідності представників інших етносів, що зна-

ходяться в Україні Навпаки, він підкреслює істо-

ричну традицію, пов язану з проживанням в Україні

широкого кола представників російського, кримсь-

котатарського, польського, єврейського та деяких

інших етносів

Важливим є конституційне положення зпдно з

яким „Україна дбає про задоволення національно-

культурних і мовних потреб українців, які прожива-

ють за межами України"

До принципових і послідовно демократичних

слід віднести настанови Загальних засад Консти-

туції, які визначають український народ як суб'єкт

права власності на землю, її надра, атмосферне по-

вітря, водні та інші природні ресурси, які знаходя-

ться в межах території України Подібний правовий

статус мають також природні ресурси континен-

тального шельфу України, виключної (морської)

економічної зони Від імені народу право власника

щодо зазначених об єктів здійснюють органи дер-

жавної влади та органи місцевого самоврядування

Конституція спеща \ьно визначає правовий ста-

тус власності Право користуватися об'єктами пра-

ва власності народу має кожний громадянин

При цьому відповідні обов'язки покладаються

не тільки на конкретного власника, а й на державу,

яка покликана забезпечувати захист прав усіх

суб єктів права власності і господарювання,

соціальну спрямованість економіки Закріплюється

й принцип рівності усіх суб'єктів права власності

перед законом

У Конституції підкреслюється, що основним

національним багатством України є земля, яка пере-

буває під особливою охороною держави Право

власності на неї гарантується чинним українським

законодавством Воно може набуватися і реалізову-

ватися окремими громадянами, юридичними особа-

ми та державою на підставах і у порядку, визначе-

них законом

В Україні, яка постраждала від Чорнобильської

катастрофи, подолання й наслідків, забезпечення

екологічної безпеки, збереження генофонду народу

є обов'язком держави, виконання якого має пріори-

тетне значення

Загальні засади Конституції встановлюють та-

кож основи національної безпеки та зовнішньо-

політичної діяльності України Згідно з ними

національна безпека пов'язується із захищеністю

життєво важливих інтересів особи, держави і

суспільства від наявних та можливих внутрішніх та

зовнішніх загроз в усіх сферах суспільних відносин

У статті 17 визначаються вихідні положення сто-

совно захисту суверенітету і територіальної

цілісності, забезпечення економічної та інфор-

маційної безпеки України, встановлюються основні

засади щодо діяльності Збройних Сил, а також

військових формувань і правоохоронних органів,

що забезпечують державну безпеку і захист дер-

жавного кордону

Наголошено на тому, що Збройні Сили та інші

військові формування не можуть бути використані

для обмеження прав та свобод громадян або з ме-

тою повалення конституційного ладу, усунення ор-

ганів влади чи перешкоджання їх діяльності

Принципове значення мають і норми цієї статті,

якими визначено, що на території України заборо-

няється створення і функціонування будь-яких

збройних формувань, не передбачених законом, а

також не допускається розташування іноземних

військових баз

Визначаючи спрямованість зовнішньополітич-

ної діяльності держави, Конституція робить наго-

лос на забезпеченні національних інтересів та без-

пеки України шляхом підтримання мирного і

взаємовигідного співробітництва з членами міжна-

родного співтовариства за загальновизнаними

принципами і нормами міжнародного права

Завершується визначення Основних засад

Конституції описом державних символів України

— Державного Прапора, Державного Герба і Дер-

жавного Гімну

В Основному Законі визначено конституційні

органи України, їх статус, повноважень та обов'язки

Верховна Рада України, яка складається з 450

народних депутатів, обраних виборцями у виборчих

округах, є єдиним органом законодавчої влади в

Україні, парламентом держави Вона обирається на

роки, працює у режимі чергових і позачергових

сесій її повноваження можуть бути припинені

Президентом України, якщо протягом 30 днів

однієї чергової сесії пленарні засідання Верховної

Ради не можуть розпочатися

Організаційними формами парламентської

399

Історія України

ДІЯЛЬНОСТІ є робота постійних комітетів Верховної

Ради, тимчасових комісій, що створюються для

розгляду окремих питань, партійних фракцій в пар-

ламенті, а також позафракшйних груп

Уся організація роботи Верховної Ради

здійснюється відповідно до вимог Конституції і

прийнятого парламентом Регламенту своєї діяль-

ності

Найважливіші повноваження Верховної Ради

України закріплені за нею у статтях 85, 92, 111

Конституції Водночас, зпдно з принципом роз-

поділу влад, парламент не можна розглядати як

найвищий орган державної влади Це стосується не

тільки його відношення до інших загальнодержав-

них інституцій (Президента України, Кабінету

Міністрів, Конституційного Суду та Верховного

Суду),

а й щодо місцевих рад Конституція 1996

року, на відміну від попередніх, не закріплює прин-

цип єдності представницьких органів усі інші ради

визначаються в ній не як місцеві органи державної

влади, а як органи місцевого самоврядування Тому

вплив парламенту на діяльність державних органів

та органів місцевого самоврядування здійснюється

виключно шляхом прийняття законів, які є обов'яз-

ковими для всіх суб'єктів на території України

Верховна Рада України виконує ряд функцій

щодо створення відповідних органів державного

управління Так, вона дає згоду на призначення

Президентом України Прем'єр-міністра, призна-

чення на посаду та звільнення з посади за поданням

Президента України Голови Національного банку

До її повноважень належить також призначення та

звільнення половини складу Ради Національного

банку, Національної Ради з питань телебачення і

радіомовлення

У світлі цих установчих положень слід розгля-

дати і повноваження Верховної Ради щодо призна-

чення на посади та звільнення з посад Голови та

інших членів Рахункової палати, яка здійснює кон-

троль за використанням коштів Державного бюд-

жету України від імені Верховної Ради

Президент України визначається Конституцією

як глава держави, що виступає від її імені Він є га-

рантом державного суверенітету, територіальної

цілісності України, додержання Конституції, прав

та свобод людини і громадянина

Визначення статусу Президента України як гла-

ви держави підтверджують особливість і багато-

функціональну сутність цієї державної посади Гла-

ва держави уособлює державну владу у цілому, він

не є одним із суб'єктів розподілу влад Навпаки,

саме глава держави об'єднує всі тки державної

влади, забезпечує спрямованість їхньої діяльності

у спільному напрямку Президент здійснює погод-

жувальну функцію стосовно діяльності різних гілок

державної влади, виступає у ролі арбітра в разі ви-

никнення непорозумінь між законодавчою і вико-

навчою гілками влади, забезпечує єдність держави

Президент України обирається громадянами

держави на основі загального, рівного і прямого ви-

борчого права, шляхом таємного голосування стро-

ком на 5 років Він повинен бути громадянином Ук-

раїни, проживати в Україні перед днем виборів про-

тягом не менше 10 років, мати право голосу, во-

лодіти активним виборчим правом, а також держав-

ною мовою Президент може займати цю посаду не

більш як два строки підряд Він може бути обраний

й на третій строк, однак тільки після того, як цю по-

саду займала інша особа Президентові України за-

бороняється мати інший представницький мандат

обіймати посаду в державних чи громадських орга-

нах, займатися підприємницькою діяльністю Пов-

новаження новообраного Президента починаються

з моменту складання ним присяги народові України,

до якої його приводить на урочистому засіданні

Верховної Ради Голова Конституційного С\д\

Правовою формою керівництва, що його

здійснює Президент України, є укази та розпоряд-

ження, які він видає

Зазначені вище повноваження Президента Ук-

раїни органічно пов язані з його державним стату-

сом, тому вони не можуть бути делеговані будь-

якому державному органу чи посадовій особі

Вищим органом у системі органів виконавчої

влади є Кабінет Міністрів Правова база його

діяльності — Конституція, закони України та акти,

видані Президентом України

Хоча Кабінет Міністрів й очолює усю гику сис-

теми виконавчої влади в державі, зпдно з Консти-

туцією він відповідальний перед Президентом Ук-

раїни та підконтрольний і підзвітний Верховній

Раді На практиці ця залежність реалізується у то-

му, що Президент України призначає за згодою

Верховної Ради Прем'єр-міністра, припиняє його

повноваження і приймає рішення про його відстав-

ку Крім того, Президент України за поданням

Прем'єр-міністра призначає членів Кабінету

Міністрів, керівників інших центральних органів

виконавчої влади, голів місцевих державних

адміністрацій, а також звільняє їх з посад У разі

потреби Президент може висловлювати свою по-

зицію щодо вирішення Кабінетом Міністрів питань

400

Конституційний процес Основні положення Конституції України

принципової ваги, хоча він і не очолює виконавчу

владу

Підконтрольність та підзвітність Кабінету

Міністрів Верховній Раді знаходять своє відобра-

ження у тому, що парламент затверджує бюджет,

поданий Урядом, приймає рішення про його вико-

нання, схвалення чи відхилення Програми діяль-

ності Уряду, контролює його роботу На пропо-

зицію не менш як однієї третини народних депу-

татів України від конституційного складу Верховної

Ради вона може розглянути питання про

відповідальність Кабінету Міністрів та висловити

йому недовіру

Кабінет Міністрів є вищим державним органом

оперативного управління Його діяльність спрямо-

вується на забезпечення суверенітету та еко-

номічної самостійності держави, на активне прове-

дення фінансової, цінової, інвестиційної та податко-

вої політики, забезпечення соціального захисту на-

селення, вирішення актуальних питань розвитку

освіти, науки, культури, охорони природи, еко-

логічної безпеки і природокористування Кабінет

Міністрів розробляє загальнодержавні програми

економічного, науково-технічного, соціального і

культурного розвитку та організовує їх здійснення,

забезпечує рівні умови щодо розвитку різних форм

власності, здійснює необхідні заходи у сфері забез-

печення обороноздатності держави, боротьби зі

злочинністю, спрямовує і координує роботу

міністерств та інших органів виконавчої влади то-

що

Правовою формою діяльності Кабінету Мініс-

трів є постанови — акти колегіального управління,

що приймаються на його засіданнях, і розпоряд-

ження — як правило, акти одноособового керів-

ництва, видані Прем'єр-міністром або одним з його

заступників

Строк повноважень Кабінету Міністрів

пов'язаний зі строком повноважень Президента

України У разі дострокового припинення своїх пов

новажень Президентом України Кабінет Міністрів

може продовжувати свою діяльність до вирішення

цього питання новим Президентом

До центральних органів виконавчої влади нале-

жать міністерства, державні комітети та інші відом-

ства загальнодержавного рівня Міністерства у

своїй більшості є центральними органами галузево-

го управління, державні комітети та відомства

здійснюють керівництво переважно на міжгалу-

зевій основі

Уряд діє на основі Закону про Кабінет Мініс-

трів України, міністерства та інші центральні органи

виконавчої влади — на основі Указу Президента

України від 12 березня 1996 р „Про загальне поло-

ження про міністерство, інший державний орган

державної виконавчої влади"

Органами державної виконавчої влади на

місцях є обласні, районні, а також створені у містах

Києві та Севастополі відповідні державні

адміністрації, їх голови призначаються Президен-

том України, а оперативне керівництво місцевими

державними адміністраціями здійснює Кабінет

Міністрів

Місцеві державні адміністрації повинні забез-

печувати на своїх територіях виконання Консти-

туції, чинних законів, указів та розпоряджень Пре-

зидента України, інших актів центральних органів

виконавчої влади, законність та правопорядок, про

додержання прав та свобод громадян і організову-

вати виконання державних та регіональних програм

соціально-економічного та культурного розвитку,

програм охорони довкілля, національно-культурно-

го розвитку і задоволення потреб національних

меншин, вирішення питань, пов'язаних з прийнят-

тям та виконанням районних та обласних бюджетів

здійснювати оперативне управління на місцях

Місцеві державні адміністрації зобов'язані

постійно координувати свою діяльність з

відповідними органами місцевого самоврядування,

допомагати їм у задоволенні потреб територіальних

громад, вирішенні актуальних питань життя місце-

вого населення

Ці органи діють на основі Конституції і закону

про місцеві державні адміністрації

З прийняттям Основного Закону утворено

якісно нову інституцію у системі державних органів

— Конституційний Суд Його діяльність спрямо-

вана на посилення конституційного контролю в усіх

без винятку сферах, стабілізацію і зміцнення кон-

ституційного ладу, утвердження принципу верхо-

венства права та найвищої юридичної сили Консти-

туції, прямої дії її норм, забезпечення консти-

туційних прав та свобод людини і громадянина

Конституційний Суд України діє на основі по-

ложень про нього, закріплених у розділі XII Кон-

ституції, Закону України від 16 жовтня 1996 р

„Про Конституційний Суд України" та затвердже-

ного ним регламенту

Конституційний Суд є окремим, незалежним

від судів загальної юрисдикції, єдиним в Україні ор-

ганом конституційної юрисдикції Його функція по-

лягає у вирішенні питань про відповідність законів

401

Історія України

та інших правових актів Конституції України, а та-

кож офіційному тлумаченні Конституції та законів

Суб'єктами звернень до Конституційного Суду

можуть бути Президент України, не менш як 45 на-

родних депутатів України, Верховний Суд України,

Уповноважений Верховної Ради з прав людини,

Верховна Рада Автономної Республіки Крим

Окремі громадяни можуть звертатися до Кон-

ституційного Суду не безпосередньо, а через Упов-

новаженого Верховної Ради з прав людини, на яко-

го покладено здійснення парламентського контро-

лю за додержанням конституційних прав та свобод

людини і громадянина

Конституційний Суд України складається з 18

суддів, які призначаються у рівній кількості (по

шість) відповідно Президентом України, Верхов-

ною Радою та з'їздом суддів України терміном на 9

років без права бути призначеними на повторний

термін Голова Конституційного суду обирається

самими суддями із свого складу шляхом таємного

голосування на трирічний строк без права бути пе-

реобраним

Конституція визначає територіальний устрій та

органи місцевого самоврядування України

Територіальний устрій грунтується на засадах

цілісності та єдності державної території, поєднан-

ня централізації у здійсненні державної влади, зба-

лансованості соціально-економічного розвитку на-

селених пунктів та регіонів Це конституційне поло-

ження випливає з того, що український народ, який

проживає на своїй етнічній території, має лише йо-

му властиві світогляд, загальноукраїнську культуру,

характерну антрополопю, мову, ментальність тощо

Відповідно ДО статті 133 Конституції систему

адміністративно- територіального устрою України

складають Автономна Республіка Крим, області,

райони, міста, райони в містах, селища і села

До складу України входять Автономна Рес-

публіка Крим, Вінницька Волинська, Дніпропет-

ровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська,

Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кірово-

градська, Луганська, Львівська, Миколаївська,

Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тер-

нопільська, Харківська, Херсонська, Хмельниць-

ка, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області,

міста Київ та Севастополь

Міста Киш та Севастополь мають спеціальний

статус, який визначається відповідними законами

України

Україна належить до числа держав з високим

рівнем урбанізації, що пов'язане в основному з

формуванням на її території широкої мережі міст —

444, де проживає понад ЗО млн чол , а також се-

лищ міського типу — 907 (близько 4 млн жи-

телів) Всього в Україні нараховується 30184 насе-

лених пункти

На розвиток і зміцнення демократичної,

соціальної, правової держави спрямований

закріплений в Конституції принцип, яким в Україні

визнається і гарантується місцеве самоврядування

Загальне поняття місцевого самоврядування

міститься в частині 1 статті 140 Конституції, згідно

з якою місцеве самоврядування є правом тери-

торіальної громади — жителів села, селища та

міста — самостійно вирішувати питання місцевого

значення в межах Конституції та законів України

Таким чином, первинним суб'єктом місцевого

самоврядування Конституція України проголошує

не адміністративно-територіальну одиницю, а тери-

торіальну громаду як певну спільність громадян,

об'єднаних за територіальною ознакою з метою за-

доволення своїх колективних потреб і запитів, а та-

кож для захисту своїх законних прав та інтересів

Це означає розширення форм безпосередньої

участі територіальних громад — жителів сіл, се-

лищ, міст в Україні — в управлінні місцевими спра-

вами

Формами безпосереднього здійснення тери-

торіальними громадами сіл, селищ, міст своїх само-

врядних повноважень є місцеві вибори та референ-

думи

Формами безпосередньої участі жителів сіл, се-

лищ, міст у здійсненні окремих повноважень, відне-

сених до відання місцевого самоврядування, є за-

гальні збори громадян за місцем проживання, що

можуть скликатися на рівні будинку, вулиці, квар-

талу, житлового комплексу, мікрорайону, а також

окремих населених пунктів, які не є самостійними

адміністративно-територіальними утвореннями

Відповідно до частини 6 статті 140 Конституції

сільські, селищні та міські ради можуть дозволяти

їм створювати будинкові, вуличні, квартальні та

інші органи самоорганізації населення і наділяти їх

частиною власної компетенції, фінансів, майна

Таким чином, за новою Конституцією основни-

ми носіями самоврядних повноважень, головною

формою самоорганізації територіальних громад в

Україні (як і в переважній більшості демократичних

країн) визнаються виборні представницькі органи

Щодо здійснення місцевого самоврядування у

містах Києві І Севастополі, то його особливості ма-

ють визначатися окремими законами України

402