Світлична В.В. Історія України

Подождите немного. Документ загружается.

Історія України

Промисловість

Реформа в промисловості передбачала

перехід від адміністративних до економіч-

них методів управління:

• переведення підприємств на госпроз-

рахунок;

• оцінку діяльності підприємств не по

валовій, а по реалізованій продукції;

• створення на підприємствах фондів

матеріального стимулювання і т.п.

Але, з іншого боку, здійснювалася цент-

ралізація управління економікою: замість

республіканських раднаргоспів, створених

Хрущовим, відновлювалася система управ-

ління через союзні та союзно-республікан-

ські міністерства. 95% підприємств України

знову були підпорядковані Москві.

На першому етапі проведення реформи

забезпечувалися

відносно високі темпи роз-

витку промисловості. Економісти називали

восьму п'ятирічку

(1966-1970

pp.)

"золотою".

В Україні основні виробничі фонди і загаль-

ний обсяг промислового виробництва зрос-

ли в 1,5 рази, а національний

дохід

-наЗО%.

Проте, вже на поч. 70-х

pp.

з'явилися

симптоми, які свідчили, що реформа зазна-

ла краху.

Посилення кризових

явищ

Причини провалу економічної реформи

сер. 60-х pp.:

>•

реформа не торкалася основ

адміиі-

стративно-командної

системи, мала не

комплексний характер, не змінювала струк-

турної,

інвестиційної

політики;

>•

партійно-державний апарат не міг,

та й не хотів відмовитися від звичних ме-

тодів управління економікою.

З поч. 70-х років темпи економічного зро-

стання уповільнюються. Середньорічні тем-

пи приросту валового суспільного продук-

ту та національного доходу в Україні ста-

новили відповідно:

•*

у 1966-70

pp.-6,7

і 7,8%;

•»

у 1971-75

pp.-по

5,6%;

-»

у 1976-80

pp.

- 3,4 і 4,3%;

-»

у 1981-85

pp.-3,5

і 3,6%.

Економіка продовжувала розвиватися

екстенсивним шляхом, намітилося постійне

відставання в науково-технічному і техно-

логічному процесі від розвинених країн

Заходу. Командна система не змогла пов-

ністю вписатися в умови, запропоновані

НТР, що стало однією із ключових причин

спаду економічного розвитку. Продук-

тивність праці була нижчою, ніж у США: в

промисловості - у 2 р., у сільському госпо-

дарстві - у 5 разів!

Низькою була якість вітчизняних то-

варів. У 1986 р. лише 15,9% промислових

виробів досягли вищої категорії

якості.

Збільшився бюрократичний апарат.

Щорічно апарат управління зростав на

300-350

тис.осіб,

досягнувши у 80-х

pp.

млн. Лише у

1975-1985

pp.

кількість со-

юзно-республіканських і союзних Міні-

стерств, відомств і державних комітетів

збільшилася приблизно на 20%. Консерва-

тивні правлячі кола лякалися змін, вбача-

ли в них загрозу своєму пануванню, тому

виступали проти радикальних реформ.

З'являється "культ сірості" в управлінні

державою.

Посилилися безгосподарність і безвідпо-

відальність, усе більше заявляли про себе

корупція, організована злочинність і

"тіньова" економіка.

Таким чином, у 70-80-і

pp.

народне гос-

подарство вступило у смугу кризи.

В Україні все помітніше виявлялася при-

таманна колонії структура економіки, що

характеризувалася перевагою паливних і

сировинних галузей. На споживчий ринок

працювало менше 30% потужностей україн-

ської промисловості (тоді як у розвинутих

країнах цей показник досягав 50-60% і

більше).

Економічний потенціал України нарощу-

вався без урахування екологічних фак-

торів. На території нашої держави було

збудовано та будувалося вісім

АЕС.

Украї-

на, яка складала 2,6% території СРСР,

одержувала більше чверті всіх забруднень.

222

9. Україна в 1945-1991 pp.

Рівень життя народу

Протягом 60-80-х

pp.

спостерігалося

певне зростання добробуту народу, підви-

щення заробітної плати.

Проте, цей добробут був відносним: за

рівнем життя Україна на поч. 80-х

pp.

зна-

ходилася серед країн, які займали 50-60-і

місця у світі. Існував гострий дефіцит про-

мислових і продовольчих товарів, черги

стали ганебною прикметою життя народу.

До того ж, відносний добробут народу

60-70-х

pp.

забезпечувався за рахунок роз-

продажу національних природних багатств

- нафти, газу, вугілля, лісу.

Десятки мільярдів карбованців не вико-

ристовувалися для модернізації народного

господарства в цілому, для істотного по-

кращення соціально-культурної сфери, а

просто "проїдалися".

Населення не знало справжньої ціни сво-

го "достатку", того, що він має нездоровий

і тимчасовий характер.

Нафтовий "бум" 70-х

pp.

пройшов, а в

бюджеті СРСР почали з'являтися багато-

мільярдні дефіцити.

• Згортання демократії

Поворот до неосталінізму

Сподівання прогресивної громадськості

на продовження процесу десталінізації не

виправдалися.

В епоху Брежнєва відбулася реанімація

сталінізму:

• відновлено

"престиж:"

Сталіна;

• порушувалися громадянські права і сво-

боди;

• демократична активність людей ви-

знавалася за інакомислення;

• здійснювалися незаконні репресії, при

збереженні в суспільстві атмосфери "по-

мірного " страху.

У 1967 р. у структурі КДБ було створе-

но спеціальне "п'яте управління" по бо-

ротьбі з

"ідеологічними

диверсіями", а в

дійсності-з

інакомисленням. Знижувалася

соціальна активність населення, зростала

соціальна апатія.

Політика русифікації та жорсткого

централізму

Адміністративно-командна система роби-

ла все, щоб із суспільних

відносин

виклю-

чити національний фактор.

Цьому підпорядковувалися гасла про

зближення і злиття націй, про утворення

нової історичної спільності - радянського

народу. На практиці це означало тотальну

русифікацію України. Українська культу-

ра й українська мова опинилися в критич-

ному стані, поставало питання про існуван-

ня українського народу.

Будь-яка спроба українського керівницт-

ва діяти без вказівок із Москви розцінюва-

лася як націоналізм і нещадно каралася.

Перший секретар |

ЦК КПУ

П.

Ше-

лест (1963-1972

pp.), який прояв-

ляв наполегли-

вість у захисті ін-

тересів респуб-

ліки в певних сфе-

рах, зокрема у

визначенні інвес-

тицій в її економі-

ку, у мовній і куль-

турній

сферах,

був

П.

Шел

ест

усунутий з посади за звинуваченням у "м'яко-

сті" до українського націоналізму та поту-

ранні економічному "місництву".

Авторитетне свідчення

"... ви в центрі створили неймовірно непро-

бивну центропробку. Нас у республіці так за-

тиснуло, що ми й дихнути самі не в силі. Скажі-

мо, десь треба перекинути греблю через річку

запитуй у Москви... Дітям потрібен піонерський

палац - без Кремля ані кроку... Доводиться

переобладнати якесь виробництво - знову тільки

дозвіл згори. Ось до чого ми дожилися... "

З приватної розмови

П.Шелеста

з Л.Брежнєвим

Наступником П.Шелеста став

В.Щер-

бицький

(1972-1989

pp.), вищим орієнтиром

якого були інтереси і настрої

союзних

верхів, а не населення України.

223

Історія України

Леонід

Брежнев

та Володимир

Щербицький

З 1970 р. КДБ республіки очолив В.Фе-

дорчук, ініціатор особливо жорстких

полі-

тичних репресій (КДБ України мав репута-

цію найбрутальнішого в СРСР).

Новим секретарем

ЦК

КПУ

з питань ідео-

логії став В.Маланчук, під кураторством

якого в Україні було встановлено тоталь-

ний ідеологічний

контроль,

розгорнулася

шалена боротьба з "українським буржуаз-

ним націоналізмом".

Спираючись на допомогу

Маланчука

та

Федорчука, Щербицький здійснив "чистку"

КПУ, виключивши із неї близько 37 тис.

членів.

Партійно-державне керівництво Украї-

ни взяло курс на зміцнення тоталітарної

системи.

Узаконення безмежної влади КПРС

Конституція СРСР 1977 р. і Конституція

РСР1978

р., в яких говорилося про демо-

кратизацію політичної системи, розширення

прав і

свобод

радянських громадян, рівність

націй, розходилися з реальним життям. Кон-

ституція формально узаконила безмежну

владу комуністичної партії, оголосивши її

"ядром політичної системи суспільства".

Політичне життя в СРСР у цілому і в ре-

спубліці зокрема дедалі більше набуває

закритого характеру, наростає диктат. У

самій партії посилюється прірва, що

відділяє партійну верхівку

від

основної

маси комуністів.

У цих умовах як протест проти антина-

родних дій партійно-державного апарату,

проти обмеження національного життя в

Україні набирає силу дисидентський рух

(дисидент - від лат. незгодний).

• Дисидентський рух в Україні

Дисидентський рух виник в Україні

сер.

50-х

pp.

був загальноукраїнським явищем:

охоплював різні соціальні прошарки насе-

лення всіх регіонів республіки.

УВАГА!

Дисидентський рух ставив

за мету вільний розвиток української

культури і мови, забезпечення

^громадянських

прав і був проявом/

національно-визвольного руху./

Слід підкреслити, що більшість

дисі

центів не виступала проти радянської вл:

ди і прагнула мирних форм діяльності. У

раїнські

дисиденти були реформістами, а

революціонерами.

Ядро українського дисидентства скла

вже відомі Вам "шістдесятники" -

по«

Л.Костенко,

В.Сшюненко,

М.Вінгранов

кий, критики

І.Дзюба,

І.Світличн

Є.Сверстюк, художниця

А.Горська,

кладач

М.Лукаш.

Згодом до них

приє;:

лися В.Стус,

В.Голобородько,

Ігор та

на Калинці, брати Горині, генерал

П.і

горенко та інші.

Етапи дисидентського руху

•3>

Сер. 50-х

pp.

- 1968 p. - зародж

дисидентства, його ідеологічне та <

нізаційне

оформлення.

На цьому етапі основним проявом

дентства стали протести, звернення

ресу

керівників країни, які

стосув^

національної проблеми, репресій

прот

кодумців, проблем демократизації. П

рилася безцензурна література -

"с

дав" і "тамвидав". У "самвидаві" ц

лювали

такі визначні твори, як

"iHtnej.

налізм чи русифікація"

І.Дзюби,

"Прш

ня чи возз'єднання" М.Брайчевськогс

224

9. Україна в 1945-1991 pp.

бор

риштуванні" Є. Сверстюка, "Репор-

таж із заповідника

ім.

Берім" В. Мороза.

Самвидавча

література була головним дже-

релом

інформації

дисидентського руху, про-

буджувала патріотичні почуття, національ-

ну самосвідомість.

З метою

переходу

до організованих форм

боротьби утворюються легальні групи ди-

сидентів.

У1959

р, на

Львівщині

виникла Україн-

ська робітничо-селянська спілка на чолі з

Л.Лук

'яненком,

яка вимагала виходу Укра-

їни із складу СРСР згідно з Конституцією.

Україна мала "стати абсолютно ні від

кого незалежною самостійною державою

з широко розвиненим соціалістичним дер-

жавним устроєм".

За доносом групу заарештували. Л.Лу-

к'яненка засудили до страти, а через 73 доби

вирок замінили

15-річним

ув'язненням.

1967

р. органами КДБ була викрита

підпільна організація "Український націо-

нальний фронт", що діяла з

1964

р. на захід-

ноукраїнських землях. Учасники

УНФ

ста-

вили за мету

утвердження

самостійної Укра-

їнської держави, розробили програму пере-

будови суспільства на демократичних за-

садах.

1968-1976

pp.

- піднесення дисидент-

ського руху і тимчасовий вихід його із

підпілля.

Активізації діяльності дисидентів сприя-

ли:

інтервенція радянських

війську

Чехо-

словаччипу в

1968p.,

що викликала хвилю

обурень

протестів;

>•

видання впродовж

1970-1974

pp.

Львові самвидавчого журналу "Українсь-

кий вісник ", головним редактором якого був

В.

Чорновіл.

Журнал сприяв організації і

консолідації дисидентського руху;

>•

нарада з безпеки та

співробітництва

в Європі в 1975 р. Радянський Союз підпи-

сав Гельсінський Акт, який передбачав га-

рантію громадянських прав і свобод

кра-

їнах-учаспицях

наради.

У1976

р.

Україні

для сприяння і контролю за реалізацією

Гельсінського

Акта

була створена Україн-

ська Гельсінська Група, яку очолив письмен-

ник М.Руденко. Це була перша легальна

дисидентська організація.

її

членами ста-

ли 37 чоловік - усі найбільш активні диси-

денти того часу: В. Чорновіл, Л.Лук 'янен-

ко,

В.Стус,

І.Кандиба,

Ю.Шухевич

та ін.

Влада вчинила погром групи. 23 чоловіки

були заарештовані і позбавлені волі. У не-

волі загинули В.Стус, О.

Тихий,

ЮЛитвин.

Розгром групи і репресії призвели до спаду

активності дисидентського руху.

Ч>

3 середини 80-х

pp.

- з початком пе-

ребудови - діяльність дисидентів ак-

тивізується, створюються умови для на-

ціонально-державного

відродження.

(Цей етап дисидентського руху

висвітлю-

ється далі - при огляді суспільно-політич-

ного життя України в період перебудови).

•

Завдяки самовідданій діячьностіукраїн-

ських дисидентів визрівала ідея про не-

обхідність утворення власної незалежної

держави, про необхідність кардинальних

перетворень у всіх сферах життя радян-

ського суспільства.

Виконайте вправу № 33

1. Яке твердження правильне?

Господарська реформа сер. 60-х

pp.

у СРСР була:

а)

невдалою спробою переходу до ринкових відносин

промисловості;

б) невдалою спробою запровадження економічних методів управління в рамках адмі-

ністративно-комапдної

системи.

2. Поясніть причини незавершеності господарської реформи сер. 60-х

pp.

Історія України

3. Яке твердження правильне?

У часи Брежнєва в СРСР:

а) продовжувалася робота по

де&палінізації

суспільно-політичного життя;

б) продовжувалося згортання

хрущовських

демократичних починань, були спроби

реабілітувати Сталіна;

в)

питання про продовження розпочатої в часи Хрущова

дестиліиізації

не ста-

вилися.

4. Тезисно, використовуючи запропоновані запитання, дайте відповідь по темі "Ук-

раїнський дисидентський рух":

а)

Хто вони -українські дисиденти?

б)

їх

цілі.

в) Якими методами вони діяли?

5. У чому суть кризи

радянською

суспільства, що склалася у 1964-1985 pp.?

9.4. Україна в період перебудови

(1985-1991

pp.)

ісля смерті Л.Брежнєва в

1982

р. нове

керівництво партії -

Ю.Андропов

(1982-1984

pp.)

та

К. Черненко

(1984-

1985 pp.)

виявилося не в змозі належним

чином відреагувати на вимоги часу.

Загальна криза суспільства загострюва-

лася. Питання змін перетворилося в питан-

ня життя чи смерті радянської системи. У

березні 1985 р. новим генеральним секре-

тарем ЦК КПРС було обрано

М.Горбачо-

ва,

з ініціативи якого в СРСР почалася пере-

будова суспільства.

Періодизація перебудови

pp.

- період розробки кон-

цепції перебудови і здійснення перших еко-

номічних реформ. Визрівання політичного

курсу перебудови.

pp.

- період активних полі-

тичних перетворень під лозунгом побудови

демократичного, гуманного соціалізму.

^^^^

УВАГА!

Головними елементами цього

курсу було визначено: науково-технічний/

прогрес, технічне переозброєння

машинобудування, активізацію

"людського фактори ".

Визначимо далі зміст перетворень, що

відбувалися на кожному із цих етапів пере-

будови.

% Проведення економічних

реформ

Етапи:

•>

Квітень 1985 р. - програма приско-

рення соціально-економічного розвитку

країни, яка передбачала:

• до 2000 року створити виробничий по-

тенціал, що дорівнював би вже створено-

му за 70 років радянської влади;

• вирішити традиційні соціальні пробле-

ми - продовольчу, житлову, забезпечення

населення товарами повсякденного вжитку.

У результаті: програма виявилася утопіч-

ною і свідчила про нерозуміння керівницт-

вом глибини соціально-економічної кризи.

Перш ніж проводити прискорення, необхід-

но було здійснити глибоку перебудову

всьо-

го господарського механізму.

Замість очікуваного прискорення темпів

економічного розвитку, продовжувалося

їх

падіння, загострювалися соціальні проблеми.

•>

Червень 1987 р. - реформа М.Риж-

кова - Л.Абалкіна.

Сутність реформи виражена в трьох

"С"

22В

9. Україна в 1945-1991 pp.

самостійність, самоокупність, самофінан-

сування.

Були прийняті: "Закон про державне

підприємство (об'єднання)", "Закон про

кооперацію" та інші, які передбачали:

• переведення підприємств на госпроз-

рахунок;

• утворення кооперативного сектора;

• тісний зв язок заробітної плати з ре-

зультатами господарської діяльності;

• сприяння запровадженню досягнень

науково-технічного прогресу та ін.

У результаті: реформа була непослідов-

ною, половинчатою, проводилася невпев-

нено і зазнала провалу. У 1990 р. вперше

за багато років почалося скорочення об-

сягів суспільного виробництва. Національ-

ний дохід України скоротився на

1,5%.

Непродумана фінансова політика при-

звела до сплеску інфляції в країні.

Стало зрозуміло, що тільки перехід до

ринкової економіки зможе вивести країну з

глибокої економічної кризи.

•^

Червень 1990 р. - Верховна Рада

СРСР прийняла програму переходу до ре-

гульованої ринкової економіки, яка з са-

мого початку виявилася нежиттєздатною.

Інфляція, розбалансованість економіки,

дефіцит бюджету зростали. Безсистемна

перебудова вела до розвалу народного гос-

подарства.

• Реформа політичної системи

XIX партійна конференція (червень

1988

р.)

прийняла рішення про кардинальне рефор-

мування політичної системи, закріпила курс

на гласність.

Проведення реформи політичної системи

сприяло демократизації суспільства, полі-

тика гласності прискорила процеси деста-

лінізації, реабілітацію жертв репресій.

Ліквідація ст. 6 Конституції свідчила про

відмову від керівної ролі

КПРС.

Підрива-

лися основи тоталітарного режиму.

Перебудовчі

процеси сприяли зростанню

політичної активності, відродженню націо-

227

нальної

свідомості українського народу.

Величезний вплив на події в Україні мала

аварія на Чорнобильській АЕС в ніч з 25

на 26 квітня 1986 p., яка призвела до неба-

ченого забруднення біосфери, радіоактив-

ного опромінювання тисяч людей, появі на

території України мертвої 30-кілометрової

зони. Аварія на ЧАЕС була справжнім по-

трясінням для республіки, вона обумовила

активізацію суспільного руху проти існую-

чого режиму, проти Компартії України, яка

дала згоду на будівництво ЧАЕС, замов-

чувала страшні масштаби і наслідки ката-

строфи.

Чорнобильська АЕС після аварії

Аварія на ЧАЕС набула глобального ха-

рактеру. Час, що минув з тих пір - період

складний і суперечливий. З одного боку, чи-

мало зроблено для ліквідації наслідків най-

більшої і найстрашнішої з техногенних ката-

строф. Основний тягар цієї роботи взяла на себе

і несе

Укоаїна,

витрачаючи колосальні кошти

та ресурси. Етапним кроком у виконанні на-

шою державою своїх міжнародних зобов'я-

зань стало виведення станції з експлуатації у

грудні 2000 р. З іншого боку, проблеми, по-

в'язані з Чорнобильською АЕС, набувають

нової якості у найширшому спектрі: і, перш

за все, у сфері охорони здоров'я людей,

їх

соці-

альному захисті, екології, створенні компен-

суючих енергогенеруючих потужностей.

Історія України

В Україні прийнято програму соціально-

го захисту працівників ЧАЕС та жителів Сла-

вутича, вживаються заходи для практичної

її

реалізації. Але власних можливостей для цьо-

го недостатньо.

У Зверненні Президента України з нагоди

15-ї

річниці аварії на Чорнобильській АЕС на-

голошується на необхідності концентрації

спільних дій та ресурсів України і світового

співтовариства, розгортанні роботи Міжна-

родного фонду соціального захисту праців-

ників станції, в рамках якого акумулювати

фінансові, технічні, інтелектуальні ресурси і

забезпечити ефективне

їх

використання.

• Відродження національно-

визвольних процесів

Бурхливі зміни в суспільстві сприяли

відродженню національно-визвольних про-

цесів. Суспільно-політичний рух, що від-

бувався в Україні в період перебудови, мав

одночасно демократичний і національно-

визвольний характер.

Розглянемо, як же розгорталася бороть-

ба національно-демократичних сил, логіч-

ним результатом якої стало проголошення

державної незалежності України.

Пробудження та активізація

суспільних

сил

>•

3 1985 по 1988

pp.

суспільно-політич-

ний рух проявлявся, в основному, в критиці

існуючого ладу, у відродженні української

історії та культури.

Із забуття почали повертатися твори

М.Грушевського, М.Костомарова, В.Вин-

ниченка та інших, здійснювалися спроби

заповнити "білі плями історії" (голодомор

1933 p., сталінські репресії,

ОУН-УПА,

Центральна Рада...). Відбувалася реабілі-

тація жертв сталінських репресій.

Неформальні організації, що почали ви-

никати в Україні (Товариство Лева, Україн-

ський культурологічний клуб та інші), ви-

магали оновлення соціалізму, гарантуван-

ня прав людини, суверенітету України на

основі нового союзного договору.

>•

У 1988 р. населення України перехо-

дить від критики до активних

політичних

дій, відбувається радикалі

іація

суспільно-

політичного руху.

Поява

масових

рухів та організацій

Упродовж

1988-1989

pp.

масово виника-

ють неформальні організації, які очолюють

демократичний, національно-визвольний

рух: Українська Гельсинська спілка (сфор-

мувалася на базі відомої Вам Української

Гельсинської Групи), Товариство україн-

ської мови ім. Т.Г.Шевченка, екологічна

організація "Зелений світ", антисталін-

еьке товариство "Меморіал ", студентське

об'єднання "Громада" та інші.

Радикалізація політичних сил

У вересні

1989

р. з ініціативи Спілки пись-

менників України та інституту літератури

АН УРСР була створена масова суспільно-

політична організація "Народний рух Укра-

їни за перебудову"(Рух) на чолі з

Драчем.

Рух швидко еволюціонував від поміркова-

ної організації, яка прагнула співпрацюва-

ти з владою з метою встановлення справж-

ньої демократії, в антикомуністичну органі-

зацію. Із назви Руху було вилучено слова "за

перебудову", а головною метою оголошено

вихід України з СРСР, відновлення україн-

ської державності, усунення комуністичної

партії від влади. Рух відіграв надзвичайно

велику роль у процесах перебудови в

кра-

їні: сприяв активізації національно-визволь-

ного руху, визначенню його цілей, консолідації

демократичних, національно свідомих сил.

228

Установчий з'їзд Руху. 8-9 вересня 1989 р.

9. Україна в 1945-1991 pp.

Важли-

вимичин-

[ никами

суспіль-

| но-полі-

тичного

ж и т т я

[стали

страйки,

демон-

страції,

мітинги,

збори,

політич-

ні диску-

сії.

Розгортався національний церковний рух

за відродження Української автокефальної

православної церкви (УАПЦ) та легаліза-

цію Української

греко-католицької

церкви

(УГКЦ).

Значними завоюваннями національно-

демократичних сил стало прийняття

ужовт-

ні 1989 р. закону "Про зміни і доповнення

Конституції (Основного закону) Україн-

ської СРСР" (йшлося, зокрема, про демо-

кратизацію виборчої системи, про

зміни

щодо розмежування повноважень між пред-

ставницькими, виконавчими та судовими

органами, про зміни у статусі Верховної

Ради), а такожзакону "Про мови в УРСР",

який проголосив державний статус україн-

ської мови.

Протистояння між реформаторськими

і консервативними силами в КПРС

Комуністична партія виявилася неспро-

можною ефективно діяти в нових умовах і

швидко втрачала контроль над процесами

перебудови. Партійне керівництво ігнору-

вало вимоги опозиційних сил, процеси де-

мократизації. Все це призвело до послаб-

лення позицій КПРС (КПУ) у суспільстві,

викликало глибоку кризу партії. Почався

масовий вихід комуністів з її рядів. Кри-

тично мислячі комуністи у березні

1990

р. з

метою демократизації партії утворили Де-

мократичну платформу в КПУ.

їх

вимогою

став вихід КПУ із складу КПРС, проведення

політики в інтересах українського народу.

Однак, керівництво КПУ не пішло шляхом

демократизації і продовжувало орієнтува-

тися на Москву.

Виникнення багатопартійності

У 1990 p., після ліквідації статті 6 Кон-

ституції

СРСР

та прийняття Верховною Ра-

дою України постанови "Про порядок реє-

страції громадських об'єднань" починаєть-

ся формування

багатопартійної

системи.

Першою була створена Українська респуб-

ліканська партія - УРП (на базі Українсь-

кої Гельсинської Спілки). Всього ж у

1990-

1991

pp.

виникло майже 20 опозиційних

партій. Серед них - Демократична партія

України, партія Зелених України, партія

Демократичного Відродження України (ви-

никла на базі Демократичної платформи

КПУ),

Ліберально-Демократична

партія та

інші. Переважна більшість новостворених

партій виступала за суверенітет і неза-

лежність України.

Зрозуміло, що нові партії були слабкі

організаційно та матеріально, не мали чітко

визначеної ідеології та соціальної бази. Та

все ж таки,

їх

поява і діяльність, безумовно,

прискорювали політизацію суспільної свідо-

мості, створювали передумови для завою-

вання суверенітету і незалежності України.

Значний вплив на досягнення Україною

суверенітету справили і події у країнах

Східної Європи, падіння в них тоталітар-

них режимів, розпуск Організації Вар-

шавського договору, послаблення міжна-

родного впливу СРСР.

>•

Важливою віхою на шляху до нової

державності стали вибори у березні 1990 р.

до Верховної Ради України та місцевих рад.

Новий український парламент

Демократичний блок, очолюваний Ру-

хом, (до блоку увійшли 43 громадські

організації та групи) домігся значного успі-

22Э

Історія України

ху.

Він здобув

мандатів в українському

парламенті, переміг на виборах до місце-

вих рад у західних областях України. Мо-

нополія КПУ на владу похитнулася.

Демократичні сили у Верховній Раді

створили парламентську опозицію - Народ-

ну Раду

(125

чол.) на чолі

зІ.Юхновським.

Народній Раді протистояла прокомуністич-

на більшість (300 депутатів), яку очолив

О. Мороз.

Проголошення державного

суверенітету

Та

саме при такому розкладі політичних

сил 16 липня 1990 р. Верховна Рада прий-

няла Декларацію про державний суверені-

тет України. Декларація проголосила не-

від'ємне право українського народу на са-

мовизначення, верховенство, самостій-

ність, повноту і неподільність влади респуб-

ліки в межах її території.

*•

Історичне значення декларації поляга-

ло в тому, що вона поклала початок мир-

ному процесу відродження незалежності

України.

• Проголошення незалежності

України

Спроби кремлівської верхівки

врятувати радянську імперію

Демократизація суспільного життя, на-

міри реформувати Радянський Союз (йшла

робота над розробкою нового союзного до-

говору) викликали опір консервативних сил

владних структур, які 19-21 серпня 1991 р.

здійснили спробу державного перевороту.

Був утворений Державний комітет з надзви-

чайного стану на чолі з віце-президентом

Г.Янаєвим. Своєю головною метою зако-

лотники проголосили "врятування єдиної

держави".

Із усіх політичних сил України лише ке-

рівництво КПУ стало на бік заколотників.

Вже

серпня ЦК КПУ розіслав на місця

директиву про необхідність активної під-

тримки заколоту.

Провал перевороту обернувся поразкою

сил реакції, які прагнули зберегти імпер-

ський характер СРСР і тоталітарний полі-

тичний режим у ньому.

Утворення незалежної української

держави

У цих умовах Верховна Рада УРСР

24 серпня 1991 р. прийняла історичний до-

кумент

"Акт проголошення незалежності

України". Таким чином припинилося існу-

вання

УРСР

і з'явилася незалежна держава -

Україна. 30 серпня Постановою Президії

Верховної Ради КПУ була заборонена.

24 серпня

1991

р. Верховна Рада святкує

проголошення незалежності України.

1 грудня 1991 р. відбувся референдум і

вибори Президента

України.

90,3% грома-

дян, які взяли участь у референдумі, під-

твердили Акт проголошення незалежності

України. Вибори президента проходили на

альтернативній

ос-1

нові (претенденти -

М.Гриньов,

Л.Лук'я-1

ненко, В.Чорновій,

Л. Табурянський,

І.

Юхновський,

Л.Кравчук). Прези-І

дентом України

ставкандидатдерж- і

апарату, колишній!

ідеолог

КПУ

Л. М. Кравчук (на світлині), за

якого віддали свої голоси

61,6%

виборців,

що прийшли на виборчі дільниці.

Проголошення незалежності України

стало подією всесвітньо-історичного зна-

чення. Визначальну роль у створенні не-

залежної української держави відіграв

народ України.

23D

9. Україна в 1945-1991 pp.

• Розпад СРСР та утворення СНД

Після спроби реакційних сил здійснити

19-21

серпня державний переворот вряту-

вати СРСР виявилося неможливим.

Причини розпаду СРСР

• Унітарний характер СРСР (фор-

мально Радянський Союз був федерацією,

але фактично - унітарною державою).

Монополія на владу належала центру, що

обмежувало права республік.

Ш Недоліки і помилки в національній

політиці керівництва СРСР:

О курс на формування нової спіль-

ності'-радянського

народу, що на практиці

виявлялося в тотальній русифікації, в об-

меженні розвитку національних культур;

невирїшеність

багатьох націо-

нальних проблем (проблема кордонів, про-

блема депортованих народів та ін.).

Ш Суперечливі непослідовні економічні

реформи спричинили розбалансованість

народного господарства, поглиблення еко-

номічної кризи.

• Процеси демократизації і гласності

сприяли зростанню національної свідомос-

ті й активізації національно-визвольних

рухів.

Ш Ослаблення в процесі перебудови цен-

тральної влади,

КПРС,

які забезпечували

єдність СРСР.

Остаточно центральна влада втратила

авторитет після заколоту 19-21 серпня.

Після провалу перевороту республіки

проголосили свою незалежність.

Співдружність незалежних держав

8 грудня 1991 р. у Мінську президент

України

Л.Кравчук,

президент Росії

Б.

Єльцин,

голова Верховної Ради Білорусії

С.Шушкевич

констатували, що вихід ре-

спублік із складу СРСР і утворення неза-

лежних держав стало реальним фактом і що

СРСР як суб'єкт міжнародного права і

гео-

політична реальність припиняє своє існу-

вання. Вони підписали угоду про створен-

ня Співдружності Незалежних Держав

(СНД), до якої можуть приєднатися респуб-

ліки колишнього СРСР та інші країни.

До складу СНД увійшло

республік,

причому Україна

на правах асоційованого

члена (вона не визнала всіх пунктів угоди).

За час існування СНД значних економіч-

них і політичних результатів у

його

діяль-

ності не досягнуто.

•*

За деякими прогнозами, СНД розвива-

тиметься не шляхом глобальних інтегра-

ційних процесів, а шляхом співробітницт-

ва на двосторонній основі в певних сферах.

Виконайте вправу № 34

Назвіть причини кризових явищ, що склалися у політичному та економічному житті

України в сер. 80-х

pp.

2. Поняття "перебудова", що виникло у сер. 80-х pp., з часом зазнало трансформації,

набуло

розпливчатостій

невизначеності. Як би Ви визначили суть і зміст цього поняття?

3. У 1990 р. в Україні валовий суспільний продукт порівняно з 1989 p.:

а)

збільшився;

б) зменшився; в) залишився незмінним.

4. Визначте основні напрямки політичних реформ М.Горбачова.

5. Процеси перебудови здійснили могутню хвилю критичного переосмислення мину-

лого. Поміркуйте, якою мірою об'єктивний аналіз пройденого історичного шляху допо-

магає нам розв'язувати завдання побудови незалежної держави.

6. Які обставини викликали прийняття Декларації про державний суверенітет України?

7. Обгрунтуйте історичне значення Акта проголошення незалежності України.

8. Коли відбувся Український референдум на підтвердження Акта проголошення не-

залежності України?

а)

16липня

1990p.;

б)

24серпня

1991

р.;

в) 1 грудня 1991 р.

231