Світлична В.В. Історія України

Подождите немного. Документ загружается.

Українська

національно-визвольна війна.

Козацько-гетьманська

держава (сер. XVII - кін. XVIII ст.)

З указу Катерини II про ліквідацію гетьманства та утворення

Малоросійської колегії(10 листопада 1764 р.)

...наказуємо нашому Сенатові для належного управління в Малій Росії створити там Ма-

лоросійську колегію, в

якії

бути головним нашому генералу графу Румянцеву і з ним чоти-

рьом великоросійським членам. Великоросійських членів наймилостивіше ми тепер призначає-

мо: генерал майор Брандта і полковника князя Платона Мещерського; на останні ж дві ва-

кансії, вибравши негайно кандидатів, Сенат повинен представити нам, малоросійських гене-

рального обозного Кочубея, генерального писаря Туманського, генерального осавула Журав-

ку та хорунжого Данила Апостола... Нижчих канцелярських службовців вибрати йому, гра-

фу Румянцеву, на свій розсуд.

Ми, бажаючи, щоб між визначеними в цю колегії чинами ніякої різниці не було і щоб кожний

своє місце міг зайняти за чином старшинства, наймилостивіше наділяємо цих малоросійських

чинів зрівнюванням у класах з великоросійськими нижченаведеними чинами, а саме: генерально-

го обозного Кочубея - генерал-майорським, генерального писаря Туманського - чином стат-

ського радника, генерального осавула Журавку і хорунжого Апостола - полковницькими.

А в судах, створених в Малій Росії в минулому 1763 р., на підставі нашого іменного указу -

підкоморських земських в кожному полку по два, а в Ніжинському - три, до складу яких

визначаються підкоморії, судді, підсудки і писарі з щорічними виборами як тимчасові, то

наказуємо і цим, поки вони будуть мати після виборів такі звання, вважатися за урядами, а

саме: підкоморіям - першим після малоросійського полковника, земським суддям з пер-

шорядними бунчуковими товаришами, по старшинству, підсудками з бунчуковими друго-

рядними, писарям земським проти осавулів полкових, по старшинству, а возним бути першим

під сотником малоросійським.

За відсутністю тепер гетьмана, призначеному від нас головному малоросійському команди-

рові мати такі права, як генерал-губернатору і президенту Малоросійської колегії, де він в

справах суду і розправи має голос голови за генеральним регіментом, а в решті справ, як-от

підтримування в народі доброго порядку, загальної безпеки і виконання законів - повинен він

поступати як губернатор, тобто як особливий нам довірений в нашу відсутність.

Запорізькій Січі, яка була під управлінням гетьмана, бути тепер підвладною цьому малоро-

сійському урядові.

З таємної настанови Катерини II П.О. Румянцеву (листопад 1764 р.)

3. Необхідна потреба полягає в тому, щоб було відомо урядові і вам точна кількість народу

малоросійського, тобто як людей, належних до військового чину під різними званнями, так і

посполитих міщан і купців...

На початку таємної вам настанови між іншими непорядниками, що мають місце в Малій

Росії, ми вже згадали, що від цієї такої

обширної,

багатолюдної і дуже багатої різними корис-

ними плодами провінції в державну казну (про що мало хто повірить) немає жодних при-

бутків. Це, проте, так правдиво, що більше того, звідси відпускають туди по 48 тис. крб. Отже,

було б і надалі безвідповідальним залишати її в такому безладді, тобто бути, як і раніше, для

держави тягарем, аніж займати вигідне становище, отже, поряд з іншими виправленнями

необхідно, під якою б то не було назвою, крім подушного, поширити на тамтешній народ і

одержувати від нього в казну нашу, за обов'язком і справедливістю та й за самими умовними

пунктами гетьмана Богдана Хмельницького, нам беззаперечно належні прибутки. З цього

всього ви самі можете зробити висновок, як потрібна для цього, між іншим, і цілком певна

відомість про кількість малоросійського населення. Задля цього... не зможете ви висловити нам

вашу думку, на якій підставі і яким чином встановити нову по всій Малоросії ревізію й

зручніше її б

здійснити?

4. Через те, що для податків, які стягуються, не можна ні встановити міцної основи, ні

виходити з відомої завжди суми, доки будуть тривати згадані переходи землеробів з місця на

місце, то належить вам доказати велику старанність, тамтешній народ усіма можливими спо-

собами привести до того, щоб зазначеним переходам було покладено край.

1 1 1

•

Історія України

5. В однаковій мірі вам слід прагнути розібратися в заплутаному і перемішаному там

військовому та цивільному правлінні. Тут, як і в інших справах, знайдете незліченні непорядки...

Не

без здивування побачите ви прибутки військового скарбу, тобто наші казенні, самовільно

розкраденими; народ, з якого вони збираються, - розореним, військо, на утримання якого

вони призначені, в такому поганому стані, що ледве чи варто воно імені того, і багато просто-

рих земель, записаних на військовий уряд тамтешніх полків, свавіллям і жадобою головних і

нижчих чиновників у

їх

вотчини оберненими. Словом сказати, майже одне тільки ім'я носила

дотепер Мала Росія як знатна провінція, що належить до обширної Російської імперії.

За численністю непорядків, які вимагають виправлення і інших кращих запроваджень, уяв-

ляємо ми собі і ті турботи, яким вам буде коштувати виконання вашої посади... не завжди

треба діяти силою довіреної вам влади, більш різноманітними засобами ласки і поблажли-

вості і, таким чином, залежно від справи часу і людини уміло треба викручуватися. До цього

треба додати, що в таких випадках треба мати і вовчі зуби, і лисячий хвіст.

З Маніфесту Катерини II про ліквідацію Запорозької Січі

Ми захотіли через це оголосити всім вірнопідданим нашої імперії, що Запорізька Січ оста-

точно

зруйнована,

з викоріненням на майбутнє й самої назви запорізьких козаків, за образу

нашої імператорської величності, за зухвалі вчинки цих козаків і за неслухняність до наших

височайших повелінь.

...їх

злочини, які примусили нас прийняти такі суворі заходи, є такими:

Забуваючи свої попередні важливі і згубні злочини і зраду вірності і підданства, вони

почали років з десять тому назад та й зовсім недавно надто далеко заходити з своїм зухваль-

ством, привласнивши і вимагаючи врешті для себе в кінці, ніби як надбання

їх

власності, не

тільки всі ті землі, які ми придбали в останню війну від Оттоманської Порти, але б навіть ті, що

були заселені в Новоросійській губернії, мотивуючи, ніби

їм

і ті і інші здавна належали. ...

2. Внаслідок такого привласнення собі земель Новоросійської губернії вони насмілились не

тільки робити перешкоди вказаному нами

їх

обмежуванню, загрожуючи надісланим для цьо-

го офіцерам явною смертю, але й заводити і будувати для них свавільно власні зимівники,

більше того - виводити ще з тамтешніх жителів та поселених гусарського і пікінерського

полків людей чоловічої і жіночої статі, яких забрано і виведено на Запорожжя всього 8000

душ, включаючи сюди і тих, які від утисків козаків у своїх власних житлах були змушені

переходити до них і підкорялися

їх

сваволі. ...

5. Приймали до себе в козаки, незважаючи на часті наші урядові заборони, не тільки уті-

качів, які вступали' до козаків, але й людей жонатих і сімейних, через різнії спокуси підмовили

до втечі з Малоросії тільки для того, щоб собі підкорити і довести у себе власне хліборобство,

в чому й досягали багато успіхів, бо селян, які займаються хліборобством, нараховується

тепер на місцях колишнього запорозького володіння до 50 000 душ.

6. Нарешті, ті ж запорожці почали свавільно привласнювати землі, що здавна належали

нашому Донському війську, непохитному в належній нам вірності, яке з великою мужністю

ставиться до нашої служби і порядком і доброю поведінкою здобуло собі назавжди відмінну

нашу височайшу монаршу прихильність...

...Так з належною увагою до всього вищесказаного ми вважаємо нині своїм обов'язком

перед богом, перед нашою імперією і взагалі перед самим людством зруйнували Запорозьку

Січ і ім'я козаків, запозичене від неї.

• На основі аналілу наведених документів прокоментуйте політику Катерини II щодо України.

• Як Ви вважаєте, чому Катерина II ліквідувала Запорізьку Січ?

Історичні факти

•

Першою

друкованою книгою в Україні , виданою в 1574 р. Іваном Федоровим у

Львові, був "Апостол".

•

На поч. 1648 р. на загальній раді козаки обрали Б.Хмельницького гетьманом і

підтримали його курс на збройне повстання проти Речі Посполитої.

1 12

4. Українська національно-визвольна війна. Козацько-гетьманська держава (сер. XVII -

кін.

XVIII ст.)

•

1648

р. Богдан Хмельницький ліквідував кріпосне право - найненависнішу й найтяжчу

форму експлуатації селянства.

• В бою під Берестечком у червні

1651

р. загинуло 50 тис. козаків.

• У 1661 р. у Львові був заснований університет, який став першим вищим учбовим

закладом такого типу на українській землі.

• Згідно Батуринських статей

1663

p., що були укладені гетьманом І.Брюховецьким з

представниками російського уряду як додаток до основних Переяславських статей

1659

p.,

на українську сторону накладалося зобов'язання утримувати коштом місцевого населення

російські війська в Україні, повертати до Росії втікачів, вивозити горілку й тютюнові

вироби в російські міста тощо.

• Чи знаєте Ви, що...

• на сер.

XVII

ст. польська політика призвела до денаціоналізацї більшості української

шляхти (князів, магнатів), що консолідувалися з польською, литовською, білоруською;

• українське козацтво починає, особливо в 20-30

pp.

XVII ст., перетворюватися на

"носія української державності", відігравати провідну роль у формуванні в козацькому

регіоні зародків українських державних інститутів, які прагнула ліквідувати Польща;

• в другій пол.

XVII

- на поч.

XVIII

ст. термін "козацтво" стає загальним прикметником

для визначення національних і політичних явищ ("Козацька Україна", "козацький

руський народ", "козацька мова" тощо);

• 3 ліквідацією Гетьманщини в

1764

р. чисельність початкових шкіл на Лівобережній

та Слобідській Україні поступово зменшилась. У 1789 р. тут почали відкриватися, як і

по всій Росії, народні училища.

ІІшішшш

для обговорення на семінарських заняттях

"Українська нащонально-ви-

звольнавішш.

Козацько-гетьманськадержава(сер.

XVII-кін.

XVIHcnu)

"(4 год.)

Семінарське заняття

№1.

Визвольна війна українського народу

сер.Х

VII ст.

Відродження української державності (2 год.).

1. Причини, характер, рушійні сили та етапи Національно-визвольної війни.

2. Початковий етап війни

(1648-1649

pp.). Роль

Б.Хмельницького

в розгортанні

визвольної війни українського народу. Основні битви.

3. Формування української державності в ході визвольної війни. Внутрішня та

зовнішня політика козацької держави.

4. Переяславська угода 1654 р. Березневі статті: умови і правове значення.

5. Особа

Б.Хмельницького

в українській історії: оцінки діяльності.

Семінарське заняття №2.

Козацько-гетьманська

держава та її зносини із зовнішнім

світом (2 год.).

1. Гетьмани

І.Виговський

та

Ю.Хмельницький.

2. Політична історія України періоду Руїни.

3. Адміністративно-територіальний та політичний устрій Гетьманщини, її соціально-

економічне становище. Статус Слобожанщини.

4. Гетьманування І. Мазепи. Оцінки діяльності.

5. Наступ російського царизму на українську автономію. Ліквідація Гетьманщини.

Геополітичні

зміни в Україні в II пол. XVIII

ст.

113

Історія України

[Щ|]

Теми для рефератів, доповідей та контрольних робіт

До семінарського заняття №1:

1. Битва під Берестечком та її місце у визвольній війні.

2. Видатні козацькі полководці: І. Богун,

М.Джалалій.

3. Вплив Хмельниччини на формування

української

нації.

До семінарського заняття №2:

4. Пилип Орлик і його "Конституція "

5. Наказний гетьман

П.Полуботок.

6. Останні гетьмани - Д. Апостол та

К.Розумовський.

LLJ

Додаткова література для глибшого вивчення теми та окремих її питань

Антонович В. Про козацькі часи на Україні ~ К, 1991.

2. Газін

В.В.

Крим-Україна: політичні стосунки періоду гетьманування Павла Тетері

(1661-1665pp.)

//Укр.-іст. журнал.

-2001.

-№1.

3. Горобець В.М. Українська зовнішня політика після Переяслава: стратегічні цілі та

тактичні відступи другої пол. 1665 p. // Укр.-іст. журнал. - 2000. - №1,2.

4. Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині

XVIIIст.:

кордони, насе-

лення, право.

К., 1996.

5. Гетьмани України: історичні портрети. - К, 1991.

6. Іван Мазепа і Москва: Історичні розвідки і статті. - К., 1994.

7. Когут 3. Російський централізм і українська автономія. Ліквідація Гетьманщини

(1760-1830). - К, 1996.

8. Наливайко Д. Козацька християнська республіка. - К.,

1992.

9. Перша конституція України гетьмана Пилипа Орлика. - К, 1994.

10.

Панашенко

В.

В. Соціальна еліта Гетьманщини. - К.,

1995.

11.

Смолій В.А., Степанков B.C. Богдан Хмельницький. - К., 1995.

12. Смолій

В.А.,

Степанков B.C. Українська Національна революція

1648-1654pp.

крізі

призму століть // Укр.-іст. журнал. - 1998. -№1,2,3.

12. Струкевич O.K. Українська "нація до націоналізму ": пошуки критеріїв ідентичност

в Україні - Гетьманщині XVIII

cm.

// Укр.-іст. журнал. - 1998. - №6.

13.

Смолій

В.

А., Степанков В.

Правобережна Україна у другій половині XVII-XVIII

cm.

Проблеми державотворення. - К., 1993.

14.

Голочко

П.П. Від Русі до України. - К, 1997.

1 14

РОЗДІЛ 5

УКРАЇНА

У СКЛАДІ

РОСІЙСЬКОЇ

ТА АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЙ

(кін. XVIII-поч.

ст.)

Жорстока розправа з королівською владою в революційній

Франції спричинилася до перевороту в політичній свідомості,

підготовленого американською революцією. Джерелом влади,

витоком її

харизми,

ідейною санкцією, що її узаконювала (легі-

тимізувала), була у традиційному суспільстві Божа воля,

яка давала особливу силу монарху як "помазаннику Божому ".

З крахом ідеології Божого помазання духовним джерелом дер-

жавної влади ставав народ. З уявленням про націю, народ як

духовну субстанцію, що санкціонує державну силу, в XIX

cm.

входять і національно-визвольні, і ліберально-демократичні, і

навіть соціалістичні рухи.

М.Попович.

цей період набрав сили процес національного відродження,

що знайшло вияв у розвитку Національної ідеї в суспільно-

політичному русі XIX

cm.

В. Король

Історія України

Україна в цей період не становила єдиного цілого. Вона знаходилася в склад

двох імперій:

9/10 території України (Слобідська, Лівобережна, Правобережна, Волинь

Південь) - у складі Російської імперії. Ці землі пізніше отримали назв]

Наддніпрянської України.

•Ь

1/10 території України, а саме Західна Україна (Східна Галичина, Закар

паття, Північна Буковина) - у складі Австрійської

імперії

(Австро-Угорщини)

Поділ України російсько-австрійським кордоном, політика гноблення з

бок

імперій негативно впливали на формування української нації.

При розгляді цього, надзвичайно насиченого подіями, періоду, головна увага буд

приділена тим питанням, які відповідають найбільш характерним

тенденція^

української історії XIX - поч. XX

cm.

АШІШ

Вивчивши цей розділ, Ви будете знати:

яку політику щодо України здійснюва-

ли уряди Росії та Австро-Угорщини;

що таке українське національне від-

родження і які причини його об-

умовили;

як розгортався національно-визволь-

ний рух в Україні і якими були його

здобутки;

особливості економічного і соціальної

розвитку України після

ліквідап

кріпосного права (в

1848

р. - в Австрії

ській імперії, в 1861 р.

в Росії);

яким було становище України на по

ст.;

у чому проявилася національна траг

дія українців у першій світовій війні

План викладу і засвоєння матеріалу

5.1. Українське національне відродження XIX ст. 5.2. Соціальн

економічна модернізація України. 5.3. Україна на початку XX ст.

Ключові терміни та поняття

0 Національне відродження

Кирило-Мефодіївське

братство

0 "Руська трійця "

"Гатцько-Руськаматиця"

громадівський

рух

0 "ходіння в народ "

0 просвіти

0 народовці

0 москвофіли

хлопомани

0 "тарасівці"

0 декабристський рух

0 політична партія

0 поступовці

0 аграрне суспільство

0 індустріальне

суспільство

0 Головна Руська Рада

0 Стара громада

0 імперія

0 самодержавство

0 конституційна монархія

0 соціально-економічна

модернізація

0 промисловий переворот

0 капіталізація економіки

0 буржуазно-демократич-

на революція

0 Антанта

Четверний союз

парламент

реформи

іноземний капітал

колонія

українська буржуазія

земства

рутентство

конфіскація

сільська община

лібералізація

бібіковищна

масонські ложі

шовінізм

перша світова війна

116

5. Україна у складі Російської та Австрійської імперій (кін. XVIII - поч. XX ст.)

5.1.

Українське національне відродження

XIX ст.

сновна риса української історії

ХГХ

ст.

це національне відродження України,

під яким розуміють:

формування національної самосвідо-

мості українців;

>•

зростання інтересу до української

мови, історії, культури;

>•

активізацію зв 'язків між західними і

східними українцями,

їх

національну інте-

грацію;

>•

розгортання українського національ-

но-визвольного руху.

УВАГАГ

Пробудження національної

'свідомості

українців розпочалося

наприкінці*

XVIII

ст.

і набрало сили в першій пол.

ЇІХ

ст.

на Лівобережній та Слобідській/

Україні, де ще не згасла пам 'ять про

славні часи Гетьманщини, де

жили і творили високоосвічені

інтелектуальні сили.

• Причини піднесення

національних процесів

в Україні

Політика російського та

австрійського урядів

Росія і Австро-Угорщина здійснювали

І політику національного гноблення, всі-

ляко прагнули перешкодити формуван-

С}

ню української нації, розвитку україн-

ської культури.

В Росії національне гноблення найбільш

яскраво проявилося у циркулярі 1863 р.

міністра внутрішніх справ

Валуєва,

який

заборонив друкування і викладання україн-

ською мовою, цинічно заявивши,

що

"нія-

кої окремої малоросійської мови не було,

немає і бути не може".

У1876

р. підписано

Емський указ Олександра II, який заборо-

нив

ввіз

літератури українською мовою,

українські п'єси та пісні

(їх

треба було пе-

рекладати на російську), використання ук-

раїнської мови в початкових школах, дер-

жавних закладах. Назва "Україна " була

заборонена.

В Австро-Угорщині національне гноб-

лення здійснювалося не в таких грубих фор-

мах. Австро-Угорщина, на відміну від Росії,

була конституційною монархією (Консти-

туції 1848 р. і

1867

р.). Тут існували певні

політичні свободи, рівність громадян, цент-

ральний парламент і крайові сейми (зо-

крема в Галичині і Буковині), вибори до

яких здійснювалися за участю всього насе-

лення. Українська

мова

і культура формаль-

но не заборонялися.

І хоч права українців всіляко обмежува-

лися - обмежувалося викладання україн-

ською мовою в школах, нею не викладали

в жодному вузі, українських представників

у виборних органах влади були одиниці -

все ж таки конституційний устрій сприяв

зростанню активності українського насе-

лення, його організованості.

В XIX ст. саме Західна Україна стала

|| центром національного відродження.

2. Історичні корені

Чинником національного відродження

1 була давня традиція визвольної бороть-

би в Україні. Національно-визвольний

рух XIX ст. став продовженням цієї тра-

диції, набувши інших форм і змісту.

3. Формування національної

інтелігенції

!_-,

Активізації національного руху сприя-

ло збільшення кількості української

інтелігенції, яка виступала ініціатором

і організатором цього руху. Центрами

Історія України

підготовки інтелігенції стали міста, де дія-

ли університети: Львів (у 1661 р. відкрито

перший на українських землях університет),

Харків (у 1805 р. відкрито перший на Над-

дніпрянщині університет), Київ (1834 p.),

Одеса (1865 р.). В Західній Україні значну

роль у національному відродженні відігра-

вало уніатське духовенство. У той час,

коли православне духовенство в Над-

дніпрянщині було зрусифіковане і висту-

пало опорою російського царизму, греко-

католицьке духовенство прагнуло бути ра-

зом зі своїм народом, відображати

його

інтереси.

Авторитетна думка

Українській інтелігенції першої пол. XIX

ст.

належить історична заслуга у відновлення

національної свідомості народу.

В.Борисенко

4. Зовнішні впливи

[~і

Важливим фактором національного

\ І

пробудження

стали

події

європейсько-

го

го життя. Ідеї Великої французької ре-

волюції кін.

XVIII

ст. радикалізува-

ли українське суспільство, спрямували

його кращих представників на пошуки

шляхів перетворення існуючих порядків.

Значний вплив на піднесення громадсько-

політичного життя справили Вітчизняна

війна

1812

р., засвідчивши марність спо-

дівань українців на поліпшення

їхнього

становища, та зарубіжні походи

1813р.,

учасники яких побачили переваги євро-

пейських форм суспільного і державного

устрою.

• Характеристика національно-

визвольного руху в Україні

XIX ст.

Наддніпрянська Україна

Національно-визвольний рух започатку-

вала патріотична інтелігенція, яка прагну-

ла зберегти від вимирання українську мову,

історію, культуру.

Культурницька діяльність

української інтелігенції

У 1798 р. Іван

Котляревський

видав поему

"Енеїда

", впер-

ше використав-

ши українську

народну мову в

якості літера-

турної.

Це була епо-

хальна подія:

вона поклала

початок відро-

| дженню україн-

ської мови, перетворенню її на літературну.

Справу

І.Котляревського

продовжили

"Харківські романтики" -літературне об'єд-

нання 20-40-х pp., створене студентами

Харківського

університету

Левком

Борови-

ковським,

Амвросієм

Метлинським,

Олек-

сандром Корсунем та іншими.

Ідейним натхненником "харківських ро-

мантиків" був народознавець, письменник,

режисер Григорій

Квітка-Основ'яненко.

Видавшиу 1834р.

"Малоросійськіповісті",

він довів, що українською мовою можна

писати й високохудожні прозові твори.

Активізації літературної творчості

україн-

ською мовою сприяв професор Харківсько-

го університету (пізніше його

ректор),

Пет-

ро Гулак-Артемовський.

Наприкінці

XVIII

ст. - поч. XIX ст. по-

мітно посилюється інтерес до української

історії. Слава найвизначнішого твору віт-

чизняної історіографії цього періоду нале-

жить анонімній "Історії Русів ". Тривалий

час

вона поширювалася у рукописних спис-

ках і лише в

1846

р. вийшла друком. Автор,

намагаючись відновити історичну справед-

ливість, доводить, що Україна має власну

історію, захищає право українського наро-

ду на свободу і державу. Патріотична спря-

мованість "Історії Русів" зумовила її ши-

1 18

5. Україна у складі Російської та Австрійської імперій (кін. XVIII - поч. XX ст.)

року популярність

значний вплив на роз-

виток української історичної науки.

Слід відзначити і першу узагальнюючу

працю з

історії

України

Дмитра Бантиш-

Каменського

(1822 p.), п'ятитомну "Істо-

рію Малоросії" Миколи Маркевича

(1842-

1843 рр.)

У другій пол. XIX ст. великий вплив на

розвиток історичної науки справили Мико-

ла Костомаров, Володимир Антонович,

Олександра Єфименко, Дмитро Багалій.

Наприкінці XIX ст. почалася дослідниць-

ка діяльність Михайла

Грушевського.

Поряд з літературними й історичними до-

слідженнями важливою формою діяльності

інтелігенції було вивчення українського

фольклору. Вагомий внесок

його популяри-

зацію зробили Микола Цертелєв, Михайло

Максимович (перший ректор Київського уні-

верситету), Микола Костомаров, Ізмаїл

Срезневський,

Йосип Бодянський.

Культурницька діяльність української

інтелігенції справила визначальний

вплив на піднесення національної свідо-

мості народу, на активізацію процесів на-

ціонального відродження.

Опозиційність масонських лож

На поч. XIX ст. після війни

1812

р. з На-

полеоном, яка, як вже зазначалося, ради-

калізувала суспільство, в Україні виника-

ють перші таємні організації - масонські

ложі. Найбільше значення мала Полтавсь-

ка ложа "Любов до істини"

(1818-1819

pp.),

серед членів якої були Іван Котляревський,

Григорій Тарнавський, Семен Кочубей і в

якій сповідувалася ідея відокремлення

України від Росії.

На її базі у

1821

р. утворилося таємне

"Малоросійське товариство" на чолі з пред-

водителем дворянства Переяславського

повіту Полтавської губернії Василем Лу-

кашевичем. Члени товариства виступали за

державну незалежність України.

Масонські ложі започаткували організо-

ваний опозиційний царизму рух в Україні.

1 1

Діяльність декабристів

У 20-і р. XIX ст. в Україні засновуються

таємні декабристські організації:

•»

"Південне товариство"

(1821-1825

pp.)

з центром у Тульчині, очолюване полков-

ником Я. Пестелем.

•^

"Товариство об'єднаних слов'ян" у

Новограді-Волинському

(1823-1825

pp.)

на

чолі з офіцерами братами Борисовими.

Членами декабристських організацій

були переважно російські дворяни, офіце-

ри, діячі літератури. Основні вимоги -

ліквідація самодержавства та кріпосного

права. Серед декабристів не було єдності

щодо вирішення національного питання.

"Південне товариство" виступало за "єди-

ну і неподільну" Росію, не визнаючи за ук-

раїнським та іншими народами Російської

імперії права на самовизначення; "Товари-

ство об'єднаних слов'ян" передбачало ство-

рення федерації слов'янських народів, од-

нак воно не розглядало Україну об'єктом

цього федеративного союзу. Після невда-

лого повстання в грудні 1825 р. декаб-

ристські організації були розгромлені.

Г~\

На поч. 40-х років XIX ст. з відкриттям

\І

університету центром національно-ви-

звольного руху став Київ.

Кирило-

Мефодіївське

товариство

1846-1847

pp.

вКиєві

діяла

перша

суто

українська таємна політична організація -

Кирило-Мефодіївське товариство (брат-

ство). Нараховувала 12 чоловік, серед них

- Тарас Шевченко, Микола Костомаров,

Пантелеймон Куліш, Василь Білозерський.

Програмні завдання організації викла-

дено в "Книзі буття українського народу"

("Законі божому") та "Статуті...".

Основні цілі братства:

•

ліквідація

салюдержавства

і кріпос-

ного права;

#•

національне визволення України;

• утворення на демократичних прин-

ципах федерації слов'янських народів з цен-

тром у Києві.

.- ,

;-.

Історія України

Програмні документи наголошували на

мирному характері перетворень, досягненні

стратегічних завдань через освіту та вихо-

вання, поширення літератури, залучення до

своїх рядів нових членів.

Поміркована програма братства виклика-

ла критичне ставлення Т.Шевченка та ради-

кально налаштованих братчиків, які поділя-

ли його революційно-демократичні

погляди.

За доносом члени братства були заареш-

товані і засуджені до різних строків ув'яз-

нення та заслання.

Діяльність

Кирило-Мефодїівського

то-

вариства була першою спробою українсь-

кої інтелігенції перейти від культурного

до політичного етапу боротьби за націо-

нальне визволення України.

Т.Г.Шевченко - ідейний натхненник

українського відродження

Видатну роль у національному відро-

дженні відіграв поет, художник, мислитель

Т.Г.Шевченко, який мав найбільший вплив

на українців. З виходом у 1840 р. "Кобзаря"

за українською мовою остаточно утвер-

джується статус літературної, рівної серед

рівних". Своєю творчою та громадською

діяльністю Т.Шевченко пробудив націо-

нальну свідомість українців, сприяв роз-

гортанню ними боротьби за своє соціальне

і національне визволення.

Перший етап

громадівського

руху

У кін. 50-х

pp.

XIX ст. почали органі-

зовуватися напівлегальні гуртки -Громади.

Перша Громада виникла в Києві в 1859 р.

на базі таємного гуртка "хлопомапів " (від

польського "хлоп" -селянин).

Очолив

її

істо-

рик, пізніше професор Київського універ-

ситету Володимир Антонович. Громадів-

ський рух, названий властями "українофіль-

ством ", набув значного поширення. Гро-

мади виникли в Харкові, Чернігові, Пол-

таві, Одесі, Катеринославі та інших містах.

Гуртки об'єднували представників різних

прошарків суспільства з різними політич-

ними поглядами.

їх

діяльність мала, в ос-

новному, культурно-просвітницький харак-

тер (відкриття недільних шкіл, пропаганда

художньої і наукової літератури, вивчення

української мови, історії, етнографії тощо).

Серед найактив- |

ніших учасників

громадівського

руху були компо-

зитор Микола Ли-

сенко

(на світли-

ні), письменник і

драматург Ми-

хайло

Стариць-

кип,

письменники

Олександр Конись-

кий, Володимир

Самійленко, Па-

нас Мирний, історик Михайло

Драгоманов,

соціолог Сергій

Подолииський,

етнограф

Павло

Чубинський,

засновник української

статистичної науки Олександр

Русов.

Було створено керівний центр Громад

усієї України, до якого увійшли В.Антоно-

вич,

П.Чубинський,

О.Русов.

Громади підтримували зв'язки з пред-

2О

12О