Світлична В.В. Історія України

Подождите немного. Документ загружается.

4. Українська національно-визвольна війна. Козацько-гетьманська держава (сер. XVII - кін. XVIII ст.)

внутрішнє життя України стабілізувалося.

Прості люди відчули себе захищенішими

від

зловживань властей і багатих землевлас-

ників, старшина отримала підтвердження на

старі маєтності, а торгівці дістали нові мож-

ливості для занять ремеслами, промислами

й торгівлею.

Після смерті Д. Апостола російський уряд

років не дозволяв обирати гетьмана. У

1750

р. за рішенням імператриці Єлизаве-

ти Петрівни (1741-1762

pp.)

було обрано

останнього гетьмана

козацької

України

Ки-

рила

Розумовського

(1750-1764 pp.). Цей

крок імператриця зробила під впливом стар-

шого брата Кирила Розумовського - Олек-

сія. Його, простого козака, за гарний спів

взяли до придворної капели,

де

на нього звер-

нула увагу Єлизавета. Олексій Розумовський

став її фаворитом, а з

1742

р. - чоловіком.

К.Розумовський докладав багато зусиль

для розширення автономного управління

Української держави, добивався спадко-

вості гетьманства. Але в умовах централіс-

тичних прагнень Російської імперії подаль-

ший розвиток української автономії був не-

можливим.

Остаточне скасування

української

державності

1762

р. престол зайняла Катерина II,

прибічниця централізму, яка рядом заходів

остаточно ліквідувала автономний устрій

України:

® у

1764

р. ліквідовано гетьманство,

вся повнота влади зосередилася в руках

Малоросійської колегії;

® у

1775

р. знищено Запорізьку Січ. Ті

землі

були

роздані царським фаворитам,

вельможам, генералам. Доля запорізьких

козаків склалася по-різному: 25 тис. козаків

згодом переселено на Кубань, 5 тис. за-

порожців отримали політичний притулок

в Туреччині і заснували там Задунайську Січ

(1775-1828pp.),

значна кількість запорож-

ців отримала статус селян;

® у 1781-82

pp.

ліквідовано поділ Укра-

їни на полки і створено губернії;

® у

1783р.

запроваджено кріпосне пра-

во в Україні. Цього

року було ліквідоване

українське козацтво як стан. Замість ко-

зацьких полків створювалися полки ро-

сійської регулярної армії. Козаків перевели

в селянський стан, а приблизно 10 тис. за-

можних козаків отримали грамоти дворян

і офіцерські чини в російській армії.

Місія Василя Капніста.

У відповідь на наступ царизму на українську

державність, скасування

її

автономії серед пат-

ріотично налаштованої української старшини

виникла думка вдатися до іноземної інтервенції.

Речником цієї групи виступив відомий на

той

час громадський діяч і

літератор

Василь Капніст.

У 1791 р. він таємно

їздив

до Берліна, де просив

допомоги у Прусії проти московського абсо-

лютизму. Однак ця спроба виявилася невдалою.

Таким чином, в результаті політики ро-

сійського царизму на Україні було ліквідо-

вано гетьманство, Запорізьку Січ, полко-

вий військовий і адміністративно-терито-

ріальний устрої. Україна стала звичайною

провінцією Російської імперії.

•

Українському народу через несприят-

ливі політичні умови, через недостатню

внутрішню консолідацію не вдалося збе-

регти свою державність.

Але збереглася на Україні державпо-на-

ціональна

традиція, ідея незалежної собор-

ної української держави, і цілі покоління

боролися і вмирали за цю ідею.

Приєднання до Росії південних

регіонів України та Криму

В результаті перемоги Росії в російсько-

турецьких війнах у 1783 р. Кримське хан-

ство було ліквідоване, і всі його території

ввійшли до складу Російської імперії. По-

чалася активна колонізація південних зе-

мель України, які отримали назву Ново-

росії. Прагнучи якомога швидше заселити

і освоїти ці землі, уряд Катерини II сприяв

переселенню сюди сербів, німців, молда-

ван, вірмен, греків та інших народів. Ук-

раїнці та росіяни на кін.

XVIII

ст. складали

80% переселенців зазначених областей.

1О1

Історія України

Виникли нові міста - Олександрівськ

(Запоріжжя, 1770), Херсон

(1778),

Севасто-

поль (1783), Катеринослав (1787), Мико-

лаїв (1789), Одеса (1794).

Вихід до Чорного моря,

освоєння

Пів-

дня сприяли економічному розвитку

Росії

та України. Україна поступово перетво-

рюється на житницю Європи.

Виконайте вправу № 11

1. Охарактеризуйте діяльність гетьмана І.Мазепи.

2. Розкрийте причини шведсько-українського союзу 1708 р.

3. Які наслідки для України мав перехід І.Мазепи і частини козацтва на бік Карла XII?

4. Коли відбулася Полтавська битва?

а) 27 червня 1709р.

б) 1 квітня

1708

р.

в) 22 жовтня

1709

р.

5. Назвіть заходи Катерини II по остаточній ліквідації автономного устрою України.

6. Коли і в результаті яких подій відбулося приєднання території Кримського ханства

до Російської імперії?

7. Яке значення для України і Росії мало приєднання Криму?

4.3.

Становище

Правобережної України

під владою Польщі

ольща відновлювала на Право-

бережжі порядки, які існували до

повстання Б.Хмельницького.

Зростали земельні

володіння

польських

магнатів (40 магнатських родин володіли

80% території Правобережжя), посилюва-

лося соціальне гноблення українського се-

лянства (в деяких маєтках панщина стано-

вила 5-6 днів). Відновлювалося пересліду-

вання православ'я.

•

1699

р. польський сейм скасував на

Правобережжі козацький устрій. Козаки

були оголошені поза законом, за винят-

ком невеликої кількості козаків, що най-

малися на службу до польських магнатів

(надвірні козаки).

Визвольна боротьба на чолі

С.Палієм

Посилення польського гноблення викли-

кало хвилю повстань. З 1700 по 1704

pp.

точилася визвольна боротьба правобереж-

ного козацтва на чолі з фастівським полков-

ником Семеном Палієм. Повстанці звільни-

ли від шляхти Київщину, Черкащину, По-

ділля. Цей рух був придушений

спільними

польсько-російськими зусиллями. Петро

пожертвував інтересами населення Право-

бережжя, щоб зберегти союз із Польщею >

війні проти Швеції. За його наказом участі

у боротьбі з повстанцями взяли

лівобережн

полки І.Мазепи.

Гайдамацький рух

У наступні роки на Правобережжі поши-

рився рух гайдамаків (від тюркського

"гай-

де" - гнати, чинити свавілля). Серед гайда-

маків були переважно селяни-втікачі,

най

бідніша частина міського населення, ко-

зацька сірома, наймити. Гайдамаки корис-

тувалися широкою підтримкою населення

У другій пол.

XVIII

ст. гайдамацький

ру>

переріс у народно-визвольне повстання,

які

отримало назву Коліївщина.

У1768

р.

йоге

1О2

4. Українська національно-визвольна війна. Козацько-гетьманська держава (сер. XVII - кін. XVIII ст.)

очолив Максим Залізняк- запорізький ко-

зак, син селянина-кріпака із с Медведівка

на Черкащині. На бік повстання перейшов

уманський сотник Іван Гонта. Коліївщина

охопила Київщину,

Брацлавщину,

По-

ділля, Волинь. Тяжкі форми

польського

гноблення обумовили жорстокість гайда-

маків, криваві розправи з польським на-

селенням.

Іван Гонта

Максим Залізняк

Коліївщина була спрямована проти

польського гноблення, на ліквідацію панів-

ної верстви суспільства, великої земельної

власності.

Царський уряд, наляканий величезним

розмахом повстання, допоміг Польщі у

його придушенні.

•

Гайдамаччина надовго залишилася в

народній пам'яті, відіграла велику роль в

ослабленні феодально-кріпосницької сис-

теми, польського панування, у розвитку ви-

звольної боротьби українського народу.

Рух опришків

У західноукра-

їнських

землях

(Галичина, Закар-

паття, Буковина)

соціальний про-

тест проявився в

русі опришків.

Найбільш відо-

мим ватажком оп-

ришків був

Олекса Довбуш -

з 1738 по 1745 рік.

Його порівнюють з Робін Гудом, бо, гра-

буючи багатих, все награбоване добро роз-

давав

бідним.

Після смерті О. Довбуша загони оприш-

ків очолювали Василь Баюрак, Мирон

Штола.

Рух опришків був придушений австрій-

ським урядом лише у першій

пол.

XIX

ст.

Поділи Речі

Посполитої

У другій пол.

XVIII

ст. Річ Посполита

переживала період глибокої економічної і

політичної кризи, викликаної анархією в

державному управлінні, міжусобними

війнами. Цим скористалися сусідні держа-

ви - Австрія, Росія та Прусія, які розділили

між собою землі Речі Посполитої, внаслі-

док

чого

польсько-литовська держава при-

пинила своє існування.

На долі українських земель три поділи

Речі Посполитої позначилися таким чи-

ном:

за першим поділом 1772 р. до Австрії

відшита Галичина;

'Ь

за другим поділом 1793 р. до Росії віді-

йшло Правобережжя (Київщина, Во-

линь, Поділля) ;

Ч>

за третім поділом

1795р.

до Росії віді-

йшла Волинь

(Берестейщина).

З переходом Правобережної України

під владу Росії тут у

1797

р. було створе-

но Київську, Волинську та Подільську гу-

бернії.

До Австрійської імперії була приєдна-

на в 1775 р. Буковина, яка перебувала до

цього часу в складі Османської імперії. Під

безпосереднім контролем Габсбургів пере-

бувало і Угорське королівство разом з

українським Закарпаттям. З 1867 р.

Австрійська імперія отримала назву Авст-

ро-Угорщини.

•

Таким чином, на кін.

XVIII

ст. україн-

ські землі опинилися в складі двох вели-

ких імперій - Російської та Австрійської.

В історії України почався новий період.

ЮЗ

Історія України

бі з польським визвольним рухом

царський

уряд у 1832 р. утворив Київське генерал-гу-

бернаторство у складі Київської, Волинської

і Подільської губерній. Через три роки

Сло-

бідсько-Українську

губернію було ре-

формовано в Харківську. Отже, підросійське

Україна була поділена на дев'ять губерній,

які

в незмінному вигляді проіснували до почата}

XX ст. Значна кількість українців

компактне

проживала поза межами цих губерній

}

сусідніх повітах Курської, Воронезької

Бєлгородської губерній та на Кубані.

Виконайте вправу

№

1. Порівняйте становище Правобережної і Лівобережної України у XVIII ст.

2. Чому царський уряд підтримав боротьбу польського короля з гайдамацьким

рухом?

3. Які події пов'язані з такими іменами: Максим Залізняк, Іван Гонта, Олекса

Дов-

буш?

4. Заповніть таблицю "Три поділи Речі Посполитої".

Уніфікація адміністративно-

територіального поділу українських

земель у складі Російської імперії

1802

р. російський уряд ліквідував Ма-

лоросійську губернію і натомість створив

Чернігівську та Полтавську. Новоросійську

губернію було поділено на Катеринослав-

ську,

Таврійську

і Миколаївську (з

1803

р.

Херсонську). У 1828 р. вони, а також Бесара-

бія увійшли до складу Новоросійсько-Беса-

рабського генерал-губернаторства. У бороть-

Поділи

/ поділ

II поділ

III поділ

Дата

Наслідки для України

5. В результаті яких подій сучасні українські землі опинилися на кін.

XVIII

ст

у складі двох імперій - Російської та Австрійської?

• Українська культура

другої пол. XVII - XVIII ст.

УВАГАГ

З початку XVIII

ст.

^починається

"українізація

духовного^

сиття

російського

суспільства"

Культура України другої пол. XVII -

XVIII ст. розвивалася в умовах боротьби

українського народу за свою незалежність

і державність. Повалення польсько-шля-

хетської влади, утворення козацької рес-

публіки з демократичною формою правлін-

ня, вільним населенням сприяло піднесен-

ню національно-культурних процесів.

З іншого боку, наступ Росії та Польщі

на українську автономію супроводжував-

ся утисками української культури.

Розвиток освіти. Наука

^УВАГАТ

Центром науки в Україні

в XVIII

ст.

залишився Київ з його

академією. Тут готувалися й видавалися

праці, які принесли славу Україні. З цієї;

\академії

вийшов один із найвизначніших/

українських філософів Григорій

Сковорода

(1722-1794

pp.)

Центром культурно-освітнього

життя

Ук

раїни

цього періоду була Києво-Могилянськ;

академія. За часів І. Мазепи вона досягла

най

більшого розквіту.

Напоч.

XVII

ст. в ній

на

вчалося дві тисячі студентів, у тому числі й :

інших православних країн. В академії пра

цювали видатні вчені, митці Лазар Баранович

Дмитро Туптало, Феофан Прокопович,

Симеоі

Полоцький та інші. Викладачі і студенти за

прошувалися в слов'янські країни, перш за

всі

1О4

4. Українська національно-визвольна війна. Козацько-гетьманська держава (сер. XVII -

кін.

XVIII ст.)

в Росію, де стали організаторами майже всіх

духовних училищ. Вихованець академії

Сте-

фан

Яворськш

відкрив у Москві Слов'яно-гре-

ко-латинську академію - перший вищий на-

вчальний заклад у Росії. Розквіт Києво-Моги-

лянської

академії тривав до 60-х

pp.

XVIII ст.,

згодом в ній було запроваджено навчання ро-

сійською мовою, а у

1798

р. -

їй

було надано

статус духовного закладу.

Студенти

Києво-Могилянської

академії.

Гравюра

І.Щирського,

1701

На західноукраїнських землях вищим нав-

чальним закладом став Львівський універси-

тет, відкритий у 1661 р. Після загарбання

Східної Галичини Австрією викладання в уні-

верситеті велося німецькою

мовою.

Середню освіту в Україні давали колегіу-

ми, засновані у Чернігові, Ніжині, Переяславі,

Харкові.

Ревізійні полкові книги показують, що в

1740-1748

pp.

на території Гетьманщини було

866 шкіл, тобто на кожну тисячу душ населен-

ня припадало по одній школі. З ліквідацією

Гетьманщини кількість шкіл поступово змен-

шилася. Засновані ж Катериною II так звані

народні училища започаткували насадження

чужих за духом навчальних закладів.

У Східній Галичині освіта зазнавала всіля-

ких утисків з боку австрійського уряду. На-

ціонально-культурний осередок Галичини -

Успенське ставропігійське братство в 1788 р.

було ліквідоване; тоді ж, у 80-х роках, припи-

нила своє існування і братська школа. У роз-

витку початкового і середнього шкільництва

певну роль відіграли реформи

Иосифа

II, який

1781

р. наказав заснувати школи німецького

зразка скрізь, де було близько сотні дітей.

Відбуваються суттєві зрушення в розвитку

історичних

знань. У

1674

р. Лаврська друкар-

ня видала приписуваний Інокентію Гізелю "Си-

нопсис" - перший короткий нарис історії Ук-

раїни від найдавніших часів до останньої

чверті

XVII

ст., який і протягом наступного

століття використовувався як офіційний

підручник, багато разів перевидавався. Набу-

ває розквіту історико-мемуарна проза - ко-

зацькі літописи. Так, цінним джерелом для до-

слідження історії України є "Літопис Само-

видця ", автором якого вважають генерального

підскарбія Р.

Ракушку-Романовського

(зображує

події 1648-1702 рр), літописи Григорія Граб'ян-

ки та Самійла Велична, у яких головна увага

приділяється історії козацтва, Б. Хмельниць-

кому як полководцеві і державному діячеві. На-

прикінці XVIII - на поч. XIX ст. з'явилася ано-

німна "История Руссов или Малой России ". На-

писана з патріотичних позицій, ця праця спра-

вила великий вплив на подальший розвиток

української історичної науки.

Видатним

явищем у роз-

витку

вітчизня-

ної філософії

стала творчість

Григорія Сково-

роди (1722-1794

pp., на світлині)

Після навчання

у Київській ака-

демії

він

шість

років працював

домашнім учи-

телем у поміщи-

ка на Переяслав-

щині, в

1759-1768

pp.

викладав поетику й ети-

ку в Харківському колегіумі. Переслідуваний

церковниками і кріпосниками, залишив педа-

гогічну діяльність й останні 25 років вів манд-

рівне життя. Найвидатнішими творами з філо-

софської спадщини Г. Сковороди є "Началь-

ная дверь ко христианскому добронравию ", "Сим-

фонія, нареченная Книга

Асхань

о познаны са-

мого себе", "Разговор, называемый алфавит, или

букварь мира" та інші. У своїх творах мисли-

тель розкривав філософські, суспільно-пол-

ітичні й етичні проблеми, центральне місце се-

ред них належало питанню про щастя люди-

ни. З літературних творів Г.Сковороди відомі

збірка поезій "Сад божественних песней",

збірка байок "Басни

харковскія

1D5

Історія України

Література

У другій пол.

XVII

ст. провідною темою дум

та історичних пісень була визвольна війна

XVII ст., її герої та проводирі. Саме в цей час

створені відомі народні пісні "Розлилися круті

бережечки", "Не дивуйтеся,

добрії

люди",

"За

світ

стали козаченьки" та багато інших.

Великого розвитку набув український те-

атр, зокрема шкільна драма. Викладач Києво-

Могилянської академії Ф. Прокопович склав тео-

рію трагедії, комедії і трагікомедії. Цікавим

явищем в історії українського театру був

ляльковий народний театр - вертеп (вертепом

називалася печера, де народився

Icy

с Христос).

Для лялькової вистави використовувалася

скринька у вигляді двоповерхового будиноч-

ка: у верхній частині будиночка розігрували-

ся сцени на біблійні сюжети, у нижній - на-

родно-побутові.

У XVIII ст. виникає таке цікаве літературне

явище, як творчість мандрівних дияків - учнів

духовних шкіл, вірші яких носили бурлеск-

ний характер: сміх і гумор поєднувалися у них

з серйозною соціальною тематикою.

Набуває поширення громадянська та лю-

бовна лірика

романси, сентиментальні пісні,

в які вводилися образи, запозичені з народної

поезії. Багато таких творів приписують Ма-

русі Чурай - легендарній українській народній

співачці і поетесі, яка нібито жила у Полтаві;

документальних свідчень про неї немає.

На розвитку української літератури нега-

тивно позначилася русифікаторська політика

царського уряду. Ця політика вплинула і на

становище поліграфічної справи в Україні.

Так, у 1721 р. при московському синоді було

засновано Друкарську контору, яка послідов-

но переслідувала українську книгу та україн-

ське слово. Українським архієреям було нака-

зано відбирати по всій Україні церковні кни-

ги, які колись видавалися в українських дру-

карнях, і заміняти

їх

московськими. З 1766 р.

київській друкарні було наказано випускати

тільки

ті

книги,

які

виходили

московській

друкарні за погодженням синоду.

Мистецтво

В українській архітектурі XVIICT. утвер-

джується бароко, справжній розквіт якого

припадає на добу

І.Мазепи.

На землях Украї-

ни цей італійський стиль набрав нових мис-

тецьких форм та національного колориту

дістав назву українського, або козацького

бг

роко. Заходами І. Мазепи споруджено Спасі

ку церкву Мгарського монастиря біля Лубе

на Полтавщині, церкву Всіх Святих у

Києве

Печерській Лаврі - справжню перлину мі:

усіма церквами українського бароко. За нак;

зом Мазепи було перебудовано Софійськи

собор, Успенську церкву Лаври та

Михаил

вську церкву Видубицького монастиря. Крі

того, по всій Лівобережній Україні у другі

пол. XVII - на поч. XVIII ст. було споруджен

ряд монастирів з храмами, дзвіницями,

обе

ронними мурами і баштами.

Найвизначн

шим

архітекті

ром на західні

українських

зеї

лях був Берна\

Меретин. Наі

більша пам'яті

його

творчості

Львівський

собі

св.

Юра

(спі

руджений у

174

1764 pp., на сві

лині), в архіте

турі якого західноєвропейські риси гармоні

но поєднані з національними.

Українське бароко знайшло відображені

і в творчості видатного київського архітект

ра

І.Григоровича-Барського. Прикладом цьо

може бути здійснена ним реставрація Кир

лівської церкви. Подальша діяльність

І.Гр

горовича-Барського характеризується

підг

товкою архітектури класицизму. Цей

архітс

турний стиль поширюється з

кін.

XVIII

ст.

Пр

відне місце посідає містобудування.

В українському образотворчому

мистец'

другої пол. XVII ст. значне місце займає

ікок

пис, що розвивається в ренесансно-бароков

формах. Велику роль у збагаченні

українсьі

культури відіграла діяльність Лаврської

шл

писної

майстерні.

Портрет як жанр світського мистецтва

національну особливість: він зберіг тісний ЗЕ

зок з іконописом. Монументальними були по]

рети Б. Хмельницького і визначних

козацьк

старшин. Західноукраїнські митці малюва

львівських братчиків у представницьких поз

із жезлом, гербами та іншими атрибутами.

1DB

4. Українська національно-визвольна війна.

Козацько-гетьманська

держава (сер. XVII - кін. XVIII ст.)

Друкарні розвивали графічне мистецтво,

сформувалася художня школа українського

граверства, основоположником якої вважають

Олександра Тарасевича.

Йог

о майстерність не

поступалася перед мистецтвом кращих

західно-

європейських граверів того часу.

Наприкінці

XVIII

ст. з поширенням в україн-

ському мистецтві ідей просвітництва церковно-

релігійна тематика відходить на другий план.

Живопис поступово звільняється від середньо-

вічних канонів та набуває світського характеру.

Великими майстрами живопису

були

В.Борови-

ковський,

Д.Левщький,

А.Лосенко.

В Західній Україні особливо славились ху-

дожні полотна Луки

Долинського

(1750-1824 pp.),

який здобув мистецьку освіту у

Відні

згодом

працював у Львові. Він виконав ікони для со-

бору св. Юра, церков

П'ятницької,

св. Онуф-

рія, очолював роботи з оформлення Успенсь-

кого собору в Почаєві.

Помітних успіхів досягла українська му-

зична культура. Важливою подією в музично-

му житті стало відкриття Глухівської співаць-

кої школи, з якої вийшли видатні композито-

ри, творці української музики Максим Бере-

зовський, Дмитро Бортнянський, Артем Ведель.

Бортнянський написав 35 концертів на чоти-

ри голоси,

концертів на два хори, співи до

служби Божої, які й досі виконуються цер-

ковними хорами. У Глухові існувала найбіль-

ша в Європі нотна бібліотека.

При кафедральному храмі св. Юра у Львові

існували хор і оркестр, які брали участь у цер-

ковних відправах. Осередком музики був і

Перемишль. Тут єпископ /. Снігурський засну-

вав перший постійний церковний хор.

АШШ

Висновки:

е$

У ході національно-визвольної війни, що розпочалася в

1648

p., постала козаць-

ко-гетьманська держава. Б.Хмельницький, виходячи із реальних потреб української

політики, в

1654

р. уклав союз із Росією, сподіваючись завдяки йому розбудувати

Українську державу та добитися перемоги у війні з Річчю Посполитою.

Смерть Б.Хмельницького в

1657

р. поклала початок періоду глибокої кризи україн-

ської державності, фактичної громадянської війни - періоду Руїни. За Андрусівським

перемир'ям

1667

р. Польща і Росія розділили Україну по Дніпру.

£S

Відновивши своє панування на всій території Правобережної України, уряд Польщі

ліквідував козацький устрій, посилив соціальне і національне гноблення.

Автономія в Лівобережній Україні (Гетьманщина) зберігалася ще певний час. Геть-

ман

І.Мазепа

спробував відновити боротьбу за самостійну державу, спираючись на

допомогу Швеції. Петро І розгорнув широкий наступ на українську автономію, а

Катерина II в 60-80-і

pp.

XVIII ст. остаточно зруйнувала Гетьманщину.

Під кін. XVIII ст. відбулися важливі зміни в геополітичному становищі України: всі

українські землі опинилися в складі двох імперій - Російської та Австрійської.

• Історичні джерела

Скарги послів Богдана Хмельницького, відправлених на сейм у Варшаву

(липень

1648

р.)

їх

милості пани державці поводяться з нами, людьми лицарськими, гірше, ніж з невільниками.

2. Хутори, луги, млини і все, що

їм

вподобається в домах козаків, забирають силою, мучать,

убивають.

3. Беруть десятину з бджіл і поволовщину.

4. Старих козаків, жінок і батьків

їхніх,

хоч би син і був на службі, обкладають чиншем, як

інших

хлопів.

5. Козацьких жінок одразу по смерті козаків примушують без милості працювати нарівні

з міщанами.

6. Пани полковники не захищають, а ще й допомагають чинити нам кривди, а речі наші і

майно, під виглядом торгу, забирають за половину ціни.

1О7

Історія України

7. Жовнірська челядь забирає в козаків волів, худобу і всяке добро.

8. На Запорожжі і на Дніпрі не дають промишляти, ні звіра, ні рибу ловити, а з

кожноп

козака беруть по лисиці; а якщо не зловить лисиці, то за лисицю відбирають самопали.

Панаї

полковникам підводи даємо або замісто підвід платимо грішми...

11.3

усякої нагоди відразу садовлять козака у в'язницю і, де чують хабара, не

випустяті

поки не дасть доброго викупу, примушують робити, що схочуть.

Дайте оцінку ставлення польської шляхти до козаків.

Лист турецького султана Мухамеда

IVдо

Богдана Хмельницького

1655

р. Константинополь

"Богдану Хмельницькому, гетьману Війська Запорізького, доброго здоров'я з усім

лица{

ством і остаточної перемоги над ворогом, щоб Бог зводив помогти, зичимо.

Ваші посли Ромас і Яків віддали перед нами поклін при передачі ваших листів. Ретельн

витлумачені, ці листи були віддані мені при всьому моєму сенаті моїм шановним візиром

мені витлумачені. У цьому своєму листі ти повідомляєш мені, що хан

Махмед-Прей

зимо

разом з ляхами і різними людьми нашої землі як з молдаванами, так і з угорцями

з'єднавшис

воював проти вас і присягу зламав. Повідом і те, що мусив взяти на допомогу Москву,

бача

довкола себе ворога. При цьому пишеш до нас, аби ми вас прийняли під нашу руку й

оборої

згідно з давніми вашими листами. Ми вас як вірних і зичливих наших слуг із згоди

всьої

нашого сенату беремо під нашу оборону і обіцяємо допомагати проти кожного вашого

ворі

га.

Угорці спочатку не відкривали дверей перед вашими послами до мене. Тепер,

ретелы-

зрозумівши з вашого листа, ми послали до всіх наших земель, щоб про те знали і в. м., не

даю

жодного приводу для невдоволення, в приязні з в. м. жили, не підносячи на вас руки. Бо

оголосив по всіх цих моїх землях, що ви, все Військо Запорізьке, залишаєтеся, вирізняючи в;

з усіх вірних і зичливих моїх

слуг.

Тому й ти, Богдан Хмельницький, гетьман, своє Війсь»

Запорізьке держи у стриманості; просимо, щоб козаки не вступали в нашу державу як море

так і суходолом, і не важилися її пустошити, пам'ятаючи про те, що ми наказали всім

наїш

землям жити з вами в приязні. Особливо ж постарайтеся, щоб московські козаки не

ходи.]

морем в ці наші держави і не пустошили державу. Також якщо хто б, чи близький, чи далеки

мав би стати нашим ворогом і намірився воювати проти нас, то щоб ви з Військом були

готе

і воювали проти того ворога. Ми також, коли хто б мав бути вам ворогом і воював би

про

вас, обіцяємо дати допомогу за першим зверненням. А оскільки для ліпшої віри і певності

вимагали від нас присяги, то наша присяга така є: насамперед закликаємо у свідки того,

створив все з нічого, насамперед землю і небо і всіх нас, того, що під його рукою ми живем

всіх пророків, котрих як ми, так і ви визнаємо. Ці нехай будуть свідками на цьому світі,

ще

з усією моєю державою хочу дотримати цю мою присягу.

Ти також, гетьман Хмельницький, з усім Військом Запорізьким, малим і великим, щоб

виї

нав нам присягу у тому, що маєте бути нам в усьому вірними і зичливими слугами і так, як і

свою присягу в. м. виконали. Якщо ви будете нам нашими вірними слугами, то і ми будемо

мати за вірних і зичливих своїх слуг. Як раніше ви жили в приязні з небіжчиком, ханом

Іслг

Гіреєм, так і тепер живіть у тісній приязні з нинішнім ханом, також і з молдаванами, воло:

ми, угорцями, як з нашими слугами, щоб були у приязні. Цю приязнь пам'ятаючи, щоб

залиг

лися в ній довгі роки і не забували про неї. А при цих ваших послах ми посилаємо до

нашого Шахін-агу, з яким посилаємо, згідно з нашим звичаєм, шість каптанів, які б ви прий:

ли як подяку і не забували про нас. Бо як читаємо ті чотири книги, дані нам

Мойсеєм,

на

котр

ми й виконали нашу присягу, якщо це ваше посольство тепер добре закінчилося і коли

присягли, то треба в цій приязні жити довгі роки. І того від вас вимагаємо, щоб ви,

пам'ятак

про нашу присягу, котру ми вам присягнули на приязнь, то й ви б взаємно присягнули і че

свого посла освідчили б тепер свою присягу, щоб і ми були впевнені у вашій

зичливості.

Дано у Константинополі".

•

У чому полягала позиція турецького султана щодо козацької держави? Чим пояснити ТІ

позицію?

1D8

4. Українська національно-визвольна війна.

Козацько-гетьманська

держава (сер. XVII - кін. XVIII ст.)

Із листа Богдана Хмельницького до князя Трансільванії Юрія Ракоці

(22 березня 1656 р.)

Світлійший князю Трансільванії, вельможний наш пане і друже.

З того часу, як між нами склались щирі зносини, ще ніколи не мали сумніву в постійності

дружби вашої Милості і бачили докази того, і впевнились в тому, що хто нам дружбу свою

обіцяв, той буде її підтримувати, щоб залишитися з нами в щирих і прихильних зносинах.

Послів ми не вислали до вашої милості тому, що чекаємо, коли повернуться наші посланці,

яких ми вислали до Запоріжжя і в інші місця, а тому всі наші справи до

їх

повернення відклали,

і як вони повернуться і ми вислухаємо

їх

про виконання ними доручення, зараз же вишлемо

послів для важливих нарад... Вони запевнять вашу милість у нашій дружбі і прихильності...

Із листа Богдана Хмельницького до шведського короля Карла Густава

(16

листопада

1656

р.)

Найясніший королю Швеції, наш вельмишановний пане і друже. Для того, щоб приязнь

могла зміцнюватись і перетворитись у тривалі зв'язки, немає засобу кращого, ніж той, щоб з

обох сторін визначала її безсумнівна вірність і непорушна сталість. Хоч в останні роки з боку

найяснішої Христини ми мали в різних її листах багато прикладів прихильності, але як би ваша

найясніша величність не розвивала її дбайливо далі, прихильність могла легко ослабнути і піти

в забуття, стерта дуже довгим мовчанням... Проте сповіщаємо цим, що як від початку ми підняли

зброю проти поляків на захист віри й вольності, так і тепер не перестаємо боротися проти

кожного, хто хотів би сісти нам на шию, і сподіваємося, що сам Всевишній бог помститься за

насильство і знущання над нами... Бажаємо насамперед, щоб ваша найясніша величність знала,

що ми з'єднані і пов'язані з вашою найяснішою величністю не іншим зв'язком, ніж тим, яким ми

зобов'язані обом найсвітлішим воєводам Молдавії і найсвітлішому князеві Трансільванії.

•

Поясніть позицію Богдана Хмельницького у стосунках з князем Трансільванії та шведським

королем.

З літопису Григорія Грабянки

Гетьманство Мазепи

Після того, як Самойловича взяли під арешт, 25 червня на гетьманування настановили Івана

Мазепу. Мазепа, взявши владу, невдовзі послав за Дніпро за гетьманичем Григорієм, який в цей

час перебував там і успішно воював татар. Без всякого спротиву взяли його, потім відвезли у

Сивськ і там відрубали на пласі голову. А його брата Якова, генерала смоленського, що був

зятем Швайковського, заслали в Сибір. Все це було справою рук підступного Мазепи.

Року 1689. Рано навесні Василь Васильович Голицин та гетьман Мазепа і бояри Шейн,

Долгорукий, Змійов, Шереметов та Шепельов уже вдруге ходили з російським

військом

Крим. Вирушили так рано, що уже в квітні місяці добралися всіма основними силами і обозом

до Самари і, відпочивши там таки добре та привівши в порядок обоз, з божою допомогою до

святої трійці підійшли під Перекоп. В час походу татари не раз нападали на табір, проте

кожного разу великоруське та малоруське військо давали

їм

відсіч і відбивало. Одного разу

навальним нальотом вони таки пробилися в табір, Сумському та Охтирському полкам запо-

діяли відчутної шкоди в людях та возах, проте сердюки гетьмана, що саме нагодилися на цей

час, боєм вигнали татар з обозу. Потім татари побачили, що таку велику силу

їм

не сила

утримати, повтікали у Крим і почали хитрувати. Коли наші війська зі своїми окопами почали

під Перекоп підступати, тоді татари запросили миру, пообіцяли великому боярину викуп і

обдурили його. Вони насипали в бурдюк замість червінців ремінців, а зверху прикрили

їх

справжніми грішми і дали

Голицину.

Тоді військо, що добралося до Криму з такими трудно-

щами і з охотою добуло славу та здобич, змушене було неохоче відступати, на чім світ лаючи

гетьмана. Гетьман змушений був виїхати до війська і вимовляти свою невинність та лагідними

словами угомонити воїнів. Опісля Мазепу та полковників покликали в Москву, там царі Іван

та Петро Олексійовичі щедро обдарували

їх

і тримали гостями від дня святого пророка Іллі до

Покрови святої Богородиці. А в цей час там за зраду скарали бояр, а Голицина заслали в Сибір.

1ОЭ

Історія України

Року

1690.

Козацьке військо ходило під Очаків, де попалило посади та чимало лиха накоїло

татарам. Відтоді у нове місто Самару почали ходити на сторожу полками поперемінне. Ко-

жен полк сторожував чверть року.

Року

1692.

Орди Кримські та Білгородські взимку взяли в полон людей навкіл Домонтова та,

прочувши, що козацьке військо на чолі з гетьманом стоїть напоготові, повернули назад. За

ними аж за Дніпро погнався осаул Гамалія з немалим кінним загоном та так і не догнав. Однак

градське військо та компанея пішли під Очаків, спалили посад, взяли ясир і повернули назад.

Того ж року Мазепин канцелярист Петрик утік на Запоріжжя, а звідти в Крим. Навесні взяв

підняв орду і запорожців, прийшов на Полтавщину, почав її пустошити і міста скоряти під

свою руку. Та варто було Мазепі зібрати малоруські полки і виступити проти орди та Петри-

ка, вони відразу ж покинули Малоросію і втекли в Крим.

• 3 якими подіями пов'язаний початок гетьманства Івана Мазепи?

Про Палія

Після того, як польський король зі згоди та з відома папи і цісаря замирився з російським

монархом і коли поклали вони силами усіх християнських монархів воювати турка і татар,

тоді багато хто із малоросійських та запорожських звитяжців зібрав собі охочих козаків і,

ставши ватагами, тобто полковниками, з власної волі подався на бусурман, став на захист

християн та

їхніх

кордонів. Вони нишпорили степами по обох берегах Дніпра, кормилися

м'ясом дичини, переховувалися і піджидали татарські загони, які гнали ясир з Польщі та Росії

у Крим та в Білоградщину. Нападали на них, розбивали, забирали коней і зброю, а християн -

жінок і чоловіків - відпускали у свої землі і супроводжували в дорозі додому...

З-посеред тих вільноохочих запорізьких ватагів або охочих полковників виділявся Семен

Палій, що був родом з

Борзни.

Він одружився на Задніпров'ї у Фастові і, тримаючи при собі

військо вільноохочих, не тільки не допускав, щоб татари Польщу та Росію воювали і опусто-

шали, але й сам ходив і свої загони посилав на села татарські... і руйнував

їх.

Коли ж супроти

нього виходили татари, то він мужньо і щасливо ось уже на протязі кільканадцяти років

побивав

їх,

побивав з великою користю для корони польської та для всього християнства.

Втихомиривши Задніпров'я і пообсаджувавши численні міста своїми залогами, він жив як

удільний пан. Його вільноохоче військо стояло постоєм на Поліссі аж до кордону з Литвою і

збирало на

його

користь десятину з пасік, з продукту та з усякого прибутку по всьому Задні-

пров'ю, навіть аж біля Дністра та Случі. Супроти нього не раз ходили походами Кримські та

Білгородські татари, ведучи із собою як підмогу яничар. Вони підходили навіть до Фастова (де

була резиденція Палія), хотіли тут його взяти. Проте він так

їх

побивав і проганяв, що навіть

одного разу щонайголовнішого султана живцем взяв. Потім татари вирішили замиритися з

ним і почали обдаровувати багатими дарунками. А ляхи, забувши оті тяжкі спустошення, що

їх

накоїли татари, забувши тих, завдяки чиєму військовому промислу і чиєю мужністю вони

звільнилися від тієї напасті і деякий час в тиші та супокої жили, забулися про все те, і, заздрячи

своєму визволителю, підступом напали на нього, взяли і в темницю у місто Майборок відісла-

ли. Просидівши там доволі довго, він сів прямо в кайданах на коня, якого зумисне підвели

йому, і втік до свого війська. Тоді коронний гетьман послав з кварцяним військом, з німецькою

та польською піхотою рейментара. Усім загоном при артилерії та гранатах вони підступили

до Фастова. Та Палій не вислав своє військо зустрічати ворога, а сховав його в лісах, сам

замкнувся у Фастові. Коли ж поляки пішли на місто, тоді те військо, що було сховане, вдарило

на них з поля, а сам Палій з міста напав на шляхетські окопи і так всипав ляхам, що вони

заледве в таборі утрималися. Не зволікаючи, вони замирилися з Палієм і понесли ганьбу у свою

землю. Опісля Палій завжди відчував ворожість польського панства, та, маючи приязнь цар-

ської величності та польського короля, жив не тужив, владарював над усім Задніпров'ям аж до

Дністра та Случі, владарював, немов гетьман, проте гетьманом не був. Був тільки полковни-

ком, щонайпершим серед полковників і щонайвідважнішим у всіх битвах.

•

Як Григорій Грабянка пояснює причини повстання Палія?