Світлична В.В. Історія України

Подождите немного. Документ загружается.

3. Литовсько-польська доба української

історії

(XIV - перша пол. XVII ст.). Виникнення козацтва

Виконайте вправу № 7

1. Визначте причини, які призвели до виникнення українського козацтва.

2. Де, як і коли виникла Запорізька Січ?

3. Чому Запорізьку Січ називають козацькою республікою?

4. З якою метою і коли польський уряд вперше провів реєстрацію козаків?

5. Політика гетьмана П.Конашевича-Сагайдачного була поміркованою щодо польсько-

го уряду. Чи принесла вона користь українському народу? Відповідь обґрунтуйте.

6. Заповніть таблицю "Дві хвилі

козацько-селянських

повстань кін.

XVI

поч.

XVII

ст.

Питання для відповідей

Причини повстань

2. Дати повстань

3. Ватажки повстань

Перша хвиля повстань

(кін.

XVI

ст.)

Друга хвиля повстань

(30-і

pp.

XVII ст.)

7. Зробіть висновок про історичне значення

козацько-селянських

повстань кін. XVI -

поч.

XVII ст.

• Українська культура XIV -

першої пол. XVII ст.

Розвиток української культури після втра-

ти незалежності

Галицько-Волинським

князів-

ством відбувався в складних умовах:

під владою іноземних держав. Над Україною на-

висла загроза, з одного боку, ополячення, з ін-

шого, -

омосковлепня;

забирали тисячі людей у неволю;

українська православна церква - важливий чинник

культурного процесу. Проти неї і проти укра-

їнської культури вів уперту боротьбу католи-

цизм, підтримуваний польською адміністрацією;

поглиблювалася денаціоналізація української

знаті, дедалі більша кількість якої переходила в

католицизм і ополячувалася.

Незважаючи на це, українська культура

продовжувала свій поступовий розвиток, і на-

прикінці XVI - поч. XVII ст. в ній відбувають-

ся якісні зміни. Україна переживає справжнє

національно-культурне піднесення. Обумовле-

не воно було різними факторами, серед них:

• зростання ролі і значення козацтва, яке

організувало оборону українських земель від

татар, виступило проти колоніального гноб-

лення польської шляхти і окатоличення право-

славних

українців;

• діяльність братств, спрямована на захист і

розвиток української культури, утвердження

просвітництва як ідеології українського на-

селення;

• ідеї Гуманізму та Реформації, що, проника-

ючи в Україну, впливали на середньовічну тео-

центричну світоглядну систему, сприяли по-

ширенню освіти, науки, пробуджували інте-

рес до української культури, мови. Виникнен-

ня і поширення гуманістичних, просвітниць-

ких ідей зумовлювалося і визвольними рухами

в Україні в

XVI-XVII

ст.

•

У цей період у силу свого геополітичного

становища Україна стає своєрідним містком

між культурами Заходу і Сходу, між культу-

рами православного, католицького і мусуль-

манського

світів.

Розвиток освіти. Наука

У зв'язку з активним наступом католицької

реакції становище освіти на Україні усклад-

нилось. Прагнучи поширити свій вплив, като-

лицька церква закладає в Україні єзуїтські

школи. Завдяки наполегливим зусиллям ук-

раїнців зберегти національний характер шко-

ли, православні руські школи існували в За-

блудові, Володимирі-Волинському, Львові,

Уневі,

Холмі, Києві, Смотричі, Білостоці. Се-

ред них визначне місце посідала Острозька

школа - перша вища школа на Україні, засно-

Історія України

вана князем Костянтином Острозьким близь-

ко 1576-1580

pp.

Працювала вона за програ-

мою західноєвропейських університетів, про-

відне місце у програмі навчання посідало ви-

вчення трьох мов: давньоукраїнської, грець-

кої та латині. Першим ректором Острозької

школи був відомий громадський діяч, пись-

менник Герасим Смотрицький. Школа вихо-

вала плеяду видатних політичних і культур-

них діячів України, серед них відомий пись-

менник, філолог, ректор Київської братської

школи Мілетій Смотрицький, гетьман П. Ко-

нашевич-Сагайдачний. У школі викладали

відомі культурні

діячі

Іов

Княгиницький,

Де-

м'ян Наливайко - брат Северина Наливайка.

Після смерті Костянтина Острозького (1608)

школа занепадає, за його наступників її було

перетворено на єзуїтську школу.

Поширенню освіти, поглибленню її

зв'язків

з національним життям сприяли братські

школи, навчання в яких проводилося рідною

мовою. Перша братська школа, відкрита у

Львові у 1585 р., мала всестановий характер,

високий рівень викладання. У

1615

р. на кошти

Гальшки Гулевичівни відкрилася братська

школа у Києві, першим ректором якої був Іов

Борецький.

У1631

р. архімандрит Києво-Печер-

ської Лаври Петро Могила заснував при лаврі

школу вищого типу, яку через рік було об'єд-

нано з Київською братською школою і назва-

но Києво-Могилянською колегією (з 1701 р.

Київська академія). Ця школа, зберігаючи на-

ціональні традиції, прийняла програму і ме-

тоди західноєвропейських університетів. Вик-

ладання велося латинською мовою. Вивчалися

сім вільних наук: граматика, риторика, поети-

ка, філософія, математика, астрономія, музи-

ка; курс навчання тривав 12 років. У стінах

академії народилося чимало псалмів, дум,

кантів українською мовою, які згодом співа-

лися народом.

XIV

ст. багато заможних українців для

здобуття вищої освіти виїздили до Італії,

Франції, Німеччини, Голландії, Чехії, Австрії,

Польщі. Більшість із них поверталися на Ук-

раїну, деякі залишалися працювати в Західній

Європі. Визначним культурним діячем, навко-

ло якого гуртувались польські літератори-гу-

маністи, був Павло Русин з Кросна - профе-

сор римської літератури. Всесвітньо відомим

вченим у галузі

астрономи,

математики, меди-

цини був випускник Болонського і Краків-

ського університетів дрогобичанин Юрій Ко-

термак (відомий як Юрій Дрогобич). У Болон-

ському університеті він одержав ступінь док-

тора медицини і у 1481р. був обраний дека-

ном медичного факультету. Юрій Дрогобич у

1483 р. видав у Римі книжку "Прогностична

оцінка поточного" і став, таким чином, пер-

шим українським автором друкованої книги.

Поширенню на Україні вищої освіти спри-

яла польська Замойська академія, відкрита в

1595 р. у західноукраїнському місті Замості.

її

випускниками стали відомі діячі культури і

науки Касіян Сакович,

Ісая

Козловський,

Сильвестр Косов, які згодом були викладача-

ми Києво-Могилянської академії.

Важливі зміни відбувалися в українській

історіографії. У літописанні на зміну стислим

літописним оповіданням приходять щорічні

записи про найважливіші події, з'являються

посилання на історичні джерела, що надає

літописам

ґрунтовного

характеру.

Відомок

пам'яткою історичної літератури цього пері-

оду є

"Густинський

літопис",

який

висвітлює

події від Київської Русі до кінця

XVII

ст.

Ав

тор розрізняє історію

Руси-України

й істо

рію Московського князівства, ставить питан

ня про генезис української культури,

вперші

досліджує історію українського козацтва.

Розвиток літератури.

Книгодрукування

Внаслідок зруйнування культурних осе

редків в Україні у XIV - XV ст. спостерігаєтьс

перерва в літературному процесі. Оригіналі

на літературна творчість розвивається

слабе

літературні пам'ятки ідейно та стилістично н

виходять за рамки традицій княжої доби.

Боротьба запорізького козацтва проти

рецько-татарських нападів породила героїчні

епос - думи та історичні пісні,

створюваі

співцями-кобзарями. Виконувались ці твор

речитативом під супровід бандури, кобзи

ліри. Серед тем героїчного епосу чільне

місі

займали: турецько-татарська неволя, втеча

полону, смерть козака в степу, тема

траге,,

жінок-невільниць. Оригінальними пам'ятк

ми народної поезії цього періоду є "Пісня

Байду", "Дума про козака Голоту", дума "М

3. Литовсько-польська доба української

історії

(XIV - перша пол. XVII ст.). Виникнення козацтва

руся Богуславка". Народна творчість прослав-

ляла почуття патріотизму, вірність право-

славній

вірі.

Крім дум та історичних пісень, в українсь-

кому фольклорі XIV-XVI ст. існувала релігій-

на поезія - легенди, вірші, пісні про початок і

кінець світу, про перших людей, про муки і

смерть

Ісуса

Христа, про премудрого Соло-

мона та про життя апостолів.

XVI-XVII

ст. в Україні виникає шкільна

драма. Це були так звані містерії та міраклі

релігійні драми, що випливали з потреб церк-

ви сценічно відображати біблійні оповідан-

ня. Національною особливістю української

шкільної драми було те, що поміж віршовані

діалоги релігійного змісту учні братських шкіл

вводили комедійні дійства у формі інтермедій

або інтерлюдій. Це були веселі, насичені на-

ціональним гумором побутові сценки,

що

вставлялися між актами релігійної драми для

розваги глядачів.

Найвизначнішою пам'яткою перекладної

літератури цього періоду є "Пересопницьке

євангеліє", перекладене так званою простою

мовою, близькою до народної, Михайлом Ва-

силевичем та архімандритом

Пересопницько-

го монастиря Григорієм у

1556-1561

pp.

Не-

абияка доля судилася цьому євангелію: на ньо-

му складають присягу на вірність українсько-

му народові президенти незалежної, соборної

держави Україна.

Наприкінці XVI ст. у відповідь на експан-

сію католицизму на схід почала розвиватися

полемічна література. Першим з гострими по-

лемічними творами виступив ректор Остро-

зької школи Герасим Смотрицький. Найбільш

відомим його твором є трактат "Ключ цар-

ства небесного"

(1587

р.) із закликом до україн-

ського та білоруського народів стати на за-

хист вітчизни, її національних традицій. Знач-

не місце в українській полемічній літературі

кінця XVI ст. належить Стефану Зизанію, Міле-

тію Смотрицькому. Вершиною ж полемічної

літератури стала творчість Івана Вишенсько-

го. У своїх посланнях з Афону в Україну ("По-

сланіе до всех обще в Лядской земле живу-

щих", "Обліченіе діавола-самодержца" та ін.)

він різко виступав проти польсько-католиць-

кої реакції, висунув утопічну програму "цар-

ства Божого на землі".

На розвиток освіти та українського пись-

менства вплинуло виникнення друкарської спра-

ви в Україні. Точна дата початку книгодруку-

вання в Україні не відома. Першим друкова-

ним твором вважається "Апостол", виданий у

1574

р. у Львові Іваном Федоровим. Найновіші

дослідження свідчать, що перша українська

друкарня мусила існувати у Львові ще за сто-

ліття перед тим, бо у

1460

р. багатий львівський

міщанин Степан Дропан подарував церкві Св.

Онуфрія і монастиреві при ній свою власну

друкарню, яку польський король Казимир IV

підтвердив привілеєм

1469

р.

Мистецтво

Після монголо-татарської руїни монумен-

тальне будівництво в Наддніпрянській Україні

на деякий час призупиняється, тоді як в захід-

ноукраїнських землях воно досягає помітно-

го розвитку. У житловому будівництві

цього

періоду, як і в попередні часи, переважали

дерев"яні

будинки. Монументальна архітек-

тура представлена замками та церквами. Відо-

мими є замки в Луцьку, Острозі, Крем'янці,

Кам'янці-Подільському, Богуславі та Три-

піллі, укріплення і житлові споруди гетьмансь-

кої столиці в Чигирині.

З кам'яних церков цього періоду зберегли-

ся церкви св.Онуфрія у Львові, церква

св.Іо-

анна Предтечі в Кам'янці-Подільському.

Українське образотворче мистецтво особ-

ливого розвитку набуло на західно-українсь-

ких землях. У живописі продовжує панувати

іконографія, набуваючи все виразніших реа-

лістичних рис. Найбільше пам'яток зберегло-

ся в околицях Львова, Самбора, Перемишля.

На Волині цих пам'яток дійшло до нас близь-

ко десятка, на Київщині - декілька. До най-

кращих зразків іконопису і церковного різьб-

лення цього періоду належить іконостас у

відбудованому Успенському соборі Києво-Пе-

черського монастиря.

Потреби друкарства зумовили розвиток

графіки. З того часу збереглося чимало графіч-

них робіт безіменних авторів. Так, численни-

ми гравюрами прикрашені вірші Касіяна Са-

ковича на похорон гетьмана Петра Сагай-

дачного у

1622

р., тут вперше надруковано

запорізький герб у вигляді козака з мушкетом

на плечі.

УЗ

Історія України

Висновки:

XIV

ст., в силу, перш за все, об'єктивних причин, українські землі втратили

самостійність, власну державність і були розчленовані сусідніми державами.

JSS

До Люблінської унії 1569 р. більшість українських земель перебувала в складі

Великого князівства Литовського, яке давало змогу значною мірою зберегти українські

державні і культурні традиції. Люблінська унія з цим покінчила: з приходом Польщі в

Україні різко загострилися соціально-економічні, релігійні, національні суперечності,

православне населення почало зазнавати дискримінації.

Порушення прав і свобод українців з боку Польщі викликало опір місцевого

населення. Першими на захист України виступили представники української знаті,

серед якої найбільші заслуги має князь К.Острозький. Та коли панівні верстви

українського суспільства почали підпадати під польський вплив, ініціатива в

національному житті перейшла до міщан, які об'єднувалися в братства, та до

українського козацтва. Згодом саме козаки стали провідною силою національно-

визвольної боротьби українського народу за незалежність.

Провідна роль в історії козацтва належить

гетьману/7.

Конашевичу-Сагайдачному,

який перетворив козацькі маси в організовану і дисципліновану силу, поставив козаків

на захист національних інтересів України.

Зростання військово-політичного впливу козацтва було ознаменоване двома хвилями

масових козацько-селянських повстань:

Ч>

кін. XVI

cm.

- повстання на чолі з К.

Косинським

(1591-1593pp.)

та С. Наливайком

(1594-1596 pp.);

Ч>

30-тірр.

XVII

cm.

-повстання

на

чолі

з Т.Трясилом (1630р.),

І.Сулимою

(1635 p.),

Я.Острянином і П.Павлюком (1637-1638pp.).

• Історичні джерела

ЛИТОВСЬКО)'

метрики

Литовська метрика - це більш ніж 550 томів державної канцелярії Великого князів-

ства Литовського, містить документи

XIV-ХУШст.

Запровадження фільварків

(1557)

Фільварки хочемо мати, щоб вони скрізь були заведені, причому якнайбільшого розміру,

при кожних замках і дворах наших, крім тих, де б

Грунти

погані або неродючі були, - такі

[ґрунти]

наказати людям [селянам] осаджувати, зоставивши на уряд у кожному полі по одній

волоці, а урядову волоку огородник із своїм бидлом [худобою] обробити має, а за це [йому]

морг (0,52 га - авт.) землі на огород, з чого лічби чинити і платити [він] не повинен. Уряд наш

гумно під пильним наглядом повинен мати, щоб у ньому ні в чому шкоди не сталося, а збіжжя

ужаття всякого повинен мати, на себе третій сніп, віддавши спочатку десятину і засіявши

пашню нашу; а умолоти всякого збіжжя наші ревізори в усіх гумнах прі дворах наших мають

бути, і того доглядати і навчити щоб скрізь з повним вимолотом і без пилу збіжжя обмолочу-

валося. А продавання збіжжя гуменного має бути по лічбі прийняте, по чому управитель

положить, як продавав...

• Які форми визиску селян запроваджувалися у фільварках?

ЛИТОВСЬКОГО

статуту

Литовські статути - зведення законів Литовської держави, що діяли й в українських

землях. Було видано три Литовських статути - "Старий"

(1529

p.), "Волинський"

(1566

р.)

та "Новий"

(1588

p.), що діяв до

1840

р.

3. Литовсько-польська доба

українсько)'

історії

(XIV - перша пол. XVII ст.). Виникнення козацтва

Феодальне землеволодіння

Хочемо і постановляємо, щоб усі піддані наші, як духовні, так і світські, князі й бояри і вся

шляхта, які маєтки

свої

батьківські, куплені і яким-небудь звичаєм нажиті за прародителів

наших славної пам'яті

їх

милостей королів і великих князів литовських, а також і за нашого

щасливого [володіння] держали і володіли, щоб

їм

такі маєтки вічно від нинішнього часу і в

прийдешні часи держати і володіти, і

їм

самим, і потомкам, тобто

їх

родові; хоч би і листів,

тобто грамот і кріпосних документів ніяких не було, як вище в цій же статті у другій главі, про

це досить є описано.

• Що свідчить про закріплення Литовським статутом привілеїв магнатів та шляхти?

З літопису Григорія Грабянки

Григорій Грабянка обіймав посади гадяцького полкового осавула, обозного судді,

1725

р.

- полковника, автор цінного історичного твору літописного характеру.

Про запорозьких козаків

Приєднавши до своїх козаків Київ та малоросійські землі, поляки через деякий час почали

використати мешканців цих земель як робочу силу, та оскільки ці люди ще здавна були людьми

військового стану і більше відчували нахил до вправ із мечем, а не до трудової повинності,

оскільки вони зневажали ярмо рабське і рабську покору, то більше схильні були із власної

волі на Дніпрі за порогами в місцевості пустельній та дикій проживати, перебиваючись лов-

лею звіра та риби і морськими походами на бусурман. Але року

1516,

коли Жигмонт перший,

король польський, організував рушеніє на великого царя московського, хан татарський Мелін-

Гирей, виждавши слушну годину, порушив мир з поляками і повів свої загони на Російську

землю; вогнем і мечем він пройшовся по містах та весях і, взявши силу бранців, повернувся за

Перекоп. Тоді король, не стерпівши плюндрування, зібрав охочих воїнів з козаків та поляків і

спорядив

їх

на Бєлгород, де вони, здобувши величезну здобич, повернули назад, але якраз тут

їх

нагнали турки і татари; в битві, що зав'язалася, воїни-християни здолали і турків. Ось саме

після цієї битви і почали вони козаками зватися. Навіть якщо були і ляхами, але з своєї волі на

татарів ходили і примикали до вільного, ненайманого воїнства. Відтоді, прославившись у

численних битвах, козаки ввійшли в силу і набрали в мужності, привикли до недоїдання,

спраги, спеки та до інших незгод просто неба. За харч |

їм

служило звичайне квашене тісто, яке

вони варили нерідко і звали соломахою. Стравою своєю були цілком вдоволені, а коли трапля-

лося, що

їжа

випадала з рибою, або, | як козаки кажуть,

із

щербою, то такий наїдок за найкра-

щу трапезу вважали. Проживають вони в куренях по сто| п'ятдесят чоловік, а буває й більше,

і всі ото тільки згаданою щойно

їжею

харчуються.

Кожен має одну або дві одежини. Та коли ідуть походом в турецьку або татарську землю,

то беруть дуже велику здобич і везуть назад силу-силенну добра всякого. На озброєнні мають

самопали, шаблі, келепи, стріли та списи і користуються всім цим так вправно, що і найвправ-

ніший польський гусарин або ж рейтар німецький з ними зрівнятися не можуть. Є кінні та

піші, і стільки

їх,

козаків, скільки на Малій Русі люду, і

їх

зовсім не треба силою збирати, як ото

в багатьох чужоземних краях роблять, не треба наймом заманювати; а кине клич старший або

полковник який, і стільки воїнства збереться, що і трава стане...

Вони Русь за своє багатство велике мають. Хитрість військову та мужність у війні знають.

Це про них сам султан турецький говорив; "Коли навколишні держави йдуть проти мене, я

сплю - не зважаю, а до козаків увесь час мушу дослухатися, весь час слухаю, не дрімаю". І

спокійно жити не можуть, навіть коли в

їхньму

краї мир запанує, то своєю волею збираються

і йдуть на підмогу

іншим

народам; заради малої користі велику турботу собі на плечі кладуть

і на вутлих, з одного дерева зроблених лодіях дерзають через море пливти.

...За славну службу козацьку король польський Жигмонт перший віддав козакам навічно

землю біля Дніпра, уверх і вниз за порогами, і наказав, аби, стіною ставши, не пускали наїздів

турок і татар на Русь і Польщу. Року

1574,

за панування Генріха, короля польського, званого

французом на прохання

Івони,

господаря Волоського, понад тисячу чотириста козаків на чолі

Історія України

з гетьманом Свирговським прийшли в Молдавію, і там, у господаря Волоського, чотирнадцять

раз у битві з турками сходилися, силу-силенну

їх

перебили і, врешті-решт, з усіх сторін турками

оступлені, до одного голови зложили. Та невдовзі козаки відплатили туркам і татарам за наругу,

бо року 1575, будучи послані з Черкас київським воєводою, човнами спустилися по Дніпру і на

орду напали, багато татар порубали, багатьох в полон забрали і зі здобиччю великою домів

вертали; однак татари, об'єднавшися із трьома султанами та сімома синами хана перекопського,

численною ордою увірвалися на Поділля і багатьох людей у полон забрали, а міста і села вогню

віддали. Та незабаром козаки й за це відплатили, коли, очолювані своїм проводирем Богданком,

пішли за Перекоп і пройшли його з мечем і вогнем. А літа

1576,

в часи панування Стефана Баторія,

короля польського,

іше

краще учинили. Цей король, забачивши, як добре козаки з татарами

б'ються, настановив

їм

гетьмана, прислав корогву, бунчук та булаву, печатку гербову, рицарів із

самопалами і з ковпаками, набакир надітими, прислав гармат та всяких припасів військових (та

й самі козаки, відвоювавши турецькі фортеці, здобули немало), ввів у них порядок стройовий,

запровадив, крім гетьмана, обозних, суддів, осавулів, полковників, сотників, отаманів і наказав

нести сторожу супроти татарів за порогами. Та, побоюючись звитяги козацької, Стефан Ба-

торій пророче казав: "Чи звільниться ж хоч коли-небудь Річ Посполита від цих героїв?" І збули-

ся його слова. Згаданий король Баторій, опріч давнього старовинного міста складового Чигири-

на, віддав низовим козакам для пристанища ще й місто Терехтемирів з монастирем, аби вони в

ньому зимували, а за службу поклав

їм

по червінцеві та по кожуху; козаки були раді і цій платі

й не раз билися з татарами на землі, а з турками в морі і майже завжди побивали

їх.

9 Опишіть побут і звичаї козаків.

• Як ставився польський уряд до українського козацтва у період його формування?

Чому козаки повстали проти поляків

Сталося це, коли деякі архієреї в литовських землях, страху перед Богом не маючи і нічого

не потребуючи, відреклися віри православно-католицької і зібрали собор в Бресті литовсько-

му; і з'їхалися на той собор митрополит Михайло Рогоза, Іпатій Прототроній (єпископ Воло-

димирський та Брестський), Кирило Терлецький (екзарх, єпископ Луцький та Острозький),

Ермоген (єпископ Полоцький та Вітебський),

Іоанн

Гоголь (єпископ Пінський та Туровоький),

Діонісій (єпископ Хелмський та Белузький). Відкинувши на тому соборі благословіння свого

першого архіпастиря патріарха Константинопольського, вони послали гінця в Рим до папи

Климентія

восьмого і віддали себе під руку західному костьолу. А благочестиві сини, забачив-

ши цю новоявлену химеру, жахнулися, відреклися від тих запроданців, а не пастирів і,

розгорівшися благочеетивою ревністю, Косинський із запорожцями на ляхів рушив, багато

фортець узяв, силу ляхів перебив, але року 1594 під П'яткою і сам ляхами здоланий був.

Тего ж року гетьман війська запорізького Наливайко, розбивши мадярів, повернув на Ук-

раїну і не застав уже в живих Косинського; як син православ'я, зневажаючи новоявлену унію,

він зібрав серед низових козаків побільше війська і рушив на Литву і там, перемігши у бага-

тьох битвах, спалив Слуцьк та Могильов і силу ляхів побив. Проти нього з військом вийшов

коронний гетьман Жолкевський, прийшов на Україну і року 1597 під Лубнами, в урочищі

Солониці, розбив силу козацьку, а самого гетьмана з полковниками Лободою та Мазепою

живими взяв і до Варшави відвіз; там, у Варшаві, на міднім волу

його

ляхи зажарили. Саме з

цієї причини й розпочалася війна козаків супроти ляхів. Після Наливайка гетьманом війська

запорізького спершу був Кушка, а опісля Бородавка.

• Як Григорій Грабянка пояснює причини козацьких повстань проти поляків?

Із промови на Варшавському сеймі

Л.

Деревинського, шляхтича з Волині

(1620 р.)

...Саме у великих містах церкви запечатані, церковні маєтки зруйновані, в монастирях замість

монахів тримають худобу. Перейдемо до князівстза Литовського: там у прикордонних з боку

Москви містах робиться те саме. В Могильові й Орші церкви запечатані, попи розігнані. В

Пінську зроблено те саме. З монастиря Дещинського зробили корчму. Через те діти вмирають

нехрещені..., без шлюбу люди в розпутстві живуть. ...

З Литовсько-польська доба української історії (XIV - перша пол. XVII ст.). Виникнення козацтва

.. Хто додержує грецької віри і не перейшов в унію, той не може проживати в місті, міряти

ліктем і квартою

бути прийнятим у цех; не дозволяється проводжати за церковним обрядом

тіло померлого жителям міста і відкрито приходити до хворого з тайнами божими..., бідняки

не можуть добути води, через це виникають великі позови. ...Крім того, монахів,

які

не прис-

тали до унії, уніати хапають по Новогрудку і по інших містах, роздягають на вільному шляху

і заарештовують.

..З

невинних людей незаконно стягують грошові суми. Коротко сказати:

давно вже великі й нечувані утиски терпить наш руський народ як у Короні, так і в Великому

князівстві Литовському.

•

Яких утисків зазнавало українське населення з боку шляхти?

• Історичні факти

• Початок доби литовської політичної зверхності над Південною Руссю був покладений

1340

p., коли

синГедимінаЛюбарш

закнязював на Волині й у Галичині.

• Початок експансії Польщі на українські землі припадає на часи короля Казимира

Великого.

• У

1375

р. у Львові було засноване католицьке єпископство.

• Остаточне захопленчч Польщею Галичини відбулося

1387

р. Після запровадження в

руських провінціях польського права, польського адміністративного і й судового устрою,

шляхетського самоуправління в Галичині було утворено три воєводства: Руське (з

львівської, галицької, перемиської, холмської та саніцької земель, Белзьке (з Буським

повітом), Подільське (Західне Поділля)).

• Високо ціноване магдебурзьке право у

1356

р. отримав Львів,

1374

р. - Кам'янець-

Подільський, у

1432

р. -Луцьк, і в

1497

р. - Київ, позбувшись, таким чином, втручань із

боку королів та княжих урядників.

• Чи знаєте Ви, що...

• за деякими підрахунками втрати населення внаслідок нападів на Україну татар про-

тягом

XV-XVI

ст. становлять як мінімум 2-2,5 млн вбитих і поранених;

• уперше "государем усієї Русі" було названо Івана III у січні

1493

р. в переговорах

послів Івана III з великим князем литовським;

• козацтво починає згадуватись у документах з кінця

ст.

(1489,

1491,

та ін. роки);

тюркськими

за

походженням є такі слова, як "козак ", "отаман", "кіш", "курінь "тощо;

• привілеї величезної більшості української знаті, що пізніше стали називатися польським

словом "шляхта ", випливали, передусім, із військової служби;

• страта

1481

р. за наказом короля польського

та

литовського

Казимира

князів

Михайла

Олельковича та.

Івана Юрйовича назавжди перервала традицію князівського правління у

Києві;

• у 1632 р. на основі школи Київського Богоявленського Братства Петро Могила створив

колегіум, знаний як Києво-Могилянський. З виникненням колегіуму за Києвом остаточно

закріпилася роль провідного осередку національної культури, де готувалися найкращі

інтелектуальні сили суспільства;

• з ухваленням польським Сеймом у

1633

р. "Статей для заспокоєння руського народу "

і обранням на ньому митрополитом визначного церковно-культурного діячаПетра Могили

на українських землях оновилася духовна ієрархія, легалізувалося існування

Православної церкви, релігійне питання втратило після цього свою гостроту;

• у

V-X

ст., як і за часів Київської Русі, православ'я залишалося синонімом культури.

Його роль в українському суспільстві зростала: за відсутності власної держави церква

слугувала для українців єдиним інститутом вираження

їх

самобутності.

Історія України

Питання для обговорення на семінарських заняттях "Литовсько-польська доба

української історії

(XIV-перша

пол.

XVIIcnu).

Виникнення козацтва" (4 год.)

Семінарське заняття №1. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та

Речі Посполитої (2 год.).

1. Розчленування українських земель в

XIII-XV

cm.

2. Особливості перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського.

3. Етапи

об'єднання

Литви та Польщі. Люблінська унія 1569р. та їїнаслідки для України.

4. Церква в Україні. Брестська унія 1596 р.

Семінарське заняття №2. Виникнення козацтва. Визвольний рух XVI - першої пол.

XVII

ст.

(2 год.).

1. Соціально-економічні та політичні передумови виникнення українського козацтва.

Походження назви "козак ".

2. Заснування Запорізької Січі, її історичне значення.

3. Суспільно-політична організація та етнічний склад українського козацтва.

4. Реєстрове козацтво та його роль в державотворчих процесах в Україні. Стосунки

між козацтвом та Польщею.

5. Боротьба козаків з турками і татарами. Зв'язки козацтва з Російською державою.

6. Козацько-селянські повстання кін. XVI

cm.

та 20-30-х

pp.

XVII

ст.

(Криштоф

Косинський, Северин Наливайко, Іван Трясило, Іван Сулима).

їх

наслідки.

Теми для рефератів, доповідей та контрольних робіт

До семінарського заняття №1.

1. Перший козацький гетьман Дмитро Вишневецький.

2. Козацька символіка.

3. Військове мистецтво козаків.

До семінарського заняття №2.

4. Політика гетьмана Петра Сагайдачного.

5. Северин Наливайко.

Додаткова література для глибшого вивчення теми та окремих її питань

Алексеев Ю.М., Вертегел

А.Г.,

Даниленко В.М. Історія України. - К., 1994.

2. Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. - К., 1993.

3. Голобуцький В. Запорізьке козацтво. - К., 1994.

4. Гурбик

А.

О. Виникнення Запорізької Січі (хронологічний та територіальний аспект

проблеми) //Укр.-іст. журнал.-1999-№6

5. Історія України в особах. Литовсько-польська доба. - К., 1997.

6. Леп'явко С. Козацькі війни кінця

XVIст.

в Україні. - Чернігів, 1996.

7. Луцько В.Г. Візантійсько-київська спадщина в культурному розвитку Великого

князівства Литовського

//Укр.-іст.

журнал.-1998-№5

СасП.М.

Політична культура українського суспільства (кін.

XVI-поч.

XVIIст.).

К., 1998

Сергійчук

В. Іменем Війська Запорозького: Українське козацтво в міжнародних

відносинах

XVI-сер.

XVII

cm.

К,

1991.

10. Яворницький Д. Історія запорозьких козаків: У 3 т.- К., 1990-1991.

11.

Яковенко Н.М. Українська шляхта з кін. XIV до сер. XVII

cm.

(Волинь

і центральна

Україна). - К, 1993.

•

РОЗДІЛ 4

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА

ВІЙНА. КОЗАЦЬКО-ГЕТЬМАНСЬКА ДЕРЖАВА

(сер.

XVII-кін.

XVIII

ст.)

Було колись - в Україні

Ревіли гармати;

Було колись - запорожці

Вміли панувати.

Панували, добували

І славу, і волю...

Т.Шевченко

Історія

коленого

народу закарбувала на своїх скрижалях

явища, які з плином часу не стираються в його пам 'яті, а є

рушійною настановою для наступних поколінь. Для України і

українців такою вікопомною подією є Національно-визвольна

війна

1648-1654років.

За своїм значенням вона не поступається

найвідомішим соціальним рухам Європи - селянській війні

німецького народу, французькій чи англійській революціям.

П.Толочко

«в

Історія України

У вкрай несприятливих умовах іноземного панування, політичної роздробле-

ності українських земель, жорстокого соціального та національно-релігійного

гноблення український народ знайшов сили для створення держави, яка мала етнічні

українські риси і демократичну форму організації влади. Ця доленосна для Украї-

ни мета була досягнута під безпосереднім керівництвом Богдана Хмельницького

у ході Національно-визвольної війни, що розпочалася 1648 року.

Частина національної держави проіснувала на теренах Лівобережжя на пра-

вах автономії

складі Російської імперії до початку 80-х років XVIII

cm.

У цьому розділі відтворюється картина грандіозної Національно-визвольної

війни 1648-1676 pp., розглядається історія України за часів існування Козацько-

гетьманської держави.

Вивчивши цей розділ, Ви будете знати:

сутність національно-визвольної

війни

1648-1676

pp., її хід та наслідки;

устрій та розвиток

козацько-гетьман-

ської держави;

причини, які обумовили втрату Украї-

ною своєї державності;

значення діяльності видатних україн-

ських

діячів Б.Хмельницького, П.Доро-

шенка,

І.Мазепи

та інших;

якою була політика Росії та Речі Поспо-

литої щодо українських земель.

План викладу і засвоєння матеріалу

4.1. Українська національно-визвольна війна

1648-1676

pp.

4.2. Козацько-

гетьманська держава (сер. XVII - кін XVIII ст.). 4.З. Становище Право-

бережної України під владою Польщі.

Ключові терміни та поняття

0 Зборівський мир

0 Білоцерківський мир

0 Слобожанщина

0 Переяславська угода

0 Березневі статті

0 Хмельниччина

Гетьманщина

спадкоємний гетьманат

козацька старшина

слобода

Руїна

Малоросія

Гадяцький мир

0 Андрусівське перемир'я

0 Вічний мир

0 Північна війна

0 опришки

0 гайдамаки

4.1. Українська національно-визвольна

війна

1648-1676

pp.

покій, що запанував в Україні після

придушення Польщею козацько-се-

лянських повстань, був вдаваним. В

українському суспільстві зберігався цілий

вузол протиріч, серед козаків, селян, мі-

щан жевріло невдоволення, і для органі-

зації нового повстання бракувало лише

відважного і енергійного проводиря. Та-

ВО