Слід пам'ятати, що кримінологія не є суто академічною
наукою (вивчення злочинності як соціального явища, її чинників).
Кримінологічні дослідження мають на меті розробити численні
практичні проблеми. При цьому вивчаються й окремі випадки
(певний злочин, конкретний злочинець), а також злочинність
(злочинний світ) загалом. За результатами таких досліджень
формулюються висновки, що належать до різних аспектів
запобігання злочинності. Відомо, що в кримінології до уваги
беруть, насамперед, спостереження і факти, та не менше уваги
приділяється тут і теоретичним побудовам філософського,
соціологічного й загальноправового характеру, висуванню та
обґрунтуванню власних наукових ідей, абстракцій, гіпотез.
Науковий опис великого обсягу емпіричного матеріалу немож-
ливий без теорії. Без теорії немає науки
4
.
Варто звернути увагу на те, що кримінологія, на відміну від
кримінального права й інших правових наук, не має власної
систематизованої сукупності правових норм, котрі були б пред-
метом її вивчення. Тож, маємо справу переважно з галуззю
наукових знань, із особливим напрямом у науці.
"Непопулярність" кримінології в Україні сьогодні можна пояс-
нити тим, що програми запобігання злочинності багато в чому не
відповідають реальним можливостям суспільства. Вони не мають
реального матеріально-технічного, фінансового, організаційного,
кадрового та психологічного забезпечення. Загальнодержавне
планування здійснюється у відриві від регіонального. Позаяк
відомо, що чим вищий рівень планування, тим більш загальний і
менш конкретний характер воно має. Не всі державні органи,
приватні структури та населення з належним розумінням сприйма-
ють і реалізують рекомендації, викладені в цих програмах. Отож,
унаслідок згаданих вище чинників, програми запобігання злочин-
ності лишаються здебільшого невиконаними.
1.3. Предмет кримінологічної науки
Об'єктом науки кримінології є суспільні явища, пов'язані зі
злочинністю та іншими правопорушеннями, причинами
4
Даньшин И. Н. Введение в криминологическую науку. - X.:
Право, 1998. - С. 8.
й умовами виникнення злочинності, місцем і роллю особи зло-
чинця в системі суспільних відносин, а також із вирішенням
завдань щодо профілактики правопорушень.
Предметом кримінології є дослідження закономірностей,
законів, принципів, властивостей, проявів розвитку суспільних
відносин, які становлять об'єкт кримінології; ці явища певною
мірою вивчені, але належать до подальшого дослідження.
Предмет кримінології характеризує загальний зміст науки
кримінології, визначає напрями та завдання наукового до-
слідження. При цьому проблеми, що вивчаються кримінологією, із
погляду їх значущості для науки та практики, нерівнозначні. Одні
з них є центральні, створюють власне предмет кримінології, інші
мають прикладне, допоміжне значення, стають умовою чи засобом
глибокого й усебічного пізнання цього предмета. У процесі свого
розвитку кримінологія окреслила власний предмет, до якого нині
входять чотири основні елементи:
1. Головним елементом предмета кримінології є власне зло-
чинність як історично мінливе, соціальне та кримінально-правове
явище, яке становить сукупність усіх злочинів, скоєних у державі
за певний період. Вона вимірюється такими кількісно-якісними
показниками, як рівень, структура, динаміка, характер і географія.
Явища, що не є злочинами, але тісно пов'язані з ними (пияцтво,
проституція, наркоманія), розглядаються кримінологією як
"фонові" явища.
2. Особа злочинця постає як система демографічних, соціаль-
но-рольових, психологічних та інших властивостей особи, що
вчинили суспільно-небезпечне кримінально-каране діяння.
Зазначимо, що злочин - це акт вольовий, свідомо обраний; це
результат складного процесу, в якому зовнішні чинники діють не
безпосередньо, а через внутрішні фактори. Щоб пізнати
детермінанти злочинності, потрібно розкрити механізм злочинної
поведінки, а це неможливо зробити, не вивчивши особу злочинця,
вплив її індивідуальних властивостей на характер скоєння злочину.
3. Причини й умови злочинності, об'єднані родовим поняттям
"детермінанти", чи "криміногенні фактори", є сукупністю
економічних, соціальних, ідеологічних, психологічних, правових,
організаційно-управлінських та інших обставин, які зумовлюють
(детермінують) злочинність як свій наслідок. Причини й умови