40
де E
min
– рівень мінімальної освітленості за нормами, лк;
S – освітлювана площа приміщення, м
2
;
K
3
– коефіціент запасу;
Z – коефіціент мінімальної освітленності;
N – число світильників;
η – коефіціент використання світлового потоку ламп, встанов-
лених у світильнику.
Рівень мінімальної освітленості E
min
визначається за відповідни-
ми таблицями норм освітленості (табл.1,21). У тих випадках, коли
назва проектованого приміщення відсутні в таблицях, норму освіт-
леності варто брати для анологічного за призначенням приміщення.
Освітлювана площа приміщення S визначається звичайним спо-
собом. Якщо конфігурація приміщення (за планом) має складну фор-
му, то його розбивають на ділянки прямокутної форми, для яких об-
числюють площу, і подальший розрахунок освітлення роблять для
кожної такої ділянки окремо, а потім підсумовують загальну кількість
світильників у приміщенні.
Коефіцієнт запасу K
з
враховує експлуатаційне зниження освіт-
леності, в порівнянні з запроектованою, внаслідок забруднення підво-
локи, переборок, світильників і ламп, а також зменшення світлового
потоку ламп у процесі їхньої експлуатації. Коефіцієнт запасу виби-
рається в межах від 1,15 до 2,0 у залежності від характеру приміщен-
ня. При виборі значення K
з
керуються даними табл.5.
Коефіцієнт мінімальної освітленості Z дорівнює відношенню
середньої освітленості до мінімальної. Він враховує нерівномірність
освітленості і залежить в основному від відношення відстаней між
світильниками і від їх типів. Значення цього коефіцієнта приймають
рівним 1,1 для люмінесцентних ламп і 1,15 для ламп розжарювання.
Коефіцієнт використання світлового потоку ламп η визначають
за табл.22–25. Він залежить від типу світильників, коефіцієнтів відбит-
тя стелі – ρ
п
, стін – ρ
c
, розрахунковоїповерхні або підлоги – ρ
р
та
індексу приміщення i.
Значення коефіцієнтів відбиття знаходять за табл.26.
Індекс приміщення обчислюють за формулою
,
)( BAh
AB
i
+
=
(5)