Верстюк В.Ф., Гарань О.В. та ін. Історія України

Подождите немного. Документ загружается.

Утвердження незалежної України

ди відповідно зріс Будучи залежними від волі ви-

борців, не маючи реальних повноважень, ствстав-

них з повноваженнями КПРС, ради не могли за-

довільно справлятися з диктаторською владою

Наслідком цього стало загальне паління ефектив-

ності державного управління в усіх його ланках і по-

слаблення авторитету влади Посилилася некеро-

ваність процесами суспільного розвитку Це над-

звичайно болюче позначилося на суспільному

житті, тому що держава, як і раніше, залишалася

власником і розпорядником переважної частки про-

дуктивних сил

За 1992—1994 рр Верховна Рада України

прийняла близько 450 законів В умовах відсут-

ності цілісної концепції переходу від тоталітарного

до демократичного суспільства багато з них вияви-

лися відірваними від життя і належним чином не

спрацювали Законодавців звинувачувати у цьому

не варто У пострадянському просторі (і меншою

мірою — в усіх європейських країнах колишнього

"соціалістичного табору") створилася унікальна

соціально-економічна ситуація, до якої не пасував

весь нагромаджений людством досвід реформ

Просуватися вперед можна було лише методом

проб і помилок, пристосовуючи законодавство не

стільки до тривалої перспективи, скільки до пеку-

чих проблем сьогодення До того ж у колишніх со-

юзних республіках чітко проявилася цілком зро-

зуміла закономірність радикалізм нового законо-

давства був тим меншим, чим кращим виглядало

поточне становище Ситуація в Україні, зокрема,

була набагато кращою, ніж у Роси, особливо щодо

продовольчого постачання населення Відповідно

серед української політичної еліти переважали на-

строї на користь якомога повільнішого просування в

реформах Небезпека такого підходу виявилася не

відразу

Існувала ще одна причина декларативності дея-

ких законів Верховної Ради незабезпеченість їх

відповідним механізмом впровадження В міру того

як законотворці позбавлялися рис непрофесійності,

цей недолік поступово вичерпувався

Зникнення з історичної сцени державної парти

ініціювало трансформацію влади незалежно від

усвідомленої волі політичних діячів Власне, процес

її перетворення розпочався ще на останньому етапі

існування державної парти, з проведення перших

вільних виборів в український парламент Суть цьо-

го процесу полягала в розщепленні диктаторської

влади компартійних структур, яка на поверхні

політичного життя виступала у звичних формах

"радянської влади", на залежну від електорату за-

конодавчу і виконавчу плки влади

5 липня 1991 р Верховна Рада прийняла закон

про заснування поста Президента держави На-

родні депутати тоді ше не усвідомлювали, що з поя-

вою Президента почнеться розщеплення моноліту

радянської влади на самостійні плки, здатні про-

тистояти одна одній і взаємно врівноважуватися,

тобто попереджувати переростання будь-якої з них

у диктатуру

Продиктовані життям зміни раз у раз вносили-

ся до конституції 1978 р , яка залишилася діючою

до 1996 р Отже, коли в усіх колишніх союзних

республіках були прийняті нові конституції, Україна

жила за перелицьованим основним законом ра-

дянського зразка

Свідомо відмовившись під приводом досягнен-

ня злагоди в суспільстві від боротьби на небезпеч-

ному конституційному полі, українська політична

еліта загальмувала перехід до демократичного уст-

рою Це призвело до сумних наслідків Зберегти

тоталітарний режим після ліквідації державної

парти було неможливо, хоча багато хто з відірваних

від реальності політичних діячів щиро сподівався на

такий поворот подій Але гальмування демократич-

них перетворень, і перш за все економічних реформ,

виявилося вкрай небезпечним Добре чи погано, але

радянська влада завжди забезпечувала безпе-

ребійне функціонування державних установ, від

яких залежали практично всі сфери суспільного-

життя Навпаки, у пострадянський період держав-

ний апарат став працювати з перебоями внаслідок

неокресленості або неузгодженості функцій Вер-

ховної Ради як представника законодавчої влади і

Президента як представника виконавчої влади

Конституційна неокреслешсть повноважень

призводила до постійного "перетягування ковдри" у

взаємовідносинах між законодавчою і виконавчою

владами Прагнучи керувати країною за допомогою

указів,

Л Кравчук заснував у лютому 1992 р Дер-

жавну думу України 3 документа, яким окреслю-

валися й повноваження, випливало, що цей орган

повинен виконувати консультативні функції при

Президенті

Поява Державної думи недвозначно свідчила

про намір Л Кравчука не обмежуватися сферою ви-

конавчої влади, а взяти на себе частину повнова-

жень Верховної Ради Певна лопка у цьому була

законодавча діяльність парламенту не встигала за

життям Народні депутати витрачали багато часу на

розв'язання поточних питань управління державою

373

Історія України

як на колективних засадах, тобто через розгляд

справ у Верховній Раді, так і на індивідуальній ос-

нові (лобістська діяльність у межах власного вибор-

чого округу або "за інтересами")

Через 9 місяців виявилося, що Державна дума

була мертвонародженою ідеєю Президент змуше-

ний був розпустити іі, наразившись на жорстку

опозицію парламенту Більш актуальним для нього

було зміцнення виконавської вертикалі влади

В березні 1992 р з подання Л Кравчка Верхов-

на Рада прийняла закон про запровадження посади

представника Президента Законом встановлюва-

лося, що представник Президента є найвищою по-

садовою особою виконавської влади — главою

місцевої адміністрації в областях, районах і містах

центрального підпорядковування — Києві та Се-

вастополі Вказувалося, що він забезпечує ре-

алізацію законів та розпоряджень законодавчої і

виконавчої влади, контролює діяльність місцевого

та регіонального самоврядування, а також

підприємств, організацій та установ, незалежно від

їх підпорядкування і форм власності Разом з цим

представник Президента не мав повноважень ска-

совувати рішення виконавчих комітетів рад, навіть

якщо вони суперечили закону Він міг тільки призу-

пинити їх дію на час розгляду конфліктної ситуації

в судовому порядку Наявність контрольних

функцій не давала йому права розв'язувати питан-

ня, що входили до компетенції місцевих рад

Інститут представників Президента певною

мірою зміцнив виконавську вертикаль влади Разом

з тим взаємовідносини між представниками Прези-

дента і головами обласних та районних рад залиша-

лися неокресленими Під час внесення змін і допов-

нень до закону про представників Президента у бе-

резні 1993 р Верховна Рада проголосила, що голо-

ви обласних та районних рад залишаються найви-

щими посадовими особами в своїх регіонах Подан-

ня Л Кравчука про те, що ними мають стати пред-

ставники Президента, не було взяте до уваги

Невизначеними залишалися також взаємо-

відносини найвищих посадових осіб всередині вико-

навської гілки влади, передусім Президента і

прем'єр-міністра Безсумнівною була лише підпо-

рядкованість останнього Президенту

У квітні 1991 р хвиля страйкових виступів, у

яких активну роль відігравали студенти, змусила

В Масола подати у відставку Після його відставки

уряд дістав назву Кабінету міністрів, яка підкрес-

лювала його підпорядкованість Президенту На

чолі було поставлено першого заступника Масола

В Фокіна Впродовж 17 місяців кабінет Фокіна

піддавався майже безперервній критиці з боку

партій, профспілок та інших громадських ор-

ганізацій, оскільки економічне становище невпинно

погіршувалося

Верховна Рада в жовтні 1992 р затвердила го-

ловою уряду народного депутата України Л Кучму

Останній очолював одне з найбільших у світі

підприємств по виготовленню ракет стратегічного

значення в Дніпропетровську

Для Президента Л Кучма виявився не таким

поступливим підлеглим, як В Фокш До того ж но-

вому прем'єр-міністру довелось працювати в еко-

номічній ситуації, що значно погіршилася Весною

1993 р він зробив спробу підпорядкувати собі

представників Президента в областях шляхом вве-

дення їх до складу Кабінету міністрів, але не

домігся відповідної санкції з боку Верховної Ради

Натомість Л Кравчук запропонував парламенту,

щоб Президент узяв на себе безпосереднє

керівництво урядом і дістав право приймати укази з

неврегульованих законодавством економічних пи-

тань на час до прийняття парламентом відповідного

закону

Верховна Рада не підтримала Л Кравчука Не

погодилася вона й на відставку Л Кучми, яку ос-

танній запропонував після висунутих Президентом

пропозицій Разом з тим Л Кучма дістав повнова-

ження видавати декрети, які заповнювали законо-

давчий вакуум або навіть могли змінювати в певних

межах існуючі закони

У червні 1993 р Л Кравчук підписав указ про

створення надзвичайного комітету всередині

Кабінету міністрів з питань оперативного упра-

вління народним господарством У функції коміте-

ту, який мав очолити Л Кучма, входили розробка й

реалізація заходів щодо стримування інфляції,

стабілізації виробництва і соціального захисту насе-

лення Структура виконавської влади за цим ука-

зом підлягала істотному перерозподіленню Однак

прем'єр-міністр, з яким вся ця програма дій не була

погоджена, відмовився очолити надзвичайний

комітет Президент змушений був через два дні

відкликати указ Майже одночасно він піддав до-

корінному скороченню штат своєї адміністрації і

ліквідував у ній комісії та ради, що дублювали

відповідні структури Кабінету міністрів

А втім, Кучма і Кравчук так і не змогли знайти

спільної мови Після ряду наполегливих прохань

Верховна Рада України дозволила голові уряду піти

у відставку

374

Утвердження незалежної України

Отже, навіть окремі політичні діячі за відсут-

ності законів, що визначали б коло компетенції по-

садових осіб, не завжди могли домовитися між со-

бою Що ж до діяльності парламенту або колектив-

них органів влади на місцях, то робота їх час від ча-

су заходила в глухий кут з інших причин, а саме

впливу на політичних діячів стереотипів і традицій

тоталітарного минулого Вони не вміли вслухатися в

аргументацію опонентів, не могли знаходити баланс

інтересів й усвідомлено залишати за противником

певні позиції, тобто йти на компроміс, не мали

досвіду політичної боротьби парламентського типу

Нарешті, в них відчувався брак професіоналізму,

завжди властивий для новостворюваної політичної

еліти раніше пригноблених націй

Складність політичного становища України обу-

мовлювала також відсутність масових політичних

партій Нові парти не могли розраховувати на ши-

роке поповнення внаслідок відсутності в суспільстві

традицій багатопартійного життя КПРС була не

політичною партією, а державним утворенням Од-

нак недовіру до неї маси перенесли на новостворю-

вані парти Тому більш-менш масовими ор-

ганізаціями залишалися через різні причини тільки

соціалісти та комуністи, з одного боку, і національ-

но-демократичні сили — з другого Соціалісти та

комуністи поповнювали свої лави за рахунок людей

переважно старшого покоління які звикли перебу-

вати в державній парти і не сприймали змін у

суспільстві Народний рух України, коли він висту-

пав не як партія, а у вигляді слабо оформленого гро-

мадсько-політичного об'єднання, увібрав у свої ла-

ви сотні тисяч людей Вони бажали в його ор-

ганізаціях активно сприяти зламу тоталітарного ла-

ду й державотворчій роботі

На III з'їзді (Всеукраїнських зборах) Народно-

го руху в лютому—березні 1992 р метою дальшої

діяльності було визначено утвердження незалеж-

ності України і розбудова правової демократичної

держави У прийнятих документах проголошувало-

ся, що Рух виступатиме за консолідацію всіх

суспільних сил, які підтримують державотворчий

процес, сприятиме діям Президента і забезпеченню

ефективного функціонування системи влади, але

перебуватиме у конституційній опозиції до вико-

навчих структур З'їзд обрав трьох сшвголш НРУ

— І Драча, М Гориня і В Чорновола

Після з'їзду в таборі націонал-демократів став-

ся розкол Значна їх частина вирішила, що із здо-

буттям незалежності треба зміцнювати державність

і відмовитися від опозиційності Вони почали зай-

мати відповідальні посади в президентських струк-

турах, міністерствах, посольствах Ті, хто згурту-

вався навколо В Чорновола, продовжували бороть-

бу з властями

Рух організував кампанії протестів проти діяль-

ності урядів В Масола та В Фокіна і добився їх

відставки Центральний провід Руху у жовтні 1992

р заявив, що ставлення до уряду Л Кучми залежа-

тиме від ефективності реформаторської діяльності

останнього До складу кабінету Кучми увійшов ряд

пов'язаних з Рухом діячів Зокрема, І Юхновський

зайняв посаду першого віце-прем'єра, а М Жу-

линський і В Пинзеник стали віце-прем'єрами

На IV з'їзді в грудні 1992 р перетворення Ру-

ху в політичну партію завершилося Помилково пе-

ребільшуючи вплив своєї парти на маси, її лідер

В Чорновіл став вимагати розпуску Верховної Ра-

ди і проведення нових виборів на багатопартійній

основі Однак розпочата ним кампанія збирання

підписів для проведення референдуму щодо достро-

кового розпуску парламенту зазнала невдачі Вес-

ною 1993 р від Руху відкололася окрема ор-

ганізація — Всенародний рух України на чолі з

Л Скорик і М Поровським Чисельність первин-

них організацій парти почала скорочуватися, вплив

її на маси послабився

КПРС , що існувала в республіці як комуністич-

на партія України, після заборони відродилася у

формі кількох опозиційних партій Вони швидко

пройшли період становлення й активно включилися

в боротьбу за маси, тобто за місця у Верховній Раді

та в місцевих радах Катастрофічна ситуація в на-

родному господарстві скоротила кількість

прибічників незалежності України й обмежила

вплив національно-демократичних партій На-

томість серед населення зросла підтримка партій

комуністичного спрямування Не маючи програми

виходу з глибокої кризи, вони будували агітацію на

часто справедливій критиці властей, хоч і зловжи-

вали відірваними від реальності лозунгами соціаль-

ної справедливості Керівні й рядові члени цих

партій складалися, як правило, із членів

"зовнішньої КІІРС"

Невелика частка номенклатури, в основному

старшого покоління, залишилася на старих позиціях

в ідеологи Не будучи в змозі поступитися принци-

пами, ортодокси поступилися керівними посадами

Відхід

ВІД

влади відбувався здебільшого через ме-

ханізм голосування Ці люди звикли до призначень

за анкетними даними й не змогли витримати конку-

рентної боротьби на виборах

375

Історія України

Деякі представники компартійної номенклату-

ри, користуючись своїм впливом у господарських

структурах, започаткували невеликий ще прошарок

банкірів, президентів фінансових фондів, біржо-

виків,

власників підприємств і торговельних фірм.

Основна частина номенклатури, що знаходи-

лась між дпома крайніми групами, утворила т.зв.

"партію влади". Це люди, основною професійною

ознакою яких є причетність до влади,— спеціалісти

різних галузей економіки та культури з досвідом

організаційної роботи.

Як зазначалося, за останні роки горбачовської

перебудови партійні функціонери активно пересіда-

ли в керівні крісла радянських структур. Це вдава-

лося тільки тим, хто спромігся пройти крізь сито

вільних виборів. Своєрідна "чистка виборами" оз-

доровила номенклатуру й підготувала її до активної

діяльності в пострадянських умовах. Конкурентів

на владу у неї практично не виявилося. Адже дер-

жавна партія десятками років була єдиною владною

структурою і відбирала собі за допомогою добре

поставленої системи підготовки кадрів найбільш

здібних людей з усіх прошарків суспільства.

Деідеологізованим компартійним прагматикам

вдавалося контролювати і навіть до певної міри на-

правляти суспільно-політичні процеси в Україні, що

розгорнулися після путчу консерваторів у ЦК

КПРС. Коли державна партія втратила здатність

бути носієм диктатури, "передавальний пас" у ви-

гляді "зовнішньої КПРС" став анахронізмом. Тому

прагматики з легким серцем погодилися на заборо-

ну КПРС. Коли Народний рух за широкої

суспільної підтримки висунув гасло незалежності

України, вони теж не заперечили проти ліквідації

Радянського Союзу. Самостійність піднесла статус

української політичної еліти й вперше відкрила пе-

ред нею міжнародні горизонти.

Не маючи справжніх конкурентів, "партія вла-

ди" зустрілася все-таки з викликом людей, які

вперше виринули на поверхню політичного життя у

мітинговій обстановці початку 90-х рр. За допомо-

гою антикомуністичних гасел, підкріплених істо-

ричними свідченнями про жахіття сталінщини, ці

люди спробували скинути компартійних

функціонерів, щоб зайняти їх місця. Однак дема-

гогія, як правило, не спрацьовувала. По-перше,

надто низькою виявилася підготовка багатьох

політиків нової хвилі. По-друге, "партія влади", бу-

дучи організаційно не оформленим, але замкненим

кланом, не заперечувала проти включення до своїх

лав професійно придатних мітингових політиків.

У сформованій після березня 1990 р. Верховній

Раді "партія влади" зайняла переважну більшість

місць. Представники її були, в основному,

без-

партійними. Спочатку ця безпартійність ком-

партійних функціонерів являла собою наслідок за-

борони КПРС. З часом в їх середовищі, як і в

суспільстві у цілому, стали виявлятися різні точки

зору на перспективи розвитку країни. Однак

"партія влади" воліла залишатися безпартійною.

Належність до будь-якої партії звужувала поле ма-

невру. До того ж популярність політичних партій

була низькою.

При всій різниці поглядів окремих членів "партії

влади на майбутнє існувала спільна для всієї кор-

порації риса: обережність у підході до реформ. За

існуючого стану, який характеризувався кризою,

що поглиблювалася, ці люди вже мали владу і

вплив. З кризи треба було виходити — на це погод-

жувалися всі, — але так, щоб не втратити влади.

Представники колишньої компартійної номенк-

латури у парламенті легко погодилися з ідеєю за-

провадження інституту президентства. Та коли

Л.Кравчук почав наповнювати президентську вла-

ду реальним змістом, вони поставилися до цього

здебільшого негативно. Зокрема, одна з найчи-

сельніших у "партії влади" груп, що представляла

радянські структури, зайняла непримиренну по-

зицію у питанні про передачу виконавських

функцій від виконкомів рад до президентської вер-

тикалі.

Протистояння Президента і Верховної Ради на

фоні всеохоплюючої кризи закінчилося рішенням

обох сторін достроково припинити повноваження і

звернутися до виборців з проханням підтвердити

мандати. У березні і квітні 1994 р. відбулися за ма-

жоритарним законом з системою абсолютної

більшості вибори до Верховної Ради. Вони вперше

проводилися на багатопартійній основі. У виборах

взяли участь 32 політичні партії, з яких 14 здобули

право бути представленими у парламенті.

Виборці по-різному реагували на бездіяльність

владних структур перед обличчям кризи. По-пер-

ше,

переважна більшість народних депутатів попе-

реднього складу, яка балотувалася на новий строк

(138 з 188), не була обрана. По-друге, багато ви-

борців залишилося вдома, демонструючи своїм аб-

сентеїзмом недовіру до будь-якої влади. Було за-

повнено тільки 338 депутатських місць із 450. Ще

56 депутатів з явилося після нових турів голосуван-

ня влітку і восени. По-третє, партії здебільшого не

набували довіри виборців, і після трьох турів голо-

376

Утвердження незалежної України

ЛД.Кучма — Президент України

сування у парламент пройшло 212 позапартійних

депутатів проти 182 за партійними списками. Депу-

татські фракції чисельністю понад 10 чол. дістали

тільки 4 партії: комуністів (90), Народний рух

(22),

Селянська партія (21) і соціалісти (15). У

грудні 1994 р. парламент погодився з пропозицією

Центральної виборчої комісії припинити виборчий

марафон і відкласти призначення виборів у 44 ок-

ругах, де вони тричі визнавалися такими, що не

відбулися через неявку виборців або депутата не бу-

ло обрано.

26 червня 1994 р. відбулися вибори Президен-

та України. За кількістю поданих голосів претен-

денти розподілилися в такому порядку: Л.Кравчук,

Л.Кучма, О.Мороз, В.Лановий, В.Бабич,

І.Плющ, П.Таланчук. Другий тур виборів, де бало-

тувалися перші двоє з цього списку, дав перевагу

Л.

Кучмі.

Серед п'яти партій, які здобули найбільшу кіль-

кість мандатів, три належать до лівих: Кому-

ністична — 25 відсотків від загальної кількості

обраних, Селянська — 5,3 і Соціалістична —

4,1 відсотка. Решта — Народний рух України

(5,9 відсотка) та Українська республіканська

партія (2,4 відсотка) належать до правого флангу

політичного спектру. З обраних на той час депу-

татів 168 мандатів, або 49,7 відсотка отримали по-

запартійні кандидати.

Завдяки кількісній перевазі у парламенті лівим

партіям вдалося висунути своїх представників на

ключові посади: лідерів Соціалістичної партії, партії

О.О.Мороза та Селянської — О.М.Ткаченка бу-

ло обрано відповідно Головою Верховної Ради та

його першим заступником. Члени цих партій очоли-

ли також значну кількість постійних комісій.

Прем'єр-міністром незадовго до президентсь-

ких виборів знову став В.Масол. 19 липня Л.Куч-

ма, О.Мороз і В.Масол опублікували спільну зая-

ву, в якій проголосили про готовність дотримувати-

ся діючої конституції і змінювати її положення

тільки за доброї волі всіх сторін. Отже, представ-

ники законодавчої і виконавчої гілок влади зо-

бов'язалися розв'язати ключове питання про межі

своїх повноважень шляхом консенсусу.

Депутати від партій, які отримали найбільшу

кількість мандатів — КПУ, СПУ та НРУ — ство-

рили у 1994 році свої фракції.

За три роки після виборів ситуація в парламенті

відчутно змінилася. Внаслідок довиборів кількість

обраних депутатів збільшилась до 415. Істотні ко-

рективи внесла і поява нових партій, а також

внутрішні політичні незгоди і тертя. Зокрема, знач-

но послабилися позиції Селянської партії — її де-

путати змушені були об'єднатися в одну фракцію з

представниками Соціалістичної партії України

(АПУ),

яка створила свою фракцію в парламенті.

На вересень 1997 р. у Верховній Раді були

представлені 22 політичні партії, діяло 10 депу-

татських угрупувань: 3 фракції (Комуністичної

партії України, об'єднана Соціалістичної та Се-

лянської партій України, Народного руху України)

та 7 депутатських груп.

Станом на початок березня 1997 р. в Україні бу-

ло зареєстровано 41 політичну партію загальною

чисельністю 350—400 тис. осіб. Приблизно поло-

вина з них здійснювала регулярну роботу на загаль-

нодержавному рівні, решта виявляла епізодичну ак-

тивність, або, залишаючись формально зареєстро-

ваними, практично не діяли.

З розгортанням підготовки до парламентських

виборів 1998 року активізувалася діяльність

політичних партій у напрямку створення передви-

борних коаліцій та блоків, поширення впливу на

профспілки, національно-культурні товариства та

інші громадські об'єднання, релігійні конфесії. Зок-

377

Історія України

рема, були утворені політичні об'єднання "Рух за

народ, за Україну" (НРУ, громадські організації),

"Національний фронт" (Українська республікансь-

ка партія, Українська консервативна республікансь-

ка партія, Українська національна консервативна

партія, Державна самостійність України) "Вперед

Україно'" (Християнсько-демократична партія

В Стретовича, депутатська група "Реформи", інші

структури),

формувалися політичні об'єднання

Соціалістичної та Селянської партій, "Трудова

Україна" та інші Крім того, створювалися не-

партійні структури у регіонах — громадські

об'єднання, фонди — для забезпечення виборної

кампанії

Водночас у Верховній Раді загострилися дис-

кусії навколо закону про вибори Основним їх пре-

дметом було визначення системи виборів — мажо-

ритарної чи змішаної пропорційно-мажоритарної

Полярність поглядів політичних партій не дала змо-

ги досягти консенсусу в цьому питанні, і закон не

було прийнято до парламентських канікул 1997 ро-

ку

Економічний стан

держави

§™"ї очинаючи пропагандистську кампанію за

І 1 незалежність, активісти Народного руху

розклеювали статистичні таблиці про ду-

шове виробництво головних видів промислової про-

дукції в Україні Таблиці були переконливими За

десятиріччя перебування у складі єдиного загально-

союзного народногосподарського комплексу рес-

публіка досягла істотних результатів у розвиткові

економіки

Однак за вражаючими показниками випуску

промислової продукції приховувалася зовсім непри-

ваблива картина По-перше радянська проми-

словість, у т ч українська, орієнтувалася не на по-

треби людини, а на випуск продукції, прямо або по-

середньо пов'язаної з військово-промисловим ком-

плексом Структурна перебудова такої промисло-

вості пов'язана з витратами величезних коштів уп-

родовж багатьох років По-друге, т зв "базові га-

лузі" української промисловості (передусім, вугле-

видобуток і металурпя) давно вже не користували-

ся підвищеною увагою Держплану СРСР У роз-

виткові нових потужностей перевага надавалася

іншим регіонам, з більш сприятливими техніко-еко-

номічними показниками виробництва Зокрема, об-

межувалися капіталовкладення в економіку Донба-

су, натомість прискорено розвивалася добувна й об-

робна промисловість Кузбасу

Галузі промисловості з обмеженим рівнем

капіталовкладень у створення нових потужностей

катастрофічно швидко старіли Справа в тому, що

існуючі потужності в радянській промисловості де-

сятиріччями майже не оновлювалися за рахунок

амортизації, тобто коштів, що входили у

собівартість продукції, а не в національний доход

Частка амортизації, що призначалася для цілей

оновлення (реновація), вилучалася в бюджет, а

потім використовувалася для фінансування нового

будівництва, найчастіше — в інших галузях і на

інших територіях Така практика була можливою

тільки в командній економіці На перший погляд,

додаткове (понад фонд нагромадження у

національному доході) фінансування капіталовкла-

день у галузі, що вважалися пріоритетними, спри-

ятливо позначалося на промисловості Однак така

практика знекровлювала галузі, що недоодержува-

ли створювані в них амортизаційні кошти і разом з

тим не мали достатньої кількості асигнувань на но-

ве будівництво В Україні до них належали не

тільки галузі паливно-металурпйного комплексу,

але й легка та харчова промисловість На багатьох

підприємствах використовувалася техніка 20-х рр ,

постійно відроджувана методами капітальних ре-

монтів Це призводило до випуску продукції низь-

кої якості, перевитрат сировини, матеріалів і пали-

ва, погіршення екологічної обстановки

Держплан СРСР створював підприємства "під

себе" Йому було зручно мати справу з гігантськи-

ми підприємствами монопольного типу, продукція

яких задовольняла потреби цілого регіону або всієї

країни Створена в радянські часи промисловість

загальносоюзного підпорядкування була цілісним

самодостатнім організмом і аніскільки не залежала

у фінансовому або техніко-економічному відно-

шенні від території, на якій розміщувалася

Загальносоюзним міністерствам було підпоряд-

ковано понад 2 тис найбільших підприємств Ук-

раїни Після розвалу СРСР вони буквально завис-

ли у повітрі Певний час ще підтримувалися старі

виробничі зв'язки, хоча відразу почалися утруднен-

ня з фінансуванням Гостріше стали відчуватися пе-

ребої з матеріально-технічним постачанням

Промисловість України виробляла не більше

20%

кінцевого продукту Основна частина її товар-

ної продукції являла собою напівфабрикати або

комплектуючі вироби, призначені для продовження

виробничого процесу в інших республіках Вихід з

378

Утвердження незалежної України

налагодженої системи господарських зв'язків

ініціювала не Росія, яка була зацікавлена утримати

їх хоча б з політичних міркувань Він підштовхнув-

ся прагненням українського керівнищва утвердити

незалежність своєї держави переорієнтацією еко-

номіки на Захід Але господарству України така

стратегічна лінія дорого обійшлася По-перше, про-

дукції українських підприємств на Заході ніхто не

чекав,

бо за світовими стандартами вона була

неконкурентоспроможною По-друге, припинення

або скорочення традиційних зв'язків залишило

сотні підприємств без споживача, а відповідно —

без фінансування

Економіка України традиційно залежала від до-

нецького вугілля Після того як вугілля стало

витіснятися більш дешевими видами палива, виник-

ла залежність від нафти і газу Власних родовищ

нафти в Україні завжди було мало, а поклади шебе-

линського газу швидко вичерпалися Впродовж ос-

танніх ЗО років нафта і газ у великій кількості над-

ходили з інших регіонів СРСР Нафтогазове пали-

во реалізувалося за цінами, які в десятки разів по-

ступалися світовим Командна економіка радянсь-

кого типу могла собі дозволити такі диспропорції,

але платила за це майже повною відсутністю енер-

гозберігаючих технологій

З початком інтеграції колишніх союзних рес-

публік у світове господарство став неминучим про-

цес ліквідації цінових диспропорцій Найбільш вра-

жаючий розрив із світовими цінами спостерігався

якраз у паливному комплексі Наслідком цього бу-

ло спотворення статистичної картини виробництва

національного доходу в міжреспубліканському

розрізі Після того як Україна стала платити Роси і

Туркменистану реальну ціну за нафту і газ, питома

вага витрат на енергоносії у продукції, яку вона ви-

робляла, стрімко піднялася Це означало підвищен-

ня сукупних витрат виробництва і відповідне змен-

шення маси валового внутрішнього продукту

Добиватися за цих умов економи палива запро-

вадженням енергозберігаючих технологій було не-

можливо Адже з падінням національного доходу

здобуття коштів на відповідні капіталовкладення

стало нерозв'язною проблемою 3 іншого боку,

відсутність економічних реформ зводила нанівець

можливість користуватися зарубіжними інве-

стиціями Замінити куповане в Роси і Туркмени-

стані паливо вітчизняним теж бу

\о

неможливо По-

перше устаткування підприємств давно вже при-

стосували для споживання нафти й газу замість

вугілля По-друге, вуглевидобуток в Україні не зро-

став,

а скорочувався з 165 млн т в 1990 р до 70

млн т у 1996 р По-третє, після чорнобильської ка-

тастрофи були переглянуті в бік істотного скорочен-

ня всі плани використання енергії атома В резуль-

таті сукупної ди цих факторів недостача енерго-

носіїв стала найвужчим місцем української еко-

номіки Вона великою мірою поглибила кризовий

спад виробництва, властивий для всіх пострадянсь-

ких держав у добу трансформації економіки з ко-

мандної в ринкову

Ця трансформація відбувалася по-різному в Ук-

раїні та Роси Остання виявилася в значно кращих

стартових умовах По-перше, вона менше постраж-

дала від розриву зв'язків, утворених за десятиріччя

існування єдиного народно-господарського ком-

плексу СРСР, тому що мала переважну більшість

підприємств із замкнутими в межах власних кор-

донів циклами виробництва По-друге, в неї був

стартовий капітал для реформ у вигляді "валютних"

природних багатств — нафти, газу, золота, алмазів

тощо.

По-третє, Росія успадкувала від СРСР кад-

ровий та шституцюнальний потенціал для реформ,

якого в Україні на час здобуття незалежності не

існувало У нас доводилося на порожньому місці

створювати такі інституції, як Національний банк,

посольства та консульства експортно-імпортні ор-

ганізації тощо Нарешті, останньою за переліком,

але не за значенням була наявність у Роси і

відсутність в Україні політичної волі для реформу-

вання економіки Росія була "підведена" до реформ

найгострішим продовольчим становищем у своїх

промислових регіонах

Стратегія реформ у Роси (т зв "гайдаро-

номіка") виходила з монетаристської теорії

Відповідно до рекомендацій міжнародних еко-

номічних організацій входження в ринок відбувало-

ся шляхом відмови від директивного втручання в

народногосподарські процеси Вважалося,

що

утво-

рюваний ринок сам регулюватиме попит і пропону-

вання товарів, курси валют, величину заробітної

плати тощо Такий курс у цілому правильний, але

його проведення вимагало знання законів ринкової

економіки, обережності й поетапності у запровад-

женні монетаристських методів, наявності твердої

виконавчої влади, спроможної своєчасно здійсню-

вати соціальний захист найменш захищених кате-

горій населення

Російські реформатори в урядах Є Гайдара і

В Чорномирдіна діяли методами проб і помилок

Але вони все-таки діяли, наполегливо просуваю-

чись до ринку Натомість українська політична

379

Історія України

еліта витрачала час на дебати про те, куди йти до

капіталізму чи до соціалізму-

Відмова від нав'яза-

ного комуністичною доктриною штучного поділу

світу на суспільно-економічні формації відбувалася

(якщо взагалі відбувалася) надто болісно й

уповільнено Формування твердої виконавчої влади

затяглося, і тому державні органи виявилися не-

спроможними активно впливати на економічну си-

туацію

Ринкові реформи в Україні все-таки почалися,

але не з волі іі керівництва, а за "законом сполуч-

них посудин" Надто тісно пов язане з російською

економікою, іі господарство змушене було плента-

тися в фарватері курсу, що прокладався за межами

кордонів нової держави Це був найгірший з усіх

можливих варіант трансформації командної еко-

номіки в ринкову Власне, Україна не здійснювала

справжніх реформ, а пристосовувала свою цілком

залежну від державного бюджету економіку до

ринкового господарств інших країн

Росія почала ринкові реформи з лібералізації цін

на початку 1992 р Внаслідок цього ціни на газ в

Україні за 1992 р зросли в 100 разів, а на нафту —

в 300 разів Зростання цін на енергоносії почало

розкручувати спіраль інфляції Падіння виробниц-

тва й стрімке зростання собівартості продукції різко

знизили бюджетні надходження від промисловості

Водночас витрати бюджету невпинно підвищували-

ся Дефіцит покривався випуском незабезпечених

продукцією паперових грошей Інфляція поступово

перейшла в гіперінфляцію За 1992 р гроші

знецінилися в 21 раз, а за 1993 р, — у 103 рази Та-

ких масштабів інфляції не спостерігалося в цей час

у жодній країні світу

В 1994 р Національний банк України розпочав

жорстку дефляційну політику і в липні добився най-

нижчого (2,1%) рівня інфляції за попередніх три

роки Але монетарні обмеження не підкріплювали-

ся зниженням бюджетних витрат Короткочасне

приборкання інфляції досягалося утворенням за-

боргованості у виплаті заробітної плати, пенсій та

інших соціальних видатків і зростанням креди-

торської та дебіторської заборгованості в народно-

му господарстві

Такі самі явища спостерігалися і в Роси, але в

значно менших масштабах Б Єльцин у березні

1994 р назвав кризу неплатежів явищем, що загро-

жувало національній безпеці В українській еко-

номіці нагромадився потужний інфляційний по-

тенціал, що поставив суспільство наприкінці 1994

р перед новим витком гіперінфляції

Інфляція практично припинила процеси нагро-

мадження в галузях народного господарства Це

означало, що розпочався фізичний розпад продук-

тивних сил Руйнувався науково-технічний по-

тенціал Питома вага асигнувань на науку в бюд-

жеті скоротилася у 1990—1994 рр вчетверо, а чи-

сельність науковців у Народному господарстві —

втричі Сотні спеціалістів вищої кваліфікації з уста-

нов Національної академії наук та університетів

виїхали за кордон на тимчасову або постійну робо-

ту

Запроваджені з 1992 р купони багаторазового

використання розглядалися як попередники пов-

ноцінної національної валюти — гривні Перехід на

купони було здійснено за півроку В середині 1992

р Україна вийшла з рубльової зони

Гривню передбачалося ввести ще в 1992 р Але

ситуація в економіці, що невпинно погіршувалася,

зробила це неможливим Курс купоно-карбованця

швидко падав У листопаді 1994 р в обігу з'явила-

ся 500-тисячна купюра, але її реальна вартість не

перевищувала й чотирьох доларів

В умовах інфляції такого масштабу відбулася

обвальна бартеризація зовнішньої торгівлі Екс-

портні поставки за бартером здійснювалися, як

правило, за зниженими цінами, а імпортні — за за-

вищеними Заборгованість України іншим країнам

на середину 1994 р склала близько 7 млрд до-

ларів Найбільше боргів припадало на частку Роси

і Туркменистану за поставку енергоносіїв

Намагаючись перешкодити знеціненню купоно-

карбованця, уряд повернувся до випробуваних ме-

тодів директивного господарювання Було запро-

ваджено фіксований курс купонів по відношенню

до долара і рубля Але це призвело тільки до зро-

стання оборотів "тіньової економіки", колосального

посилення корупції в державному апараті, величез-

них перевитрат виробників під час експорту про-

дукції і зовсім неймовірної втечі капіталів за кор-

дон За різними оцінками, наприкінці 1994 р у

розпорядженні вітчизняних власників на території

України зберігалося від 2 до 4 млрд , а поза її межа-

ми — від 10 до 20 млрд доларів США Цей

відплив валюти остаточно знекровив українську

економіку

Щоб скоротити емісію незабезпечених товар-

ною масою грошей, уряд почав збільшувати питому

вагу податків з прибутку Врешті-решт в Україні

було встановлено найвищу в світі ставку прибутко-

вого податку з громадян — 90% Але це призводи-

ло або до гіпертрофованого зростання "тіньової

380

Утвердження незалежної України

економіки", або дальшого згортання виробничої та

комерційної діяльності Такою була ціна відмови від

ринкових реформ в умовах розкладу командної еко-

номіки

Небажання впливових представників "парти

влади йти шляхом реформ призводило до прогре-

суючого колапсу народного господарства Експерти

Міжнародного фінансового фонду засвідчили, що

економічна ситуація в Україні 1994 р стала гіршою,

ніж у будь-якій країні, за винятком воюючих

Світова класифікація відносила Україну до

лідерів за темпами спаду виробництва Лише у

1994 р його обсяг у промисловості скоротився май-

же на 28 відсотків, сільському господарстві — на

17,

валовий внутрішній продукт — на 23 відсотки

Дефіцит державного бюджету у кілька разів пе-

ревищував критичну величину Практично весь він

фінансувався за рахунок грошової емісії

Економіка перебувала у стані глибокої гіпер-

інфляції, яка дедалі розкручувалася, поглинаючи

все — доходи населення і бюджету, основні фонди

й обігові кошти підприємств та організацій

Рівень інфляції у 1994 р сягнув 10 тисяч 200

відсотків, тобто зріс у 102 рази І це за умови, що

близько 70 відсотків цін були державно-регульова-

ними і діяв механізм фіксованого валютного курсу

Майже два роки Україна не обслуговувала свої

зовнішні борги на це просто не було коштів

Криза ставила під сумнів державну неза-

лежність Зубожілі люди у відчаї все частіше поча-

ли питати себе якщо керманичі держави неспро-

можні забезпечити життєдіяльність суспільства, то

чи не краще було 6 відродити Радянський Союз-

Поширилася легенда про те, що причиною розпаду

СРСР була "біловезька змова" Б Єльцина,

Л Кравчука і С Шушкевича Під час виборного

марафону 1994 р немало кандидатів у депутати

Верховної Ради пропонували найпростіший спосіб

розв'язання проблеми енергоносіїв — приєднання

до Роси

Такі настрої в суспільстві стривожили "партію

влади" Для багатьох її представників національні

інтереси вийшли на перший план порівняно з кор-

поративними Врешті-решт втрата державності

дошкульно вдаряла по корпоративних інтересах, бо

перетворювала "партію влади" в те, чим вона вже

була до 1991 р — виконавця рішень, що приймали-

ся за межами України

Тому проголошена новообраним Президентом

Л Кучмою у жовтні 1994 р стратегія економічних

перетворень була в принципі схвалена Верховною

Радою Не змінюючи радикально складу Кабінету

міністрів, Президент залучив нових людей, здатних

здійснювати реформи, і розпочав їх з основного —

лібералізації цін та валютного курсу

Деякі депутати Верховної Ради висловили не-

згоду з президентським курсом Натомість пропо-

нувалося встановити державний контроль за

зовнішньою торгівлею та валютним курсом

У запропонованих заходах не було нічого ново-

го Адже восени 1994 р уряд уже розпочав згор-

тання ринкової лібералізації, запровадженої раніше

під впливом російських реформ Тоді закрилися

торги міжбанківської валютної біржі, було введено

нереально низький фіксований курс і відповідно

ліцензування експорту багатьох товарів Та адмі-

ністративне втручання в макроекономічні процеси

призвело до дальшого поглиблення кризи Як уже

вказувалося, різко зросла інфляція, збільшилося

від ємне сальдо платіжного балансу, економічна ак-

тивність стала в небезпечно великих масштабах пе-

реміщуватися з легальної сфери у нелегальну По-

силення властивого командній економіці директив-

ного начала призвело до зворотного результату по-

слаблення реального впливу держави на розвиток

народногосподарських процесів, нарощування об-

сягів неврахованого виробництва та позабан-

ківського грошового обігу, масового приховування,

у тому числі за кордоном, прибутків від реалізації

продукції та невиплат податків Блокування реформ

вело у безвихідь Саме такий висновок й було зроб-

лено у доповіді "Шляхом радикальних економіч-

них реформ", представленої Л Кучмою у Верховну

Раду

Одночасно з першими заходами щодо еко-

номічної лібералізації Президент зробив ефективні

кроки для поліпшення політичних відносин з двома

головними партнерами України на світовій арені —

Росією і США

У відносинах з Росією важливо було

відновити

втрачені за 3 роки економічні зв'язки Йшлось не

про механічне відтворення зв язків, властивих для

загальносоюзного народногосподарського ком-

плексу Це було б і неможливо, тому що більше не

існувало колишньої неринкової Роси Малось на

увазі не одержання пільг і привілеїв в обмін на по-

ступки, що означали б ущемлення державного су-

веренітету А можливості для взаємовигідного еко-

номічного партнерства на рівноправній основі між

Росією та Україною винятково великі їх не можна

не використовувати, особливо в тяжкий для обох

країн період переходу до ринкової економіки

381

Історія України

У взаємодії з Верховною Радою Л Кучма опе-

ративно розв'язав проблему приєднання України до

Договору про нерозповсюдження ядерних оз-

броєнь, яка істотно затьмарювала відносини з

США Під час його візиту до Вашингтона були ук-

ладені нові угоди про надання американської допо-

моги Україні у здійсненні економічних реформ Се-

ред країн, що одержують допомогу від США, Ук-

раїна вийшла на четверте місце в світі після Ізраїлю,

Єгипту та Роси

За три роки після проголошення, курсу на ради-

кальні реформи в українській економіці намітилися

певні позитивні зрушення, значною мірою вдалося

вийти з практично некерованого економічного што-

пора В основному було завершено етап грошової

стабілізації Здійснено лібералізацію цін, валютно-

го курсу, механізмів зовнішньої торгівлі, малу при-

ватизацію, роздержавлення земель Запроваджено

систему неемісійного, ринкового обслуговування

бюджетного дефіциту Усунуто таке потворне по-

родження адміністративної системи, як тотальний

товарний дефіцит

Українська гривня стала однією з високо-

стабільних грошових одиниць У 1997 р середнь-

омісячна інфляція не перевищувала одного відсотка

Облікова ставка Нацбанку складала 21 відсоток

проти 300 в жовтні 1994 р

Експорт українських товарів та послуг зріс на

20,8 відсотка Це один з найвищих показників се-

ред країн Центральної та Східної Європи

З жовтня 1994 р по квітень 1997 р заробітна

плата зросла у валютному еквіваленті більш як у 4

рази — з 22 доларів США до 90

Однак економічну кризу подолати не вдалося

Уряд у різних складах виявився неспроможним за-

безпечити адекватне управління економічними про-

цесами, був мало ініціативним Останній період йо-

го діяльності сприяв тінізацп української економіки,

відлякував зовнішніх інвесторів Законотворча

діяльність парламенту була надто політизована Це

зумовило прямі економічні втрати для держави,

створило несприятливий економічний режим у

країні Багато часу і енергії втрачено на безплідну,

виснажливу боротьбу всередині самої влади

Припустився помилок у кадрових питаннях

Президент України Як наслідок, кожен рік позна-

чався зміною уряду Зокрема, у червні 1995 р го-

ловою уряду був призначений Є Марчук, у травні

1996 р його замінив П Лазаренко, у червні 1997 р

Кабінет Міністрів очолив В Пустовойтенко

Тому, набуті позитивні результати не набули

стійкого характеру, не забезпечили загальноеко-

номічне оздоровлення Усе це гостро поставило зав-

дання адаптації стратеги 1994 року до сучасних

умов,

доповнення іі програмою антикризових дій

Основні її напрямки були визначені у доповіді

Президента України з нагоди першої річниці Кон-

ституції

Вузлові конструкції антикризової програми

такі

Перше Принципові заходи до лібералізації

економічного режиму в Україні

Друге Суттєве прискорення приватизаційного

процесу

Третє Здійснення комплексу заходів з ле-

галізації тіньової економіки І насамперед за раху-

нок лібералізації податкової політики та оптимізацп

загального економічного режиму

Четверте Істотна активізація інвестиційного

процесу Підприємства, які мають стратегічне зна-

чення, буде перетворено в акціонерні товариства

П'яте "Економізація" зовнішньої політики Ук-

раїни Зокрема, отримання максимального еко-

номічного ефекту від принципових змін в політич-

них стосунках з Росією

Товарооборот з цією країною 1996 р дорівню-

вав 17 млрд $ 3 Німеччиною, яка посідає друге

місце серед наших партнерів, цей показник складає

1,4 млрд $

Але вже в першому кварталі 1997 р товарообіг

з Росією скоротився на 20% проти аналопчного

періоду попереднього року

Шосте Зміна ситуації у сільському госпо-

дарстві За оцінками експертів, у 1996 р наші се-

ляни за кожну тонну пшениці отримали на 60 $

менше, ніж в інших країнах Причина — надто ви-

сокі видатки на первинну переробку і збут Загаль-

на сума втраченої виручки — приблизно 1 млрд $

Сьоме Виведення на пріоритетний рівень еко-

номічної політики соціальної сфери

На рік проголошується мораторій на підвищен-

ня цін в житлово-комунальній сфері Саму кому-

нальну інфраструктуру буде демонополізовано

Призупиняється дія урядової постанови про

відключення газу та електроенергії індивідуальним

користувачам, які мають заборгованість

Пропонуються надзвичайні заходи для погаше-

ння заборгованості по заробітній платі, включаючи

майнову відповідальність керівників підприємств,

що заборгували своїм робітникам, примусовий аук-

ціонний продаж ліквідних ресурсів таких під-

приємств з виплатою виручених коштів людям

382