Шпаргалка з бюджетної системи

Подождите немного. Документ загружается.

1. Промисловість та енергетика.

2. Будівництво.

3. Сільське і лісове господарство, рибальство та мисливство.

4. Транспорт, шляхове господарство, зв'язок, телекомунікації та інформатика.

5. Інші послуги з економічної діяльності держави.

За формами фінансування на економічну діяльність держави бувають:

1. Капіталовкладення держави.

2.Операційні витрати бюджету.

3. Кредити і дотації держави.

Капіталовкладення - фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави.

Бюджетні інвестиції - вкладення бюджетних коштів у визначені проекти з метою отримання

прибутку або досягнення соціального ефекту

Напрями капіталовкладень:- відомчий розподіл,- розподіл інвестиційних проектів.

Галузевий підхід полягає в тому, що загальна сума виділених бюджетом капіталовкладень

направляється міністерствам і відомствам, які в свою чергу, розподіляють цю суму між

підприємствами та організаціями. Цей підхід є основним в Україні, хоча має недолік — розпорошення

коштів. Фінансування інвестиційних проектів, навпаки, дозволяє концентрувати ресурси на реалізації

основних завдань.

Обсяг капіталовкладень, що фінансуються з бюджету, визначається двома чинниками: можливостями

бюджету; наявністю необхідних та ефективних проектів.

Виділення з бюджету фінансування на капіталовкладення на даний час не має ніякої нормативної бази

(наприклад, відповідно до Закону «Про освіту» щорічно на її фінансування повинно ВИДІЛЯТИСЬ 10%

національного доходу і хоча, як правило, цього розміру не додержуються, але база для планування

існує). Тобто планування капіталовкладень йде від досягнутого рівня, а не від потреб.

Особливою формою є інвестиційна діяльність, яка спрямована на впровадження досягнень науково-

технічного прогресу у соціальну сферу.

До інноваційної діяльності належать:

- виробництво та поширення нових видів техніки і технологій;

- реалізація довготривалих науково-технічних програм з великим терміном окупності;

- фінансування фундаментальних досліджень;

- розробка нових ресурсозберігаючих технологій.

Державне інвестування здійснюють:

1. Органи законодавчої і виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за рахунок коштів

бюджетів цільових фондів та позичених коштів (централізовані кошти).

2. Державні та комунальні підприємства за рахунок власних і позичених коштів (децентралізовані

кошти).

Вартість інвестиційних проектів визначається в їх кошторисах. Виділення бюджетних асигнувань на

капіталовкладення при фінансуванні інвестиційних проектів здійснюється на конкурсній основі таким

чином:

1. На підставі визначених критеріїв (термін окупності, рентабельність, мінімальність ризиків та

економічна ефективність і соціальна значимість проекту) здійснюється конкурентний відбір проектів.

2. Проводиться тендер (конкурс) серед виконавців того чи ІІНШОГО проекту.

Видатки бюджету на економічну діяльність плануються і здійснюються у таких формах:

1) капіталовкладення; 2) операційні витрати; 3) кредити; 4) дотації.

Фінансування капіталовкладень може здійснюватися за 2 напрямами:

1) у відомчому розрізі; 2) у розрізі інвестиційних проектів.

Галузевий підхід полягає в тому, що загальна сума виділених бюджетних капіталовкладень

направляється міністерствам і відомствам, які в свою чергу розподіляють цю суму між

підприємствами і організаціями.

Фінансування інвестиційних проектів дозволяє концентрувати ресурси на реалізації основних завдань.

Обсяг капіталовкладень, що фінансуються з бюджету, визначається двома чинниками:

1) можливостями бюджету;

2) наявністю необхідних та ефективних проектів.

Вартість інвестиційних проектів визначається в кошторисах. Виділення бюджетних асигнувань на

капіталовкладення при фінансуванні інвестиційних проектів здійснюється на конкурсній основі.

До операційних витрат відносять:

1) фінансування геологорозвідувальних робіт;

2) фінансування лісового і водного господарства;

3) землевпорядкувальні роботи;

4) заходи по боротьбі зі шкідниками рослин, хворобами тварин та епідеміями;

5) утримання насіннєвих станцій і племінних господарств.

Фінансування геологорозвідувальних робіт проводиться за рахунок двох джерел: бюджету і коштів

підприємств. Із бюджету фінансуються роботи з пошуку нових родовищ корисних копалин, а за

рахунок коштів підприємств – роботи в межах існуючих родовищ. Фінансування

геологорозвідувальних робіт здійснюється за рахунок компенсаційного доходу – відрахувань на

геологорозвідувальні роботи, які вносять у бюджет підприємства видобувної промисловості. Вартість

геологорозвідувальних робіт визначається на підставі спеціальних кошторисів, які розраховуються

виходячи з обсягів цих робіт та існуючих розцінок.

Утримання лісового і водного господарства віднесено до видатків бюджету тому, що на даний час це є

загальнодержавною власністю. У бюджеті існують певні доходи, які пов’язані з фінансуванням

зазначених витрат: лісовий дохід, плата за використання прісних водних ресурсів.

Землевпорядкувальні роботи включають в себе заходи з підвищення і відновлення родючості ґрунтів.

Протиепідемічні заходи у цілому фінансуються із бюджету в тих випадках, коли вони охоплюють

певний регіон. Виділення коштів із бюджету на ці заходи здійснюється на підставі кошторису. На

підставі кошторису фінансуються насіннєві станції і племінні господарства.

Бюджетні кредити надаються підприємства державного сектора на тимчасові потреби в разі

фінансових ускладнень. Вони можуть бути з невеликою процентною ставкою або безвідсотковими.

Державна дотація – це виділення з бюджетних коштів на покриття збитків суб’єктів господарювання

в тому випадку, коли збитковість визначається певною фінансовою політикою держави в сфері

ціноутворення.

16. Витрати бюджету на науку

Наука виступає головною умовою розвитку науково-технічного прогресу, засобом зростання

ефективності суспільного виробництва і забезпечення виробництва конкурентоспроможної продукції.

В Україні діє широка мережа наукових установ з її координуючим центром — НАНУ. Всі науково-

дослідні організації загальнонаукового профілю перебувають у її віданні і здійснюють розробку

теоретичних проблем, що мають загальнодержавне значення. Вони включають науково-дослідні,

конструкторські, проектно-конструкторські та технологічні організації, підпорядковані різним

міністерствам і відомствам, що здійснюють розробку проблем прикладного характеру. За рахунок

бюджетних коштів в Україні фінансується майже третина наукових і науково-технічних робіт. Це в

основному:

- фундаментальні дослідження і розробки, в тому числі оборонного характеру;

- розробки, що відображають пріоритетний напрямок розвитку науки і техніки;

- прикладні науково-технічні розробки загальнодержавного значення;

- науково-технічні розробки, що реалізуються за співробітництвом на основі міждержавних угод.

Бюджетне фінансування науково-технічних досліджень здійснюється за такими трьома напрямками:

а) шляхом базового фінансування у формі підтримки фундаментальних досліджень, що виконують

наукові установи і вищі навчальні

заклади;

б) цільове фінансування науково-технічних програм та наукових розробок і досліджень з пріоритетних

напрямків науки і техніки;

в) фінансування окремих наукових досліджень і розробок на основі контрактів, що пройшли

конкурсний відбір.

Оскільки бюджетні кошти, що спрямовуються на розвиток науки, є досить обмеженими, держава

застосовує фінансово-кредитні важелі стимулювання для суб´єктів науково-технічної діяльності,

зокрема, створення інноваційних фондів, сприяння організації і комерційній діяльності комерційних

банків, заснованих на різних формах власності, а також здійснення пільгового оподаткування і креди-

тування, запровадження прискореної амортизації основних засобів суб´єктів господарювання, що

здійснюють роботи з пріоритетних напрямків науково-технічного прогресу. Обсяг витрат для кожного

наукового закладу визначається планами науково-дослідних робіт і відображається у кошторисі за

категоріями видатків згідно з економічною класифікацією. Значну частку за кошторисами у більшості

науково-дослідних організацій становлять витрати на оплату праці. Фонд заробітної плати

розраховують, виходячи із структури штату, затвердженої керівником, типових штатів для даної ка-

тегорії наукових установ та діючої схеми посадових окладів.

Науково-дослідні організації, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів, складають кошторис

доходів і видатків за встановленою формою. Величина бюджетних асигнувань залежить від обсягів

робіт, виробничих показників науково-технічних досліджень, бюджетних норм, нормативів, тарифів

тощо. Витрати для кожного наукового закладу формуються залежно від плану науково-дослідних

робіт і знаходять своє відображення в кошторисі за категоріями видатків бюджетної класифікації.

17. Видатки бюджетів на соціальний захист населення

Законодавством України передбачається соціальний захист понад двадцяти різних видів допомоги та

пільг. До них належать такі групи населення:

- ветерани праці та громадяни похилого віку;

- військовослужбовці;

- матері з дітьми;

- інваліди з дитинства і діти-інваліди;

- діти, які перебувають під опікою чи піклуванням;

- громадяни, що постраждали від Чорнобильської катастрофи;

- учасники бойових дій та ветерани Великої Вітчизняної війни;

- сім´ї з незначними доходами;

- молоді сім´ї;

- інші категорії населення.

Видатки на соціальний захист економісти класифікують за певними ознаками. По-перше, за

джерелами фінансування видатки на соціальний захист поділяються на ті, що забезпечуються за

рахунок коштів Державного бюджету та за рахунок місцевих бюджетів. З Державного бюджету

здійснюється фінансування заходів, пов´язаних з поверненням та облаштуванням депортованого

кримськотатарського народу й осіб інших національностей, які повернулися в Україну, утримання

пунктів тимчасового розміщення біженців, надання грошової допомоги біженцям та інші витрати.

Переважна більшість видатків на соціальний захист населення адресного характеру, як державна до-

помога сім’ям з дітьми, державна допомога інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, житлові субсидії

та інші, фінансуються за рахунок виділення коштів з Державного бюджету у формі субвенцій

місцевим бюджетам.

По-друге, забезпечення соціального захисту певних груп населення за витратами на реалізацію

загальнодержавних та місцевих програм. До загальнодержавних відносяться програми усіх видів

допомога і компенсацій, утримання установ та закладів соціального захисту, функціонування яких

передбачено чинним законодавством та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

До них належать витрати, фінансування яких передбачається Законом України «Про державну

допомогу сім´ям з дітьми», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства і дітям-

інвалідам», «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім´ям», «Про органи і служби у

справах неповнолітніх» та інші.

Запровадження місцевих програм соціального захисту населення відбувається на основі рішень

органів місцевого самоврядування. їх фінансування проводиться за рахунок коштів місцевих

бюджетів.

По-третє, за метою використання видатки на соціальний захист населення економісти поділяють на

такі групи:

а) видатки на соціальний захист у зв´язку з малозабезпеченістю.

б) видатки за метою використання, до яких належать виплати для компенсації втраченого доходу.

Вони включають витрати на виплату допомоги по вагітності і пологах, допомоги по догляду за

дитиною-інвалідом та допомоги по догляду за дитиною до 3-х років. Сюди можна віднести індексацію

грошових доходів громадян;

в) виплати, зумовлені компенсацією втрати здоров´я або майна, до яких належать компенсаційні

виплати реабілітованим громадянам відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв

політичних репресій в Україні»;

г) витрати на соціальний захист населення за визначеною метою їх використання, зумовлені наданням

допомоги в облаштуванні організацій чи тимчасових пунктів та наданням пільг окремим категоріям

населення. Це, наприклад, витрати на утримання притулків для неповнолітніх та пунктів тимчасового

розміщення біженців, а також надання пільг та привілеїв окремим категоріям громадян;

По-четверте, виплати на соціальний захист населення можуть здійснюватися у грошовій та

натуральній формах. Причому грошові виплати на соціальний захист можуть відбуватися готівковими

грошовими коштами та у безготівковій формі. Єдиною формою безготівкових виплат є житлові

субсидії. Виплати у натуральній формі здебільшого застосовуються при реалізації місцевих програм

соціального захисту населення.

18. Видатки бюджетів та соціальне забезпечення

До витрат на соціальний захист і соціальне забезпечення населення належать видатки, спрямовані на

адресну підтримку малозабезпечених громадян, забезпечення прожиткового мінімуму різних груп

населення, соціальний захист осіб, що опинилися у скрутному становищі, пенсійне забезпечення.

Фінансування закладів і програм соціального забезпечення неповнолітніх і молоді, витрати на утри-

мання будинків-інтернатів для старих та інвалідів, видатки, пов´язані з ліквідацією наслідків

Чорнобильської катастрофи, інші видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення населення.

Досить помітна роль у будь-якій державі належить пенсійному забезпеченню. Гарантом пенсійного

забезпечення в Україні є держава -головна складова системи соціального захисту населення.

Реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення здійснюють Міністерство праці та

соціальної політики України і Міністерство фінансів України. Управління фінансовими ресурсами

пенсійного забезпечення здійснює Пенсійний фонд України.

Важливою складовою соціального забезпечення є фінансування закладів і програм соціального

забезпечення неповнолітніх і молоді, фінансування видатків на утримання будинків-інтернатів для

старих та інвалідів, видатків, зумовлених ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, та інших

видатків.

Інші видатки на соціальне забезпечення включають видатки на заходи, пов´язані з поверненням

депортованих з України, кримськотатарського народу та осіб інших національностей, грошову

допомогу біженцям і утримання пунктів тимчасового розміщення біженців.

19. Засади бюджетного фінансування освіти

Система освіти як специфічна галузь сфери розвитку головної складової продуктивних сил

суспільства — людини здійснює формування знань та умінь молодого покоління, його виховання та

підготовку кадрів.

Усі видатки на освіту в Україні поділяються за такими групами закладів і заходів:

1. Дошкільна освіта:

- дошкільні заклади освіти.

2. Загальна середня освіта:

- загальноосвітні школи (в т.ч. школа-дитячий садок, інтернат при школі), спеціалізовані школи, ліцеї,

гімназії, колегіуми;

- вечірні змінні школи.

3. Заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації:

- загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати санаторного типу;

- загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків;

- дитячі будинки (в тому числі сімейного типу, прийомні сім´ї);

- спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, школи та інші заклади освіти для дітей з вадами у

фізичному чи розумовому розвитку;

- загальноосвітні школи соціальної реабілітації;

- допомога дітям, які перебувають під опікою, піклуванням.

4. Позашкільна освіта:

- позашкільні заклади освіти, заходи із позашкільної роботи з дітьми.

5. Професійно-технічна освіта:

- професійно-технічні заклади освіти;

- професійно-технічні училища соціальної реабілітації.

6. Вища освіта:

- вищі заклади освіти І та II рівнів акредитації;

- вищі заклади освіти III та IV рівнів акредитації.

7. Післядипломна освіта:

- заклади післядипломної освіти III—IV рівнів акредитації (академії, інститути, центри підвищення

кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення);

- інші заклади і заходи в галузі післядипломної освіти.

8. Інші заклади та заходи в галузі освіти:

- придбання підручників;

- методична робота, інші заходи з народної освіти;

- служба технічного нагляду за будівництвом і капітальним ремонтом;

- централізовані бухгалтерії;

- групи з централізованого господарського обслуговування;

- інші заклади освіти.

Фінансування установ, закладів та заходів освіти, що здійснюється на нормативній основі, не

обмежується коштами державного і місцевого бюджетів, галузей економіки, підприємницьких

структур. При збереженні орієнтації в основному на державне фінансування освіти навчальним

закладам надано широкі права для самостійного заробітку грошей на своє утримання, вишукуючи і

використовуючи альтернативні, позабюджетні кошти.

Додаткове фінансування освіти включає такі джерела:

- кошти, одержані за підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів згідно з

укладеними договорами;

- плата за надання додаткових освітніх послуг;

- кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчально-виховним

закладом на замовлення підприємств, установ, організацій і громадян;

- доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, цехів, підприємств та від надання

в оренду приміщень, споруд, устаткування;

- дотації місцевих органів влади;

- кредити банків;

- добровільні грошові внески, матеріальні та інші цінності, отримані від підприємств, установ,

організацій та окремих громадян.

20. Особливості фінансування дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл та закладів вищої

освіти

В основі визначення обсягів фінансування загальноосвітніх шкіл лежать два показники:

вихідний – кількість учнів;

похідний – кількість класів.

Ці показники відображаються на дві дати: 1 січня і 1 вересня планового бюджетного року. Кількість

учнів на 1 січня планового року приймається на рівні контингенту на 1 вересня поточного року.

Кількість учнів на 1 вересня планового року визначається з урахуванням повного переходу учнів з

класу в клас. Кількість учнів перших класів на 1 вересня поточного року встановлюється на основі

перепису дітей в районі функціонування школи. Кількість учнів десятих класів визначається з

урахуванням вступу до ПТУ і коледжів випускників 9-х класів.

Кількість класів визначається на кожну дату, виходячи з нормативів наповнюваності одного класу.

Вони встановлені на такому рівні:

1-9 класи – 35 учнів

10-11 – 25 учнів.

Система зарплати вчителів складається з трьох складових:

а) оплата навчальних годин;

б) доплата за перевірку зошитів;

в) додаткові доплати.

Основним елементом виступає оплата навчальних годин, яка визначається за такою формулою:

де: С — ставка зарплати вчителя. Встановлюється в залежності від освіти (середня, середня

спеціальна, неповна вища, вища) і кваліфікаційних категорій (вчитель, вчитель-методист, заслужений

вчитель народний вчитель);

Кг — кількість годин педагогічного навантаження на тиждень;

Нг — норма педагогічного навантаження вчителя на тиждень (1—4 класи — 20 годин, 5—11 класи —

18 годин).

Доплата за перевірку зошитів встановлена для вчителів початкової школи та в старших класах з таких

предметів: мова та літ-ра -13%, математика -10%, іноземна мова –6% від ставки з/п.

Додаткові доплати встановлені за класне керівництво у 1-4 кл. 13%, у 5-12 кл. –20%, у ПТУ –13%

ставки з/п., завідування навчальними кабінетами, дослідними майстернями і ділянками, ведення

позакласної фізкультурної роботи, завідування бібліотекою.

КС





Розрахунок зарплати вчителів здійснюється у спеціальному документі — тарифікаційному списку, в

рядках якого відображаються дані по кожному вчителю.

Основним напрямом витрат по школі є фонд зарплати, який складається з трьох елементів:

1) педагогічного персоналу;

2)адм.-управлінського персоналу;

3) обслуговуючого персоналу.

Фонд зарплати вчителів планується у розрізі трьох складових системи зарплати: а) оплата навчальних

годин; б) доплата за перевірку зошитів; в) додаткові доплати.

Планування фонду оплати педагогічного навантаження здійснюється на основі двох показників:

1) кількості педагогічних ставок;

2) середньої ставки зарплати.

Фонд зарплати адміністративно-управлінського персоналу:

• директор;

• заступники;

• організатори масової роботи.

Кількість посад заступників та організаторів залежить від кількості класів у школі, а ставка зарплати

директора та його заступників — від кількості учнів у школі. Планування фонду заробітної плати

визначається шляхом множення кількості посад на ставку зарплати.

Фонд зарплати обслуговуючого персоналу планується шляхом множення кількості посад на ставку

зарплати.

Дошкільний заклад – заклад освіти і сусп-го виховання дітей від 2 міс до 7 років, які здійсн-є завдання

щодо задоволення потреб у догляді, оздоровленні, вихованні та навчанні дітей дошкільн. віку.

Норматив наповнюваності груп у дошкільних навч. закладах:1) діти до 1р.-10 осіб; 2)від 1-3р. -15ос.;

3) від 3-6р. –20 ос., в оздоровчий період –до 15 ос. Допускається більша к-ть дітей за умови виділення

додатк. коштів їх засновниками.

Обсяг фінансування дитячих дошкільних закладів визн-ся на основі таких показників:

 К-ть дітей та їх груп з різним режимом перебування на поч. і кін. року, а також в середньому за рік;

 К-ть штатних одиниць;

 К-ть днів перебув. дитини в дошкільному закладі протягом 1 р.

Для визнач. видатків на утримання дошкільного закладу обчисл. сер. річну к-ть дітей чи їх груп як

суму перегідної к-ті дітей чи їх груп на поч. план. року та середньорічн. їх прирісту; крім того об-

числюють заг. к-ть дітоднів по плану як добуток спискової к-ті дітей на к-ть днів перебування 1-ї

дитини в дит. закладі. Виходячи з цього пок-ка визнач. заг. к-ть перебув. всіх дітей в дошк. закладах і

обчисл. витр. на харч-ня дітей.

Вид-ки б-ту на дит-і дошк-і заклади вкл-ть такі осн статті:

оплата праці, ФЗП визн-я за спрощ-ю метод-ю: к-ть посад * сер ставку з/п. Число посад вих-ів і їх

поміч-ів встан-я за нормативом на одну групу залежно від трив-ті переб-я дітей у закладі.

 вид-ки на харч-я дітей пров-я відпов-о до встан-х норм. У групах, де діти переб-ть менше 6 годин,

провед-я харч-я, його форми і кратність визн-я за домовл-ю з батьками

мед обслуг-я здійсн-я штатним або спец закріп перс-м мед закладу держ чи комун вл-ті;

комун, госп та ін витрати визн-я вих-чи з розмірів буд-лі та ін необ-х пок-ів.

Бюджетні кошти та інші надходження на утримання ВНЗ повинні використовуватися на

відшкодування матеріальних та прирівняних до них витрат, що відповідають профілю закладу, на

виплату з/п, стипендії, створення необхідної матеріально-технічної бази, соц розвиток та

стимулювання працюючих.

Основною статтею витрат є з/п.

ФОП працівників включає 5 елементів :

1)професорсько-викладацький склад = кількість посад * ставка з/п. К-сть посад визначається за

нормативами к-сті студентів та аспірантів на 1 викладача. З/п залежить від посади, наукового ступеня,

вченого звання.

2)фонд погодинної оплати праці розраховується за нормою 1-2% до ФЗП професорсько-викладацького

складу і використовується для оплати праці залучених до викладання фахівців практиків та фахівців з

інших наукових закладів.

3) ФОП адмін-управл персоналу визначається на підставі штатного розпису ВНЗ.

4) ФОП навчально-допоміжного персоналу визначається на підставі типового штатного розпису ВНЗ.

5) ФОП обслуговуючого персоналу визначається на підставі типового штатного розпису ВНЗ.

Складовими навч. витрат є: 1)придбання сировини і матеріалів, що використовуються в навч. процесі;

2)придбання та тиражування метод матеріалів; 3)навчальн. та випускної документації; 4)придбання

МШП, що використовуються в навчанні; 5)придбання інструментів, що використовуються при

навчанні.

21. Засади бюджетного фінансування охорони здоров’я населення

Правові, організаційні, економічні й соціальні засади охорони здоров’я людей в Україні визначені

Основами законодавства України про охорону здоров’я, якими зазначається, що суспільство і держава

відповідальні перед сучасними і майбутніми поколіннями за рівень здоров’я і збереження генофонду

України, забезпечують пріоритетність охорони здоров’я, поліпшення умов праці, навчання, побуту і

відпочинку населення, розв’язання екологічних проблем, удосконалення медичної допомоги і

пропаганди здорового способу життя. Охорона здоров’я - розгалужена система медичних закладів,

діяльність яких спрямована на охорону здоров’я і лікування населення.

Фінансування охорони здоров’я в Україні здійснюється за рахунок Державного і місцевого бюджетів,

фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених

законодавством.

Основний склад установ охорони здоров’я перебуває на кошторисному фінансуванні. Це лікувально-

профілактичні установи (лікарні широкого профілю, спеціалізовані медичні заклади, поліклініки й

амбулаторії, спеціалізовані поліклініки, фельдшерсько-акушерські пункти) і санітарно-епідемічна

служба.

Видатки на утримання установ охорони здоров’я визначаються за кошторисами доходів і видатків.

Вихідною базою, що використовується для визначення асигнувань за категоріями видатків кошторису

установи охорони здоров’я, є такі показники, як кількість лікарняних ліжок, кількість лікарських

посад, кількість лікарських відвідувань, кількість ліжко-днів та чисельність прикріпленого населення.

Значну частку за кошторисами у переважній більшості установ охорони здоров’я становлять витрати

на оплату праці. Умови оплати праці фахівців охорони здоров’я затверджені наказом Міністерства

соціальної політики та Міністерства охорони здоров´я України від 22.02.2002 № 110/72. Оплата праці

працівників здійснюється за фактично відпрацьований час, виходячи з посадових окладів, або залежно

від виробітку і відрядних розцінок з урахуванням доплат і надбавок, передбачених діючим

законодавством. Для заробітної плати працівників охорони здоров’я граничних розмірів не

встановлено.

22. Особливості організації фінансової діяльності державних і комунальних закладів охорони

здоров’я населення

Фінансування ОЗ здійснюється за рахунок: 1)Держ бюджету Укр; 2)Респ бюджету АРК; 3)місц

бюджетів; 4)фондів мед страхування; 5)благодійних фондів; 6)інших джерел дозволених

законодавством. Кошти бюджету асигновані на ОЗ використовуються для забезпечення населенню

гарантованого рівня медико-санітарної допомоги, фінансування державних і місцевих програм ОЗ та

фундаментальних наук досліджень з цих програм.

Фінансування охорони здоров’я здійснюється за такими основними напрямами:

- лікарні широкого профілю;

- спеціалізовані медичні заклади;

- поліклініки і амбулаторії;

- спеціалізовані поліклініки;

- загальні і спеціалізовані стоматологічні поліклініки;

- фельдшерсько-акушерські пункти;

- санітарно-епідеміологічна служба;

- медичне обладнання, інструменти, протези, інша продукція, що використовується в медичній

практиці;

- прикладні дослідження та експериментальні розробки в галузі охорони здоров’я;

- інші заклади в галузі охорони здоров’я

Кошторисне фінансування .медичних закладів Ґрунтується на таких показниках:

по стаціонару— кількість ліжок і ліжко-днів;

по поліклініках — кількість лікарських відвідувань,

Кількість ліжок характеризує лікарняні місця. Розрізняють нормативну потребу і фактичну їх

наявність. Нормативна потреба визначається. Виходячи з чисельності жителів і показника госпіталізації

в розрахунку на рік. Фактична наявність характеризує кількість встановлених в медичному закладі

ліжок.

Кількість ліжко-днів — добуток від множення кількості ліжок на кількість днів функціонування

одного ліжка на рік.

Кількість лікарських відвідувань визначається шляхом множення чисельності жителів у районі

обслуговування на середню кількість відвідувані, лікарні на рік (приблизно ЗО разів). Загальна

кількість відвідувань розподіляється за окремими спеціалістами — хірурги, терапевти і т. п.

Система заробітної плані медичних працівників встановлюється в розрізі категорій: лікарі, середній та

молодшим медичний персонал, адміністративно-управлінський та обслуговуючий персонал.

Система зарплати лікарів грунтується на встановленні ставки заринати та системи підвищень і

надбавок. Ставка зарплати залежить від посади (лікар-хірург, лікар-інтерн чи лікарі інших

спеціальностей) та кваліфікаційної категорії Крім того, ставка в частіші надбавки може залежати від

місцезнаходження лікарні — місто чи сільська місцевість. Надбавки до зарплати також

встановлюються за шкідливі і небезпечні умови праці (інфекційні лікарні, рентген-кабінет), за роботу

у вихідні і святкові дні та нічний час.

Ставки зарплати середнього медичного персоналу залежать від посади (медична сестра, акушерка,

фельдшер, зубний лікар), категорії і стажу роботи. Для молодшого медичного персоналу ставки

встановлені залежно від посади (сестра операційна, сестра-господиня). На середній і молодший

медперсонал поширюються надбавки за шкідливі умови праці та роботу у вихідні і святкові дні та

нічний час.

Для адміністративно-управлінського та обслуговуючого персоналу встановлені тверді ставки

заробітної плати. Фонд зарплати розраховується шляхом множення кількості посад на середню ставку

зарплати. Середня ставка зарплати медперсоналу встановлюється на підставі тарифікаційного списку.

Кількість посад лікарів визначається в розрізі стаціонару і поліклініки:

• по стаціонару — виходячи з нормативу кількості ліжок на одного лікаря (15—ЗО ліжок), який

диференційовано в розрізі відділень (хірургічне, терапевтичне і і. д); враховуються також посади

завідувачів відділеннями та лікарів-спеціалістів;

• у поліклініці — на основі кількості лікарських відвідувань у розрізі спеціалістів і встановлених

нормативів на одного лікаря; в поліклініці також передбачаються посади завідувачів відділеннями (за

наявності певної кількості лікарів даного профілю).

Кількість посад середнього медперсоналу визначається по стаціонару, виходячи з кількості

цілодобових постів. Кількість постів, у свою чергу, встановлюється відповідно до нормативів кількості

ліжок на один пост, які диференціюються в розрізі відділень і встановлюються окремо для денних і

нічних годин. Кількість посад на один пост визначається шляхом ділення річного балансу часу в

годинах (365 х 24) на кількість годин роботи однієї медсестри на рік. Крім того, враховуються посади

старшої медсестри, медсестри для організації індивідуального догляду за тяжкохворими та медсестер у

лікувально-діагностичних кабінетах. У поліклініці кількість посад медсестер встановлюється за

нормативом відповідно до кількості посад лікарів (як правило, 1:1 і більше).Кількість посад

молодшого медперсоналу визначається аналогічно середньому медперсоналу. Кількість посад

обслуговуючого персоналу встановлюється за типовими штатними розписами.

23. Засади бюджетного фінансування

Надання грошових коштів з бюджетів різних рівнів відбувається на умовах безповоротності і

безоплатності з метою забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства, державного уп-

равління, оборони тощо називається бюджетним фінансуванням. Суть бюджетного фінансування

полягає у тому, що з його допомогою налагоджуються грошові відносини, які виникають між

державою, з одного боку, та суб’єктами господарювання усіх форм власності — з іншого, щодо

спрямування грошових коштів бюджетів. Своєчасність і повнота фінансування значною мірою

залежать від рівня наповнюваності грошовими коштами бюджету.

Бюджетне фінансування включає принципи, форми і методи надання грошових коштів бюджетів

відповідним розпорядникам.

Незалежно від джерел формування грошових коштів бюджетне фінансування здійснюється на

основі певних принципів.

Принцип плановості означає, що обсяг видатків з Державного бюджету визначається законом про

Державний бюджет на наступний рік, а видатки місцевих бюджетів ухвалюються рішеннями

відповідних рад. Видатки грошових коштів з різних бюджетів відображаються у фінансових планах і

кошторисах суб’єктів господарювання.

Принцип цільового спрямування коштів означає, що бюджетні видатки мають здійснюватися лише за

суворо цільовим призначенням. Грошові кошти бюджету спрямовуються на фінансування витрат,

передбачених у відповідних кошторисах і фінансових планах.

Принцип безповоротності використання бюджетних коштів означає, що кошти, спрямовані на

фінансування державного управління, економічної діяльності держави, оборони, соціальної сфери

тощо, не потребують їх відшкодування.

Принцип безоплатності означає відсутність плати за виділені бюджетні кошти. Він безпосередньо пов

´язаний з принципом ефективності використання коштів, який має на меті досягнення запланованих

цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та одержання максимального результату

при використанні визначених бюджетом коштів.

Принцип справедливості і неупередженості визначається тим, що бюджетне фінансування

здійснюється на засадах справедливого і неупередженого розподілу бюджетних ресурсів між усіма

розпорядниками коштів.

Принцип публічності та прозорості полягає у наданні об´єктивної інформації суспільству у формі

звітів про використання бюджетних коштів їх розпорядниками та прийнятті відповідних рішень.

Принцип контрольованості витрачання бюджетних коштів означає використання всіх видів, форм і

методів бюджетного контролю щодо кожного розпорядника коштів.

Бюджетне фінансування здійснюється у таких формах, як кошторисне фінансування, державне

фінансування інвестицій, надання дотацій, субвенцій, субсидій.

Найпоширенішою формою бюджетного фінансування є кошторисне фінансування. Виділення

грошових коштів з бюджетів різних рівнів установам і організаціям соціально-культурної сфери,

оборони, органам державного управління тощо відбувається на основі планового документа -

кошторису доходів і видатків. Кошторис - це основний плановий документ, що підтверджує

повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів

для виконання ними своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних

призначень.

Кошторис включає дві складові:

- загальний фонд, що містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за

повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою (організацією) основних

функцій;

- спеціальний фонд, що містить обсяг надходжень із спецфонду бюджету та їх розподіл за повною

економічною класифікацією на здійснення видатків спец. призначення та на реалізацію пріоритетних

заходів, зумовлених виконанням установою основних функцій.

Державне фінансування інвестицій — це надання грошових коштів бюджетів для інвестиційної та

інноваційної діяльності. Таке фінансування здійснюється відповідно до бюджетної класифікації ви-

датків на основні об´єкти економічного і соціального розвитку держави.

Державні дотації — форма бюджетного фінансування, що застосов. для виділення грошових коштів з

державного та місцевих бюджетів планово-збитковим підприємствам і організаціям для збалансування

їх фінансових планів. Дотації також можуть надаватися з вищого бюджету нижчим за відповідних

умов (при перевищенні видатків над доходами) для забезпечення виконання ними своїх функцій без

обмеження сфери використання коштів.

Субвенція — виділення коштів місцевим органам влади з боку держави. На відміну від дотацій,

субвенція спрямовується на фінансування певних заходів, програм, проектів і за наявності частки

власних джерел фінансування місцевих бюджетів. Вона підлягає поверненню у разі її нецільового

використання.

Субсидії — невідплатні поточні виплати підприємствам, організаціям, які не передбачають

компенсації у формі спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені

платежі, а також видатки, пов´язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.

Для здійснення бюджетного фінансування застосовуються два методи: метод єдиного казначейського

рахунку та метод перерахування коштів бюджетів з поточних рахунків місцевих бюджетів на

рахунки головних розпорядників бюджетних коштів.

У сучасних економічних умовах бюджетне фінансування поєднується з кредитуванням за рахунок

бюджетних коштів. До кредитування належать платежі бюджетів усіх рівнів, у результаті яких у них

з´являються фінансові вимоги до інших економічних суб´єктів, передбачаючи обов´язкове повернення

коштів.

24. Засади бюджетного фінансування духовного та фізичного розвитку населення.

Установи культури можуть здійснювати свою фінансову діяльність як на основі кошторисного

фінансування, так і комерційного розрахунку.

У кошторисному порядку фінансуються ті з них, які не мають реальних можливостей самостійно

заробляти гроші і послуги яких повинні мати доступний характер, — бібліотеки, музеї,

заповідники.

Клуби і будинки культури на даний час фінансуються на мінімальному рівні. Комерційний

розрахунок може бути повним або частковим. Повний розрахунок передбачає повну

самоокупність і отримання прибутку, частковий характеризується покриттям витрат як за

рахунок бюджетних асигнувань, так і за рахунок надання платних послуг.

Такий метод фінансової діяльності встановлюється, наприклад, стосовно театрів

загальнонаціонального значення.

Фінансування бібліотек грунтується на показнику бібліотечних фондів. Фонд заробітної плати

бібліотекарів визначається множенням кількості посад, розрахованої за встановленими нормативами

бібліотечного фонду на одну посаду, на середню ставку заробітної плати. Фонд заробітної плати

обслуговуючого персоналу встановлюється за типовими штатними розписами.

В аналогічному порядку фінансуються музеї. Чисельність штатних працівників-спеціалістів

визначається за нормативами музейних фондів на одного працівника, посади обслуговуючого

персоналу — за типовими штатними розписами. Частина витрат на утримання музею здійснюється за

рахунок встановленої вхідної плати.

Клуби, палаци і будинки культури фінансуються в змішаному порядку, тобто за рахунок бюджету і

отримання доходів від платних послуг За рахунок бюджету фінансується заробітна плата. Штатний

розпис розробляється окремо для кожного закладу залежно від того, які гуртки, секції в ньому

функціонують.

25. Особливості фінансування театрів, музеїв, бібліотек та засобів масової інформації

Установи культури можуть здійснювати свою фінансову діяльність як на основі кошторисного

фінансування, так і комерційного розрахунку.

У кошторисному порядку фінансуються ті з них, які не мають реальних можливостей самостійно

заробляти гроші і послуги яких повинні мати доступний характер, — бібліотеки, музеї,

заповідники. Клуби, палаци і будинки культури на даний час фінансуються на мінімальному рівні.

Комерційний розрахунок може бути повним або частковим. Повний розрахунок передбачає

повну самоокупність і отримання прибутку, частковий характеризується покриттям витрат як за

рахунок бюджетних асигнувань, так і за рахунок надання платних послуг.

Такий метод фінансової діяльності встановлюється, наприклад, стосовно театрів

загальнонаціонального значення.

Фінансування бібліотек грунтується на показнику бібліотечних фондів. Фонд заробітної плати

бібліотекарів визначається множенням кількості посад, розрахованої за встановленими нормативами

бібліотечного фонду на одну посаду, на середню ставку заробітної плати. Фонд заробітної плати

обслуговуючого персоналу встановлюється за типовими штатними розписами.

В аналогічному порядку фінансуються музеї. Чисельність штатних працівників-спеціалістів

визначається за нормативами музейних фондів на одного працівника, посади обслуговуючого

персоналу — за типовими штатними розписами. Частина витрат на утримання музею здійснюється за

рахунок встановленої вхідної плати.

Клуби, палаші і будинки культури фінансуються в змішаному порядку, тобто за рахунок бюджету і

отримання доходів від платних послуг За рахунок бюджету фінансується заробітна плата. Штатний

розпис розробляється окремо для кожного закладу залежно від того, які гуртки, секції в ньому

функціонують.

26. Засади бюджетного фінансування розвитку фізичної культури і спорту

Із зміцненням здоров'я громадян країни тісно пов'язане фізичне виховання дітей, підлітків, дорослого

населення. Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової активності людей,

задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного

спілкування, розвитку дружніх стосунків між народами і зміцнення миру. Спорт - органічна частина

фізичної культури, особлива сфера виявлення та уніфікованого порівняння досягнень людей у певних

видах фізичних вправ, технічної, інтелектуальної та іншої підготовки шляхом змагальної діяльності.

Соціальна цінність спорту визначається його дієвим стимулюючим впливом на поширення фізичної

культури серед різних верств населення.

Видатки на фізкультуру і спорт фінансуються за розділом "Духовний та фізичний розвиток" (код 0800)

функціональної класифікації. Він включає такі підрозділи, як "фізична культура і спорт" (код 0810),

"Дослідження і розробки у сфері духовного та фізичного розвитку" (код 0840), "Інша діяльність у