Саєнко М.Г. Стратегія підприємства (укр)

Подождите немного. Документ загружается.

o Необхідність створення підсистем за тими ознаками,

що чітко проявляють функціональний зв’язок між

підсистемами і системою в цілому;

o Функції підсистеми реалізуються лише через

взаємодію з іншими підсистемами і елементами.

Загальні критерії декомпозиції елементів:

 Наявність структуротворчих властивостей у підсистемі

(наприклад, елемент «потужність підприємства» є

складовою підсистеми «виробництво» і, в свою чергу,

поділяється на елементи нижчого рівня: потужності

основного виробництва, потужності допоміжного і

обслуговуючих виробництв тощо);

 Наявність властивостей, які використовуються для

характеристики підсистеми і є умовою для зарахування

елементу до підсистеми (наприклад, для елементу

потужність такими властивостями можна вважати

рівень і ступінь використання, нестачу чи резерви

потужності тощо);

 Підпорядкування їх умовам функціонування

підсистеми і зміна у процесі її розвитку або внаслідок

управлінського впливу;

 Конкретна форма існування визначається цілями

системи і підсистеми, тобто її ознакою є структурна

автономність;

 Функція елементу реалізується виключно через

взаємодію з іншими елементами та підсистемами;

 Залежність взаємодії з іншими елементами і

підсистемами від ступеня упорядкованості

взаємозв’язків між ними.

Таким чином, щоб діагностувати підприємство, необхідно

провести аналіз його внутрішнього середовища системно, з

урахуванням не тільки стану елементів і підсистем, а й

виявленням їх взаємозв’язків та інтегрованого впливу на

можливості досягнення стратегічних цілей (див. додаток З).

Результатом діагностики внутрішнього стану

підприємства мають стати уявлення про його сильні і слабкі

сторони, його потенціал.

Сильні сторони є базою підприємства для конкурентної

боротьби, для розробки і реалізації стратегії. Їх слід

зміцнювати.

Слабких же сторін потрібно рішуче позбуватись. Сильні і

слабкі сторони виявляють при порівнянні з підприємствами-

конкурентами.

Можна запропонувати наступну схему діагностики

внутрішнього стану середовища підприємства (табл. 3.1).

Зрозуміло, що показана структура і діагностика

внутрішнього середовища є приблизною і неповною. В

кожному конкретному випадку слід підходити індивідуально,

враховуючи специфіку підприємства. Але загальними

підходами можна скористатися.

Таблиця 3.1

Аналіз і діагностика

внутрішнього стану середовища підприємства з визначенням

сильних і слабких сторін

(на прикладі умовного господарства – м’ясокомбінату)

Аспект

внутрішнього

середовища

(підсистеми)

Фактори

внутрішнього

середовища

(елементи)

Показники, що

характеризують

фактори і форму-

ють умови діяльн.

Значення показника і

можливий вплив

фактора на стан даного

підприємства

+с

ил

ьні

сто

ро

ни

–

сла

бкі

сто

ро

ни

1 2 3 4 5

1. Виробництво

1. Структура

виробництва

(підрозділи).

2. Розміри і

потужності

виробництва.

3. Технології.

4. Будівлі і

земля.

- кількість і

місцезнаходження;

- підпорядкування,

зв’язки;

- спеціалізація.

- обсяги

виробництва;

- потужності;

- рівень їх викорис-

тання

- тип;

- питома вага

прогресивних.

- володіння або

оренда;

- якість, стан,

придатність;

- місцезнаходження;

- стан будівництва;

оцінка капвкладень

Перехід до стратегічних

структур управління.

Зростання виробництва

на____; Можливість

зростання рівня

завантаження

потужностей до____;

Низька питома вага

прогресивних технологій -

____.

Значна кількість

приміщень, що не

використовуються; високі

амортизаційні

відрахування.

1 2 3 4 5

5. Техніка,

обладнання,

механізми.

6. Інтенсивність

виробництва.

7. Постачання.

8. Продук-

тивність

виробництва.

9. Організація

виробництва.

- типи, кількість;

- вік, тех. стан;

- рівень використання

- техобслуговування і

ремонти;

- оновлення.

- показники

інтенсивності;

- рівень ефективності

інтенсифікації.

- основні постачальники

чи канали закупівель;

- надійність і

своєчасність;

- якість

закупівель;

- сировинні зони;

- економічні зв’язки з

постачальниками.

- продуктивність праці;

- фондовіддача.

- організаційна

структура;

- спеціалізація;

- організація засобів

виробництва;

- організація, норму-

вання і оплата праці

- стимули;

- організація основних

Обладнання на __%

застаріле. Фінансові

труднощі в обнов –

ленні обладнання.

Низький рівень

інтенсивності

виробництва ____.

Зростання обсягів

поставок на _____;

Низькі

темпи

зростання вартості

сировини ____.

Низькі можливості

росту продуктив-

ності праці і

фондовіддачі ____.

Перехід до

стратегічних

організаційних

структур управління

(ОСУ)

10. Управління,

контроль.

11. Умови

праці і техніка

безпеки.

12. Ефектив –

ність

виробництва.

галузей.

- Дотримання принципів

управління;

- розставлення

персоналу;

- форми, види і методи

контролю;

- інформація;

зв’язки, стиль;

- система планування;

- керівні кадри.

- оцінка умов праці;

- безпека праці;

- нещасні випадки.

- витрати, собівартість;

- доходи;

рентабельність;

- втрати.

Низький рівень

керівних кадрів: не

мають вищої освіти

_____%; середній

вік __ років; з

низькими

організаторськими

здібностями _____%

і т. д.

Низький рівень

охорони праці __ .

Можливість

зниження

собівартості до __,

підвищення

прибутки до __ .

1 2 3 4 5

Конкуренто-

спроможність і

збут продукції.

Маркетинг.

Фінанси.

Трудовий

потенціал.

1. Параметри

конкуренто-

спроможності.

2. Ринки.

3. Організація

збуту.

4. Ціно-

утворення.

5. Обслугову –

вання після

продаж.

6. Реклама.

7. Управління

збутом.

8. Якість

маркетингу.

1. Стан

фінансового

балансу.

2. Джерела

фінансування.

3. Напрями

фінансування.

4. Управління

фінансами.

1. Склад,

(структура).

2. Динаміка

складу кадрів.

- технічні;

- нормативні;

- економічні.

- розміри, тенденції

розвитку;

- власна частка ринку;

- обсяг замовлень;

- основні клієнти.

- канали, мережа;

- методи;

- запаси, залишки;

- торгові витрати.

- стан;

- тенденції;

- стратегія і тактика.

- мережа, обсяги;

- якість.

- обсяги

, вартість;

- методи;

- вплив.

- кадри;

- система контролю.

- інформація, зв’язки;

- оцінка.

- основні коефіцієнти;

- фінансова стабільність.

- прибутки і їх розподіл;

- джерела грошових

надходжень;

- активи.

- об’єкти фінан-ня;

- обсяги фінансування.

- кадри;

- контроль; звітність;

- інформація;

- стосунки з банками.

- за категоріями;

- за формами власності;

за соціальним станом;

- за віком і статтю;

- за стажом роботи;

- за освітою;

- за професією;

- за кваліфікацією.

- приплив;

- вибуття, плинність;

- закріплення кадрів.

Недостатні технічні

параметри

конкуренто-

спроможності.

Невисока частка

ринку – ____%.

Вузька мережа

збуту.

Тенденція зростання

цін продажу.

Відсутнє.

Наявна можливість

підвищення впливу

реклами.

Система

недосконала.

Якість маркетингу

низька.

Фінансові

коефіцієнти низькі.

Наявна можливість

збільшення

прибутків до ____.

Наявна можливість

збільшення обсягів

фінансування на _

Низький рівень

фінансування.

Низький якісний

склад кадрів

загалом: ______.

Висока плинність

кадрів.

1 2 3 4 5

Система

управління в

цілому.

3. Забезпе –

ченння.

4. Формування.

5. Підвищення

кваліфікації.

6. Рівень

використання.

7. Мотивація.

8. Виховання.

9. Організація

праці.

10. Управління

трудовим

потенціалом.

1. Керівний

склад

підприємства.

2. Організацій-

на структура

управління.

3. Прийняття

рішень.

4. Координація

5. Інформація.

6. Зв’язок.

- показники в цілому;

- за категоріями;

- за сферами зайнятості.

- підготовка;

- добір, комплектування,

розставлення.

- керівників і спец.;

- кадрів масових

професій;

- форми і методи.

- основні показники;

- зайнятість;

- продуктивність праці.

- рівень оплати праці і її

диференціація;

- форми і системи оплати

праці;

- оплата за кінцевий

результат;

- участь в розподілі

прибутків;

- моральне

стимулювання.

- форми роботи і методи;

- трудова дисципліна.

- форми і методи.

- оцінка кадрової служби

господарства;

- планування;

- система кадрової

роботи.

- оцінка якостей;

- віднош-ня до змін;

- наявність стратегічного

мислення.

- оцінка структури;

- стосунки.

- принципи.

- методи;

- розподіл обов’язків;

- посадові інструкції.

- оперативність;

- достовірність;

- ефективність.

- канали, способи;

- технічний рівень.

Повна

забезпеченість.

Відсутня система

підготовки кадрів.

Відсутня система

підвищення

кваліфікації, просу-

вання по службі.

Низький рівень

продуктивності

праці.

Праця не

поставлена в

залежність від

кінцевих

результатів.

Відсутні моральні

мотиви праці.

Низький рівень

трудової

дисципліни.

Є резерви.

Система кадрової

роботи відсутня.

Керівний склад не

володіє

стратегічним

мисленням.

ОСУ застарілі.

Переважає

авторитарний стиль.

Посадові інструкції

відсутні.

Інформаційне

забезпечення

управління на

низькому рівні.

Тех. рівень

застарілий.

1 2 3 4 5

Інноваційна

діяльність.

Екологічність

виробництва.

Імідж.

Соціальна

ефективність.

7. Контроль.

8. Організацій-

на культура.

1. Техніко –

технологічний

рівень.

2. Наявність

інноваційних

проектів.

3. Інновацій-

ність поведінки.

4. Можливості

для

нововведень.

5. Персонал і

управління.

1. Охорона

земель.

2. Охорона

водних

ресурсів.

3. Охорона

повітря.

1. Імідж

керівника;

2. Імідж

персоналу;

3 Створення

іміджу.

1. Доходи

працівників;

2. Соціальні

послуги.

3. Умови

- наявність системи;

- її ефективність;

- система звітності.

- традиції, цінності;

- стиль управління;

- рівень участі

працівників в управлінні.

- оцінка науково-

технічного рівня;

- оцінка технологічного

рівня.

- кількість, обсяги;

- оцінка реалізації;

- оцінка

результативності.

- перших керівників;

- керівників підрозділів;

- спеціалістів.

- розробка нових зразків;

- впровадження новинок;

- діяльність КБ.

- оцінка персоналу, який

займ . НДР.

- планування

інноваційної

діяльностісті;

- контроль, стимули.

- рекультивація.

- рівень забрудення;

- ефективність заходів.

- оцінка.

- якість обслуговування;

- якість офісу;

- іміджева реклама.

- оцінка;

- диференціація.

- дитсадки;

- профілакторії;

- рекрекраційні зони.

- праці, безпеки;

- проживання;

- дозвілля.

Відсутня система

контролю за вико-

нанням рішень.

Працівники до

участі в управлінні

не залучаються.

Переважає автори-

тарний стиль

управління

Науково-

технологічний

рівень низький.

Є лише один

інноваційний

проект.

Інноваційність

поведінки кадрів

низька.

Можливості для

нововведень

обмежені.

Науковий

персонал

відсутній, і з

дослідними

установами зв’язку

немає.

Не проводиться.

Збільшено обсяги

стічних вод.

Викиди в повітря

доведено до норми

Керівник не має

авторитету в обл.

Імідж персоналу

невисокий.

Невисока.

Помпезний офіс.

Відсутня.

Розшарування в

доходах між

рядовими прац. і

керівниками.

Є дитсадок і будинок

відпочинку.

Умови праці

важкі

для __% працівників;

Не мають житла _%

працівн.

1 2 3 4 5

Оцінка

поточної

стратегії.

Загальна

оцінка

підприємства.

1. Місія і цілі

підприємства.

2. Тип

корпоративної

стратегії.

3. Конкурентна

стратегія.

4. Функціо-

нальні

стратегії.

5. Розподіл

інвестицій.

1. Історія,

традиції.

2. Роль.

3. Організаційно

майнові

відносини.

4. Вид і умови

діяльності.

5. Місце -

знаходження

- оцінка;

- відповідність

середовищу.

- відповідність

середовищу

- відповідність

середовищу.

- відповідність

середовищу.

- оцінка розподілу;

- оцінка окремих

проектів.

- коли, як і ким створено;

- особливості розвитку;

- основні етапи;

- традиції.

- становище в регіоні,

галузі;

- загальна хар-ка

ресурсів.

- форма власності;

- орг-правова форма;

- галузь;

- основна продукція;

- географічні умови;

- природно-економ.

умови.

- центрального офісу

;

- підрозділів;

- відстані і зв’язок.

Багато

неузгоджених цілей.

Використовується

стратегія

стабілізації.

Лідерство за

витратами.

Недостатньо розроб.

стратегії фінансів і

маркетингу.

Ефективність

розподілу і обсяги

інвестицій низькі.

Підприємство ще не

має чітко

сформованих

традицій.

В регіоні займає

провідне становище.

Акціонерне

товариство.

Природно-економіч-

ні умови задовільні.

Виробництво

розміщено

компактно

3.2. Джерела і способи діагностики.

Декомпозиція функцій та цілей

Джерела вихідних даних

З метою проведення діагностики підприємства користу-

ються наступними основними джерелами вихідних даних:

¾ Статут підприємства;

¾ Штатний розпис;

¾ Дані про виробничу структуру;

¾ Дані про організаційну структуру управління;

¾ Всі види планів підприємства і підрозділів (стратегічні,

середньострокові, оперативні – квартальні, місячні, де-

кадні, тижневі, добові);

¾ Всі види звітності підприємства і підрозділів (опера-

тивна, статистична, податкова тощо);

¾ Діючі інвестиційні та інші проекти;

¾ Документація вищестоящих органів та вихідна доку-

ментація;

¾ Фіксовані накази і розпорядження керівників підпри-

ємства, рішення його органів;

¾ Нормативні документи, закони, підзаконні акти та інші

документи, що регламентують діяльність даного під-

приємства (положення про підприємство і підрозділи,

правила внутрішнього розпорядку, посадові інструкції,

правила, процедури, норми і нормативи, схема доку-

ментообороту, карти, діаграми та інші документи);

¾ Схеми інформаційних потоків;

¾ Первинні бухгалтерські документи і регістри;

¾ Матеріали ревізій, перевірок;

¾ Матеріали власних спостережень (опитування, анкету-

вання, фотографування тощо).

Способи діагностики.

Оскільки внутрішнє середовище є системою, його аналіз

теж проводять системно. Адже система – не просто сума її

елементів, а ціле, що має інші якості, ніж складові елементи.

Отже, якщо елементи аналізувати окремо, можна прийти до

непривильних висновків.

Звідси способи системного аналізу наступні:

1. Цільовий аналіз – системний аналіз з точки зору цілей

підприємства за допомогою побудованого „дерева ці-

лей».

2. Функціональний аналіз – системний аналіз з точки

зору виконуваних робіт, заходів, функцій за допомогою

„дерева робіт (функцій)».

3. Функціонально-цільовий аналіз – системний аналіз

одночасно як завдань (цілей), так і заходів (функцій)

щодо їх виконання (досягнення) за допомогою

побудовано-го змішаного графіка.

4. Проблемний аналіз – системний аналіз з точки зору

основних проблем, кожна з яких аналізується і подаєть-

ся в такій послідовності: проблема → цілі її

розв’язання → функції, заходи, яких слід вжити для

розв’язання проб-леми даного рівня і одночасно для

розв’язання проб-леми вищого (пріоритетного) рівня

на „дереві проб-лем».

Користуватись можна будь-яким із наведених способів,

залежно від ситуації. Але при цьому слід пам’ятати, що склад-

ні функції і цілі необхідно декомпонувати (виділити, розкла-

сти) на складові за певними правилами. Декомпозицію прово-

дять доти, доки цілі і функції на останньому рівні декомпози-

ції не стануть відповідати двом вимогам: