Світлична В.В. Історія України

Подождите немного. Документ загружается.

РОЗДІЛ 1

СТАРОДАВНЯ ІСТОРІЯ

УКРАЇНИ

млн.

pp.

до

н.е.

- IX

ст.

н.е.)

Ми не удревнюємо української історії. Нею можна

пишатися такою, якою вона є насправді. Ми не привлас-

нюємо здобутків та досягнень інших народів. Тих, які

належать безпосередньо українському народу, цілком до-

статньо для визначення його вагомого вкладу в євроатлан-

тичну цивілізацію.

В.Смолій

Історія України

Цей період є

найтриваліший

в історії України. Він охоплює час з появи в українських

землях перших людей і до утворення держави - Київська Русь. Населення пройшло

шлях від первісної людини до людини сучасного біологічного виду, від первісного

людського стада до зародження державності і цивілізованого суспільства.

Вивчивши цей розділ, Ви будете знати:

стадії розвитку первісного суспільства;

досягнення і значення трипільської

культури;

причини тривалого заселення півдня

України кочовиками та

їх

місце в істо-

ричному розвитку українських земель;

причини виникнення, рівень розвитку

та причини занепаду античних міст-

держав у Північному Причорномор'ї;

походження східних слов'ян;

етапи формування державності в

українських землях.

План викладу і засвоєння матеріалу

1.1. Українські землі в первісну епоху. 1.2. Історична доля півдня

України. 1.3. Слов'янські племена.

Ключові терміни та поняття

0 палеоліт

0 мезоліт

0 неоліт

0 неолітична революція

0 енеоліт

0 ком 'яний

вік

0 бронзовий

вік

0 залізний вік

0 первісна доба

0 первісна людина

0 первісне людське стадо

0 первісне суспільство

0 родова община

0 плем 'я

0 архантроп

0 неандерталець

0 кроманьйонець

0 матріархат

0 патріархат

0 анімізм

0 перший суспільний поділ

праці

0 другий суспільний поділ

праці

0 магія

0 фетишизм

0 тотемізм

0 Трипільська культура

Кімерійська

культура

Черняхівська

культура

1.1. Українські землі в первісну епоху

• Поява перших людей

на території сучасної України

сторія України бере свій початок з

появи перших людей на її території.

Науково доведено, що первісні люди

з'явилися в українських землях приблизно

1 млн. pp. тому -

їх

найдавніше поселення

знайдено біля с Королеве в Закарпатті.

На думку сучасних українських істори-

ків, розселення прадавніх людей на тери-

торії України відбувалося південно-захід-

ним та західним шляхами.

З появою перших людей в історії

України

починається первісна доба, яка характери-

зується наявністю колективної власності,

колективного виробництва та споживання.

Первісне суспільство не мало класів і дер-

жави. Існувало дві форми суспільно-еконо-

мічних відносин - спочатку первісне людське

стадо, а з часом

-родова

община і плем'я.

Первісна організація життя людей існу-

вала на півдні України до І тис. р. до н.е.,

на іншій її території - до поч. н.

є.

У розвитку первісного суспільства

виділяють такі періоди: кам'яний вік

{палеоліт, мезоліт, неоліт, енеоліт), брон-

зовий і ранній залізний віки. Ця періодизація

створена, виходячи із домінуючої ролі

того

чи іншого матеріалу при виготовленні зна-

рядь праці.

Палеоліт (стародавній кам'яний вік).

млн.

-Хтис.

до

н.е.

>•

В Україні відомо понад 1

тис.

поселень палео-

літу.

>•

На території України проживали люди кількох

типів:\ітекантроп

(архантроп) -

1млн.-

150 тис. до н.е.; неандерталець (палеантроп)

- 150-35 тис. до н.е.; кроманьйонець (Ното

Sapiens) - 6л. 35 тис. до н.

є.

>•

На зміну першій формі існування людського

суспільства - первісному стаду - прийшла родова

община, відбулася племінна організація суспіль-

ства. Родинні зв 'язки велися по материнській лінії

(матріархат).

Основними заняттями населення було

збиральництво та полювання. Люди навчилися

виготовляти знаряддя праці із каменю, одяг,

споруджувати житла, добувати вогонь.

Намітився поділ праці між чоловіком і жінкою.

Чоловіки займалися переважно полюванням, а

жінки - домашнім господарством.

>•

Почало зароджуватися мистецтво, первісні

релігії: фетишизм, тотемізм, магія, анімізм.

Цей період в українській історії найдов-

ший. На еволюцію людини, її занять, зна-

рядь праці вплинуло велике обледеніння з

різким похолоданням клімату.

Мезоліт (середній кам'яний вік).

тис.

- VII

тис.

до

н.е.

>•

Мезочітичні

пам'ятки знаходяться по всій

території України.

>•

Відбулося танення льодовика і утворення

сучасних природно-кліматичних умов.

>•

Винайдено лук і стріли, гарпуни, голки,

кам

'яні

сокири, гачки.

Зроблено перші спроби приручити диких

тварин - собаку, бика, свиню.

>•

Крім мисливства, одним із основних занять

стає рибальство, починає розвиватися тварин-

ництво й рослинництво.

Неоліт (новий кам'яний вік).

VII

тис.

- IV

тис.

до

н.е.

*•

Відбувся перехід від привласненого до від-

творного, продуктивного господарювання -

землеробства і скотарства. Цей процес отри-

мав назву

"неолітичноїреволюції".

>•

Завершилося формування техніки обробки

каменю; пиляння, шліфування, сверління.

З'явилися перші штучні матеріали, створені

людиною, - обпалена глина (кераміка) та

тканина. Глиняний посуд швидко набував по-

ширення, його форми та орнамент на різних

територіях мали свої особливості. За такими

знахідками археологи визначають кордони і час

існування окремих археологічних культур. В

Україні виділено понад 10 неолітичних архео-

логічних культур.

Іх

можна поділити на мислив-

сько-рибальські

(існували

лісовій

зоні) та земле-

робсько-скотарські (на півдні, в степовій зоні),

що свідчить про нерівномірність розвитку нео-

літичного суспільства.

•>•

Виникають прядіння і ткацтво, з 'явився ткаць-

кий станок.

Енеоліт (мідно-кам'яний вік).

тис.

III

тис.

до

н.е.

>•

УIV

тис.

дон.е. люди освоїли перший

метал-

мідь.

Відбувся подальший розвиток відтворного

господарства. Намітився перехід від мотичного

до орного землеробства.

Наймогутнішою культурою епохи енео-

літу була Трипільська культура, яка

існувалаз

тис. до III тис. до н.е., названа

так через поселення поблизу с Трипілля

(Київщина), дослідженого чеським архео-

логом

В. Хвойкою.

Трипільці були одним із найцивілізова-

ніших етносів неолітичної доби:

>•

основне заняття - орне землеробство. Ви-

Історія України

Чоловіки-"трипільці".

Реконстркуція

М.Герасимова

рощували ячмінь, просо, пшеницю, майже всі

садово-городні культури, відомі сьогодні в Україні.

Трипільська культура - одна із перших земле-

робських культур Європи;

трипільці вперше на території України почали

виготовляти вироби із міді;

>•

на надзвичайно високому рівні розвитку зна-

ходилось гончарство. Трипільці виробляли чудо-

вий глиняний посуд білого, чорного, червоного і

жовтого кольорів, з орнаментом і пласким дном.

Орнамент глиняних виробів містить багату

інформацію про духовний світ трипільців;

>•

будували протоміста площею до 400 га:

квартальна забудова дво-триповерховими будин-

ками, населення міст сягало 50 тис. чоловік, а

площа - понад 50 га. На Уманщині існували по-

селення-гіганти до 450 га;

>•

високого рівня досягла духовна культура: існу-

вала писемність - буквенно-звуковий алфавіт, який

є одним із найдавніших

світі!

УВАГА!

Трипільська культура

була складовою частиною великої

Трипільсько-Кукутенської

спільноти,

що займала

перевалено

територію

Правобережної України,

Молдови, Румунії.

Трипільська культура поступово зникла.

Стосовно такого раптового зникнення ви-

словлюються різні гіпотези і, зокрема, екс-

пансія кочовиків на територію трипільців,

похолодання клімату.

Долю трипільців остаточно не з'ясовано.

Дискусійним залишається питання і про

походження трипільців, про

їх

етнічність.

Більшість дослідників відносять три-

пільців до середземноморського антро-

пологічного типу. Висловлюється також

думка про те, що трипільська культура

своєрідно поєднала представників сус-

пільств кількох антропологічних та

мовних груп Європи.

Трипільська культура.

Середній етап

Бронзовий вік.

тис-

тис.

до

н.е.

Бронза - перший метал, штучно ство-

рений людиною. Використання бронзи

сприяю зростанню продуктивності праці.

В епоху бронзи відбувся перший суспільний

поділ праці - відокремлення скотарства від

землеробства. Зоною розселення скотарсь-

ких племен став південноукраїнський степ.

>•

Обмін набув постійного характеру.

>•

На зміну родовій общині прийшла

сусідська

(територіальна),

почала прояв-

лятися майнова диференціація. У суспіль-

стві утвердилися патріархальні родинні

відносини.

1 А

Стародавня Історія України (1 млн. pp. до н.е. - IX ст. н.е.)

Залізний вік.

З І

тис.

до

н.е.

"УВАГАГ

На території України в епоху

бронзи існувало близько 20 археологічних

культур:

ямна,

катакомбна,

тшииецько-/

колшрівська,

шнурової

та

багаїпо-

вашковоїкераміки

тощо.

*•

Використання заліза призвело до різкого зро-

стання продуктивності праці, вперше людина

отримала можливість створювати додатковий

продукт понад

проэ/ситкового

мінімуму.

>•

Відбувся другий суспільний поділ праці: ремесло

відокремилося від сільського господарства.

>•

Додатковий продукт став економічною

передумовою зародження нових станово-

класових відносин.

На території України початок залізної

доби пов'язаний з кіммерійською культурою

(Північне Причорномор'я,

поч.

тис.

до н.е.) та з рангами слов'янськими куль-

турами

(поч.

н.е.).

Виконайте вправу № 1

1. Коли первісні люди почали заселяти сучасну територію України?

2. Заповніть таблицю і зробіть порівняння неоліту з палеолітом.

Питання для порівняння

Час

Знаряддя праці

Матеріали

Способи обробки матеріалу

Спосіб добування засобів для життя

Колективи, якими жили люди

Палеоліт

Неоліт

3. Визначте значення Трипільської культури в українській історії.

1.2.

Історична доля півдня України

Авторитетна думка

Вирішальну роль у формуванні українського

етносу відіграли міграційні

процеси

II- VII

cm.

Під час Великого переселення народів у горнилі

історії було переплавлено та інтегровано

чимало етнічних утворень, які лягли в основу

багатьох сучасних народів. Українці не виняток

у цьому процесі.

О. Бойко

•

Кочовики

Південь України - це неосяжний від-

критий степ, який приваблював войовничі

кочові племена Євразії. Завдяки цій гео-

графічній обставині південна Україна стала

центром життя кочових народів,

які

хвилями

змінювали

один

одного

кін.

тис.

до

н.е. і

до

XIII

ст. н.е.: кіммерійці, скіфи,

сармати,

готи, гуни, авари, болгари, хозари, печеніги,

половці,

мокголо-татари.

Переселення цих народів відбувалося зі

сходу, крім готів. Вони прийшли з берегів

Балтійського моря.

Поруч із скотарством, яке становило

основу господарства, кочовики займалися

землеробством, ремеслами. Вони володіли

воєнним мистецтвом, вели

постійні

війни,

тримали в покорі сусідні народи.

Історія України

Кіммерійці

Першими з найдавніших жителів Північ-

ного Причорномор'я, чия назва зафіксована в

писемних джерелах і дійшла до наших днів,

були кіммерійці (IX-VII ст. ст. до Н.

X.).

Найдавніша згадка про кіммерійців міститься

в "Одіссеї" Гомера, найдокладніше розповів про

них давньогрецький історик Геродот.

Усі писемні згадки про кіммерійців

пов'язані з

їхніми

воєнними походами. Ці

войовничі племена доходили до країн Перед-

ньої та Малої Азії. Військо кіммерійців скла-

далося з рухливих загонів вершників,

озброєних сталевими й залізними мечами та

кинджалами, луками, бойовими молотами та

булавами. Таку зброю кіммерійці мали за-

вдяки вмінню виробляти залізо. Вони були пер-

шими на сучасних українських землях, хто

навчився виробляти цей метал. Займалися

переважно кочовим скотарством, але знали й

рільництво. Найбільшим багатством у кімме-

рійців вважалися коні, адже конярство давало

левову частку продуктів харчування, коней

використовували і як засіб пересування.

Зображення кіммерійців

Кіммерійці об'єднувалися у племена, а

племена складали союзи на чолі з царями-

вождями. Кіммерійським царям належала

вся повнота влади в державі, яка була рабо-

власницькою. Кіммерія розпалася внаслідок

навали скіфських племен, які витіснили

частину кіммерійців за межі Причорно-

мор'я, а ті, що залишилися, асимілювалися

загарбниками.

Територія, що її заселяли кіммерійці та скіфи

Скіфи

VII

ст. до н.е. в українських степах з'я-

вилися іраномовні племена скіфів. Скіфи

переважали кіммерійців чисельністю,

військовою вправністю, більшою організова-

ністю та єдністю.

Геродот, розповідаючи про скіфів, виділяв

серед них царських

скіфів,

скіфів-кочівників,

скіфів-орачів

та скіфів-землеробів. Царські

скіфи жили на берегах Азовського моря та у

степовому Криму. Скіфи-кочовики мешкали

у степах Подніпров'я. Скіфи-землероби

оселилися у лісостеповій зоні, скіфи-орачі

між Дніпром і Дністром. Власне скіфами були

племена царських скіфів і скіфів-кочовиків.

Вони панували над усіма іншими скіфськими

племенами.

Основним заняттям кочових скіфів було

скотарство. Воно давало все необхідне для

життя: коней, м'ясо, молоко. Скіфам доводи-

лося весь час пересуватися степом у пошуках

пасовиськ. Лісостепові племена займалися

орним землеробством - сіяли пшеницю,

ячмінь, жито. Окрім того, розводили

свійських

тварин і вирощували сади. Свої поселення роз-

ташовували на високих, зручних для оборони

пагорбах. Городища оточували високими

земляними валами й глибокими ровами. Серед

ремесел були поширені ковальське,

бронзо-

ливарне, гончарство, ткацтво. Скіфи жваво

торгували з грецькими містами Північного

Причорномор'я.

Скіфи постійно воювали, втручаючись у

боротьбу між державами Передньої Азії.

Найбільш відома

їхня

війна з перським царем

Стародавня Історія України (1 млн. pp. до н.е. - IX ст. н.е.)

Дарієм,

яка уславила скіфів як непереможних

воїнів. Ударну силу скіфського війська ста-

новила кіннота. Кожний дорослий скіф був

кінним воїном. Зброя скіфа-воїна складалася з

лука зі стрілами, залізного меча, списа, бойової

сокири, дротиків. Голову захищав бронзовий

шолом, тіло - панцир і округлий щит. Скіфські

воїни відзначалися жорстокістю до ворогів.

За звичаєм, вони пили кров першого вбитого

ними ворожого вояка з чаші, зробленої з

черепа нещасливця.

Знатний скіф

Наприкінці VI ст. до н.е. у скіфів сфор-

мувалася держава, яка досягла найвищого під-

несення в IV ст. до н.

є.

Розквіт Скіфії пов'язаний

з ім'ям царя Атея. Влада Атея поширювалася

на величезні території від Дунаю до Дону. Цей

цар карбував власну монету. Міць Скіфії по-

хитнулася після поразки від македонського

царя

Філіппа

II.

На межі IV-III ст. до н.е. почався занепад

Скіфської держави, а наприкінці III ст. до н.

є.

під натиском сарматів вона змістилась в степи

Кримського півострова. Частина скіфів піз-

ніше асимілювалася серед інших народів.

Сармати

УIII

ст. до н.

є.

в землі Північного Причорно-

мор'я з поволзько-приуральських степів при-

йшли сармати. Вже у

ІІ-І

ст. до н.е. вони пов-

ністю займали степи між Доном і Дніпром, а

іноді

їхні

поселення сягали навіть Південного

Бугу й Дунаю. Назва "сармати" походить від

іранського слова - "саоро-мант", що означає

"оперезаний мечем". За легендою, записаною

Геродотом, сармати походили від шлюбів скі-

фів з амазонками - безстрашними жінками-во-

їнами.

Сарматські жінки вміли

їздити

верхи,

не гірше за чоловіків, володіли зброєю й разом

з ними ходили в походи. У військовій справі

сармати відрізнялися від скіфів ще більшою

жорстокістю і непохитністю.

Коли

еони

з 'являються кінними загонами, ніякий

інший стрій

їм

не може чинити опору.

Тацит

Основним заняттям сарматів було кочове

скотарство. Вони розводили велику рогату

худобу, овець, коней. Окрім того, полювали

на степових звірів і птахів, ловили рибу, за-

ймалися ремеслами.

Наприкінці 1 ст. н.

є.

утворився великий

союз племен, очолюваний сарматським

племенем аланів. Кінець аланському

пануванню в південноукраїнських землях

поклали в III ст. германські племена готів, а в

другій половині IV ст. - гуни.

Готи

УIII

ст. своє панування в Північному При-

чорномор'ї встановили германські племена

готів, створивши тут Готську державу - Ге-

тику. Столицею держави готів було так зване

"Дніпрове місто", яке знаходилося поблизу

одного з порогів Дніпра (неподалік від

нинішнього с. Башмачка Запорізької області).

Закріпившись у Північному Причорномор'ї,

готи почали здійснювати свою військову

експансію на Балкани і Малу Азію.

Найбільшої могутності й сили політичне

об'єднання готів досягло в середині IV ст. н.

є.

за правління короля

Германаріха

(332-375 pp.).

Під кінець правління Германаріха почалася

невдала для готів війна з племенами антів.

Після смерті готського короля воєнну супе-

речку з антами продовжив його спадкоємець

Історія

України

Вінітарій.

Саме він у 375 р. підступно вбив

антського князя Божа з синами та 70 ста-

рійшинами. Але вже наступного року готи

були розгромлені кочовими племенами гунів,

які підтримали антів у

їх

боротьбі проти

готської держави. Після цієї нищівної

поразки Гетика як держава швидко занепала.

Більша частина її населення перейшла в над-

дунайські землі, менша - залишилася на тери-

торії Кримського півострова.

Гуни

Після перемоги над готами гуни невдовзі

захопили величезні території від Дону до

Дунаю. Вони зруйнували грецькі колонії в

Причорномор'ї, підкорили племена готів,

аланів, слов'ян. За

правління

ттіли

(сер.

Уст.)

держава гунів контролювала величезні про-

стори від Рейну

до

Волги.

тільки

після

поразки в Каталаунській битві (451 р.) гуни

нарешті були зупинені. Каталаунська по-

разка підірвала могутність гунської імперії.

Після смерті у 453 р. царя Аттіли його

держава розпалася, а гуни поступово роз-

порошилися серед місцевих народів.

Одягаються

еони є

полотняні сорочки або шкури,

харчуються сирим м 'ясом та корінням

Амміан Марцилін

На зміну гунам прийшли нові хвилі тюрк-

ських кочових племен, що, перетинаючи При-

чорномор'я, рвалися за Дунай, до багатих

європейських країн.

Авари та болгари

ст. у Північному Причорномор'ї з'я-

вилися орди аварів. Вони напали на антів,

спустошили

їхні

землі. Боротьба виявилася ду-

же виснажливою, і антський племінний союз

розпався (602 p.).

Ще одну загрозу для слов'ян у цей час

становили напади булгар (болгар). Частина

булгар осіла на Камі та Волзі, створивши тут

державне утворення (Волзьку Болгарію), а

інша, пройшовши через територію сучасної

України, осіла у східній частині Балканського

півострова, заснувавши міцну державу -

Дунайську Болгарію. До її складу ввійшли

землі південних слов'ян, культура яких пере-

вищувала культуру переможців.

Хозари

Хозари прийшли з Азії й заснували велику

державу - каганат, яка найбільшої могутності

досягла в

VIII

ст. Хозари були войовничим

народом, що підкорив багато племен: аланів,

радимичів, в'ятичів, полян, сіверян. Формою

залежності підкорених племен була сплата

данини. Столицею Хозарського каганату було

м.

Ітіль

на нижній Волзі.

Печеніги

Наприкінці IX ст. у південноукраїнських

степах з'явились нові кочівники - печеніги,

основним заняттям яких, крім скотарства,

були грабіжницькі набіги на сусідні племена

і країни. Впродовж

915-1036

pp.

Русь воювала

з ними

разів, не рахуючи дрібних сутичок.

972 р. хан Куря біля Дніпрових порогів

розбив загін Святослава і зробив з княжого

черепа чашу для пиття.

У 1036 р. дружина Ярослава Мудрого роз-

громила під стінами Києва печенізьку орду й

відкинула її у безкраї степи.

Половці

Вийшовши у IX ст. з теренів сучасної

Киргизії та Казахстану, половці витіснили

печенігів - спочатку з Приаралля, а в першій

половині XI ст.

і з Причорномор'я. Перший

удар половців на Русь припадає на 60-ті

pp.

XI ст. До початку XIII ст. половці здійснили

46 великих походів на Русь.

У різні часи Русь не лише воювала з кочів-

никами, а й мала з ними мирні відносини і

навіть торгувала. Коли з 60-х

pp.

XI ст. по-

ловці почали тіснити печенігів, то частина з

них відійшла за Дунай. З дозволу київського

князя вони зайняли малозаселені землі Поросся

та Південної Переяславщини. Русичі називали

ці тюркські племена за кольором

їхніх

шапок

чорними клобуками.

Літописи зберегли відомості про півтора

десятка русько-половецьких шлюбних

союзів.

На половчанках, наприклад, були одружені Олег

Святославич(онук

Ярослава Мудрого, засновник

династії Ольговичів), Ізяслав Давидович, Всеволод

Ольгович, Юрій Володимирович (Долгорукий); у

Всеволода і Святослава Ольговича половчанкою

була мати; у Ігоря і Всеволода Святославича -

і мати, і бабка (по батькові).

Стародавня Історія України (1 млн. pp. до н.е. - IX ст. н.е.)

У наведеній нижче таблиці подається стисла інформація про час мешкання кочових

народів у південноукраїнських степах та про

їх

державні утворення.

Мовна

група

Назва

народу

Кіммерійці

Скіфи

Сармати

(роксолани,

алани)

Готи

Гуни

Авари

Болгари

Хозари

Печеніги

Половці

Монголо-

татари

Час мешкання

на півдні України

IX-VII

ст.

до

н.е.

VII-Ш

ст.

до

н.е.

Піст,

до

н.е.

III

ст.

н.е.

III-IVcT.H.e.

IV-Vcr.

VI-VII ст.

VII

ст.

VII-Хст.

Х-ХІст.

ХІ-ХШ

ст.

з 20-х

pp.

ХІД ст.

Державні

утворення

Кіммерія - це перше державне утворення

на території України.

Державне об'єднання Скіфія найвищої

могутності досягло у кінці V ст. до н.е. за

правління царя Атея

Державне об'єднання Сарматія

Державне об'єднання Гетика. Найвищої

могутності досягло за правління Герма-

наріха (332-375

pp.)

Державне об'єднання гунів. За правління

Атілли (сер. V ст.) володіння гунів про-

стягнулися від Рейну

до

Волги.

Аварський каганат

Велика Болгарія. У

VII

ст. частина болгарських

племен на чолі з Аспарухом переселилася на

Дунай, заснувавши Дунайську Болгарію.

Назва "болгари" згодом стала самоназвою

місцевого південнослов'янського населення

Хозарський каганат.

Розгромлений київським князем Святославом

Печеніги.

Розгромлені київським князем Ярославом

Мудрим

Половці.

Розгромлені монголо-татарами

Упродовж

1236-1240

років

монголо-татари

за-

воювали князівства Русі. Утворена нимидер-

жава Золота Орда простягнулася

від

Іртишав

Сибіру до нижньої течії Дунаю;

ст. вона

розпалася на окремі улуси - Кримське, Казан-

ське, Астраханське, Ногайське ханства. Крим-

ське ханство проіснувало з 1449 р. до

1783

p.,

ставши важливим фактором украшськоїісторії.

Історія України

•

Кочові народи залишили помітний слід в історії України. Протягом століть вони

впливали на розвиток українських земель, на формування матеріальної і духовної

культури населення країни. Державні утворення кіммерійців, скіфів, сарматів, готів

існували ще до IV ст. н.е.

• Антична колонізація

Північного Причорномор'я

(VII

ст.

до

н.е. -VCT. н.е.)

З VII ст. до н.е. в Північному Причорно-

мор'ї вихідцями із Греції були засновані

міста-держави: Ольвія (гирло Південного

Бугу), Тіра (біля гирла Дністра), Феодосія,

Херсонес (на місці нинішнього Сева-

стополя),

Пантікапей

(на місці сучасної

Керчі) та інші.

Засновані спочатку містами малоазійського

узбережжя, ці поселення невдовзі стали неза-

лежними державами (VII-I ст. до н.е.), а пізніше

(І ст. до н.е. - III ст н.е.) опинились під про-

текторатом Риму. Найбільшого розквіту

держави досягли у VI-IV ст. до н.е. Провідну

роль серед них відігравали Ольвія, Херсонес,

Боспорське царство.

Головні причини заснування греками

колоній - дефіцит землі і хліба, пере-

населеність грецьких

міст,

воєнно-політичні

конфлікти. Лідерство у заснуванні колоній

належало малоазійському місту Мілету,

"родоначальнику" понад 90 міст у басейні

Чорного моря. Саме з малоазійських грецьких

міст, які терпіли від постійних нападів персів

і лідійців, рухався основний потік грецьких

колоністів.

За формою правління міста-держави були

республіками: демократичними (де вирі-

шальну роль у політичному житті відігравав

демос) або аристократичними (де влада фак-

тично належала рабовласницькій аристо-

кратії). Типовими демократичними полісами

були Ольвія та Херсонес. Як свідчать джерела,

демократизації суспільного життя міст

передувала гостра внутрішня соціальна бо-

ротьба. Так, переломним моментом в історії

Ольвії можна вважати осаду міста полко-

водцем

Зопіріоном

331

р. до н.е. У цей період

у місті спалахнула гостра соціальна боротьба:

було звільнено рабів, наділено громадян-

ськими правами іноземців, пом'якшено бор-

гові зобов'язання, збільшено повноваження

народних зборів. Соціальні реформи за-

спокоїли населення, в результаті Ольвія змогла

дати відсіч Зопіріону.

Єдина монархія - Боспорське царство

виникла у V ст. до н.е. в результаті об'єднання

більш як 20 міст на чолі з Пантікапеєм.

Причому спочатку держава представляла со-

бою союз грецьких міст, кожне із яких мало

елементи самоврядування. Але поступово вона

трансформувалася в монархію. До Боспор-

ського царства входили Керченський

та

Таман-

ський півострови, Кубань. Поряд з греками

тут жили скіфи, таври (у Криму), меотські

племена ( у Приазов'ї та на Кубані). У період

свого розквіту

(IV-III

ст. до н.е.) Боспор

вдався до спроби поширити свою владу на

все узбережжя Чорного моря. Правлячими

династіями були

Архетшктиди

( 480-438

pp.

до н.е.) та

Спартокіди,

що стояли при владі

до 107 р. до н.е., коли під час повстання рабів

та вільного населення під проводом скіфа

Савмака було вбито царя

Перісада

V. По-

встання виявилося згубним для

Боспорської

держави: спочатку вона ввійшла до складу

Понтійського царства, згодом підпала під

владу Риму, а у 70-х роках

ст. н.е. остаточно

розпалася під ударами гунів.

Господарство античних

міст-держав

було

засноване на жорстокій експлуатації рабів.

Економіка була багатогалузевою:

Торгівля велася у двох напрямках -

Гре-

цією і з північними сусідами (скіфами та

сарматами). У Грецію вивозили хліб, худо-

бу, шкіру, пушнину, рабів. Сусідам прода-

вали вино, зброю, тканини, вироби мистец-

тва та ін.

О Ремесло досягло високого рівня розвитку і

славилося виробництвом металевих,

керамічних, ювелірних виробів, ткацтвом.

® Землеробство: вирощували пшеницю,

ячмінь, просо, виноград, яблука, груші

т.п.

Скотарство і рибальство.

2О