Шило В.П., Ільіна С.Б. та ін. Фінанси підприємств (за модульною системою навчання)

Подождите немного. Документ загружается.

181

Змістовий модуль 2

СУЧАСНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ

Практичний блок

Відповісти на питання, проставляючи у рядках відповідно (гра-

фічно) відповіді:

Так — «+»

Ні — «–»

Чи вірно, що:

1. Основними умовами фінансового планування від яких залежить

його ефективність є: прогнозування; вибір оптимального фі-

нансового плану; контроль за втіленням фінансового плану в

життя.

2. Вибір оптимального фінансового плану приймається до ви-

вчення альтернатив на основі професійного досвіду.

3. Прогнозування може ґрунтуватися на історичній інформації,

визначених фінансових нормах, техніко-економічних нормати-

вах, методі економіко-математичного моделювання, експерт-

них оцінках тощо.

4. Фінансовий контроль — це в кінцевому підрахунку набір фінан-

сових показників які необхідно розрахувати, прогнозувати за

допомогою спеціальних технологій.

5. Основними принципами планування є: принцип відповідності;

принцип постійної потреби в робочому капіталу; принцип ви-

буття готівкових коштів.

6. В короткостроковому фінансовому плануванні виділяють на-

ступні етапи:

• аналіз фінансового стану підприємства;

• розрахунок планових надходжень готівкових коштів;

• з’ясування потреб в додаткових джерелах фінансування;

• вибір джерел фінансування;

• підготовку плану фінансування;

• ситуаційне моделювання.

7. Аналіз фінансового стану підприємства передбачає аналіз ба-

лансу, звіту що фінансові результати звіту про рух готівко-

вих коштів; прогнозні дані попередніх звітів.

182

В. П. Шило, С. С. Доровська, С. Б. Ільіна, В. В. Барабанова

ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВ

8. Можливими джерелами фінансування є: власні та позикові ко-

шти.

9. З точки зору послідовної підготовки документів для складан-

ня основного бюджету виділяють наступні складові частини

бюджетування:

• підготовку організаційного бюджету;

• підготовку фінансового бюджету;

10. Бюджет продажу — це виробнича програма, яка визначає за-

плановану номенклатуру і обсяг виробництва в бюджетному

періоді.

12345678910

Список використаної літератури:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 2 «Баланс»:

Затверджено наказом № 287 Міністерства фінансів України

від 31 березня 1999 р.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № З «Звіт про

фінансові результати»: Затверджено наказом № 87 Міністер-

ства фінансів України від 31 березня 1999 р.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 4 «Звіт про

рух грошових коштів»: Затверджено наказом № 87 Міністер-

ства фінансів України від 31 березня 1999 р.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 5 «Звіт про

власний капітал»: Затверджено наказом № 87 Міністерства

фінансів України від 31 березня 1999 р.

5. Про Примітки до річної фінансової звітності: Наказ № 302 Мі-

ністерства фінансів України від 29 листопада 2000 р.

6. Положення про порядок складання рiчного фiнансового плану

державним підприємством: Затверджено наказом № 277 Мi-

нiстерства економіки України вiд 25.12.2000 р.

183

Змістовий модуль 2

СУЧАСНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ

3.6. Фінансова санація підприємств

Основні питання:

3.6.1. Фактори виникнення фінансової кризи на підприємстві.

3.6.2. Економічний зміст і порядок проведення фінансової санації

підприємства.

3.6.3. Джерела проведення фінансової санації на підприємствах.

Основні поняття і терміни:

Санація, санатор, санаційний аудит, мирова угода, реструк-

туризація.

3.6.1. Фактори виникнення фінансової кризи

на підприємстві

Фінансова криза — фаза незбалансованої діяльності підприємства при

обмежених можливостях впливу його керівництва на фінансові відносини

На практиці кризу ідентифікують з погрозою неплатоспроможності

і банкрутства підприємства, збитковою діяльністю або дефіцитом потен-

ціалу для успішного функціонування.

Фінансова криза підприємства характеризують по трьох основ-

них параметрах:

• причини виникнення;

• вид кризи;

• стадія розвитку кризи.

Причини фінансової кризи

Фактори, що обумовлюють фінансову кризу підприємства, розділя-

ють на зовнішні (екзогенні) і внутрішні (ендогенні).

Основні екзогенні фактори фінансової кризи, тобто не залежні від

діяльності підприємства:

• спад кон’юнктури в економіці в цілому;

• зниження купівельної спроможності населення;

184

В. П. Шило, С. С. Доровська, С. Б. Ільіна, В. В. Барабанова

ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВ

• значний рівень інфляції;

• нестабільність господарського і податкового законодавства;

• нестабільність фінансового і валютного ринків;

• посилення конкуренції в галузі;

• криза окремої галузі;

• сезонні коливання;

• посилення монополізму на ринку;

• дискримінація підприємства органами влади і керування;

• політична нестабільність;

• конфлікти між засновниками (власниками).

Основні ендогенні фактори фінансової кризи, тобто залежні від

підприємства:

• низька якість менеджменту;

• дефіцити в організаційній структурі;

• недоліки у виробничій сфері;

• низький рівень кваліфікації персоналу;

• низький рівень маркетингу і втрата ринков збуту;

• прорахунки в інвестиційній політиці;

• дефіцит інновацій;

• дефіцит фінансування;

• недостатній контроль;

• незадовільна робота служб, підрозділів підприємства.

Види і фази криз

Стратегічна криза виникає в умовах зруйнованого виробничого

потенціалу і відсутності довгострокових факторів успіху.

Криза прибутковості виникає в умовах наявності перманентних

збитків, що «з’їдають» власний капітал підприємства і приводять до не-

задовільної структури балансу.

Криза ліквідності виникає у випадку неплатоспроможності під-

приємства або наявності реальної погрози втрати платоспроможності.

Між різними видами криз існують тісні зв’язки — стратегічна кри-

за породжує кризу прибутковості, що у свою чергу приводить до кри-

зи платоспроможності. Закономірним результатом розвитку симптомів

185

Змістовий модуль 2

СУЧАСНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ

фінансової кризи є надмірна кредиторська заборгованість, неплатоспро-

можність і банкрутство підприємства.

Ідентифікація глибини фінансової кризи дозволяє вибирати ефек-

тивні шляхи по її подоланню.

Виділяють три фази кризи:

• фаза, що безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства

за умови його переходу на режим антикризового управління;

• фаза, що загрожує подальшому існуванню підприємства і вимагає

термінового проведення фінансової санації;

• кризовий стан підприємства, що веде до його ліквідації.

3.6.2. Економічний зміст та порядок проведення

фінансової санації

Санація — система заходів щодо фінансового оздоровлення підприємства,

реалізованих за допомогою сторонніх юридичних або фізичних осіб

і спрямованих на запобігання оголошення підприємства-боржника

банкрутом і його ліквідації

Санація — система фінансово-економічних, виробничо-технічних,

організаційно-правових і соціальних заходів, спрямованих на

досягнення або поновлення платоспроможності, прибутковості і

конкурентноздатності підприємства-боржника в довгостроковому періоді

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків і усунен-

ня причин їхнього виникнення, поновлення або збереження ліквідності,

платоспроможності, зменшення усіх видів заборгованості, поліпшення

структури оборотного капіталу і формування фондів фінансових ресур-

сів, необхідних для проведення санації.

Санація проводиться в трьох основних випадках:

• до порушення кредиторами справи про банкрутство, якщо підпри-

ємство в спробі виходу з кризи вдається до зовнішньої допомоги зі

своєї ініціативи;

186

В. П. Шило, С. С. Доровська, С. Б. Ільіна, В. В. Барабанова

ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВ

• якщо саме підприємство, звернувшись в арбітражний суд із заявою

про банкрутство, одночасно пропонує умови своєї санації;

• якщо рішення про проведення санації виносить арбітражний суд по

пропозиціях, що надійшли, від бажаючих задовольнити вимоги кре-

диторів до боржника і погасити його зобов’язання перед бюджетом.

Розробка плану санації підприємства

Розробка плану санації може здійснюватися фінансовими і контро-

люючими службами підприємства, представниками потенційного сана-

тора, незалежними аудиторськими і консалтинговими фірмами.

План санації включає:

Вступ

В вступі дається характеристика підприємства: зведення про право-

ву форму організації бізнесу, формі власності, організаційній структурі,

сфері діяльності і коротка історична довідка про розвиток підприємства.

1 розділ

Перший розділ включає підрозділи:

• оцінка зовнішніх умов (політична, економічна, демографічна ситуа-

ція, що дозволяє оцінити можливість адаптації стратегії розвитку

підприємства до зовнішнього середовища);

• аналіз майнового та фінансово-господарського стану;

• аналіз причин фінансової кризи і слабких місць (систематизація й

оцінка причин кризи і його впливу на діяльність підприємства на

основі виявлення слабких місць);

• наявний потенціал (визначаються сильні сторони діяльності під-

приємства, можливі шанси і наявний потенціал у всіх сферах).

2 розділ

Розділ містить стратегічні цілі санації, цільові орієнтири і розробку

стратегії санації.

3 розділ

Складові частини:

• план маркетингу й оцінка ринку збуту продукції (визначаються

фактори, що впливають на збут і місткість ринку, мотивація спо-

живачів, галузеві ризики, кількісно оцінюється частка ринка);

187

Змістовий модуль 2

СУЧАСНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ

• план виробництва і капіталовкладень (містить дані про використан-

ня устаткування, його знос, витрати на придбання нового обладнан-

ня, ремонт і реконструкцію, можливості оренди і лізингу);

• організаційний план (відображає організаційну структуру підпри-

ємства, можливість його реструктуризації, аналіз складу і якість

менеджменту);

• фінансовий план (включає прогноз обсягів випуску і реалізації про-

дукції; баланс грошових надходжень і витрат; зведений баланс ак-

тивів і пасивів; форми і джерела мобілізації фінансових ресурсів;

графіки освоєння, окупності і повернення фінансових ресурсів).

4 розділ

У розділі розраховується ефективність санації, організаційні заходи

щодо її проведення і контроль за ходом реалізації.

Мета санації вважається досягнутої, якщо вдалося за рахунок зо-

внішньої фінансової допомоги або реорганізаційних заходів нормалі-

зувати господарську діяльність і уникнути оголошення підприємства-

боржника банкрутом з наступною його ліквідацією.

Санаційний аудит — це аудит підприємства, що знаходиться в ста-

ні фінансової кризи.

Головна мета санаційного аудита — оцінка санаційної спромож-

ності підприємства на підставі аналізу фінансово-господарської діяль-

ності і наявного плану фінансового оздоровлення.

Санаційний аудит проводиться зовнішніми аудиторами в тісному

співробітництві з внутрішніми службами підприємства.

Етапи проведення санаційного аудита:

1. Збір і систематизація інформації про підприємство.

2. Розрахунок і аналіз фактичних показників і тенденцій розвитку

(оцінка стану фінансової кризи).

3. Аналіз причин і симптомів фінансової кризи і виявлення слабких

сторін діяльності.

4. Ухвалення рішення про санацію або ліквідацію підприємства.

Акт про результати проведення фінансового аудита повинний відо-

бражати реальне положення підприємства і його санаційні шанси.

188

В. П. Шило, С. С. Доровська, С. Б. Ільіна, В. В. Барабанова

ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВ

Аналіз причин і симптомів кризи

Аналіз причин і симптомів кризи включає визначення правиль-

ності в санаційній концепції причин і факторів кризи. На цьому етапі ви-

значають вид і фазу фінансової кризи, систематизуються сильні і слабкі

сторони діяльності підприємства.

У практиці санаційного аудита часто використовують SWOFT– an-

alysis: аналіз сильних (Strength) і слабких (Failure) сторін, шансів (Op-

portunite) і ризиків (Threat) (в економічній літературі зустрічається назва

СВОТ — аналіз).

Цей вид аналізу може використовуватися для всього підприємства,

по окремих підрозділах і в розрізі окремих видів продукції.

У результаті розробляються рекомендації з ефективного викорис-

тання наявного потенціалу, по усуненню слабких позицій, по нейтралі-

зації ризиків і використанню додаткових шансів.

На практиці в ході виконання SWOFT-analysis з метою контролю

використовують анкетування й АВС-аналіз (об’єкт контролю розділяють

на три групи і кожну контролюють у визначений термін).

3.6.3. Джерела проведення фінансової санації

Мобілізація внутрішніх резервів фінансової стабілізації спрямова-

на на відновлення платоспроможності і ліквідності підприємства.

1. Реструктуризація активів включає санаційні заходи:

• мобілізація прихованих резервів шляхом реалізації окремих

об’єктів основних і оборотних коштів, що не зв’язані з про-

цесами виробництва і реалізації або в результаті індексації ба-

лансової вартості основних фондів (збільшується стаття «Ста-

тутний капітал» або «Додатковий капітал»).

Приховані резерви:

• використання поворотного лізингу шляхом продажу основних

фондів і одночасне їхнє залучення через оперативний або фі-

нансовий лізинг;

189

Змістовий модуль 2

СУЧАСНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ

• здача в оренду основних фондів;

• оптимізація структури розміщення оборотного капіталу,

н априклад, шляхом зменшення запасів сировини і матеріалів,

н езавершеного виробництва;

• продаж окремих, низькорентабельних структурних підрозділів

(філій);

• використання давальницької сировини — спосіб завантажен-

ня виробничих потужностей підприємства при якому сировина

і матеріали надаються підприємству безкоштовно, однак, ви-

готовлена продукція є

власністю постачальника сировини (під-

приємство одержує частину готової продукції або грошові

к ошти відповідно до договору);

• рефінансування дебіторської заборгованості шляхом пере-

ведення її в ліквідні форми оборотних активів: гроші, коротко-

строкові фінансові вкладення.

Основні форми рефінансування дебіторської заборгованості:

•

факторинг — продаж дебіторської заборгованості факторин-

говій компанії або банку;

•

облік або дисконт векселів;

•

форфейтинг — кредитування зовнішньоекономічних опе-

рацій у формі викупу у експортера векселів і інших боргових

вимог, акцептованих імпортером.

2. Зменшення витрат включає санаційні заходи:

• заморожування інвестиційних вкладень;

• зниження валових витрат.

3. Збільшення виручки від реалізації шляхом активізації збутової

маркетингової політики.

Форми санації

Форма санації характеризує той механізм, за допомогою якого

д осягаються її основні цілі. Умовно розрізняють два види санації, що

можуть бути представлені в різних формах.

190

В. П. Шило, С. С. Доровська, С. Б. Ільіна, В. В. Барабанова

ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВ

Види і форми санації:

1. Санація без залучення додаткових фінансових ресурсів:

• зменшення номінального капіталу підприємства;

• конверсія власності в борг;

• конверсія боргу у власність;

• пролонгація термінів сплати заборгованості;

• добровільне зменшення заборгованості;

• самофінансування;

2. Санація з залученням нового фінансового капіталу:

• альтернативна санація;

• зменшення номінального капіталу з майбутнім його збільшенням;

• безповоротна фінансова допомога власників;

• безповоротна фінансова допомога персоналові;

• емісія облігацій конверсійної позики;

• залучення додаткових позичок.

У залежності від джерел мобілізації фінансових ресурсів розріз-

няють автономну санацію (власні засоби підприємства і капітал його

власників) і зовнішню санацію (засобу кредиторів і держави). Окремо

виділяють вид санації — за допомогою державної фінансової підтрим-

ки, здійснюваної як на поворотній, так і на безповоротній основі.

Сутність банкрутства

Банкрутство — це визнана арбітражним судом нездатність боржника

відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги

кредиторів не інакше як шляхом застосування ліквідаційної процедури

(Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом» від 01.01.2000 р.)

Суб’єктом банкрутства вважається боржник, нездатність якого

виконати свої грошові зобов’язання, визнано господарським судом.

Основні причини банкрутства:

• серйозне порушення фінансової стійкості підприємства, що пере-

шкоджає нормальному здійсненню його господарської діяльності;