Верстюк В.Ф., Гарань О.В. та ін. Історія України

Подождите немного. Документ загружается.

Наростання

системної кризи тоталітарного

ладу

чало),

переорієнтації структури виробництва

на ви-

сокотехнолопчні цикли тощо

Всі ці

елементи були

або відсутніми

економічних планах центру,

або

мали

них здебільшого декларативний характер

Хронічно

не

виконувалися завдання

п ятирічних планів

більшості показників Зокре-

ма, національний доход

мав

збільшитись

дев'ятій

п'ятирічці (1971-1976)

на

37—39%

—

цифра

ви-

конання, явно завищена, сягала лише

25% У де-

сятій п ятирічщ зростання цього показника було

за-

плановано

від

досягнутого, однак виконання стано-

вило лише 18% Якщо

деяких показників розвит-

ку промисловості Україні

ще

вдавалося хоча

б на-

ближатися

до

запланованого (виробництво елек-

троенергії, цементу, вугілля тощо),

то

сільське гос-

подарство

— ця

найважливіша

для

республіки

га-

лузь

—

залишалося найменш ефективною ланкою

Здавалося

б,

що саме

в 70-і рр

було зроблено

найбільше

для

підвищення сільськогосподарського

виробництва

республіці Запроваджувались мас-

штабні програми механізації

та

хімізації сільського

господарства, колосальна увага приділялася

меліорації Протягом десятиліття

галузь було

вкладено

27%

усіх капіталовкладень

українську

економіку Однак

усе це

давало мізерний,

часом

протилежний результат Механізація перетвори-

лась

постачання колгоспам

радгоспам низько-

якісної техніки, хімізація вироджувалась

забруд-

нення земель

сільськогосподарської продукції

хімікатами,

меліорація призводила

до

розорення

родючих земель

порушення екологічного балансу

Залишалась украй низькою ефективність викори-

стання людських ресурсів

сільському госпо-

дарстві, найнаочнішим свідченням цього стали

се-

зонні „мобілізації" працівників інших секторів

на-

родного господарства, освіти

та

науки

на

збирання

врожаїв

До

цього додавалася відстала система

пе-

реробки

та

зберігання сільськогосподарської про-

дукції,

результаті чого щорічні утрати урожаїв

окремих видів сягали 30-33%

Зростало відчуження селян

від

результатів

їх

праці

колгоспах,

її

продуктивність зменшувалась

Темпи зростання виробництва

сільському госпо-

дарстві постійно спадали

1960-1970

рр

вони

становили

4,5 % в

середньому

на

рік,

1981-1985

—

3,9% У

другій половині

70-х рр

середнь-

орічний приріст сільськогосподарської продукції

становив

1,5%, а в

першій половині 80-х

- 0,5%

Низька ефективність

уповільнення розвитку

сільського господарства були зумовлені

не

тільки

занепадом колгоспно-радгоспної системи Важливу

роль

тут

відігравали принципи управління еко-

номікою

цілому Центр розробляв плани, норма-

тиви, інші директиви Селянам диктували

без-

межної відстані

що,

коли

і як їм

виробляти

При

цьому не враховувалася місцева специфіка, можли-

вості, навіть кліматичні умови Селянин-колгосп-

ник був відсторонений від розробки найважливіших

виробничих рішень

Це

призводило

до

безвідповідальності

за

результати праці, безгоспо-

дарності, великих матеріальних

моральних втрат

Уповільнення темпів економічного зростання

врешті-решт призвело

до

застою

економіці

Но-

вації здебільшого зводились

до

механічних грошо-

вих ін'єкцій

різні галузі, тобто

до

екстенсивного

методу господарювання Найяскравіший приклад

— політика

галузі капіталовкладень Протягом

70-х

рр

своєрідною модою було закладати нові

підприємства, колосальні об'єкти нового будівниц-

тва

виділяти

для

цих проектів неймовірні кошти

ля

гігантоманія,

яка

збіглася

прихованою

інфляцією, призвела

до

того,

що

вартість нових

об'єктів

середньому перевищувала заплановану

на 25-50% Доводилося кидати значні сили й кош-

ти

на

закінчення найбільш важливих

на той час

будівництв, залишаючи інші незавершеними

соціально-економічний побут увійшло слово „дов-

гобуд"

На

таке будівництво щорічно витрачалося

до 75% капіталовкладень

галузь

Наприкінці

70 — на

початку

80-х рр

еко-

номіка України входила

смугу тотальної кризи

Вона була неефективною, неконкурентоздатною,

більшість спроб оживити

іі

мали суто адміністра-

тивний чи навіть ідеолопчно-декларативний харак-

тер Одне

гасел того часу виглядало невдалим

жартом „Економіка повинна бути економною"

цілком відповідало духові часу, коли подібними

транспарантами намагалися утримати ветху

соціально-економічну будівлю

від

остаточного роз-

валу

Стан освіти

та науки

і роцеси, що відбувалися

економіці України

І протягом

років після

з'їзду КПРС,

неодноразові спроби реформ

не

могли

не

позначитися

на

стані освіти

науки

Особлива увага приділялася освіті,

яку

партія

розглядала

як

частину своєї ідеологічної системи

25 грудня 1958

Верховна Рада СРСР прийняла

закон „Про зміцнення зв'язку школи

життям

про дальший розвиток системи народної освіти

353

Історій України

СРСР" ', яким було розпочато роботу щодо рефор-

мування школи Семирічні і десятирічні школи були

перетворені на восьмирічні (обов'язкові) та оди-

надцятирічні загальноосвітні трудові політехнічні з

виробничою практикою, що нагадувало попередні

уніфіковані трудові школи Випускники середніх

шкіл, за винятком 20% кращих учнів, були зо-

бов'язані попрацювати принаймні два роки перед

вступом до вузів

Після приходу до влади Л Брежнєва ця рефор-

ма, як й інші реформи М Хрущова, була фактично

відкинута, хоча окремі її елементи залишилися Бу-

ла збережена, зокрема, загальна обов'язкова 8-

річна освіта, не була відновлена плата за середню та

вишу освіту, українська мова й література більше не

були обов'язковими для вивчення в російських

школах УРСР

З 1956 р в республіці почали діяти школи-

інтернати, а з 1960 р — школи подовженого дня

З 1966 р відповідно до рішень XXIII з'їзду

КПРС почалося впровадження загальнообов язко-

воі десятирічної освіти Одночасно посилювалася

централізація управління освітою В 1969 р було

створено Міністерство освіти СРСР, яке взяло ряд

основних функцій Міністерства освіти УРСР,

суттєво урізавши його автономію Далі політизу-

вався навчально-виховний процес 3 1972 р в усіх

середніх школах була введена обов'язкова початко-

ва військова підготовка Ще раніше, у 1968 р ,

військова підготовка була відновлена у вищих нав-

чальних закладах

Господарські реформи потребували все більше і

більше фахівців з вищою освітою Тому мережа

вузів неухильно розширювалась У 1964 р був за-

снований Донецький університет, у 1972 р —

Сімферопольський, у 1985 р — Запорізький, а

згодом — Прикарпатський та Волинський При

великих промислових підприємствах було організо-

вано загальнотехнічні та загальнонаукові факульте-

ти Розширювалася підготовка спеціалістів з нових

галузей науки і техніки Однак у кінці 60-х рр Ук-

раїна мала на 25% менше студентів на 10 тис насе-

лення, ніж Росія В її вузах, за розпорядженням

Москви, навчалася велика кількість студентів з

т зв соціалістичних країн та країн, що розвивалися

Лише в 1976 р у вузах і технікумах Харкова нав-

чалося понад 2 тис студентів із 22 країн світу

Проблемою проблем залишалася якість підго-

товки спеціалістів У загальній своїй масі вона була

низькою, особливо на заочних і вечірніх відділен-

нях, хоча кількісні показники зростали протягом

1964-1985 рр з 2,3 млн до 7,3 млн чол Збільши-

лася кількість фахівців із середньою спеціальною та

вищою освітою, зайнятих у народному господарстві

України На початку 80-х рр стало особливо

помітно, що рівень підготовки фахівців в УРСР як

і загалом в СРСР, значно відстає від світового

До 1976 р в УРСР був, в основному, здійсне-

ний перехід до загальнообов'язкової середньої

освіти У 1984 р Верховна Рада СРСР схвалила

„Основні напрями реформ загальноосвітньої і про-

фесійної школи" Вони визначали освітню політику

парти „в умовах розвинутого соціалізму"

Відповідно до цього документа посилилася ідео-

логізація школи, суттєві зміни вносилися у зміст

навчально-виховного процесу Увага акцентувалася

на трудовому навчанні, оволодінні учнями конкрет-

ними знаннями з природничо-технічних, еко-

номічних та суспільних наук Одночасно запровад-

жувалося навчання дітей з 6 років, 8-річні школи

було реорганізовано в 9-річні, середні — в 11-річні,

а професійно-технічні училища різних типів — в

єдиний тип навчального закладу — середні про-

фесійно-технічні училища

Кількісні показники в розвитку загальної освіти

в УРСР у 60—80-і рр також засвідчують про-

грес Однак освіченість випускників середніх шкіл

падала Рівень підготовки учнів сільських шкіл був

значно нижчим, ніж міських 3 погляду загально-

людських норм ідейне спрямування, рівень знань та

інтелектуального розвитку, стан і характер мораль-

ного виховання, виховання національної свідомості

не відповідали вимогам цивілізованого світу

У 60—80-і рр зазнала певних реформацій і

наука України, що не могло не позначитися на її

дослідженнях Основним науковим центром зали-

шалася республіканська Академія наук Згідно із

статутом 1963 р вона підпорядковувалася Раді

міністрів УРСР та президії АН СРСР

Звичайно, діяти доводилося відповідно до тих

законів і принципів, що панували в радянському

суспільстві Екстенсивний розвиток економіки ви-

значив такий же шлях розвитку науки В складі

АН УРСР утворювалися нові спеціалізовані нау-

кові установи, відділи та лабораторії, виникали чис-

ленні підрозділи Більшість з них займалася новими

перспективними напрямами наукових досліджень

(інститути напівпровідників, радіотехнічних про-

блем, проблем міцності, металофізики, геофізики,

хіми, високомолекулярних сполук, кібернетики,

ядерних досліджень та ін ), але були й такі, що ви-

никали на хвилі реорганізації, кон'юнктури, без

354

Наростання системної кризи тоталітарного ладц

достатніх на те об'єктивних підстав Вони спричи-

нялися до дальшого розпорошення наукових сил,

диспропорції наукового потенціалу, нераціонально-

го його використання, не відповідали вимогам

підвищення ефективності академічної науки, що й

обумовило їх перегляд, визнання як помилкових

В 60—70-і рр республіканська академія скла-

далася з трьох секцій, що об'єднували 9 відділів

(згодом — відділення) В наступні роки були ство-

рені ще три відділення Основні напрями дослід-

жень визначалися секцією фізико-технічних і мате-

матичних наук, секцією хіміко-технолопчних та

біологічних наук і секцією суспільних наук В уста-

новах Академії наук неухильно зростала кількість

науковців Якщо 1960 р їх нараховувалося

3,6 тис , то 1985 го —15,3 тис чол Кількість

працівників з науковими ступенями зросла за той

час у 5,5 раза

Останнє не могло не позначитися на ефектив-

ності наукових розробок Відкриття й розробки, які

не мали аналогів в світі, були здійснені вченими-ма-

тематиками Головною організацією в СРСР із

створення автоматизованих систем проектування

електронно-обчислювальних машин став Інститут

кібернетики, очолюваний впродовж двох десятиріч

академіком В Глушковим, а потім академіком

В Михалевичем Фундаментальні дослідження бу-

ли виконані в галузі твердого тіла й низьких темпе-

ратур,

надпровідності, фізики напівпровідників,

радіофізики, теоретичної й експериментальної

ядерної фізики, фізики плазм і керованого термо-

ядерного синтезу, астрономи та радіоастрономи З

1960 р у розпорядженні вчених-фізиків — ядер-

ний реактор, з 1966 р — найбільший у Європі

лінійний прискорювач електронів

Значний імпульс у своєму розвитку одержали

атомна енергетика, науки про Землю Завдяки

фундаментальним і прикладним розробкам учених-

геологш розширилися можливості, особливо в

нинішній час, освоєння корисних копалин на тери-

торії України

Зусиллями вчених у складі академії створено

найбільший у світі центр наукових досліджень у га-

лузі зварювання металів, зварних конструкцій і но-

вих металургійних методів добування високоякісних

та особливо чистих металів і сплавів Помітним вне-

ском у розвиток науки стали дослідження ук-

раїнських учених у галузі ливарного виробництва,

матеріалознавства, фізико-хімічної механіки, ма-

теріалів та надтвердих матеріалів Прискоренню

технологічного впровадження найперспективніших

результатів фундаментальних досліджень сприяли

науково-технічні комплекси та інженерні центри,

створені в АН УРСР в середині 80-х рр Найпо-

тужнішими серед комплексів були міжгалузеві

НТК „Інститут електрозварювання їм Є Патона",

„Інститут проблем матеріалознавства", НТК

„Інститут кібернетики їм В Глушкова", „Інститут

надтвердих матеріалів"

Істотні зрушення відбулися у галузі хімії та

хімічної технологи, біохімії, фізіологи і теоретичної

медицини, загальної біологи Спільними зусиллями

науковців ряду інститутів були проведені

дослідження з фундаментальних і прикладних про-

блем, які мали практичну цінність для розвитку

сільського господарства Виведені нові сорти жита,

пшениці, кукурудзи, цукрових буряків, кормових

культур, винайдено нові засоби боротьби з хворо-

бами плодових рослин і виноградників Значні здо-

бутки вчених у галузі бютехнолопй Вагомий вне-

сок у розвиток наукових досліджень робили

працівники галузевої та вузівської науки, зокрема

Київського, Львівського, Харківського, Донецько-

го та Дніпропетровського університетів. Укра-

їнської академії сільськогосподарських наук

(1956—1962),

Академії будівництва й архітектури

(1956—1963) та інших наукових установ

Протягом 1970 —1985 рр понад 13 тис науко-

вих розробок учених Академії наук УРСР було

впроваджено у виробництво Однак далося це не-

легко,

оскільки виробнича сфера об'єктивно не бу-

ла зорієнтована на чутливе сприйняття наукових

новацій і прогресивних ідей Жорстке планування з

постійно зростаючими показниками зумовлювало

низьку спроможність економіки та суспільства ви-

користовувати досягнення НТР, штовхало на по-

шук екстенсивних, а не інтенсивних шляхів розвит-

ку Наукові розробки впроваджувалися здебільшо-

го тим же методом адміністративного тиску, наказу,

розпорядження Велика кількість наукових досяг-

нень,

технолопй винаходів і розробок циркулювали

лише в науковому середовищі, не знаходячи попиту

в сфері виробництва, а якщо й знаходили, то швид-

ше за рубежами СРСР Винятки становили тільки

розробки в інтересах військово-промислового ком-

плексу і великі наукові проекти загальнодержавно-

го значення

Не ініціювала плідну працю й морально-

політична атмосфера, що культивувалася як у

суспільстві, так і в творчих колективах зокрема

Немало вчених за вільнодумство зазнавали ре-

пресій

355

Історія України

Нелегкими були 60—80-і рр і для працівників

гуманітарних наук Періоди „відлиги", реакції і за-

стою тут також проявилися Так, після XX з'їзду

КПРС дещо полегшився доступ історикам, літера-

турознавцям та мистецтвознавцям до архівів Роз-

ширилася тематика досліджень Дещо поліпшилася

мовна ситуація, зокрема вдалося перевидати

„Словник української мови" Б Гршченка 3 1957 р

почали виходити такі журнали, як „Радянське пра-

во",

„Економіка Радянської України", „Народна

творчість та етнографія", „Український історичний

журнал" та щ Було опубліковано ряд документаль

них збірників, з обов'язкового вжитку вилучено

„Короткий курс історії ВКП(б)"

Процес наближення суспільних наук до істо-

ричної правди та реальної дійсності був складним і

суперечливим, бо на зміну одному культу приходив

інший І на догоду кожному вимагали „творити"

науку, прославляти існуючий політичний режим,

виводити „закономірності' „Ідеологічні потреби

парти" зумовлювали передусім вивчення проблем

соціалістичного і комуністичного будівництва

Незмінною складовою праці науковців усього спек-

тра суспільних наук мали бути т зв „класовий

підхід" та критика буржуазно-націоналістичних

концепцій

Незважаючи на тотальний контроль ук-

раїнськими вченими-економістами, істориками,

філософами, філологами, літературознавцями та

мистецтвознавцями в 60—80-і рр було опубліко-

вано ряд цікавих наукових розробок Так, історик

М Брайчевський написав кілька глибоких наукових

розвідок із давнього історичного минулого України,

зокрема „Коли і як виник Киш", „Походження

Русі", „К происхождению древнерусских городов"

1972 р друком у Торонто з'явилася праця вченого

„Приєднання чи возз'єднання", в якій була піддана

критиці офіційна інтерпретація Переяславської уго-

ди, викладена в „Тезах про 300-річчя возз'єднання

України з Росією, 1654—1954 рр ", і діячів ко-

зацької державності У 1979 р завершив свою істе-

рико-філософську працю „Лист до російських та

українських істориків" історик та філолог Ю Бад-

зьо В ній він заперечує теорію про т зв „триєди-

не"

походження трьох слов'янських народів —

російського, українського і білоруського Нестан-

дартно підходили до вивчення історичного минуло-

го українського народу та його культури такі істо-

рики, як О Апанович, Я Дзира, О Компан.І Бой-

ко,

філософ Є Пронюк, літературознавці Є Кири-

люк, І Дзюба та ін

Науковими колективами було видано ряд фун-

даментальних праць з історії України, держави і

права, археолопї, філософи, літератури і мистецтва,

які, втім, не одержали однозначно позитивної

оцінки наукової громадськості, особливо за-

рубіжної Серед них варто назвати такі багатотомні

публікації, як „Історія Української РСР", „Історія

міст і сіл Української РСР", „Археологія Ук-

раїнської РСР", „Історія українського мистецтвоз-

навства", „Історія української літератури", „Слов-

ник української мови", „Украінсько-російський

словник" Були випущені також Українська Ра-

дянська Енциклопедія, Радянська енциклопедія

історії України та ш

Далеко не всі найважливіші проблеми, події та

явища суспільно-культурного й економічного життя

знайшли своє адекватне відображення на сторінках

названих видань

На практиці науково-дослідні установи України

все більше інтегрувалися в систему наукових

складів СРСР, а фактично Роси, нерідко перетво-

рюючись в їх периферійні придатки, втрачаючи не

тільки національне, а й наукове обличчя

Управління наукою все більше монополізувалося

невеликою групою вчених-адмшістраторів з Моск-

ви і Ленінграда, які, зімкнувшись із владними

структурами, мали вирішальний вплив в Академії

наук СРСР У руках останньої зосереджувалася

основна науково-виробнича та видавнича база,

інформаційні канали та формування наукових на-

прямів За таких умов навіть незначні прояви опо-

зиційності в середовищі науковців жорстоко кара-

лися Так, у 70-і рр в результаті чергової ідео-

логічної чистки за невчинені злочини було позбав-

лено роботи ряд працівників інститутів хімії

полімерів, теоретичної фізики, археологи, історії,

літератури, фольклору та етнографи, психологи,

нафти і газу та ін Немало наукових україномовних

журналів, що почали видаватися під час „відлиги",

були переведені на російську мову

Літературно-художня

творчість

ідлига, що тривала меншеЮ років, позначи-

лася тією чи іншою мірою на творчості ба-

гатьох письменників і художників, демокра-

тизуючи і, гуманізуючи Ті У 60—80-і рр ук-

раїнська література поповнюється творами одного з

натхненників шістдесятництва, відомого письмен-

ника О Гончара („Тронка", „Циклон", „Собор",

356

Наростання системної кризи тоталітарного ладу

„Берег любові", „Твоя зоря", „Чорний яр"), рома-

нами і повістями М Стельмаха („Чотири броди",

„Дума про тебе", „Правда і кривда"), П Загре-

бельного (, Розгін", „Диво"), В Дрозда („Катаст-

рофа"),

І Білика („Меч Арея"), В Земляка („Ле-

бедина зграя", „Зелені млини"), О Чендея („Бе-

резневий сніг") Інтерес громадськості викликала

творчість романістів історичного спрямування

РІваничука, Ю Мушкетика, РФедоріва, РІван-

ченко Плідно працювали О Коломієць, М Заруд-

ний та інші драматурги, п'єси яких ставилися теат-

рами України й інших республік Українську поезію

збагатили новаторські твори І Драча, Д Павличка,

В Голобородька, Л Костенко, А Малишка

Непересічний талант і громадянську мужність

виявив поет, літературознавець і критик з Донеччи-

ни В Стус Переслідуваний і гнаний, він лише за

кордоном зумів опублікувати книжку прекрасних

поезій „Зимові дерева"

Високим громадянським звучанням були позна-

чені поетичні твори І Калинця „Вогонь Купала" та

самвидавні збірки, збірка М Осадчого „Квос

его

Трагічною була доля М Руденка, поета, пись-

менника і публіциста, ветерана^війни з німецько-

фашистськими загарбниками Його літературний

доробок багатий і різноманітний Перу М Руденка

належать роман „Вітер в обличчя', „Остання шаб-

ля", фантастичні повісті „Чарівний бумеранг",

„Народжений блискавкою", трагедія „На дні

морському" Наприкінці 60-х рр вийшли три

збірки поета „Всесвіт у тобі", „Сто світил",

„Оновлення" Всі вони одразу по виході були забо-

ронені, як і попередні збірки Автора заарештували

Перебуваючи в ув'язненні, психіатричній лікарні,

поет пише цикл віршів „Я вільний", поему

„Хрест", збірки лірики „Прозріння", „За ґрата-

ми"

Письменники України попри всі труднощі, пе-

реслідування і репресії продовжували працювати

над історичною та сучасною тематикою

ГСнепрьов підготував у 70-і рр повість „Ненько

моя, ненько" про процес „Спілки визволення Ук-

раїни", яка вийшла за кордоном Є Сверстюк, що

багато віддавав сил боротьбі за збереження

національних традицій, написав есе „Собор у риш-

тованні" — історично-філософський твір про тра-

гедію сучасної України Справжнім шедевром був

видрукуваний 1980 р віршований роман Ліни Кос-

тенко „Маруся Чурай", що в яскравих образах

змальовує епоху Б Хмельницького В центрі твору

— народна поетеса і співачка Маруся Чурай, ав-

торка багатьох пісень, що здобули велику попу-

лярність серед людей

1981 р у видавництві „Молодь" вийшла збірка

„Лебеді материнства" В Симоненка У ній — по-

езії,

новели, гумористика, публіцистика видатного

поета і прозаїка

Із політичного забуття повернулося до нас на

початку 90-х рр ім'я талановитої поетеси І Рату-

шинської, засудженої в 70-і рр „за антирадянську

діяльність" на 7 років виправно-трудової колони

суворого режиму та 5 років заслання І Іоетична

слава київської правозахиснищ у світі була такою,

що на іі захист виступали РРейган, М Іетчер,

Ф Міттеран її звільнення вимагали^, Нобелівські

лауреати академік А Сахаров, поет И Бродський,

багато інших письменників та політичних діячів В

Україні поетесу мало хто знав, тоді як Гі книгу

„Сірий — колір нади" було перекладено на всі

європейські та японську мови Британський книж-

ковий клуб включив її до тих 30 книг, які щороку

підносяться королеві У США її було визнано

найкращою релігійною книгою року У списку бест-

селерів у Швеції вона також стояла на першому

місці

Через крижану товщу застою і всезаборонства з

великими труднощами пробивало собі шлях нова-

торство у кінематографі і музиці, образотворчому й

театральному мистецтві Видатним явищем ук-

раїнського кіно стала творчість С Параджанова,

Ю Іллєнка, Л Осики, О Фіалка, О Савченка,

РСерпєнка, К Муратової Скарбницю українсько-

го кіно поповнили такі талановиті стрічки, як „Тіні

забутих предків", „Камінний хрест", „Вечір на Іва-

на Купала", „Білий птах з чорною відзнакою",

„Криниця для спраглих', „Подарунок на іменини",

„Соломія Крушельницька", „Меланхолійний

вальс", „Розпад", „Поріг" та ін

Розвиток театрального мистецтва в Україні в

70—80-і рр тісно пов'язаний з іменами таких ре-

жисерів, як С Сміян, А Скибенко, О Король,

В Афанасьєв О Бєляцький, І Равицький, В Заго-

руйко, В Кімьменко-Делшде, М Шейко Високо-

художні обра

чи

і гнорювали на сцені видатні іі май-

стри — 11 Ужвій, В Дальський, В Добровольсь-

кий О Кусенко, А Роговцева Д Гнатюк, А Со-

лов'яменко, А Мокренко, М Кондратюк, Є

Мірошниченко

І Іа риш роки випадав пік творчих досягнень та-

ких митців, як скульптор і живописець І Гончар, ху-

дожники А Горська Л Семикіна, О Заливаха

357

Історія України

ГСеврук, І Кулик, А Рибачук, В Мельниченко,

майстри сцени і кіно І Миколайчук, Б Брондуков,

В Симчич, композитор В Івасюк Найхарак-

тернішою рисою творчості їх усіх були високий про-

фесіоналізм, новаторство, оригінальність і

національний колорит

Людиною великого таланту і музичного чуття

був В Івасюк — молодий композитор, уродженець

Буковини Він мав хист і до музики, і до поезії, ук-

ладаючи^ віршовані тексти для своїх музичних

творів Його пісні „Я піду в далекі гори" (1968),

„Червона рута" (1969), „Водограй" (1969) дуже

швидко заспівали по всій Україні і далеко за її ме-

жами Співали його пісні навіть ті, хто ніколи не

розмовляв українською мовою Пісня В Івасюка

„Червона рута" дала назву фестивалю української

пісні та музики, який з 1989 р регулярно прово-

диться почергово в містах України

Нових барв набула в 70—80-і рр музика Лесі

Дичко, І Шамо, М Скорика, Є Станковича Ши-

рокою популярністю користувалися виконавці ма-

сової естрадної пісні С Ротару, В Зінкевич

Н Яремчук

Через політичні перепони значною мірою авто-

номно розвивалася у 60—80-і рр культурна

творчість зарубіжних українців У галузі літератури

плідно працювали У Самчук, В Барка, О Ляту-

ринська, Б Бойчук, Ю Тарнавський, Б Рубчак та

ін Образотворче мистецтво збагачувалося творами

ГНоваківської, М Левицького, С Гординського,

С Лади X Дохват з Філадельфії прикрасила

своїми іконостасами близько 60 церков, каплиць,

соборів у США Серед композиторів відомими бу-

ли А Рудницький, І Соневицький, Ю Фіяла На

всіх континентах у місцях компактного проживання

українців діяли українські театри, численні драма-

тичні гуртки Хоч і з великими труднощами, але

творчі здобутки зарубіжних українців, обминаючи

„залізну завісу", проникали на материкову Україну

Етнодемографічні зміни

езважаючи на територіальні придбання

(Закарпаття, Крим), чисельність ук-

раїнського населення вийшла на рівень

1941 р тільки у 1960-му — 42 млн чол За пере-

писом 1979 р , загальна кількість населення рес-

публіки становила 49,6 млн чол Демографи вва-

жають такий приріст недостатнім

Уповільнення темпів приросту населення Ук-

раїни мало багато причин, передусім соціально-еко-

номічних Сплеск урбанізації і викликані нею

міграційні процеси призвели до відтоку молоді з се-

ла — до цього часу головного джерела відтворення

людських ресурсів Народжуваність на селі змен-

шилась, і 1979 р середній розмір сільської родини

дорівнював міському показникові — 3 особи на ро-

дину У містах зменшення народжуваності було

викликано несприятливими соціально-побутовими

факторами високою зайнятістю жінок у суспільно-

му виробництві (дев ять з десяти жінок працюва-

ли),

незадовільним рівнем системи охорони дитин-

ства, житловими умовами, поступовим зростанням

дитячої смертності тощо

Природний приріст населення в Україні змен-

шився з 13,6 на тисячу чол у 1960 р до 3,4 на ти-

сячу чол у 1980 р

Зменшення народжуваності супроводжувалось

поступовим підвищенням показників смертності на-

селення Середній показник її 1960 р становив 6,9

чол на кожну тисячу мешканців, а в 1980 р —

11,4 За рівнем смертності Україна займала третє

місце серед республік СРСР Серйозне збільшення

цього показника пояснюється, крім іншого, загаль-

ним старінням населення (внаслідок зменшення на-

роджуваності), зростанням дитячої смертності,

постійним погіршенням системи охорони здоров'я,

негативними змінами в екологи, зростанням алко-

голізму серед чоловіків і жінок тощо Відповідно

зменшувалась середня тривалість життя 3 кінця

70-х до середини 80-х рр цей показник упав з 70

до 68 років

Ці тривожні процеси супроводжувалися зміна

ми національного складу населення на користь

росіян і російськомовного населення За переписом

1959 р , українці становили 76,8% населення рес-

публіки (32,2 млн чол ), росіяни — 16,9% (7,1

млн ) У 1979 р українців було відповідно 73,6%

(36,5 млн ), росіян — 21,1% (10,5 млн чол ) Ці

зміни були викликані перш за все міграцією насе-

лення „Обмін кадрами", всесоюзні ударні будови,

освоєння нафтових родовищ Сибіру викликали

відтік українців за межі республіки Тільки у

1970—1979 рр українське населення Сибіру і Да-

лекого Сходу зросло на 22% Натомість у той же

період відбувався досить інтенсивний приплив

росіян в Україну, яка, між іншим, була цілком дос-

татньо забезпечена трудовими ресурсами, йшлося

тільки про те, щоб використовувати їх ефективно

За підрахунками демографів, протягом 1959—

1979 рр імміграція росіян в Україну становила від

1,5 до 2 млн чол

358

Ще одним джерелом збільшення росіян 1

російськомовних у складі населення республіки бу-

ла русифікація Один з найголовніших компонентів

національної свідомості — мова — досить швидко

усувався зі сфери соціально-культурних взаємин У

результаті якщо в 1959 р 93,5% українців назва-

ли рідною мовою українську, то у 1979 р цей по-

казник зменшився до 89,1% Найбільше русифіко-

ваних українців зосереджувалося в південно-

східних регіонах республіки В Україні існували такі

соціально-культурні й політичні умови, за яких

національна меншість фактично асимілювала

більшість

Етнодемографічні зміни у республіці віддзерка-

лювали процеси що набирали силу в соціально-

економічній, політико-ідеолопчній та культурній

сферах і багато в чому були їх наслідками Кризові

процеси у згаданих сферах призводили і до нарос-

тання кризових явищ в житті нації як такої, занепа-

ду національної ідентичності, розмивання і декуль-

туризацп українського етносу

* * *

На початку 80-х рр радянське суспільство де-

далі глибше втягувалося в тотальну соціально-еко-

номічну політичну та ідеологічну кризу Деграду-

вання „верхів" і розвал державної ідеологи були

настільки очевидними, що навіть серед вищих еше-

лонів партійно-державного керівництва формува-

лися ревізіоністсько-реформаторські сили У .ни-

зах" наростало невдоволення, зневіра й байдужість

Судомні спроби системи утримати хоча б поверхову

стабільність зводилися або до суто адміністратив-

них заходів (за часів Ю Андропова), або до ідео-

логічних чаклувань і популістських загравань (за

часів К Черненка) В Україні ці процеси набували

ще й суто провінційного забарвлення й укорінюва-

лися глибше, ніж у центрі Тому, коли в Москві по-

чалися більш радикальні спроби вдосконалити ра-

дянську систему, названі „перебудовою", Україна

була серед останніх, хто втягнувся у ці процеси А

втім, і для неї приходили нові часи, починалася но-

ва епоха

На шляху

до незалежності

.Нове мислення"

, днією з найважливіших причин „перебудо-

|ви", що її розпочав Горбачов, була не-

обхідність зменшити тягар гонки озброєнь

Внаслідок недалекоглядної політики брежнєвського

керівництва почав створюватися єдиний фронт

США, Західної Європи, Японії, Китаю проти

СРСР Продовжувала литися кров, у т

україн-

ських призовників, в Афганістані

„Нове мислення", проголошене Горбачовим,

підкреслювало пріоритет загальнолюдських цінно-

стей над класовими До Москви (а згодом і до

політичного життя) повернувся академік А Саха-

ров припинилося глушіння зарубіжних радіос-

танцій Радянські війська залишили Афганістан,

почалося їх виведедння із Східної Європи, що при-

звело до краху комуністичних режимів Все це при-

звело до „прориву" у стосунках СРСР із Заходом

Боязнь „балканізацп" СРСР, бажання зберегти

налагоджені стосунки з Горбачовим з проблем

ядерного роззброєння та глобальної безпеки при-

звели до недооцінки Заходом національно-виз-

вольних рухів СРСР, зокрема в Україні (прем'єр

міністр Англії М Тетчер у 1990 р в Києві порівня-

ла Україну з Каліфорнією, промова президента

США Дж Буша в Києві на початку серпня 1991 р ,

де він беззастережно підтримав союзний договір і

критикував „самовбивчий націоналізм", отримала

на заході назву "СЬіскеп

КІЄУ

8реесЬ"

як вияв „боя-

гузтва")

Спроба

„прискорення"

1 ^орбачов спочатку намагався „прискорити"

І розвиток економіки СРСР насамперед за ра-

X хунок випереджаючого розвитку машинобу-

дування в рамках колишніх структурних пріори-

тетів Однак невдача у цьому зробила очевиднішою

для керівництва країни необхідність реформування

економіки, запозичення досвіду Угорщини, Китаю

В червні 1987 р на пленумі ЦК КПРС було про-

голошено програму радикальної реформи

управління економікою Розширювалися права

підприємств, почалося запровадження орендних та

акціонерних форм господарювання, кооперативів у

торгівлі та промислововсті, сімейного підряду у

сільському господарстві, малих підприємств,

спільних підприємств з іноземними фірмами, прий-

нято закон про індивідуальну трудову діяльність

Темпи зростання національного доходу (НД) та

реальних доходів на душу населення продовжували

знижуватися гігантськими темпами почав зростати

внутрішній та зовнішній борг

Економіку України було важко реформувати й

тому, що більше 60% її становила важка проми-

словість Оборонні галузі поглинали до 2/3 науко-

во-технічного потенціалу І нарешті, 95% продукції

вироблялося на підприємствах союзного підпоряд-

кування Частка України в загальносоюзному ви-

робництві продовжувала скорочуватися у нагро-

мадженнях основних виробничих фондів вона за

період з 1970 до 1989 р скоротилася з 18 до 10%

Надзвичайної гостроти набули екологічні про-

блеми Національною трагедією став вибух 26

квітня 1986 р на Чорнобильській АЕС Рес-

публіканське керівництво як і Горбачов, замовчало

сам факт трагедії та її наслідки про небезпеку насе-

лення Швеції дізналося раніше, ніж в Україні, у

Києві відбулася за участю дітей першотравнева де-

монстрація, про небезпеку було повідомлено лише

через 10 днів після авари, тоді як багато представ-

ників партноменклатури вже встигли вивезти своїх

дітей Ця аварія лягла великим тягарем на еко-

номіку України було відселено населення в радіусі

30 км від реактора, з господарського обороту вилу-

чено близько 190 тис га земель Але населення не

отримало і досі не отримує ні належної інформації

про наслідки авари, ні належної допомоги

360

На шляху до незалежності

„Гласність" і початок

національного

відродження

скільки проведення економічної реформи

наштовхнулося на опір всередині самої

КПРС, М Горбачов узяв курс на лібе-

ралізацію режиму (на відміну від Китаю, де було

запроваджено економічний плюралізм при збере-

женні політичного диктату компартії) Він намагав-

ся за допомогою „гласності', „соціалістичного плю-

ралізму" під гаслом „перебудови" сталінської мо-

делі соціалізму та повернення до „ленінських прин-

ципів"

активізувати народні маси й, контролюючи

цю активність згори, послабити реакціонерів Але,

у той час, як на союзному рівні відбулися важливі

зміни у складі вищого керівництва, першим секре-

тарем ЦК Компартії України аж до осені 1989 р

залишався Щербицький Відтак у перші роки пере-

будови гласність, проголошена в Москві, мало

змінила обличчя республіканської преси Ось чому

з такою увагою стежили демократичні сили в Ук-

раїні за поширенням гласності й плюралізму в цен-

тральних засобах масової інформації виступами

істориків, економістів, філософів, соціологів ЯК

Москві, звичайною картиною в містах України були

ранкові черги в кіосках за пресою

Ситуація в Україні загострювалася через „ду-

ховний Чорнобиль" — русифікацію Згідно з пере-

писом 1989 р з 51,5 млн населення України ук-

раїнці становили 37,4 млн , з них вважали рідною

українську мову лише 87,7%, але реальний відсо-

ток тих, хто вільно володів українською мовою, був

набагато нижчим У вузах українською мовою чи-

талося приблизно 5% лекцій На 1988/89 нав-

чальний рік не залишилося жодної української шко-

ли в Донецьку, Чернігові, Харкові, Луганську,

Одесі, Миколаєві, навіть на початок 1991/92 нав-

чального року українською мовою навчалося лише

49,3%

учнів 1988 р книжки, видані українською

мовою, складали лише 18% за назвою, а за тира-

жем — тільки 3% Частка українців упала з 76,8%

в 1959 р до 72,6% у 1989 р , в той час як росіян

— зросла з 16,9 до 22,0%

Роль першопроходців у захисті української

культури, навколишнього середовища, ліквідації

„білих плям" історії відіграла Спілка письменників

України та її центральний орган — газета „Літера-

турна Україна" Широкий розголос мали виступи

О Гончара, Р Братуня, І Дзюби, І Драча В Дрозда

та багатьох інших Почали вертатися в українську

літературу твори В Винниченка, представників

„розстріляного відродження", зокрема М Хвиль-

вого,

М Куліша, М Зерова, історичні праці М Гру-

шевського, М Костомарова та інших, заборонені

твори І Дзюби „Інтернаціоналізм чи русифікація

М Брайчевського „Приєднання чи возз'єднан-

ня^", репресованих у роки „застою" В Стуса,

Є Сверстюка, Ігоря та Ірини Калинцш та інших,

повертається з еміграції письменник та один із за-

сновників Української Гельсінської групи (УГГ)

М Руденко

Поступово стала відкриватися правда про такі

сторінки української історії XX ст , як Центральна

Рада, голодомор 1933 р , сталінські репресії ОУН-

УПА, розгорнулася дискусія про національну сим-

воліку Таким чином, лібералізація і гласність

підірвали радянські ідеологічні штампи

Від створення Руху

до формування

парламентської

опозиції

* умовах лібералізації в Україні почали виника-

/ "\ ти різні групи „зелених", політичні клуби,

просвітницькі українознавчі організації

(1987 р у Львові — „Товариство Лева", 1988 р у

Києві — клуб „Спадщина" та студентське

об'єднання „Громада") їх діяльність одразу ж ви-

ходить за межі суто просвітницької і набуває

політизованого характеру Восени 1987 р у Києві

виник Український культурологічний клуб (УКК)

За спробу провести у 1988 р демонстрацію до дру-

гої річниці Чорнобиля кількох лідерів УКК було за-

арештовано Наприкінці 1987 р виходить з ув'яз-

нення й повертається в Україну ряд відомих право-

захисників, зокрема В Чорновіл і М Горинь, у січні

1989 р — Л Лук'яненко, який мав 26-річний

„стаж" політв'язня У 1988 р офіціозне святкуван-

ня РПЦ в Москві (а не в Києві) 1000-ліття вве-

дення християнства на Русі було використано диси-

дентами в Україні для привернення уваги до долі

УАПЦ та УКЦ

Великий вплив на ситуацію в Україні мало ви-

никнення в СРСР народних рухів, насамперед у

республіках Балти (перший народний фронт виник

в Естонії у квітні 1988 р ) 7 липня 1988 р Ук-

раїнська Гельсинська спілка (УГС), створена на ос-

нові відновленої УГГ, оприлюднила „Декларацію

361

Історія України

принципів", що за цілим рядом положень була

близькою до програмних принципів народних рухів

республік Балтії: перетворення СРСР на конфеде-

рацію незалежних держав; влада — демократично

обраним радам; державність української мови;

створення республіканських військових формувань;

звільнення всіх політв'язнів; легалізація УКЦ та

УАПЦ. Для України на той час це були вельми ра-

дикальні пропозиції. Діяльність УГС, таким чином,

виходила за межі правозахисної.

В червні 1988 р. у Львові відбувся несанкціоно-

ваний мітинг, на якому пролунав заклик до створен-

ня Демократичного фронту. Влітку у львівських

мітингах брали участь політичні сили широкого

спектра: від міськкому комсомолу до УГС. Однак

політика „з позиції сили", яку проводило тоді

місцеве й республіканське партійне керівництво

(мітинги розганялись, на людей нацьковували со-

бак),

перешкодила сформуванню такого загально-

демократичного об'днання. Восени 1988 р. й в

інших регіонах України вже діяв ряд самодіяльних

об'єднань, що висували ідею створення народних

фронтів (Київ, Вінничина тощо). Однак у цих

об'єднань не вистачило сил, політичних лідерів,

здатних очолити демократичний процес у межах

всієї республіки.

Такі сили виявилися в Спілці письменників Ук-

раїни, де й було висунуто восени 1988 р. ідею ство-

рення „Народного руху України за перебудову". На

її підтримку висловилися на початку 1989 р. й уста-

новчі конференції українського історико-

просвітницького товариства „Меморіал" та Това-

риства української мови ім. Т.Шевченка.

До проекту програми Руху, який вдалося надру-

кувати лише в „Літературній Україні" 16 лютого

1989 р., було внесено положення про визнання

керівної ролі партії, чого, зрозуміло, не було в про-

грамах народних рухів Балтії, але чого вимагали в

ЦК КПУ (в усі наступні документи Руху воно вже

не потрапляло). Незважаючи на

це, проти

ініціаторів Руху та ще не надрукованого (!) проек-

ту було розпочато кампанію цькування з перекру-

ченням змісту документа. Через півтора року після

цих подій тодішній секретар ЦК КПУ (під час об-

говорення програми Руху він займав посаду

завідуючого ідеологічним відділом ЦК КПУ і брав

участь у теледебатах із одним з ініціаторів Руху

філософом М.Поповичем) Л.Кравчук визнав це як

помилку і ЦК, і власну. Погрози, що членство в

Русі стане несумісним з членством у КПРС, обме-

жували можливості для співробітництва комуністів

з Рухом, посилювали в Русі його радикальне крило

(проти чого в своїх промовах якраз і виступало

керівництво КПУ).

І все ж, оскільки Рух виступав за економічний,

політичний, ідеологічний плюралізм, це дало змогу

на першому етапі його діяльності об'єднатися в ньо-

му представникам різних поглядів: від коммуністів-

реформаторів до членів УГС та інших орагнізацій,

що виступали з позицій антикомунізму. Участь

письменників, учених, відомих усій Україні, надала

ідеї Руху своєрідної легітимності, дала змогу залу-

чити більшу кількість людей, ніж могли на той час

повести за собою дисиденти-правозахисники.

*"-—Бойовим хрещенням для активістів нових ор-

ганізацій стали вибори народних депутатів СРСР

навесні 1989 р., коли вперше за багато десятиріч у

рядянській виборчій системі на одне місце претен-

дувало кілька кандидатів, та ще й висунутих „зни-

зу". Незважаючи на антидемократизм Закону про

вибори, вдалося провести ряд депутатів від опозиції

і „провалити" деяких кандидатів від партапарату

(наприклад, першого секретаря Київського міськ-

кому партії К.Масика). У Львові під час мітингів

вже майоріли синьо-жовті прапори, лунали заклики

до страйку. Розпочинався справжній бум „нефор-

мальної" преси.

Влітку 1989 р. страйк шахтарів охопив найваж-

ливіші вугільнодобувні райони СРСР, у тому числі

Донбас та Львівсько-Волинський басейн. І хоча

вони висували тоді здебільшого економічні вимоги,

КПРС уже не могла виставляти себе захисником

інтересів робітничого класу.

8-10 вересня у Києві відбувся установчий з'їзд

Руху, який налічував вже 280 тис. чол. У прийнятій

програмі зазначалося, що Рух підтримує „принци-

пи радикального оновлення суспільства, проголо-

шені XVII з'їздом КПРС, XIX Всесоюзною

партконференцією". „Ленінська національна

політика" ще протиставлялася „сталінській моделі

тоталітарного псевдосоціалізму", висувалася ідея

нового союзного договору, що було співзвучно з ви-

могами прибалтів, але проти чого тоді ще виступав

Горбачов, при цьому вже не згадувалося про за-

гальносоюзну конституцію; інакше кажучи, тепер

Рух обстоював перетворення СРСР на конфеде-

рацію. У той же час лідери УГС вже агітували за

вихід із складу СРСР. І хоча головою Руху був об-

раний комуніст І.Драч, секретаріат Руху, який ре-

ально здійснював політику цієї організації, очолив

один із лідерів УГС М.Горинь, що свідчило про

тенденцію до радикалізації Руху.

362