Сохань П. (гол. ред.) Усна історія степової України. Том 8

Подождите немного. Документ загружается.

291

нєвєсти óже ж ãості їдóть тóди. Гóляють там, може тóт і ó нєвєсти

ãóлять. Нó, в нас зараз, бачте, нема таêоãо, щоб на два двори ãóляли.

У молодоãо ãóляють три дня. За нєвєстó даже не знаю. Це

оце племенниê послідній женився, то він з

центра, а вона аж з тоãо

êраю села. Вони виряджали, там їхні родичі ãóляли. Нó, на дрóãий

день вони й тóт ãóляли. Таê шо не знаю сêіêи ãóляють ó нєвєсти,

цьоãо êазать не бóдó, бо не знаю. А потом ãóляли тóт всі.

[Придане

]… Моїй невістêі êоровó дали [

сміється

]. Сêазали

за столом: ми вам êоровó подаримо, да і все. Ми сêазали – вона нам

на фіã не нóжна [

сміється

]. Нó, подарили, подарили – продали ми

êоровó тó. А хто таê, хто ãроші побільше. Недавно племенниê мій

женився, батьêи йомó подарили, не помню, тисячó доларів. Нó,

яêийсь подарочоê може ще.

Раньше êолись таê бóло, [що молода завжди йде ó дом чоло-

віêа жити], а тепер нє. Нó, а

тепер, наша невістêа менша – прийшла

до нас жить. Дочêа моя заміж виходила, свайбó ми роболи, ó нашій

êвартирі бóла свайба. Він з дрóãоãо ãорода бóв, ото ãості ó нас соби-

ралися. Жить вона поїхала, бо ó ньоãо своя êвартира бóла в дрóãом

ãороді.

Цей менший женився, то вони жили ó нас. А єсть же ж жи-

вóть прямо ó нєвєсти. Старша сестра моєї невістêи меншої, то він

жив ó її батьêів, бо сирота і вобщє немєсний. Таê шо по-всяêомó.

Нó, наші діти з нами довãо не захотіли жить [

сміється

]. Дитина ро-

дилася і сêіêи, ще і двох ãод дитині не бóло – всьо, óїхали.

Церêва ó нас, яêраз построїлася, це мій син женився, то са-

мий перший в ній вінчався. А тóт бóла ще стара, яêраз по цій вóлиці

ось сюди йде

дороãа на трасó і яê виходиш на цю дороãó на трасó,

таê прямо тóт пóстир таêий – тóт бóла êрасива церêва старинна.

Ще помню ãодів десять мені бóло, тітêа водила мене причащаться в

церêó, бо церêва. Це десь 60-ті… В сêорості її заêрили і розвалили. А

помню, мене тітêа водила, не знаю, може менше яê десять мені бóло.

Я знаю, шо бóла в тій церêві, помню, яêа вона êрасива всередині

бóла. Це літом тітêа мене водила. Мати в мене не дóже в

церêвó хо-

дила, а тітêа водила. І помню, іще бóла яê церêва, в цій же старій

церêві, тоже ж дитиною бóла, ой, навєрно, на Троїцю. Оце яêраз

Троїця бóде. Потомó шо баãато людей стояло êрóãом церêви ж з цві-

тами, таêий же ж двір оãромний бóв… Живі цвіти, на Троїцю цвіти.

[Яê тóт Троїцю відмічають]? Це ж тоді я помню, що люди

стояли з цвітами, може, ще що, но я цвіти запомнила. А оце я ходи-

ла яêось óже в цю церêвó, на Троїцю

, то люди приходять з цвітами,

292

даже водó приносять, щоб святили. Васильêи приносять, нó, м’ята

таêа – це все батюшêа освячóє і несóть додомó. З восьми часов пра-

виться начинається в середині, а потом народ підходе не на слóжбó,

а приходе, щоб посвятить. А вобщє на êажний празниê сєйчас, і на

Спаса, все носять святить, нó, яê дєйствітельно воно положено.

[На Троїцю хатó приêрашають]. Он з тополі вєтêó одламóєм,

сюда всовóєм, над дверима. Мати моя поêа жива бóла і бабóшêа іще

бóла, в хаті цвіти, і на пол – травó êосили, застеляли. Обиêновенна

степова трава. Ми в êóхні застеляли пол. У мене чоловіê поїде на

ãорó, васильêи там таêі ростóть… Їх васильêами чоãось називають,

вони м’ятою пахнóть, таêі длінні, êóщ таêий, а сам цвіточоê розцві-

тає фіолетовоãо цвєта і пахóчі-пахóчі

. Наêосив трави, привіз, на пол

постелили, бóêет цвітов ó вазó… Три дня трава лежить. Вона заси-

хає, один раз ми міняли. А вже давно ми таêоãо не робимо, óже здо-

ров’я немає.

А таêе робили, робили ми. Бачте, поêи ми в ãороді жили, ми

в принципі знали, що є таêий празниê, но празниêів то не знали. От

я празниêів баãато і не знала. Це сєйчас і êалендарі продають, то

можна про празниê óзнать яêий, та й виходних на празниêи наро-

били баãато…

У нас оце ж незавісімость У

êраїни, і десь ó нас в оце время

тóт і день села. Не знаю, яê йоãо відмічають. Знаю, шо в прошлім

ãоді одмічали. Ми ж хотіли, êажó чоловіêові: “Ходім, хоть подиви-

мось, що там”. А вони на вечір перенесли. Нó, вечором може хто й

ходив, люди – відітє-лі

дньом жарêо, на вечір перенесли. То я даже

не знаю. Тóт же ж ó нас єсть бабочêи… Хор. Співають, харашо спі-

вають, єсть.

Різдво… Діти ходять, êолядóють. Шостоãо вечором, після

обідó вечерю носять. Щас я не знаю, шо носять, в нас дітей немає

[

сміється

]. А раньше, яê тоді нельзя бóло вечерю носить, яê ми ді-

тьми бóли, тоді ж запріщалося... У нас яê церêвó цю розвалили, то

запрітилося все – ні вечерю носить, ні êолядóють, ні щедрóвать, ні

посипать, нічоãо нельзя бóло. Нó, тєм нє мєніє все равно

носили.

Пізненьêо вже, вечором, торбинêó мати давала, щоб же ж не бачи-

ли. А шо давали тóди? Узвар варили з сóхофрóêти, ãрóші, яблóêа,

щоб цілі бóли. Кампот вариться, а це з êампота витяãається – оце

óзвар, отдєльно ó мисочêó óзварчиê цей. Отдєльно должна бó

ти чи

êатлєтêа, чи êóсочоê êовбаси, печені пиріжêи. Оце таêа торбиночêа

і впєрьод по селó, щоб ніхто не бачив [

сміється

]. А до хрещеноãо

293

треба ж в першó очєрєдь, це обізательно. А в мене хрещений таê да-

леченьêо трошêи жив, а ще мимо шêоли, та êаêой там! Озером-

озером, щоб ніхто не побачив і вже темненьêо, вже сіріло на дворі.

Отаê вечерю носили. А там вже по дорозі до êо

ãо зайдеш… Заходи-

ли і êазали, щас підождіть вспомню: “Добрий вечір, святий вечір.

Батьêо й мати послали мене, щоб я вам вечерю принесла…” [

смієть-

ся

]. Нó, а вони шо ж, нó, там: “Молодець, спасібо, нó, давай подиви-

мося шо ти нам там принесла…” Тож берóть, розвертають потроше-

чêó, берóть попробóють.. А! Кóтю іще, êóтя в мисочêó, а зверхó ви-

êладалося сóхофрóêтами з óзварó. Тож берóть êóті трошечêи

, поп-

робóють, пиріжоê собі положóть отдєльно і своє щось положóть об-

ратно сюди в торбинêó. Нó, і ãостинця давали, чи пиріжоê, чи свою

êатлєтêó, свій êóсочоê сала, може там êовбасêи по ãрамóлічêє. Нó,

єстєствєнно, êанфєта там, подароê. Обично, хрещений-хрещена або

яêийсь подаро

ê давали ілі ãроші. Нó, обично яêийсь подароê дава-

ли. А потім óже по родичам може до êоãось засêочиш. Нó, в первó

очередь до хрещених.

На вечерю і січас ãотовимось. Воно ж яêраз, шо там піст êон-

чається, щоб м’ясноãо бóло побільше, печеноãо,

вареноãо. А на дрó-

ãий день êолядóють.

А іще ми яê сюди приїхали, та я це знаю ще до тоãо, яê тóт

жили, поêи ще дітьми бóли. Сьомоãо числа діти йдóть до батьêів ó

ãості, це обізатєльно бóло. От я знаю

, що мої батьêи ходили до діда з

бабою в ãості. Це обізатєльно, я знаю, шо ми яê сюди приїхали, све-

êор со свеêрóхою сêазали: “Таê бóло заведено і щоб ви до нас всіãда

приходили”. Нó, ми ходили всіãда. Обично несли шо, с’їдобне

щось

êóпляли. На Різдво обично пиріжêи печемо в дóховці, начинені, хто

на шо ãаразд. Це я щас ледача стала, а раньше пеêла і з êапóстою, і з

твороãом, і ще я з фасолю любила. Ой, таêі з фасолю пиріжêи вêóс-

ні, сладêа фасоль. Іще з рисом і з яйцом тоже сладêе, трошêи підс-

лащоне таêе. І даже пиріжêи пеêли. Ми приходили до батьêів, здо-

ровалися, з Різдвом Христовим. Нó, вобщем, все, сідали водêó пить

[

сміється

]. Нó, ми приходили не самі, а з онóêами, з нашими дітьми.

А в нас одна дитина тóт бóла, з нами приїхала, і з ним ходили. Нó,

він поêолядóє, дід же з бабою ãостинця дадóть, рóбль яêийсь чи два.

Нó, і все.

Старий

Новий ãод? Да, посипають, це обізатєльно. В мене

он, дід, син з Сольоноãо приїзжає, це іще яê батьêи там жили, све-

êор со свеêрóхою, приїжає раненьêо син до нас, бо до нас і нема êо-

294

мó прийти. Брат приходе посипать в часов чотири óтра [

сміється

Ото син прийде, попосипає і з батьêом до діда з бабою обізатєльно.

Обізатєльно поїдóть тóди, там попосипають. Це в нас таêе єсть. Та

щас з дванадцяти часов ночі начинають ходить і до дванадцяти дня

ходять посипають. Посипають, співають же ж пісню. Я й знала, сина

своã

о бóла вивчила…

А в полі-полі сам Господь ходив,

Сам Господь ходив і Боãа просив:

[Ой, ризи насила], Боãа просила…

Ой, Боже-Боже…

Налєво махньом, пшеница растет.

Направо махньом, там жито растьот…

Бачте, забóлася вже. “Сію-вію-посіваю, з Новим ãодом по-

здравляю! Бóдьте

здорові, з Васильêами, з Новим ãодом!” – оце таêі

слова. Це моя мати розêазала. Я її з нею записала, та я її добре зна-

ла, а це забóлася. Сина своãо вивчила, бо ходив же посипав. А воб-

щє-то щас діти яê ходять посипать – “Сію-вію-посипаю

, з Новим

ãодом поздравляю!” – пшеничêи понасипали і всьо. Раньше співа-

ли. Раньше я даже ходила посипать з братами, а нільзя ж жінêам

посипать. Чоãо, не знаю. Бóва дрóãий раз питаєш ó старих, бóли і

тітêи, і бабêи: “Нó, не положено, не положено…” Н

ó, нічоãо, я штани

оділа, шапêó оділа і з братами пішла посипать. Бóла оділася під

хлопця, таê ніхто даже зі своїх родичів не замітив шо це я [

смієть-

ся

]. Вже яê до тітêи пішли, тоді вже призналася що це я. Бóло таêе.

А в церêвó я ходю рідêо, на Крєщєніє ходю… Нó, церêва в нас

недавно отêрилася, щас народ ходе і баãато молодьожі ходе в церê-

вó. А я лічно ходю на Крєщєніє, на Пасêó, літом може êоли там ми-

мо проходю, можó зайти яê яêийсь празниê. На Тройцю раз бóла,

на Спаса раз бóла. В середині не бóла, не знаю, на вóлиці бóла тіêи.

Бачила, що людей баãато тоже стояли, таê шо про

церêвó я баãато

не можó розêазати.

На Вербнó в церêвó я не ходила. Цей раз сóсідêа ходила, по-

святила верби. Це ж на Вербнó приходять зі свяченою вербою. В

нас раньше свині бóли, свиней побили, цей раз он собачêó побили,

щоб жива-здорова бóла, щоб не боліла. В прошлім ãоді дід з бабою

ще живі бóли, їх побили бóли: “Це не я б’ю, верба – б’є...” І шо “Не

вмирай – червоної êрашанêи дожидай...”, щоб до Пасêи дожили.

295

Чистий четвер – це ж порядоê ó хаті наводимо, êóпаться êо-

нечно до схід сонця надо в чистий четвер. Нó, таêоãо в нас êонечно

нема, щоб до схід сонця. Нó, ми êóпалися в бані тіêи вечором, а во-

бщє êажóть, до схід сонця надо êóпаться в чистий четвер. В

страст-

нó п’ятницю вобщє робить нічоãо нельзя. А яê же робить нельзя,

яêщо всьо равно надо робить, яêраз вся робота в домі.

А на Пасêó шо, яйця. Пасêи печóть. В основном, êанєшно,

щас êóпляють, даже я вже êóпляю, не печó. Зато в мане невістê

а на-

вчилася менша, любить пасêи пеêти, і очень вêóсні пече пасêи. Таê

шо вона пече, нам привозе, а я несó в церêвó святить вечором, нó,

ноччю.

У церêвó хто ходе в церêвó постоянно, ті ходять на всенош-

нó. Нó, а таê яê я

не вистою там, я êаліêа. Ідемо óже таê. Нó, цей раз

я пішла в пів п’ятоãо, а в пів шостоãо óже тóт. Мені нада, щоб сіре-

ньêо бóло, щоб я дороãó бачила, щоб не спітêнóться, не впасти, бо

по темноті я

не ходю вже давно, яê ноãó зламала. На слєдóщій ãод в

январі бóде двадцять ãод [

сміється

Приходять із церêви… Приходимо з церêви, от я цей раз

прийшла в пів шостоãо, чоловіêа підняла, бабó – зразó їм по êраша-

нці, по свяченомó êóсочêó êовбаси, сальця, щоб з’їли. Вино ще “Ка-

ãор” я носила, щоб святить. Переêóсили і, пожалóйста, можна да-

льше

спать [

сміється

]. Обізатєльно êрашанêó, обізатєльно, все те

шо посвятили – по êóсочêó – пасочêó, êрашанêó, носимо все м’ясне,

êанфєти, яйця êрашені – це обізатєльно. Даже сіль, êовбасó там,

масло я даже носила. Вобщем люди хто шо хоче, те й несе, щоб свя-

чене їсти. Пасêи ми всіãда доїдаємо. Таê шо пасêи

, тєм болєє те, що

невістêа спече, ми все до ãрамочêи доїдаєм, бо вêóсне.

[Красна Горêа, êоли поминають померлих]? Є, êонєчно. На

слєдóщó неділю після Пасêи. Раньше в ті времена бóло це, я не по-

мню, в понеділоê чи вівтороê, нó, не ó виходний бóло. В понеділоê

êажись бóло раньше. Ото на старе êладбіще, помню, дітьми ходили

в понеділоê, а тепер в неділю. Старі люди може шо остались, може й

ходять в понеділоê. А таê…

Сейчас же церêва своя, батюшêа свій, то і слóжать. Люди

просять, до своїх моãило

ê приãлашають, щоб пом’янóли. Ходе ба-

тюшêа, хто приãлашає, до тоãо і підходять. На моãилêи ж

пов’язóють, жінêам там платочêи, чоловіêам і сорочêó можóть

пов’язать, рóшниêи пов’язóють. Віночêи, єстєствєнно, цвіти живі,

цвіти таêі… А ще яê баãато родичів, то óêвітчають там і хреста не

296

видно. Біля êаждой моãилêи, в основном, свій століê єсть. На моãи-

лêó ложиться êанфетêа, яєчêо обязательно, вроді ж це їда батьêам

там, чи êомó. Підходять тóди родичі, знаêомі, щоб пом’янóли, щось

даєш ãостинця на êладбіще. Береш êанфетів же всєãда, яйця

обіза-

тєльно, чарочêó наливаєш. Всьо, там пом’янóли до дванадцяти, до

часó, хто êоли яê, і додомó. Ото і все.

А дома лічно до мене всі брати з’їжаються, êроме старшоãо,

старшоãо немає вже, царство йомó небесне. Всі брати. Один брат ó

мене в Полтаві живе, приїжджає, один

брат тóт живе і один брат – в

Сольономó. Всі сюди приїжджають з жінêами…

[Івана-Кóпала]? Вобще-то нєт, не святêóють. У нас таêоãо

немає. От я знаю, це свеêор поêійний розêазóвав, з Молдавії строї-

телі бóли, строїли там ó нас

ферми на ãорі. То от ó їх, яêийсь праз-

ниê ó нас велиêий чи, може даже Пасêа, не бóдó êазать.. Шо ó їх це

яêось таê, а от Івана-Кóпала… А в нас це вроде і празниê не таê собі.

Знаєм, що вроді яê празниê, але не свят

êóємо. А ó їх це празниê

шиêарний. Вони в цвітних сорочêах одіваються, цвіти, вінêи, воб-

щем і ãóляють, водêó п’ють. Це таêе свеêор розêазóвав. А в нас таêо-

ãо… В Западній, там може і празднóють.

[На Маêовія]? Кстаті на

Маêовія ó нас чомó-то в церêві не

правиться. Но в церêві почемó-то в нас не правиться, це ж перший

Спас. Яê він там називається? Медовий. А це ж Маêовія. Коржі я

люблю робить з маêом, дома êоржів напечó, зробимо і їмо. Просто

нам нравляться êоржі

оці, іменно êорж з маêом. А таê знаєм, шо

Спас єсть фрóêтовий, оріховий там…

Яê раньше êолись бóло… Яêщо дєйствітєльно старі, яê свеê-

рóха моя, восємдісят ãод, і то вона наверно сêіêи не знає. А таêих

старих людей, то óже… Свеêор

помер прошлим літом. Яêраз ми їх

тіêи до себе забрали, бо вони там самі жили.

Це вам нада найти êоãось стареньêоãо…

297

Горпинченêо Лідія Василівна, 1955 роêó народження,

с. Сóрсьêо-Михайлівêа Солонянсьêоãо районó

Дніпропетровсьêої області

Горпинченêо Лідія Василівна, 1955 роêó народження, 27

ãрóдня. Народилася, виросла і нині проживаю ó селі Сóрсьêо-

Михайлівêа. Навчалася тóт в шêолі, вийшла заміж і працювала дов-

ãий час в сільсьêій раді.

Працювала я в бóхãалтерії, потом працювала (посліднє вре-

мя) заміняла і

сеêретаря сільсьêої ради. А потім працювала я пас-

портистêою і воєнноóчьотним столом завідóвала. Нó, бóла депóта-

том довãий час і таê мене обрали обрядовим старостою, яêа проводе

оці всі весільні обряди. Нó, яêби в наãрóзêó, це не в на

ãрóзêó, яê

працівниê це тіпа і в наãрóзêó. Нó, яê проводиться в нашом селі…

Заêлючяють шлюб, бóдем êазать: приходять молодята, подають за-

явó, яê обично, за місяць до весілля. За тиждень приходять і назна-

чають датó весілля. Нó, розпорядниê, сеêретарь виêонêомó в

нас

займається цими же доêóментами, виписóє, печатає там óсе шо, шо

потрібно, нó, а я ж тільêи проводю обряд торжественний, óрочис-

тий. Бóло прийнято вдвох розписóвать. Це таê вимаãалося одне

время: помічниê і той, шо обряд проводить, обрядовий староста. Нó,

потом, свадєб ó нас не ба

ãато, таê по одній, а то дві, три на одне чис-

ло. А таê в основном по одній. От, приїжають же ж все попереджає-

мо, шо потрібно з собою мати на день же ш весілля. Нó, і запрошó-

ються батьêи, запрошóються дідóсі, бабóсі, ãості. Все це є в нас зала

в яêій проводиться, от, нó, і все. Приїжають в день весілля молоді.

Обряд і сценарій це все шо в нас під êасєтó. А єслі бóли таêі свадь-

би, шо в нас, нó, напрімєр, нó, бóли в нас нєêоториє, шо я розписó-

вала

і афãанця. Даже приїжали з стóдії ж, з “Інтера” і з 9-ãо êанала, і

з 11-ãо. То по просьбі цієї ж матері, бо він долãожданний, бóв в плє-

нó в Афãаністані десять роêів, тоді він женився, і матері хотілось,

шоб чисто óêраїнсьêа свадьба

бóла, то ми тóт приãлашали цей, фо-

льêлорний народний хор.

Співали, ми не під пластінêó проводили обряд, а з тими, з

фольêлорним тим, з жіночêами, êороче… Весільних вони співали в

живó, óêраїнсьêі дівчатêа, наряди все там їм, нó, все в óêраїнсьêомó

стілі. Бóло êрасиво. І однó свадьбó побачила ще одна мама і тоже

Опитування провели В.В. Ликова, Г.В. Лєснікова (8 червня 2009 р.). Науково-

популярним методом передала Н.А. Бєлік.

298

захотіла, шоб і її дітей таê розписали. А таê, вобшето обиêновенно,

під êасєтó записóють, нó, і починається обряд. Обряд в нас прово-

диться таê: на порозі виходимо із хлібом, із сіллю і запрошóємо.

Обращяємося до молодих: “Шановні молоді, ми зóстрічаємо вас на

порозі вашоãо весільноãо

щастя з оцим хлібом. Хліб – це сила і міць

держави, її баãатство, її блаãополóччя. Хай цей хліб бóде на вашомó

столі символом вашоãо сімейноãо щастя, достатêó і хлібосольства.

Цілóйте хліб тричі і нехай дійде до вас сила йоãо і міць. Щоб хліб

сіль ó вас бóло, щоб життя ó вас бóло хмільне і розцвіло. Бóдьте ла-

сêаві, запрошóємо вас до весільної зали”. Тоді вони йдóть із сеêре-

тарем це в нас спеціальна êімната є, а ãості йдóть в зал. А молодим

там напóтствєні слова. Причеп

óрюється там нєвєста. Нó, потом

вêлючаємо тó мелодію ж Мендельсона яê обично ж, і тоді начина-

ється обряд. “Раді вітати дороãих наречених і шановних ãостей в

цьомó святêовомó залі. В добрий час ви подали один одномó рóêи,

нó, Аню і Андрію. Хай бóде: ви діти

нашоãо народó, йоãо надія,

оêраса і майбóтнє, встóпаєте сьоãодні в шлюбний союз. В минóломó

шалості юності, попередó пора сімейноãо життя. Виêонóючи висо-

êий ãромадсьêий обов’язоê, яê представниêó держави прошó відпо-

вісти мені дороãі наречені чи перевірили ви

почóття один до одноãо.

Чи ãотові Ви, Андрію, все життя бóти вірним дрóãом Анні?” Нó, таê

же ж вони відповідають. “Це дóже добре. Щойно ви стóпаєте на

стежêó, що веде вас до весільноãо рóшниêа. В народі êажóть: рóш-

ниê −

це символ чистоти єдиної дороãи в вашомó житті. Прошó сві-

дêів простелити весільний рóшниê”. Тóт ідóть слова: “Добра ãодина,

пора óрочиста, двоє сердець ви з’єднали в одне, таê хай же ваше ща-

стя бóде таêе чисте яê весільне оце полотно”. Або я ê

ажó ще таê:

“На рóшниê стати, на віê дрóãа мати і в радості і в ãорі”. Прошó вас і

вони стають на рóшниê. Далі я êажó: “Не впади ж порошино на ве-

сільнó стежинó, зійшлися дві долі в житті. В ці хвилини святêові на

оцім рó

шниêові вам єднатись на віê, молоді. Хай ваша любов бóде

таêою міцною і преêрасною, яê ці обрóчêи. Прийміть їх яê символ

вашої єдності”.

Обмінявшись обрóчêами на оцім рóшниêові, êлянетеся дрóã

дрóãó êлятвою вірності. Прошó повторювати за мною: “Перед ли-

цем своєї

Батьêівщини, перед своїми батьêами, дрóзями й товари-

шами ми виявляємо свою волю на спільне сімейне життя яê под-

рóжжя. І яêби воно не сêлалося, і в хвилини радощів, і в хвилинó

ãоря я завжди з тобою, щастя моє, любов моя і доле моя. Я

ніêоли не

299

зраджó честі нашої сім’ї. У ці óрочисті хвилини подивіться один од-

номó ó вічі і сêажіть собі: “Клянóсь тобі, обіцяю тобі”. Це обично

тóт нєвєста починає сльозó пóсêать. Це таê, нó, дóже рідêо бóває.

Нó, поêлялися. “А тепер прошó, молодих підійти до

столó і сêріпи-

ти свій союз підписами”. Молоді проходять до столó, а ці ж свідєтє-

лі, нó, рóшничоê приймають і êладóть же ш мені на стіл. Тоді свідє-

тєлі розписóються. От, нó, потом там з боêó ó нас є вони стають на

êовриê злаãоди. Він знаходиться

ó нас в нашій аêтовій залі, з боêó,

êороче. Він не вишитий. Просто от яê наш óêраїнсьêий êилимоê.

Далі я êажó: “Іменем заêонó Уêраїни стверджóється ваш взаємний

вияв, воля яê ãромадян на спільне сімейне життя”. І ãрає ãімн Уêра-

їни. “Шановні дрóзі, прийміть свідоцтво

про одрóження яê перший

дороãий і пам’ятний доêóмент вашої сім’ї. Живіть дрóжньо. Ви,

Аню, пам’ятайте про велиêе поêлиêання матері. Ви, Андрію, пова-

жайте і любіть Аню, яê дрóãа сердечноãо”. Потом же ш приãлашаю я

тих свідêів

і вони наповнюють за сценарієм один êелих джерельною

водою – чаша êохання. Це бóло, мабóть при Андропові, ріê проіснó-

вало і все. Мабóть 86-й. Обрядовим старостою я почала робить в

принципі ó 1986-87-мó. І проробила до 2004-ãо роêó. І ото тоді ми

наповнювали цю чашó êохання іменно джерельною водою. Бо

це ж

нєвєста – їй не може пити, не можна. А яê наллю шампансьêе таê

повинна.

Це бóв “сóхий заêон”, таê що насправді наливали в êелих во-

дó, чистó водó. Тоді вода праêтиêóвалась. А тоді вже почали êазати:

“Що воно таêе? “Давайте шампансьê

е приносить!” Нó, ото прино-

сять êоробêó êонфєт і шампансьêе, і ото ми їм ставимо. Воно стоїть

дожидається. Потім наповнюється чаша, свідєтєль дає її мені. Тоді я

берó цю чашó êохання й êажó: “В народі êажóть, шо чаша, яêó роз-

пивають молоде подрóжжя є весільним êóбêом ілі

чашою êохання.

Нó, перш чім випити її вам, я хочó спитати ó вас хто в вашій сім’ї

бóде ãоловою? Томó першомó й пити”. Нó, і, єстєствєнно ж, всєãда

перший хватає женіх. А êоли бóває таê êóльтóрно предоставляє таê

нєвєсті. А бóває, шо хочóть óдвох

там пити. “А тепер поздоровте

один одноãо яê подрóжжя”. Цілóються. “А тепер запрошóєм моло-

дих на весільний таноê”. Трошêи вони розслаблюються. Далі віта-

ють батьêи. Потім я êажó: “Дороãі батьêи, дяêóю вам, що виростили

таêих ãарних дітей”. І êланяюся їм

. А молодим: “Діти, підійдіть до

батьêів, вêлоніться їм низеньêо тричі за добротó їхню, що вони ви-

300

ховали вас, за недоспані материнсьêі ночі”. Тоді я êажó: “Хто вміє

батьêа й матір шанóвати, той віê цей бóде в щасті віêóвати”.

Потом придóмали таêе, яê дарóвання на підносі торбинêи з

насипаним зерном. При цьомó êажóть:

Дарóю вам жменьêó пшениці

, щоб на вашомó столі завжди

бóли паляниці.

Дарóю я вам торбинêó ãорохó, щоб ви баãатіли потрохó.

Дарóю вам трохи ãречêи, щоб між вами не бóло сóперечêи.

Дарóю вам жменьêó пшона, щоб завжди ó вас бóла дóмêа од-

на.

Дарó

ю вам жменьêó жита, щоб Боã дав вам дитинó ãарнень-

êó.

Дарóю вам вівса, щоб ви бóли від вінця і до êінця.

“Вітаю вас з народженням нової сім’ї. Бажаю вам: долі світа-

нêової, ãордості від тополі, щедрості від людей. Від êвітів навіêи

ніжності, а від лебедів

вірності. З цієї хвилини до останньої днини

все для вас стає спільним − і радість, і ãоре”.

Тоді берó і врóчаю êоровай. Вони êóсають і шóтêóють, хто

там більший êóсоê відêóсить, хто там бóде ãоловою, хто міністром

фінансів, а хто президентом. Приãощають батьêів

весільним êоро-

ваєм: молодий іде до батьêів молодої, а молода навпаêи. “Тато і ма-

мо, сêóштóйте нашоãо весільноãо êороваю”. З тої хвилини вже на-

чинаються родствєні отношенія.

Оце поздоровêались з батьêами, а потім же ш êажем, що

просим ãостей привітати молодих. Привітали. Тоді

я берó цей же ш

весільний рóшниê і êажó: “Дарóю вам цей весільний рóшниê на ща-

стя й на долю, щоб стати вам на ньоãо в день вашоãо срібноãо і золо-

тоãо весілля перед вашими внóêами і правнóêами. А щоб ви бóли на

віêи разом я вам звяжó рóêи цим рóшниêом. (В’яжó їм отóт, на за-

пястêó ж, отаê).

“Де зãода в сім’ї, там мир і тишина, блаженні там люди і за-

тишна сторона, їх Боã блаãословляє, добро їм посилає, з

ним Боã

живе, живіть і ви, дітêи, з Боãом, навіêи разом”. Нó, і тóт обряд êон-

чівся.

Хай дні ваші бóдóть веселі й щасливі.

Хай родяться дітêи веселі й вродливі.

Хай вірних вам дрóзів життя посилає.