Світлична В.В. Історія України

Подождите немного. Документ загружается.

4. Українська національно-визвольна війна.

Козацько-гетьманська

держава (сер. XVII - кін. XVIII

ст.)

кий проводир знайшовся в особі Богдана

Хмельницького, який на початку 1648 р.

підняв українське населення на визвольну

боротьбу проти

Польщі.

Б.Хмельницький

син заможного реє-

стрового козацького

сотника Михайла

Хмельницького, який

за свою службу от-

римав хутір Субо-

тів поблизу Чигири-

на. Богдан закінчив

Єзуїтську колегію у

Львові і мав гарну

на той час освіту.

Служив у війську реєстрових козаків. У 1620 р.

потрапив на два роки в турецьку неволю.

У 1638 р. Хмельницький отримав посаду

військового писаря, а згодом став сотником

Чигиринського козацького полку. Богдан мав

декілька синів і дочок, був гарним господа-

рем, досить лояльно ставився

до

польського

уряду. Та, як і інші православні українці,

Хмельницький зазнавав утисків і пересліду-

вань з боку влади.

1646

р. сталася подія, яка докорінно

змінила життя вже немолодого Хмельниць-

кого. Коли його не було в Суботові, на хутір

напав польський шляхтич Чаплипський, погра-

бував хутір, убив молодшого сина Хмель-

ницького і викрав жінку, з якою щойно овдо-

вілий Богдан мав намір одружитися. Спро-

ба знайти управу на Чаплинського в короля

у Варшаві, численні скарги до суду виявили-

ся марними. Самого ж Хмельницького ув'яз-

нили, після чого він утік до Запоріжжя.

У лютому 1648 р. Богдан Хмельниць-

кий, обраний запорожцями гетьманом,

організував нове козацьке повстання. Ця

подія ознаменувала початок грандіозної

Національно-визвольної війни, яка трива-

ла до 1676 р.

У ході цієї війни відбулися докорінні

зміни у житті українського суспільства - у

державному устрої, у соціально-економіч-

них відносинах, у духовній сфері.

Причини національно-визвольної

війни

•>

Здійснення польською шляхтою щодо

України політики соціального, національ-

ного та релігійного гноблення, курс поль-

ського уряду на ліквідацію козацтва як ста-

ну. Серед українського населення нароста-

ло почуття ненависті до польського пану-

вання, соціальний вибух був неминучим.

Стрімкий розвиток національної само-

свідомості українців (усвідомлення ними

своєї етнічної ідентичності, спільних інте-

ресів, розвиток ідей Батьківщини,

її

єднос-

ті та незалежності).

•Ь

Формування на основі козацтва нової

української політичної еліти, яка визначила

національні інтереси і сформувала цілі

українського руху, розробила його полі-

тичну програму, відіграла провідну роль у

процесі державотворення. Саме завдяки

новій українській еліті соцільний вибух

1648

р. набув характеру національно-

визвольної боротьби.

Рушійні сили визвольної боротьби

•••

Козацтво - стало керівною і провідною

силою визвольної боротьби, ядром україн-

ської армії.

•••

Селянство - взяло надзвичайно активну

участь у військових подіях. Воно висту-

пало проти національного, релігійного та,

насамперед, проти соціального гноблення

- проти земельної власності як польських,

так і українських феодалів, проти існуючих

форм експлуатації, кріпацтва. Вони ви-

магали особисту свободу і право володіння

землею.

•••

Міщани - відіграли важливу, а в окре-

мих регіонах

(Західне

Поділля, Волинь, Га-

личина) - провідну роль у національно-ви-

звольній і соціальній боротьбі.

*1*

Частина української шляхти - відіграла

досить помітну роль у розвитку визвольної

боротьби, у першу чергу - у формуванні

української еліти, політичної програми,

Історія України

розбудові державності. Але більшість

панівного стану суспільства зрадила

національні інтереси

придушувала

визвольну боротьбу.

•••

Представники православного духовен-

ства (особливо його низи) -взяли безпосеред-

ню участь у подіях революції, у державо-

творчій діяльності.

Отже, у визвольній боротьбі

взяли

участь представники всіх верств україн-

ського суспільства, та головною

її

рушій-

ною силою були козаки, селяни і міщани.

За національним складом абсолютну

більшість учасників цієї боротьби станови-

ли православні українці. Разом з тим, се-

ред повсталих перебували представники

інших національностей, які проживали в

Україні, у тому числі поляки і євреї.

Цілі боротьби

• Ліквідація польського і будь-якого іншого

панування.

• Звільнення від національно-релігійного

гноблення.

• Ліквідація магнатського землеволодін-

ня, фільварково-панщинної системи госпо-

дарства, кріпацтва, завоювання особистої

свободи і права власності селян, міщан, ко-

заків на землю.

• Утворення незалежної соборної укра-

їнської держави. При цьому слід за-

уважити, що ідея створення національної

держави визрівала поступово. Піднімаючи

козаків на повстання,

Б.Хмельницький

його соратники прагнули, насамперед, до

збереження козацьких вольностей. Але в

ході боротьби Хмельницький висуває ідею

створення української автономії у складі

Речі Посполитої, а згодом - і Української

суверенної держави. Вперше принципи

розбудови незалежної держави Хмель-

ницький сформулював у лютому

1649

р.

під час переговорів з королівськими

послами в Переяславі (ці принципи будуть

розглянуті далі).

Форми

боротьби

Мали місце найрізноманітніші форми

боротьби - непослух, відмова від виконан-

ня обов'язків, військові дії. Та все ж таки,

переважали насильницькі, збройні форми

боротьби. Досить часто траплялися такі

ексцеси, як погроми мирного населення,

грабежі, спустошення міст і сіл. До цих

руйнівних акцій вдавалися усі сторони - і

поляки, і росіяни, і татари, і турки, і укра-

їнці.

Зрозуміло, що вибух жорстокості з боку

українців став наслідком жорстокості поль-

ського режиму в Україні, жорстокості існу-

ючого соціального гноблення. І чим не-

стерпнішим ставало становище українців,

тим більш жорстоких форм набувала

їх

бо-

ротьба.

ГВАГАГ

Ніким

не замовчується топ

факт, що українці вдавалися

до надзвичайно жорстоких дій,

але

до масового винищення, проти євреїв,

католиків (українців, литовців, білорусів та

інших), уніатів. Антиєврейська

спрямованість боротьби зумовлювалася

ще й соціальним становищем євреїв

в Україні: вони були переважно

орендарями земельних маєтків,

власниками млинів, броварень,

гуралень, корчмарями,

\лихварями і при цьому вдавалися/

до досить суворих форм

Хвизиску

місцевого

населення.І

Характер національно-визвольної

війни

Виходячи із причин, складу учасників і

цілей Національно-визвольної війни, її ха-

рактер визначають як:

• національно-визвольний;

• релігійний;

• соціальний.

В2

4. Українська національно-визвольна війна.

Козацько-гетьманська

держава (сер. XVII - кін. XVIII ст.)

Періодизація національно-

визвольної

війни

Національно-визвольна війна продовжу-

валася тривалий час, розвивалася поступово

і суперечливо. У зв'язку з цим, питання про її

хронологічні межі і періодизацію

до

сьогод-

нішнього дня залишається дискусійним.

УВАГА!

В історичній літературі

^висловлюється

думка про наявність у

подіях^

\1648-1676

pp. в Україні елементів революції,/

оскільки соціальна боротьба була

спрямована на встановлення

нової за своєю суттю моделі

\соціально-економічних відносин./

Спираючись на широку джерельну базу,

на дослідження вітчизняних і зарубіжних

істориків, доцільно виділити п'ять періодів

перебігу Національно-визвольної війни.

>•

Перший (лютий 1648 - червень 1652

pp.)

- період найбільшого розмаху та інтенсив-

ності національно-визвольної і соціальної

боротьби. Основні завоювання: виборення

державної незалежності у червні

1652

р. й

успішне завершення Селянської війни.

>•

Другий (червень 1652 - серпень 1657

pp.)

- період погіршення економічного і гео-

політичного становища козацької України.

Третій (вересень 1657 - червень 1663

pp.)

- період різкого загострення соціально-

політичної боротьби, що вилилася в грома-

дянську війну і призвела до розколу козаць-

кої України на два гетьманства - Право-

бережне і Лівобережне.

>•

Четвертий (липень

1663

- червень

1668

pp.)

- період відчайдушної боротьби національ-

но-патріотичних сил за возз'єднання Укра-

їни в умовах прагнення польського й росій-

ського урядів поділити Українську державу.

П'ятий (липень 1668- вересень 1676

pp.)

- період кризи і поразки

визвольної

війни.

Ліквідація державності на Правобережжі.

Виходячи саме із цієї періодизації, про-

стежимо далі розвиток національно-ви-

звольної війни, розглянемо її досягнення і

прорахунки.

• Розвиток національно-

визвольної війни.

Перший період (1648-1652

pp.)

Підготовка повстання

На початку визвольної боротьби діяль-

ність Б.Хмельницького

його

сподвижників

була спрямована на вирішеннятрьох основ-

них завдань:

залучення на свій бік реєстрових козаків;

українського суспільства.

Б.Хмельницький

звертається з універсалами до населення, за-

кликаючи до спільної боротьби проти Польщі.

Повстанський рух дуже швидко набуває

всенародного характеру і охоплює всю Україну;

з Кримським ханством (укладено в березні

1648

p.).

На цей непопулярний союз гетьман пі-

шов, щоб позбавити себе війни на два

фронти, а також, щоб зміцнити своє вій-

сько за рахунок татар (відразу зауважи-

мо, що як союзник татари були ненадійни-

ми і неодноразово зраджували українську

сторону. Вони переслідували власну мету

- максимально послабити Річ Посполиту,

але й не дати можливості постати сильній

козацькій державі).

Визвольний похід

1648

року

Позитивне розв'язання трьох вищеназва-

них завдань стало запорукою успішного

визвольного походу війська Б.Хмельниць-

кого у 1648 році:

•

У квітні- травні 1648 р. - козацько-

татарське військо розгромило польську

армію нар. Жовті Води. Три тисячі поляків

потрапили у полон. Частина реєстрових

козаків на

чолі

з Філоном Джеджалієм пере-

йшла на бік повстанців.

Історія України

•

У травні 1648 p. - козаки й татари

завдали нищівної поразки польській армії

під Корсунем: у полон потрапили 8,5 тис.

чоловік,

тому числі командувач польським

військом гетьман Потоцький. Розгром поль-

ського війська сприяв активізації народно-

повстанського руху.

•

Улітку 1648 р. визвольна боротьба

охопила майже всі українські землі Речі

Посполитої.

Стрімко наростала соціальна боротьба:

селяни, міщани й козаки розправлялися з па-

нами й орендарями, захоплювали

їхнє

май-

но, звільнялися від різноманітних форм ек-

сплуатації. Було ліквідовано кріпацтво,

землеволодіння польських та полонізова-

них українських магнатів, католицької цер-

кви. Свої володіння зберегли лише право-

славні монастирі, а також та українська і

польська шляхта, яка стала на бік повста-

лих. Утверджувалася дрібна власність на

землю селян, міщан, козаків.

Армія Б.Хмельницького зросла до

100

тис.

чоловік. На чолі полків стали Іван Богун,

Матвій Гладкий, Мартин Пушкар,

Фічон

Джеджалій та інші полководці.

На кінець червня повстанці звільнили від

польських магнатів і шляхти всю Ліво-

бережну Україну, а на середину вересня

були звільнені Правобережжя, Поділля,

частина Волині. На звільненій території

українці створювали власні органи влади,

формували нову модель соціально-еконо-

мічних

відносин.

У вересні

1648

р. - відбулася битва з 60-

тисячною польською армією поблизу міста

Пилявці.

Перемога українців створила сприятливі

умови для визволення Західної України.

У жовтні 1648 р. - Б.Хмельницький взяв

в облогу Львів, а згодом - фортецю За-

мостя.

У листопаді 1648 р. - козацькі полки ра-

зом із загонами місцевих повстанців

звільнили увесь західноукраїнський регіон.

*•

Річ Посполита стояла на межі воєнн

катастрофи, Виникла можливість об'є

нання українських земель у межах наці

пальної держави збройною силою!

Перемир'я сторін. Політичні плани

Б.Хмельницького

Однак Б.Хмельницький не пішов

на

еск

лацію бойових дій, прагнучи політичної

врегулювання конфлікту. 21

листопа;

1648 р. він уклав перемир'я з

новообрани

польським

королем

Яном Казиміром,

nor

дившись відвести українське

військо

західних рубежів і в ході подальших пер

говорів вирішити українську проблему.

Що ж змусило гетьмана піти на

такі

крок?

Треба мати на увазі, що на цьому ета:

визвольної боротьби Б.Хмельницький

ще

думав про відокремлення України від Пол

щі. Його метою була автономія для козац

кого регіону у межах Речі Посполитої. В

ликі надії у досягненні цієї мети Б.Хмел:

ницький покладав на нового короля

Яь

Казиміра, який обіцяв бути "руським

корі

лем" і задовольнити козацькі вимоги. Д

перемир'я гетьмана могло також спонук;

ти зменшення внаслідок великих

людська

і матеріальних втрат боєздатності

україі

ського війська, виснаження населення Укр;

їни.

Але виведення при цьому українську

полків із західноукраїнських територі

було значною поступкою

Б.Хмельницьке

го полякам і викликало

незадоволень

частини козацької старшини. Згодом і пл;

ни Б.Хмельницького радикально

змінилі

ся, та можливості для

їх

реалізації

політи

ним шляхом були незначними.

Еволюція поглядів

Б.Хмельницького

від автономії до створення

суверенної держави

У грудні 1648 р. Б.Хмельницький и

чолі переможного війська урочисто

в'їха

до Києва. Усе місто разом з київськи

митрополитом Сильвестром Косовим

віт;

4. Українська національно-визвольна війна. Козацько-гетьманська держава (сер. XVII - кін. XVIII ст.)

ло

гетьмана як "українського

Мойсея",

визволителя від "лядської неволі",

Богом

даним поводирем. Єрусалимський патрі-

арх

Паїсій,

що прибув до Києва, називав

Хмельницького князем Русі. Гетьмана віта-

ли також посли Туреччини, Молдавії, Ва-

лахії,

Семигороддя.

Авторитетна думка

Спілкування у Києві з вищими представ-

никами православного духовенства вплинуло на

еволюцію політичних поглядів Б. Хмельницького,

який усвідомив, що "треба боротися за весь ук-

раїнський народ,

за

всю Україну,

заїївизволення,

незалежність і самостійність ".

М.Грушевський

І вже в лютому 1649 р. під час перего-

ворів з королівським посольством у Перея-

славі гетьман вперше висунув ідею ство-

рення української суверенної держави:

*1*

він обгрунтував право українців на власну

державу в етнічних межах

їх

проживання;

*1*

проголосив незалежність утвореної в

ході визвольної боротьби Української дер-

жави;

•••

сформулював положення про соборність

Української держави і представив її як

спадкоємицю Київської Русі.

Польський уряд не сприйняв ідею україн-

ської державності і сподівався ціною окре-

мих поступок поставити Україну в свою за-

лежність. Єдине, про що домовилися обидві

Визначимо тепер найхарактерніші озна-

ки держави, яка постала в ході національ-

ної революції.

Форма правління

У ході повстання

1648

р. почалася роз-

будова національної держави республі-

канського типу. Верховним органом вла-

ди в Україні стала загальнокозацька рада

(Військова або Генеральна рада), в якій

могло брати участь усе козацьке військо.

На чолі держави стояв гетьман, який оби-

рався Військовою радою. Дорадчі права

при гетьмані мала рада генеральної стар-

шини (Старшинська рада), до якої вхо-

дили генеральні обозний, суддя, писар,

підскарбій, осавул, хорунжий, бунчуж-

ний.

Б.Хмельницький здійснював курс на зо-

середження в своїх руках всієї повноти вла-

ди і на встановлення спадкового гетьма-

нату.

Сучасні історики (зокрема,

В.Смолій,

В.Степанков) позитивно оцінюють полі-

тику Б.Хмельницького, спрямовану на вста-

новлення спадкового гетьманства, оскіль-

ки вона сприяла консолідації суспільства

навколо державної ідеї, запобігала гострій

міжусобній боротьбі за владу.

Адміністративно-територіальний

устрій

сторони на

переговорах

так це про

пере-

ТериторіЯ) на яку поширювалася влада

мир я

встановлення демаркаційної

тни

гетьмана ділилася на полки а полки

вд

між

українськими

польськими

військами

пор.

Горинь.

Розбудова української держави

На українських землях, що опинилися

у сфері впливу Б.Хмельницького (Київсь-

ке, Чернігівське, Брацлавське воєвод-

ства, східні райони Волинського і Поділь-

ського воєводств) продовжувався процес

формування української держави. На

жаль, поза межами цього процесу зали-

шився західний регіон.

сотні (полків у різні часи було

36,26,16,10).

На чолі полку стояв полковник (обирався

на полковій раді або призначався гетьма-

ном), на чолі сотні - сотник. Полковники і

сотники здійснювали військову і адміні-

стративну владу.

Містами й селами управляли отамани. У

містах з магдебурзьким правом діяли також

виборні

магістрати, у селах - сільські ста-

рости. Центром гетьманського правління

став Чигирин.

Історія України

Гетьман

Полковник

Сотник

Судова система

На українських територіях діяло козаць-

ке звичаєве право, зберігали силу норми

Литовських статутів, магдебурзьке право.

З'явилося нове джерело права - гетьманські

універсали, обов'язкові для всього насе-

лення України. Найвищою судовою інстан-

цією був Генеральний військовий суд, на

місцях діяли козацькі суди, які мали значен-

ня загальностанових судів. Незмінним за-

лишалося міське судочинство.

Збройні

сили

Бойове ядро української армії станови-

ли запорожці і реєстрові козаки. Полк скла-

дався із 1-2 тис. записаних у реєстр козаків,

але до них могли приєднуватися багато ти-

сяч добровольців. Чисельність армії дохо-

дила до 100-150 тис. чоловік.

Таким чином, національно-визвольна

війна призвела до розбудови Української

держави, в якій знайшли своє продовжен-

ня традиції Запорізької Січі і реєстрового

козацтва. (Порівняйте ознаки Запорізької

Січі і ознаки держави Б.Хмельницького).

В історичній літературі держава, що по-

стала у

1648-1649

pp.,

отримала назву Укра-

їнської козацької республіки.

Авторитетна думка

Головною запорукою успішного будівництва

Української держави стало створення націо-

нальної армії на організаційних принципах запо-

різького козацтва. Армія формувалася із добро-

вольців, відзначалася високим бойовим духом,

мужністю та суворою дисципліною.

В.Борисенко

Відновлення

війни

А зараз повернемося до розгляду стосу

ків між урядом і повстанцями, від яких а

лежала доля Української держав

Склалася певна модель цих стосунків,

періодично повторювалася:

Україна

Польща воювали між собою, але, буду

не в змозі завдати одна одній поразки, п

годжувалися на підписання незадовільні

для себе угод, після чого готувалися

;

наступної війни.

Ось і після укладеного у лютому

1649

перемир'я сторони вели військову і

дипл

матичну підготовку до продовження

війн

У травні 1649 р. Польща відновила воєн

дії. Б.Хмельницький у союзі з Кримом

зд

був переконливі перемоги над

польськш

військами під Збаражем (липень 1649

та

Зборовим

(серпень 1649 p.). Військові

табір короля

Яна

Казиміра опинився

щільному оточенні під Зборовим.

Стан-

вище польської армії було

катастрофічни

Лише зрада татар, які

побоювалш

зміцнення українців, врятувала поляків в

остаточного розгрому, Кримський

хг

Іслам-Гірей

пішов на переговори з Яно

Казиміром, змусивши Б.Хмельницької

припинити воєнні дії і теж приступити

переговорів.

Зборівська угода

У результаті 18 серпня

1649

р. між

сторі

нами було укладено Зборівський

догові{

•Ь

Україна у складі Київського,

Чернігі

ського і Брацлавського воєводств під оф

ційною

назвою Військо Запорізьке

визш

валася автономією в межах Речі Пост

литої;

кількість реєстрового

війська

станові

ла40тис.

осіб,

не записані до реєстру козаь

мали повернутися у підданство до панів;

Н>

шляхта отримала право

повернутые

до маєтків, відновлювалося феодалы

землеволодіння, попередні повинносп

селян і міщан.

Українська

національно-визвольна війна. Козацько-гетьманська держава (сер. XVII - кін. XVIII ст.)

•

Таким чином, українська сторона

пішла на значні поступки: замість неза-

лежної держави вона змушена була по-

годитися на автономію, втрачалася те-

риторія шести полків, відновлювалася

стара модель соціально-економічних

відносин. Трагічним наслідком догово-

ру стало жахливе спустошення татара-

ми українських земель, на що таємний

дозвіл дав Ян Казимір.

Мир був нетривким. Сторони знову по-

чали готуватися до війни. Уряд Б.Хмель-

ницького налагоджував суспільне та

економічне життя, зміцнював збройні

сили,

проводив активну зовнішню політику з ме-

тою створення антипольської коаліції.

Зміцнювалися дипломатичні стосунки з

Валахією,

Семигороддям,

Туреччиною,

Росією. Встановлювалися союзницькі від-

носини з Молдавією, а молдавський го-

сподар Василь Лупул пообіцяв віддати

свою дочку Розанду за сина Хмельницько-

го - Тимофія. Під тиском Туреччини

союз

із Хмельницьким знову уклав і кримський

хан

Іслам-Гірей.

Поразка під Берестечком

та її наслідки

Польський уряд, прагнучи не допустити

зміцнення України, у лютому 1651 р. від-

новив війну. Вичікувальна, непослідовна

тактика кримського хана негативно по-

значилася на військових операціях укра-

їнського війська, позбавила Б.Хмельниць-

кого ініціативи. Закономірним результа-

том тактики Криму стала найтяжча за всю

війну поразка українців під Берестечком

у липні 1651 р. Татари залишили поле бою

і силою затримали при собі Б.Хмельниць-

кого. Українське військо потрапило в ото-

чення і понесло величезні людські втрати.

Полякам дістався весь обоз і гетьманська

канцелярія.

У липні литовські війська взяли Київ.

Трагедія під Берестечком і втрата Києва

завдали серйозного удару Україні. Однак,

Хмельницькому вдалося відновити боє-

здатність армії, зупинити польсько-литов-

ське вісько під Білою Церквою і змусити

противника до переговорів. Та все ж укла-

дена 28 вересня 1651 р. Білоцерківська

угода призвела до тяжких для України

наслідків:

лише Київським воєводством;

до 20 тис. осіб;

підпорядковувася

польському

королю та позбавлявся права закордонних

зносин.

Договір не влаштовував жодну із

сторін. Польський сейм навіть відмовив-

ся його схвалити. Поляки вірили у свою

швидку остаточну перемогу над Украї-

ною. Вони поверталися в українські землі,

відновлювали свою владу, здійснювали

жорстокі репресії проти українського на-

селення.

Саме в цей час починається масове пере-

селення українців у північно-східні і східні

українські землі, які ще з кінця

ст. пере-

бували в межах Московської держави. Пере-

селенці засновують міста Харків (1655 p.),

Суми, Охтирку та інші. Згодом

цей

край отри-

мав назву Слобідська Україна (від слова

"слобода" -так називалися поселення, які

отримували від уряду певні пільги).

Кульмінація національно-

визвольної

війни

Український народ не прийняв тяжкі умо-

ви Білоцерківської угоди. Навесні 1652 р.

Б.Хмельницький відновив воєнні дії проти

Польщі, заручившись у черговий раз під-

тримкою Криму. У травні 1652 р. козаки

оточили і розгромили 20-тисячне польське

військо біля гори Батіг на Поділлі. Пере-

мога викликала масове антипольське пов-

стання населення України, в результаті на

всій

її

території у червні 1652 р.

віднов-

люється влада гетьмансько-старшинської

адміністрації.

Історія України

«,

в своїх руках владу, землю,

обмежуваї,

свободу селян та простих козаків, що

Зі

гострювало соціальні конфлікти в укрс

їнському

суспільстві.

Шляхта - як стан не була знищена.

Вои

складалася із середніх і дрібних

землевлаї

ників,

які приєдналися до Богдана Хмелі

ницького і пішли на певні поступки

інши

станам. Гетьман здійснював курс на

збер<

ження привілейованого

місця

шляхти

суспільстві.

Селянство - завоювавши особисту свс

боду і право земельної власності,

потрага

ло в залежність від держави. Селяни

залр

шалися податним станом, але

їх

грошоі

податки і натуральні платежі помітно

шеь

шилися, що сприяло зростанню

економі

ної спроможності.

Міщани - гетьмансько-старшинськ

адміністрація здійснювала заохочувальн

політику стосовно міщанства, значно пс

слабився податковий тиск. Результатом

ре

волюційних завоювань було звільненн

українських міст з-під влади магнатів

шляхти (до революції міста з приватної

власністю в Україні становили 80%

усі

міст). Провідна роль у житті міст

перейшл

до рук українців.

Православне духовенство - разом з укра

їнським

населенням боролося проти

поль

ського панування, виступало

послідовнш

захисником національних інтересів. Церк

ва мала підтримку гетьманської адміні

страції. Ці обставини сприяли

зміцненн»

позицій православного духовенства в пері

од революції.

* Таким чином, основними завоювання

ми першого періоду війни стало утвер

дження в Україні нової моделі соціально

економічних

відносин.

Виконайте вправу № 8

1. Під владою яких держав були українські землі напередодні національно-визвольно

війни 1648-1676

pp.

(Швеції, Московської держави, Польщі, Туреччини, Угорщини)?

2. Визначте причини національно-визвольної війни 1648-1676

pp.

8В

Визвольна війна та кордони Української

держави за Б.Хмельницького (1648-1657

pp.)

Соціально-економічний лад

козацької республіки

Відбувається утвердження нової моделі

соціально-економічних відносин, визнаної

де-факто гетьманською владою. Основні

риси цієї моделі:

• ліквідація, за невеликим винятком, вели-

кого і середнього феодального землеволо-

діння, кріпацтва, фільварково-панщинної

системи. Провідною формою господарю-

вання стало козацько-селянське дрібне

землеволодіння;

• істотні зрушення у соціальній структурі

українського суспільства. Провідним,

привілейованим станом стало козацтво.

Козаки становили близько половини дорос-

лого чоловічого населення України (в окре-

мих випадках козаками вважало себе до 80%

населення). За козаками закріплювалося

право власності на землю, звільнення від

податків, участь у політичному житті.

Головним обов 'язком козака була військова

служба, яку він ніс за власний рахунок. Із

козацької старшини формувалася нова

українська знать, яка змінила витіснену

польську знать. Відбувалася феодалізація

козацької старшини - вона зосереджувала

4. Українська національно-визвольна війна. Козацько-гетьманська держава (сер. XVII - кін. XVIII ст.)

3. Поясніть, чому Кримське ханство стало союзником Б.Хмельницького у війні з

Польщею?

4. Назвіть етапи (періоди) національно-визвольної війни і дайте

їм

узагальнюючу

характеристику.

5. Заповніть подану таблицю і зробіть порівняльний аналіз Білоцерківської та Зборів-

ської

угод.

Запитання для порівняння

Дата підписання

Обставини підписання

Територія, залишена

під владою гетьмана

Кількість реєстрових козаків

Зборівська угода

Білоцерківська угода

6. Охарактеризуйте політичний та адміністративно-територіальний устрій держави

Б.Хмельницького.

7. Назвіть основні верстви українського суспільства часів козацько-гетьманської

держави.

Другий період

(1652-1657

pp.)

В цей час почало ускладнюватися між-

народне і внутрішнє становище України.

Втрата здобутків війни

До ускладнення міжнародного стано-

вища України призвела молдавська полі-

тика Б. Хмельницького, зокрема, шлюбний

союз

його

сина Тимофія з донькою молдав-

ського правителя Лупула Розандою.

Проти включення Молдавії у сферу полі-

тичних інтересів України виступили Осман-

ська імперія, Валахія, Трансільванія (Се-

мигороддя). Сформувалася антиукраїнська

коаліція у складі Речі Посполитої, Валахії,

Трансільванії, а згодом і Молдавії (після

державного перевороту і повалення влади

Лупула). У боротьбі за молдавський пре-

стол загину в і Тимофій Хмельницький.

Козацька армія не могла успішно проти-

стояти силам антиукраїнської коаліції.

Ускладнення внутрішнього становища

України стало результатом тривалих війн,

які призвели до значних людських втрат,

погіршення економічного становища, спу-

стошення земель, зневіри й розчарування

серед

населення.

Восени

1653

р. відбулася битва між укра-

їнсько-татарськими та польським війська-

ми біля м.Жванець на Поділлі. Польська

армія опинилася в оточенні. Однак, крим-

ський хан знову зрадив українську сторону

і пішов на переговори з королем, які завер-

шилися 15 грудня 1653 р. Кам'янецькою

угодою,

як підкреслюють В.Смолій і В.Сте-

панков, "відносно козацької України вона

передбачала відновлення не умов Зборівсь-

кого договору (як це часто стверджуєть-

ся в історіографії), а лише передбачених

ним прав і вольностей козацтву".

Пошуки союзника

У цій ситуації гетьман і старшина все

більше переконуються в тому, що без надій-

ної

допомоги

ззовні неможливо забезпечити

перемогу над поляками і зберегти козацьку

державу. Таку допомогу можна було отри-

мати від Туреччини або Москви. Старшина

більше схилялася до союзу з Москвою, ідея

такого союзу підтримувалася і широкими

масами населення. Зумовлювалося це при-

належністю росіян і українців до право-

славної віри, близькістю

їх

мов, культур.

Українська сторона, починаючи з

1648

p.,

неодноразово зверталася до Москви з про-

Історія України

ханням про допомогу. Москва реагувала

надзвичайно обережно, очікуючи, поки ко-

заки й поляки не виснажать одне одного.

У 1653 р. Хмельницький звернувся до

царя з конкретними пропозиціями

тісного

союзу, погрожуючи, що укладе

союз

Туреччиною. Цар Олексій Михайлович

терміново скликав Земський собор, який

жовтня 1653 р. прийняв рішення про

прийняття Війська Запорізького під протек-

торат московського царя. В Україну для пе-

реговорів з гетьманом було вислане спец-

іальне посольство на чолі з боярином Васи-

лем

Бугпурліним.

Авторитетна думка

На думку Богдана Хмельницького, зручним

кандидатом на роль покровителя й захисника

України на міжнаціональній арені після поразки

повстання

1648-1654pp.

був турецький султан.

Він

був

достатньо могутнім...

О.Субтельний

Укладання україно-російського

договору

18 січня 1654 р. в Переяславі відбулася

загальна Військова рада, яка прийняла рі-

шення про перехід України під зверхність

царя. Царські посланці привели українсь-

ке населення до присяги на вірність царю,

але не скрізь присягали охоче: виникла

опозиція в Києві, відмовилися присягати

деякі полки, відомі полковники /. Богун та

Сірко.

У Переяславі були складені так звані

Переяславські статті, які визначали умови

приєднання України до Росії. Цар рати-

фікував ці статті у березні

1654

p., звідки

їх

назва- "Березневі статті".

Основні положення

"Березневих статтей"

•Ь

Україна (територія колишніх Київ-

ського, Чернігівського і Брацлавського воє-

водств) переходить під протекторат

Росії;

влада в автономії належить гетьману,

якого обирає військо і затверджує цар;

передбачалася пожиттєвість влади

Богдана Хмельницького;

•>

чисельність козацького війська -

тис.

чоловік;

•Ъ

в містах зберігалося право

на

само-

управління;

•Ь

визнавалася самостійність української

православної церкви;

•Ь

Україна отримала право

па

зовнішню

політику, крім відносин з Польщею і Туреч-

чиною;

•>

передбачалися спільні воєнні дії України

і Росії.

Оцінка договору

1654

року

Серед істориків немає згоди в оцінці ха-

рактеру Переяславської угоди. Справа

ускладнюється тим, що оригінальні доку-

менти втрачено, збереглися лише неточні

їх

копії.

Авторитетна думка

Переяславська угода була формою васальної

залежності, за якої сильніша сторона (цар)

зобов'язувалася захищати слабшу (українців),

не втручаючись у

Ті

внутрішні справи.

М.Грушевський

Український історик

В.Липинський

вва-

жав, що угода була тимчасовим військовим

союзом України з Москвою проти Польщі.

За офіційною радянською теорією,

Переяславська угода стала результатом

прагнення українців і росіян до возз'єднан-

ня і що возз'єднання двох народів було ос-

новною метою визвольної боротьби україн-

ського народу і самого Б.Хмельницького.

Насправді ж, Б.Хмельницький споді-

вався, спираючись на підтримку Москви,

завершити, нарешті, війну проти Польщі,

розширити і зміцнити козацьку державу.

Як підкреслює П.

Толочко,

"незважаю-

чи на фразеологію підданства, Богдан

Хмельницький фактично був сувереном не

лише у внутрішній, але й у зовнішній полі-

тиці. Його уряд мав дипломатичні зносини

з Росією, Польщею, Туреччиною, Кримським