Шпора Контроль і ревізія

Подождите немного. Документ загружается.

національній валюті України», затверджений

Національним банком України від 02.02.95 р. № 21 (у

редакції Постанови НБУ від 13.10.97 р. № 334 зі

змінами і доповненнями, внесеними постановою

НБУ від 22.05.98 р. №206).

Контроль і ревізію каси проводять у такій

послідовності: інвентаризація каси, перевірка

дотримання Положення про ведення касових

операцій, документальна перевірка прибуткових і

видаткових касових операцій.

Завданням ревізії касових операцій є перевірка:

• забезпечення умов збереження готівки та інших

цінностей у касі та під час доставки і здачі до банку;

• дотримання встановленого порядку збереження

чекових книжок і отримання на них готівки;

• дотримання порядку документального

оформлення надходження готівки у касу та її видачі;

• дотримання ліміту готівки у касі і умов її видачі під

звіт на операційні і господарські потреби;

• своєчасності і повноти оприбуткування готівки;

• стану обліку касових операцій та ін.

Ревізію касових операцій розпочинають із перевірки

фактичної наявності грошей у касі. Інвентаризація

каси проводиться негайно після прибуття аудитора на

підприємство у присутності касира і головного

бухгалтера. При відсутності касира ревізор опечатує її.

Ревізор пропонує касиру скласти касовий звіт на

момент перевірки і виводить залишок грошей у касі.

Касир складає і передає ревізору опис купюр готівки у

касі і дає розписку про те, що всі прибуткові і

видаткові касові ордери включені до звіту і на момент

інвентаризації неоприбуткованих і несписаних грошей у

касі немає. Звіт касира візує головний бухгалтер

підприємства, після чого розпочинається перерахунок

готівки та інших цінностей у касі.

Після цього фактична наявність готівки в касі та

інших цінностей порівнюється із залишками,

зафіксованими у бухгалтерському обліку і касовому

звіті. Після закінчення перевірки ревізор оформляє

результати інвентаризації актом, який крім нього

підписує касир і головний бухгалтер.

Грошову готівку в іноземній валюті заносять у

матеріали інвентаризації, зазначаючи назву і суму

іноземної валюти, курс Національного банку

України на день інвентаризації, суму іноземної

валюти у перерахунку на національну грошову одиницю

України гривні. Заява касира про наявність грошових

коштів та інших цінностей, які не належать

підприємству, до уваги не береться, і вони

оприбутковуються і зараховуються на баланс

підприємства.

Під час ревізії касових операцій слід враховувати

можливість привласнення грошових коштів із каси з

подальшим оформленням розписок, не

оприбуткування грошей, отриманих у банку, від

різних осіб і організацій; зайвого списання грошей із

каси за рахунок повторного використання одних і тих

самих документів, неправильного підрахунку

підсумків у касових документах і касових звітах,

списання сум без підстави за підробними

документами, підкладання в законно оформлених

документах зі збільшенням суми списання;

привласнення сум, законно нарахованих різним

особам і організаціям, у тому числі привласнення

депонентських сум за заробітною платою.

На підставі даних акту інвентаризації каси і

групувальних відомостей порушень касової

дисципліни складають відповідний розділ акту

ревізії, де відображаються встановлені факти

недоліків у організації і веденні касових операцій .

№ _51_ Ревізія касових операцій та їх

документального оформлення

Бухгалтерські документи необхідно вивчати як у

хронологічній послідовності, так і за групами якісно

однорідних операцій. Ревізію касових операцій,

виходячи з їх важливості, здійснюють суцільним

методом за весь період, що ревізується.

Враховуючи важливість, касові операції вивчаються

суцільним способом, особливу увагу звертають на

законність цих операцій. Для підтвердження

повноти і своєчасності оприбуткування у касу

грошей, отриманих з поточного рахунку в банку,

аудитор застосовує метод взаємного контролю,

порівнюючи суми, відображені у відомості по

дебету рахунку «Каса», з даними журналу за

кредитом рахунку «Поточний рахунок». Обидві суми

мають збігатися, а у випадках розбіжності

порівнюються суми за прибутковими касовими

ордерами, виписками банку, звітами касира і

корінцями чекової книжки.

Важливим елементом ревізії касових операцій є

перевірка правильності їхнього відображення на

рахунку бухгалтерського обліку, у журналі1 р. І та

відомості 1.1. Порівнюючи балансові дані за рахунком

«Каса» з Головною книгою, журналом 1 р. І ,

відомістю 1.1 і касовою книгою , ревізор аналізує

порядок ведення записів у касовій книзі і законність

здійснення операцій.

Для цього арифметичним підрахунком кожного рядка

журналу і відомості визначають правильність

підрахунків. Кожна підсумкова сума журналу і

відомості порівнюється з підсумком оприбуткування

і видачі готівки за відповідним касовим звітом.

Після цього вивчають правильність

рознесення господарських операцій зі звіту касира

у журнал і відомість за відповідними

кореспондуючими рахунками. Також перевіряється

дотримання касової дисципліни щодо ліміту залишків

готівки у касі, цільового використання коштів і

законності проведення касових операцій згідно з

діючим нормативно правовим регулюванням (закони,

постанови Уряду і накази Міністерства фінансів,

постанови Національного банку України та ін.)

Ревізору слід перевірити чи ведеться на

підприємствах облік касових операцій у

відповідності з затвердженими формами

бухгалтерських документів: ф. КО-1 –

прибутковий касовий ордер, ф. КО-3 – журнал

реєстрації прибуткових і видаткових касових

ордерів, ф. КО-4 – касова книга.

При перевірці касових операцій в першу чергу

звертається увага на дотримання касової

дисципліни, дотримання встановленого ліміту

залишку грошей в касі, правильність складання

заявки-розрахунку ліміту каси. Дотримання

ліміту каси по днях перевіряють шляхом

порівняння його з фактичними залишками

готівкових грошей по касовій книзі.

Прибуткові касові ордери і квитанції до них, а

також видаткові касові ордери мають бути

заповнені чітко без жодних підчисток або

виправлень.

Перевіряючи правильність оформлення

первинних документів необхідно звернути увагу

чи погашаються документи по оприбуткуванню

і видачі готівки відповідними штампами

„одержано”, і чи є на платіжних відомостях

підписи керівників і головного бухгалтера на

виплату грошей, а в самих відомостях підписи

осіб, що їх одержали.

В процесі ревізії перевіряють:

 правильність ведення касової

книги, регулярність її заповнення і складання

касового звіту;

 правильність підрахунку в касовій

книзі підсумків по оприбуткуванню і видачі

грошей за день і перенос підсумків з однієї

сторінки касової книги на іншу;

 відповідність записів в касовій

книзі записам операцій в звіті касира;

 правильність реєстрації

прибуткових і видаткових касових ордерів;

 правильність здійснення касових

операцій через установи банку.

Щоб встановити повноту і своєчасність

оприбуткування грошей одержаних в банку

необхідно: по корінцю чека і виписці

встановити одержану грошову суму і дату, які

порівняти з сумою і датою, вказаними в

прибутковому ордері і відповідним записом в

касовій книзі.

За несвоєчасне чи неповне оприбуткування у

касах готівки передбачений штраф у

п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми

готівки.

Готівка, що одержана в установах банку,

повинна витрачатись на цілі, які вона отримана.

Тому важливим питанням ревізії касових

операцій є перевірка використання готівки

строго по цільовому призначенню.

Одночасно з перевіркою дотримання касової

дисципліни необхідно встановити достовірність

і законність проведених витрат. Така перевірка

проводиться систематизовано на основі реєстрів

аналітичного обліку розрахунків і первинних

документів.

№ _52_ Ревізія операцій із грошовими коштами

на рахунках у банку

Промислові підприємства всі безготівкові розрахунки

по основній діяльності здійснюють через установи

банків і під їх безпосереднім контролем.

Ревізія операцій з грошовими коштами на

рахунках в установах банку здійснюється суцільним

способом на підставі виписок банку і прикладених до

них виправдувальних документів за весь ревізійний

період.

У процесі ревізії банківських операцій за всіма

рахунками необхідно зіставити документи із

записами за виписками банку з регістрами

бухгалтерського обліку за відповідними рахунками і

Головною книгою та балансом підприємства.

Ревізору слід перевірити достовірність і повноту

виписок для кожного рахунку в банку, для цього

необхідно уточнити наявність відповідних реквізитів,

підписів працівників банку, банківського коду

операцій, послідовність нумерації сторінок і

правильність переносу залишків грошей на

відповідному рахунку із однієї виписки в іншу.

Залишок коштів на кінець періоду попередньої

виписки банку для відповідного рахунку обов'язково

дорівнює залишку на початок періоду в наступній

виписці рахунку банку. За наявності у виписках банку

підчисток, не зумовлених виправлень сум чи кодів

операцій, а також в інших випадках, які викликають

сумнів щодо їх достовірності, ревізору необхідно

перевірити відповідність виписки з випискою і

виправдувальними документами установи банку.

Крім того, у пр о ц е с і ре в ізії б а нківських

операці й необхідно ретельно перевірити

виправдувальні документи з виписками

операцій по виписках установи банку, їх

законність, доцільність і правильність

проставленої кореспонденції рахунків.

Слід підрахувати суми оборотів по банку за

ревізійний період, звірити ці обороти і сальдо

за відповідними рахунками бухгалтерського

обліку грошових коштів на рахунках банку.

Особливо ретельно перевіряються облікові

записи в регістрах бухгалтерського обліку з

банківських операцій (журнал 1 р.ІІ та

відомість 1.2). Встановлені розбіжності

уточняються на підставі первинних

виправдувальних документів і виписок

банку, їх причини і винуватці. Виявлені при

цьому зустрічними звірками розбіжності між

даними підприємства, що ревізуються, і

даними установи банку та інших організацій

оформляються проміжними актами.

Одночасно винні посадові особи надають

письмові пояснення.

Під час ревізії операцій на рахунках у банку на

поточному рахунку виявляють:

 установи банку, в яких відкрито

рахунок;

 відповідність суми в банку сумам,

вказаним в додатках до них.

Прикладені до виписки банку первинні

документи групуються певним порядком:

спочатку — всі прибуткові, а по тім — усі

видаткові.

Разом з тим ревізору необхідно також виявити:

 чи не допускалося неправильного

перерахування авансів і платежів за

безтоварними рахунками та іншими незакон-

ними операціями;

 чи правильно і своєчасно

використовувалися кредити банку під

сезонне накопичення товарно-матеріальних

ціннос тей з а неопла ч е н и м и р а х у нками

замовн и к а з а викон а н і

роботи і т.д.;

 чи правильно відображені в обліку

операції з перерахування коштів на

лімітовані чекові книжки і чи дотримується

встановлений порядок їхнього використання.

Під час вивчення банківських документів

визначають законність і обґрунтованість

витрат на відповідних рахунках. У практиці

трапляються випадки, коли для

приховування зловживань окремі бухгалтери

разом із касирами замінювали виписки банку

іншими або виправляли суми. У таких випад-

ках важливо провести зустрічну перевірку

документів, порівняти взаємопов'язані

господарські операції, відображені на

рахунках і виписках банку. Якщо під час

ревізії виявляють відсутність окремих

виписок банку, то важливо отримати з банку

завірені копії. Документи, прикладені до

виписок банку, вивчають насамперед з

погляду законності.

Під час перевірки обґрунтованості

списання грошей з поточного рахунку

необхідно на підставі первинних документів

і бухгалтерських записів встановити їх

законність, достовірність, доцільність цих

витрат і обґрунтованість віднесення їх на

відповідні рахунки бухгалтерського обліку.

№ _53_ Ревізія розрахунків із постачальниками

і підрядниками

При ревізії розрахункових операцій за рахунком 63

«Рахунки з постачальниками та підрядниками», де

ведеться облік розрахунків з постачальниками та

підрядниками за одержані товарно-матеріальні

цінності, виконані роботи і надані послуги,

необхідно вивчити законність і правильність відобра-

ження цих операцій за відповідними субрахунками:

• 631 «Розрахунки з вітчизняними

постачальниками»;

• 632 «Розрахунки з іноземними

постачальниками».

Контроль здійснюється окремо за кожним

постачальником за кожним документом

(рахунком) на сплату. Під час одержання

матеріалів, товарів необхідно зробити запис: дебет

рахунка 20 "Виробничі запаси", 28 "Товари",

кредит рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками

та підрядниками". А коли на підставі виписки

банку відбувається списання грошей для

розрахунку з постачальником, то робиться запис:

дебет 63, кредит 31 "Рахунки в банках".

Безпосередньому вивченню підлягають

розрахунково-господарські операції:

• своєчасність і повнота оплати з

постачальниками за кожним рахунком - фактурою;

• законність віднесення по рахунках вартості

матеріальних цінностей, наданих послуг, виконаних

робіт;

• повнота оприбуткування матеріальних цінностей в

розрізі балансових рахунків та їх субрахунків;

• правильність і своєчасність акцепту платіжних

вимог-доручень;

• своєчасність і правильність оприбуткування,

оцінка і відображення в регістрах бухгалтерського

обліку невідфактурованих поставок;

• достовірність сум, відображених у регістрах

аналітичного обліку нестач і претензій.

При контролі розрахунків з постачальниками

необхідно встановити наявність договорів

поставки виробничих запасів, перевірити

доцільність придбання, дотримання встановлених

договором розрахунків.

Ревізію розрахункових операцій доцільно

проводити у взаємозв'язку з іншими об'єктами, які

пов'язані з розрахунковими відносинами. Так,

наприклад, рекомендується здійснювати ревізію роз-

рахунків з постачальниками у взаємозв'язку з

надходженням і оприбуткуванням матеріальних

цінностей, а також списанню грошових коштів

банку. . Щоб встановити повноту оприбуткування

матеріальних цінностей, слід зіставити дані про їх

кількість і вартість за платіжними документами

(платіжним дорученням і вимогами-дорученнями)

з даними документів на їх оприбуткування

(рахунків, рахунків-фактур, товарно-транспортних

накладних) і показниками аналітичного обліку

розрахунків з постачальниками (реєстрів операцій

за рахунками з постачальниками), книгами,

картками складського обліку, звітами руху товарів

При ревізії розрахункових операцій доцільно

максимально використати метод зустрічних перевірок,

що дасть змогу якісніше провести перевірку.

Під час перевірки розрахунків з підрядниками

встановлюють:

• чи включено об'єкти, що будуються, до

титульного списку;

• чи забезпечені вони відповідними джерелами

фінансування;

• чи є проектно-кошторисна документація на

будівельні об'єкти; » чи укладені договори з

підрядниками і які умови розрахунків

(за об'єкт у цілому чи за етапи робіт);

• правильність застосування цін, розцінок, чи

немає дописок обсягів виконаних робіт;

• достовірність поданих до оплати рахунків із

доданими до них актами про виконані роботи.

Якщо буде виявлено факти завищення обсягів

виконаних робіт, неправильного застосування цін,

включення в рахунки витрат, непередбачених

кошторисом, необхідно провести контрольний

обмір виконаних обсягів будівельно-монтажних

робіт.

По ходу перевірки необхідно встановити, чи

правильно відображені по статтях балансу

відповідні залишки заборгованості. Для цього

підраховують залишки по кожному виду

розрахунків на одну і ту ж дату по даних

аналітичного обліку, з залишками по

синтетичного рахунках 63 „Розрахунки з

постачальниками та підрядчиками”, обліковими

даними Головної книги і відповідними статтями

бухгалтерського балансу. При наявності

розбіжностей слід перевірити реальність і

документальну основу заборгованості по

кожному постачальнику. Такі розбіжності

можуть бути результатом запущеності обліку

розрахункових операцій, чи результатом

зловживань.

№ _54_ Контроль розрахунків по оплаті

праці.

При ревізії розрахунків з робітниками і

службовцями по оплаті праці слід перевірити:

 Правильність нарахування зарплати;

 Правильність проведених з неї утримань;

 Своєчасність виплати заробітньої плати.

Для цієї мети використовують наступні джерела

інформації:

 Первинні документи по обліку, виробітку і

заробітної плати;

 Листки про тимчасову непацездатність:

 Розрахунково-платіжна відомість;

 Книги обліку депонованої зарплати;

 Машинограми (при механізованій обробці

даних);

 Журнали і інші облікові реєстри в яких

відображаться розрахунки по зарплаті.

Перевірка стану розрахунків по оплаті праці

починається з співставлення показників поточної і

річної зхвітності про виконання плану по праці з

щомісячним бухгалтерським зведенням даних по

розрахунках з робітниками і службовцями і

зведення зарплати по її складу і категоріях

працівників.

Загальні дані цих реєстрів повинні відповідати

записам в головній книзі, Ж 5, 5А, або

машинограмі оборотів по рахунку 66. Сальдо по

рахунку 66 і 65 із Головної книги на кінець

кожного місяця звіряється з даними

бухгалтерського балансу по статтям

“заборгованість по з/п” і “відрахування на

соціальне страхування”. Потім ревізор виясняє чи

відповідає сальдо рах. 66 на кінець кожного місяця

– сумі зарплати, що належить до видачі по

підсумках розрахунково-платіжних відомостей.

У випадках виявлення невідповідностей між

даними аналітичного і синтетичного обліку слід

встановити їх причини.

Наступним етапом є вивчення достовірності

первинних документів, дотримання порядку і

послідовності їх оформлення.

Наряди на зарплату перевіряються, щоб

встановити наявність на них підписів посадових

осіб, відповідальних за облік виконаних робіт,

правильність використання норм і розцінок. При

перевірці табелів-розрахунків і нарядів необхідно

вияснити, чи немає випадків включення в них

видуманих прізвищ робітників. Тому необхідно

переглянути наряди по датах їх видачі.,

співставити прізвища робітників в нарядах і

табелях-розрахунках з даними обліку особового

складу у відділі кадрів.

Треба також перевірити, чи немає випадків

повторного нарахування сум по раніше

проведених документах (нарядах, лікарняних

листах та ін.), повторення прізвищ одних і тих же

осіб в декількох розрахунково-платіжних

відомостях.

Особливо детально слід перевірити наряди,

виписані на осіб які не числяться в списковому

складі п-ва і які пропрацювали нетривалий час, а

також наряди по усуненню браку і переробок

неякісно виконаних робіт.

Далі ревізор перевіряє нарахування зарплати, і в

першу чергу адміністративно-управлінського

персоналу (згідно штатного розпису).

Ця перевірка проводиться на основі табелів, в яких

фіксуються дані про фактично відпрацьований час.

На основі табелів також перевіряють правильність

нарахування зарплати робітникам з погодинною

оплатою праці, відповідність її тарифним розрядам

робітників і годинним тарифним ставкам.

Правильність нарахування зарплати робітникам-

відрядникам проводиться на основі табелів і

нарядів по встановлених розцінках.

Особлива увага надається питанню правильності

нарахування відпускних (а саме, які виплати

включаються для визначення середнього

заробітку, правильність визначення сум

відпускних, методика оподаткування, тривалість

відпусток).

Наступним етапом перевірки зарплати є

перенесення нарахованої зарплати в особові

рахунки, а також утримання прибуткового податку

(т.б. порядок і розміри утримання), та правильність

визначення загальної суми зарплати, яка має

пільгове оподаткування.

Детальній перевірці піддається рух сум

депонованої зарплати на рахунку 662. При

виявленні фактів несвоєчасної видачі зарплати

необхідно встановити їх причини і винних осіб.

На основі реєстрів депонованих сум перевіряють

достовірність віднесення на рахунок 662

невиплаченої в термін зарплати і її наступної

видачі депонентам. При цьому контролюється

правильність підпису або наявність довіреностей

на одержання депонованих сум. Для забезпечення

збереження грошових коштів важливо перевіряти

достовірність підсумків розрахунково-платіжних

відомостей по зарплаті шляхом вибіркового

арифметичного контролю по горизонталі і

вертикалі.

№ _55_ Ревізія розрахунків з органами

соціального страхування

Ревізія розрахунків промислових підприємств з

органами соціального страхування є важливим

напрямом ревізійної роботи.

Метою ревізії розрахунків із соціального

страхування є контроль за правильністю,

повнотою та своєчасністю здійснених відрахувань

на соціальне страхування за всіма видами оплати

праці за відповідний звітний період та перевірка

своєчасності перерахування внесків і законності

використання коштів Пенсійного фонду та Фонду

соціального страхування.

Під час проведення такої ревізії слід керуватися:

• Кодексом Законів про працю України;

• „Правилами обчислення безперервного

трудового стажу робітників і службовців при

призначенні допомоги по державному соціальному

страхуванню”.

• „Положення про порядок забезпечення

допомогою по державному соціальному

страхуванню”;

• Законом України „Про пенсійне забезпечення”;

• „Порядком визначення розміру допомоги у

зв’язку з тимчасовою непрацездатністю й у зв’язку

з вагітністю і пологами, які мають постійний

обчислювальний дохід, та особам, дохід яких

повністю може бути обчислений лише за

результатами роботи за рік”;

• іншими нормативними актами.

Перед проведенням ревізії розрахунків із

соціального страхування передусім необхідно

перевірити, чи зареєстроване підприємство як

платник страхових внесків за місцем свого

знаходження.

Тарифи обов’язкових внесків на державне

страхування встановлюються у відсотках до фонду

оплати праці. Слід зазначити, що збір на соціальні

заходи сплачуються одночасно з отриманням

коштів в установах банків на оплату праці. У разі

недостатньої суми коштів на рахунках у банку

видача їх на виплату заробітної плати і

перерахування зборів здійснюються у

пропорційних розмірах.

Здійснюючи ревізію розрахунків з органами

страхування, важливо перевірити використання

страхувальником коштів Пенсійного фонду та

Фонду соціального страхування, зокрема:

 цільове використання коштів Пенс. фонду

(на пенсії згідно із ЗУ„Про пенсійне

забезпечення”, на санітарно-курортне лікування

непрацюючим пенсіонерам; на щомісячну

допомогу непрацюючим матерям по догляду за

дитиною до досягнення нею 3-річного віку; на

щомісячну допомогу на дітей віком від 3 до 6

років; на допомогу малозабезпеченим сім’ям на

дітей віком до 12 років).

 цільове використання коштів Фонду

соціального страхування (виплати допомоги у

зв’язку з тимчасовою непрацездатністю; допомоги

при вагітності та пологах; одноразову допомогу

при народженні дитини; організацію санаторно-

курортного лікування та відпочинку працівників,

членів їх сімей; на поховання.

 наявність документів, які підтверджують

право на призначення відповідних виплат (листки

непрацездатності, довідки та ін.).

Під час ревізії слід також звернути увагу на

правильність визначення середньої заробітної

плати для нарахування допомоги у зв’язку з

тимчасовою непрацездатністю та відповідність

встановленого працівнику безперервного стажу

роботи. Також слід зіставити кількість оплачених

днів і сум виплаченої допомоги за поданими

листками тимчасової непрацездатності з днями і

сумами, що відображені в бухгалтерському обліку

промислових підприємств та „Розрахунковій

відомості по коштах соціального страхування”

(форма №4).

Треба звернути увагу на відповідність:

 сум допомоги, зазначених у листках

тимчасової непрацездатності записам у

розрахункових відомостях по заробітній платі;

 кількості оплачених за листками тимчасової

непрацездатності днів даним табелів обліку

робочого часу.

Доцільно провести зустрічні перевірки (або

зробити запити ) у лікувальних установах міста

(району) з метою встановлення фактів перебування

за лікарняними листками внаслідок тимчасової

непрацездатності осіб, які працюють на

підприємстві, що ревізується.

Підприємства щоквартально у встановлені

терміни подають звіти у двох примірниках: один

передається до уповноваженої установи за місцем

реєстрації платника внесків, другий – залишається

на підприємстві. З метою контролю за

достовірністю складання звітів необхідно

перевірити відповідність сум, зазначених у звіті,

даним регістрів бухгалтерського обліку. Звіти

мають бути підписані керівником підприємства та

головним бухгалтером.

У разі порушення фінансової дисципліни з

питань розрахунків за страховими внесками до

винних осіб застосовуються санкції, передбачені

чинним законодавством .

№ _56_ Ревізія розрахунків із підзвітними

особами

Ревізуючи операції розрахунків за субрахунком 372

«Розрахунки з підзвітними особами», необхідно

перевірити:

 список підзвітних осіб;

 дотримання діючого порядку видачі

підзвітних сум на операційні та адміністративно-

господарчі видатки, службові відрядження;

 своєчасність здачі авансових звітів про

використання підзвітних сум і виконання завдань по

службових відрядженнях;

 законність і доцільність проведених витрат та

правильність оформлених виправдувальних

документів та арифметичних підрахунків у них;

 правильність бухгалтерської кореспонденції

рахунків щодо отримання і використання підзвітних

сум;

 своєчасність повернення невикористаних

підзвітних сум.

Ревізія розрахунків із підзвітними особами

проводиться суцільним способом.

Видача готівки в підзвіт дозволяється за відсутності у

підзвітних осіб заборгованості за раніше отриманими

авансами у визначених розмірах та встановлені

строки.

Підставою для перевірки розрахунків із підзвітними

особами є накази, розпорядження по ревізійному

об'єкту, які мають безпосереднє відношення до цих

операцій, авансові звіти та додатки до них, записи в

регістрах аналітичного і синтетичного обліку за

субрахунком 372 «Розрахунки з підзвітними особами»

(журнал № 3 р.І, відомість 3.2), звіти касира та ін.

за період, що ревізується.

При перевірці розрахунків з підзвітними

особами по сумах виданих для операційних і

адміністративно-господарських потреб ревізору

необхідно:

 встановити наявність наказу по

підприємству, яким визначено коло осіб, що

мають право отримувати гроші під звіт і

дотримання діючих положень по видачі готівки

на поточні потреби;

 провести взаємний контроль сум авансових

звітів з документами, що підтверджують

фактичне надходження цінностей на склад або

надання послуг (накладними, приймальними

актами, товарними чеками);

 виявити факти повторної оплати цінностей

чи наданих послуг безготівковим шляхом і

випадки використання підзвітних сум для

оплати таких витрат, які можна оплатити

безготівковим шляхом.

При перевірці підзвітних сум виданих на

оплату відряджень ревізору слід встановити:

 дотримання порядку призначення,

оформлення і наявність наказу на відрядження;

 наявність і своєчасність ведення журналу

реєстрації виданих відряджень;

 дотримання встановлених норм оплати

добових, квартирних і проїзду, обгрунтованність

і реальність витрат на відрядження, виявлення

фактів оплати прострочених відряджень та

оплати витрат в завищених розмірах.

 необхідність і доцільність направлення

працівників у відрядження, тобто виявлення

непотрібних або фіктивних відряджень;

 відповідність дат у відрядних посвідках

датам компостерів на доданих квитках,

виявлення підчисток або необумовлених

виправлень;

 наявність звіту підзвітних осіб про

виконану роботу під час відрядження.

Для встановлення достовірності даних обліку і

звітності по розрахунках з підзвітними особами

необхідно здійснювати взаємний контроль

документів, а саме:

 суми грошей виданих під звіт і суми

видані по відшкодуванню перевитрат

порівнюють з відповідними видатковими

касовими ордерами, звітами касира, авансовими

звітами і ж-х № 1 р.І (з підсумком по дебету

372 рахунку);

 повернення невикористаних підзвітних сум

або їх утримання із заробітної плати,

відображених в ж-х № 3 р.І порівнюють з

даними прибуткових касових ордерів, відомістю

№ 1.1 (з підсумком по кредиту 372 рахунку),

або даними розрахунково-платіжних відомостей;

 правильність кореспонденції рахунків,

виявлення фактів необґрунтованого списання

підзвітних сум на витрати виробництва (Дт 23,

91, 92, 93) та фактів невідображення в обліку

сум під звіт перевіряють по відомості № 5.1 та

ж-х № 3 (р.І).

 взаємозвірка залишку заборгованості

підзвітних осіб при переносі з одного місця в

інший проводиться по ж-х № 3 р.І попереднього

і наступного місяців.



№ _57_ Ревізія розрахунків із покупцями і

замовниками

Під час ревізії розрахунків з покупцями і

замовниками за рахунком 36 «Розрахунки з

покупцями і замовниками», слід перевірити операції за

субрахунком 361 «Розрахунки з вітчизняними

покупцями» та субрахунком 362 «Розрахунки з іно-

земними покупцями». Ретельно перевіряються

операції за дебетом цих субрахунків, де відображена

продажна вартість реалізованої продукції, товарів,

виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі при

виконанні бартерних контрактів), яка включає

податок на додану вартість, акцизи та інші податки,

збори (обов'язкові платежі), що підлягають перера-

хуванню до бюджету та позабюджетних фондів і

включені у вартість реалізації. Під час перевірки

розрахунків із покупцями встановлюють, чи

укладені договори поставки продукції, чи

правильно вираховуються суми, належні

підприємству за прийняту покупцем продукцію.

Перевіряють повноту і своєчасність розрахунків

покупців за прийняту ними продукцію.

Всі ці операції підлягають ретельному вивченню

при перевірці розрахунків: їх законність, правильність

відображення кореспонденції рахунків бухгалтерського

обліку та економічна доцільність.

Ревізію розрахункових операцій слід починати з

аналізу правильності оплати за відвантажені

матеріальні цінності , а також повноти списання

відвантажених цінностей.

Під час перевірки необхідно встановити, чи

правильно відображені за статтями балансу

відповідні залишки заборгованості. Для цього

порівнюють залишки за кожним видом

розрахунків на одну і ту саму дату за даними

аналітичного обліку із залишками за синтетичним

рахунком 36 "Розрахунки з покупцями та

замовниками", Головною книгою і балансом. За

наявності розходжень слід перевірити реальність і

документальну обґрунтованість заборгованості за

кожним покупцем чи замовником. Такі

розходження - наслідок занедбаності обліку

розрахункових операцій або результат зловживань.

Кожна сума дебіторської заборгованості на

окремих рахунках розглядається з погляду

виникнення боргу, причини і давності створення

заборгованості, реальності її одержання. Під час

ревізії дебіторської заборгованості розрізняють

такі її категорії: поточну (або нормальну);

неоплачену в строк; заборгованість за строком

давності, що минув; спірну; безнадійну.

У разі перевірки розрахункових операцій за

кредитом рахунку 36 «Рахунки з покупцями та

замовниками» необхідно ретельно вивчити повноту і

законність проведених розрахунків, тобто суму

платежів, які надійшли на рахунки підприємства в

банківських установах у касу, та інші види розра-

хунків.

Перевірка здійснюється позиційним способом

стосовно кожного покупця чи замовника .

Реальність балансу може бути забезпечена тільки в

результаті ретельної перевірки (інвентаризації)

всіх його статей. Тому ревізору доцільно починати

перевірку стану розрахунків з аналізу матеріалів

інвентаризації розрахунків. Інвентаризація

розрахунків полягає у виявленні фактичних

залишків сум на рахунках. В акті результатів

інвентаризації розрахунків слід вказати назви

проінвентаризованих рахунків, записати суми

непогодженої і простроченої дебіторської

заборгованості та безнадійних боргів. За

названими видами заборгованості до акта

інвентаризації розрахунків має прикладатися

довідка із зазначенням суми заборгованості, за що

та числиться, з якого часу і на підставі яких

документів.

Таким чином, аналіз матеріалів інвентаризації

розрахунків дає можливість ревізору зосередити

увагу на більш ретельній перевірці розрахунків, за

якими встановлено різні розходження.

У разі виявлення порушень, зловживань з'ясовують

причини виникнення та винних осіб.

№ _58_ Ревізія розрахунків за претензіями та

відшкодуванням завданих збитків

Джерелом ревізії розрахунків за претензіями є

дані рахунку 37 "Розрахунки з різними

дебіторами", субрахунок 374 "Розрахунки за

претензіями".

Одним із важливих завдань ревізії є перевірка

розрахунків за претензіями за невиконання

договірних зобов'язань. Є декілька груп претензій:

 до постачальників і підрядників за

виявлені під час перевірки їхніх рахунків

завищення обсягів виконаних робіт, недопоставку

товарів, завищення цін і тарифів, завищення сум

внаслідок арифметичних помилок, за

невідповідність якості поставлених товарів

стандартам або технічним умовам, за простої з

вини постачальників;

 до транспортних організацій за

нестачу вантажу понад норми природних втрат, що

виникла у дорозі, і за зайві сплачені суми при

перевезенні вантажів;

 за санкціями (штрафи, пені,

неустойки) за недотримання договірних умов,

визнаних платниками або присуджених судом;

 до банків за сумами, помилково

списаними за рахунками в банку (за валютними

операціями).

Претензії пред'являють після того, як підприємство

дізналося про порушення своїх майнових прав і

законних інтересів іншим підприємством.

За кожною претензією необхідно перевірити її

обґрунтованість і правильність оформлення

документів.

Недотримання строків пред'явлення претензій

часто використовується для приховання фактів

крадіжок матеріальних цінностей. Тому треба

вивчити причини відмови постачальників або

транспортних організацій у задоволенні претензії,

протоколи розгляду претензійних справ у суді й

арбітражі. Якщо за претензією приховувалося

привласнення цінностей окремими посадовими

особами, необхідно вжити заходів щодо

відшкодування заподіяної шкоди.

При нестачі товарів у дорозі слід перевірити

наявність комерційних актів і правильність їх

оформлення.

Ревізори з'ясовують обґрунтованість претензій,

встановлюють винних осіб, суму шкоди, завданої

підприємству шляхом погашення необґрунтованих

претензій.

Джерелом ревізії розрахунків за

відшкодуванням завданих збитків є дані рахунку

37 "Розрахунки з різними дебіторами", субрахунку

375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих

збитків". Перевіряючи такі розрахунки, ревізор,

насамперед, повинен проаналізувати розрахунки за

нестачами і крадіжками та встановити, чи

дотримано строків і порядку розгляду випадків

нестач і втрат, як забезпечується їх відшкодування.

Особливо ретельно треба вивчити факти списання

нестач і втрат на витрати виробництва чи на

результати діяльності підприємства.

Зокрема, ревізор перевіряє правильність і

своєчасність оформлення матеріалів за

претензіями про нестачі й крадіжки, перевіряє чи

не було випадків повернення судом або

арбітражем матеріалів з нестач і псування з

причини неналежного оформлення матеріалів.

Важливо з'ясувати причини виникнення нестач і

псування (поганий стан складських приміщень,

порушення правил приймання і відпуску

матеріальних цінностей за кількістю і якістю із

одного підрозділу (цеху) в інший). Слід також

з'ясувати, чи правильно визначено суму збитків.

Крім того, ревізор з'ясовує, чи забезпечено на

підприємстві відшкодування матеріальних збитків

(нестач, розтрат), чи організовано контроль за

утриманням заборгованості за виконавчими

листами.

№ _59_ Контроль і ревізія розрахунків за

податками і платежами

Одним із важливих чинників розв'язання

економічної кризи в суспільстві є удосконалення

системи оподаткування. Завдання ревізора —

перевірити правильність обчислення податків і

платежів та своєчасність і повноту їх сплати.

Перевірці підлягає кожний вид податку і платежу.

До основних нетоварних розрахункових операцій

належать розрахунки з бюджетом (із фінансовими

органами) за податки з обороту (акцизний збір,

ПДВ тощо), з прибутків, з доходу працівників та

ін. Облік розрахунків з бюджетом відображають на

рахунку 64 "Розрахунки за податками і

платежами", у кредит якого записують суми, що

підлягають внесенню в дохід бюджету, а в дебет —

внесені платежі.

Ревізор перевіряє правильність кореспонденції в

обліку розрахунків з бюджетом.

Зокрема, внески з прибутку до бюджету

відображають щомісяця таким записом: дебет

рахунка 98 "Податки на прибуток", кредит рахунка

641 "Розрахунки за податками".

Сума ПДВ, що підлягає внесенню до бюджету,

оформляється записом: дебет рахунка 70 "Доходи

від реалізації", кредит рахунка 64 "Розрахунки за

податками і платежами".

На суму податків, утриманих із заробітної плати

робітників і службовців, роблять запис: дебет

рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці", кредит

рахунка 64 "Розрахунки за податками і

платежами". На рахунку 642 "Розрахунки за

обов'язковими платежами" ведеться облік

розрахунків за зборами (обов'язковими

платежами), що справляються відповідно до

чинного законодавства.

У процесі ревізії вивчають акти перевірок,

проведених державною податковою

адміністрацією, банком, Пенсійним фондом тощо.

Крім того, з'ясовують причини прострочення

платежів, за чий рахунок віднесена пеня, яких

заходів вжито до винних осіб за несвоєчасне

перерахування коштів.

Основними джерелами інформації для перевірки

розрахунків з бюджетом є: довідки і розрахунки,

декларації за окремими видами платежів; виписки

банків і додані до них документи про перераху-

вання належних сум у бюджет; бухгалтерські

записи на рахунку 64 "Розрахунки за податками і

платежами", регістри синтетичного і аналітичного

обліку, баланс та інші види фінансової звітності.

Під час перевірки слід уточнити правильність ви-

ведення оборотів і сальдо за кожним видом

податків і платежів на кінець звітного періоду, для

чого дані аналітичного обліку кожного виду

податку чи платежу порівнюють із залишками в

регістрах аналітичного обліку і Головній книзі за

рахунком 64 "Розрахунки за податками і

платежами" чи іншими рахунками. Якщо виявлено

неточності у розрахунках, слід вжити заходів щодо

їх усунення і з'ясувати, чи підприємство заплатило

штрафи, пеню податковим адміністраціям за

неправильне визначення розміру платежу або його

прострочення. Штрафи і пеню слід стягувати з

посадової особи, винної у простроченні або у

неправильному обчисленні платежу в бюджет.

Під час перевірки правильності вирахування і

сплати окремих видів податків керуються

законодавчими актами про оподаткування

прибутку підприємств, про прибутковий податок з

громадян, про податок на додану вартість, про

акцизний збір тощо.

Особлива увага приділяється правильності

розрахунків з податків. Основним джерелом

надходження коштів до бюджету є податок з

прибутку підприємств відповідно до Закону

України "Про оподаткування прибутку

підприємств". Об'єктом оподаткування є балан-

совий прибуток платника податку. При цьому

прибуток підприємства оподатковується за

базовою ставкою.

Для приховування прибутку або інших об'єктів

оподаткування суб'єкти підприємницької

діяльності у декларації про доходи відображають

значно меншу, порівняно з фактичною, суму

прибутку від господарської діяльності. Заниження

доходу (прибутку) або інших об'єктів

оподаткування полягає в тому, що в декларації про

доходи відображаються всі операції, але при цьому

завищується собівартість продукції, у зв'язку з чим

зменшується загальний обсяг прибутку, який

підлягає оподаткуванню.

Ревізор перевіряє правильність обліку валового

прибутку, а відтак тієї її частини, яка

безпосередньо оподатковується. Тому зіставляють

ідентичність балансових даних про прибуток з

його обліком у Головній книзі, регістрах

аналітичного обліку за рахунком 79 "Фінансові

результати", за Звітом про фінансові результати.

Необхідно впевнитися у реальності сум з дебету і

кредиту рахунків 70 "Доходи від реалізації", 79

"Фінансові результати", 90 "Собівартість

реалізації", а також у законності витрат,

включених у собівартість.

№ _60_ Контроль і ревізія кредитних операцій

П(С)БО 11 "Зобов'язання" визначає порядок

формування та відображення у звітності

інформації про зобов'язання. Цим стандартом усі

зобов'язання класифікуються на довгострокові,

поточні, забезпечені та непередбачені

зобов'язання.

Ревізор перевіряє, чи дотримано порядку, за яким

кредитні взаємовідносини регламентуються на

підставі кредитних договорів. Кредитний договір

укладають установа банку і підприємство. У

кредитному договорі банк бере на себе

зобов'язання надати кредит, а позичальник —

використати, сплатити борг і повернути його. У

ньому передбачається об'єкт кредитування, умови

одержання і сплати позик, процентні ставки плати

за кредит, строки, на які видаються позики.

Ревізор здійснює аналіз фінансового стану

підприємства, контролює дотримання строків

платежів, своєчасність сплати кредиту. Завдання

ревізора — перевірити законність одержання і

використання банківських кредитів за цільовим

призначенням, своєчасність погашення їх.

Перевіряючи записи у Головній книзі й балансі,

ревізор з'ясовує, якими видами позик

користувалось підприємство. Для перевірки

дотримання порядку кредитування, оформлення

позик та їх погашення ревізор керується

Інструкцією № 3 про відкриття банками рахунків у

національній і іноземній валюті, затвердженою

Постановою Правління НБУ від 27. 05. 96 № 121.

Облік розрахунків по кредитах ведеться на

рахунках 50 "Довгострокові позики" та 60

"Короткострокові позики" у національній та

іноземній валюті за кредитами банків. За кредитом

цих рахунків відображаються суми одержаних

кредитів, за дебетом — їх погашення.

Ревізор з'ясовує:

• чи зобов'язання, на які нараховуються

відсотки, відображаються в балансі за їхньою

теперішньою вартістю, яка залежить від умов та

виду зобов'язання;

• чи своєчасно сплачуються нараховані відсотки;

• чи своєчасно погашаються отримані позики.

За даними балансу і записами в реєстрі

аналітичного обліку ревізор встановлює, чи

використовувалася позика за цільовим призна-

ченням. Ревізор перевіряє правильність відомостей

про забезпечення виданих позик, наявність

власних оборотних коштів у товарних запасах,

повноту використання позик на тимчасові потреби,

під нормативні запаси матеріальних цінностей.

Особливій перевірці підлягають факти виникнення

простроченої заборгованості, при цьому

встановлюють причини, суму збитків від сплати

процентів за підвищеною ставкою, перевіряють

ефективність заходів щодо погашення

прострочених позик та заходів щодо оздоровлення

фінансового стану підприємства.

№ _61_ Ревізія розрахунків із різними дебіторами

та розрахунків з іншими операціями

Ревізія розрахунків з різними дебіторами проводиться

за рахунком 37 «Розрахунки з різними дебіторами»,

на якому відображено облік операцій розрахунків за

поточною дебіторською заборгованістю з різними

дебіторами, авансами, виданими, нарахованими

доходами, претензіями, відшкодуваннями завданих

збитків, позиками кредитних спілок та іншими

операціями. Перевірка передбачає аналіз

достовірності і правильності відображення в обліку

операцій, пов’язаних з оплатою послуг зв’язку ,

комунальних послуг, за оренду приміщень,

відшкодування матеріальних збитків тощо.

Перевірка розрахункових операцій, їх законність

та правильність відображення в обліку проводиться

за субрахунками, зокрема:

• 371 «Розрахунки за виданими авансами»;

• 372 «Розрахунки з підзвітними особами»;

• 374 «Розрахунки за претензіями»;

• 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих

збитків»;

У ході ревізії операцій за розрахунками з

різними дебіторами особливу увагу необхідно

звернути на причини виникнення дебіторської і

кредиторської заборгованості, її зміну і суму

залишків на початок місяця за весь ревізійний

період, визначити її законність, достовірність,

реальність і правильність відображення цих операцій у

регістрах аналітичного та синтетичного обліку за

відповідними субрахунками, а також залишків

заборгованості в балансах за відповідними рахунками.

Серед дебіторських статей балансу вимагає вивчення

динаміки і складу заборгованості по рахунку 375.

Ріст її є засобом ослаблення на підприємстві

контролю за зберіганням власності.

Ревізору слід перевірити повноту перерахувань, а

також проаналізувати проведені розрахунки, вивчити

порядок відображення їх на рахунках бухгалтерського

обліку. Перевірці підлягає конкретно кожен вид

платежу і кожна операція щодо оприбуткування

цінностей, списання послуг і виконаних робіт.

Звіряючи балансові показники за групою

розрахункових рахунків з Головною книгою, регістрами

аналітичного обліку, ревізор з'ясовує, чи не

допускались випадки «згортання» сальдо боржників.

Важливе значення для цього має організація

інвентаризації розрахунків, суть якої полягає у

виявленні залишків за відповідними документами,

ретельній перевірці обґрунтованості сум, які рахуються

на відповідних рахунках.

Ревізор і члени інвентаризаційної комісії

з'ясовують строки виникнення заборгованості за

рахунками дебіторів і кредиторів, її реальність осіб,

які винні у пропущені строків позовної давності.

У процесі інвентаризації встановлюють:

• тотожність розрахунків з банками та дебіторами і

кредиторами, структурними підрозділами, які

перебувають на окремому балансі;

• правильність і обґрунтованість сум

заборгованості по нестачах і крадіжках;

• законність і обґрунтованість сум дебіторської і

кредиторської заборгованості.

Результати інвентаризації розрахунків

оформлюють окремим актом. В акті вказується:

• назва проінвентаризованих рахунків;

• сума виявленої невідповідної дебіторської і

кредиторської заборгованості, безнадійних боргів, за

якими пропущені строки позовної давності, за що

конкретно вона рахується, з якого часу і на підставі

яких документів, а також винних осіб у пропуску строків

позовної давності.

Через сумнівну дебіторську заборгованість важливо

встановити період знаходження справ, переданих на

розгляд в арбітражний суд, вищестоящі організації,

причини затримки їх розгляду, вжиті заходи для

винесення рішення по них.

При інвентаризації справ щодо нестач, крадіжок і

відшкодування матеріального збитку особливу увагу

звертають на наявність матеріалів по кожній справі,

строки і якість їх оформлення, регулярність

стягнення за виконавчими листами, правильність

обліку списання заборгованості чи виконавчих записів

нотаріальних органів про її відшкодування в

безспірному порядку.

№ _62_ Завдання, методи та джерела

контролю і ревізії доходів і фінансових

результатів

Метою контролю та ревізії доходів і

результатів діяльності є перевірка повноти,

правдивості та неупередженості інформації

про доходи і результати діяльності. Основним

завданням контролю та ревізії доходів і

результатів є перевірка достовірності даних

обліку і звітності про фінансові результати,

виявлення факторів, які впливають на їх

формування, що залежать або не залежать від

організації роботи підприємства.

Виходячи із програми ревізії і способів

перевірки інформації про доходи і результати

діяльності, визначають об'єкти, джерела

інформації, методичні прийоми (методи

дослідження облікової інформації) та

узагальнення результатів контролю і

ревізії . Залежно від джерел одержання

доходів визначають об'єкти контролю У

першу чергу проводять нормативно-правове

обґрунтування операцій, пов'язаних із

доходами і результатами діяльності. Для

цього використовуються законодавчі акти, що

регулюють фінансово-господарську діяльність

підприємства й особливо нові напрями

реформування бухгалтерського обліку в

Україні. Реалізація цих напрямів знайшла

відображення в Плані рахунків

бухгалтерського обліку активів, капіталу,

зобов'язань і господарських операцій

підприємств і організацій та викладена в

Положенні (стандарті) бухгалтерського

обліку (ПБО). Для перевірки повноти,

правдивості і неупередженості доходів і

результатів діяльності підприємства важливе

значення має обгрунтованість цих

показників, що потребує їх дослідження по

суті і змісту та погляду нормативно-правового

регулювання первинних документів,

правильності відображення доходів і

результатів в облікових реєстрах і звітності.

Перевірка доходів і результатів діяльності

підприємства потребує застосування певних

методичних прийомів контролю та методів

дослідження облікової інформації. Методичні

прийоми контролю доходів і результатів

діяльності потребують застосування

методів обстеження діяльності об'єктів

підприємства, визначення доходів і

результатів, їх зіставлення з витратами та

обґрунтування доходів на підставі

розрахунково-економічних розрахунків.

Важливе значення під час ревізії доходів і

результатів діяльності підприємства також

мають методи дослідження облікової

інформації з цих операцій. Узагальнення

результатів контролю і ревізії потребують

систематизації, ґрунтування виявлених

порушень та недоліків, складання часткового

і проміжного актів контролю та відображення

цих порушень і недоліків у відповідному

розділі акта ревізії.

У системі фінансового обліку важливе місце

займає облік доходів і фінансових результатів,

що визначені на рахунках класу 7 "Доходи і

результати діяльності". На рахунках цього класу

накопичуються доходи протягом звітного періоду

(року) в розрізі їх видів: доходи від реалізації,

інші операційні доходи, доходи від участі в

капіталі, інші доходи, надзвичайні доходи. У

кінці звітного періоду (року) співставленням

доходів із втратами визначаються фінансові

результати (рахунок 79 "Фінансові результати"),

куди переносяться всі доходи і витрати за рік. У

першу чергу необхідно під час ревізії вивчити

об'єкти діяльності, які формують доходи від

операційної, інвестиційної і фінансової

діяльності та надзвичайні доходи. Контролю

підлягають: доходи від реалізації, інші

операційні доходи, доходи від участі в капіталі,

інші доходи, надзвичайні доходи та фінансові

результати. Під час ревізії спочатку перевіряють

правильність визначення прибутку (збитку) за

даними "Звіту про фінансові результати". У

зв'язку з цим обґрунтовують достовірність статті

"Дохід (виручка) від реалізації продукції (робіт,

послуг)", де відображається загальний дохід

(виручка) від її реалізації (без врахування

наданих знижок, повернення проданих товарів та

податків з їх продажу). Потім перевіряють

достовірність визначення чистого доходу

(виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт,

послуг), що визначається шляхом вирахування з

доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів,

робіт, послуг) відповідних податків, зборів,

знижок тощо.

Важливе значення також має перевірка

визначення валового прибутку (збитку), який

розраховується як різниця між чистим доходом

від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і

її собівартістю.

У складі доходів від операційної діяльності

знаходяться також доходи від оперативної оренди

активів, операційних курсових різниць, відшко-

дування раніше списаних активів (крім

фінансових інвестицій). У зв'язку з цим ревізор

перевіряє правильність визначення цих доходів,

що потребує застосування розрахунково-

аналітичних прийомів контролю. На підставі

перевірки даних визначення доходу від

операційної діяльності перевіряють правильність

визначення прибутку (збитку) від цієї діяльності,

що являє собою алгебраїчну суму валового

прибутку (збитку), іншого операційного доходу,

адміністративних витрат, витрат на збут та інших

операційних витрат.

№ _63_ Контроль фінансових результатів

діяльності підприємства

Результати фінансово-господарської діяльності

підприємств визначається на завершальній стадії

виробничої діяльності – реалізації продукції

(виконаних робіт та наданих послуг).

Прибуток є основним критерієм оцінки діяльності

підприємства, важливою складовою частиною

фінансових ресурсів.

Згідно з П(С)БО 15 доходи визначаються при

збільшенні активу або зменшенню зобов'язання, що

зумовлює зростання власного капіталу.

Операції з реалізацією продукції відіграють основну

роль в формуванні результатів господарської

діяльності господарюючого суб'єкта, тому їх

достовірність повинна бути досить досить високою.

При перевірці операцій з реалізації продукції

(товарів, робіт, послуг) ревізор, з одного боку,

використовує внутрішні джерела доказів

(розрахунки собівартості реалізованої продукції,

накладні на відвантаження готової продукції, акти

ліквідації основних засобів), а з іншого - змішані

джерела доказів (рахунки, виставлені

господарюючим суб'єктом на оплату за

відвантажену продукцію і акцептовані покупцями у

встановленому порядку).

Ос н о вн им д жере л о м к о н т ролю є ф . 2

“ З в і т про фін а н с ові рез у л ьт ати” . Метою

складання звіту про фінансові результати с надання

користувачам повної, правдивої та неупередженої

інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки

від діяльності підприємства за звітний період.

Принципи підготовки Звіту про фінансові

результати, його структура, зміст, загальні вимоги до

розкриття статей, методологічні основи відображення

господарських операцій у новій системі рахунків,

викладених у ІІ(С)БО 3, обумовлюють основні

завдання контролю фінансових результатів діяльності

підприємства.

При перевірці операцій з обліку доходів

від реалізації продукції ревізору слід з'ясувати:

• наявність наказу про облікову політику

підприємства із зазначенням умов визначення

доходів від реалізації продукції;

• визначення і відображення в бухгалтерському

обліку і Звіті про фінансові результати доходів і витрат

відповідно до вимог МСБО.

• напрямки діяльності підприємства, що

приносять йому основний дохід (прибуток).

• правильність визначення і законність

відображення фактичного доходу від реалізації

продукції;

• законність і обгрунтованість створення резервів

по сумнівних боргах;

• правильність ведення аналітичного і

синтетичного обліку по рахунках:

70 , 7 91,9 0 , 9 1,92 , 9 3.

• взаємоузгодженість показників звіту про

фінансові результати з даними залишків і оборотів за

відповідними рахунками (субрахунками) у Головній

книзі.

• особливості методики визначення величини

фінансового результату (за видами діяльності

підприємства шляхом зіставлення відповідних сум

доходів і витрат);

• Оцінка доцільності й обгрунтованості обраних

підприємством методів обліку, які обумовлені його

обліковою політикою і впливають на величину

фінансового результату.

• правильність відображення в обліку і звітності

доходів і витрат згідно з П(С)БО 15 "Дохід" і П(С)БО

16;"Витрати" за наступними критеріями:

- повнота відображення: чи враховані всі доходи і

витрати;

- приналежність: чи дійсно відбиті доходи і

витрати належать до господарських операцій даною

підприємства,

- оцінка: чи дійсно доходи і витрати оцінювалися

згідно з оголошеною обліковою політикою на

прийнятній основі з дотриманням принципу

наступності;

- об'єктивність відображення: чи об'єктивно

відображені доходи і витрати

Здійснюючи перевірку господарських операцій з

формування доходів, витрат і фінансових

результатів за видами діяльності підприємства,

ревізор повинен переконатися в тому, що:

1. Всі операції враховані.

2. Всі операції правильно враховані й оформлені:

- враховані у належному фінансовому періоді;

- правильно підраховані;

- враховані на відповідному рахунку

(субрахунку);

- правильно оформлені в Звіті про фінансові

результати.

3. Усі враховані операції є дійсними.

№ _64_ Оцінка системи внутрішнього

контролю

В економному і раціональному використанні

матеріальних, трудових і фінансових ресурсів,

зміцнені госпрозрахунку важлива роль належить

внутрішньогосподарському контролю.

Функція внутрішньогосподарського контролю

полягає у оперативному інформуванні керівництва

підприємства про нераціональні витрати сировини,

матеріалів, наявність браку продукції, розкрадання

цінностей тощо, тому стан

внутрішньогосподарського контролю є об’єктом

ревізії. При цьому ревізор користується Законом

України “Про підприємництво”, Законом України

“Про підприємство”, Законом України “Про

контрольно-ревізійну службу”, а також іншими

нормативними актами, що стосуються

інвентаризації товарно-матеріальних цінностей,

розрахунків, грошових коштів, касових і

банківських операцій та інше.

Робота щодо забезпечення збереження суспільної

власності на підприємстві полягає не тільки в

тому, щоб створити умови, які унеможливили б

крадіжки і зловживання, а також недопустимості

безгосподарності і марнотратства у зберіганні і

витрачанні матеріальних і фінансових ресурсів.

Виконання цих функцій покладається на

внутрішньогосподарський контроль. Організація

внутрішньогосподарського контролю покладена на

керівника і головного бухгалтера підприємства.

Здійснюється він безперервно працівниками

підприємства відповідно до річного плану,

складеного головним бухгалтером і затвердженому

керівництвом підприємства, в якому планується

перевірка:

 трудової дисципліни і використання

робочого часу працівниками;

 місць зберігання грошових і

матеріальних цінностей;

 документування господарських

операцій;

 продукції в місцях її виробництва;

 норм і нормативів витрачання

ресурсів;

 використання обладнання,

виробничих площ тощо.

Важливим напрямом ревізії є перевірка стану

інвентаризаційної роботи на підприємстві.

Перевіряючи виконання плану проведення

інвентаризацій, ревізор встановлює:

 чи правильно визначено склад

постійно діючої інвентаризаційної комісії і чи

затверджений він наказом керівника підприємства;

 чи своєчасно результати

інвентаризації відображаються в обліку;

 чи розглядає особисто керівник

підприємства матеріали інвентаризації не пізніше

десятиденного терміну після її завершення;

 наскільки повно охоплені структурні

підрозділи контролем;

 які рішення прийнято за його

результатами.

Ревізор перевіряє за даними бухгалтерського

обліку нестачу і втрати від псування цінностей по

рахунку 947:чи в повному обсязі вони відображені;

як списані результати згідно рішень центральної

інвентаризаційної комісії, затверджених

керівником підприємства (на витрати виробництва

і обігу, нарахування на матеріально-

відповідальних осіб, на результати фінансово-

господарської діяльності).

Ревізор, користуючись документальними

методичними прийомами, досліджує ці операції і

складає свої висновки. Використовує ревізор

також дані аналітичного і синтетичного обліку по

рахунках “Розрахунки з персоналом по інших

операціях” 375, “Розрахунки по відшкодуванню

матеріальних збитків” 374, “Розрахунки по

претензіях” 377, Розрахунки з різними

дебіторами”.

Своєчасність проведення внутрішнього контролю

визначається зіставленням дати за планом і часом

їх здійснення, зазначеного у актах, кількість

ревізій встановлюється за поданими актами.

Ревізор також виясняє, чи розглядалися

керівництвом підприємства і трудовим колективом

результати ревізій і перевірок у двотижневий

термін і ефективність прийнятих рішень щодо

виявлених порушень, чи не було випадків

приховування виявлених порушень.

На завершення ревізору необхідно відобразити:

 виконання плану поточного

внутрішньогосподарського контролю;

 прийняття рішень за результатами

проведених перевірок і їх вплив на якість

господарювання;

 правильність прийнятих рішень

щодо порушень виявлених

внутрішньогосподарським контролем;

 дієвість контролю за виконанням

прийнятих рішень.

№ _65_ Контроль стану бухгалтерського

обліку і достовірності фінансової звітності.

Необхідність контролю стану обліку і звітності

обумовлюється тим, що найбільш достовірним

джерелом інформації про господарську

діяльність підприємства є дані бухгалтерського

обліку і звітності, за якими обчислюються

платежі до державного і місцевого бюджетів.

Основними аспектами ревізії стану обліку і

звітності є:

 застосування у обліку

господарських операцій типової первинної

документації, затвердженої в установленому

порядку Міністерством статистики України;

 правильність оформлення

документації і своєчасність її подання до

бухгалтерії підприємства;

 організація обробки первинної

документації у бухгалтерії підприємства;

 дотримання методичних вказівок

Міністерства фінансів України, Міністерства

статистики України та інших органів, по

відображенню господарських операцій і

процесів на рахунках бухгалтерського обліку;

 достовірності звітності, яка

подається у різні органи господарського і

державного управління, а також строки її

складання.

Первинні документи повинні складатись в

момент здійснення господарських операцій, а

коли це не можливо – безпосередньо після

закінчення операцій.

Відповідальність за своєчасне і якісне

складання документів, передачу їх у встановлені

строки для відображення у бухгалтерському

обліку, за достовірність даних, за правильність

ведення реєстрів бухгалтерського обліку несуть

особи, які складали і підписали їх

Працівники обліку повинні контролювати

документацію, яка надійшла як з точки зору

законності операцій, так і за формою

(правильність заповнення реквізитів, наявність

відповідних записів і т. ін., а також

правильність арифметичних підрахунків).

Ревізор, користуючись документальними

методичними прийомами, перевіряє правильність

відображення у бухгалтерському обліку

результатів інвентаризації, відповідно до

положення про проведення інвентаризації

цінностей, затвердженого мінфіном.

Виявлені недоліки у проведенні інвентаризації

та відображення її результатів у

бухгалтерському обліку ревізор висвітлює у

акті (висновку).

Особливо відповідальною роботою ревізора є

перевірка достовірності бухгалтерської звітності

підприємства. Ревізор при цьому керується

положенням про організацію бухгалтерського

обліку і звітності в Україні, а також

інструкцією про порядок заповнення форм

бухгалтерської звітності, затвердженої мінфіном.

Фінансова звітність підприємства включає:

 баланс (ф № 1)

 звіт про фінансові результати (ф №

 звіт про рух грошових коштів (ф

№ 3)

 звіт про власний капітал (ф № 4)

 примітки до звітності.

Ревізор перевіряє достовірність фінансової

звітності і своєчасність її подачі відповідним

органам.

Фінансова звітність повинна бути достовірною –

не містити помилок і перекручень, що здатні

вплинути на рішення користувачів звітності.

Тому всі підприємства перед складанням річної

звітності повинні обов’язково проводити

інвентаризацію своїх активів та зобов’язань.

Звітність повинна забезпечувати можливість

порівнювати звіти за різні періоди та різних

підприємств. Для надання такої можливості

наводяться дані за поточний та попередній

звітні періоди та розкривається в примітках до

фінансових звітів інформація про облікову

політику підприємства.

Ревізор перевіряє правильність оцінки статей

бухгалтерського балансу та фінансової звітності.

Достовірність первинних документів

встановлюється різними прийомами контролю.

№ _66_ Контроль і ревізія капіталу, резервів та

коштів цільового фінансування

Під час ревізії контролю підлягає вся

інформація про стан і рух коштів за

різновидами кожного капіталу - статутного,

пайового, додаткового, резервного,

вилученого, неоплаченого, а також інформація

про нерозподілені прибутки (непокриті збитки

та кошти цільових формувань і витрат,

забезпечень майбутніх витрат і платежів,

страхових резервів.

Завдання ревізії полягає в тому, щоб

забезпечити контроль формування і цільового

використання капіталу та коштів цільового

фінансування і цільових надходжень.

Відповідно до завдань ревізії визначаються

об'єкти, джерела інформації та методичні

прийоми контролю і ревізії капіталу, резервів,

коштів цільового фінансування та цільових

надходжень

Важливе місце в системі ревізії займають

процедури контролю статутного капіталу,

інформація якого зосереджена на рахунку 40

"Статутний капітал". За даними цього рахунка

перевіряють достовірність інформації про рух

статутного капіталу підприємства. При ревізії

встановлюють правильність записів за кредитом

і дебетом цього рахунка та реальність

виведеного в ньому сальдо. За даними

кредиту рахунка 40 "Статутний капітал"

перевіряють законність джерела його

поповнення за рахунок додаткового, пайового,

резервного, неоплаченого капіталу, коштів

нерозподіленого прибутку, вкладень

засновників (учасників). За дебетом цього

рахунка перевіряють вилучення статутного

капіталу для поповнення відповідних видів

капіталу. Всі записи за дебетом і кредитом

рахунка 40 "Статутний капітал"

обґрунтовуються нормативно-законодавчими і

первинними документами. Крім цього, за

даними журналу 7 перевіряють правильність і

законність формування і використання пайового

додаткового капіталу. Особливу увагу

приділяють перевірці капіталу та операцій,

пов'язаних з нерозподіленими прибутками

(непокритими збитками). Законність створення

резервного капіталу підприємства перевіряють

відповідно до чинного законодавства та

установчих документів Джерела утворення та

використання резервного капіталу перевіряють

за їх видами та напрямами використання, що

відображаються в аналітичному обліку.

Для перевірки достовірності операцій, пов'язаних із

нерозподіленими прибутками (непокритими

збитками), використовується облікова інформація,

що відображається на відповідних субрахунках рахунка

44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)".

Перевірці підлягають всі суми нерозподілених

прибутків та непокритих збитків поточного та

минулого років, а також використання прибутку в

поточному році. За даними субрахунка 442

"Непокриті збитки" перевіряють обгрунтованість

утворення цих збитків та законність їх

списання за рахунок нерозподіленого прибутку

або резервного, пайового чи додаткового капіталу.

Перевіряють також правильність розподілу

прибутку між власниками (нарахування дивідендів),

виплат за" облігаціями, відрахувань у резервний

капітал та інше використання прибутку в

поточному році.

Відповідно до Положення (стандарту)

бухгалтерського обліку № 10 "Дебіторська

заборгованість" на підприємстві створюють резерв

сумнівних боргів, інформація якого ведеться на

рахунку 38 "Резерв сумнівних боргів". Цей резерв

використовується для списання можливих витрат при

виникненні безнадійної заборгованості. Під час

ревізії за даними кредиту рахунка 38 перевіряється

інформація щодо законності і реальності створення

цього резерву. Записи за кредитом даного рахунка

порівнюють із даними рахунків обліку витрат.

Списання сумнівної заборгованості перевіряється з

погляду відповідності його П(с)БО № 10

"Дебіторська заборгованість". При цьому

перевіряють правильність відображення цих операцій

за дебетом рахунка 38 і за кредитом рахунків, де

обліковується дебіторська заборгованість.

Невикористані суми цих резервів повинні відноситись

на відповідні рахунки обліку доходів.

Для перевірки коштів цільового фінансування і

цільових надходжень використовується інформація

рахунка 48 "Цільове фінансування і цільове

надходження", де ведеться облік про наявність та

рух коштів, отриманих для здійснення заходів

цільового призначення. Такі кошти можуть

надходити в порядку субсидій, асигнувань із бюджету

та позабюджетних фондів, цільових внесків фізичних та

юридичних осіб. При ревізії в першу чергу перевіряють

законність операцій та повноту відображення в

бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних із

надходженням цих коштів спеціального призначення та

їх витрачання за окремими їх видами. Для перевірки

використовують дані синтетичного й аналітичного

обліку за рахунком 48 та аналітичні розрахунки і

первинні документи, які підтверджують надходження

та витрачання цих коштів, здійснення витрат за рахунок

коштів цільового призначення. Зокрема, за кредитом

цього рахунка перевіряють формування коштів

цільового призначення, що отримані на здійснення

певних заходів, а за дебетом перевіряють правильність і

цільове призначення використання коштів цільового

призначення.

№ _67_ АУДИТ ПОКАЗНИКІВ ЗВІТНОСТІ

Бухгалтерська звітність є системою

узагальнених показників, що характеризують

підсумки фінансово-господарської діяльності

підприємства протягом звітного періоду

(місяця, кварталу, року). Вона складається

шляхом підрахунк у , г р у пування і

спеці ал ь ної о б р об ки д а н их п о т очного

бухгалтерського обліку і є завершальною його

стадією.

Починається аудит з перевірки свідоцтва про

державну реєстрацію. Передумовою реєстрації

підприємств є підготовка і подання до

державних органів установчих документів

(статут і установча угода між засновниками).

Споча тку вста новлюється ная вні сть

устан овчих докумен тів, поті м

перевіряється відповідність цих документів

вимогам чинного законодавства. Статут і угода

мають бути прошиті і затверджені печаткою

органу реєстрації, а підписи засновників

завірені нотаріально.

Метою аудиту показників фінансової

звітності є висловлення аудитором висновку

про те, що фінансова звітність за всіма

суттєвими аспектами відповідає інструкціям,

які регламентують порядок підготовки і

представлення фінансової звітності.

Перевірка фінансової звітності включає:

перевірку правильності складання балансу;

перевірку правильності складання Звіту про фінансові

результати; Звіту про рух грошових коштів; Звіту

про власний капітал; перевірку узгодженості

показників форм річної бухгалтерської звітності;

перевірку Головної книги (інших реєстрів

бухгалтерського обліку); перевірку відповідності

оборотів і залишків по всіх журналах та

відомостях синтетичного обліку з даними Головної

книги.

Завдання аудитора під час перевірки

фінансової звітності полягає

• дослідити достовірність та відповідність

записів даним Головної |книги и та реєстрів

аналітичного обліку

• прослідкувати за своєчасністю здачі

бухгалтерської звітності до відповідних

державних органів

• вивчити взаємоузгодженість показників

звітності підприємства

• порівняти да ні р ічн ої ф іна нсо вої

звітності з даним и квартал ьної і юточної

фінансової звітності

• оцінити можливість постійного

функціонування підприємства

• оц і нити впл ив поді й , що відб у л ися ,

на фіна н с ову зві т ність та їх зображення в

звітності.

Під час перевірки фінансової звітності

застосовуються прийоми документального

контролю. Звітність при цьому підлягає

перевірці за формою, аналітичній перевірці

і перевірці за змістом. Проводячи

формальну перевірку , аудитор повинен

впевнитись у повному розкритті інформації

в звітності. Вона полягає у візуальній

перевірці записів всіх реквізитів звітності.

Перевірка балансу відбувається у наступній

послідовності: перевірка тотожності

показників, що містяться, у балансі та

реєстрах бухгалтерського обліку. Перевірка

відбувається по кожній формі звітності окремо

шляхом порівняння показників, що містяться у

відповідній формі, із залишками та оборотами по

рахунках Головної книги і реєстрів обліку.

Після цього відбувається перевірка відображення всіх

активів і пасивів підприємства в повному обсязі та

вивчення їх протягом року відповідно до прийнятої

облікової політики. Перевірка передбачає встановлення

дотримання підприємством протягом звітного

року методів оцінки, обраних ним на

початку звітного періоду.

Під час встановлення реального існування

відображених в балансі активів і пасивів, аудитор

повинен переконатися в реальному існуванні,

наявності конкретних видів, найменування

матеріальних запасів, які в сукупності

відображені в балансі.

Аудитор повинен перевірити дотримання

підприємством обраної облікової політики, а

також безперервності його функціонування,

продовження процесу виробництва при даному

рівні матеріальних запасів, грошових коштів,

власного капіталу тощо.

№ _68_ Контроль фінансового стану

підприємства.

Фінансовий стан підприємства – це його

активи і пасиви, що відображають наявність і

розміщення ресурсів на певну дату.

Контроль фінансового стану підприємства

починається з визначення платоспроможності

підприємства.

Платоспроможність підприємства – це

можливість у практичній ситуації, що склалося,

погасити всі свої зобов’язання перед

контрагентами (банками, акціонерами). До

платоспроможних відносяться підприємства, у

яких сума поточних активів більша або рівна

його зовнішній заборгованості.

Платоспроможність підприємства залежить від

ліквідності балансу, тому основним джерелом

контролю і є бухгалтерський баланс.

Ліквідність балансу – одна з найважливіших

умов стійкого фінансування стану

підприємства і означає спроможність оборотних

коштів перетвориться у грошову готівку для

оплати у відповідні сторони своїх зобов’язань а

також непередбачених боргів.

Послідовність розміщення активів за

ліквідністю:

 гроші в касі і на рахунку в банку;

 цінні папери;

 дебіторська заборгованість;

 матеріально-виробничі запаси;

 основні засоби, нематеріальні

активи, інвестиції.

При проведенні контролю перш за все

необхідно звернути увагу на зміну валюти

(підсумку) балансу. Зростання валюти балансу є

позитивним показником, але у випадках, коли це

зростання відбувається не за рахунок

збільшення боргових зобов’язань, а в наслідок

збільшення власного капіталу. Негативним

явищем в балансі є зростання дебіторської і

кредиторської заборгованості звітного періоду.

Коефіцієнт ліквідності активів:

Пояснення

= (РІП + РІІП + VП)/підсумок ПБ - характеризує незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування,

чим вище значення цього коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан. Значення

коефіцієнта фінансової незалежності неповинне бути менше 0,5

= оборотні активи / поточні зобов’язання - визначається відношенням загальної суми оборотних активів та витрат

майбутніх періодів до загальної суми зобов’язань та доходів майбутніх

періодів. Він повинен бути вищим за коефіцієнт грошової платоспроможності

= (поточні фінінвестиції + грошові кошти) / (ІV, П + V, П) - визначається відношенням суми залишків грошових коштів, їх еквівалентів та

поточних фінансових інвестицій до поточних зобов’язань. Значення цього

коефіцієнта повинно бути в межах 0.2 – 0.35

= (РІІА + РІІІА) / (РІІІП + РІVП + РVП) - визначається відношенням загальної суми оборотних активів та витрат

майбутніх періодів. Характеризує здатність підприємства погасити всі свої

зобов’язання і повинен перевищувати