Таріка О.Г. Агроекологічне обґрунтування освоєння і використання лесоподібного суглинку при рекультивації земель в Нікопольському марганцеворудному басейні

Подождите немного. Документ загружается.

багаторічних агрофітоценозів важливе значення має фітоценотичний підбір

бобових і злакових компонентів для їх сумісного вирощування.

Вивчення впливу найбільш адаптованих бобових видів багаторічних трав

на злакові при сумісному вирощуванні у модельному досліді показало, що всі

види бобових позитивно впливають на продуктивність злаків (табл. 2).

2. Продуктивність (г/дм

) та висота (см) рослин райграсу в залежності від відстані до бобових рослин

Бобові Показник

Відстань від бобових, см

0–10 10–20 20–30 30–40

Medicago sativa L.

г/дм

3,92 1,61 1,64 1,41

см 23,3 20,5 18,0 15,8

Onobrychis arenaria (Kit.) DC

г/дм

5,31 3,44 2,41 1,77

см 34,7 32,5 25,8 21,3

Melilotus albus Medik.

г/дм

3,80 3,38 1,91 1,26

см 28,0 24,6 19,0 16,8

Продуктивність НСР

= 0,84 г/дм

Висота НСР

= 2,67 см

Про це свідчать їх біометричні показники залежно від відстані між

бобовою і злаковою рослинами: чим ближче знаходились злаки до бобових

рослин, тим вони мали більшу висоту, кращі темпи росту і вищу

продуктивність. На наш погляд, це пов’язано з використанням злаковими

рослинами азотистих сполук, що виділяють кореневі системи бобових.

Причому практично безазотисті лесоподібні суглинки є вдалими тестами для

вивчення цього питання. Кращі умови для злаків формувались у досліді з

еспарцетом. Це можна пояснити особливостями будови його кореневої системи

 вона більш розгалужена і поверхнево розташована у порівнянні з кореневою

системою люцерни (Узбек, 2001).

Таким чином, експериментально доведено ефективність сумісного

вирощування бобових і злакових трав при біологічному використанні

лесоподібних суглинків у якості антропо-техногенного едафотопу.

ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ СТВОРЕННЯ БАГАТОРІЧНИХ БОБОВО-

ЗЛАКОВИХ АГРОЦЕНОЗІВ ДЛЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО

ВИКОРИСТАННЯ ЛЕСОПОДІБНИХ ВІДКЛАДЕНЬ

Вплив співвідношення бобових та злакових компонентів складного

агрофітоценозу на його структурну організацію та урожайність.

Попередніми дослідженнями (Забалуєв, 1992) було встановлено, що при

однаковому співвідношенні норм висіву бобових і злакових компонентів вже з

четвертого року вегетації домінування переходить до злакових трав, що

спричиняє різке зниження як загальної продуктивності агроценозу, так і

зменшення фітомеліоративного впливу на освоювані едафотопи. Тому

завданням досліджень було встановлення такого співвідношення між бобовими

і злаковими травами, при якому б якнайдовше домінували бобові

фітомеліоранти, агроценоз мав довговічну продуктивність та високі поживні

якості продукції.

Експериментально встановлено, що співвідношення норм висіву бобових

і злакових компонентів при сівбі має суттєвий вплив на продуктивність бобово-

злакових агрофітоценозів протягом усіх років спостережень (табл. 3). Причому

лише за рахунок перерозподілу норм висіву щорічно (на II-V роки життя)

можна додатково отримувати до 6,9-25,7 ц/га повітряно-сухої надземної

фітомаси. Варіанти, які складались лише з бобових і лише зі злакових трав

значно уступали за рівнем продуктивності бобово-злаковим полікомпонентним

агроценозам.

Найвища врожайність фітоценозу як по рокам вегетації, так і за весь

період дослідів зафіксована при співвідношенні бобові : злаки як 6 : 1 (варіант

2). Тобто, частка злакових трав при сівбі складала лише близько 15 %. У такому

агроценозі бобові компоненти значно довше домінують, що обумовлює не

тільки більш високу продуктивність та її поживну цінність, але й вищу

ґрунтоутворюючу здатність.

У перші три роки вегетації бобово-злакових агроценозів домінували

бобові компоненти. Їх частка у формуванні надземної маси найсуттєвішою була

на другому році вегетації  62,4-87,2% залежно від варіанту досліду. У

подальшому вона зменшувалась: на третьому році  до 48,4-78,5%, на

четвертому  до 14,6-26,5%, на п’ятому – до 3,9-10,8%. Зменшення частки

бобових компонентів супроводжувалось зниженням врожайності

агрофітоценозу.

3. Врожайність створених на лесоподібних відкладеннях багаторічних

складних фітоценозів, в залежності від співвідношення норм висіву

компонентів, ц/га повітряно-сухої маси (середнє з 3 років)

Варіант

Співвідношення

бобові : злакові

при сівбі, млн. схожих

насінин/га

Рік життя

II III IV V

1 7 : 0 36,2 43,7 24,9 18,5

2 6 : 1 39,0 50,9 30,4 25,3

3 5 : 2 35,3 42,0 25,2 23,9

4 3,5 : 3,5 30,3 31,7 23,3 23,0

5 0 : 7 26,9 25,2 20,9 18,4

НІР

, ц/га

2,2-2,7 2,0-3,5 2,2-3,0 2,2-3,1

Наявність різнотрав’я в агрофітоценозах значною мірою змінювалася в

процесі їх розвитку. Фітомаса різнотрав’я була найнижчою в перший рік

створення агроценозу під покривною культурою (0,4 %), найвищою – на

п’ятому році вегетації  16,7 %. Тобто, старіння фітоценозу обумовлює

збільшення частки різнотрав’я у формуванні фітомаси. Найменша маса

різнотрав’я зафіксована у варіанті 2.

При дослідженні щільності пагонів було виявлено подібну тенденцію, як з

продуктивністю. Динаміка загальної щільності травостою та окремих

компонентів наведена в рис. 1. В варіантах, які включали в себе бобові та

злакові компоненти, цей показник досяг вищого значення на третій рік життя

агроценозу в варіанті 4. Причому 41,7 % складали пагони бобових компонентів,

55,6 % – злаків, 2,6 % – різнотрав’я.

Архітектоніка надземної частини фітоценозів формувалась залежно від

співвідношення бобових та злакових компонентів та віку. Встановлено, що

зміною норм висіву компонентів агрофітоценозу можливо формувати

оптимальну архітектоніку травостою, яка забезпечує ефективне використання

світла. На другому році вегетації у нижньому (0-30 см) ярусі було

сконцентровано в залежності від варіанту 51,7-65,6 % надземної фітомаси.

Через 3 роки відбувся перерозподіл по ярусам фітомаси агрофітоценозу. При

цьому в ярусі 0-30 см формувалось вже 61,9-69,1 % від усієї надземної

фітомаси. Зменшення частки бобових компонентів в травосуміші обумовлює

збільшення запасів фітомаси в нижніх ярусах, особливо при домінуванні

житняку вузькоколосого. При домінуванні стоколосу безостого формується

оптимальна вертикальна структура агроценозів (рис. 2 та 3).

Рис. 1 Співвідношення кількості пагонів бобових і злакових компонентів

та різнотрав’я в структурі надземної маси агроценозу, створеного на

лесоподібному суглинку, в залежності від норм їх висіву (%, середнє за 3

роки)

Отже, співвідношення між бобовими та злаковими компонентами впливає

на ефективність використання сонячного світла, особливо у середніх та верхніх

ярусах травостою. При співвідношенні компонентів бобові : злакові як 6 : 1

млн. насінин/га (варіант 2) та бобові : злакові як 5 : 2 млн. насінин/га (варіант

3) у порівнянні з варіантом 1 (суміш бобових трав), освітленість в ярусах 40-100

см була меншою на 2-18,6 %. Тобто, введення злакових трав у агроценоз сприяє

кращому розподілу світла у середньому та нижньому ярусах. При аналізі

розподілу світла у агрофітоценозах, насичених злаками (варіанти 4 та 5),

відмічено зменшення ефективності його використання у верхніх ярусах,

починаючи з 20-40 см від поверхні едафотопу.

Варіанти 4 та 5 характеризуються більшою інтенсивністю освітлення на

рівні ґрунту – відповідно 11,4 та 20,2 %, при її збільшенні до 21,1 та 40,7 % на

висоті лише 20 см над ґрунтом. Така закономірність спостерігається й у

середніх та верхніх ярусах травостою. Менш ефективне використання світла

травостоєм, а також незначне затінення ґрунту у варіантах 4 та 5 призводить до

пересихання та більшого нагрівання поверхні субстрату, більшої забур’яненості

агроценозів, що погіршує їх цінність при господарському використанні та

зменшує фітомеліоративний вплив на освоювані лесові відкладення.

Азотні дотації як екологічний чинник впливу на структурну

організацію, продуктивність та довголіття старовікових агрофітоценозів.

Через значне зниження врожайності та частки бобових компонентів з 5-го року

вегетації агроценозів проводили ранньовесняні підживлення аміачною

селітрою, які сприяли значному підвищенню продуктивності агроценозів (табл.

4).

4. Продуктивність бобово-злакових агроценозів 5-го та 6-го років життя

залежно від норми ранньовесняних підживлень аміачною селітрою, ц/га

Варіант

Роки вегетації

5-й 6-й* 6-й (післядія)

ц/га % ц/га % ц/га %

Без добрив (контроль) 23,9 100 18,0 100 18,0 100

35,1 147 26,8 149 19,9 111

41,8 175 33,5 186 23,1 128

46,7 195 36,1 201 26,2 146

49,8 208 37,6 209 31,1 173

НІР

, ц/га 3,37 2,12 2,45

Найвища оплата врожаєм внесених добрив отримана на варіанті з

підживленням травосумішей 5-6-го років життя азотом у дозі 45 кг д.р./га і вона

становила 0,4 та 0,34 ц сіна на внесений 1 кг д.р. азоту. Статистично

достовірної прибавки продуктивності при збільшенні дози азоту з 60 до 90 кг

д.р./га не виявлено. Найбільша післядія підживлення на наступний рік

отримана при внесенні аміачної селітри в дозі 90 кг д.р./га.

При внесенні азоту, частка бобового компоненту в структурі врожаю

надземної маси зменшується (табл. 5). Особливо це проявилося в агроценозі 5-

го року життя: частка бобових рослин зменшилася з 17,8 % (4,3 ц/га) на варіанті

без внесення азоту до 6,1 % (3,0 ц/га) при внесенні 90 кг д.р./га; частка ж

злакових рослин у врожаї зросла з 77,0 % (18,4 ц/га) до 91,6 % (45,7 ц/га)

відповідно. В першу чергу зростає частка стоколосу безостого завдяки його

більшій мобільності. Найістотніше зменшення частки бобових рослин

внаслідок післядії підживлення відмічено у варіантах з внесенням 60 та 90 кг

д.р./га азоту (в 2-2,4 рази у порівнянні з контролем).

Якісні показники надземної фітомаси бобово-злакових

агрофітоценозів залежно від способу їх створення. При аналізі вмісту білків

та азотовмісних сполук встановлено, що в усіх варіантах при зниженні частки

бобових компонентів зменшується вміст азотовмісних сполук і білків. При цьому

найбільшу кількість азотовмісних сполук та білків міститься в фітомасі у варіанті

1 протягом усіх років вегетації  17,4-15,6 та 14,5-12,8 % відповідно. При оцінці

цього показника за 20-бальною шкалою (Крищенко та ін., 1983) встановлено, що

на другому році вегетації за кількістю азотовмісних сполук на всіх варіантах, в

склад яких входили бобові компоненти, мали 20 балів. Варіант з суміші злаків

оцінено в 9 балів і ця оцінка не змінювалася протягом усієї вегетації. Бальна

оцінка вмісту азотовмісних сполук в надземній фітомаси в першому варіанті не

змінилася при старінні фітоценозу. На третій рік життя через зниження частки

бобових компонентів, що забезпечують високий збір азотовмісних сполук,

загальна оцінка по варіантах 2-4 знизилася до 16 балів. З цієї ж самої причини на

четвертий рік життя також зафіксовано зниження оцінки за цим показником до 12

балів в варіанті 2 та до 9 балів в варіантах 3 та 4. На п’ятий рік життя варіанти 2-5

отримали оцінку в 9 балів, кількість азотовмісних сполук наблизилася впритул до

середньозваженого вмісту в злакових компонентах.

5. Частка бобового і злакового компонентів у структурі врожаю бобово-

злакових агроценозів при застосування ранньовесняних підживлень, %

Варіант

Рік вегетації

5-й 6-й 6-й (післядія)

бобові злаки бобові злаки бобові Злаки

Без добрив 17,8 77,0 4,3 88,9 4,3 88,9

15,2 79,9 2,2 90,5 4,0 89,1

11,9 85,9 1,8 92,5 3,2 92,3

8,1 89,5 1,1 93,1 2,1 92,9

6,1 91,6 1,0 94,0 1,8 93,1

Як показали наші дослідження, в цілому, просліджується подібна до

кількості азотовмісних сполук тенденція і з накопиченням білків та

співвідношенням білки : азотовмісні сполуки як по роках життя агроценозів, так і

по варіантах. Вміст цукрів змінювався в межах 8,7-9,1 % і не залежав від варіанту

та віку агрофітоценозу.

Вміст клітковини в надземній масі свідчить про те, що усі варіанти

відрізняються порівняно невисокими показниками з незначними коливаннями в

межах 24,6-27,3 % в залежності від співвідношення бобових і злакових

компонентів при посіві та віку агроценозу. За цим показником усі досліджені

варіанти мають досить сприятливі показники, що підтверджує їх високі кормові

якості. Вміст лігніну в усіх варіантах становив 10,6-12,5 %, що менше граничної

межі в 14 % (Плєшков, 1987), після якої різко понижується перетравність корму.

Встановлено зниження вмісту кормових одиниць та їх вихід з 1 га при

старінні травосумішей на всіх варіантах (табл. 6).

6. Вихід кормових одиниць з бобово-злакових травосумішей, створених на лесоподібних суглинках, ц/га

Варіант

Співвідношення

бобові : злакові

при сівбі, млн.

схожих насінин/га

Роки вегетації Усього за 4

роки

використанн

другий третій

четверти

п’ятий

1 7 : 0 21,1 24,6 13,8 10,0 69,5

2 6 : 1 22,3 27,5 15,8 12,7 78,4

3 5 : 2 19,7 22,4 12,9 11,9 66,9

4 3,5 : 3,5 16,7 16,7 11,8 11,4 56,7

5 0 : 7 13,2 12,4 10,2 9,0 44,8

Вихід кормових одиниць знижувався при старінні агроценозів в 1,5-2,1 рази

за чотири роки в залежності від варіанту. В найкращому варіанті 2 вихід кормових

одиниць за 4 роки господарського використання становив 78,4 ц/га. При

збільшенні долі злаків в структурі врожаю вихід кормових одиниць становив в

залежності від варіанту від 13,2 до 21,1 ц/га.

Найбільше зниження виходу кормових одиниць з 1 га при старінні

агрофітоценозу зафіксоване в варіанті 1. Найбільш суттєва різниця між варіантами

за цим показником зафіксована на третій рік життя і становила 15,1 ц/га (55,1 %

між варіантами 2 та 5). Збір кормових одиниць за 4 роки господарського

використання травосумішей був більшим на 11,4-42,9 % в варіанті з найнижчою

часткою злакового компоненту при посіві (варіанті 2).

Вміст золи в вивчених травосумішах коливався в межах 6,9-9,7 % в

залежності від варіанту та року життя агроценозу. За вмістом золи та мінеральних

елементів корми, отримані на всіх варіантах, відповідають зоотехнічним вимогам і

не становлять небезпеки при годівлі тварин.

ВИСНОВКИ

В роботі обґрунтована технологія створення продуктивних кормових угідь

безпосередньо на спланованих лесоподібних суглинках без покриття їх

родючим шаром зонального ґрунту в умовах південного Степу України.

Проведеними дослідженнями встановлено:

1. При сільськогосподарській рекультивації земель штучні едафотопи з

лесоподібних суглинків можуть бути об’єктом освоєння і використовуватись як

спеціальна модель рекультивованих земель, а також під час тривалого

стабілізаційного періоду між розрівнюванням відвалів та нанесенням шару

ґрунтової маси.

2. Сприятливий гранулометричний та хіміко-мінералогічний склад

лесоподібних відкладів південного Степу України обумовлює їх задовільні

водно-фізичні властивості. Основними едафічними чинниками, що

ускладнюють використання лесоподібних суглинків при конструюванні

антропо-техногенних едафотопів та обмежують ріст та розвиток рослин на них,

є недостатній вміст гумусу та елементів живлення (перш за все азоту та

фосфору), а також утворення ґрунтової кірки, інколи засолення нижніх

горизонтів профілю, набухання та усідання при зміні вологості субстрату.

3. При тривалому сільськогосподарському освоєнні едафотопів з

лесоподібних суглинків змінюються деякі їх властивості. Завдяки малому

біологічному кругообігу та фітомеліорації бобовими травами збільшився вміст

елементів живлення та гумусу. Найбільш інтенсивне накопичення гумусу

зафіксовано в шарі 0-20 см – з 0,45 % до 1,05 %. Це становить близько 1/3 від

його вмісту в зональних ґрунтах. Збільшився вміст валового азоту та

доступного фосфору. Відбулося розсолення едафотопу по усьому профілю: в

шарі 0-40 см лесоподібні суглинки характеризуються як незасолені, в шарі 40-

100 см – слабо засолені. Відбулося ущільнення поверхневого шару під

багаторічними травами. Не виявлено змін в гранулометричному складі та

вмісту карбонатів кальцію.

4. Найбільш адаптованими до специфічних едафічних умов лесоподібних

суглинків є багаторічні складні бобово-злакові агрофітоценози, які складаються

з люцерни посівної, еспарцету піщаного, буркуну білого, житняку

вузькоколосого та стоколосу безостого.

5. Виявлена ефективність сумісного вирощування багаторічних бобових і

злакових трав на едафотопах, представлених лесоподібними суглинками. За

ступенем впливу на продуктивність та темпи росту злакового компоненту

бобові розподіляються наступним чином: еспарцет піщаний → буркун білий →

люцерна посівна.

6. Найвищу врожайність, збір кормових одиниць та перетравних

азотовмісних сполук на лесоподібному суглинку по роках життя та за весь

період вегетації зафіксовано у варіанті 2 (з співвідношенням компонентів при

посіві суміші з 6 млн. насінин /га бобових компонентів та 1 млн. насінин/га

злаків).

7. З четвертого-п’ятого року вегетації урожайність агроценозу знизилась в

залежності від початкової структури агроценозу на 22,1-31,2 та 24,1-48,9 %

відповідно, що пояснюється зменшенням частки бобових компонентів та

спрощенням структури надземної маси агрофітоценозу. Домінування

переходить до злакових.

8. Встановлено вплив співвідношення бобових та злакових компонентів в

різновікових агроценозах на їх архітектоніку  57,266,8 % фітомаси в усіх

варіантах формується у нижньому (0-30 см) ярусі. Зменшення частки бобових

компонентів призводить до збільшення запасів фітомаси в нижніх горизонтах

агрофітоценозу.

9. Оптимальною дозою підживлення багаторічних бобово-злакових

агрофітоценозів 5-6 років життя на едафотопі з лесоподібних суглинків є N

При цьому досягається найвища оплата врожаєм внесених добрив – 0,40 та 0,34

ц сіна на внесений 1 кг д.р. азоту.

10. За вмістом азотовмісних сполук, білків та потенційній біологічній

цінності білків надземна фітомаса відповідає вимогам, що пред’являються до

кормів. Усі варіанти мають сприятливі показники за вмістом клітковини та

лігніну, що підтверджує їх високу кормову цінність; за вмістом золи,

мінеральних елементів та важких металів корми відповідають зоотехнічним

вимогам.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

Для господарського використання едафотопів з лесоподібного суглинку

виробництву рекомендується створювати багаторічні бобово-злакові агроценози з

такими нормами висіву окремих компонентів (млн. шт. схожого насіння на 1 га):

люцерни посівної ~2,0, еспарцету піщаного ~2,0, буркуну білого ~2,0, житняку

вузькоколосого ~0,5 та стоколосу безостого ~ 0,5. Такі агроценози забезпечують

щорічну продуктивність протягом п’яти років вегетації на рівні 25,3-50,9 ц/га

бобово-злакового сіна. Підживлення азотом у дозі N

починати з 5-го року

вегетації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Забалуев В.А., Бабенко М.Г., Тарика А.Г., Бурковский А.П. Исследование

эффекта совместного произрастания люцерны посевной и райграса высокого на

горных породах плейстоцен-олигоценового возраста // Вісник Дніпропетровського

державного аграрного університету.  Дніпропетровськ.  2000.  №1-2.  С. 41-44.

(проведення досліджень, аналіз даних, написання статті).

2. Таріка О.Г. Дослідження впливу потужності насипного шару чорноземної

маси на врожайність ярого ячменю // Вісник Львівського державного аграрного

університету.  Львів.  2001.  С. 460-464.

3. Забалуєв В.А., Таріка О.Г., Надтока Р.И. Умови, що визначають стійкість і

стабільну продуктивність багаторічних культур фітоценозов на штучних

едафотопах рекультивованих земель // Вісник Харківського національного

аграрного університету.  2002.  №.1  С. 211-213. (проведення досліджень,

формулювання висновків).

4. Забалуев В.А., Тарика А.Г., Надтока Р.И. Изменение плодородия

искусственных эдафотопов в процессе их биологического освоения // Агрохімія і

ґрунтознавство. Міжвідомчий тематичний науковий збірник.Спеціальний

випуск. Книга третя.  Харків. 2002. С. 66. (проведення досліджень,

формулювання висновків).

5. Таріка О.Г. Вплив азотних підживлень на продуктивність та структуру

врожаю багаторічних бобово-злакових агроценозів, створених на лесоподібному

суглинку // Вісник Дніпропетровського державного аграрного університету.

Дніпропетровськ. 2003. №1. – С. 1618.

6. Забалуев В.А., Тарика А.Г., Гибсон П. Новые технологии при проведении

научных исследований // Бюлетень Інституту зернового господарства УААН.-

№20. – 2003. – С. 73-74. (огляд літератури, написання статті).

Статті в інших виданнях, тези конференцій

7. Zabaluev V.O., Tarika A.G., Gibson P.T. Legume-grass mixtures for amelioration

of replaced mining overburden in the Nikopol, Ukraine // ASA-CSSA Annual Meeting,

Indianapolis, Indiana. 2002.

8. Забалуєв В.А., Таріка О.Г., Надтока Р.И., Бабенко М.Г. Дослідження зі

створення стійких агрофітоценозів в постфітомеліоративний період

сільськогосподарського освоєння літоземів // Відновлення порушених природних

екосистем.  Матеріали першої міжнародної наукової конференції.  Донецьк.

2002.– С. 150-153. (проведення досліджень, статистична обробка даних).

9. Забалуєв В.О., Масюк М.Т., Таріка О.Г., Бабенко М.Г. Наукові основи

створення довголітніх високоврожайних сіножатей на рекультивованих землях //

Раціональне використання рекультивованих та еродованих земель. Матеріали

міжнародної наук.-практ. конф. Дніпропетр. держ. аграрн. ун-т.

Дніпропетровськ. 2002. С. 111-114. (проведення досліджень, обробка даних).

10. Таріка О.Г. Вплив азотних підживлень на продуктивність багаторічних

бобово-злакових агроценозів, створених на лесоподібному суглинку // Раціональне

використання рекультивованих та еродованих земель. Матеріали міжнародної

наук.-практ. конф. Дніпропетр. держ. аграрн. ун-т. Дніпропетровськ. 2002. С. 35-

39.

11. Забалуєв В.О., Таріка О.Г., Берус А.В. Вивчення способів створення

багаторічних бобово-злакових агрофітоценозів на рекультивованих землях //

Раціональне використання рекультивованих та еродованих земель. Матеріали

міжнародної наук.-практ. конф. Дніпропетр. держ. аграрн. ун-т.

Дніпропетровськ. 2002. С. 109-111. (обробка одержаного експериментального

матеріалу, написання статті).

12. Забалуєв В.О., Таріка О.Г., Фененко В.І., Кулініч В.В., Посталовський В.В.,

Гаврюк О.О. Оптимізація агроландшафтів рекультивованих земель // Матеріали

другої міжнародної науково-практичній конференції з проблем

природокористування, сталого розвитку та техногенної безпеки регіонів.  ІППЕ

НАНУ.  Дніпропетровськ. – 2003.  С. 127-129. (проведення досліджень, обробка

даних)

13. Гибсон П.Т., Забалуев В.А., Тарика А.Г. Новые технологии для проведения

исследований в области рекультивации нарушенных земель // Материалы

международной научно-практической конференции “Оптимизация

агроландшафтов: рациональное использование, рекультивация, охрана”,

Днепропетровск. – 2003.  С. 141-144. (підготовка огляду літератури, написання

статті)

14. Таріка О.Г. Визначення оптимального співвідношення бобових і злакових

компонентів в багаторічній травосуміші, висіяній на лесоподібному суглинку //

Материалы международной научно-практической конференции “Оптимизация

агроландшафтов: рациональное использование, рекультивация, охрана”. 

Днепропетровск. – 2003.  С. 174-176.

15.Tarika O., Zabaluev V. Mine land reclamation strategies in the Nikopol

manganese ore basin (Central Steppe of Ukraine): Using replaced mining overburden in

agriculture // Prec. of the 16

Ann. Conf. of the Society for Ecological Restoration,

Victoria, BC, Canada. – 2004.

16.V.A. Zabaluev, O.G. Tarika, P.T. Gibson Humus formation in mining overburden

during 32 years of cropping in Nikopol manganese ore basin, Ukraine // Prec. Of the 98

Ann. Meeting of ASA-CSSA-SSSA, Seattle, WA, USA. – 2004.

17.Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства в Степу

України і АР Крим (під ред. Д.О. Мельничука). – К.: „Алефа”. – 2005. – Т. 1. – С.

374-380.

Анотація

Таріка О.Г. Агроекологічне обґрунтування освоєння і використання

лесоподібного суглинку при рекультивації земель в Нікопольському

марганцеворудному басейні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських

наук за спеціальністю 03.00.16 – екологія. Дніпропетровський державний аграрний

університет, Дніпропетровськ, 2006.

В роботі обґрунтована технологія створення продуктивних кормових угідь

безпосередньо на спланованих лесоподібних суглинках без покриття їх родючим

шаром зонального ґрунту в умовах південного Степу України. Встановлено:

вплив тривалого сільськогосподарського освоєння едафотопів з лесоподібних

суглинків на їх фізичні, водно-фізичні та агрохімічні властивості; ефективність

сумісного вирощування багаторічних бобових і злакових трав на едафотопах,

представлених лесоподібними суглинками; оптимальне співвідношення

компонентів фітоценозів, що забезпечує найвищу врожайність, збір кормових

одиниць та азотовмісних сполук на лесоподібному суглинку по рокам життя та за

весь період вегетації.

При господарському використанні едафотопів з лесоподібних суглинків

виробництву рекомендується створювати багаторічні бобово-злакові агроценози з

нормами висіву трьох бобових компонентів по 2,0 млн. шт. схожого насіння на 1

га, та двох злакових компонентів – по 0,5 млн. шт. схожого насіння на 1 га.

Підживлення мінеральним азотом у дозі N

починати з 5-го року вегетації.

Ключові слова: рекультивація, лесоподібні відклади, багаторічні бобово-

злакові агрофітоценози, едафотоп, архітектоніка.

Аннотация

Тарика А.Г. Агроэкологическое обоснование освоения и использования

лессовидного суглинка при рекультивации земель в Никопольском

марганцеворудном бассейне. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных

наук по специальности 03.00.16 – экология. Днепропетровский государственный

агарный университет, Днепропетровск, 2006.

В работе обоснована технология создания продуктивных кормовых угодий

непосредственно на спланированных лессовидных суглинках без покрытия их

плодородным слоем зональной почвы в условиях южной Степи Украины.

Проведенными исследованиями установлено, что при длительном

сельскохозяйственном освоении эдафотопов из лессовидных суглинков