Верстюк В.Ф., Гарань О.В. та ін. Історія України

Подождите немного. Документ загружается.

Українське національне відродження Створення козацької держави

Польсько-кримське військо відійшло на терени

Брацлавщини, де С Потоцький дозволив союзникам

як винагороду брати ясир До кінця березня край

перетворився на рушу За допомогою жовнірів тата-

рами було зруйновано близько 270 міст і сіл й 1 тис

церков, вбито не менше 10 тис немовлят і взято в не-

волю близько 200 тис осіб Цей жахливий фінал

кампанії став важким ударом для гетьмана, котрий по-

чинає втрачати надії на можливість одержання від

Московії ефективної допомоги Довідавшись про

відхід на початку квітня татар до Криму, він послав

у Брацлавщину полки І Богуна та М Зеленського, які

до середини травня звільнили її від поляків

Боротьба уряду за возз'єднання

Західного регіону.

Встановлення

спадкоємного гетьманату

Тї очекавшись підходу московського війська

/ і І Бутурліна, 11 липня Б Хмельницький вис-

/ -утупив у похід, прямуючи до Галичини У се-

редині серпня українсько-московське військо

взяло в облогу Кам'янець-Подільський, під стінами

якого гетьман прийняв шведського посла й погодив-

ся на спільні ди із шведами проти поляків Не гаючи

часу, він вирушив до Львова і після розгрому 29 ве-

ресня коронного війська гад Городком розпочав облогу

міста На початку жовтня Б Хмельницький напра-

вив до західних кордонів України корпус Д Вигов-

ського і П Потьомкіна, щоб таким чином поширити

свою владу на весь західноукраїнський репон Не ви-

падково під час переговорів з посольством львівського

магістрату 10 жовтня він підкреслив, що став воло-

дарем всієї Руської землі

Здавалося, плани Б Хмельницького про воз-

з'єднання українських земель сповнилися Однак

розвиток подій пішов іншим шляхом Шведський

король Карл X і його радник колишній польський

підканцлер Г Радзейовський вирішили не допустити

(кожен із своїх інтересів) входження Західного

регіону до складу козацької України й висунули геть-

манові вимогу залишити Галичину Крім того хан,

поспішаючи на допомогу королю, вторгнувся в ук-

раїнські землі За таких умов Б Хмельницький

змушений був відмовитися від реалізації програми

возз'єднання й на початку листопада залишив око-

лиці Львова

Перед відходом він прийняв королівського посла

С Лубовіцького, якому повідомив про

МОЖЛИВІСТЬ

замирення з Польщею лише за умови відмови її уря-

ду від претензій "до всього Руського князівства" і виз-

нання його за козаками по Володимир, Львів, Ярослав

і Перемишль Дорогою українсько-московське війсь-

ко двічі — під Заложцями (14—15 листопада) і

Озерною (20—21 листопада) — було атаковане та-

тарами Проте, зазнавши невдачі, хан пішов 22

листопада на укладення договору, що передбачав

нейтралітет Криму у війні України і Московії проти

Речі Посполитої

З кінця 1655 р визначився ще один згубний для

реалізації української державної ідеї фактор Мос-

ковія, налякана успіхами Швеції в Прибалтиці, пішла

на зближення з Річчю Посполитою і в кінці травня

наступного року оголосила війну Швеції Б Хмель-

ницький намагався переконати царя у помилковості

цього курсу й направив для захисту українських інте-

ресів на російсько-польські переговори у Вільно своє

посольство, яке, однак, не було допущене до участі

в них Укладене на початку листопада Віденське пе-

ремир'я зафіксувало згоду російської сторони після

обрання царя на польський трон на залишення козаць-

кої України в складі Речі Посполитої

Виходячи із ситуації, гетьман розпочав пошук

шляхів до створення з Швецією і Трансільванією

антипольської коаліції При цьому пильнував, щоб їх

володарі у текстах відповідних договорів зафіксува-

ли визнання західноукраїнського регіону складовою

частиною Української держави Тому, дізнавшись на

початку 1657 р від шведського посла ГВеллінга про

визнання Карлом X незалежності України лише в

складі Брацлавського, Київського і Чернігівського

воєводств, старшинська рада відхилила пропозицію

укласти угоду Вона вирішила "не вступати з королем

ні в які переговори, поки він не визнає за ними пра-

ва на всю Україну, або Роксоланію, де є грецька віра

та існує їхня мова, аж до Вісли" Під час переговорів

з послами Трансільванії та Швеції влітку 1657 р

Б Хмельницикий знову засвідчив твердий намір "от-

римати всю Україну між Віслою і тутешніми місцями",

яку вони нікому не віддадуть

Певні надії український уряд покладав на успіх по-

ходу у Польщу трансільванського князя Д'єрдя II

Ракоці, котрому на допомогу було послано наприкінці

1656 р корпус А Ждановича Хоча союзники взя-

ли Краків і Варшаву, через прорахунки князя й

залишення Польщі Карлом X, похід закінчився пов-

ним провалом Тому потрібен був пошук нових

політичних комбінацій

Якими ж були напрями політичного розвитку ко-

зацької України в 1654—1657 рр Насамперед

відзначимо інтенсивний процес утвердження спадко-

Історія України

вого гетьманату, як форми управління Б Хмель-

ницький добився великих успіхів в утвердженні своєї

влади Вже влітку 1654 р київський митрополит

С Косов в листі до московського уряду характеризу-

вав його, як "їх країни начальника і володаря"

Подібну думку висловив у цей же час у Москві ук-

раїнський посол полковник П Тетеря

Б Хмельницький "володів усім один, що накаже, те

і всім військом роблять" Однак, він розумів не-

обхідність дотримання традиційних атрибутів у

прийнятті рішень, тому проводив їх через схвалення

старшинських рад, що надавало їм в очах козацтва

лептимності Зазнає змін і його титулування, яке

виглядало по-монаршому "Божою милістю гетьман

Військ Запорозьких"

Цей курс увінчався реалізацією ідеї спадкоємності

гетьманської влади Квітнева 1657 р Корсунська

рада обрала його сина Юрія гетьманом, що відкри-

вало шлях до утвердження володарювання династії

Хмельницьких Нова форма правління не мала

серйозної ні соціальної, ні політичної опори в

суспільстві, вона трималася в основному на титанічній

постаті Великого гетьмана та вузького кола його од-

нодумців І справа не в тому, що її не сприйняли

козацько-селянські маси, в перспективі вони могли б

стати соціальною опорою спадкового гетьманства

Потрібен був час Інша справа — позиція політич-

ної еліти, яка у своїй масі не поділяла монархічної ідеї

й прагнула домогтися утвердження республікансько-

олігархічної форми правління Незважаючи на

обрання спадкоємця булави, з кінця травня (в умо-

вах різкого погіршення стану здоров'я

Б Хмельницького) розгорілася прихована боротьба

за владу Є дані, наче гетьман, дізнавшись про ці

зазіхання з боку генерального писаря І Виговського

та полковника ГЛесницького, ледь не позбавив їх

життя Вважаємо, що політика Б Хмельницького

на утвердження в козацькій Україні спадкового геть-

манства носила прогресивний характер, оскільки

сприяла консолідації еліти і суспільства навколо дер-

жавної

ідеї,

відкривала шлях для запобігання гострій

міжусобній боротьбі за булаву

Смерть Б.Хмельницького

та історичне значення

його діяльності

І ~"~ї ісля важкої виснажливої хвороби в понеділок

1 і 6 серпня 165^ Р

поме

творець Української

Ждержави Його похорони відбулися

ймовірніше всього 2 вересня в Суботові в Іллшській

церкві Значення його постаті в українській історії вба-

чаємо в наступному

— Б Хмельницький зумів об'єднати всі пат-

ріотичні сили навколо великої ідеї національного

визволення,

— спрямував енергію народних мас на розбудо-

ву соборної держави та виборення нею незалежності,

— першим виробив наріжні принципи національ-

ної державної

ідеї,

яка стала визначальною у визво-

льних змаганнях нації наступних сторіч,

— гнучкість соціально-економічної політики доз-

волила провести державний корабель повз небезпечні

"соціальні рифи", запобіг вибуху громадянської війни,

що неминуче привело б державу до руйнації,

— приборкав анархічну стихію охлократії й ота-

манства старшини, взяв курс на встановлення

спадкового гетьманства,

— проявив себе блискучим полководцем, створив

боєздатну й добре організовану національну армію,

прийняв військовий статут "Статті про устрій Війсь-

ка Запорозького", збагатив українське військове

мистецтво,

— відіграв вирішальну роль у процесі станов-

лення розвідки й контррозвідки Української держави,

— створив дипломатичну службу, що забезпечи-

ла прорив на шляху до визнання козацької України

урядами інших країн як суб'єкта міжнародних відно-

син, виявив себе тонким і дуже вправним дипломатом

Ліквідація

спадкового гетьманату.

Основні напрями політики

уряду І.Виговського

ісля смерті Б Хмельницького загострилася

боротьба за владу Першим зробив спробу

відібрати булаву у Юрія гетьман ГЛесниць-

кий, але зазнав невдачі Успішніше діяв І Виговський

зібрана в Суботові секретна нарада частини полков-

ників,

як встановив Ю Мицик, вирішила, щоб він до

часу повноліття Юрія виконував гетьманські функції

На початку вересня старшинська рада обрала його

гетьманом — "поки змужніє" Юрій А в другій по-

ловині жовтня Корсунська розширена старшинська

рада підтвердила це рішення, знявши згадане обме-

ження 27 жовтня чернігівський єпископ Л Баранович

освятив булаву, бунчук і шаблю, які раніше належа-

ли Б Хмельницькому, й вручив їх І Виговському

Так було усунуто династію Хмельницьких від

влади й скасовано попередню форму правління, тоб-

то,

по суті, здійснено лептимним шляхом державний

Українське національне відродження Створення козацької держави

переворот, який зруйнував єдину перепону розгортан-

ню боротьби за владу Адже, попри свою юність і

відсутність визначних здібностей, Ю Хмельниць-

кий, як спадкоємець величезних заслуг засновника

династії, в очах різних прошарків населення міг

відігравати роль символа соборності України, легатам -

ного носія верховної ради Тепер же, коли принцип

спадковості гетьманства виявився порушеним, для ба-

гатьох старшин з'явилася спокуса поборотися за

булаву, що й стало однією з причин руїни Української

держави

Безсумнівно, прихід до влади І Виговського при-

пав на час загострення соціальних суперечностей та

ускладнення геополітичного становища країни Мож-

на було очікувати, що такий досвідчений політик

спроможе вчасно вжити необхідних заходів, щоб за-

побігти спалаху громадянської війни На жаль, цього

не сталося Лиховісну роль тут зіграли два фактори

Перший — І Виговський виявився нездатним зро-

зуміти значимість й незворотність перевороту, що

стався в ході революції в сфері соціально-економічних

відносин й вважав за можливе відновлення їх доре-

волюційної моделі Другий — новий гетьман став на

шлях ігнорування провідної політичної ролі в дер-

жаві козацтва (висуваючи на неї шляхетство), а

також його традиційних принципів соціальної ор-

ганізації

їх негативні наслідки виразно окреслилися уже на-

прикінці 1657 р Рішуче придушивши заворушення

у війську, уряд почав відверто нехтувати традиційни-

ми "свободами і вільностями городового й

запорозького козацтва, зокрема змістив кошового, за-

боронив ловити рибу в річках і продавати вино,

поширив практику оренд і збільшення поборів

Здійснюється необачна спроба відновити шляхет-

ське землеволодіння на терені Полтавського і

Миргородського полків

Воднораз серед запорожців і городових козаків

шириться невдоволення тим фактом, що вибори но-

вого гетьмана сталися не на чорній раді, тобто без їх

участі Окрім цього, чимало козаків і старшин не

приховувало антипатії до постаті І Виговського За

визнанням козака І Петрова, його "наша братія не

любить і "найбільше потерплять ще років три чи чо-

тири, а тоді де оберуть Хмельниченка" Всі ці чинники

й зумовили вибух опозиційного руху, який

ДО

КІНЦЯ

1657 р набрав загрозливого характеру Його центра-

ми стали Запорожжя і Полтавський полк Виходячи

із амбітних інтересів, ним вирішили скористатися

кошовий Я Барабаш і полтавський полковник

М Пушкар, котрі, як встановила російська дослідни-

ця ТЯковлєва, не належали до "промосковського"

угруповання старшини

Зіткнувшись із серйозним спротивом, І Виговсь-

кий обрав згубну для держави тактику дій Замість

того,

щоб рішучими діями (мав у розпорядженні

40—60-тисячне військо) придушити виступ, або

шляхом поступок залагодити конфлікт, почав схиля-

ти до його розв'язання (всупереч договору 1654 р )

російський уряд До такого ж кроку вдається

керівництво опозиції Внаслідок цього обидві сторо-

ни несуть відповідальність за створення сприятливих

умов для реалізації Москвою планів обмеження су-

веренітету козацької України та її перетворення в

автономну частину імперії

В зовнішній політиці до початку 1658 р прово-

дився курс, спрямований на захист національних

інтересів Було зроблено кроки для відновлення со-

юзницьких відносин з Кримом й порозуміння з

Портою, 16 жовтня укладено договір із Швецією, що

передбачав утворення військово-політичного союзу

й визнання її урядом незалежності України Серйоз-

на увага приділялася врегулюванню взаємин з Річчю

Посполитою і в жовтні укладається угода не розпо-

чинати воєнних дій й дотримуватися кордону по р

Горинь Правда, з листопада гетьман та Ю Немирич

повертаються до ідеї можливості входження на пев-

них умовах козацької України до складу Речі

Посполитої На початку січня 1658 р І Виговський

Іван Виговський

Історія України

передав Яну Казиміру згоду на визнання його сюзе-

ренітету й укладання відповідного договору. Ці кроки

не були реалізацією заздалегідь продуманого плану

на з'єднання з Польщею й не варто перебільшувати

пропольських симпатій гетьмана.

Протягом лютого—березня 1658 р. І.Виговський

веде складну й в окремих аспектах важкозрозумілу

зовнішньополітичну діяльність. Визначальними бу-

ли два напрями. З одного боку, він проводив курс на

зближення на антиросійській платформі з Річчю

Посполитою і Кримом, з другого — робилися такі по-

ступки Москві, про які російський уряд міг лише

мріяти (погодився на прибуття воєвод до "знатних

міст" й передачу їм адміністративної влади; уступку

Бихова, Чаусів й інших білоруських міст; пропону-

вав взяти на себе функції "вмиротворення" Зопо-

рожжя й Полтавського полку; пропонував надісла-

ти до міст воєвод з комісарами для складання козаць-

кого реєстру й перепису міщан, млинів, оренд то-

що).

Початок

громадянської війни.

Полтавська трагедія

осковія майстерно розігруючи карту прими-

і \ / рення сторін, по суті провокувала

«і V загострення боротьби між ними, формую-

чи з козацтва, старшин і духовенства угруповання

своїх прихильників. Тим часом М.Пушкар і його

прибічники, відмовляючись визнавати владу геть-

мана, збільшували військо. У миргородському полку

козаки обрали полковником однодумця полтавсько-

го полковника С.Довгаля. Починаючи з березня в

соціальний рух втяглися десятки тисяч селян, міщан

і козаків, котрі громили маєтки шляхти й старшин,

розправлялися з їх власниками, орендарями, збира-

чами податків. Боротьба переросла в громадянську

війну. Серед повстанцв визріває план походу на Чи-

гирин. У ролі політичного керівника виступало

Запорожжя, яке під прапором захисту козацьких

прав і вільностей від „ляха" гетьмана, домагалося

скликання чорної ради. Вперше з літа 1648 р. Січ зно-

ву перетворилася на серйозну політичну силу.

Яких же заходів вживав І.Виговський? Після

невдалої спроби на початку лютого розгромити

М.Пушкаря він не йшов ні на компроміси, ні на

рішучі дії. Лише дочекавшись у першій половині

квітня підходу татар, гетьман вирішив розпочати ак-

тивні операції проти повстанців. Він проводить

мобілізацію армії. Водночас направив посла до поль-

ського сановника С.К.Беньовського з повідомленням,

що тепер найліпший час для переговорів про повер-

нення козацької України до складу королівства. У

першій половині травня українсько-кримська армія

розпочала переправу через Дніпро, а в середині міся-

ця І.Виговський залишив Чигирин.

Гетьманське військо, безжалісно спустошуючи

околиці, оточило Полтаву. На початку червня І.Ви-

говський через посольство Ф.Лободи надіслав

ультиматум: визнати його владу і взяти участь у

воєнній кампанії проти Московії. М.Пушкар

засвідчив готовність скласти зброю, але за умови

надіслання назад до Криму орди і відмови гетьмана

від московського походу. Тоді І.Виговський пригро-

зив узяти Полтаву штурмом і всіх знищити. У

запеклому бою 10 червня в околицях міста повстанці

зазнали поразки (полягло, за одними даними, 15

тис,

за іншими — 30 тис.

осіб).

М.Пушкар потра-

пив до полону і був страчений (за свідченням інших

джерел, його було вбито в бою, а голову принесено

гетьману).

Частину захоплених до полону повстанців було

страчено, інших — віддано татарам. Наступного дня

І.Виговський увійшов до Полтави і " козаків велів усіх

вирубати, а жінок і дітей і міщан і мужиків всіх віддав

татарам", а саме місто дощенту зруйнував. Він доз-

волив союзникам грабувати міста й села аж до м.

Лубни і р.Сули. Щоб довершити розгром опозиції,

гетьман наказав стратити кількох полковників і 12 сот-

ників.

Цей терор, за словами овруцького полковника

В.Виговського, "в людей учинив страх великий".

Усього ж внаслідок цієї каральної експедиції загину-

ло щонайменше 50 тис. осіб. Оскільки постраждало

переважно населення Лівобережної України, окрес-

лилася вкрай негативна тенденція його протистояння

до Правобережжя.

Зближення

з Річчю Посполитою.

Укладення Гадяцького договору

овернувшись до Чигирина, І.Виговський

очікував вістей про хід переговорів з Поль-

щею П.Тетері, котрого відправив, ймовірно,

наприкінці травня з табору під Полтавою. Вони за-

вершилися схваленням 5 липня проекту угоди, статті

якої пізніше стали основою Гадяцького договору. Як

промовляють джерела, він прагнув домогтися вход-

ження козацької України до Речі Посполитої як

суб'єкта рівноправної федерації, що викликало невдо-

волення в правлячих колах Польщі. Познанський

Українське національне відродження. Створення козацької держави

воєвода Я.Лещинський в листі до короля на почат-

ку вересня нарікав на І.Виговського, котрий вимагає

не лише окремого статусу на зразок Литви, але вза-

галі складається враження, що "вони (українські

політики — Авт.) хотіли б (бути) скоріше незалеж-

ними союзниками, ніж з'єднання з Річчю Посполи-

тою тісним громадянством".

Залишивши частину полків для блокування мос-

ковської залоги в Києві, гетьман 21 серпня подався

у Лівобережжя й на початку вересня зупинився та-

бором неподалік Гадяча. Сюди ж 9 вересня з'явилося

польське посольство С.К.Беньовського. а наступ-

ного дня — російське В.Кікіна. Розпочався над-

звичайно складний процес переговорів, бо значна

частина старшин виступила проти розриву договору

з Московією. На зібраній 16 вересня козацькій раді

українська сторона наполягала на створенні удільно-

го Руського князівства в складі Белзького, Брац-

лавського, Волинського, Київського Подільського,

Руського, Чернігівського воєводств, Пінського і

Мстиславського повітів Литовського князівства (тоб-

то,

по суті, в етнічних межах України); скасування унії

й повернення православній церкві відібраних храмів

тощо.

Польська — погоджувалася на визнання Русь-

кого князівства у межах виключно козацької України

(Брацлавського, Київського, Чернігівського воє-

водств).

Нарешті українці пішли на поступки і договір

було укладено. Він характеризувався відсутністю

чіткої фіксації волевиявлення обох сторін (існує кілька

автентичних екземплярів трактату, що різняться

змістом окремих статей і на яких стоїть чомусь лише

підпис

Виговського).

За ним козацька Україна в особі Руського кня-

зівства (у тексті немає терміну "Велике") входила на

правах формально рівноправного суб'єкта федерації

— "єдиної і неподільної Речі Посполитої". Його

очолював гетьман, котрий виступав київським воєво-

дою і першим сенатором. Його влада — пожиттєва,

а після смерті українські стани обирали 4 претен-

дентів, з-поміж яких король призначав гетьмана. За

польським зразком утворювалися органи влади;

відновлювався дореволюційний адміністративно-те-

риторіальний устрій. Руське князівство позбавилося

права на міжнародні відносини; його збройні сили ма-

ли складатися з 60 тис. козаків і 10 тис. найманців.

У сфері соціально-економічних відносин передба-

чалося повернення до становища, яке існувало на

1648 р. Лише козакам підтверджувалися всі права і

вільності, а по 100 осіб з кожного полку могли отри-

мати шляхетство. Визнавалася свобода релігійного

віросповідання (католицького чи православного), га-

рантувалися права православної церкви на терені

всієї етнічної України. В одному з примірників дого-

вору передбачалося збереження

унії,

в іншому — її

знищення. Дозволялося відкриття 2-х академій і без

обмежень шкіл і друкарень.

Отже, Гадяцький договір істотно змінював

політичний лад, адміністративно-теріторіальний устрій

й судову систему козацької України; засвідчував

відмову від реалізації ідеї соборності України та її

незалежності, ліквідовував витворену в ході рево-

люції модель соціально-економічних відносин й

відновлював стару, що неминуче мало викликати спа-

лах соціальної боротьби.

Українсько-московська війна.

Конотопська перемога

ідіславши 18 вересня комісарів і своїх послів до

Варшави, гетьман продовжив похід до мос-

ковського кордону. Але козаки й частина

старшини виступали проти війни з Росією, через що

він змушений був припинити наступ і розпустити

військо. Цим скористався ГРомодановський, котрий

на початку листопода вступив з армією в Україну. Так

розпочалася українсько-московська війна, що зумо-

вила поглиблення розколу серед еліти й спровокувала

новий спалах політичної боротьби. Після невдалої

спроби українців захопити Київ І.Виговський, зва-

жаючи на рішення старшинської ради, змушений був

надіслати посольство до київського воєводи й царя,

засвідчуючи свою доброзичливість.

Лише після прибуття 4—5 тис. жовнірів на чолі

з обозним коронним А.Потоцьким й одержання

звістки про наближення татар наприкінці грудня, він

вирушив на Лівобережжя, щоб відновити свою вла-

ду. По дорозі вдавався до репресивних заходів:

дозволив татарам брати у ясир населення міст і сіл,

вороже настроєних до нього, розпорядився також

розпочати переселення у Правобережжя мешканців

Полтавського і Миргородського полків. Вони по-

силювали ненависть населення до гетьмана й штовхали

його в обійми Московії, уряд якої дуже вміло вико-

ристовував у своїх цілях соціальну й політичну

боротьбу.

Ймовірно, у середині березня І.Виговський про-

водить старшинську раду для обрання посольства

на сейм для затвердження укладеної угоди. Вона ви-

словилася за розширення прав козацької України в

складі Речі Посполитої, зокрема відновлення ідеї її

соборності, а також запровадженого Б.Хмельниць-

ким спадкового гетьманства. Тому до Варшави

Історія України

направляється посольство з новими пунктами , що

передбачали прилучення до Великого князівства

Волинського, Подільського і Руського воєводств,

скасування наданих без згоди гетьмана володінь і

урядів, обмеження прав князів, встановлення ко-

зацького реєстру в 60 тис осіб, негайне скасування

унії,

заборону діяльності єзуїтів у Брацлавському,

Київському і Чернігівському воєводствах, запро-

вадження спадкоємності гетьманської влади

Після ради І Виговський відправив на чолі 4-

полків ГГуляницького до Конотопа, а сам повернувся

до Чигирина Не виключено, що саме в цей час,

підозрюючи польський уряд у нещирості, він напра-

вив посольство до Стамбула, засвідчуючи готовність

прийняти підданство Порти Як і слід було чекати,

польський уряд рішуче відхилив ці "пункти" Гетьман

пішов на поступки, і 22 травня уточнений текст Га-

дяцького договору у найневигіднішому для України

варіанті був ратифікований сеймом Зокрема, тери-

торія князівства обмежувалася лише Брацлавським,

Київським і Чернігівським воєводствами, кількість

козаків становила 30 тис осіб, унія залишалася Щоб

якось згладити неприємне враження, було зроб-

лено подарунки старшині (одержали маєтки і шля-

хетство)

Тим часом політична ситуація в Україні продов-

жувала загострюватися На початку квітня російське

військо, очолюване князем А Трубєцкім, перейшло

в наступ Заручившись підтримкою наказного геть-

мана І Безпалого й інших старшин, князь 20 квітня

вирушив до Конотопа і 30 квітня взяв його в обло-

гу Українські полки Г Гуляницького та міщани

захищалися з великою хоробрістю й відбивали всі при-

ступи ворогів У середині червня на допомогу

обложеним виступив І Виговський Під Говтвою він

розгромив полк Сілки і кілька московських

підрозділів А затим подався до Конотопа 7 липня

біля с Соснівки відбулися сутички авангарду

украінсько-кримської армії з росіянами Щоб зупи-

нити просування противника А Трубєцкой переки-

нув у район Соснівської

переправи основні сили

армії (15 тис вояків) 9

липня тут спалахнув

жорстокий бій

І Виговський скори-

ставшись тим, що росі-

яни не зміцнили другої

переправи в районі боліт,

наказав захопити її і вий-

ти в тил ворога Цей

Печатка І Виговського

маневр було проведено блискуче Атака українців з

боку с Попівки стала повною несподіванкою для

московського командування Не в змозі стримати

атакуючих, росіяни почали втікати до Конотопа їх пе-

реслідували 12 км Загинула майже вся армія До

полону потрапили князі С Пожарській, С Львов,

Бутурліни, багато офіцерів Ввечері українські і та-

тарські підрозділи з'явилися під Конотопом і

розпочали наступ на ворожий табір Водночас ГГу-

ляницький зробив вдалу вилазку Росіяни почали

відступати до переправи У нічному бою українці

прорвалися до табору, але закріпити успіх (через не-

стачу піхоти) не зуміли А Трубєцкой спромігся

організувати переправу залишків війська й відірвати-

ся від переслідувачів До 20 липня росіяни дісталися

до Путивля

Блискуча перемога відкривала перспективу для

успішного завершення війни з Московією й припи-

нення громадянської війни Однак реалізувати її

гетьманові не вдалося По-перше, невдоволена

підступністю Варшави старшина почала пошук шляхів

до порозуміння з Росією, внаслідок чого воєнні дії ве-

лися дуже мляво, по-друге, замість пошуку

порозуміння з опозицією, І Виговський знову вдав-

ся до терору, який посилював до нього ненависть з

боку значної частини населення Лівобережжя й штов-

хав його шукати захисту в Росії, по-третє, татари,

набравши здобичі, повернулися ло Криму, а без них

воювати гетьман не наважувався Внаслідок чого,

після невдалої облоги Гадяча, він в середині серпня

розпускає військо і повертається до Чигирина

Прихід до влади

Ю.Хмельницького.

Укладення

Переяславського договору.

Чуднівська кампанія

им часом у Лівобережжі посилюється анти-

гетьманський рух Повстанці розгромили

урядові залоги, вбили Ю Немирича та інших

однодумців І Виговського Набрали поширення про-

московські настрої До кінця вересня на вірність

царю присягнула більшість лівобережних полков-

ників Скориставшись сприятливою обстановкою,

А Трубєцкой перейшов у наступ і на початку жовт-

ня увійшов до Переяслава

Водночас різко погіршується становище гетьма-

на і на Правобережній Україні, де опозиційні сили

зосереджувалися навколо Ю Хмельницького За

свідченням деяких джерел, провідну роль в їх орга-

Українське національне відродження Створення козацької держави

нізації відіграли І Богун, І Ковалевський, П Доро-

шенко та І Сірко На середину вересня у таборі

Ю Хмельницького під Германівкою вже перебувало

близько

тис осіб Щоб урятувати ситуацію, І Ви-

говський прибув під Германівку й скликав чорну раду

За його дорученням П Верещака та Сулима зроби-

ли спробу ознайомити присутніх із змістом Гадяцького

договору Але козаки не захотіли їх вислухати до

кінця й почали звинувачувати гетьмана в ігноруванні

інтересів козацької України Рятуючи життя, він

поспішно залишив табір і вирушив до А Потоцько-

го Козаки домагалися його зречення від влади, й

після тривалих переговорів він змушений був повер-

нути клейноди Близько 24 вересня неподалік

ВІД

Фастова чорна рада обрала гетьманом Ю Хмель-

ницького

Отже, дворічне гетьманування І Виговського по-

значилося різким загостренням соціально-політичної

боротьби, що переросла в громадянську війну Тра-

гедія цього досвідченого, не позбавленого таланту

державного діяча полягала в тому, що він не бачив пер-

спективи розвитку України як суверенної держави і

як справедливо відзначав І Крип'якевич знехтував

здобутками Національної революції й намагався

„створити шляхетську Україну на зразок шляхетсь-

кої Польщі"

Перед новим гетьманом стояли надзвичайно

складні завдання припинити громадянську війну,

пом якшити соціальне напруження, покласти край

як охлократичним поривам „черні", так і олігархічній

сваволі старшин 1, що найголовніше, запобігти загрозі

територіального розпаду України на Лівобережжя,

Правобережжя та Запорожжя, поліпшити функціону-

вання центральних і місцевих органів влади, домогтися

повного суверенітету та об'єднання етнічно-ук-

раїнських земель у межах держави

Досить складною була й зовнішньополітична си-

туація Так, у Лівобережжі перебували московські

війська, які користувалися підтримкою значної час-

тий населення, тому продовження війни з Московією

очначало подальший розвиток громадянської війни

Слід було шукати порозуміння Водночас розрив до-

ктору з Річчю Посполитою ставив Україну перед

мі

розою відновлення воєнних дій з нею та Кримсь-

ким ханством Тому уряд прийняв таке рішення діяти

оіісрежно, граючи на суперечностях між Московією

Річчю

ПОСПОЛИТОЮ

ІО Хмельницький вирішив укласти новий до-

нішр

І Московією На скликаній у Жердовій Долині

раді виробляються статті, спрямовані на збереження

і унеренітету козацької України в її конфедератив-

ному зв'язку з Росією Вони передбачали включен-

ня до її складу північної Чернігівщини й частини

Білору-сії, заборону перебування на її теренах мос-

ковського війська і воєвод (за винятком Києва),

вільне обрання гетьмана, право на зовнішньополітич-

ну діяльність, від-криття шкіл, присяги царя на умовах

договору тощо

Однак, А Трубєцкой, вдавшись до військового

шантажу, відхилив ці статті і домігся на скликаній

жовтня раді ухвалення нового Переяславського до-

говору Він складався з підроблених московським

урядом умов договору

1654

р (українська сторона їх

на цей час втратила) та додаткових статей Його

зміст переносив характер украінсько-московських

відносин із сфери конфедеративного союзу у пло-

щину обмеженої автономії України в складі Росії

Відповідно

ДО

нього козацька Україна позбавлялася

права без дозволу царя переобирати гетьмана На обох

берегах Дніпра мали перебувати по одному судді,

осавулу й писарю Гетьман втрачав право признача-

ти й звільняти полковників, карати смертю старшин,

виступати у похід без царського дозволу Забороня-

лися зносини з іншими країнами Російські воєводи

отримали право прибути разом з залогами до Пере-

яслава, Ніжина, Чернігова, Брацлава й Умані Київ-

ська митрополія підпорядковувалася московському

патріарху та ін

Зрозуміло, що такий характер стосунків з Мос-

ковією не міг не викликати глибокого розчарування

й обурення серед козаків і старшин, особливо Пра-

вобережжя Тим більше, що в роботі ради не брали

участі 7 правобережних полковників Звичайно, це не

було простою випадковістю, а засвідчувало певну

політичну позицію правобережної старшини, а саме

недовіру до Московії Укладений договір відбивав

промосковську орієнтацію лівобережної старшини й

був великою помилкою гетьманського уряду, що при-

вела до розколу державну еліту за територіальною

ознакою Щоб пом'якшити її негативні наслідки,

Чигиринська старшинська рада у листопаді направи-

ла до Москви посольство під проводом полковників

П Дорошенка та А Одинця з тим, щоб домагатися

скасування неприйнятних для України статей Про-

те ця місія зазнала невдачі

Ситуація вимагала внесення серйозних змін до

політичного курсу Однак це виявилося далеко не

простою справою Юний Ю Хмельницький прагнув

блага своїй Вітчизні, хотів вибороти для неї неза-

лежність, не допустити розколу козацької України

Вживав заходів, щоб повернути до складу держави

втрачені землі у Поділлі та Волині Тому українські

Історія України

підрозділи восени 1659 р перейшли у наступ і на-

прикінці листопада розгромили під Хмельником

А Потоцького та І Виговського Було взято в обло-

гу Бар і Меджибіж Ю Хмельницький наполягав,

щоб московський уряд у переговорах з Річчю Пос-

политою у Борисові (куди хотів направити

посольство) домагався проходження кордону Ук-

раїни по ріках Прип'яті й Горині, містах Острог,

Заслав, Гоща, Меджибіж, Вінниця, Бар, Зіньків,

Студениця, вільного сповідування православної віри

на території Речі Посполитої, підпорядкування

київському митрополиту львівського, володимирсь-

кого,

перемишльського і холмського єпископів,

дозволу польським і литовським купцям торгувати з

Україною тощо

Однак добре освічений і не позбавлений гостро-

го розуму гетьман не мав здібностей ні політика, ні

полководця Емоційно неврівноважений, слабкої волі,

він не користувався авторитетом серед старшини, не

міг твердо тримати кермо влади і швидко став іграш-

кою в руках лідерів політичних угруповань (інше

питання, коли б він виступав представником правля-

чої династії Хмельницьких) Тому, усвідомлюючи

свою слабкість володаря, він уже в лютому 1660 р

почав висловлювати міркування про небажання

обіймати гетьманську посаду Проте не був заміне-

ний, що привело до вкрай негативних політичних

наслідків

Тим часом становище України швидко погіршу-

валося У середині лютого 1660 р 10-тисячне

польське військо на чолі з коронним гетьманом С По-

тоцьким вторглося у Брацлавщину, намагаючись

захопити Могилів Потерпівши поразку, воно зроби-

ло спроби оволодіти Брацлавом, Ладижином та

Уманню, але теж безуспішно Зазнавши великих

втрат С Потоцький відступив Уклавши мирний до-

говір з Швецією (перша половина травня) і

заручившись підтримкою хана Магмед-Гірея, поль-

ський уряд пішов на зрив переговорів з Московією

й почав підготовку до наступу

Призначений російським урядом командуючим

військами в Україні київський воєвода В Шерєметьєв

скликав 17 липня раду з участю гетьмана й стар-

шин, яка ухвалила ризикований план дій Ним

передбачалося виступити з московським військом і

лівобережними полками наказного гетьмана Т Цицю-

ри проти польської армії, а Ю Хмельницького з

правобережними полками залишити для боротьби з

татарами, аби не допустити їх об'єднання з поляка-

ми (кидається у вічі територіальний принцип

розподілу української армії, що засвідчував наявність

протистояння між старшинами обох частин України)

Київський воєвода, затягнувши час виступу (аж до

початку вересня), на чолі 40-тисячного московсь-

ко-

українського війська вирушив назустріч

70-тисячній польсько-кримській армії, що зайняла по-

зиції під Старокостянтиновом

Рішучими діями польське військо 14 вересня ото-

чило московсько-українські полки неподалік Любара,

а після їх відходу до Чуднова —заблокувало Тим ча-

сом Ю Хмельницький (на чолі 20 тис вояків) діяв

повільно й нерішуче, що зумовлювалося настроями

значної частини старшини розпочати переговори з по-

ляками Лише на початку жовтня українське військо

прибуло до Слободищ, що в 20 км східніше Чудно-

ва Щоб не допустити об'єднання Ю Хмельницького

з В Шерємєтьєвим, проти нього 7 жовтня на чолі

24—29-тисячного польсько-татарського війська ви-

рушив талановитий полководець маршалок коронний

Є Любомирський У другій половині дня відбулася

кровопролитна битва, яка не принесла успіху жодній

сторін Проте група старшини (ГЛесницький,

Т Носач, П Тетеря та ін ), всупереч настроям ос-

новної маси вояків, домоглася від гетьмана згоди на

переговори з Є Любомирським Чим вони скінчили-

ся, з'ясувати важко, але відомо, що маршалок корон-

ний з частиною армії повернувся під Чуднів, залишив-

ши для облоги українців решту полків Старшина

вирішила зачекати тут на підхід армії київського

воєводи, хоча, ймовірно, мала досить сил, щоб про-

битися йому на допомогу

Відчайдушна спроба московсько-украінського

війська 14 жовтня вирватися з оточення зазнала

невдачі Дізнавшись про це, старшина змусила

Ю Хмельницького пришвидшити переговори з по-

ляками 15 жовтня до С Потоцького прибуло україн-

ське посольство Після дискусій 17 жовтня було ук-

ладено Чуднівський договір, який передбачав

відновлення умов Гадяцького договору (щоправда, без

статті про створення Руського князівства) За таких

обставин становище В Шерємєтьєва ставало катаст-

рофічним 21 жовтня його табір залишила частина

українських полків В результаті переговорів він зму-

шений був капітулювати Однак поляки порушили

умови домовленості й дозволили татарам учинити

4 листопада погром обезброєному московському

війську

Нова політична ситуація приховувала серйозну не-

безпеку загострення соціально-політичної боротьби

По-перше, більшість лівобережного козацтва й стар-

шини одразу ж виступили проти укладеного договору

й почала відмовлятися визнавати владу Ю Хмель-

100

Українське національне відродження Створення козацької держави

ницького По-друге, розташування у Правобережній

Україні на постій жовнірів, котрі безжалісно грабу-

вали населення, а також повернення до маєтків

вигнаних панів викликали тут масове невдоволення

політикою гетьманського уряду Усвідомлюючи свою

безпорадність, Ю Хмельницький зробив спробу по-

класти булаву на Корсунській раді (21 листопада), але

безуспішно Тоді у переговорах з Польщею гетьман

намагався обстоювати права козацької України та

релігійні інтереси всього українського населення Речі

Посполитої В середині липня 1661 р сейм затвер-

див Чуднівський договір, відхиливши вимоги щодо

ліквідації унп та права козаків брати участь у вибо-

рах короля

Розвиток громадянської війни

в 1661—1663 рр.

та її політичні наслідки

'""ТГ'им часом відбувається загострення грома-

1 дянської війни, що вела до розколу Українську

І державу за територіальною ознакою У

політичній самосвідомості еліти неухильно

зміцнюється небезпечна тенденція, по-перше,

ВІДМО-

ВИ

від реалізації національної державної ідеї й

висунення на чільне місце регіональних політичних

інтересів і, по-друге, при розв'язанні внутрішньо-

політичних проблем все більше покладатися на уряди

іноземних країн (в залежності від орієнтації тих чи

інших угруповань) Все реальнішою стає загроза

розколу козацької України на два гетьманства,

оскільки лівобережна старшина, при підтримці Мос-

ковії, взяла курс на відокремлення від Правобережжя

Так, у квітні 1661 р наказний гетьман Я Сомко

зробив першу, щоправда невдалу, спробу домогтися

на скликаній неподалік Ніжина раді обрання себе

гетьманом Восени

Брюховецький домігся проголо-

шення себе запорозьким гетьманом й також активно

включився у боротьбу за булаву Особливої гостро-

ти вона набрала після чергової невдачі

Ю Хмельницького наприкінці 1661 р відновити на

Лівобережжі владу Основними претендентами вис-

тупали Я Сомко, І Брюховецький і ніжинський

полковник В Золотаренко Далеко не конструктив-

ну роль у цих подіях відігравали представники вищого

православного духовенства, котрі часто розпалюва-

ли міжусобну боротьбу й виступали провідниками

московської політики в Україні

Водночас загострюється й соціальна боротьба

Старшина займалася величезними зловживаннями,

внаслідок чого становище селянства й незаможного

козацтва помітно погіршувалося (виразно окрес-

люється процес феодалізації соціально-економічних

відносин) Очевидно, не без підстав І Сірко у листі

до Я Сомка (березень 1662 р ) дорікав йому та іншій

старшині за те, що бігають за шляхетством „чортів-

ським ляцьким"

Невдоволення широких кіл незаможного козац-

тва вміло використовував у політичній боротьбі

І Брюховецький Він створював собі на Запорожжі

авторитет найрішучішого борця за козацькі права й

вільності Принагідно зазначимо, що на відміну від

Я Сомка, котрий плекав надію звільнитися від мос-

ковської залежності („з холопства визволитися і

жити за своїми звичаями"), запорозький гетьман

був палким прихильником московської орієнтації,

часто висловлюючись за ліквідацію гетьманату й

створення князівства на чолі з царевичем Федором

У Правобережжі швидко зростало невдоволен-

ня реанімацією польсько-шляхетських порядків,

свавіллям жовнірів, нехтуванням Варшавою умов

Чуднівської угоди 3 огляду на це, наприкінці 1661

— на початку 1662 рр Ю Хмельницький розпоря-

дився усунути з маєтків державців, старост і

підстарост Проте в лютому 1662 р сейм скасував от-

римані раніше права козаків на шляхетські володіння

й повернув їх шляхті У середині квітня гетьман зму-

шений був на вимогу короля дозволити урядовцям 1

панству повертатися до маєтків

Непевність його становища, наміри зректися бу-

лави сприяли розвиткові погано прихованої боротьби

за владу В числі найреальніших претендентів був

також І Виговський, котрий, як стало відомо польсь-

ким властям, виношував плани перетворення

козацької України в удільну державу під протектора-

том Порти Нагадаємо, що в екс-гетьмана відбувся

болісний процес переходу з платформи федералізму

до ідеї української незалежності Тому не випадково

польський уряд всіляко прагнув перешкодити ре-

алізації його намірів Зазнавши влітку 1662 р

серйозної поразки гад час нового походу в Лівобереж-

ну Україну, Ю Хмельницький остаточно вирішує

скласти повноваження гетьмана Серед претендентів

на булаву виступали досвідчені полковники Г Гуля-

ницький, М Ханенко та П Дорошенко В першій

половині січня 1663 р на скликаній у Чигирині ко-

зацькій раді основна боротьба розгорілася між

ГГуляницьким і П Тетерею Завдяки підтримці та-

тар,

переміг П Тетеря

У Лівобережжі в квітні 1662 р Я Сомко на скли-

каній у Козельці старшинській раді домігся прого-

лошення себе „повним гетьманом" Проте побув ним

101

Історія України

лише місяць, бо Москва не визнала законності цієї

акції, шукаючи собі надійнішого васала Характерно,

що російський уряд, намагаючись якомога швидше за-

миритися з Річчю Посполитою, починає у цей час, з

одного боку, висловлювати готовність уступити їй

не лише Правобережну, а й Лівобережну Україну, а

з другого — намагався зміцнити свої позиції у Ліво-

бережжі У зв'язку з цим Москва дала згоду на

скликання чорної ради й відправила для організації

її проведення князя Д Вєліко-Гапна з 7—8 тис рат-

них людей І на нараді 27—28 червня під Ніжином

більшість козацтва виступила протистаршини й об-

рала гетьманом І Брюховецького Його суперники

були ув'язнені, а згодом страчені

Так завершилася в козацькій Україні громадянсь-

ка війна 1658—1663 рр її наслідки були трапчними

По-перше, було породжено проблему територіальної

цілісності держави По-друге, витворено причину

перманентної політичної боротьби По-третє, ство-

рено сприятливі умови для реалізації планів Московп

і Речі Посполитої поділити між собою козацьку Ук-

раїну

Боротьба народних мас козацької

України проти відновлення

польського панування.

Прихід до влади у Правобережжі

П.Дорошенка

кладається враження, що прийшовши до вла-

ди, П Тетеря мав продуманий п\ан дій,

\»«^. спрямований на виведення держави з глибо-

кої політичної кризи Його серцевину, за словами

Я Дашкевича, становила ідея соборності козацької

України її реалізацію він вбачав у розв'язанні двох

завдань досягнення взаєморозуміння з найвпли-

вовішою старшиною Лівобережжя і віднайденням

союзника за межами України при нейтралізації по-

тенційних недругів Української держави

Перші дипломатичні кроки гетьмана не засвідчу-

ють його безумовної вірності й покірності Польщі

Через посольства до хана дав зрозуміти йому, що „від

царя й короля не чекає нічого доброго" й прохав до-

помоги проти можливої агресії Московп Водночас

робляться кроки у справі порозуміння з урядом ос-

танньої Особливе місце у планах гетьмана займали

стосунки з Річчю

ПОСПОЛИТОЮ

Як промовляє аналіз

інструкції послам до Варшави від 22 січня 1663 р ,

П Тетеря прагнув зрівняння у правах православної

церкви з римо-католицькою й повернення їй захоп-

лених уніатами храмів, залишення Війська

Запорозького при усіх вільностях, домагався він та-

кож права на самостійні дипломатичні відносини з

Молдавією і Валахією та укладання угод з Кримсь-

ким ханством Гетьман багато зробив для згуртування

навколо себе найвпливовіших представників еліти, а

також зміцнення гетьманської влади На жаль, по-

за його увагою залишався комплекс соціально-

економічних проблем, нерозв'язання яких вело до

загострення суперечностей В полках посилюється рух

козацьких низів І в кінці місяця спалахнуло пов-

стання в Паволочі та його околицях на чолі з колишнім

полковником І Попенком За визнанням гетьма-

на,„лише на волосині висіло саме моє життя" Лише

в другій декаді червня урядові підрозділи придуши-

ли його

За таких обставин П Тетеря підтримав наміри

Яна Казиміра розпочати воєнні дії проти Московії,

сподіваючись за допомогою Польщі домогтися

возз'єднання козацької України 3 прибуттям у другій

половині вересня 22-тисячного польського війська під

проводом короля, він намагається заручитися підтрим-

кою з боку Запорожжя та населення Лівобережжя

Однак, його становище залишалося складним По-

перше, прибуття польських підрозділів, а з ними

шляхти, супроводжувалося безчинствами жовнірів,

збором з населення податків і примусом виконувати

різні повинності Побоюючись повстання, польське

командування залишило на Правобережжі, крім

жовнірів, Київський, Чигиринський, Брацлавський

і Канівський полки По-друге, більшість мешканців

Лівобережжя не влаштовувала перспектива віднов-

лення польсько-шляхетського панування, тому

сподіватися на їхню допомогу в боротьбі проти росіян

не доводилося По-третє, серед еліти Правобереж-

жя, очевидно, з ініціативи І Виговського, почало

формуватися угруповання (наказний гетьман

Богун,

Ю Хмельницький, Г Гуляницький, київський митро-

полит И Тукальський й ш ), яке планувало усунути

П Тетерю й порвати з Польщею

На початку листопада Ян Казимір переправив-

ся у Лівобережну Україну Польсько-украінські

полки,при підтримці татар, діяли в північному і півден-

но-східному напрямах й до кінця грудня захопили

десятки міст Оскільки на початку січня 1664 р

король довідався про назрівання виступу у Правобе-

режжі, то направив туди П Тетерю, створив комісію

для розслідування справи Сам же він рухався на

з'єднання з литовським військом спочатку до Нов-

город-Сіверська, а згодом до Севська Мужній опір

полякам вчинили мешканці Салтикової Дівиці й Ме-

ни Три дні захищався Короп 23 січня авангард

102