Верстюк В.Ф., Гарань О.В. та ін. Історія України

Подождите немного. Документ загружается.

Західноукраїнські землі між двома війнами

жень між українцями Волині, з одного боку, та

Східної Галичини — з другого Та першорядними

були надії на те, що варшавська ласка щодо воли-

нян заколисає всю Україну Водночас варшавських

консерваторів переконували назовні смілива „зміна

курсу" має на меті „настільки міцно зв'язати східні

землі з Річчю Посполитою, аби навіть повстання

української чи білоруської держави не призвело в

майбутньому до зміни східного кордону Польщі"

Теоретичні викладки „неофедерацюнізму", їх

практичне здійснення виявилися неспроможними

пом'якшити невиліковні внутрішні суперечності ба-

гатонаціональної Польщі, тим більше — воскреси-

ти протиприродний альянс квітня 1920 р , який

без-

посередньо передував горезвісному „походу на

Київ"

Надто нечисленними виявились українські

елементи, які захопились діяннями ГЮзефського

Загальнонаціональні прагнення

західноукраїнського населення

оказні поступки щодо окремих західноу-

крашських земель, передусім Волині, були

потрібні варшавським політикам для забез-

печення дальших експансіоністських планів щодо

етнічних українських земель, які знаходилися поза

державними кордонами Польщі Слід враховувати

і те, що в умовах нестабільності Версальської сис-

теми впливові європейські держави виявили зро-

стаючу увагу до західноукраїнських проблем

Польщі належала активна роль у цій небезпечній

дипломатичній грі Водночас перетворення Східної

Галичини та Волині на гострий вузол міжнародних

відносин не сприяло стабілізації їх внутрішнього

розвитку, перешкоджало консолідації західноу-

країнського політичного життя

На початку 20-х рр така консолідація здава-

лась реальною Спостерігались примітні прояви дій

у єдиному напрямі — збройні виступи проти оку-

пантів, у яких брали діяльну участь і створена на-

прикінці 1920 р Українська військова організація

(УВО),

і прорадянськи настроєні партизани Во-

лині й Тернопільщини (І Цепко, П Шеремета,

С Мельничук), загальна підтримка Українського

університету, що діяв у підпіллі Ліва течія, котра

протягом кількох років існувала в самій УВО, пев-

ний час утримувала її керівництво від одверто воро-

жих дій щодо радянської України

Зростає бажання до переїзду в УСРР, яке ви-

являли різні шари західноукраїнського населення

— і не тільки Східної Галичини або Волині Воно

розвивалось у річищі більш загального явища, вла-

стивого широким колам всієї української інтелі-

генції як на батьківщині, так і в еміграції — праг-

нення до об'єднання національних сил в ім'я держа-

вотворчої роботи В 20-х рр можливості для цього

існували тільки в УСРР

Тоненький струмочок, який почався повернен-

ням з еміграції М Грушевського та його колег з

парти Українських соціал-революцюнерів

(УПСР),

перетворився на справжній потік, що

протягом 20—30-х рр прибував до Києва, Харко-

ва, інших міст України Найбільшу частку

приїжджих становили галичани — представники

інтелігенції, письменники й діячі мистецтва, війсь-

кові УГА та студенти українських шкіл у Чехосло-

ваччині, робітники, які опинились поза Вітчизною

Вони активно включалися у сустльно-економічне,

громадське та військове життя молодої Української

республіки Справжній ренесанс національної мови

й культури, атмосфера загального піднесення в ро-

ки, які історики назвали новаторськими, справляли

зворотний вплив на західноукраїнське населення,

його політичні настрої й розвиток Без перебіль-

шення можна стверджувати, що події в Україні

посідали чільне місце серед проблем, які найбільше

хвилювали співвітчизників за кордоном

Поступове, а з початку 30-х рр обвальне згор-

тання українізації, політичні переслідування, що по-

чалися репресіями проти інтелігенції й військових,

гарячкова колективізація у „рік великого перелому"

(1929),

а особливо страшний голодомор 1933 р , як

і пізніші масові політично-репресивні кампанії,

гальмували, а то й надали зворотного напрямку

прорадянським симпатіям значної частини

західноукраїнської інтелігенції Природному про-

цесу зближення й єднання національних сил ук-

раїнців, між якими чужа воля вкотре провела дер-

жавні кордони, було завдано величезної шкоди

Все це одразу ж негативно відбилося й на

політичній обстановці в Східній Галичині й Волині,

на Закарпатті Явища, які відбувалися тут, дедалі

ускладнювали становище українців Промисловість

і сільське господарство перебували у стані стагнації,

використовувалися як допоміжний резерв народно-

го господарства Польщі, Чехословаччини й Ру-

муни, які, в свою чергу, боролись за виживання в

складному механізмі світової економіки

Усвідомлюючи загальне невдоволення населен-

ня приєднаних територій, польські політичні кола

ще 1921 р висунули план побудови всередині дер-

жави — між Віслою й Сяном — „трикутника без-

303

Історія України

пеки" Реалізація його розпочалась вже після

смерті Ю Пілсудського Шестирічний план (1936-

1941) розбудови збройних сил передбачав створен-

ня Центрального промислового округу, що стано-

вив би основу розвиненої військової індустрії Зви-

чайно, це мало здійснюватись за рахунок інших те-

риторій країни, зокрема західноукраїнських Та

жорстока їх експлуатація не врятувала економіку

поверсальської Польщі Показники її промислово-

го розвитку були гіршими, ніж у більшості європей-

ських країн, їх майже вдвічі перевищила інша воло-

дарка українських земель — Румунія Годі й гово-

рити про промислове відставання Східної Галичини

та Волині Двадцять міжвоєнних років не збільши-

ли чисельності ані західноукраїнських робітників,

ані населення міст (за винятком Львова) Тут не

було жодного великого сучасного підприємства

Становите сільського господарства також ви-

глядало безрадісним І все ж, незважаючи на вели-

ке поміщицьке землеволодіння, де (у Східній Гали-

чині та Волині) домінували поляки попри земельні

реформи покликані створити міцну базу для поль-

ських військових осадників а згодом і цивільних

колоністів, українське селянство не втратило своїх

позицій, а заможні його верстви на важливих на-

прямках розширили їх Значного розвитку дістали

сільська кооперація кооперативний рух взагалі

Створювалися зв'язані з ним банки Поволі наби-

рав силу український середній клас Серед його

представників, як і серед інтелігенції, знаходилося

чимало вихідців з родин священиків Отримуючи

освіту, західноукраїнська молодь не діставала робо-

ти в містах і прямувала до села Все це надавало

своєрідності громадському життю

Радикалізація

громадсько-політичного життя

уперечності в українському русі, котрі виз-

| рівали з перших днів революційно-визволь-

*•* ноі боротьби і відступали на другий план у

перші роки опору окупантам, поглибилися після то-

го,

як загарбання Східної Галичини було остаточно

санкціоновано Заходом

Та звична для старих політичних сил тактика

лояльного співробітництва з центром ігнорувала

нові реали привнесені світовою війною та виром

перших бурхливих повоєнних років Ця лінія вияви-

лася неприйнятною для сил, які тоді вийшли на

політичну арену і змінили обличчя Східної Гали-

чини та Волині Здобутий ними досвід радикаль-

них дій вже не можна було перекреслити

Сила молоді як активного політичного чинника

західноукраїнського суспільства суттєво збільшу-

валась у зв'язку з тим, що в 20-30-х рр у

національну боротьбу з юнацьких літ вступали діти

учасників визвольних змагань за часів Австро-

Угорської та Російської імперій, молодші брати

оборонців західноукраїнських земель у 1918-1919

рр , покоління, котре в повсякденному житті безпо-

середньо на собі зазнавало всіх прикрощів від нових

володарів

Радикалізм молоді привносить у національно-

визвольний рух не лише беззастережно позитивне

Становлячи приклад безкомпромісності у боротьбі

проти іноземного поневолення, молодь, часто-густо

не виявляє належного знання нагромадженого по-

передніми поколіннями (і не тільки власного наро-

ду) досвіду, їй часом бракує копіткого й системати-

чного аналізу поточних змін Все це враховується

різними політичними силами, для яких боротьба за

молодь є неодмінною умовою їх власного майбутнь-

ого

Молодь дедалі сильніше приваблювала безпо-

середня боротьба з окупантами, саботажні акції й

напади на польські постерунки їх організатор —

українська військова організація (УВО) приверта-

ла зростаючі симпатії молодих поколінь Готуючись

до створення її наступниці на більш широкій основі,

Є Коновалець надавав важливого значення роз-

робці ідеологи нового формування Основну роботу

в цьому напрямі виконував Д Донцов 1926 р у

Львові вийшла друком його книга „Націоналізм"

Украй права форма націоналізму, яку обстоював ав-

тор і яка виявилася досить поширеною в Європі,

дістала назву „інтегрального націоналізму" Він вів

до розбрату і в українському національному русі

Викладені в книзі Д Донцова побудови були звер-

нуті передусім до молоді Він розумів історичний

розвиток як „вічний гін народів до експансії і

підбою" Потреба філософського осмислення, до

якого природно тягнуться більш досвідчені люди,

підмінялася запереченням загальновизнаних зако-

номірностей історичного розвитку Всі вони прого-

лошувалися геть відкинутими сучасністю Для ав-

тора мав сенс „лише один закон" — „закон бороть-

би закон вічного суперництва націй" Визнання

права на існування тільки за цим „єдиним законом"

мало виразне політичне спрямування В такий

спосіб прокладався шлях нав'язування „єдиної нор-

ми поведінки", обстоювалася необхідність „єдиної

організації" з „єдиним вождем"

304

Західноукраїнські землі між двома війнами

Так само, як „інтернаціоналізм", расизм Донцо-

ва мав на меті прилучити його послідовників до

сильних світу цього Подібна програма могла лише

відштовхнути від українського націоналістичного

руху демократи світу Натомість вона привертала

увагу фашистських режимів у Європі, рівно як і

„інтегральних націоналістів" у Румуни, Угорщині,

Югославії На такій ідеологи було побудовано Ор-

ганізацію українських націоналістів (січень — лю-

тий 1929 р ) Загальна економічна криза, яка боля-

че вдарила по слаборозвиненому народному госпо-

дарству західноукраїнських земель, жорстока й

кривава „пацифікація" Східної Галичини, що набу-

ла широкого міжнародного розголосу та була вине-

сена на обговорення Ліги націй, з одного боку, та

зростаюче невдоволення подіями в радянській Ук-

раїні — з другого, посилювали популярність ОУН,

особливо серед молоді І хоча її зростаючий автори-

тет турбував впливові українські парти, які в лега-

льній пресі іноді досить різко критикували ОУН,

вони водночас зовсім не цуралися контактів з нею

З плином часу, розходження ставали менш поміт-

ними

І в цих умовах видатні діячі КПЗУ продовжу-

вали опрацьовувати шляхи розв'язання не лише

соціальних, а й національних проблем, прагнучи

єдності революційно-визвольної боротьби Зали-

шаючись послідовними противниками ОУН, вони з

повагою і розумінням ставилися до тих, хто справді

виступав за визволення під її прапорами В липні

1932 р М Заячківський (Косар), тодішній

керівник КПЗУ, виступив із статтею, де роз'ясню-

вав „Було б неприпустимою помилкою ідентифіку-

вати провід ОУН — УВО і ту контрреволюційну

суть,

яку цей провід надавав і надає організації

з тими сотнями низовиків, яких зв'язує з ОУН

УВО щира віра в її протиокупаційне вістря, які

хочуть і фактично борються за національне визво-

лення українського народу з-під польської оку-

пації"

Подібне сміливе твердження не могло не драту-

вати догматиків у Москві Ширячи підозри щодо

націоналістичних відхилень керівників КП(б)У, во-

ни стократ захоплювалися цими підозрами коли

йшлося про комуністів Західної України У черго-

вий раз лідери КПЗУ стали об'єктом наклепниць-

кої кампанії та були замінені

Зрозуміло, що за цих обставин саме існування

Комуністичної парти Західної України не лише

підважувалось, а й ставало проблематичним Це

врешті-решт підтвердилось масовими репресіями

проти західноукраїнських комуністів, розпуском і

ліквідацією КПЗУ

Цей безпричинний акт був лише одним з ба-

гатьох у тяжкому ланцюзі злочинів і непорозумінь,

які завдали серйозного удару розвитку погоджених

дій у боротьбі за визволення західноукраїнських зе-

мель від чужого ярма Звивиста напрямна природ-

ної й необхідної консолідації національних сил ще

раз зазнала бічного, навіть зворотного виверту

Контакти між прихильниками ОУН і комуністами

у другій половині ЗО—х рр відбувалися хіба що у

концтаборах і тюрмах

Напередодні світової війни

априкінці 30-х рр центр західноукра-

їнського національного життя тимчасово

перемістився до Закарпатської України

Події, які відбувалися тут, у котрий раз у складній

обстановці переддня 2-і світової війни, знову поста-

вили проблеми єдності української нації та її

возз'єднання в епіцентр європейської політики Та

це пояснювалося, однак, не органічними факторами

внутрішнього розвитку, а шаленим виром міжна-

родних подій Уже початок насильницького окраю-

вання Чехословаччини привернув увагу світової

громадськості до становища й долі Закарпаття, яке

поступово виходило за рамки попереднього міжна-

родно-правового врегулювання В боротьбу за но-

вий його статус вступили впливові зовнішньополі-

тичні сили

Змагалися три головних варіанти розвитку

подій чехословацький, угорський, врешті —

орієнтація на існування окремої держави „Кар-

патська Україна" Вони змінювали один одного в

міру розвитку передусім міжнародної обстановки

Перший зводився до залишення бодай пом'якше-

них зв'язків між Закарпаттям і Прагою У цьому

напрямі й розгорнули активність українські діячі

Закарпаття 3 жовтня 1938 р щойно створена

Руська національна рада висунула вимогу реальної

автономії Закарпаття, домагаючись поступок від

центру Втім через кілька днів був створений уряд

автономії на чолі з А Бродієм — відомим прихиль-

ником угорської орієнтації Ще через два тижні

уряд очолив Д Волошин, який користувався

найбільшими між тодішніх політичних діячів сим-

патіями населення та послідовніше орієнтувався на

існування закарпатської державності

Останнє слово в розв'язанні проблеми

„Підкарпатської Русі" вже належало Німеччині,

305

Історія України

якій у Мюнхені фактично видали „карт бланш" на

свободу дій у Центральній і Східній Європі До ос-

таточної ліквідації Чехословаччини Німеччина при-

ховувала свої справжні наміри Сподіваючись на її

підтримку, створювались українські формування

Закарпаття, об'єднані в „Карпатську Січ" Вони

поповнювались за рахунок добровольців Значна їх

кількість прибувала з Галичини

В міру дальшого заповзання Європи в загальну

війну інтереси українців нехтувалися все одвертане

Спочатку Гітлер за Віденським арбітражем (2 лис-

топада 1938 р ) віддав Будапешту південну части-

ну Закарпаття з Ужгородом і Мукачевим включно

Десятки тисяч українців знову опинилися під

угорським ярмом Розчленування Чехословаччини

в середині березня 1939 р зняло будь-які покрови

з гітлерівської політики Не бажаючи надто поси-

лювати Будапешт приєднанням Словаччини,

Берлін погодився на включення всього Закарпаття

до Угорщини Незалежність Словаччини віталась

Німеччиною, проголошення того ж самого дня ок-

ремого державного існування „Карпатської Ук-

раїни" зустрінуто із неприхованим роздратуванням

15 березня 1939 р німецькі війська рушили на

Прагу Того ж дня угорці розпочали загальний на-

ступ Через кілька годин уряд і новообраний прези-

дент А Волошин змушені були залишити територію

Закарпаття Нечисленні загони Карпатської Січі

самовіддано протистояли нападнникам

Карпатська Україна проіснувала кілька днів,

залишивши свій слід у боротьбі за національну дер-

жавність Західноукраїнське населення дістало

кілька важливих історичних уроків Воно ще раз

наочно пересвідчилось у неспроможності й небез-

печності орієнтації на підтримку чужих держав

Стало незаперечним, що зацікавленість „укра-

їнським питанням" продиктована бажанням Німеч-

чини використати його у власних агресивних, за-

гарбницьких цілях

Надзвичайно тяжким виявився міжвоєнний

період у житті Східної Галичини й Волині, Закар-

паття та Буковини, Хотинщини й Ізмаїльщини

Розділені між трьома сусідніми державами,

відірвані від основного масиву етнічної території,

вони залишилися вірними історичним прагненням і

традиціям українського народу В 20—30-х рр

революційно-визвольний рух усе яскравіше вили-

вається у боротьбу за возз'єднання Незважаючи

на зростаючі внутрішні труднощі, які робили тоді

неможливим досягнення єдності, вона продовжува-

ла набирати силу Ставало все більш відчутним, що

наступний історичний період покінчить з однією з

найбільших багатовікових несправедливостей, за-

подіяних Україні Загальний збройний конфлікт, що

невблаганно насувався, перетворював природний

процес возз єднання на надзвичайно болісний для

українського народу

Друга

світова війна

Українське суспільство

у 1939-1941

РР

огляду на пріоритетну роль воєнного факто-

<^%ра у сталінській зовнішній політиці інтенсив-

<** * но розвивалися машинобудування і хімічна

промисловість Продуктивні можливості економіки

України були великі і як складові єдиного госпо-

дарського комплексу СРСР неухильно зростали,

посідаючи величезну питому вагу серед інших рес-

публік Традиційно основна база важкої промисло-

вості країни, розташована в Донбасі й Придніпров'ї

та остаточно інтегрована під час індустріалізації в

союзній економіці, досягла на кінець 30-х рр

найбільшої продуктивної потужності В 1940

продукція всієї промисловості України зросла в 7,3

раза порівняно з 1913 р , а крупної — майже у 10

разів За розвитком промисловості республіка

посідала друге місце в СРСР після Роси і виперед-

жала ряд західноєвропейських країн

Відповідно нарощувалися й потужності палив-

но-енергетичної бази Донбас на кінець міжвоєнно-

го періоду зберігав роль основного кам'яно-

вугільного басейну країни На кінець 30-х — на

початок 40-х рр остаточно виявилося призначення

щойно збудованої „матеріально-технічної бази

соціалізму" як, по суті, потужного воєнно-проми-

слового комплексу Причому українська економічна

база являла собою іі наріжний камінь Новозбудо-

вані підприємства кольорової металурги мали

вирішальне значення у виробництві сучасного оз-

броєння

Потужний промисловий потенціал української

економіки забезпечував її робітничий клас Масові

поповнення вихідцями із селян під час індустрі-

алізації не могли не знизити його кваліфікаційний

рівень Але на початок 40-х рр українське

робітництво зуміло подолати труднощі свого зро-

стання, поліпшити якісний склад Воно по праву

вважалося найбільш кваліфікованим загоном

робітництва країни Трудова активність, що часто

виливалася у нав язане робітникам командно-

адміністративною системою т зв „соціалістичне

змагання", не завжди давала реальну віддачу Вже

у кінці 30-х рр з'ясувалося, що цей витвір

сталінських партапаратників хибує на заформалізо-

ваність, веде до виснажливої, низькооплачуваної

праці, реально не підкріпленої широко рекламова-

ними „соціальними перевагами" А втім, високий

професіоналізм окремих виробничників, їхня чесна

праця, даючи значний економічний ефект, створю-

вали ілюзію масовості змагання, його доцільності

На будь-якому великому підприємстві відчувалася

гостра нестача технічних спеціалістів і керівників

промисловості На Макіївському металургійному

заводі, наприклад, залишилося лише двоє дипломо-

ваних інженерів і 31 технік Становище ускладню-

валося тим, що посади репресованих фахівців зай-

мали висуванці з робітників, які не мали відповідної

технічної, а то й загальної освіти Обстановка в

промисловості нагадувала міноване поле залякана

технічна інтелігенція у складних ситуаціях на ви-

робництві, а вони траплялися часто, не хотіла брати

на себе відповідальність, йти на ризиковані рішен-

ня У разі невдачі такого спеціаліста могли якщо не

репресувати, то принаймні зняти з роботи, шельму-

вати

Адміністративно-репресивні методи керівниц-

тва економікою, нескінченні підхльостування става-

ли на кінець 30-х рр перешкодою у нормальному

функціонуванні новозбудованої потужної проми-

словості Дедалі більше давалися взнаки супереч-

ності між освоєнням нових технолопй та інтенсив-

ними методами праці і надцентралізованою систе-

мою планування та управління економікою Особ-

ливо це відчувалося у паливно-енергетичній базі та

металурпї України, від чого прямо залежало зро-

стання таких нових галузей як тракторна, моторо-

будівна, електротехнічна, літакобудівна та інші Ба-

гато підприємств не виконували плани Причина

цього полягала у відставанні виплавки металу від

потреб машинобудування, нестачі енергії

Складності в економіці командно-адміністра-

307

Історія України

тивна система намагалася усунути притаманними їй

натискними, наказними методами. Так, було вжито

жорстоких, аж до увільнень з роботи за запізнення

на 20 хвилин, заходів щодо порушень трудової дис-

ципліни. Іншим указом збільшувався робочий день,

заборонявся самовільний вихід робітників і служ-

бовців з підприємств та установ. Трохи пізніше ви-

пуск неякісної і нестандартної продукції прирівняли

до свідомого шкідництва. Неучасть у соціалістич-

ному змаганні почала розглядатися як ознака нело-

яльності. У цій атмосфері економіку постійно лихо-

манило. Але разом з тим робилися спроби запрова-

дити хоч і в обмеженому вигляді госпрозрахункові

регулятори на виробництві. Вдалися і до нових вли-

вань коштів, особливо в оборонну галузь промисло-

вості. На 1941 р. асигнування на оборону станови-

ли 43,4% державного бюджету.

На кінець 1940 р. Україна видобувала 50,5%

загальносоюзного видобутку вугілля, виробляла

64,7 — чавуну, 48,8 — сталі, 67,6 — залізної ру-

ди, 25,7% — електроенергії тощо. Завдяки

кільком урожайним рокам, практично дармовій

праці селян, а також запровадженню механізації,

передових методів агрокультури в тому ж році кол-

госпи України дали понад 20% загальносоюзного

виробництва товарного хліба, 73% — цукру, 20%

— м'яса і т.ін.

Дальшим утвердженням сталінської тиранічної

диктатури, проникненням в уми й душі мільйонів

людей тоталітарної ідеології й моралі характеризу-

валося суспільно-політичне і культурне життя 41-

мільйонного українського народу. Впровадження

т.зв.

„культурної революції" означало, по суті, втяг-

нення найширших мас населення в орбіту ко-

муністичної ідеології в її сталінському варіанті. На

це держава коштів не шкодувала. В 1940—1941

рр.

у республіці працювало 32 тис. шкіл, близько

700 технікумів, 173 вузи, а кількість молоді, яка

навчалася, збільшилася втричі порівняно з 1913 р.

Особлива увага приділялася Академії наук, темати-

ка якої була максимально наближеною до народно-

господарських потреб. В Україні, де працювали

такі видатні вчені як М.Боголюбов, О.Богомолець,

М.Кирилов, І.Курчатов, М.Лаврентєв, Є.Патон

та інші, мали місце вагомі досягнення в розщепленні

атомного ядра, отриманнні рідких газів, винаході

автоматичного дугового електрозварювання тощо.

Один за одним з'являлися нові літературні, об-

ФОРМУВАННЯ КОРДОНІВ УРСР

1921—1940 »

дстктмннй мордви СКР и*.

- - ,

о,**

»«>р

[ О' Ов

*»4С|

до» Мсаумин* овл**„

308

Друга світова війна

разотворчі, музичні твори, театральні вистави,

кінофільми. Багато з цих творів були позначені та-

лантом, щирою вірою у нові ідеали. Але, на жаль,

домінувало у них політичне підґрунтя. При всьому

критицизмі щодо змісту духовної культури цього

часу не можна не відзначити, що чимала увага

приділялася поширенню та вкоріненню в усі ланки

культурного життя української мови. Нерідко це

робилося методами властивими командно-

адміністративній системі.

В обстановці неймовірного нагнітання культу

особи Сталіна, штучного роздмухування класової

боротьби, невтомного вишукування „ворогів наро-

ду' , силового утвердження „соціалістичного ре-

алізму" весь досить вагомий культурницький по-

тенціал використовувався не за призначенням і був

цілковито підпорядкований завданням агітпро-

півської роботи комуністичної партії.

Радянсько-німецький

альянс і возз'єднання

західноукраїнських земель

у складі УРСР

Ж /кінці 30-х рр. обстановка в Європі характе-

рі? ризувалася наявністю двох протилежних по-

%У люсів. На заході це була нацистська Німеч-

чина, що очолила т. зв. антикомінтернівський пакт,

до якого входили ще й Японія та Італія. На сході —

Радянський Союз. Нездоланні суперечності

розділяли Німеччину і СРСР.

Але,

здавалося б, неймовірне, сталося. 23 серп-

ня 1939 р. світ був уражений звісткою, переданою

вночі по радіо, про підписання радянсько-німецько-

го договору про ненапад. Якщо укладення подібно-

го пакту з потенційним агресором можна було тлу-

мачити як законну спробу відвернення війни, то

вже зовсім інакше слід було розцінювати таємні

протоколи до пакту, де йшлося про задоволення те-

риторіальних апетитів обох держав. За цими домо-

вленостями, існування яких Радянський Союз про-

тягом піввіку категорично заперечував, Сталін

дістав змогу розширити територіальні межі СРСР

трохи не до кордонів 1913 р. Саме територіальний

виграш, розподіл сфер впливу, поширення

сталінської диктатури на нові території і було ос-

новною метою радянсько-німецького пакту. І мен-

ше всього Сталін з Молотовим переслідували мету

відвернення війни — тоді Німеччина ще не була го-

товою до нападу на СРСР, навіть не мала

відповідного плану, хоча, звичайно, таку мету пле-

кала давно.

Безпосереднім результатом пакту „Ріббен-

троп—Молотов" був початок 1 вересня 1939 р. аг-

ресії Німеччини проти Польщі, яку підтримали її

союзники Англія і Франція. Так вибухнула світова

війна. Згідно з пактом СРСР був поставлений у

становище фактичного союзника воюючої Німеч-

чини і це давало гітлерівському урядові підстави

тиснути на радянське керівництво з метою спонука-

ти його до якнайшвидшого вступу у війну проти

Польщі зі сходу. Сталінський уряд, вживши не-

обхідних заходів на такий поворот подій, — був

створений Український фронт на чолі з С.Тимошен-

ком — усе ж не поспішав віддавати наказ про пе-

рехід кордону. Лише після неодноразових демаршів

з боку німців таке рішення було прийняте.

Але не так наполягання нацистської сторони

підштовхнули Сталіна до вступу у війну, як те, що

вермахт, громлячи польські війська, стрімко набли-

жався до західноукраїнських і західнобілоруських

земель, які таємними протоколами мали підпасти

під радянський контроль. Сталінський уряд 17 ве-

ресня 1939 р. дав наказ військам вступити на тери-

торії Західної України та Західної Білорусії.

Головним завданням радянських військ було як-

найшвидше зайняти Львів. Але це було метою і

німецького командування, яке кинуло на львівський

напрямок 18-й корпус, що майже повністю оточив

місто.

Вночі 19 вересня у Львів по тернопільському

шосе пробилася радянська мотомеханізована

розвідувальна група на чолі з комбригом Я.Шара-

бурком.

22 вересня о 14.00 год. частини 2-го кава-

лерійського корпусу Червоної армії почали входити

до Львова. Того ж дня у Брест-Литовську на честь

успішного завершення польської кампанії відбувся

парад радянських і німецьких військ.

28 вересня радянсько-німецький воєнно-

політичний альянс, скріплений сумісними бойовими

діями проти майже беззахисної Польщі, був

підтверджений новим договором — про дружбу і

кордон. Протягом 50 років самий факт укладення

такого договору між „першою в світі країною пе-

ремігшого соціалізму" — Радянським Союзом і

„ворогом усього миролюбного людства" — нацист-

ською Німеччиною, як і його зміст, становив одну з

найбільших державних таємниць в СРСР. Для

цього були підстави. Адже в очах світової прогре-

сивної громадськості Радянський Союз робив до-

корінний поворот у своїй антифашистській

309

Історія України

зовнішній політиці Таку більш ніж сумнівну пере-

орієнтацію СРСР визнав нарком закордонних

справ В Молотов, проголосивши привселюдно, що

„не тільки безглуздо, а й злочинно вести таку війну,

як війна за знищення птлеризму

Та як би там не було, новий договір СРСР з

Німеччиною, уточнюючи розмежувальну лінію між

цими державами по території Польщі, формально

підтверджував включення західноукраїнських та

західнобілоруських земель до складу СРСР Крім

того,

створював умови для вирішення проблеми

Бессарабп і Буковини, споконвічних українських

територій, населених переважно українцями Після

пред'явлення ультиматуму про повернення цих зе-

мель Румунія у червні 1940 р задовольнила ра-

дянську вимогу

Одним з найсерйозніших випробувань для на-

селення Волині, Галичини, Буковини і Бессарабп

було запровадження нових радянських порядків на

цих територіях Слід зазначити, що спочатку про-

цес радянізацн відбувався за співчутливості і навіть

за підтримки місцевого українського населення, що

настраждалося від польської та румунської ко-

лонізації Місцеві комуністи, комсомольці,

прибічники радянської влади створювали робітничі

загони, селянську міліцію, розганяли органи оку-

паційної влади, запроваджували „революційний по-

рядок" Усе це згодом видавалося за початок

соціалістичної революції на заході України,

рушійною силою якої були широкі народні маси

Насправді ця революція, а точніше радянізація,

відбувалася за сценарієм, розробленим у Києві і за-

твердженим у Москві

Широкомасштабна радянізація відбувалася і на

селі Повсюдно „селянські комітети" заходилися

розподіляти поміщицьку землю, реманент, худобу,

посівний матеріал Але отримавши від радянської

влади у своє володіння понад 1 млн га землі,

західноукраїнське селянство стало побоюватися ко-

лективізації І всі підстави для цього були Колгос-

пи таки почали насаджуватися без належних умов і

підготовки Але виробництво сільськогосподарсь-

кої продукції не зросло

Заходи радянізації включали в собі розподіл се-

ред міської голоти житла, націоналізованого після

втечі польських чиновників та підприємців Сен-

сацією було повсюдне запровадження української

мови, а також українського репертуару в театрах й

різке збільшення кількості українських шкіл (до 6,5

тис ) з одночасним скороченням польських Ра-

дянська влада наче зразу наголосила на своїх

пріоритетах, збільшивши заробітну платню

працівникам освіти та охорони здоров'я А якщо

додати до цього переведення преси і видавництв на

українську мову, пропагування українського фольк-

лору різноманітними хоровими, драматичними, хо-

реографічними ансамблями та студіями, завезення

зі східних областей великої кількості книг ук-

раїнською мовою, то можна говорити про своєрідну

українську культурну революцію у західноу-

країнському регіоні

Минуло не так вже багато часу, і місцева гро-

мадськість, придивившись до того, що відбувалося,

з подивом стала помічати дедалі більше ознак „по-

казухи" і фальші радянської українізації А непри-

миренне, вороже ставлення нових властей до Ук-

раїнської греко-католицької церкви, що користува-

лася в народі довір'ям і авторитетом, просто наля-

кало

Найнеприємнішим було те, що більшовики, ут-

верджуючи українські радянські цінності, нещадно

руйнували й без того слабкі культурницькі осеред-

ки й громадські центри, місцеві традиції українців,

з якими були змушені рахуватися навіть польські

колонізатори Зробивши добру справу заснувавши

у Львові на базі Наукового товариства їм

Т Г Шевченка філіал Академії наук, власті ліквіду-

вали НТШ, а ряд його активних діячів репресува-

ли Провідне становище у львівському філіалі АН

УРСР фактично посіли надіслані з Києва „надійні

кадри"

З осені 1939 по осінь 1940 р у Західній Україні

було репресовано за політичними ознаками і депор-

товано до Сибіру без суду і слідства близько 10%

населення Всього вислано 312 тис сімей

Крім загального завдання здійснити макси-

мально швидко соціальне нівелювання населення

нових територій з рештою населення республіки,

репресивні акції ставили за мету забезпечити

„вільне волевиявлення трудящих" для відновлення

радянської влади і входження до складу Ук-

раїнської РСР За короткий час відбулися заходи,

пов'язані з процесом оформлення включення

Західної України і Буковини до складу СРСР та

УРСР А сесії Верховних рад СРСР та УРСР ух-

валили потрібні рішення

Хоч як не намагалася сталінська пропаганда, а

за нею і партійні історики подати включення

Західної України до складу Радянського Союзу як

наслідок всенародного волевиявлення, посилаючись

на типово радянські наслідки голосування, коли у

„виборах" брали участь „майже всі" виборці, а го-

310

Друга світова війна

лосували вони, як правило, „майже одностайно", в

дійсності було не так Вже на першому етапі ра-

дянізащі далеко не всі були задоволені і новими по-

рядками, і новими „хазяями життя" Чимдалі все

більше людей почали відвертатися від „совітів"

У краї була сила, що за будь-яких обставин за-

лишалася непримиренною щодо комуністів, як

прийшлих, так і місцевих, щодо радянізаци — Ор-

ганізація українських націоналістів Вона чинила

опір новій владі та її представникам, вважаючи їх

окупаційним режимом Мережа підпільних осе-

редків ОУН поширювала листівки гуртувала мо-

лодь,

подекуди чинила збройні акції проти радянсь-

ких органів, військових НКВС обрушив на

оунівців жорстокі репресії

Приєднання західної частини українських зе-

мель до Великої України в рамках Радянського

Союзу було здійснене в умовах протистояння двох

тоталітарних систем і насильницькими методами

Наростання загрози

нацистської агресії.

Стан обороноздатності

СРСР

'1 СГі

РУ

ДНЯ

1940 р генеральним штабом

збройних сил Німеччини було остаточно

завершене особливе завдання фюрера —

розроблено т зв директиву № 21 (план „Барба-

росса') Це був план нападу на Радянський Союз

та його розгрому шляхом „блискавичної" війни

Давню мету королів і кайзерів про Україну як

„німецьку Індію", тобто багату колонію, „фюрер"

підкріпив антибільшовизмом і расистською ідео-

логією Від численних закликів перетворити Ук-

раїну на аграрно-сировинний придаток „рейху",

включивши її до „великонімецького простору", аби

Німеччина не опинилася у лещатах голоду, як це

було в Першу світову війну, гітлерівці перейшли до

справи Подібна доля чекала європейську частину

Роси, Білорусію, прибалтійські республіки

Цьому відповідав воєнно-політичний план

„Барбаросса" В інструктивному додатку до нього

гранично відверто і вичерпно говорилося щодо ха-

рактеру війни „Війна проти Роси — один з най-

важливіших етапів боротьби за існування німецько-

іо народу Це древня битва германців проти

слов'янства, захист європейської культури від мос-

ковсько-азіатського нашестя, оборона проти євро-

пейського більшовизму Мета цієї війни — розгром

сьогоднішньої Роси, тому вона повинна вестися з

небувалою жорстокістю"

Термін нападу умовно призначався на травень

1941 р Передбачалося, що навальними концентро-

ваними ударами вермахт оточить, розсіче і знищить

основні сили радянських військ, зосереджених уп

ритул до кордону Кампанія триватиме від кількох

тижнів до кількох місяців і завершиться виходом

німецьких військ на лінію „два А" — Архангельськ

— Астрахань У „східному поході" до Німеччини

приєднувалися Італія, Угорщина, Румунія, Словач-

чина, деякі інші країни Причому розраховуватися з

ними нацистська верхівка передбачала передачею

їм окремих територій України

Незважаючи на те, що в політичних колах пану-

вали настрої самовпевненості, військове керівниц-

тво,

організатори воєнної економіки приділяли

підготовці „східного походу" виняткову увагу А

можливості у них були величезні Німеччина вико-

ристовувала воєнно-економічну базу, яка чи не

вдвічі переважала аналопчний потенціал Радянсь-

кого Союзу і до того ж відзначалася високим

рівнем технологій Це дало змогу належним чином

озброїти армію вторгнення

Сучасні історики не можуть обминути питання,

що,

як кровоточива рана, не загоюється в пам'яті і

душах поколінь „Як же могло статися те, що ста-

лося у 1941—1942 рр з нашим народом та його

армією^ ' Адже не менше 20 років міжвоєнного пе-

ріоду країна, народ готувалися до можливої війни,

всіляко посилювали обороноздатність, спираючись

на великі потужності воєнно-економічного по-

тенціалу, створеного в роки „побудови соціалізму"

Проте, незважаючи на наявність новітніх моде-

лей танків і літаків, реактивних мінометів і авто-

матів,

промисловість продовжувала масове вироб-

ництво озброєння застарілих зразків А деякі

найбільш вдалі моделі було взагалі безпідставно

знято з виробництва (наприклад, протитанкову 45

мм гармату, протитанкову рушницю, протитанкову

гранату) Взагалі для оборонної промисловості ос-

танніх передвоєнних років характерною була за-

гальмованість, некомпетентність в освоєнні най-

новіших зразків озброєння Давалося взнаки усу-

нення найбільш кваліфікованих під час „великого

терору" Та й у вищих ешелонах влади після укла-

дення радянсько-німецького пакту створилася

ілюзія відсутності безпосередньої загрози війни, а

відтак необхідності квапитися

Між тим чисельність армії швидко зростала З

1939 по 1941 р було сформовано 125 нових дивізій

311

Історія України

В одному тільки Київському особливому військово-

му окрузі утворено 8 механізованих корпусів, 8

стрілецьких, 10 авіаційних дивізій, 5 артилерійсь-

ких протитанкових бригад тощо Але озброєння,

що для них надходило, було переважно застарілих

зразків Отже, хоча за кількісними показниками

Червоній армії не було рівних у світі — лише за

танками і літаками вона переважала майже удвоє

Німеччину, Японію, Італію, Румунію та Фінляндію

разом узяті,— нових моделей танків було у неї

всього 18%, а літаків і того менше — 9%

Утім, така величезна маса навіть застарілого оз-

броєння давала шанси зберегти боєздатність армії,

хоча б в обороні Для цього потрібне було одне

кваліфіковане керівництво Чи не найбільша траге-

дія Червоної армії полягала саме у відсутності тако-

го Криваві сталінські „чистки" 30-х — початку

40-х рр завдали Збройним силам непоправних ут-

рат За 17 місяців (з травня 1937 р ) з армії було

усунуто не менш як 44 тис представників комскла-

ду

З названої кількості репресованих 1/3 припада-

ла на Київський особливий військовий округ Най-

більше постраждав вищий комсклад, де кожні двоє

з трьох стали жертвами репресій

Коли, отямившись на якийсь час від несамови-

тої боротьби проти „шпигунів і диверсантів" у Чер-

воній армії, Сталін і Ворошилов звернули увагу на

стан командних кадрів, то з'ясувалося, що обезго-

ловлено було не тільки військові округи та їх штаби,

не тільки корпуси і дивізії, але й 70% полків і 80%

батальйонів

І тоді вдалися до випробуваного методу

вирішення кадрових питань — „висуванства" Ця

кадрова „ротація" призвела до сумних наслідків

На початок 1941 р лише 7% командно-началь-

ницького складу мали вищу освіту, а 37% взагалі не

мали відповідної освіти І це при тому, що тодішня

армія взагалі відзначалася невисоким освітнім

рівнем (у КОВО до 40-50% червоноармійців були

неграмотними й малограмотними) „Спостерігалося

страшне падіння дисципліни, справа доходила до

самовільних відлучок, дезертирства Багато коман-

дирів почували себе розгубленими, нездатними на-

вести порядок", — це свідчення командуючого

Київським округом Г Жукова

Жахливий стан Червоної армії був, звичайно,

відомий потенційному противнику І Гітлер, і Ге-

бельс, і Гершг глузливо називали Червону армію

„глиняним колосом без голови" Акцентацією на

відсутності „голови" підкреслювалася безпора-

дність воєнної доктрини, на якій відбилися всі хиби

сталінщини всіляко пропагувалися хвалькуваті за-

клики наркома оборони Ворошилова, що майбутня

війна вестиметься на ворожій території, а противни-

ка буде розбито „могутнім ударом" і „малою

кров'ю"

А між тим, у лісових масивах Польщі з лютого

1941 р почалася концентрація та підготовка „армії

вторгнення" Вона налічувала загалом 5,5 млн сол-

датів та офіцерів, озброєнних 4,3 тис танків, до 5

тис літаків, 47,2 тис гармат і мінометів Це війсь-

ко мало досвід сучасної війни, відзначалося висо-

кою професійною виучкою та бойовим духом і було,

без сумніву, найкращою армією того часу її було

розподілено на три групи армій — „Північ",

„Центр" і „Південь" Причому на напрямках го-

ловних ударів німецькі війська мали 6-8 разову пе-

ревагу перед радянськими

Першими відчули наближення розв'язки при-

кордонники, які взяли під охорону новий кордон

Нацистські спецслужби, створивши на території

східної Польщі десятки диверсійно-розвідувальних

центрів, чи не щодня порушуючи кордон, вели

підривну роботу на радянській території

З червня 1940 р від численних резидентур за-

кордонного відділу НКВС і головного

розвідуправління генштабу почали надходити три-

вожні сигнали про серйозні наміри нацистського

уряду порушити радянсько-німецький договір про

ненапад Одним з перших подав такі розвіддані ра-

дянський розвідник — український художник

М Глущенко (агентурний псевдонім „Ярема") А з

квітня 1941 р така інформація надходила майже з

40 точок земної кулі й мало не щодня Причому у

дев'яти випадках повідомлялися точні дані про на-

пад Німеччини, кількість війська Таким чином,

наркомат оборони і генштаб мали більше, ніж тре-

ба, надійної інформації про воєнну загрозу

Але ж до чого дивним було реагування радянсь-

кого керівництва на титанічні зусилля розвідки Всі

дані про підготовку агресивної війни Німеччиною

відкидалися як дезінформуючі Вирішальну роль у

такому злочинному безглузді відіграла настанова

Сталіна, який виключав саму можливість того, що

Гітлер наважиться розпочати війну проти СРСР до

того,

як розгромить Англію, тобто піти на ризик

війни на два фронти

Смертельний ризик, під який цілком свідомо

Сталін підставив країну, армію у найбільш фа-

тальній ситуації в історії, коштував надто дорого і

країна, і армія не були своєчасно переведені на ре-

312