Сохань П. (гол. ред.) Усна історія степової України. Том 8

Подождите немного. Документ загружается.

171

Мене сватали. Сватали. Но просто розписалися вдвох. Тоді і

не дóмали ми свадьбó робить, нічоãо. А потом, чєрез три місяці, яê

пожили, яê надóмала моя тьотêа, рідна матері сестра (а ми в неї жи-

ли на êвартірі в ãороді). “Шо це таêе? Треба свадьбó і всьо

!” “Та

нашо? Ми ж óже три місяці жили!?” Це тіêи свадьбó і все! Нó, шо ж

я сêажó? Свадьба бóла не велиêа, в моãо батьêа. Ой… Він щє бідні-

ше жив за нас. А сватали в йоãо. Пішли ми в заãс, розписалися,

і ве-

чір посиділи. І все. Нó, сватів же ш два бóли і ми, свої, бóли. Я не

помню, хто даже і приходив тоді, яêі свати. Нó, знаю, шо приходили

сватать, а тоді на дрóãий чи на третій день розписалися ж. Пішли в

сільсовєт, прийшли і т

óт робили вечір. І все. Вони тóт своїх позва-

ли, та свати, і всьо. От, êоли оце свати зайшли, їх зóстрічали батьêо

й мати. Мати і батьêо хрещєниє. Хіба я помню, те шо вони êазали?

Нó, ми разом за столом сіділи. Приãотовили ж стіл. І

за столом си-

діли. Но ãарбóза я не моãла дати, бо ми ж доãоворились раньше, на-

вєрно.

А бóло й таêе, шо засилали сватів і давали ãарбóза. Бóло.

Знаєте, він прийшов з армії, наші старі батьêо й мати строїлися, і

він бóв

помаãав, цей мій жених, чоловіê, помоãав, і там яêийсь чьо-

ловіê йоãо батьêа, дрóã яêийсь бóв. І êаже: “Ти знаєш шо давай пос-

ватаємся. Нашо тобі Миêола? У мене ж син є. Син ось хароший.

Давай посватаємся”. Боже мой, таêе сотворили.

Я яê поїхала, ото ж

взнала шо той, яê поїхала і не приїжжяла. Він виходив цей же дрó-

ãий на поїзд раза два чи три. А я не не моãла їхать додомó чєрез йо-

ãо. Нó, і шо ж ми наробили: цьомó пообіщяла, цей і хатó поміã там

же

ш батьêові помаãав, шо я йомó зроблю? Я ж то йоãо ждала із тої,

із армії. І цьоãо жалêо. А тоãо я не знаю. Йоãо я таê знаю, бачила, нó,

не знаю, яêий він хараêтєр чи шо. І шо ви дó

маєте? Чóть не засвата-

ли. Ой, таê я, яê приїхала, не можó приїжжять. Він до мене їде ж

цей же чоловіê, він іщє не бóв чоловіê, нó… Їзде той… А я ж додомó,

бо він мене хочє перестріть із поїзд. От. А тоді отстав. Я ж йоãо не

бачіла, я переêазала батьêові. Хай їдóть додомó і все. Я батьêові

сêазала: “Хай не видóмóють”. От таê він і отстав.

У мене ж ті родичі: “Тіêи оце бóде наша невістêа!” Йоãо ро-

дичі, яê випровожали йоãо в армію, êазали: “Оце наша невістêа бó-

де!” І таê переписóвались ми, шо ми один-одномó шось обіщяли.

Нó, а дождалася ж. Дождалася. Мені жалêо бóло йоãо. Ви дóмаєте

мало в мене бóло тих женихів? Хватало. Нó, я ні за êоãо, тіêи за йо

ãо! Нó, яê це таê? 4 ãоди почти ждала, і ходила… Я не моãла таê зро-

172

бить, яê дрóãі можóть зробить. От.

Но тоді хто зна, щє й не розібра-

лася. Чи любила йоãо, чи тіêи жалêо бóло? Таê шо – таêа сóдьба.

Йоãо батьêи ж бідно жили, таê шо провожання невелиêе бóло. В

йоãо тьотêа ó ãороді, таê вона приãотовила більше

проводжання, яê

тóт бóло. Приãотовилась от і до. І ми поїхали тóди. Йоãо товариші

бóли та я бóла, і всьо. На столі óсе бóло. Вона ж робила в больниці,

харашо жила. В неї дітей не бóло, а це племенниêа вона

харашо ви-

рядила в армію. Харашо вирядила. Лóчає, яê дома йоãо виряжали.

Нічоãо таêоãо не бóло, но він в рóшниêó ходив, перев’язаний

Пе-

рев’язóвали родичі. Нó, а дівчата – лєнти. Тоді таêе бóло, бóв заêон

таêий: дівчата лєнти чіпляли, а старі рóшниêами в’язали. Нó, яê

сêазать, за столом він встав, йоãо перев’язали, і він êаждомó підно-

сив чарêó. Йомó ãроші давали

, це раньше таê бóло. Він те, ходив,

чарêó наливав êаждомó. Підносив, а йомó ãроші на тарєлêó ложили.

Ой, тоді знаєте, троячêі та рóблі бóли. Тоді ж ãроші здорові

бóли, той дороãі бóли, і дарили мало. Я помню на свадьбі батьêо

хрещєний дав 10

рóблів, представте собі. Тоді ж не таêе бóло яê за-

раз, таêі подарêи здорові дарять на сватьби. За столом ми ж поряд,

êонєшно, сиділи. А тóди, на провожанêó, ãотóвали, хто баãатий, те й

і ãотóвали. І êапóсняê тоже. Це ж

фірмене блюдо. Да. Картошêа, мя-

со, пирожêи там, салат, êовбаси. І я сêажó не дóже з маãазина êóп-

ляли. Своє різали, êóрей, от.

Гóляли до óтра. А потом на поїзд. Смотря êоãо êоли в воєн-

êомат требóють. Бóває два дня ãóляють,

в воєнêомат сêажóть завтра

óтром чи післязавтря óтром. Ілі на вечір. А в йоãо яêось (він же óчі-

вся в ПТУ) Таê йоãо шось, чоãо-то йоãо ó воєнêомат ó обласний, не

в районний, а в обласний зразó брали.

Мій чоловіê слóжив

в Казахстані. Там жара таêа бóла. На

фотоãрафії ó панамêі. Він мені листи писав. Нó, не часто. Він не дó-

же любітєль писать бóв. Він поãранічніêом слóжив. Дóже жарêо в

пóстині бóло. Бóли фотоãрафії, нічьо нема – ні сєлєнія

. Нічо, самий

пісоê. А таê не дóже він і фотоãрафірóвався часто, шоб висилать.

Ото общó фотоãрафію прислав. У їх, по-моємó, не бóло ще таêоãо.

Це щас дідовщіна, а тоді таêоãо не бóло. Не споминав він за дідов-

щінó. Ось мій син вже бóв, таê вже дідовщіна бóла. А він не споми-

нав за дідовщінó.

І це я йоãо дочеêалися. 4 роêи чеêала. Да. І мені жалêо вже

бóло йоãо бросать. Жалêо бóло бросать. В мене бóли хлопці хороші,

в ãороді бóли, і тóт. Нó, я чось не рішалась. Мені жалêо йоãо бóло,

173

він споêойний бóв. Споêойний бóв таêий, биться не б’є, не бив. Нó,

водочêó пив. Не бóвало, а бóло частеньêо. Ой, щас вобщє. Раньше

не таê бóло, щас вобщє п’ють! Ужас: нарêомани, не роблять ніде, і за

шо пить? Крад

óть і пропивають. Крадóть, продають, пропивають!

Знаєте шо? Ми, яê ãóляли, в нас таêаãо не бóло. Ото йдеш з êлóба,

таê на оддалі. Тобто поразнь йшли. Да, да. А в êлóб, я ж êажó – це із

7-ãо êласó начинали ходить. На днівне êіно ходили

на сіанси. Нó, а

вечєром ми яêось збиралися ó нас там, по сóсідствó. Там бóло баãа-

то дівчат, баãато хлопців. Збиралися на вóлиці. Призьба бóла. Таê

ото посідаємо, балаêаємо, співаємо, шóтêóємо. Нó, таêоãо не бóло,

шоб хтось одділявся

од ãóртó там, яêось розходилися всі разом.

Нó, не вся вóлиця збиралася. Хто наших ãодів. А з іншої вó-

лиці не моãли, ні, бо поб’ють. Да. Тоãо, шо не наші. Раньше, правда,

таêі хлопці бóли дóже бойові, билися за дівчат. “А ти чо

ãо прийшов

сюди? На цю вóлицю ти не должен приходить. На своїй вóлиці ãó-

ляй!”

Знаєте тоді не пили таê, яê щас. Нє. Пошóтêóють, поãово-

рять, поãóляють, но шоб оце моãоричі пить, не пили, шоб

п’янстóвали, отаêі п’яні бóли,

нє. Нó, бóло таêе шо, цей мій чьоловіê

вип’є трохи і не прийде, а десь ó рівчяêó полеже, і підслóхає все чи-

сто, шо ми балаêаємо. І тоді розêазóє. А потом óсе знає, шо балаêа-

єм таêоãо. Нó, про хлопців, сєêрєти

яêісь. Він óсе знав! А потім нам

розповідав. Да. “Я знаю, – êаже, – шо ви балаêали!” “А де ж ти бóв?”

Аãа. То таêий хитрий бóв. Підлізе ó тó, ó êанавó таêó. У нас там ра-

ньше рівчаêи таêі бóли, понімаєте? Рівчаêи бóли для сліва води.

Таê ото заêотиться ó той, а ми під двором сидимо, під рівчяêом си-

димо балаêаємо. І про хлопців балаêали. І тоді ж – нашо нам робо-

тящий? Ми тоді не понімали. Красивий аби. Нó, щас, бачіте, êрасо-

та не дóже в моді. Шоб б

óв, яê то êажóть, сімпатічний, не таêий,

шоб êрасивий. Шоб розóмний бóв, шоб толêовий, шоб не пив, ота-

êий, не êóрив. Не пив, це харош хлопець.

А тоді êóрить, не êóрили таê. Боже óпасі! Хіба за шо бóло?

Єслі я êазала, шо в ш

êолó нам не давали ні êопійêи ãрошей, не таê

яê щас осипають. Нам не давали ãрошей. А де ж він потім возьме

ãрошей на êóриво? Красти він не бóде ó батьêа та матері, не êрасти-

ме. Тоді не êóрили таê, я не знаю чоãо. Нó, не êóрили

. А êóрили й

пили – десь óãостить яêась ãóльêа: чи виряжання, чи свадьба, чи...

Таê óже, єслі воно яê то êажóть, єслі він доріс до цьоãо. От я, на-

приêлад, я ходила ó шêолó із перерощім êласом. Я з девяти пішла,

174

тоãо шо война бóла. А там бóли і з [19]32-ãо, і з [19]33-ãо, і з [19]31-

ãо бóли. А я ж з [19]35-ãо.

Наприêлад, ми Новий ãод встрічали щє óчнями. Нó, батьêи

там рóêоводили, шоб діти не пили. Нó, дадóть винця може.

У 7-

й, 8-й êлас я ходила. Знаю ми Новий ãод встрічали із

дрóзями, із хлопцями і дівчатами. Нó, тільêи батьêи êоло нас бóли.

Батьêи не наші, а там, де ми встрічяємо, в êомнаті, де в хаті. Батьêи

не брасали таê, яê щас – модно бросить. Хай діти

, шо хочóть, те й

роблять.

Дівêа раньше треба шоб ãарна бóла. Да. Шоб ãарна бóла. Це

хлопці таê раньше бóли, хотіли, шоб ãарна дівêа бóла. Шоб співала,

шоб танцювала, шоб понімаєте, дрóãа вже ж дóже те, яê стіснітільна,

а дрóãа

таêа шóстра, ото. А про хазяйство ми тоді не дóмали. Ми то-

ді не дóмали. Та... Це вже, яê перед свадьбою, перед женитьбою, чи

замóжем, тоді дóмаєш. А тоді яê ходили, за êосмєтіêó оцю не дóма-

ли. Тоді дівчата не таê êрасилися. Я не

êрасилась і не пóдрилася. Ви

знаєте, тоді таêої êосметиêи не бóло, нє. Таêої êосмєтіêи не бóло, це

хіба помада і то чóть-чóть. Шоб ото ті під ãлазами тєні наводили?!

Таêоãо не бóло. В дівчат êоси бóли.

Оно в мене портрет з êосами. Я

не обрізала нічоãо. Яêі єсть, таêі й є êоси. Коса яê захочєш таê і за-

плетеш. А тó й причосêó не робила ніêоли. Це тепер обрізають, при-

чосêи роблять. А тоді ні, не дóже.

Воно яêось... Коси

хароші, то жалêо бóло обрізать. А в êоãо

паãаненьêі, ріденьêі, то не жалêо їх обрізать. От. Хлопці з довãим та

длінним волоссям не ходили. Тільêи підстриãалися таê нармально.

Яê нормальні мóщіни підстриãалися, не хлопець, а нормальний

мóщіна.

Та і пізніше, там в 70-х роêах, не носили хлопці довãоãо во-

лосся. Таêе шо вóха заêривали. Нó, нє. В нас таêих не бóло. Це щас

таêі носять, чóдні таêі патли, яê ó дівчят, а тоді ні. Таêоãо не

бóло,

шо ви? Це тіêи батюшêа, яê на батюшêó ãотовлять, то тоді можна.

У нас тóт париêмахерсьêої не бóло в селі, в нас на домó бóли.

Бóло й вчилися, щоб добре підстриãти. Вчилися, в нас бóли тóт, на-

єздами. Да. В нас бóв тóт дворєц. Тоді êопійêи платили. А тепер таêі

стрижêи дороãі. Тоді êопійêи платили.

Ми підстриãти або пофарбóвати волосся чи хімію наêрóтить

ось даже і не мічтали. Я і не мічтала. Чось яêа êоса не

бóла, і ãóсте-

ньêа трошêи, і ріденьêа, нó, я не рішалася обстриãти. Чось чи боя-

лася, чи я знаю. Чи дóмала, яê я бóдó виãлядать?

175

Свадьбó ми ж ãóляли ó моїх батьêів. І тіêи ó моїх. Нó, яê,

обиêновенно ãóляли. Знаєте, водêó тоді не розрішали варить, водêó

батьêо в маãазині êóпляв, а тоді нам яê дарили, я заплатила ãроші за

водêó. Бо батьêам тєжело бóло, нас шестеро бóло, дóже

тяжело ше-

стеро дітей.

Ой, в мене плаття бóло штапельне, з довãим рóêавом. Нó, а

хвата бóла, цвіти з шифона, шифонова фата бóла. Це таêа мода бó-

ла, нó, не то шо мода, не моãли таê шиêарно. Тоді не моãли таê

ши-

êарно той, одіться. Плаття мені шили. Мені моя сестра двоюрідна

шила. Та швея бóла хароша. Вона пошила. А потом я обрізал рóêа-

ва, вишила сêрізь. А йомó зробила той, óêраїнсьêó сорочêó. Вже пі-

сля тоãо. Сестра моя двоюрідна сама й модель придóмóвала мені.

Плаття бóло таêе з воротниêом. Виріз бóв таêий мисиêом, талія ві-

дрізна. Відрізна. Да. З таêими широêими типа запасêи. Юбêа довãа-

довãа, широêа таêа, êолом. А пізніше я йоãо переробила. Тóт пооб-

різала, воно ж

длінне бóло! Я тóт обрізала, і тóт обрізала. Ніде не

застібалося, но налазило ж. От.

А потім я йоãо повишивала хрестиêом. Обиêновенним хрес-

тиêом, хрестиêом, яê орнамент. Нó, яê орнамент? Це вважається,

шо êвадрати, не цвіти. Да. Орнамент – це ж вважається ромбіê

и, да.

Ромбіêи. Симетричні вони полóчаються. Вишивêа бóла цвітна. Чо-

рний êолір бóв та êрасний. Я полóчала ãазети (оце – “Работніца”), і

я вибирала там. Да, вибирала. І вишила я і з передó, і ззаді, і по бо-

êах. Нó, яê воно? Шоб виділити низ

лóчше ж. А тóт можна ще й êо-

фтó надіть. А тóт, шоб êрасиво бóло. Осьо ж сêатєрть – тіêи по êра-

ям вишивається. В середині я ж не вишиваю.

У чоловіêа сорочêа з таêоãо ж матеріалó бóла. Тоже з штапе

лю. Йомó тоже двоюрідна сестра шила. Вона мені поêазала, в неї

бóв той óзор, я взяла і вибрала. Тоже орнамент. Тоже таê от...

Ми на свадьбі не фотоãрафірóвалися. Тоãо таê і полóчілось,

шо тоді фотоãрафій не бóло. Чось яêось і в

сільсавєті тóто всіãда бó-

ло, в сільсавєті пізніше нанімають фотоãрафа, фотоãрафірóють. А то

тоді не бóло, це велиêі ãроші стояли тоді! Це не те, шо щас. У êаж-

доãо фотоапарат є!

А êоли в сільсавєт почяли нанімать фотоãрафа десь в [19]65-

м, [19]67-м

, отаêо. Це, знаєте, недавно, недавно. Отаê – в

нас сєль-

савєт, де садіê. Там бóла хатêа невеличêа. Ми пішли, розписалися і

все. Оце, тóт бóв сільсавєт. Свідоцтво зразó ж виписали. Аяêже? Чо

ми бóдем ходить по десять раз? Ні, ми не вінчалися. І не дóмали

176

даже. Томó шо це вінчяння – дороãо. Но хто хотів, можна тоді бóло

повінчяться, яêщо хтось хотів. Канєшно.

В нас церêва бóла – там невеличêа хатêа бóла, це я помню. У

церêвó хтось ходив розписóваться, а ми таê ходили, дивиться. От.

Оце я

помню, шо там розписóвались, той вінчались. А тóт шось не

помню. Тóт, êоло шêоли бóла тоже хатêа невеличêа, її вже немає.

Тоже бóла церêва. Вінчялися баãато людей. І свадьби єслі велиêі, й

вінчялися ж. Тоді в сільсавєті не таê

же торжественно розписóвали,

а в церêві торжественно. До церêви ходили пішêи, і з церêви пішêи,

селом. Це ж яê харашо! Це ж іти селом інтєрєсно. Хто вінчається?

Молодих побачіть. Тож і виходять óсі із хат. Над вóлицею йдóть і

до êаждоãо, хто

стоїть народ, êланяються.

До всіх, хто стоїть, вони êланяються. Да. Обізатєльно êла-

няються. Тоді машин не бóло таê, яê щас. Машинами свиснóли і

вже там, ó церêві. А тоді ж пішêи ходили. І ми пішêи ходили. Нам,

помню,

іêонó мамêа дарила. Я ж її з собою забрала. Но це не на-

пам’ять, а таê положено, я знаю. Он вона стоїть щє. Ото щє мамêина.

Нó, нас же, яê поздравляли, то цілóвали цю іêонó, по очєрє-

ді – то батьêо, то мама. Нó, ó нас

іщє батьêи ж живі бóли. А є люди,

в яêих немає живих батьêів, таê берóть посторонніх. Нó, а шо ж? А

ще й берóть

хрещеноãо батьêó й хрещенó мати. А яê і хрещених не-

ма, таê посторонніх берóть. Назначають. У свеêрóхи я вже до свадь-

би жила три місяці. А потім зробили свадьбó. Надóмали. Дитинêа в

мене народилась в 58-мó році. Я ж в 57-мó вийшла заміж.

Першоãо

я хотіла Юрою назвать, а баба не схотіла. І назвала

Сірьоãою. Нó, а дрóãоãо я сама назвала Вовою. Спочатêó ми втрьох

жили з свеêрóхою. Хатêа бóла манесеньêа: êóхня і зала. Новó хатêó

побóдóвали ó [19]60-х... В [19]63-м ми зайшли вже тó

ди. Начали

бóдóвать в [19]62-мó, а в 63-м зайшли. На Новий ãод і перейшли,

êроваті перетяãли. Не бóло в нас нічоãо таêоãо. Ні ãардіроба, нічо не

бóло, а тоді яê сюди зайшли ми, ãардіроб ó мене бóв ó батьêа, і ãар-

діроб

ми раньше перевезли сюди. А ночóвали яêраз 31-ãо чісла. Зі-

мою й êрасили, зимою й білили, зімою все робили.

Хатó я сама розмічяла. Да. Я ж êажó, я розмєри знала хати, і

нанімала цьоãо, шо строїть. Плотніêа і строїтіля нанімала я. От я по

томó, по размєрó, я розбиралася, і я таê і робила. Отаêий шоб він

бóв. Шоб соотвєцтвóвав. Ширина, чі той дліна 10, і з верандою 10.

Хата ó мене з раêóшняêа. І цеãлою обêладена. А в середині, êанєш-

но, вальêóвали. Да. Вальêóвали і мазали. Нó, мазать я нанімала

ма-

177

зальниць. А тоді я їм 6 рóблів за день платила. Двом. Нó, дóмаю, хай

вони там самі ділять, бо один лóччє, дрóãий хóжє, може вони там

ділили? Одна харащо робе, а дрóãа хóже за неї, жінêи ж, да. Мазали

ãлиною і êізяêом.

Да, змішóвали. Єслі ãлини небаãато, таê вона бóде

лопаться ця мазêа.

Нó, вони вже знали розмєр, сêіêи відер êізяêа,

сêіêи відер тоãо, ãлини.

Мій чоловіê же тоже работав, він яê подсобниê бóв. Хатó

ставили, він подавав, приймав, êолотив, а плотниê, той строїтіль

сам óже тіêи êлав, а він все помаãав. Він тоді не робив, він тільêи

помаãав. Отже, планóвала я сама, він до цьоãо не мішався. Я

розмє-

ри óже знала по томó, по інстрóêції, шо яê брала êрідіт, вже мені ін-

стрóêцію дали з розмєрами, все. І полóчала доміê тоже я сама. Я са-

ма розбиралася в óсьомó, де стропила, де двері, де те, де се… І єслі,

шо я не знаю, я

сама питаю цьоãо строїтіля: “Яê лóччє оте зробить,

яê лóччє оце?” А чоловіê – він до цьоãо не мішався.

Їсти ãотóвала мати, свеêрóха. Да. Свеêрóха. Моя мамêа щє

бóла в харошом состоянії, і ãлинó місила помаãала, і їсти варить по

маãала. І батьêо щє тоді êой-шо підêидав. Яê строїлися, то ãотови-

ли, шо лóччє, саме лóчче. Нó, старалися. Він же робе! Конєшно, ó

мене таêий строітєль бóв, шо любив випить харашо! Нó, він старав-

ся не пить óдень, а вечором! “Вечєром, – êаже, – тоді

вже три пор-

ції”. Він харашо пив, нó, й харош строїтіль! Знаєте, він за три неділі

поставив хатó і êришó!! Сам! Йомó помаãав подсобніê, чоловіê. Но

він харашо êлав. Він харашо. Тóт, яê поставили цю хатó, таê óсі

óдивлялися, яê харашо поставили!

Бóло, êанєшно, роблять і êрасивіше.

Но тоді вона êрасива

бóла. Красивіша, ніж тóт ãлиняні бóли рядом. А це êрасива бóла.

Забор це вже ми третій поставили. А на початêó деревяний бóв, 2

метри дліною. Ще й таêі стовпчіêи поставили, нó, деревяні, êанєш-

но. Нó, а довãеньêо продержався. А оце... Він би щє стояв. Таê знає-

те – ідóть із êлóба, ідóть із дісêотєêи. Собаêи ãавêають. А я ж сама

жила. І вже до тоãо, шо вже прийшлося знять йоãо зовсім. А тоді нó

шо ж? Обãородить – немає за шо.

І прийшлося, рабицю взять (нó,

сєтêа таêа). Ото рабицею обãородилися, а тепер не знаю шо. Забор

поставили, той êалітêó поставили, той ворота хароші поставили, а...

Да. Вобщето в сім’є я завжди розпоряжалася ãрішми. В мене всіãда

бóв êонтроль, тоãо шо він [чоловіê] бóв

сêлонен до випивêи. Да. Но

взаãалі в сім’ях, хто яê. Він ó мене не моã розпоряжаться, він же лю-

бив випить...

178

От ó матері моєї бóли ãроші. Да, ó матері бóли ãроші. Мати

не дóже óміла щитать. А батьêо, він же ãрамотний бóв. Нó, він при-

несе й отдасть їй. Вони не ховалися, нó, просто мати брала їх, сох-

раняла. Чи яê можна сêазать? А він розóмно

з ними поводився. Це

ж мати не понімала – êóпить там дітям мандарина. А батьêо в нас

їздив в ãород торãóвать, ó нас же êорова бóла. Мати півãода тіêи

проходила в шêолó. Вона вміла щитать таê ãроші, а таê не дóже. Він

поїде в ãород,

продасть дійло і сêóпиться. Знає, шо êóпить і все. Нó,

він бóв ó êóрсі дєла. А ãроші в них не бóло, шо там êаса чи шо, хо-

вать êóдись, нє. Гроші зберіãали в ãардеробі. У свеêрóхи моєй бóла

сêриня, тими, разними таêими розмальована

, яê наêлейêи яêісь, яê

ото жвачêи щас єсть... Кришêа бóла таêа полóêрóãла. Да. Полóêрóã-

ла бóла. В середині там по-моємó, з однієї сторони бóло яê êоши-

льоê чи шо… Шоб положить чи зошит, там чи шо. Шось

таêе óзень-

êе бóло. Вона невеличêа ж бóла. Довãо вона стояла під хатою ó нас.

Таê вона довãеньêо стояла, під дощєм мочілася і розêисла. По-

моємó вона з дóба бóла. Да. Вона довãеньêо держалася. Вона ó свеê-

рóхи весь

віê простояла. Сêільêи вона прожила? Вона прожила то-

же баãато, десь біля 90 ãод. 86 ãод їй бóло, яê вона вмерла. А сêриня

ж то, яê заміж вийшла, яê дали батьêи та й держалася ж. Тоді ж ãар-

діробів не бóло. Усе в сêриню. Я

сама собі êóпила ãардіроб. Тоді ж

на день рождєння сêладались ãрошима, і мені попало 800 рóблів.

Таê я собі êóпила ãардіроб. Він щас в спальні стоїть. Нó, він не та-

êий яê щас, ãарненьêий таêий. Я ж йоãо щє лаêом всêрила бóла. А

це вже êóпили лаêовий. Нó, він мені не нравиться. Яêий він важ-

êий, єлі переставили.

Раньше в нас ó селі не розводилися, яê щас. Нó, от мій дядь-

êо, материн брат, з жінêою жили, нажили двóх дітей, а потім він на

сторонó. На сторонó – це ãóльнó

в. І бросив цю жінêó. Бросив жінêó,

óзяв дрóãó, і нажив щє двох дітей, а жили в одній хаті. Преставте

собі! Да! Не в одній хаті, но під однією êришою. А тіêи одділив їй,

нó, яê простєнêом вона одділена бóла, і дрóãий вход бóв. А ê

риша

одна. Нó, êонєшно, ж алімєнти він платив. Но нічим же ш не пома-

ãав. Вони там таêі враãи бóли з тієй дрóãою жінêою, страшне!! Вони

один-одноãо виживали, страшне. Да і билися і... То не жизнь бóла. А

тоді вона ця жінêа êóпила хатó і óйшла відтіля. Нó, цьоãо чоловіêа

осóждали, êанєшно, осóждали. Нó, вона йомó не підходила. Чоãо?

Вона, êажóть, ãрóба бóла. Чи я знаю? Таê і ця не лóччя бóла. І ста-

ріша за йоãо бóла, це др

óãа. І жили ото під однією êришою.

179

Раньше розходилися, нó, не таê яê щас – розходяться дóже

часто. От і батюшêа – всіãда чітає, шоб не розводилися, шоб дрóжи-

ли, той, шоб цінили один-одноãо. Яêшо часто по радіо тей, яê же,

(передача бóває), там дóже просять, шоб цінили, шоб не

розходили-

ся. Шоб, нó, одне-одноãо óважали, це ãріх, от. Шо вони розходяться.

Яê êажóть бачіли очі шо... Брали.

Дітей раньше хрестили. Тóт ó церêві хрестили. А дрóãоãо ó

ãороді. Ми на хрестини, нó, приãлашали своїх тільêи, не дóже баãа-

то. Отмічали

в своїм êрóãó. А дрóãоãо я хрестила ó ãороді, таê приї-

хали, саме я сюди óходила. Ні входини не робили, ніде нічоãо.

Увійшли та й óсе. А потом цьоãо дрóãоãо яê хрестили, йомó вже два

ãоди бóло, от заразом і входини робили.

Перший раз

мою дитинêó свеêрóха êóпала. Це первий, пер-

вий раз. Нó, а мені поêазóвала – оце ж бóдеш отаê мірять, отаê і

отаê. Коліном оце ж міряли…

При Хрóщові êраще нам жилось. Хоч він пшінêó мішав ó

хліб, но при йом харашо бóло. Кóêóрóза – це

ж йоãо затія бóла. Нó,

не поãано жили. А при Брєжнєві щє лóччє бóло жить.

А чоãо йоãо щас не вспоминають даже і нічоãо даже не êа-

жóть. Нó, а при Брєжнєві харашо бóло жить. А щас не вспоминають

даже.

Таê само яê і Лєніна забросили, і Сталіна. Тепер йоãо щітають

яê враãа народа – Сталіна. А він войнó ж виãрав. Тепер êажóть, шо

він напав на Німеччінó, Сталін. Нó, це вобщє óжас! Я знаю, яê бать-

êо з ãорода приїхав й êаже: “Шо Гітлєр об’явив

війнó”. 22 іюня, ров-

но в 4 часа нам об’явілі, что началася война.

От чоãось, яê êончілась война, чось мені не заповнилося. А

яê отстóпали німці, оце помню. Яê вони отстóпали, біãли прям бі-

ãом. А яê êончілась война, от не помню. Не помню. Яêі ми

там бó-

ли – чи раді ми бóли? Чи ні? Чось не доходило нам, чи не знаю…

От óже в шêолі ми потім святêóвали 9 травня, да. Ми всіãда

до тоãо, до братсьêих моãил ходили. В нас тóт братсьêі моãили єсть,

і ми

всіãда ходили до братсьêих моãил. Мітінãи всіãда бóли, празнó-

вання. А щас?

Ці братсьêі моãили не відразó після войни поставили. Зразó

бóли тóмбочêи. Тóмбочêи бóли невеличêі, на тóмбочêах написані

фамілії. А це вже пізніше зробили нормально. От. А то тóмбочêи

бóли. Щє нас і із шêоли посилали, шоб ми наводили там… Воно ж

нó понімаєте – це êрасêа ісходила, і треба бóло підрівнювать там.

Таê шо, в êоãо почєрê хароший і те заставляли. І вбирать заставля-

180

ли, і все, і ходили êаждий празніê і одмічяли все. А щас даже по ра-

діó, тоді бóли ãóчьномовці, харашо чóть бóло. Даже ó томó вистóпає,

хто вистóпав там на мітінãó, даже по те, по хатам чóть бóло, чєрез

радіо пóсêали. А щас

нема.

У êлóб раньше часто ходили, яê хароший фільм. Яê хароший

фільм, таê всі ідóть. По парам, да. Всі ідóть, яê хароший хвільм.

Чьось раньше таêі фільми хароші бóли, а тепер їх вже не... На танці

ходили, яê щє не замóжем бóла. А

після весілля теж ходять, ходять,

êанєшно, нó, в êоãо є врем’я. В êоãо є врем’я, той ходе. А яê ó мене,

наприêлад, время не бóло, я робила на постоянній работі. Хоть би я

вспівала êіно подивиться, от. А на танці... Це можна обійтися вже

без

танців. Дві дитини вже бóло, таê шо не дóже на танці.

Я фільми я любила дивиться по тілівізорó. А щас мені б хо-

тілося, êанєшно, тілівізор, я люблю політіêó. Я щас ãазетó виписóю,

і по радіо Верховнó радó – я все йоãо слóхаю. Чось мені хотілося б

по тілівізорó побачіть. Серіали поêазóвали тоді. Ось бóв таêий, ди-

вились “Ізаóра” ото еті фільми про Ізаóрó. “Просто Марію” – це са-

мо-собою дивились. А ці ж іностранні фільми, шо не по-нашомó

співають? Яê же вони називаються? Індійсьêі!! Хай їм ãрець. Ой,

це

бóло страшне! Оце я любила! Нó, щас їх стіêи не поêазóють, дóже.

Не поêазóють, а вони ж хароші, жизнєні фільми! Серіали ми із сі-

мьйою дивились. Аяêже! І чоловіê дивився. А оце в жóрналі я поба-

чіла її, цю ж артіст

êó.

А вобще раніше не таê по тілівізорах, не таê і про Америêó

часто балаêали, яê щас. Січас дóже баãато про Америêó балаêають,

а тоді нє. Таêоãо не бóло, таêоãо не бóло. Совєцêий союз бóв, і слó-

хали ж.

І по радіо нічо ж не передавали. Чось мені Америêа зовсім…

А щас я – “за” Радянсьêий Союз, шоб він вернóвся. Все бóло хара-

шо при йомó. Яê ми не жили, а бесплатна медицина, бесплатна óчо-

ра бóла. Все яêось те… Нó, все безплатне – раз! А

по-дрóãе шо, я ви-

разиться не можó…

От Горбачьов... Сюди нада, шоб в Уêраїнó вернóвся Сталін

ілі Горбачов. От при Горбачьові бóв порядоê. Не пили таê, от, сóхий

заêон. Хоть йоãо і êлянóть, шо він êажóть розвалив Радянсьêий

Союз.

Хто зна, хто там розвалив?

От за Горбачова ж… А яê? І на заводах не давали пить таê, і

êажда минóта на óчоті бóла. Наприêлад, і на роботі в нас бóло, Боже

óпасі, шоб на минóтó опізниться. Бóло ж таêе врем’я при

Горбачьо-