Відповіді до вправ
системи, оскільки проводилася руками
п
представників,
які
не мали наміру її зруйнувати.
Заходи щодо піднесення сільськогосподарського виробництва не дали істотних
наслідків, бо не були підкріплені економічними важелями, не зачіпали становища безпо-
середнього виробника продукції - селянина, відчуженого від землі.
3. Б.
4.
а)
Українські дисиденти - це національно свідомі представники різних соціальних
прошарків населення України, які виступали проти існуючого в СРСР режиму. Серед
відомих представників дисидентського руху - В. Чорновіл, В. Стус, І.Дзюба, брати Го-
рині, М. Руденко та інші.
б)
їх
цілі -демократизація суспільного життя, забезпечення громадянських прав, вільний
розвиток української культури і мови, незалежність України.
в) Протести, звернення на адресу керівників країни, поширення "самвидаву" та "там-
видаву", діяльність дисидентських організацій (Українська робітничо-селянська спілка,
Українська Гельсінська група), контроль за виконанням Гельсінських рішень.
5. Брежнєвське керівництво взяло курс на згортання процесів десталінізації суспіль-
ства, відбувається згортання демократії. Зростає бюрократичний апарат, посилюються
безгосподарність, корупція, організована злочинність, "тіньова" економіка". Помітно
уповільнюються темпи економічного зростання, зменшується фінансування соціальних
програм. Збільшується відставання від розвинутих країн в галузі науки і культури. Від-
сутність ринкових важелів, величезні витрати на військово-промисловий комплекс, незба-
лансованість різних секторів економіки та інші фактори призвели до кризи суспільства.
ДЩ|
ДО ВПРАВИ 34
1.
Кризові явища були наслідком деформацій в суспільно-політичному житті, відвер-
того ігнорування економічних законів, демократії з боку командно-адміністративної
номенклатури, прорахунків у діяльності партійного і державного керівництва, яке не
усвідомлювало всієї гостроти становища й невідкладності перемін.
З.б)
4. Основні напрямки політичних реформ
М.Горбачова:
- демократизація суспільства;
- створення правової держави;
- гласність;
- реабілітація жертв сталінських репресій;
- ліквідація
cm.
6 Конституції СРСР, утвердження багатопартійності;
- Ввведення інституту президентства;
- підготовка нового союзного договору;
- політика нового мислення у зовнішньополітичному курсі;
- підтримка демократичних революцій у Європі;
6. Прийняття Декларації про державний суверенітет України стало результатом на-
ціонального відродження України, демократизації суспільства. Верховна Рада
(її
проко-
муністична більшість) пішла на цей крок під тиском громадської думки, постійних бага-
тотисячних мітингів, шахтарських страйків, що супроводжували її роботу.
На проголошення суверенітету України вплинула політика загальносоюзних органів
і відомств, які відверто прагнули диктувати республіці свої закони, зберігати у відноси-
нах з нею панівне становище.
8. 1 грудня 1991 р.
283