Тюрменко І. Культурологія: теорія та історія культури

Подождите немного. Документ загружается.

101

РОЗДІЛ II. Генезис культури

Ієрогліфічне письмо – це змішане письмо, комбінація рисункових, смислових та

зорових знаків з переважанням останніх. Ієрогліфічне письмо стародавніх єгиптян

налічувало близько 800 різних знаків. У період Стародавнього царства було створено

алфавіт, який слугував для позначення 24 основних звуків. Але єгиптяни так і не

перейшли до нової системи письма.

Давні єгиптяни залишили нам багату літературну спадщину. Від Раннього

царства до нас дійшло немало літературних пам’яток. За тих часів з’явилися

деякі частини “Текстів пірамід”. Найвищого розвитку єгипетська література

досягла в період Середнього царства. Його по праву називають класичним

літературним періодом. У єгипетській літературі відбилися мотиви народної

творчості. У цей період виникають нові жанри художньої літератури. На основі

“біографій” вельмож з’являються белетристичні твори (белетристика – від

франц. красне письменство, в широкому розумінні – вся художня література, у

вужчому – твори художньої прози, призначені для масового читача). До таких

творів належить “Розповідь Сінухета ”, який вважають зародком пригод

ницької повісті. Це були в основному описи подорожей та воєнних походів

Аменемхета I, в яких Сінухет супроводжував царевича.

Поширювалась драматична поезія. Єгипетське віршування не знало рими,

повторення перших частин у рядку, ритмічних паралелізмів. Багато віршів мали

філософську тематику. Поети Середнього царства залишили багато зразків

прекрасної любовної лірики. У період Нового царства (1580–1085 до н.е.)в

окремий літературний жанр виділилась релігійна поезія, зразком якої є “Гімн

богу Атону”. Складалися оди та гімни, що прославляли фараонів. Героїчні

подвиги Рамсеса II під час Кадешської битви з хеттами оспівані в “Поемі про

Кадешську битву”. Від Нового царства дійшло багато повчань. Популярними

були також робочі пісні, в яких прості трудівники скаржилися на життя, та казки,

що перегукувалися з міфами. Були досить поширеними пісні про кохання.

У стародавньому Єгипті освіта дуже цінувалася. Хлопчики, а іноді й

дівчата навчалися в платних школах, що існували при храмах. Вони вчилися

писати на розбитих глиняних черепках, а потім – на папірусах. Учні

переписували різні тексти, вірші, казки. У єгипетському суспільстві дуже

шанувався культ грамотності.

З доби Нового царства єгипетське жрецтво намагалося перетворити

освіту на свою монополію. Навіть фараон не міг користуватися релігійно

філософськими трактатами, що зберігалися при храмах. На це потрібен був

дозвіл жрецької колегії.

Значних висот досягли єгиптяни в розвитку наукових знань. Система

іригаційних споруд і піраміди – свідчення високорозвинутої інженерії і

геометрії, мистецтво бальзамування – доказ практичних досягнень старо

єгипетських хіміків і медиків. Система писемності стала базою для історичної

науки, що відображено в царських і династичних списках та літописах.

Необхідність обчислювати періоди розливів Нілу зумовило створення

астрономії. Про глибокі астрономічні знання періоду Стародавнього царства

102

Культурологія: теорія та історія культури

свідчить точна орієнтація (до 1') пірамід за сторонами світу. Єгиптяни вміли

передбачати затемнення Сонця та інші явища природи, особливо періоди і

висоту розливу Нілу, від чого залежало ведення зрошувальної системи

сільського господарства. Вони знали планети Марс, Юпітер, Меркурій, Сатурн

і Венеру, створили своєрідну карту зоряного неба.

В епоху Стародавнього царства винайдено сонячний календар. Кален

дарний рік складався з 365 діб. Рік поділявся на 12 місяців по 30 діб кожний.

До року додавалися 5 святкових діб. Але високосного року єгиптяни не знали,

тому єгипетський календарний рік наставав раніше за природний на чверть

доби щороку. Добу ділили на 24 години. Вдень єгиптяни орієнтувалися в

часі за сонячним годинником, а вночі – за зорями. Ці досягнення прикладної

астрономії єгиптян стали надбанням усього людства. В епоху Нового царства

(1580–1085 рр. до н.е.) єгиптяни навчилися визначати нічний час за допомогою

водяного годинника.

Особливого розвитку в Єгипті набула математика, що була тісно пов’язана з

практичним життям. Єгиптяни користувалися десятковою системою числення, їм були

відомі арифметичні та геометричні прогресії. Щоб будувати піраміди та палаци,

потрібно було вміти обчислювати об’єми піраміди, півкулі, циліндра. У III тис. до н.е.

єгиптяни розв’язували рівняння з одним невідомим, знаходили площу трикутника.

Система числення була десяткова, але єгиптяни не знали позиційного принципу. Вони

користувалися примітивною системою дробів. Від періоду Середнього царства до нас

дійшли практичні підручники з математики і геометрії. У папірусі Райнда зібрано 80

задач, у так званому Московському папірусі – 25 задач.

Значних успіхів єгиптяни досягли в галузі медичних знань. Розвиток

бальзамування допоміг жерцямлікарям оволодіти знаннями з анатомії

людини і сприяв розвитку хірургічної медицини. Єгипетські лікарі славились

в усьому світі. Під час розкопок археологи знайшли в Єгипті багато бронзових

хірургічних інструментів та десять медичних папірусів з описами хвороб і

рецептами. Зпоміж них і папірус довжиною 20,5 метрів. Грецький історик

Геродот писав, що в єгиптян багато лікарів, які лікують очі, голову, зуби,

шлунок. Хворого лікували ліками, читаючи молитви і заклинання.

Завдяки глибоким медичним знанням лікарі робили висновки про функціонування

людського організму. Так, єгиптяни знали про роль головного мозку і його вплив на

весь організм. Їм вже була відома кровоносна система людини. В одному з папірусів

міститься інформація про 22 судини, які йдуть від серця і діють кожна посвоєму на

окремі органи.

Значний інтерес становлять досягнення єгипетського мистецтва. Його

характерні риси визначались величною монументальністю, чітким, майже

геометричним конструктивізмом і типовою фронтальністю. Реалістичні

тенденції виявлялися в портретних зображеннях.

Особливий староєгипетський художній стиль склався в період Раннього

Царства. Тоді виробились певні канони (сукупність обов’язкових художніх

103

РОЗДІЛ II. Генезис культури

засобів) і розробились пропорції: канон підпорядковував собі художню

композицію, технічні засоби втілення ідеї, іконографію образів тощо. При

зображенні людської фігури на площині обличчя та ноги показувались у профіль,

плечі і очі – в анфас, груди – у 2/3 повороту. Єгиптяни вміли зображувати

обличчя; вони вибирали таке положення, щоб передати найхарактерніші риси

обличчя й тіла. Фігури богів і царів були більшими ніж простих смертних.

Чоловічі тіла передавалися темнішими фарбами, а жіночі – світлішими. Розпис

на штукатурці робили яскравими фарбами без півтонів. Досить складними

багатофігурними рельєфами вкриті стіни храмів Нового царства.

Архітектура Стародавнього Царства пов’язана зі спорудженням

гробниць і храмів. Єгипетська архітектура вражає своєю монументальністю

і грандіозністю. Грандіозні будови мали утверджувати ідею могутності

царської влади, яку охороняла релігія (іл. 11). Найдавніший тип гробниць –

це мастаба. У верхньому її поверсі були приміщення для статуї померлого та

комори для зберігання похоронного реманенту, а в підземній частині – камера

для саркофага з мумією.

Піраміда символізувала могутність фараона, його божественну сутність,

звеличувала над підданими. Першою такою спорудою була гробниця фараона

Джосера в Саккара (іл. 9). Найбільші гробниці побудували для себе фараони

ІV династії Хуфу, Хафра та Менкаура. Ці піраміди були складовою

архітектурних ансамблів з відкритих дворів, поминальних храмів, гробниць

фараонових родичів. Декоративно вони прикрашалися колонами, капіте

лями, що імітували бутон лотоса, зображення священних кобр.

Піраміди в Гізі – одно із семи чудес стародавнього світу. Гіза – це сучасна

назва гігантського некрополя стародавнього Латополя (сучасний Каїр).

Головні пам’ятники Гізи: Сфінкс і Великі піраміди. Це єдине чудо світу, яке

залишилося від семи, оспіваних греками в ІІ ст. до н. е. Піраміди Хеопса і

Хефрена побудовані строго по діагоналі з північного сходу на південний захід,

вони стоять так, що ні одна з них не закриває сонце іншим. Вершини перших

двох пірамід знаходяться практично на одній висоті, оскільки піраміда

Хефрена, менша за розміром, знаходиться на вищому плато (іл. 10).

Погребальні камери всіх трьох пірамід вирубані в скелях. Піраміди Хеопса і

Мікеріна мають і інші приміщення, розташовані вище. До монументального

ансамблю кожної піраміди входив поминальний храм на горі, храм у долині

та галерея, яка сполучала їх. Піраміди Хеопса і Мікеріна мають по три прилеглі

піраміди, розташовані на сході і на півдні.

В епоху Нового царства архітектура піднялася на новий щабель розвитку.

Саме в цей період розквітла архітектура храмів (іл. 11). Особливо прикра

шалися столиці держави Фіви. На честь Амона – Ра, “володаря престолів

обох земель”, у Фівах протягом століть будували величезні храми.

Мистецтво скульптури доби Нового Царства стало витонченим і

граціозним, характеризується пильною увагою до внутрішнього світу людини,

точним зображенням драматизму життєвих переживань. До наших днів дійшли

104

Культурологія: теорія та історія культури

всесвітньовідомі скульптурні портрети Ехнатона та його дружини Нефертіті,

які справедливо вважаються шедеврами світового мистецтва та скульптура

правителів Сенефера з дружиною і донькою (іл. 7).

В епоху Пізнього Царства (715–332 до н.е.) на художній культурі єгиптян

позначились іноземні впливи. Архітектура втратила свою монументальність,

у скульптурний портрет прийшла стилізація. Одним з найбільших досягнень

художньої культури єгиптян цього періоду була поява Фаюмського портрета

– попередника європейської іконографії.

Культура Стародавнього Сходу мала великий вплив на формування

європейської цивілізації. Це і грецький алфавіт, який виник під прямим

впливом Фінікії, і філософські знання Еллади на основі творчого засвоєння

наукової спадщини єгиптян і вавилонян, і астрономічні навички, які йдуть

від шумерів, та багато іншого.

4. Запитання для самоконтролю знань

1. Що означають поняття “археологічний шар”, “археологічна культура”,

“блоки культур”?

2. У чому полягає сутність антропо та культурогенезу?

3. Яку роль у житті первісної людини відіграли метали? Доведіть це.

4. Які перші штучні матеріали, що не зустрічається в природі, винайшла

первісна людина?

5. У чому полягає значення неолітичної революції?

6. У чому полягає феномен трипільської культури?

7. Назвіть характерні риси та особливості первісного мистецтва.

8. Які фактори сприяли переходу людства від первісності до цивілізації?

9. Що являла собою єгипетська релігія?

10. Назвіть основні літературні жанри Стародавнього Єгипту і Месопотамії.

11. Дайте порівняльну характеристику архітектури і мистецтва Старо

давнього Єгипту і Месопотамії.

12. Схарактеризуйте розвиток наукових знань у стародавніх Єгипті та

Месопотамії.

105

РОЗДІЛ II. Генезис культури

5. Література

Брей У., Трамп Д. Археологический словарь: Пер. с анг. – М.: Прогрес,

1990.

Гуревич П. С. Культурология: Учеб. – 3е изд., перераб. и доп. – М.:

Гардарики, 2002.

Древние цивилизации /С. С. Аверинцев, В. П. Алексеев, В. Г. Ардзинба и

др.; Под ред. Г. М. БонгардЛевина.– М.: Мысль, 1989.

Зайцев А., Лаптева В., Порьяз А. Мировая культура: Шумерское царство.

Вавилон и Ассирия. Древний Египет. – М.: ОЛМАПРЕСС, 2000.

История Древнего мира. Древний Восток. Египет, Шумер, Вавилон,

Западная Азия/ А.Н.Бадак, И.Е.Войнич, Н.М.Волчек и др. – Мн.: Харвест,

М.: АСТ, 2000.

Історія української культури: У 5ти т. – /Історія культури давнього

населення України. – Т.1. –НАН України. – Патон Б.Є. /голов. ред./. – К.:

Наук. думка, 2001.

Корінний М.М., Потапов Г.Г., Шевченко В.С. Короткий термінологічний

словник з української та зарубіжної культури. – К.: Україна, 2000.

Крижанівський О.П. Історія Стародавнього Сходу: Підруч. – К.: Либідь,

2000.

Мифы народов мира: Энциклопедия. В 2х т. – Т. 2. – М.: Советская

энциклопедия, 1982.

Шейко В.М., Гаврюшенко О.А., Кравченко О.В. Історія художньої культури:

Первісність. Стародавній світ / Підруч. – Х.: ХДАК, 1999.

Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков І.Т. Археологія та стародавня

історія України: Курс лекцій.– К.: Либідь, 1992.

Чмихов М. Давня культура: Навч.посібник – К.: Либідь, 1994.

106

Культурологія: теорія та історія культури

1. Житло з кісток мамонта зі стоянки Межиріч доби пізнього палеоліту

2. Наскельний живопис пізнього палеоліту.

Печера Ласко (Франція)

107

РОЗДІЛ II. Генезис культури

3. Зразки кераміки трипільців (IV тис. до н.е.)

4. Трипільські глиняні статуетки

5. Кромлех.

Стоунхендж. Англія.

108

Культурологія: теорія та історія культури

6. Скульптурні зображення правителів Шумеру (бл. 2400 р. до н. е.)

7. Скульптура правителя Фів

Сенефера з дружиною і

донькою (XVIII династія)

8. Золота маска Тутанхамона

109

РОЗДІЛ II. Генезис культури

9. Найдавніша ступінчаста

єгипетська піраміда Джосера

(бл. 2800 р. до н. е.)

10. Піраміда Хефрена і

великий Сфінкс

11. Храм АбуСімбел, присвячений фараону Рамзесу II Великому

110

Культурологія: теорія та історія культури

ТЕМА 2

АНТИЧНА КУЛЬТУРА

1. Культура Стародавньої Греції: логос, чуттєвість, гармонія.

2. Культурний феномен еллінізму: космополітизм та індивідуалізм.

(остання третина ІV ст. до н.е. – І ст. до н.е.).

3. Традиції та спадкоємність культури Стародавнього Риму.

4. Українська культура на перехресті скіфосарматського та античного

світів.

5. Світове значення античної культури.

6. Запитання для самоконтролю.

7. Література.

8. Ілюстрації.

1. Культура Стародавньої Греції: логос, чуттєвість, гармонія

Антична доба — період якісних змін в історії людства, період народження

нових форм суспільного й культурного життя, що найперше виявились у

створенні державполісів з розвиненою формою демократичних засад

громадської спільноти, переході до приватної власності, зміні способу життя

людини, її відносній мобільності. Ідеалом суспільства стає вільна і політично

активна людина. Саме вона виступала об‘єктом і змістом культури. “Людина

— мірило всіх речей: існуючих, які існують, і неіснуючих, які не існують”, –

навчав грецький софіст Протагор (близько 480 – 410 рр. до н. е.).

Античну культуру К. Ясперс відніс до “осьових культур”, тобто тих, які

здійснили прорив від міфу до логосу, від словеснохудожньої творчості до

поезії, риторики та витонченого мистецтва. Античність запропонувала в якості

нових засад освоєння дійсності принципи раціоналізму, науковості, гуманізму.

Культ краси, пропорції, гармонії ставали символами не лише мистецтва, а й

метою та методом виховання нової особистості.

Термін “античний” (від лат. antiguus – давній) ввели італійські діячі епохи

Відродження для позначення давньої грекоримської культури. Антична культура почала

формуватися в стародавніх суспільствах, які існували в ареалі Середземномор’я та

Причорномор`я в період з ІІІ тис. до н. е. до середини V ст. н. е.

Визначальною у формуванні грецької культури стала межа ІІІ і ІІ тися

чоліть до н.е. Саме тоді на островах та узбережжі Егейського моря відбувається

розвиток егейської, або крито-мінойської, цивілізації, яку в ХІХ ст. відкрив

англійській археолог А. Еванс. Її центрами спочатку були о. Крит, а пізніше

стало місто Мікени в північносхідній частині Пелопоннесу. Кліматичні та

ландшафтні умови сприяли землеробству, скотарству (звідси його особлива

роль у міфології), морській справі й торгівлі. Критська культура уславилась

вазовою керамікою. Інша унікальна її ознака – палаци, які являли собою