Шульженко Ф.П., Кундрик Р.С. Транспортне право (укр)

Подождите немного. Документ загружается.

271

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

1. Річковий транспорт України, його склад і система управління.

2. Правове регулювання господарської діяльності портів.

3. Види й особливості договорів перевозу у галузі річкового

транспорту.

4. Договори буксирування плотів і суден.

РЕФЕРАТИ:

1. Правовий статус екіпажу судна “ріка-море”, його склад і порядок

комплектування.

2. Особливості перевезень вантажів у прямому змішаному і прямому

внутрішньому водному сполученні.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ :

1. Право планування під прапором України.

2. Планування перевезень річковим транспортом.

3. Обов’язки перевізника, відправника й одержувача вантажів і їхня

відповідальність за невиконання чи неналежне виконання

зобов’язань з буксирування.

ЛІТЕРАТУРА ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ:

Закон України “Про транспорт”, Голос України – 1995 – 11 січня.

Цивільний кодекс України (N 1540-06 від 18 липня 1963 року, із

змінами і доповненнями);

Кодекс торговельного мореплавства України (Відомості Верховної

Ради (ВВР) 1995, N 47, ст.349, від 23 травня 1995 року із змінами

і доповненнями).

Господарський процесуальний кодекс України (Відомості Верховної

Ради (ВВР), 1992, N 6, ст.56, від 6 листопада 1991 року, із

змінами і доповненнями).

272

Положення про Державний департамент морського і річкового

транспорту України /затверджене постановою КМ України від 29

лютого 1996 р. №260.

Положення про службу загальної безпеки Державної адміністрації

морського транспорту України/ затверджене постановою КМ

України від 16 травня 1992 р. №250.

Положення про порядок Державної реєстрації іноземних суден, що

експлуатуються на умовах бербоутчартеру суб’єктами

підприємницької діяльності /затверджене постановою КМ

України від 16 серпня 1994 р. №559/.

Інструкція про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності

ліцензій на здійснення внутрішніх й міжнародних перевезень

пасажирів і вантажів морським та річковим транспортом.

/затверджена наказом Міністерства України від 5 серпня 1994 р.

№424/.

Статут внутрішнього водного транспорту /затверджений постановою

РМ СРСР 15 жовтня 1955 р. №801/.

Ходунов М.Е., Колпаков Н.Т. Коментарій до статуту внутрішнього

водного транспорту – М., 1986.

273

Тема 9. Правове регулювання трубопровідного транспорту

1. Поняття, значення, сфера застосування трубопровідного

транспорту.

2. Джерела правового регулювання діяльності трубопровідного

транспорту.

3. Правовідносини у галузі трубопровідного транспорту.

4. Договори, зобов’язання та відповідальність на

трубопровідному транспорті.

Питання 1. Поняття, значення, сфера застосування

трубопровідного транспорту

Транспортні відносини визначаються певними спільними

ознаками які відособлюють їх від інших, зокрема, наявність

транспортної організації, виконання транспортування перевізником,

наявність відправників і одержувачів. Особливе місце cеред

транспортних правовідносин займають відносини на

трубопровідному транспорті.

Головна особливість відносин на трубопровідному транспорті це

відсутність класичного елемента – рухомого складу, що

переміщується, і, виходячи із технічної особливості трубопроводу

співпадання відправника з перевізником та постачальником.

Трубопровідний транспорт займає особливе місце в транспортній

системі України. Згідно Закону України “Про траснпорт”,

трубопровідний транспорт є стратегічним енергозабезпечуючим

об`єктом, що і визначає його особливе місце в системі.

Трубопровідний транспорт в народному господарстві виконує

функцію транспортування спеціальних вантажів особливих

властивостей (газ, рідина тощо), і забезпечує найбільш ефективне

274

переміщення виходячи із природу вантажу. Вантаж який

переміщується трубопроводами може також транспортуватись

багатьма іншими видами транспорту, але трубопровід в даній ситуації

найбільш економічно вигідний та надійний спосіб транспортування.

Сфера його застосування обмежується тільки природою об`єків

транспортування та високою капіталоємністю осовоєння нових

напрямків постачання продукції. Трубопровідний транспорт

переживає час розвитку і інтернаціоналізації, виходячи із

інтеграційних тенденцій в міжнародному співтоваристві та особливої

потреби України в диверсифікації енергопостачання.

Законодавство України не дає окремого визначення

трубопровідного транспорту, розмежування від інших галузей

транспорту здійснюється за ознакою використання трубопроводів і

відповідно виходячи із окремих законодавчих визначень специфіки

транспортування трубопроводами можна зробити загальне

визначення трубопровідного транспорту.

Трубопровідний транспорт – це сукупність правовідносин, що

виникають з приводу транспортування трубопроводами вуглеводнів,

хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин з місць їх

знаходження, видобутку (промислів), виготовлення або зберігання до

місць їх переробки чи споживання, перевантаження та подальшого

транспортування.

Система трубопровідного транспорту України складається з

таких елементів (ст. 2 Закону України «Про трубопровідний

транспорт»): - магістральний трубопровідний транспорт; -

промисловий трубопровідний транспорт.

Магістральний трубопровідний транспорт, який буде головним

об`єктом нашої уваги, - це технологічний комплекс, що функціонує як

єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма

275

об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним

процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні,

міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування

споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно

з державними будівельними вимогами щодо магістральних

трубопроводів (ст. 1 Закону України «Про трубопровідний

транспорт»).

Щодо промислового трубопровідного транспорту то він є

частиною, елементом, складовою магістрального трубопровідного

транспорту і представляє собою трубопроводи в межах окремих

виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-,

газо- і продуктопроводи, міські газопровідні, водопровідні,

теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи

водопостачання, меліоративні системи тощо, які обслуговують окремі

регіони, райони. Також законодавець виділяє як підвид промислового

трубопровідного транспорту – розподільний трубопровід (високого,

середнього та низького тиску), який забезпечує транспортування газу

від газорозподільних станцій, джерел газопостачання до промислових

підприємств,котелень та інших споживачів.

Питання 2. Джерела правового регулювання діяльності

трубопровідного транспорту.

Завдання законодавства про трубопровідний транспорт є

регулювання відносин на всіх етапах створення та функціонування

(проектування, будівництво, експлуатація, капітальний ремонт,

реконструкція тощо) трубопровідного транспорту, встановлення

гарантій безпеки життя та здоров'я населення, забезпечення охорони

276

навколишнього природного середовища і національного багатства

України від можливого негативного впливу під час експлуатації

об'єктів цього виду транспорту.

Джерелами трубопровідного права є загальний Закон України

“Про транспорт”, спеціальний Закон України “Про трубопровідний

транспорт”, де визначені засади функціонування трубопроводів,

правовий статус підприємств і споживачів продуктів, що

транспортуються трубопроводами, основи державного управління

цим трапнспортом. Особливості застосування Закону України «Про

трубопровідний транспорт» щодо функціонування промислового

трубопровідного транспорту визначаються Кабінетом Міністрів

України.

Значне місце в регулюванні займають підзаконні акти

законодавства України, які визначають правила проектування,

будівництва, експлуатації, капітального ремонту та реконструкції

об'єктів трубопровідного транспорту, організацію безпеки та охорони

праці під час їх будівництва та експлуатації, пожежної, екологічної

безпеки та санітарні норми. Інструкції держпідприємництва та НКРЕ

встановлюють ліцензійні умови діяльності на трубопроводах та

типові договори про постачання та транспортування.

Питання 3. Правовідносини у галузі трубопровідного

транспорту.

Сфера транспортної галузі включає в себе адміністративну та

цивільну складову: адміністративна складова виражається в

організації державного управління галуззю, а цивільна складова

виражає майнові та зобов`язальні відносини на транспорті.

277

Державне управління у сфері трубопровідного транспорту

здійснюють центральні та місцеві органи державної виконавчої влади,

представницькі органи та органи місцевого самоврядування в межах

їх компетенції.

Серед центральних органів державної виконавчої влади основне

місце в державному управлінні трубопровідним транспортом

належить Кабінету Міністрів України, який здійснює державну

політику на транспорті взагалі, і, на трубопровідному транспорті

зокрема, вирішуючи питання про правові засади забезпечення потреб

народного господарства в трубопровідному транспортуванні

стратегічною продукцією та забезпечення безпеки цієї діяльності для

суспільства і навколишнього середовища.

Галузевим органом є Міністерство Транспорту України, яке

здійснює державне управління усією транспортною системою.

Спецівльне управління цією галуззю транспорту має свої особливості,

зокрема, згідно Указу Президента України № 335/98 від 21 квітня

1998 року “Положення про Національну комісію регулювання

електроенергетики України” до компетенції НКРЄ віднесено участь у

формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики

щодо розвитку і функціонування оптового ринку електроенергії,

ринків газу, нафти та нафтопродуктів.

Також управління трубопровідним транспортом здійснюється

об`єднаннями та підприємствами у власності яких перебувають

відповідні трубопроводи (ДАТ "Придніпровські магістральні

нафтопроводи", НАК "Нафтогаз України", ВАТ "Укртранснафта"

тощо).

Для вирішення окремих завдань державне управління

здійснюється спеціальними органами. Створено Міжвідомчий

координаційний центр з питань диверсифікації джерел постачання

278

газу та нафти в Україну, до компетенції якого входить координація

діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади,

підприємств, установ та організацій; підготовка та розгляд проектів

міжнародних угод про створення інфраструктури постачання і

транзиту газу та нафти.

На особливий період безпосереднє керівництво підприємствами

трубопровідного транспорту та контроль за їх діяльністю

забезпечуються органами Міністерства оборони України.

Місцеві органи державної виконавчої влади (місцеві державні

адміністрації) та представницькі органи та органи місцевого

самоврядування у межах своїх повноважень:

 погоджують розміщення споруд та інших об'єктів трубопровідного

транспорту на землях, наданих у користування підприємствам

трубопровідного транспорту згідно із Земельним кодексом

України;

 вживають заходів щодо безпеки експлуатації підприємствами,

установами та організаціями об'єктів трубопровідного транспорту;

 беруть участь у складанні та узгодженні планів захисту персоналу і

населення, спільних заходів щодо виконання робіт в умовах

надзвичайного стану;

 забезпечують оповіщення та інформування населення про заходи

захисту і правила поведінки в умовах надзвичайного стану, а також

під час експлуатації об'єктів трубопровідного транспорту із

залученням до цієї роботи спеціалістів підприємств

трубопровідного транспорту;

 приймають від підприємств, установ та організацій

трубопровідного транспорту матеріали виконавчої зйомки і

надають їх іншим підприємствам, установам та організаціям.

279

Роботи, пов'язані з ліквідацією і попередженням аварійних

ситуацій на діючих трубопроводах, виконуються негайно з

повідомленням про це відповідних органів державної виконавчої

влади, представницьких органів та органів місцевого самоврядування,

територіальних штабів Цивільної оборони України.

Місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі

органи та органи місцевого самоврядування, власники землі і

землекористувачі, що сприяють відведенню земель під об'єкти

трубопровідного транспорту, рішення про будівництво яких було

прийнято у встановленому чинним законодавством України порядку,

мають пріоритетне право на забезпечення продуктами

транспортування.

Взаємовідносини суб'єктів, яким передано в управління об'єкти

трубопровідного транспорту, лінії електропередач, зв'язку, залізниці,

автомобільні дороги та інші комунікації, що проходять в одному

технічному коридорі або перетинаються, здійснюються на основі

договорів, якими передбачаються права і обов'язки сторін щодо

проведення спільних заходів, спрямованих на підвищення надійності

експлуатації споруд та об'єктів трубопровідного транспорту.

Підприємства, установи та організації, що експлуатують

трубопроводи, які підпорядковані різним відомствам, але розташовані

в одному технічному коридорі, повинні узгодити умови їх

експлуатації, а також мати погоджений з Міністерством оборони

України та Штабом Цивільної оборони України план взаємодії і

взаємодопомоги під час виконання робіт в особливий період.

Контроль у сфері трубопровідного транспорту спрямовується на

забезпечення додержання вимог законодавства про трубопровідний

транспорт органами державної виконавчої влади, представницькими

органами та органами місцевого самоврядування, а також

280

підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм

власності та видів діяльності і громадянами.

Державний контроль у сфері трубопровідного транспорту

здійснюється відповідними міністерствами та відомствами, органами

державного нагляду і контролю та іншими спеціально

уповноваженими на те державними органами, а також

представницькими органами та органами місцевого самоврядування

відповідно до законодавства України.

Іншими важливими учасниками - суб'єктами правового

регулювання відносин у галузі трубопровідного транспорту є

юридичні і фізичні особи, діяльність яких безпосередньо стосується:

 оборони держави;

 науково-дослідних, пошукових, проектно-конструкторських,

експертних та інших інженерних робіт і послуг у цій галузі;

 будівельних, будівельно-монтажних, спеціалізованих монтажних,

ремонтних, налагоджувальних, пускових та інших робіт і послуг у

цій галузі;

 експлуатації трубопроводів;

 виробництва і поставок будівельних та конструкційних матеріалів,

обладнання, машин, механізмів,

 контрольно-вимірювальних приладів та іншого обладнання для

підприємств, їх об'єднань і організацій, діяльність яких пов'язана з

проектуванням, будівництвом, комплектацією та експлуатацією

об'єктів трубопровідного транспорту;

 забезпечення захисту персоналу і населення, а також

навколишнього природного середовища під час будівництва,

експлуатації, капітального ремонту та реконструкції об'єктів

трубопровідного транспорту;