Сергійчук І. Новітня історія країн Азії та Африки (1918

Подождите немного. Документ загружается.

забезпечує високу рентабельність робіт. Ще одним джерелом валютних

надходжень є експорт бавовни, за виробництвом якої Узбекистан

перебуває на четвертому місці у світі.

Метою господарських реформ оголошене створення ринкової

соціальне орієнтованої економіки. Вони проводяться на основі 5

принципів, сформульованих президентом І. Каримовим. Це

деідеологізація економіки; пріоритет економіки над політикою;

провідна роль держави як організатора і гаранта перетворень;

верховенство закону; соціальна спрямованість; поступовий характер

реформ, перехід до ринкових відносин без соціальних потрясінь.

За роки структурної перебудови акціоновано 80 тис. державних

господарських об'єктів. Приватні підприємства виробляють 50% усієї

продукції, в т.ч. в промисловості - 45%, у сільському господарстві -

97%.

22 тис. малих підприємств дають 20% ВНП Узбекистану. Держава

зберегла контрольні пакети акцій об'єктів енергетики, паливної і

гірничовидобувної галузей, чорної металургії, тобто тих Секторів

економіки, які дають валютні надходження. Створено 300 спільних

підприємств з іноземним капіталом із 70 країн. Інвестиції вклали ділові

партнери з СІЛА, Німеччини, Франції, Японії, Туреччини, Південної

Кореї, Індонезії та ін. Валютну підтримку надали міжнародні фінансові

організації. Так, багатостороннє агентство з гарантування інвестицій

виділило на узбецькі проекти 172 млн. дол. Агентство є гарантом

компанії «Зараф-шан-Н'юмонт» (за участю СІЛА) по видобутку золота.

Європейський банк реконструкції і розвитку виділив 536 млн. дол. для

фінансування обробної ігазовйдобувної галузей та зв'язку.

, Таджикистан

Державний суверенітет Таджицької РСР проголошений її

Верховною Радою 24 серпня 1991р. 9 вересня 1991 р. був прийнятий

закон про створення незалежної держави Таджикистану. В республіці

розгорнуласяборотьбаза владу на клановій і регіональній основі.

Георріафічно Таджикистан поділяється на північну і південну зону, які

в давнину і в середні віки входили До держав з різним рівнем розвитку і

різними господарськими системами. Відмінності в заняттях, способі

життя, самоідентифікації, традиціях, психологи населення збереглися

до наших днів. У радянські часи республікою управляли

представники"Півночі (Ходжент), при цьому інтереси Півдня часто "не

враховувалися. Існувало п'ять великих кланів (ходжентськйй,

каратегинський, кулябський, гіссарський, памірський). Склалася навіть

певна кланова спегі.іал-ізаціяї ходженці були чиновниками, кулябці

йшли служити в армію і міліцію, каратехинїц займались

підприємництвом. Памірці

170

умовно вважали себе таджиками, бо вони розмовляли іншою мовою зі

східно-іранської групи, належали до шиїтської секти ісмаїлітів і мали

відмінний від таджиків побут. Адміністративне вони були виділенірВ

Гірськр-Бадахщанську автономну область. В 1990-1991'ррі. цочали

формуватися опозиційні сили різних напрямків. Інтолшенція створила

рухи «Растохез» ^(«Відродження»), «Лалі Бадахшан» («Скарб

Бадахшана»), а також разом з частиною радянської номенклатури

Демократичну партію Таджикистану. Ісламське духівництво

організувало Ісламську партію, відродження Таджикистану. Після

проголошення незалежності боротьба за владу перейшла у відкриту

форму.

Президент Таджикистану К< Макхамов, який підтримав учасників

серпневого і^тчу в Моркві <1991), був змушений піти у відсжавку. іНа

багатіопартщних. виборах 24 листопада 1991 р. переміг

кандидаті^йократії Р, Набіев, який виявився слабким і нерішучим

політиком. Клани створили два блоки: ходжентсь-ко-кулябсько-

гі<^р,ський (Народний фронт) і каратегіно-памір-ськиц. З

травнЯїПО^грудень І!&92 р» точилися бої між урядовими силами ;і

бриявдк^ами і опозиції., Опозиція захопила Душанбе і пр|

имусилаР..^а^ва створити «уряд національного примирення» , в

якому,зайняла третину 'місць..Активну роль у конфронтації відігріала

у^бепька.напірнальна меншина. В ході боїв висунувся один а, польових

командирів Е.; Рахмонов, у минулому продавець сільмагу і директор

радгоспу» Кулябське угруповання визволило Дущанб^, , ; ;, < • >;,

В травні 9^3 р. в Москві був підписаний договір про дружбу,

співробітниптво;;і,взаємодопомргу між Таджикистаном і Росією.

Визв.іізрйі^іас'Ьі необхідність російської, військової присутності в

країні ^утаяді частин регулярної, армії і федеральної прикордонної

^лу^вби,, Створювались колективні миротворчі сили СНД, які

н^С^, .складалися з російських військовослужбовців, а

також,^роздід^,армій,,Узб,екистану, Киргизстану і Казахстану.. В

^а^ж^истди прибули миротворчі місії, 00Н і ОБрС. Для

надазв^таЕмаїЦтарнрї ,доцрмоапи, біженцям, кількість яких

перевищила і млн. чол. (20% населення), розгорнула діяльність місія

Міжнародного Червоного Хреста. Опозиція була витіснена в

Афганістан, туди ж'втекли тисячі біженців. Ісламісти консолідували

евей еиави» А^оїВОрили^Об'^двану таджицьку опозицію на чолі з\Саз|

домкАбдуз^до, Нурі.-До цього угруповання ввійшли Рух

ісламсБЗдняої^жідродження'іТяджйкистану, Ісламська партія

відроджевділ ^адзкикистаиу, ^Демократична партія Таджикистану,

об^еднания-еявВаетіоа^еа» і;*<іЛалі Вадахшан». Їй надали військову і

фшаяеіміу? дажсріору. Афганістан, Іран, Пакистан, Саудівська АравшІ

иіжяйфсідніісламські фундамен-таяістські оргаиізації. Для;

падаготовкяі бойовиків в Афганістані

171

використовувалось ЗО центрів, у містах Кундуз, Файзабад і Ту-лукан

розмістилось командування опозиційних сил. Був створений «уряд у

вигнанні» на чолі з С.А. Нурі.

Влітку 1994 р. в Таджикистані був опублікований проект нової

конституції/а наприкінці року відбувся референдум та вибори

президента, яким став Е. Рахмонов, представник кулябсь-кого клану.

Бойові дії тривали з перемінним успіхом. Затягування міжтаджицького

конфлікту і його інтернаціоналізація не принесли перемоги жодній зі

сторін, і вони пішли на політичне врегулювання.

24 грудня 1996 р. в Москві Е. Рахмонов, С.А. Нурі і спеціальний

представник Генерального секретаря 00Н Г.Д. Меррем підписали

політичну угоду. Об'єднана таджицька опозиція визнала існуючий

політичний і державний лад Таджикистану і статус Е. Рахмонова як

президента. Створювалась Комісія національного примирення. 27 червня

1997 р. сторони підписали спільний договір про встановлення миру і

національної згоди в Таджикистані. Свої підписи на ньому поставили і

глави країн-спостерігачів - Ірану, Казахстану, Киргизстану, Пакистану,

Узбекистану, Туркменістану, Афганістану і Росії, представники 00Н,

ОБСЄ, Організації Ісламська конференція. 14 липня 1997 р. президент Е.

Рахмонов і лідер опозиції Саїд Абдулло Нурі оприлюднили акт про

взаємне прощення. Всі військовополонені і ув'язнені звільнялись з-під

варти.

Внаслідок громадянської війни господарство Таджикистану

зруйноване. Збитки оцінюються в 7 млрд.дол. Основну допомогу у

відновленні економіки взяла на себе Росія: відповідно до угоди про

економічне співробітництво на 1996-2000 рр. вона сприяла у завершенні

будівництва Рогунської ГЕС і забезпеченні 12 найбільших промислових

підприємств обладнанням і спеціалістами. Таджикистан має поставляти

Росії бавовну - волокно, заготовки алюмінію, свинцево-срібний і

сурм'яно-ртутний концентрат. МВФ взяв на себе фінансування трирічної

програми уряду по відбудові і реформуванню господарства (1998-2001).

Туркменістан

22 серпня 1990 р. Девутати Верховної Ради Туркменської РСР

прийняли декларацію про державний суверенітет. 27 жовтня

1991 р. 94% населеная на загальнонародному референдумі підтвердили

вибір самостійного шляху розвитку. Конституція

1992 р. визначила Туршвеністан як демократичну, правову»! світську

республіку з ирваидентською формою правління. Ви-^ щим

представницьким орідоом е Народна Рада, до складу якої | входять

президент, депутати парламенту, голови Верховного^ Ц

172

Вищого господарського судів. Генеральний прокурор, члени уряду, глави

адміністрацій. Вона розглядає подання і приймає рішення про внесення

поправок до конституції, проведення референдумів, про вироблення

основних напрямків розвитку країни, ратифікацію і денонсацію

міжнародних договорів та ін. Рішення Народної Ради проводяться в

життя президентом, парламентом, державними органами. Президент

обирається на 5 років. 21 червня 1992 р. відбулися позачергові

президентські вибори, на яких на пост глави держави обраний С. НІязбв.

У січні 1994 р. його повноваження були продовжені на черговий

п'ятирічний Термін без виборів. Туркменський режим має авторитарний

характер, проте вважається «національною демократією». С. Ніязов здо-

був почесне звання Туркменбаші - батько туркменів. Офіційна

пропаганда звеличує і вихваляє дії президента. Лише в столиці йому

встановлено 420 пам'ятників і бюстів, в т.ч. гігантська позолочена статуя,

що обертається за ходом сонця в центрі Ашгабата. В грудні 19&9 р.

спільне засідання Народної Ради, парламенту, Ради старійшин і

національного руху «Відродження» надало С. Юязову довічний статус

президента.

В ТуркМеяІ<?тані існує однопартійна система. Єдиною і

правлячою^е Демократична партія Туркменістану, політраду якої очолює

президент С. Ніязов. Вона (створена на базі комуністичної партії,

розпущеної в грудні 1991 р. Членство в реформованій партії відновили 80

тис. чол. із 120 тис. Опозиція, навіть ісламська, практично відсутня. В

Туркменістані не було етнічних конфліктів. І на офіційному, і на

побутовому рівні ставленая' до російськомовного населення та інших на-

ціональних меншин залишилось лояльним. У країні проживають 72%

туркменів, 9,5% росіян, 9% узбеків, 2,5% казахів, представники Інших

народів.

У 1991 р. Апіггабат востаннє отримав дотацію з Москви в розмірі

22% республіканського бюджету. У 80-х роках республіка одержувала за

1000 куб. м природного газу 6 коп., нині на туркменському кордоні ця

кількість газу коштує 38-42 дол. Керівництво сувере^ЙГо Туркменістану

обрало Шлях еволюційного економічної^ рЬзівятку,пла^ перехід до

ринкових відносин без шоковиЯ^гіоїіряеінь і^ загостр(ення соп;іаЛьаоЇ

напруженості. Країна володіє багатюпщми поклад Нафти і газу,

родовищами сірки, кам^янИх'.і^ калійних' сЬлей, Кольорових і

рідкоземельних металів. 13>еїшкі№^я^ має' сільське господарство.

Економічному арос^аЙвй» з&важають слаборозвинута інфраструктура,

невелика4йсел^й^ть населення, обмеженість земельних і водних ресурсів.

Негати^им фактором були неплатежі за відпущену продукцію. В'199^ р.

борги за поставлений природний газ перевищили 3 млрд. дол. їх мали всі

держави

173

СНД, за .винятком Білорусі, а найбільшими боржниками були/ Україна і

Грузія. В загальному обсягу торгівлі Туркменістану частка Росії впала з

90% до 6%, а її борг становив 92 млн. дол. і 20 млн. індійських рупій.

Продаючи продукції на суму 2,5 тис. дол. на душу населення, держава

отримувала грошима лише 40-50 дол., а решта або взагалі не

сплачувалась, або надходила у вигляді не завжди потрібних товарів.

Існувала гостра продовольча криза. В середині ?0-х років об'єктивно

багатий Турк-меністан мусив підтримувати рівень свого населення через

карткову систему розподілу продуктів харчування і державні субсидії.

На картку в місяць можна було купити за цінами» в 50 разів, нижчими

від ринкових, 8 кг рису, 2 кг м'яса, 1 кг цукру, по 400 г олії ї вершкового

масла. Ї^ителі Туркменістану не платили за житло, електроенергію, газ,

воду.

Керівництво держави розробило ряд програм («10 років

стабільності», «Рідне село», «Зерно» та ін.) щодо модернізації економіки.

Перетворення мають дати комплексне використання і переробку

мінеральної сировини, розвиток ряду галузей промисловості, подолання

моноукладності, самозабезпечення продовольством, В 1992-1995 рр.

було збудовано і знаходилось у стадії завершення 320 об'єктів загальною

вартістю близько 3,5 млрд. дол. На 1996-2002 рр. планується із

залученням іноземних інвестицій спорудити ще 80 об'єктів, середяких

газо- і нафтопроводи, газохімічні комплекси, лінії електропередач, ме-

талургійні підприємства, алюмінієвий комплекс, лінії зв'язку. Створено

сім великих економічних зон. На світовому ринку користуються

попитом туркменські бавовна-волокно, килими ручної роботи,

каракулеві смушки» кокони натурального шовку, срдрдрвий корінь і

його екстракт. Національною гордістю туркменів е коні ахалтекінської

породи. 75% експорту становлять енергоносії, 12-13% - шкірсировина,

вовна і кокони. Найбільшими тррговими партнерами Туркменістану є

Україна (28,2%) і Туре|^гчйна,(ХО,3%). 6 1996 р. закінчилось будівниц-

тво туркменсько-ірайськоЇ залізниці Теджен-Сарахс-Мешхед довжиною

320 км.» й^т^по туркменській території 132 км, яка пролягла через

вая^кодосту.пні пустельні й гірські райони і забезпечила вихід д0

ЗСїерської затоки і порту Бендер-Аббас. Дві держави витратили і|а^її

спорудження 284, млн. дол. Іранській стороні довелося подолати

гірський масив і побудувати 437 мостів. Інвестиції в економіку

Туркменістану зробили Туреччина, Іран, Німеччина, ^таЖя»,ЗДШ

Держави. За допомогою міжнародних фінансових

брГїідаз^ДІй .розробляються проекти газо';

проводів Туркменістан - Туреччина - Європа, Туркменістан -Афганістан

- Пакистан», "Ґуркменістан - Китай - Японія, лафто^ провід

Туркменістан - Іран. ;

174

. Киргизстан

Деклараїця про державний суверенітет Киргизької РСР була

прийнята Верховною Радою республіки 15 грудня 1990 р., а 31 серпня

1991 р. Киргизстан здобув незалежність. За конституцією 1993 р. його*

вигцим законодавчим органом є Верховна Рада, яка складаєтьхій із

Законодавчих зборів (39 депутатів) і Зборів народних представників (70

депутатів) та обирається на 5 років. Глава держави — президент. У 1991

р. на цю Посаду всенародним голбсуйанням бувобраний А. Акаєв, ,який

набрав 93% голосів. У 19^15 р. він переобраний на другий термін.

Політична система базується на принципі багатопартійності. В

Киргизстані налічується' блйзйсо 20 партій,'серед яких Демократична

партія «Еркйн Киргизстан'», Партія національної єдності «Асаба» («Го-

лубий прапор'» Ї, їЇартія комуністів, Партія «Ата-Мехен» («Бать-

ківіїщна^сощал-демократична, аграрна, &грарно-трудова та ін.

Виникли» ^ІИЗЬІКУІЙОО' громадських організацій.

КраїНа^не змогла уникнути етнічних конфліктів. За переписом 1989

рг Й населення складало 4,2 млн. чрл., в т.ч. 52% киргизів,

21,9'% ]ройїІЖ узбеків. Тут переживали українці, білоруси, німці,

кореиЩ,'дунгани, всього представники 70 народностей. Не було

єдност^ер^ед Самих киргизів. Упродовж століть окремі регіони

^^^су^ЇСІгрґЙзстану входили до держав із різною цивіл-

ізаціЙнбю^снбвбюГііцо зумовило менталітет їх населення і слабкий

зв'язок мзокоІ^іІбмйми племенами. Північ була в минулому зоною

кбчбвбг^Збїсотй^сТва, а південь - районом осілого землеробства.

^ій'елГїпвЖнних територій називаютьмешканців півночі

• • • • ', і .• •ігч ї.С'^'Ї^' •{Ч'>С4" й *. •~ ' .' •' ',->••>.. '• , .» '- ' '

; • •" • •

, . " ' '

країни «аркалй:к*

-' «ті, щоза горою», навіть"потрапити туди на-земнйм

шляхб'м іЙожна'лИше через Узбекистан. В радянські часи в Півгіічнбм^

КЙ||гйз^г8ні будувались підприємства, працювати

іьйомовйі робітники і спеїцалісти. Відбу-

я великої частини місцевих кйргизі.в,. ^я в Південному Киргизстані, Щсля

Гйна ворожнеча племен півночі, і за владу. ''

'. '

', /^..." ., :.

іМ^кирітазами І узбеками., Уз^цькі ^ ^іб^липеред^керівниц^бм^^

Киргизстану, оскіл£к^ї^№б^^іЙ Йалб промислодих центрів. На 1989 р. в

Оїпській долЙЇЇУ^Й^ць^^^^^ втричі перевищува-лб киргизьке гіри

гост^ЙГОеста^^ем^ Протистояння переросло в криваві зіткнення^ е^Йг^н^

- Загальна частка росЇйсІ^б^вй^ в складі населення на кінець

радянсьісбРб'її®^ .Киргизи становили меншість у стблйі^І,^^^^

кваліфікованих робітників їх буіиб 8%^іберіе^ шж^^ персоналу -

3%..^ іншого обку^'^йргизькбю мовою володіло 1,6%

на яких прйхалі?^ лася

помітна Р^С'^1

Управлінські ка^1йй8а

здобуття незалежІУ

півдня загострйласЗ»

НапружеінйМй^:

міста Опі, Джалал-

^ке'йаселеннявтрі^іперевищ •а^ ^емлі.

Протистояння переросло

російськомовних, в т.ч. в містах - 1%, в селах - 1,85%. Виняток / являла

Наринська область, де 20% вихідців з Європейської частини СРСР знали

киргизьку мову, бо жили в киргизькому оточенні. Прийняття закону про

державну мову (1989), який у повному обсязі мав набрати чинності в

1998 р., закрив російськомовним громадянам доступ в адміністративні

органи, в навчальні заклади. Їх намагалися не брати на роботу також і

через те, що в ділових стосунках вони не визнавали принципу

старшинства і часто критикували своїх начальників, що за місцевою

традицією неприпустимо. Почастішали випадки дискримінації в побуті.

За 1989-1992 рр. країну залишило 87 тис. чол., за 1993 р. - 100 тис.

Масово виїхали й німці, депортовані свого часу з Поволжя й України.

Від'їзд російськомовного населення викликав дестабілізацію в

промисловості, де воно займало абсолютну більшість робочих місць. З

боку керівництва держави почалися мовні послаблення. Термін введення

в дію закону про, мову був відкладений на 2000-й, а потім на 2005-й рік.

У 1992 р. було дозволено користуватися російською мовою в діловодстві

в тих населених пунктах і на підприємствах, де російськомовне насе-

лення складало 70%, у 1993 р. - скрізь, де воно становило просту

більшість, і в галузях, де спеціалісти виявились «незамінними».

Відкривався Слов'янський університет у Бішкеку (1993), що частково

вирішило проблему освіти для молоді. Визнавалось право вибору мови

для занять науковою діяльністю. За поправкою до конституції російській

мові наданий статус державної.

Ісламські тенденції в суспільному житті Киргизстану не стояли на

першому плані. Виконання населенням ісламських обрядів мало

переважно формальний характер. Сильні позиції продовжувало займати

шаманство, якого дотримувались киргизи до їх навернення в іслам

арабськими завойовниками. Прибуття проповідників з Ірану, Саудівської

Аравії, Афганістану і Туреччини, їх нетерпимість і небажання

враховувати місцеву специфіку викликали незадоволення великої

частини віруючих. Партія ісламського відродження, яка стояла на

фундаменталіст-ських позиціях, вимагала жорсткого дотримання канонів

для мусульман і обмежень або депортації для «невірних», через деякий

час була заборонена як неконституційна.

Економіка Киргизстану базувалась переважно на виробництві

сільськогосподарської продукції. Основними галузями були вівчарство,

вирощування тютюну, бавовни, овочів і фруктів. Високо цінувався

екологічно чистий мед. Дотації з центру на кінець 80-х років перевищили

60% державного бюджету. В 1992-1995 рр. спостерігався спад

виробництва, викликаний розривом господарських зв'язків та іншими

негативними явищами, пов'язаними з крахом СРСР. Були прийняті

закони про приватизацію

176

худоби і землі. В ході роздержавлення господарських об'єктів 5% акцій

безплатно передавалось трудовим колективам, 25% пішло населенню на

ваучери, 70% реалізовувалось шляхом вільного продажу за гроші.

Підприємства з кількістю працюючих понад 1 000 чол. могли

приватизуватися на основі конкретних проектів. У 1997 р. приватизовані

електроенергетика, гірни-човидобувна галузь, системи нафто- і

газозабезпечення, авіація, машинобудування. Киргизстан займає друге

місце в СНД після Росії за експортом електроенергії. Більшість товарів

промисловості на 70-100% ввозиться з Росії. Киргизстан імпортує нафту,

газ, метали, хімікати, медикаменти, продукцію машинобудування,

будівельні матеріали, продовольство. При відповідних інвестиціях він

має перспективи розвитку гірничовидобувної промисловості, може

експортувати золото, ртуть, інші корисні копалини. Укладено контракт із

канадською фірмою «Камеко» на розробку золотих копалень.

Зовнішня політика центральноазіатських держав

Після здобуття незалежності кожна нова суверенна держава почала

формувати зовнішню політику, виходячи зі своїх національних інтересів.

Одночасно проявились і спільні тенденції в їх міжнародній діяльності.

Казахстан відмовився від статусу ядерної держави (1993) і. ратифікував

договір про нерозповсю-джения ядерної зброї. Із США була підписана

угода про демонтаж шахтно-пускових установок колишніх радянських

балістичних ракет. На проведення цих робіт американська сторона ви-

ділила 88 млн. дол. США вивезли з Казахстану близько 600 кг

високозбагаченого урану з ракетного палива, а Казахстан отримав свою

частку доходів від його продажу. Узбекистан виступив за повну

ліквідацію ядерної зброї і оголошення центральноазіатського регіону

без'ядерною зоною. Туркменістан вибрав курс на постійний нейтралітет.

Офіційно цей статус йому наданий спеціальною резолюцією Генеральної

Асамблеї 00Н від 12 грудня 1995 р. Для вирішення спільних економічних

проблем Казахстан, Узбекистан І.Киргизстан заснували

Центральноазіатський союз. Узбекистан разом із Туркменістаном

пропагандує ідею відродження Великого Шовкового шляху і створення

транскас-пійського коридору Таїдкент - Баку - Тбілісі - Поті. Він входить

також до міжнародної організації ГУУАМ, де співпрацює з Грузією,

Україною, Азербайджаном, Молдовою. *

Держави Центральної Азії прагнуть ослабити вплив Росії і

зменшити свою залежність від неї. На двосторонні відносини впливає

ряд чинників як негативного, так і позитивного плану. Свою роль

відіграє політична, ідеологічна, психологічна конфронтація.

777

Російські політики дозволяють собі різко критикувати автори* / тарні

методи керівництва лідерів нових суверенних держав, намагаються

нав'язати їм своє розуміння демократії і проведення» реформ. Російські

шовіністи прямо вимагають зміни кордонів, .нав'язування волі Росії

колишнім союзним республікам. Гострою е проблема становища

російськомовної діаспори в Центральній Азії. У свою чергу,

антиросійські настрої розпалюються місцевими націоналістами,

ісламськими фундаменталістами, які не бажають співіснувати з

колишньою імперією, заперечують все , що дало їхнім народам

перебування в СРСР. Позитивні тенденції проявляються у

взаємозалежності і взаємодоповнюваності/ економік, перспективах і

можливостях, їх взаємовигідного співробітництва. Спільних дій вимагає

вирішення таких питань, як захист довкілля, боротьба з тероризмом і

торгівлею наркотиками, експлуатація систем транспорту і зв'язку тощо.

Центральноазіатські республіки є членами СНД, беруть участь у

його самітах, розробці і прийнятті численних документів. 9 жовтня 1992

р. в Бішкеку було укладено угоду про співробітництво в захисті

кордонів, яку підписали Росія, Казахстан, Таджикистан, Узбекистан,

Киргизстан, Вірменія*,Білорусь. На основі міждержавних документів

зберігається російська військова присутність у регіоні, російські війська

захищають кордони Таджикистану,

Туркменістану, Киргизстану.

Росія, Казахстан, Туркменістан, Азербайджан як незалежні держави

мають вихід у Каспійське море. Згідно з договорами між РРФСР/СРСР

та Іраном 1921 і 1940 рр. Каспійське море вважалось об'єктом їх

спільного користування, а діяльність інших країн там заборонялась.

Офіційно ніякого кордону у водах Каспійського моря не існувало, СРСР

та Іран Мали рівні права на судноплавство і рибальство на всій його

акваторії, на практиці ж вова була негласно розділена на сектори (СРСР

- 88%, Іран — 12%). Іран ие міг налагодити видобуток нафти на Каспії

»:бо самостійно йому це було технічно не під силу, а запросити інпгі

країни він не мав права. ПісляКраху СРСР Азербайджаніі Казахстан

запропонували поділити Каспійське море на національні сектори від

центральної точки між п'ятьма державами. Цю 'позицію підтримали ті

країни, що були зацікавлені в проникненні до нафтових багатств

Каспію, зокрема, СІЛА, Японія', Великобританія, Франція, ФРН,

Туреччина,' Пакистан'та іи. -Були 'висунуті проекти транспортування

Каспійської нафти в Європу в обхід території Росії, в т.ч. і череІ

Україну. Росія виступає категорично проти поділу Каспійського моря,

наполягає на збереженні його в'спільному користуванні прибережних

держав, укладенні додаткових угод # охорони біоресурсів і захисту

екосистеми. Азербайджан»!

178

Казахстан, Туркменістан виділили «свої» прикордонні й економічні

зони. Переговори тривають.

Держави Центральної Азії розширюють зв'язки з мусульманським

світом, у першу чергу з Туреччиною та Іраном. В 1992 р. Казахстан,

Узбекистан, Таджикистан, Туркменістан, Киргизстан, Азербайджан,

Туреччина, Іран, Пакистан, Афганістан сформували Організацію

економічного співробітництва. Велика увага приділяється розвитку

транспорту, прокладенню шляхів із Росії та інших країн СНД через Іран і

Пакистан до Індійського океану («Північ - Південь») і через Кавказ і

Туреччину в Європу («Схід - Захід»), ОЕС збирається залучати до

здійснення цих проектів, які мають світове значення, зацікавлені країни і

міжнародні організації.

28. ІРАН

Економічне й політичне Становище Ірану після Другої

світової війни

Напередодні Другої світової війни великі держави відводили Ірану

важливе місце у своїх геополітичних планах. Фашистська Німеччина

розглядала його як плацдарм для експансії на Близькому і Середньому

Сході, Радянський Союз і Англія прагнули цьому запобігти. В серпні

1941 р. СРСР, спираючись на статтю 6 радянсько-іранського договору

1921 р., ввів свої війська в Північний Іран. Одночасно Англія окупувала

іранський південь. Реза-шах Пехяеві відрікся від престолу і виїхав з

країни. Його син Мохаммед Реза-шах Пехлеві підписав угоду з СРСР і

Великобританією, за якою великі держави могли використовувати

територію Ірануї-у своїх цілях. Англія скористалась нею для захисту

нафтопромислів Південного Ірану та Іраку. По транс-іранській залізниці

був налагоджений транзит військових вантажів з портів Перської затоки

в СРСР.

Іран фактично жеретворйвся в протекторат Радянського Союзу й

Англії, які иратеули закріпити свої'здобутки і готували відповідну опору.

СВСР у;своїй зоні окупації спровокував антиурядовий рух

азербайджанці» ікурдів.Англія підтримала сепаратистські арабські

організації, які виступали за відділення від Ірану істворення незалежної

держави Хузіетан» ''Після виведення радянських війську 1946 р.

центральййй уряд придушив ці виступи силою зброї.

Вкінці 40-х - на початку 50-х рр. розгорнулось суперництво Англії і

США за контроль над іранською нафтою і ринком. Їх безцеремонне

втручання у внутрішні справи країни викликало

179

Сергійчук І. Новітня історія країн Азії та Африки (1918 - кінець XX ст.)

Подождите немного. Документ загружается.