Шейко В.М., Богуцький Ю.П., Германова де Діас Е.В. Культурологія: навчальний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

412

13. Meadows D., Meadows D., Randers J. Dynamics of Growth in a Finite

World. - Cambridge: Mass., 1974. - 586 p., с. 563

14. Mesarovic M., Pestel E. Mankind at the Turning Point - N.Y., 1974. - 214

15. Mische G., Mische M. Towards a Human World Order. - N.Y., 1977. - 261

16. Modelski G., Tompson W. The Long and Short of Global Politics in the

Twenty-first Century: An Evolutionary Approach // International Studies Review. —

1999. - 8шптег, N0 1.

17. Roman S., Loebl E. The Responsible Society. - N.Y., 1977. - 311 p., с. 159

—160

18. Rosenau J. Along the Domestic-Foreign Frontier Exploring Governance in

a Turbulent World. - Cambridge, 1997. - P. 103-114;

19. Russell В. Has Religion Made Useful Contribution to Civilization? An

Examination and a Criticism. - London: Watts & Co., 1930. - P. 56.

20. Sinai R. The Decadence of the Modern World. - Cambridge: Mass., 1978. -

267 р., с. 7

21. The Limits of Growth / Meadows D., Meadows D., Randers J., Behrens W.

- New Уогк, 1972. - 202 5. - Рус. пер.: Медоуз Д.Х., Медоуз Д.Л., Рзндерс Й.,

Беренс В. Пределы роста. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1991. - 202 с., с. 51

22. The Limits of Growth / Meadows D., Meadows D., Randers J., Behrens W.

- New Yоrк, 1972. - 202 5. - Рус. пер.: Медоуз`Д.Х., Медоуз Д.Л., Рэндерс Й.,

Беренс В. Пределы роста. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1991. - 202 с., с. 116

23. Tyson J. World Peace and World Government // Vision to Reality. -

Охford: Gеоrgе Roland, 1986. - 126 р.

24. Wilkinson D. Unipolarity without Hegemony // International Studies

Review, - 1999. — Summer. - P. 141;

25. Бааде Ф. Соревнование к 2000 г. Наше будущее: рай на Земле или

самоуничтожение человечества. — М.: Иностр. лих, 1962. - 259 с.;

26. Батищев Г.С. Культура вне жизни и жизнь вне культуры // Культура и

судьбы мира. Универсализм регионального / Акад. славян. культуры. — М., 1997.-

413

С. 153-156;

27. Библер В.С. Цивилизация и культура: философские размышления в

канун XXI в. // Вестн. Рос. гос. гуманит. ун-та: Сб. ст. - М., 1998. - Вып. 2. - С. 9-

49;

28. Богданов В.С. Проблеми шноватизацп сучасно! освіти в системі

філософсько-соціологічних аргументацій // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. -

1995. - Вип. 3. - С. 22-28., с. 26

29. Гернего Л.В. Наука — культура — цивилизация//Гуманитар. вектор.

— 1997. -№ 1.-С. 43-48;

30. Гумилев Л.Н. Ритми Евразии. //Наш современник. - 1992. — № 10. —

С. 25-31;

31. Гумилев Л.Н. Этносфера: История людей и история природы. — М.:

Экопрос, 1993. - 544 с.

32. Кузицьш Г.М. Культурный професс человечества: проблеми, поиск,

решения // Культура, искусство, человек.: Сб. науч. ст., тез. докл. и сообщ. науч.-

практ. конф. (25—26 марта 1993 г.) / Перм. гос. ин-т искусств и культуры. —

Пермь, 1994.-С.5-15;

33. Левяш И.Я. Цивилизация и культура: логос, топос, хронос // Человек.

- 1999. - № 5. - С. 43-55;

34. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. - 2-е изд. - Т. 32. - С. 45, с.`45

35. Оленев М.В., Сляднева Н.А. Информационные основы культуро-

генеза // Культурология: Новне подходы. — 1998. — № 3—4. — С. 33—48;

36. Пахомов Ю.Н., Крымский С.Б., Павленко Ю.В. Пути и перепутья

современной цивилизации / НАН Украины. Ин-т мировой зкономики и междунар.

отношений. — Киев: Благотворит. фонд содействия развитию гуманитар, и экон.

наук, 1998. — 432 с.;

37. Печчеи А. Человеческие качества. — М.: Прогресе, 1985. - 312 с.

38. Реконструкція світоглядних парадигм (нові тенденції в західній

філософії) / В.В. Лях, О.М. Соболь, Я.В. Любивий та ін; Відп. ред. В.В. Лях; НАН

України. Ін-т філос. - К.: Наук, думка, 1995. - 190 с.;

39. Савицкая ТУ. Культура на рубеже тысячелетий: Новые парадигмы и

414

старые стереотипы // Культура в соврем, мире: опыт, проблемы, решения: Науч.-

информ. сб. / Рос. гос. б-ка. Информкультура. — М., 1999. — Вып. 6. — С. 3-18;

40. Сен-Марк Ф. Социализация природи. - М.: Прогресе, 1977. - 448 с.

41. Социальные отношения: проблемы, перспективы развития. - К.: Наук,

думка, 1993;

42. Суспільство на порозі XXI століття: філософське осмислення

плинного світу / НАН України. Ін-т філософії. - К., 1999. — 265 с.;

43. Тинберген Я. Пересмотр международного порядка. - М.: Прогресс,

1980.-356 с.

44. ФоррестерДж. Мировая динамика. -М.: Прогресе, 1978.-274 с.

45. Чешков М.А. Глобалистика: предмет, проблеми и перспективи //

Обществ. науки и современность. - 1998. - № 2. - С. 129 – 139;

46. Швейцер А. Культура и этика. - М., 1973. - 343 с.

47. Шейко В. Електронні та віртуальні бібліотеки в Україні: проблеми

становлення та розвитку// Бібл. вісн. - 2001. - № 5. - С. 20-24;

48. Шейко В.М. Вища освіта в країнах Заходу: соціальні та етичні аспекти

/ Харк. держ. акад. культури. - X.: ХДАК, 1999. - 152 с.;

49. Шейко В.М. Від техногенної цивілізації до інформаційної:

виробництво та використання послугта знань // Вісн. Книжк. палати. - 2000. — №

4. - С. 21-23;

50. Шейко В.М. Глобальні проблеми земної цивілізації: минуле та

сьогодення // Вісн. Книжк. палати. - 2000. - № 10. - С. 26-32;

51. Шейко В.М. Електронне діловодство в Україні: проблеми та завдання

впровадження // Вісн. Книжк. палати. - 1999. - № 1. - С. 17-19;

52. Шейко В.М. Етнокультурний розвиток: етапи та структура //

Бористен.-2000.-№ 11. -С. 9-10

53. Шейко В.М. Значення міжнародного співробітництва у підготовці

бібліотечно-інформаційних фахівців // Вісн. Книжк. палати. - 1997. - № 4. — С.

28-29;

54. Шейко В.М. Інтеріснування культур і концепція поліетносфери (до

проблеми співвідношення понять) // Схід-Захід: Іст.-культурол. зб. / Сх. ін-т

415

українознав. ім. Ковальських. - X., 1999. - Вип. 2. - С. 160-173;

55. Шейко В.М. Інформаційна цивілізація: проблеми становлення та

розвитку//Вісн. Книжк. палати. -2000. -№6. -С. 11-14;

56. Шейко В.М. Історико-культурологічні аспекти впливу інноваційних

циклів на геопростір // Сіверян, літопис. - 2001. - № 4. - С. 90-96;

57. Шейко В.М. Історико-філософські аспекти ролі фінансової кризи 1987

р. в кінці техногенної парадигми розвитку індустріальних суспільств //

Гуманітарний журн. (Дніпропетровськ). — 2000. - № 1. - С. 60-65;

58. Шейко В.М. Історико-філософські аспекти феномена «цивілізація»

(огляд літератури) // Вісн. Харк. держ. акад. культури: 36. наук. пр. — X., 2001. -

Вип. 6. - С. 4-24;

59. Шейко В.М. Історичні аспекти екологічного погляду на глобальну

енергетичну систему // Зб. наук. пр. Сер. Історія та географія / Харк. держ. пед.

ун-т ім. Г.С. Сковороди. - X., 2000. - Вип. 5. - С. 80-89;

60. Шейко В.М. Історичні аспекти криз техногенної цивілізації // Вісн.

Харк. держ. акад. культури: 36. наук. пр.-X., 2001. -Вип. 7. -С. 4-11;

61. Шейко В.М. Історичні аспекти розвитку індустріальної цивілізації на

шляху до інформаційного суспільства // Грані: Наук.-теорет. і громад.-політ. альм.

- Д., 2000. -№6.-С. 22-26;

62. Шейко В.М. Історія культури та цивілізації в синергетичній парадигмі

// Вісн. Харк. держ. акад. культури: 36. наук. пр. - X. 2001. — Вип. 8. - С. 4-20;

63. Шейко В.М. Континуум культур: проблеми взаємозалежності та

співробітництва // Культура України: 36. наук. пр. / Харк. держ. акад. культури. -

X., 2000. - Вип. 6: Мистецтвознавство. - С. 4-12;

64. Шейко В.М. Концептуальні основи переходу від традиційного до

онлайнового та дистанційного навчання (з досвіду університетів США і Канади) //

Вчені зап. Харк. гуманіт. ін-ту«Нар. укр. акад.». — X., 2001.-Т. 7. - С. 142-152;

65. Шейко В.М. Культура. Цивілізація. Глобалізація (кінець XIX -

початок XXI ст.). В 2 т. Т. 1: Монографія. - X.: Основа, 2001. - 520 с.

66. Шейко В.М. Культура. Цивілізація. Глобалізація (кінець XIX —

початок XXI ст.). В 2 т. - Т. 2. - Харьков: Основа, 2001. - 400 с.;

416

67. Шейко В.М. Освіта в інформаційній цивілізації // Вісн. Кн. палати. -

2000.-№9.-С. 17-19;

68. Шейко В.М. Основні етапи та тенденції розвитку цивілізації // Вісн.

Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - X., 2000. - № 485: Історія, вил. 32. - С. 94-103;

69. Шейко В.М. Сучасна культура: динаміка та тенденції розвитку// Вісн.

держ. акад. кер. кадрів культури і мистецтв. - 2000. - № 2. — С. 5-10;

70. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Проблеми підготовки фахівців для

документно-інформаційної сфери: здобутки і перспективи // Вісн. Книжк. палати.

- 1997. - № 6. - С. 28-31

71. Ясперс К. Смысл и назначение истории. — М.: Мир, 1991. — 566 с., с.

359

417

Висновки до модулю ІІ

1. Культура не може існувати окремо від інших видів людської діяльності.

Вона тісно пов’язана з релігією, наукою, філософією тощо.

2. Мислителів ХХ століття спонукало до роздумів питання про походження

культури, яке виводилося з таких явищ я гра, релігія, міфологія, система заборон у

первісному колективі тощо.

3. Таке різноманіття поглядів на походження культури досить природне, воно

підтверджує складність та різнобічність цього явища. Так, джерелом культури

може бути і гра як притаманна людині здатність, і релігійний культ як перша дія

людини, і система табу, що формує сукупність культурних норм та правил.

4. ХХ століття посідає особливе місце як у осмисленні проблем культури, так

і у розквіті непритаманних іншим епоха видів культури. Насамперед це

стосується масової культури, вплив якої на стиль життя і свідомість сучасної

людини є винятковим.

5. Масова культура має своєю основою підсвідоме, концепцію котрого

обґрунтував З.`Фрейд. За своїм задумом та найближчою метою фрейдизм

орієнтований на вивчення та виліковування психіки індивідів, але він з самого

початку містив тенденцію пояснення суспільної свідомості в її сучасному і

минулому. «Заборони» були на думку Фрейда нічим іншим, як соціальними

нормами моралі та права, які виникли на зорі людської історії.

6. Актуальною проблемою сучасного цивілізаційного розвитку є діалог

культур, оскільки існує їх різноманітність, відбувається відродження певних

культурних світів, а деякі знаходяться у стадії свого формування. Різнобарвна

культур є природним на культурній кармі світу, а можливі протиріччя між ними й

потребують того діалогу культур, який спроможний налагодити взаємозв’язки

між культурами.

418

Словник ключових понять і термінів

Тема 1

ЦИВІЛІЗАЦІЯ (від лат. civilis – громадянський) – багатозначне поняття, яке

використовується в культурології, по-перше, як синонім культури, як її ступінь,

що настає за варварством, по-друге, як особливий тип органічної цілісності, що є

або симптомом занепаду культури, або її найвищою стадією. Сучасний рівень

цивілізації є сукупністю таких показників як науково-технічний прогрес,

урбанізація, соціальна стратифікація, економічна та політична активність,

типізація людської особистості, зовнішня життєдіяльність.

ЛОКАЛЬНА ЦИВІЛІЗАЦІЯ – регіон, у якому розвиток суспільства і

культури відбувається в особливому, відмінному від інших регіонів, напрямі, на

основі власних культурних норм та цінностей, особливого світобачення,

традиційно пов’язаного з панівною релігією.

ЦИВІЛІЗАЦІЯ СВІТОВА – результат економічної, політичної та культурної

інтеграції країн та локальних цивілізацій світу в XVII–ХХ ст. на основі норм та

цінностей західноєвропейської цивілізації. Термін “світова цивілізація”

використовується в сучасній науці для характеристики розвитку суспільства від

локальних його форм до загальносвітових з метою вирішення глобальних

проблем людства.

ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ КОМПЛЕКС – сукупність локальних цивілізацій,

близьких між собою в ментальному, історичному, географічному, релігійному

аспектах.

ЦÍННІСТЬ – цінністю вважається будь-яке матеріальне або ідеальне явище,

яке має значення для людини чи суспільства, заради якого вона діє, витрачає

сили, заради якого вона живе.

ДУША́ КУЛЬТУ́РИ – центральна категорія культурологічнох теоріх

Освальда Шпенглера. Якщо еволюціоністи концентрували свою увагу на логіці

розвитку культури, то Шпенглер віддавав перевагу поняттю «душа культури».

Виділяючи три типи душі («аполонічний», «магічний» і «фаустовський»),

дослідник вважав, що вони лежать в основі відповідно античної, візантійсько-

419

арабської і західноєвропейської культур. Культура жива остільки, оскільки вона

зберігає глибокий, нерозривний зв’язок з людською душею. Душа культури живе

в душах людей, які сприймають символи, смисли і цінності даної культури. Коли

ж цивілізація придушує і поглинає людину так, що «вогонь душі згасає», вона

приречена на загибель.

КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНИЙ ТИП – цілісна сукупність елементів духовного

та матеріального життя народів, який виявляється в релігії, соціально-

економічних, політичних та ін. галузях. Основні підходи до виділення культурно-

історичного типу були сформовані слов’янофілами, а концепція обґрунтована

М.`Я.`Данилевським.

Тема 2

ГРА́ – діяльність з розважальною та іноді навчальною метою. Гра

відрізняється від роботи тим, що не ставить перед собою корисної практичної

мети, і від мистецтва тим, що не створює художніх цінностей, хоча границі між

цими видами діяльності розмиті.

Види ігор

Дитячі ігри. Людина грається змалечку. Важливим елементом дитячих ігор є

іграшка. Дитячі ігри сприяють розвитку особистості та уяви, усвідомленню

дорослих ролей, виробленню навиків і встановленню спілкування між

однолітками. Серед прикладів: хованки, штандер, цюці-бабки, класики, скакалки,

гумки тощо.

Для створення умов для дитячих ігор у міських житлових районах

влаштовуються дитячі ігрові майданчики.

Симуляції. До цього класу належать ігри, в яких створюється певна умовна

ситуація з метою тренування, наприклад військові маневри. До цього класу ігор

належать також різноманітні комп’ютерні симулятори, що намагаються якомога

точніше відтворити умови реальних ситуацій і навчити користувача приймати

рішення в екстримальних ситуаціях.

Спортивні ігри. Характерною особливістю спортивних ігор є те, що вони

переросли рамки простої розваги, й стали не тільки частиною культури, а й

420

індустрією. У спорті є професіональні гравці, для яких гра – це робота, а не

розвага, й глядачі, вболівальники, які отримують задоволення, спостерігаючи за

грою, і спортивний бізнес, що організовує ігри.

Серед найпопулярніших спортивних ігор: футбол, теніс, гольф, баскетбол,

волейбол, хокей, крикет, бейсбол.

Логічні ігри. До логічних ігор належать головоломки – пасьянси, кросворди,

судоку, а також багато з антагоністичних настільних ігор.

Настільні ігри. Настільні ігри проводяться з використанням певних ігрових

комплектів – дошок та фігур. Серед популярних настільних ігор: шахи, шашки,

нарди, го тощо. Зазвичай це антагоністичні ігри зі складною стратегією.

Азартні ігри. Відмінністю азартних ігор є те, що виграш чи програш у них

має те тільки символічне, а й реальне життєве значення – вони граються на гроші.

Відповідно виграш і програш у них здебільшого залежить не тільки від

майстерності гравця, а й від випадку. В сучасному світі в одних країнах існує

індустрія азартних ігор, в інших країнах азартні ігри знаходяться під жорстким

контролем або заборонені.

Комп’ютерні ігри. В комп’ютерних іграх правила закладені в комп’ютерній

програмі, а супротивником виступає або сама програма або, при грі через

комп’ютерну мережу, інші люди. Швидкий розвиток комп’ютерних ігор призвів

також до появи комп’ютерного спорту.

Рольові ігри. В рольових іграх гравці діють у певному, заданому правилами,

світі, беручи на себе певні вигадані ролі. Рольові ігри часто не носять змагального

характеру, а призначені для того, щоб отримати задоволення від самого процесу

гри. Тому в них часто за правилами переможець і переможений не визначається.

Теорії гри. Гра – одне із чудових явищ життя, діяльність начебто марна і

разом з тим необхідна. Мимоволі чаруючи й залучаючи до себе як життєве явище,

гра виявилася досить серйозною й важкою проблемою для наукової думки.

У російській педагогіці та психології проблему ігрової діяльності розробляли

К. Ушинський, П. Блонський, С. Рубінштейн, Д. Ельконін. Різні дослідники та

мислителі зарубіжжя нагромаджують одну теорію гри на іншу – К. Гросс, Ф.

Шіллер, Г. Спенсер, К. Бюлер, З. Фрейд і Ж. Піаже та інші. Кожна з них начебто

421

відбиває один із проявів багатогранного явища гри, і жодне, очевидно, не

охоплює її справжньої сутності.

Особливою популярністю користується теорія К. Гросса. Він убачає сутність

гри в тому, що вона служить підготовкою до серйозної подальшої діяльності; у грі

людина, вправляючись, удосконалює свої здатності. Основне достоїнство цієї

теорії, що завоювала особливу популярність, полягає в тому, що вона пов’язує гру

з розвитком і шукає її сенс у тій ролі, яку вона в розвитку виконує. Основний

недолік – ця теорія вказує лише «зміст» гри, а не її джерело, не розкриває причин,

що викликають гру, мотивів, що спонукують грати. Пояснення гри, що виходить

із результату, до якого вона приводить, перетворюваного в мету, на яку вона

спрямована, приймає у Гросса сугубо телеологічний характер, телеологія в ній

усуває причинність. А оскільки Гросс намагається вказати джерело гри, воно,

пояснюючи ігри людини так само, як ігри тварин, помилково зводить їх цілком до

біологічного фактора, до інстинкту. Розкриваючи значення гри для розвитку,

теорія Гроса, власне кажучи, по-своєму антиісторична.

У теорії гри, сформульованій Г. Спенсером, який, у свою чергу, розвив думку

Ф. Шіллера, джерело гри вбачається в надмірі сил: надлишкові сили, не витрачені

в житті, у праці, знаходять собі вихід у грі. Але наявність запасу невитрачених

сил не може пояснити напрямку, в якому вони витрачаються, того, чому вони

виливаються саме у гру, а не в яку-небудь іншу діяльність; до того ж грає й

стомлена людина, переходячи до гри як до відпочинку.

Трактування гри як витрати або реалізації сил, що нагромадилися, на думку

С. Рубінштейна, є формалістикою, оскільки бере динамічний аспект гри у відриві

від її змісту. Саме тому подібна теорія не в змозі пояснити гру.

Прагнучи розкрити мотиви гри, К. Бюлер висунув теорію функціонального

задоволення (тобто задоволення від самої дії незалежно від результату) як

основного мотиву гри. Теорія гри як діяльності, породжуваної задоволенням, є

приватним вираженням гедоністичної теорії діяльності, тобто теорії, яка вважає,

що діяльність людини генерується принципом задоволення або насолоди.

Як і динамічна теорія Шіллера-Спенсера, гедоністична теорія випускає з

уваги реальний зміст дії, в якому міститься її справжній мотив, що відбивається в