Світлична В.В. Історія України

Подождите немного. Документ загружается.

7. Україна в міжвоєнний період

(1921-1939

pp.)

4. Нова економічна політика:

а) забезпечила швидку відбудову зруйнованого війною господарства;

б) лише частково на основі товарно-грошових відносин забезпечила зв 'язок між про-

мисловістю і дрібнотоварним сільським господарством;

в) не мала істотних результатів у відбудові господарства.

• Україна і утворення СРСР

Під час громадянської війни на території

колишньої Російської імперії утворилося

шість радянських республік - Російська

Федерація, Україна, Білорусія, Азербай-

джан, Вірменія, Грузія та дві народні ре-

спубліки - Бухарська і Хорезмська. Респуб-

ліки формально вважалися незалежними,

але фактично ніякого суверенітету вони не

мали і управлялися єдиним центром - ЦК

РКП(б). Залежність республік від москов-

ського центру прикривалася системою дво-

сторонніх та багатосторонніх угод, яка от-

римала назву "договірної федерації".

Підходи до об'єднання республік

Після громадянської війни постало пи-

тання про остаточне врегулювання відно-

син між республіками. Для цього була утво-

рена спеціальна комісія на чолі з наркомом

національностей

Иосифом

Сталіним.

(У

квіт-

ні 1922 р. Сталін зайняв посаду генерально-

го секретаря

ЦК

РКП(б)). Комісія розробила

так званий "план

автономізації",

який перед-

бачав включення республік на правах авто-

номій до складу Російської федерації.

Грузин за походженням, Сталін був,

проте, відвертим централістом і

ворогом усього національного.

В Україні з критикою цього плану актив-

но виступили голова уряду Християн Ра-

ковський та нарком внутрішніх справ Ми-

кола Скрипник. На відміну від них, перший

секретар ЦК КП(б)У Дмитро

Мануїльсь-

кий підтримав Сталіна. Протистояння зі

Сталіним дорого коштувало Х.Раковсько-

му: у 1923 р. його було замінено на посаді

голови уряду УСРР Власом Чубарем, а у

1936

р. - репресовано.

В.Ленін відкинув сталінський план, на-

звавши його шовіністичним, і розробив

власний план, за яким усі республіки, вклю-

чаючи Російську федерацію, на рівних пра-

вах входили до складу Союзу Радянських

Соціалістичних Республік, зберігаючи за

собою право вільного виходу. Таким чи-

ном,

утворювалася нова федеративна дер-

жава, у якій поряд з республіканськими

передбачалося формування союзних

органів влади.

Утворення СРСР

На основі ленінського плану І з'їзд рад

СРСР ЗО грудня 1922 р. прийняв рішення

про утворення СРСР. До його складу

ввійшли Російська Федерація, Українсь-

ка РСР, Білоруська РСР, Закавказька Фе-

дерація (Грузія, Вірменія, Азербайджан).

У документах, покладених в основу СРСР

(Декларація і Договір), права центру пре-

валювали над правами республік. Так, із

29 пунктів Союзного договору лише

один

стосувався прав республік. Формально

кожна республіка мала право виходу із

СРСР, але механізму такого виходу не

було розроблено.

Юридичне оформлення СРСР остаточно

завершилося в

1924

p., коли була прийнята

Конституція СРСР.

Конституція СРСР позбавила союзні ре-

спубліки права на зовнішню політику і тор-

гівлю, прийняття власних рішень щодо

розвитку транспорту, зв'язку, оборонної

промисловості. Повноваження республік

обмежувалися сільським господарством,

внутрішніми справами, охороною здоро-

в'я, соціальним забезпеченням. Але і ці по-

вноваження зводилися нанівець керівниц-

твом РКП(б), яке визначало внутрішню і

зовнішню політику в цілому і кожної ре-

спубліки зокрема.

'\7'\

Історія України

IX Всеукраїнський з

"ізд

рад (травень

1925 р.) затвердив зміни в Конституції

УСРР, законодавчо закріпивши входження

республіки до складу СРСР.

Оцінка утворення СРСР та

входження до його складу України

Формально СРСР був

федерацією,

але

фактично - унітарною, централізованою

державою, імперією нового типу. Україна

втратила рештки державного сувереніте-

ту і незабаром, як і інші союзні республі-

ки, перетворилася на адміністративну оди-

ницю Радянського Союзу.

Проте певні ознаки державності - тери-

торіальна цілісність, власний адміністра-

тивний і державний апарат збереглися, од-

нак це не змінювало її статусу як частини

єдиної держави.

З'ясуємо, чому

так сталося? Чому Укра-

їна, яка за радянською конституцією

1919р.

вважалося суверенною державою, втрати-

ла державний суверенітет?

Утворення СРСР було обумовлене

дією

як об'єктивних, так і суб'єктивних факто-

рів:

•Ь

територіальні межі республік, які

увійшли до Радянського Союзу, були

об 'єднані в межах колишньої Російської ім-

перії. Між ними існували історично уста-

лені тісні економічні зв 'язки, і як наслідок,

певна спеціалізація економічних районів та

розподіл праці;

•Ь

у роки громадянської війни 1917-

1920

pp.

між радянськими республіками

склався

военно-політичний

союз,

пізніше,

у 1921-1922 pp., воєнно-господарський та

дипломатичний союзи. Виникла так звана

"договірна

федерація"радянських

держав,

де функції загальнофедеративних органів

влади виконували органи влади Радянської

Росії;

•>

головною

причиною утворення

СРСР стало посилення впливу у всіх респуб-

ліках єдиної, жорстко централізованої біль-

шовицької партії, керівництво якої взяло

172

курс

па

негайне об'єднання республік в

єдину державу

здійснило це об'єднання за

власним сценарієм.

• Політика українізації

Суть українізації

Українізація - це політика в національ-

но-культурній сфері, яка здійснювалася

радянським керівництвом в Україні у 20-і

pp.

Українізація передбачала задоволення

певних національних вимог українського

народу:

висування українців па керівні посади;

впровадження української

мови

державні та культурні установи, пресу,

навчальні заклади;

>•

розвиток національної за формою й

радянської за змістом культури;

>•

створення відповідних умов для куль-

турного розвитку національних меншин,

які проживали в Україні.

Більшовики змушені були піти на прове-

дення цієї

політики,

оскільки перебували

під впливом національно-визвольної бо-

ротьби українців 1917-1921

pp.і

прагнули

забезпечити собі підтримку усього насе-

лення України.

Українізація здійснювалася в певних,

дозволених центром рамках.

Рушійною силою у справі українізації

став Наркомат освіти України, яким у

20-і

pp.

керували прибічники національ-

ного відродження Г.Гринько, О.Шумський,

М.Скрипник.

Наслідки українізації

20-і

pp.

стали періодом подальшого на-

ціонального відродження.

• У 1930 р. чисельність шкіл з україн-

ською мовою навчання становила 85%, на

українську мову було переведено

75%

діло-

водства державних установ, українською

мовою видавалося 90% газет і більше по-

ловини книжок і журналів. Кількість укра-

їнців серед службовців держапарату зросла

з 35 до 54%.

7. Україна в міжвоєнний період

(1921-1939

pp.)

• Українізація сприяла залученню до ра-

дянського культурного будівництва укра-

їнської інтелігенції. З еміграції поверну-

лися деякі відомі діячі, зокрема М.С.Гру-

шевський.

• Відбувався бурхливий розвиток україн-

ської культури: в республіці видавалося

понад 20 літературно-художніх альманахів

і збірників, 55 журналів, виникли багато-

чисельні літературно-художні об'єднання,

працювало 45 професійних театрів і т.д.

Література і мистецтво

досягай

значних

успіхів завдяки таким діячам, як М. Хвильо-

вий,

М.Зеров,

Г.Косинка,

М.Рильський,

В. Яловий, В. Сосюра, Л. Курбас, О.Довжен-

ко, Г.Верьовка і багатьом іншим.

Лесь Курбас Олександр Довженко

Причини згортання українізації

Українізація почала виходити за дозво-

лені центром рамки:

•

вона охопила все суспільно-культурне

життя республіки;

•

зростав прошарок української інтелі-

генції, якій режим Сталіна не довіряв і

бачив у ній ідейного конкурента партії;

•

українізація сприяла зростанню націо-

нальної свідомості українців, стимулюва-

ла націонал-комуністичні настрої. При-

бічники національного комунізму вважали,

що не можна нав язувати усім народам ро-

сійський шлях до комунізму, що кожен на-

род, в т.ч. і український, повинен йти до

комунізму своїм шляхом, пристосовуючи

його до специфічних національних умов.

Основними ідеологами українського націо-

нального комунізму були письменник М.Хви-

льовий, нарком освіти з 1924 по 1926

pp.

О.Шумський, економіст М.Волобуєв.

Микола Хвильовий звертався до україн-

ських письменників із закликом

виявити

національну свідомість, самобутність, не

копіювати культурні надбання інших на-

родів, зокрема російського.

Пристрасний заклик до українців

йти власним шляхом був висловлений

у знаменитому його гаслі

"Геть від Москви".

Олександр Шумський доводив не-

обхідність прискорення темпів українізації,

наполягав на відкликанні з України гене-

рального секретаря ЦК КП(б)У Л.Кагано-

вича, який гальмував процес українізації.

Михайло Волобуєв переконував, що еко-

номіка України повинна становити єдиний

народногосподарський комплекс, який

може інтегруватися у світову економіку без

посередництва Росії.

"Хвильовизм", "шумськізм" і "волобуєв-

щина" були оголошені проявом "буржуаз-

ного націоналізму", небезпечним "націона-

лістичним ухилом".

З кін. 20-х

pp.

політика українізації посту-

пово згортається. У

1933

р. Сталін назвав

місцевий націоналізм основною загрозою

для єдності Радянського Союзу. Це озна-

чало кінець українізації. Радянська влада

повертається до русифікаторської політи-

ки, активних учасників українізації було

репресовано.

Виконайте вправу № 22

Назвіть представників керівництва України, які виступили проти сталінського "пла-

ну

автономізації

173

Історія України

2. Коли остаточно завершилося юридичне оформлення СРСР?

1920, 1922,

1924.

3. Поміркуйте над запитанням і вислови

і.

свою точку зору: чи була альтернатива

утворенню СРСР? Чи могла УРСР існувати самостійно?

4. Яке твердження є, на вашу думку, найбільш повним і вірним?

Політика українізації передбачала:

а) Утвердження української мови як державної. Підготовку і висунення на керівні

посади осіб української національності. Запровадження навчання в культурно-освітніх

закладах, видання книжок, газет і журналів українською мовою;

б) Добровільне вивчення в школах російської мови. Запровадження навчання в куль-

турно-освітніх закладах, видання книжок, газет і журналів українською мовою. Підго-

товка і висунення на керівні посади осіб української національності, перехід до діловод-

ства українською мовою;

в) Запровадження навчання в культурно-освітніх закладах, видання книжок, газет і

журналів українською мовою. Підготовка і висунення на керівні посади осіб української

національності. Створення умов для рівноправного культурного розвитку національ-

них меншин.

• Індустріалізація України

У грудні 1925

р.

XIV з'їзд РКП(б) прого-

лосив курс на індустріалізацію: передбача-

лося прискорення промислового росту Ра-

дянського Союзу і досягнення ним у короткі

строки рівня розвитку економічно розвину-

тих країн світу. Сталін заявив, що "ми від-

стали від передових країн на

50-100

років.

Ми повинні пробігти цю відстань за

ро-

ків. Або ми зробимо це, або нас зімнуть".

Індустріалізацію передбачалося здійснюва-

ти плановими методами (п'ятирічками).

Причини індустріалізації

Курс на індустріалізацію був об'єктив-

но необхідний, оскільки СРСР залишався

економічно відсталим і знаходився у воро-

жому зовнішньому оточенні.

Труднощі індустріалізації

• Радянський Союз міг розраховува-

ти лише на внутрішні джерела фінансу-

вання індустріалізації;

Ш не вистачало кваліфікованих кадро-

вих робітників та інженерів, хоч Україна

в цьому плані була в більш вигідному ста-

новищі;

•

низький рівень економічної освіти

радянського керівництва, відсутність

досвіду здійснення планової індустріалі-

зації.

Промислова гонка

Шляхи і методи індустріалізації були

обрані невірно, вони суперечили об'єктив-

ним економічним законам.

Якщо до 1929 р. індустріалізація

здійснювалася прискореними темпами, то

1929

р. - форсованими, надшвидкими. На

1929 р. було заплановано 32% приросту

промислової продукції, на 1930 і 1931

pp.

—

по 45%, на 1932 - 36%! Радянське керів-

ництво хотіло одночасно подолати еконо-

мічну відсталість і побудувати соціалізм за

декілька років. Сталін назвав

1929

р. роком

"великого перелому" і "стрибка в соціа-

лізм".

Ці плани були явно нереальними і еконо-

мічно необгрунтованими. Вони стали на-

слідком волюнтаризму, політичного свавіл-

ля, нерозуміння радянським керівництвом

економічної

ситуації.

Заплановані показ-

ники не були досягнуті. Щорічний приріст

174

Україна

в міжвоєнний період (1921-1939

pp.)

промислового виробництва в ці роки в се-

редньому складав

15,7%,

а в

1933

р. скоро-

тився до 5%.

•

Індустріалізація передбачала не про-

порційний розвиток економіки, а макси-

мальне нарощування важкої промисло-

вості за рахунок легкої та харчової, сіль-

ського господарства.

•

Індустріалізація здійснювалася екстен-

сивним шляхом: не за рахунок новітньої

техніки і технологій, а за рахунок будів-

ництва великої кількості підприємств,

збільшення кількості працюючих. Основним

джерелом підвищення продуктивності

праці повинен був стати ентузіазм народу.

Щоб його стимулювати, використовува-

лись різні методи, серед яких - організація з

1929 р. масового соціалістичного змагання,

яке охопило майже всіх працюючих.

*•

У ході форсованої індустріалізації

радянське керівництво мало намір здійсни-

ти тотальне одержавлення економіки,

оскільки згідно з комуністичною доктриною

радянська влада могла базуватися лише на

державній власності. Почалося згортан-

ня непу, ліквідація багатоукладності еко-

номіки, тоді як індустріалізацію треба

було здійснювати методами впроваджен-

ня ринкових відносин в економіку.

Запуск металургійного комбінату, Катеринослав

Наслідки індустіалізацї

Політика прискореної індустріалізації

призвела до важких соціально-економічних

і політичних наслідків:

нок сільського господарства призвело до

посилення тиску на селян: збільшився прод-

податок, заборонялася вільна торгівля (над-

лишки продукції селяни повинні були зда-

вати за державними розцінками).

вила перехід до насильницької колективі-

зації, результаом якої мало стати забезпе-

чення країни дешевими продуктами хар-

чування, а промисловості - дешевою си-

ровиною.

мисловості спричинив посилення диспро-

порцій між: промисловістю і сільським

господарством, між: важкою і легкою про-

мисловістю. Величезні кошти витрачалися

на розвиток важкої індустрії, яка сама по

собі не була орієнтована на задоволення

потреб населення і успіх якої мало по-

значився на стані легкої і харчової промис-

ловості. Відбулося падіння життєвого

рівня народу.

но-адміністративної економіки.

Моно-

полізм державної власності, відсутність

конкуренції і матеріальної зацікавленості

призвели до уповільнення темпів розвитку

господарств. Плани довоєнних п'ятирічок

виконані не були, хоч за офіційною

інформацією вони навіть перевикону-

валися. Керівництво прагнуло створити

видимість безперервних успіхів.

ток масових репресій. У катастрофічних

провалах здійснення планів, в аваріях, що

почастішали, почали звинувачувати "во-

рогів народу", "шкідників", з вини яких

нібито і траплялися "зриви" і "прориви".

Першою політичною справою став так зва-

шшШахтинський процес 1928р. над інженер-

175

Історія

України

фабрик, шахт, електростанцій. Серед них -

сім промислових гігантів: Дніпрогес, Харків-

ський тракторний завод, Краматорський

машинобудівний і Дніпровський (Запоріж-

жя) алюмінієвий заводи, "Азовсталь", "За-

поріжсталь ", "Криворіжсталь ".

Звичайно, це були результати історич-

ного значення. Але українському народу

довелося заплатити за них занадто висо-

ку ціну. Подібну ціну за створення сучас-

ної економіки ніхто в світі не платив.

До того ж, промисловість України збе-

рігала свою загальну спрямованість на

видобуток сировини і її первинну оброб-

ку, що прив'язувало Україну до індустрі-

ального комплексу СРСР.

Виконайте вправу №23

1. Чому віддавалися головні пріоритети в ході індустріалізації (підкреслити):

1) Важкій чи легкій промисловості?

2) Промисловості чи сільському господарству?

3) Горизонтальним чи вертикальним структурам управління?

4) Усуспільненій чи індивідуальній праці?

5) Економічному прискоренню чи підвищенню життєвого рівня?

Професійній компетентності чи соціальним критеріям у кадровій політиці;

2. Чим були зумовлені методи форсованої індустріалізації?

3. Назвіть 5-7 найважливіших новобудов промисловості

України

в роки перших п'яти-

ними кадрами шахт Донецького басейну.

Поряд з цим, індустріалізація мала і

значні позитивні досягнення:

•>

Україна із аграрної країни перетво-

рилася в індустріально-аграрну;

•••

у 1940 р. рівень промислового потен-

ціалу у порівнянні з рівнем

1913р.

збільшився

сім

разів;

•Ь

за обсягом виробництва важкої про-

мисловості Україна випереджала ряд роз-

винутих західноєвропейських країн. Вона

посічи друге місце в Європі по виробницт-

ву машин (після Англії) і виплавці чавуну

(після Німеччини);

за три довоєнні п 'ятирічки в Україні

з 'явилися сотні великих і середніх заводів,

річок.

4. Яка ціна, сплачена народом України за сталінський "стрибок у соціалізм"?

»?

• Колективізація українського

села

Курс на колективізацію був проголоше-

ний XV з'їздом ВКП(б) у 1927 p., а з 1929 р.

почалося її насильницьке форсоване здій-

снення.

Причини колективізації

Згідно з більшовицькою доктриною,

шлях до соціалізму був пов'язаний з пере-

ходом селянства до колективного вироб-

ництва. Форсована колективізація, як і

форсована індустріалізація, здійснювала-

ся в рамках єдиної політики "соціалістич-

ного штурму".

Беручи курс на колективізацію, сталін-

ське керівництво прагнуло:

• завдяки колгоспам повністю підпоряд-

кувати сільське господарство державі;

• забезпечити населення країни дешевими

продуктами харчування і сировиною, от-

римати кошти для індустріалізації;

• ліквідувати дрібнотоварний селянсь-

кий уклад, який, на думку більшовиків, був

джерелом капіталізму на селі.

Постановою

ЦК

ВКП(б)

від 5 січня

1930

р.

було чітко визначено темпи колективізації

для різних зон Радянського Союзу. В Україні

колективізацію планувалося завершити в

основному (тобто об'єднати в колгоспи 70%

Історія України

Наслідки колективізації

Ч>

Сільське господарство стало колгосп-

ним. На кінець 1932 р. в Україні було

колективізовано близько 70% селянських

господарств. На кінець 1937 р. - 96%.

На

селі було утверджено командну еко-

номіку при повному підпорядкуванні

колгоспів державній владі. Колгоспи

були поставлені в такі умови, які різко

обмежували

їх

господарську само-

стійність і підприємливість, культи-

вували зрівнялівку, безгосподарність,

позбавляли економічних стимулів

розвитку. Суцільна форсована колек-

тивізація призвела до тривалої дезорга-

нізації і деградації аграрного сектора.

'Ъ

Ліквідовано так зване куркульство як

клас не тільки економічно, а і фізично.

Ч>

Страшним наслідком колективізації

став голодомор 1932-1933

pp.

^ Завдяки колективізації було отримано

засоби для задоволення потреб індустрі-

алізації, забезпечено індустріальний

стрибок.

Наприкінці 30-х років сільське господар-

ство стало виходити на рівень продуктивності,

що існував на початку суцільної колективі-

зації, колгоспи

почали

виходити із кризи.

Держава зробила чимало, щоб зміцнити

колгоспний лад. Відбулося зменшення по-

даткового тиску на колгоспи, селянам зали-

шалася вся продукція, вироблена понад

план державних поставок. Зміцнювалася

матеріально-технічна база села. В середньо-

му за рік в Україні ставало до ладу 73 ма-

шинно-тракторних станції (МТС).

МТС

об-

слуговували майже всі колгоспи. (З іншого

боку, створюючи розгалужену систему

МТС, держава забезпечувала собі контроль

над діяльністю колгоспів). З метою подолан-

ня безгосподарності, стимулювання праці

селян, у колгоспах створювалися постійні

бригади і ланки, за якими закріплювалися

засоби виробництва, худоба, земельні ділян-

ки. Запроваджувалася прогресивно-відряд-

на оплата праці, преміювання натурою.

Поліпшувалися побутові умови на селі.

* Однак ефективність господарювання

залишалася низькою. Командно-бюрок-

ратична система управління сільським

господарством фактично стала гальмом

його розвитку.

Виконайте вправу

№

1. В якому році проголошено курс на колективізацію?

1925, 1927, 1929, 1930, 1932.

2. В якому році розпочалася насильницька суцільна

колективізація

українського села?

1927, 1928, 1929, 1930, 1932.

3. У чому полягала суть кризових явиш у сільськогосподарському виробництві, по-

в'язаних з насильницькою колективізацією?

4. Прочитайте обидва тексти і дайте відповідь на запитання:

•>

"Цією весною помирали цілими сім 'ями, нікому було рити могили. Були випадки,

коли батьки

їли

своїх дітей... "-згадував свідок подій в Харківській області

•^

"Українські газети виходили зі знімками радісної молоді з прапорами в руках,

статтями про гігантські будови п'ятирічки, про нагороди ударників... "

Чим ви можете пояснити, що в той час, коли в Україні вимирали цілі села, газети

змальовували "щасливе життя" радянських людей?

5. Поміркуйте над запитанням і висловіть свою точку зору: якби разом з колгоспами

існували фермерські господарства, чи зашкодило б це радянській економіці? А ра-

дянській владі?

7. Україна в міжвоєнний період (1921-1939

pp.)

• Утвердження сталінського

тоталітарного режиму в Україні.

Масові репресії

УВАГА!

У кін. 20-х - на поч. 30-х

pp.

політична система Радянського Союзу,

зберігаючи зовні усі атрибути демократії,/

\фактич)іо

перетворилася на тоталітарну,/

яку дослідники називають

\режимом особистої'влади Сталіна/

або сталінщиною.

Тоталітарний режим,

як

Ви побачите далі,

базувався на цілій системі монополій: моно-

полії більшовиків на політичну владу, на

ідеологію, на керівництво економікою.

Монополія на владу

Більшовики усунули з політичної арени

всі інші політичні партії. В Україні була

заборонена діяльність лівих есерів, ко-

муністів-боротьбистів,

української кому-

ністичної (укапісти) та інших партій, які

пропонували альтернативні шляхи розвит-

ку. Боротьбисти, зокрема, висловлювали-

ся за самостійність України у рівноправ-

ному союзі з іншими соціалістичними ре-

спубліками.

З грудня

1922

р. вищий представницький

орган

України

- з'їзд

рад

став однопартій-

ним - більшовицьким. Відбулося об'єднан-

ня комуністичної партії з державним апара-

том: ключові посади у владних структурах

могли належати лише членам правлячої

комуністичної партії. Більшовики встано-

вили повний контроль над усіма організаці-

ями, громадськими об'єднаннями. Опорою

влади стали профспілки і комсомол.

Монополія на ідеологію

У суспільстві утвердилася монополія

комуністичної

ідеології:

право на істину

визнавалося лише за марксизмом. Значну

роль у насадженні офіційної ідеології

відігравала цензура, завдяки якій більшо-

вики контролювали усі засоби впливу на

духовне життя - пресу, радіо, освіту, куль-

туру. Функції цензури виконувало спеці-

альне управління - Головполітосвіта, яке

співпрацювало з органами Державного

політичного управління (ДПУ).

Тотальний контроль над засобами масо-

вої інформації дозволяв маніпулювати

свідомістю населення, зводити брехню на

державний рівень.

Радянська влада переслідувала вірую-

чих, релігійні конфесії.

Монополія на керівництво економікою

Як Ви вже знаєте, у ході форсованої інду-

стріалізації і насильницької суцільної ко-

лективізації відбулося одержавлення усіх

форм власності, утвердження командно-

адміністративних методів керівництва еко-

номікою. Партійно-державний апарат вста-

новив монопольний контроль над економі-

чною сферою, що і стало фундаментом то-

талітарного режиму.

Таким чином, у країні встановилася дик-

татура більшовицької партії, її органи пе-

ребрали на себе всі функції державної вла-

ди.

На

XVI

з'їзді ВКП(б)

(1930

р.) проголо-

шено: "Наша партія керує всіма організаці-

ями пролетаріату і всіма сторонами діяль-

ності пролетарської диктатури, починаючи

з придушення класових ворогів і закінчую-

чи питаннями коноплі, льону, свинарства..."

На вершині партійно-державної системи

влади знаходився Сталін. У Радянському

Союзі склався культ його особи.

Партійний і державний апарати форму-

валися на принципах особистої відданості,

готовності виконувати будь-який наказ

зверху. У 20-30-і

pp.

керівниками України

були люди, які сумлінно виконували

волю

Сталіна. Так, ЦК КП(б)У очолювали -

Л.Каганович

(1925-1928 pp.),

C.Kociop

(1928-1938 pp.),

М.Хрущов-г

1938 p.

Масові репресії

Невід'ємною частиною тоталітарної си-

стеми влади був репресивний апарат, який

повинен був тримати суспільні процеси

під

УЗ

Історія України

жорстким контролем, знищувати будь-яку

опозицію сталінському режиму, будь-які

прояви інакомислення. Знаряддям здій-

снення репресій були каральні органи

ДПУ, підпорядкованого наркомату вну-

трішніх справ (НКВС). (У 1934 р. замість

ДПУ створено Головне управління дер-

жавної безпеки).

Органи

ДПУ

НКВС розгорнули масові

жорстокі репресії проти всіх прошарків

населення.

Масові репресії були захисного реак-

цією тоталітарного режиму, оскільки при

наявності широкої опозиції цей режим не

зміг би забезпечити свого існування.

Ідейним обгрунтуванням масового теро-

ру стала теорія Сталіна про неминуче заго-

стрення класової боротьби в міру просуван-

ня до соціалізму та необхідність у зв'язку з

цим посилення пильності і боротьби проти

"ворогів народу".

Каральні органи посилювали пошук

"ворогів

народу", "контрреволюціонерів",

"ворогів соціалізму", збільшувалися мас-

штаби насильства. Репресії здійснювалися

антиконституційними

позасудовими "трій-

ками" у складі першого секретаря обкому

партії, начальника обласного управління

внутрішніх справ і прокурора області. Ви-

роки виносилися без свідків, без захисту, і

навіть без підсудного. Найбільшого мас-

штабу репресії досягли у другій

пол.

30-х

pp., набувши характеру масового терору.

Впродовж 1937-1941 p.p. ("п'ятирічка ве-

ликого терору") у таборах НКВС було ув-

'язнено 5 млн. 172

тис.

688 чол., що у 2,2

рази більше, ніж за попередні п'ять років.

Україні

репресії здійснювалися в особ-

ливо страшних розмірах: сталінський ре-

жим прагнув знищити рух за самоутвер-

дження української нації. Пленум ЦК

ВКП(б) у листопаді 1933 р. дійшов вис-

новку, що "на Україні основною небезпе-

кою є український буржуазний націо-

налізм", і поставив завдання "завдати ни-

щівних ударів по націоналістичним петлю-

рівським елементам, які засіли в різних

ділянках соціалістичного будівництва, а

особливо в будівництві української соц-

іалістичної культури". Це рішення плену-

му разом з положенням Сталіна про загос-

трення класової боротьби стало основою

масового терору в Україні.

Авторитетна думка

... Нідерепресп, чистки, приниження і взагалі

всякого роду бюрократичне хуліганство не

набрали таких страхітливих розмірів, як в

Україні, у боротьбі з могутніми прихованими

прагненнями українських мас до більшої свободи

й незалежності.

Л.Троцький

Напрямки масових репресій в Україні

-Ь

Репресії проти селянства

(розкур-

кулювання, штучний голодомор 1932-

1933 pp.).

•Ъ

Боротьба з "підпільними націоналіс-

тичними організаціями". Першою була

сфабрикована справа проти "Спілки ви-

зволення України", за якою в

1930

р. було

засуджено 45 чоловік - відомих україн-

ських вчених, письменників,

політичних

діячів колишньої УНР. Серед них

ака-

демік, заступник голови Центральної Ради

у 1917 р. С Єфремов,

академік

М. Слабчен-

ко, колишній голова уряду УНР В. Чехів-

ський, колишній міністр закордонних спраї

УНР

А.Ніковськип.

Після процесу

на;

"СВУ"

"розкрили" велику кількість "воро

жих організацій", зокрема

"Українськиі

національний центр"

(її

керівником оголс

сили М.Грушевського, його звинуватил

в "буржуазному націоналізмі" і вислали

Кисловодськ, де у 1934 р. вчений поме

при нез'ясованих обставинах),

"Украй

ську військову організацію". Протяго

1930-1937

pp.

органи ДПУ

НКВС

"ві

крили" в Україні

великих "підпільні

терористичних і диверсійних організац

націоналістів".

•*

Репресії проти членів

КП(б)У,

які

звинувачували в "українському

буржу;

ному

націоналізмі", у "ворожій

діяльност

8О

7. Україна в міжвоєнний період

(1921-1939

pp.)

відсутності

пильності",

троцьюзщ"і

т.п.

У ході "партійної чистки" було знищено

майже половину складу КП(б)У, переваж-

ну більшість ЦК КП(б)У, українського

уряду. Загинули

Х.Рсіковськш,

Ю.Коцю-

бинський, С. Косіор, В. Чубар, М. Скрипник

та інші.

••

Боротьба з "націоналістичними еле-

ментами" в Академії наук України: репре-

совано багато вчених, розігнано цілі нау-

кові інститути.

Боротьба проти релігії і церкви.

У1926

р. радянська влада розпочала

фронтальний наступ на українські

парафії, наклавши високі податки

та обмеживши

їх

діяльність.

Зруйновано і закрито тисячі церков, роз-

горнуто гоніння проти священиків і віру-

ючих.

У1930

р. була примусово розпущена

Українська автокефальна православна

церква. Другу п'ятирічку (1933-1937

pp.)

оголосили "п'ятирічкою знищення релігії".

Михайлівський Золотоверхий собор - пам'ятка

архітектури XII ст., знищений більшовиками у

30-х

pp.

••>

Гоніння проти українських письменни-

ків, діячів мистецтва. Жертвами репресій

стали десятки тисяч діячів національної

культури. Лише за один

1934

р. було роз-

стріляно 28 письменників, серед

них

М.Зе-

ров,

Г.

Косинка, К. Буревій та ін. Протягом

1934-1938

pp.

було заарештовано більше

половини членів і кандидатів у члени

Спілки письменників України. Був розігна-

ний театр "Березіль", його керівник, драма-

тург Лесь Курбас загинув у концтаборі.

Культурний процес потрапив під контроль

партійно-державних чиновників. Якщо 20-і

pp.

ввійшли в історію України як період

"національного відродження", то 30-і

pp.

дослідники назвали "розстріляним відро-

дженням".

•>

Чистка військових кадрів: був пов-

ністю знищений штаб Київського військо-

вого округу на чолі

зЯкіром,

репресовано

150

чоловік командного складу Харків-

ського військового округу на чолі з

І.Ду-

бовим...

Репресії проти командного складу

викликали гострий кадровий голод в армії.

Напередодні війни лише 7% командирів

мали вищу військову освіту.

Наслідки репресій:

>•

тотальний терор торкнувся усіх ка-

тегорій населення, були фізично знищені

мільйони українців, внаслідок чого україн-

ська нація зазнала величезних демографіч-

них втрат;

занепад української національної куль-

тури, інтелектуального потенціалу украї-

нської нації;

>•

деформація морально-етичних відно-

син (насадження атмосфери страху та

абсолютної покори, заохочення доносів,

соціальна незахищеність населення, фор-

мування тоталітарної свідомості);

>• посилення економічної і політичної за-

лежності України від центру;

>•

шляхом репресій відбулося остаточне

утвердження тоталітарного режиму,

абсолютної політичної влади Сталіна.

Конституція УРСР

1937

р.

У середині 30-х

pp.

керівництво ВКП(б)

зробило висновок про те, що в СРСР відбу-

лася перемога соціалізму. Виникла не-

обхідність у прийнятті нової конституції.