Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник

Подождите немного. Документ загружается.

членами політичних партій, рухів та інших громадських організацій, які мають політичну ціль,

а також організовувати страйки і брати в них участь. Будучи політичне нейтральними,

співробіт-

>>>115>>>

ники ОВС мають право на об'єднання в профспілки, можуть висловлювати керівникам

рекомендаційні пропозиції щодо поліпшення організації служби, з кадрових питань та ін.

Співробітник ОВС може обиратися народним депутатом за мажоритарною системою.

14. Заборона особам рядового і командного складу займатися підприємницькою діяльністю.

Служба особового складу органів внутрішніх справ має особливості, які дозволяють

кваліфікувати її як особливий вид державної служби.

--------------------------------------------------------------------------------

[1] Юридичним вираженням сукупності повноважень, предмета ведення (функцій) і юридичної

відповідальності органу є його компетенція (див. докладніше про компетенцію § «Компетенція

державного органу як вираження його спеціальної правосуб'єктності»).

[2] Парламентаризм набув розвитку в Англії кінця XVII ст. У той час Джоном Локком була

створена своєрідна теорія поділу влади. Влада була ним поділені на законодавчу, виконавчу,

федеративну — сфера зовнішніх зносин. На відміну від пізнішої теорії Монтеск'є, Локк ще не

виділив судову владу як самостійну і розглядав її разом із виконавчою. Однак своєю теорією

поділу влади він затвердив принцип парламентаризму, поставивши законодавчу владу

(парламент) вище за виконавчу (уряду).

[3] Уперше парламент був створений у 1265 р. в Англії — у результаті відсторонення від влади

короля вирішення найважливіших державних справ було доручено з'їзду представників усього

вільного населення країни.

[4] Система судів України будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Судочинство Конституційного Суду і судів загальної юрисдикції є роздільним. Не допускається

створення надзвичайних та особливих судів.

[5] Є кілька теорій самоврядування. Теорія вільної громади (розроблена німецькими вченими

на початку XX ст.) — має в основі ідею обмеження втручання держави в справи громади і

природне право громади завідувати своїми справами як історично більш ранього утворення,

ніж держава. Господарська і суспільна теорія самоврядування — має вихідним положення про

те, що самоврядування є управління справами місцевого господарства, протиставлення держави

суспільству. Державна теорія самоврядування (розроблена Лоренцом Штейном і Рудольфом

Гнейстом — середина XIX ст.) — грунтується на ідеї про органи місцевого самоврядування як

органи державного управління, компетенція яких визначається державою. Політичні теорії

місцевого самоврядування (одна з них закладена Р.Гнейстом і розвинута О. Майє-ром) —

грунтується на тезі про те, що місцеве самоврядування здійснюється почесними

представниками місцевого населення, що виконують свої обов'язки безоплатно, розглядають їх

як побічне, а не основне заняття. А саме це заняття — прояв не стільки юридичних засад,

скільки певного політичного прийому.

[6] Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування в Україні є рухоме та

нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші грошові кошти, земля, природні ресурси, що

знаходяться у власності територіальних спільнот сіл, селищ, міст, районів у містах, а також

об'єкти їх спільної власності, що знаходяться в управлінні районних і обласних Рад.

[7] Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх

справ — постанова Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.91 зі змінами і доповненнями

від 27.01.92 № 33, від 20.03.98 № 349.

Глава 8 ДЕРЖАВНІ ОРГАНІ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

§ 1. Вищий представницький орган державної влади

Вищим представницьким і законодавчим органом в Україні є Верховна Рада (парламент). Вона

правомочна вирішувати будь-які питання державного життя, крім тих, що вирішуються

виключно всеукраїнським референдумом або віднесені відповідно до Конституції України до

компетенції органів виконавчої чи судової влади.

Верховна Рада приймає закони; затверджує державний бюджет; визначає основи внутрішньої і

зовнішньої політики; затверджує загальнодержавні програми економічного, науково-

технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля. Вона

затверджує перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації;

визначає правові основи вилучення об'єктів права приватної власності; здійснює контроль за

діяльністю Президента, призначає його вибори і усуває з посади в порядку імпічменту;

здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів.

Верховна Рада призначає на посади голови та інших членів Рахункової палати, голови

Національного банку за поданням Президента, половину складу Ради Національного банку,

половину складу Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Надає згоду на

призначення на посади та звільнення з посад Президентом України Голови Антимонопольного

комітету, Голови Фонду державного майна, Голови Державного комітету телебачення і

радіомовлення.

>>>116>>>

Верховна Рада надає згоду на призначення Президентом України на посаду Генерального

прокурора і висловлює йому недовіру, що має наслідком його відставку з посади; призначає

третину складу Конституційного Суду; обирає суддів безстроково; достроково припиняє

повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку

Конституційного Суду про порушення нею Конституції або законів України.

Верховна Рада утворює і ліквідує райони, встановлює і змінює межі районів і міст; призначає

чергові і позачергові вибори до органів місцевого самоврядування, надає згоду на укладення

міжнародних договорів і денонсує міжнародні договори України та ін.

Парламент України складається із 450 народних депутатів, які обираються'на 4 роки і

здійснюють свої повноваження на постійній основі. Особа, обрана народним депутатом

України, не може мати іншого представительського мандата: не може бути обрана до будь-

якого іншого представницького органу — сільського, міського, районного та ін. Народний

депутат має виконувати свої обов'язки парламентаря на постійній основі. Йому заборонена

робота на останньому (до обрання народним депутатом України) або будь-якому іншому місці

роботи. Чинним законодавством передбачена можливість тільки наукової, викладацької або

творчої діяльності під час, вільний від виконання службових обов'язків парламентаря.

Верховна Рада призначає на посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини,

заслуховує його щорічні доповіді про стан дотримання та захисту прав і свобод в Україні.

Інститут парламентського уповноваженого з питань прав людини відомий під загальною

назвою омбудсмана[1] (див. § «Соціально-правовий механізм забезпечення прав людини»).

Верховна Рада обирає із свого складу Голову Верховної Ради, Першого заступника і заступника

Голови Верховної Ради.

Парламент України працює сесійно. Його сесії складаються із пленарних засідань, на яких

приймаються рішення, а також із засідань комітетів, постійних і тимчасових комісій, що

готують і попередньо розглядають питання.

Порядок роботи Верховної Ради встановлюється Конституцією України (див. розділ IV) і

Регламентом від 27.07.94.

>>>117>>>

§ 2. Глава держави

Глава держави -- Президент, який є гарантом державного суверенітету, територіальної

цілісності України, додержання її Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Він

структурно не входить до жодної з гілок влади (законодавчої, виконавчої, судової), проте має

компетенцію в сфері виконавчої влади. Для частини вихідних від нього нормативних актів

потрібна контрасигнація (скріплення підписом) Прем'єр-міністра і міністра, відповідального за

акт і його виконання[2].

Відповідно до Конституції України Президент у межах своєї компетенції має право видавати

укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України. Президент

скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради Міністрів Автономної Республіки Крим;

призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції; проголошує всеукраїнський

референдум за народною ініціативою; підписує закони, прийняті Верховною Радою. Для цих

рішень Президента не потрібно контрасигнації з боку Прем'єр-міністра і відповідних міністрів,

тобтб Президент приймає ці рішення на власний розсуд, без будь-якої згоди або подання. Дані

повноваження свідчать про функціонально своєрідне єднання Президента зі сферою виконавчої

влади.

Президент є Верховним Главнокомандувачем Збройних Сил, очолює Раду національної

безпеки і оборони. Призначає за згодою Верховної Ради Прем'єр-міністра, а за поданням

Прем'єр-міністра — членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів

виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій.

Призначає Генерального прокурора за згодою Верховної Ради, половину складу Ради

Національного банку, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Призначає на

посади і звільняє з посад за згодою Верховної Ради Голову Антимонопольного комітету,

Голову Фонду державного майна, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення; за

поданням Прем'єр-міністра утворює, реорганізує і ліквідує міністерства та інші центральні

органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів

виконавчої влади, та ін.

>>>118>>>

Президент представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво

зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори

України; приймає рішення про визнання іноземних держав; призначає глав дипломатичних

представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі

грамоти дипломатичних представників іноземних держав та ін.

Повноваження Президента припиняються достроково у разі:

- відставки;

- неможливості виконувати повноваження за станом здоров'я;

- усунення з поста в порядку імпічменту;

- смерті.

Президент обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого

права шляхом таємного голосування строком на 5 років (одна й та сама особа — не більше ніж

два строки підряд). Президентом може бути обраний громадянин України, який досяг 35 років,

має право голосу, проживає в Україні протягом 10 останніх перед днем виборів років та володіє

державною мовою.

§ 3. Вищий виконавчий орган влади

Вищим виконавчим органом є уряд — Кабінет Міністрів. Кабінет Міністрів — своєрідний штаб

з організації виконавчо-розпорядчої діяльності всіх органів виконавчої влади. Його очолює

Прем'єр-міністр, який призначається Президентом за згодою більше ніж половини від

конституційного складу Верховної Ради. Персональний склад уряду призначається

Президентом за поданням Прем'єр-міністра. Уряд складається з Прем'єр-міністра, Першого

віце-прем'єр-міністра, трьох віце-прем'єр-міністрів, міністрів. Кабінет Міністрів України

відповідальний перед Президентом, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді у визначених

межах.

Особливість української моделі організації виконавчої влади полягає в тому, що:

повноваження, які має виконувати голова виконавчої влади, поділені між Президентом і

Кабінетом Міністрів; самостійні владні повноваження у Прем'єр-міністра відсутні. Роль

Прем'єр-міністра зводиться до формування програ-

>>>119>>>

ми діяльності уряду (затверджує Верховна Рада) і керівництва Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів об'єднує і спрямовує роботу міністерств, інших підвідомчих йому органів.

Він забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення

внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції України, її законів, актів

Президента. Він також забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної і податкової

політики; політики у сфері праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки,

культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

До його функцій входять розробка і здійснення загальнодержавних програм економічного,

науково-технічного, соціального і культурного розвитку; забезпечення рівних умов розвитку

всіх форм власності; здійснення управління об'єктами державної власності відповідно до

закону; розробка проекту Закону про Державний бюджет і забезпечення його виконання після

прийняття Верховною Радою; здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності і

національної безпеки України, суспільного порядку, боротьби зі злочинністю; організація і

забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи та ін.

Кабінет Міністрів уживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Акти Кабінету Міністрів (постанови і розпорядження) підписує Прем 'єр-міністр.

Кожне міністерство є центральним органом виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів.

Воно здійснює управління відповідним народногосподарським комплексом або розробку

пропозицій щодо соціально-економічного розвитку України, формує економічний механізм їх

здійснення. До компетенції міністерства входить узагальнення практики застосування

законодавства з підвідомчих йому питань, організація виконання актів законодавства,

здійснення систематичного контролю над їх реалізацією.

Серед інших центральних органів виконавчої влади важлива роль приділяється державним

комітетам. Завдання державного комітету дещо схожі до завдань міністерства — здійснення

державного управління у певній, здебільшого невеличкій, галузі господарства, керівництво

підпорядкованими йому об'єктами. Компетенція їх, як правило, вужче, ніж у міністерств.

>>>120>>>

§ 4. Представницькі органи влади на місцях

В Автономній Республіці Крим представницький орган влади — Верховна Рада Автономної

Республіки Крим (100 депутатів, обраних на 4 роки; Голова Верховної Ради, перший заступник

і заступники, голови постійних комісій здійснюють свої повноваження на постійній основі).

Верховна Рада правомочна вирішувати питання автономно-республіканського життя Криму,

крім тих, що вирішуються Верховною Радою України, всеукраїнським і місцевим кримсько-

республіканським референдумами або віднесені відповідно до Конституції України і

Конституції Автономної Республіки Крим до компетенції органів виконавчої вищої і місцевої

або судової влади.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим приймає Конституцію автономії, яка

затверджується Автономної Верховної Радою України[3]. Вона призначає вибори депутатів,

підтверджує склад її виборчої комісії, організує місцеві референдуми. До її функцій належить

затвердження бюджету Автономної Республіки Крим, програми автономії з питань соціально-

економічного і культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони довкілля

відповідно до загальнодержавних програм. Вона визначає статус місцевостей як курортів,

установлює зони санітарної охорони курортів, бере участь у розробці державних програм

повернення депортованих народів, ініціює введення надзвичайного стану і встановлення зон

надзвичайної екологічної ситуації в Автономній Республіці Крим або в окремих її місцевостях

та ін.

Законами України Верховній Раді Автономної Республіки Крим можуть бути делеговані також

інші повноваження. Відповідно до ст. З Конституції Автономної Республіки Крим її Верховна

Рада здійснює представницькі, нормотворчі, контрольні функції та повноваження в межах своєї

компетенції.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах своїх повноважень приймає рішення і

постанови, що є обов'язковими для виконання в межах території автономії.

>>>121>>>

Питання, з яких здійснює нормативне регулювання Автономна Республіка Крим, позначені в

Конституції України (ст. 137) і Конституції Автономної Республіки Крим 1999 р. (ст. 18). З

мотивів невідповідності нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки

Крим Конституції України Президент може зупинити дію цих нормативно-правових актів з

одночасним зверненням до Конституційного Суду щодо їх конституційності.

За наявності висновку Конституційного Суду про порушення Верховною Радою Автономної

Республіки Крим Конституції або законів України її повноваження достроково припиняються

Верховною Радою і призначаються позачергові вибори до Верховної Ради Автономної

Республіки Крим.

У межах адміністративно-територіальних одиниць (областей, районів, міст, районів у містах,

селищ, сіл) представницькі органи влади діють:

— органи місцевого самоврядування — Ради.

До складу України входять такі області: Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька,

Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська,

Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Ровенська, Сумська, Тернопільська,

Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська, а також міста

Київ і Севастополь із спеціальним -статусом, який визначається законами України.

Органами місцевого самоврядування, які представляють загальні інтереси територіальних

громад (спільнот) сіл, селищ і міст, є районні та обласні ради. Питання організації районів у

містах належать до компетенції міських рад.

Обласні і районні ради затверджують програми соціально-економічного і культурного розвитку

відповідно районів і областей; затверджують бюджети області та району тощо. Голова районної

і голова обласної ради обираються відповідною радою і очолюють виконавчий апарат ради.

До складу сільської, селищної, міської ради входять депутати, що обираються жителями села,

селища, міста на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного

голосування строком на 4 роки. На такий саме строк обираються голови сільської, селищної,

міської ради, що очолюють виконавчий комітет ради і головують на його засіданнях.

Як представницький орган, міські ради здійснюють свої повноваження на сесіях, на яких

розглядаються питання, віднесені

>>>122>>>

законодавством до їх ведення. Рішення міських (міст районного підпорядкування) рад, що

суперечать законодавству або прийняті з порушенням передбаченої законом процедури, скасує

рада вищого рівня, а рішення міських (міст обласного і загальнодержавного підпорядкування)

рад — Верховна Рада України. У випадках, передбачених законодавством України,

повноваження міської ради можуть бути достроково припинені Верховною Радою.

Звертаємо увагу на те, що органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом

окремі повноваження органів виконавчої влади, що забезпечується державним фінансуванням і

передачею їм відповідних об'єктів державної власності. З питань здійснення переданих

повноважень органи місцевого самоврядування є підконтрольними відповідним органам

виконавчої влади (про місцеве самоврядування див. у § «Управління в адміністративно-

територіальних одиницях. Місцеве самоврядування»).

§ 5. Виконавчі органи влади на місцях

В Автономній Республіці Крим державне управління здійснюється Представництвом

Президента України[4], Радою Міністрів,

утворюваною Верховною Радою Автономної Республіки Крим, міністерствами, районними

державними адміністраціями, що

входять до єдиної системи виконавчої влади України.

Уряд Автономної Республіки Крим — Рада Міністрів: управляє майном, що належить

Автономній Республіці Крим; розробляє і виконує бюджет Автономної Республіки Крим;

розробляє і реалізує програми Автономної Республіки Крим із питань соціально-економічного і

культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони довкілля; забезпечує

права і свободи громадян, національну злагоду, охорону правопорядку і громадську безпеку;

забезпечує функціонування і розвиток державної і національних мов і культури в Автономній

Республіці Крим; охорону і використання пам'ятників історії; бере участь у розробці і реалізації

державних програм повернення депортованих народів та ін.

>>>123>>>

У адміністративно-територіальних одиницях (областях, районах, містах Києві і Севастополі)

державне управління здійснюють:

— місцеві державні адміністрації на чолі з головами, які призначаються на посаду Президентом

за поданням Кабінету Міністрів, їх головне призначення — захищати права і законні інтереси

громадян і держави, забезпечувати соціально-економічний розвиток територій і реалізацію

державної політики у визначених державою сферах управління (управління внутрішніми

справами, державною безпекою, юстицією здійснюють обласні органи цих міністерств).

Голови місцевих державних адміністрацій формують їх склад. Вони підзвітні і підконтрольні

органам виконавчої влади вищого рівня, відповідають при здійсненні своїх повноважень перед

Президентом і Кабінетом Міністрів. У частині повноважень, делегованих їм відповідними

районними або обласними радами, місцеві адміністрації їм підзвітні і підконтрольні.

Обласна або районна рада може висловити недовіру голові місцевої державної адміністрації,

що потребує від Президента ухвалення рішення і подання обґрунтованої відповіді. Якщо ж

недовіра виражена 2/3 депутатського складу відповідної ради, то за рішенням Президента має

бути відставка голови місцевої державної адміністрації (ст. 118 Конституції України).

На відповідній території місцеві державні адміністрації забезпечують виконання Конституції і

законів України, актів Президента, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів, інших органів

виконавчої влади. Вони зобов'язані також забезпечувати законність і правопорядок;

дотримання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-

економічного і культурного розвитку, програм охорони довкілля; підготовку і виконання

обласних і районних бюджетів тощо.

Рішення глав місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам

України, іншим законодавчим актам, можуть бути скасовані Президентом або головою місцевої

державної адміністрації вищого рівня.

Таким чином, органи виконавчої влади — суцільна система. Це така взаємозалежність органів,

у якій усі складові частини є взаємозалежними і одночасно складають самостійні підсистеми

органів із своїми особливостями завдань, організаційної структури, функцій, повноважень, з

повною автономією окремого органу.

>>>124>>>

§ 6. Судові органи влади

Вищі — Конституційний суд, Верховний Суд, Виший арбітражний суд, Військова колегія

Верховного Суду в Збройних Силах.

Конституційний Суд є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Він вирішує

питання про відповідність Конституції законів та інших правових актів Верховної Ради; актів

Президента; актів Кабінету Міністрів; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки

Крим. Ці питання розглядаються у зв'язку зі зверненнями:

- Президента;

- 45-ти і більше народних депутатів України;

- Верховної Ради України;

- Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

- Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Заперечення конституційності закону

становить сутність конституційної скарги.

Конституційний Суд дає офіційне тлумачення Конституції і законів України. Рішення

Конституційного Суду із зазначених питань є обов'язковими для виконання на території

України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Законодавець не має права видавати

законоположення, які Конституційний Суд визнав невідповідними Конституції.

Конституційний Суд за зверненням Президента чи Кабінету Міністрів дає висновок про

відповідність Конституції України чинних або внесених на розгляд Верховної Ради

міжнародних договорів.

Конституційний Суд має межі своїх повноважень. Він не повинен підміняти законодавця,

улагоджувати політичні конфлікти, що виходять за правові рамки. До його повноважень не

належать питання законності актів органів державної влади, органів влади Автономної

Республіки Крим і органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до

компетенції судів загальної юрисдикції.

Конституційний Суд складається з 18 суддів, що призначаються в однаковому кількісному

співвідношенні (по 6 суддів) відповідно Президентом, Верховною Радою, з'їздом судів України

на строк 10 років.

Голова Конституційного Суду обирається на спеціальному пленарному засіданні

Конституційного суду із складу суддів Коне-

>>>125>>>

титуційного Суду шляхом таємного голосування на трирічний строк без права його

продовження.

Суддею Конституційного Суду може бути громадянин України, який на день призначення

досяг 40 років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як 10 років,

проживає в Україні протягом останніх 20 років і володіє українською мовою.

Повноваження Конституційного Суду визначені Конституцією України (розділ XII) і Законом

України від 16 жовтня 1996 р. «Про Конституційний Суд України».

Верховний Суд є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Він очолює

загальну судову систему і здійснює вищий судовий контроль і нагляд за судовою діяльністю

всіх загальних судів. Верховний Суд має право переглянути будь-яке рішення нижчих судів,

уповноважений розглянути і вирішити кримінальні і цивільні питання особливої складності і

винятковості. Вироки та інші рішення Верховного Суду є остаточними, їх перегляд можливий

тільки в порядку нагляду Пленумом Верховного Суду — найвищою судовою інстанцією

держави.

Голова Верховного Суду обирається на посаду шляхом таємного голосування Пленумом

Верховного Суду.

Вищий арбітражний суд є вищим судовим органом у системі судів спеціальної —

господарської юрисдикції. Він очолює систему арбітражних судів; контролює і наглядає за

судовою діяльністю арбітражних судів, які здійснюють правосуддя в господарських відносинах

(вирішення господарських спорів, що виникають між підприємствами, установами,

організаціями при укладанні господарських договорів, їх розірванні і виконанні; спорів між

цими суб'єктами з приводу визнання права власності на майно, вимоги вилучення його з

чужого незаконного володіння та ін.; вирішення спорів, що виникають у сфері управління, які

не відповідають законодавству і порушують права та інтереси юридичних осіб, які

охороняються законом).

Повноваження Вищого арбітражного суду, а також арбітражного суду Автономної Республіки

Крим, обласних арбітражних судів визначені Законом України від 4 червня 1991 р. «Про

арбітражний суд».

Вищим органом для військових судів є Військова колегія Верховного Суду України. Військові

суди регіонів — Південного, За-