У Кодексі досить чітко виписані всі процедури, пов'язані з
розробкою, прийняттям і контролем за виконанням головного
фінансового документа країни. Ініціатива щодо бюджетоутво-
рення «зміщена» у бік Кабінету Міністрів, оскільки саме він від-
повідає за виконання бюджету. Зроблено певний крок на шляху
підвищення прозорості й відкритості бюджетного процесу. Від-
повідно до Кодексу відтепер має публікуватися проект бюджету,
а після його прийняття — і сам документ разом з усіма додатками.
Верховна Рада чітко розподілила повноваження між бюджетами.
Держбюджет відповідає за фінансування загальнодержавних інсти-
тутів — судоустрій, силові, контролюючі органи. Місцеві бюджети
фінансують функції, наближені безпосередньо до споживачів, —
школи, дитсадки, лікарні та ін. У результаті місцева влада того чи
іншого населеного пункту вийшла з-під впливу вищого органу.
Щодо формування доходів, за місцевими бюджетами Кодек-
сом закріплені лише ті податки, що не можуть негативно вплину-
ти на економіку країни. До ексклюзивних доходів місцевих бю-
джетів віднесено прибутковий податок, плату за землю, над-
ходження від продажу землі несільськогосподарського призна-
чення і податок з прибутку комунальних підприємств, що центр
враховує тільки статистично. У результаті цього прибуткова база
місцевих бюджетів розширилася, а частка власних доходів на мі-
сцях істотно зросла. Закріплення за місцевими бюджетами над-
ходжень від продажу землі є стимулом до розвитку ринку землі,
істотного підвищення інвестиційної привабливості підприємств.
Перерозподіл фінансових коштів здійснюється згідно з так
званою формульною системою, коли трансферти розраховують
за єдиною для всіх формулою, параметри якої закладені в Бю-
джетному кодексі. Після прийняття Кодексу він став зрозумілі-
шим і прозорішим, оскільки перестав залежати від волі чиновника.
Кодекс запровадив новий підхід до формування бюджету за про-
грамно-цільовим методом із залученням економічної класифікації
видатків. Це дало можливість відстежувати ефективність викорис-
тання бюджетом сплачених підприємцями податків у контексті фі-
нансування тієї чи іншої програми. Кодекс реалізує один із принци-
пів публічних фінансів — платник податку повинен бачити
результати сплати податків. Головне завдання нового підходу —
публічний контроль за ефективністю використання грошей.
У 2003 році дохідна частина зведеного бюджету на 8,7 % пе-
ревищила плановий показник. Однією з основних переваг вико-
нання бюджету 2003 року було те, що видатки здійснювалися в
«автоматичному режимі», тобто відповідно до розпису держав-
61